Провадження № 22-ц/803/6477/22 Справа № 198/44/22 Суддя у 1-й інстанції - Білинський М.В Суддя у 2-й інстанції - Пищида М. М.
02 листопада 2022 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого - Пищиди М.М.
суддів - Ткаченко І.Ю., Деркач Н.М.
розглянувши у спрощеному позовному провадженні в місті Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Юр'ївського районного суду Дніпропетровської області від 11 липня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів, -
У лютому 2022 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів.
В обґрунтування позову зазначив, що рішенням суду (вказаним вище) з нього на користь відповідача (на утримання ОСОБА_3 ) стягується 1/3 частина з усіх видів заробітку (доходів), але не менше ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
У нього змінилося матеріальне становище, а саме - в 2011 році його середня зарплата складала 3019,5 грн., що становило 3,05 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, а в 2021 році його середня зарплата складала 6300,29 грн., тобто 2,5 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
Таким чином, за твердженням позивача, його доходи суттєво знизилися.
Вказує, що згідно ч. 5 ст. 185 Сімейного Кодексу України, законодавчо встановлений розмір аліментів на одну дитину - 1/4 частина всіх доходів, а на дві дитини - 1/3 частина від всіх доходів.
Враховуючи зазначене, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив суд зменшити розмір аліментів, що стягуються з нього на підставі рішення Юр'ївського районного суду Дніпропетровської області від 23 червня 2010 року на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 1/3 частини з усіх видів заробітку (доходів), але не менше ніж 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до 1/4 частини з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно.
Рішенням Юр'ївського районного суду Дніпропетровської області від 11 липня 2022 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів - відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати, пов'язані з розглядом справи, а саме витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1500 (тисяча п'ятсот) грн. 00 коп.
Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що судом першої інстанції було неповно та неправильно встановлено деякі обставини, що мають значення для справи, внаслідок неправильного дослідження і оцінки наданих суду доказів.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Рішення суду першої інстанції в частині стягнення правничої допомоги не оскаржується, тому судом апеляційної інстанції не переглядається.
Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає за потрібне апеляційну скаргу залишити без задоволення, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Юр'ївського районного суду Дніпропетровської області від 23 червня 2010 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітньої дитини доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 1/3 частини з усіх видів заробітку (доходів) , щомісячно, починаючи від дня пред”явлення позову з 21. 05. 2010 року і до досягнення дитиною повноліття, але не менше ніж 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з їх недоведеності та необґрунтованості.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Відповідно до статті 180 СК України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до частин 1, 2 статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Згідно із частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Статтею 182 СК України встановлено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Обов'язок утримувати дитину є рівною мірою обов'язком як матері, так і батька, які повинні забезпечити належне утримання дитини до її повноліття незалежно від розміру їх доходів.
Законом України від 17 травня 2017 року № 2037-VIII, який набрав чинності 08 липня 2017 року, визначено, що мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Частиною 1 статті 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Таким чином, зміна раніше встановленого розміру аліментів можлива за наявності доведених у судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із сторін та в інших випадках, передбачених СК України.
Звертаючись до суду з позовом про зміну (зменшення) розміру аліментів, позивач посилався на те, що у нього змінилося матеріальне становище, а саме - в 2011 році його середня зарплата складала 3019,5 грн., що становило 3,05 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, а в 2021 році його середня зарплата складала 6300,29 грн., тобто 2,5 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
Відповідно до положень ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Апеляційний суд вважає, що позивачем не надано належних доказів, які б підтверджували, як цього вимагають положення ст. 192 СК України, з часу визначення розміру аліментів судом, яке відбулось квітні 2010 року, зміни матеріального або сімейного стану, що повинно враховуватись судом при вирішенні питання про зменшення розміру аліментів. Вказані зміни мають реально відбуватись і підлягають доказуванню, оскільки є визначальними для зміни (зменшення) розміру аліментів.
Крім того, відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 20 грудня 2021 року у справі № 681/15/12 навіть при погіршенні матеріального стану платника аліментів у випадку, якщо аліменти стягуються у частці від його доходу, не є безумовною підставою для зменшення розміру аліментів, оскільки зважаючи на те, що його доходи зменшилися, частина доходу, з якої відраховуються розмір аліментів, що підлягають сплаті на утримання дитини, також зменшиться.
Надана позивачем копія рішення Павлоградського міськрайсуду від 27.02.2018 року про стягнення з нього на користь відповідачки пені за невиплату аліментів, не може бути підтвердженням (доказом) погіршення матеріального стану позивача.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, на законність судового рішення не впливають. Формальні посилання на неправильне дослідження і оцінку наданих суду доказів, колегія суддів відхиляє, оскільки суд апеляційної інстанції не наділений правом переоцінки доказів, що були досліджені судом першої інстанції та яким надана оцінка у відповідності до вимог ЦПК.
Згідно з ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відтак, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дав належну оцінку всім обставинам і доказам по справі в їх сукупності та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому приходить до висновку про те, що підстави для його скасування чи зміни відсутні і апеляційну скаргу, доводи якої не спростовують висновків рішення суду, слід залишити без задоволення.
Що стосується судових витрат понесених апелянтом, то колегія суддів їх не переглядає, оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення.
На підставі викладеного, керуючись ст. 367, 368, 374, 375, 381 - 384 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Юр'ївського районного суду Дніпропетровської області від 11 липня 2022 року , в оскаржуваній частині - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до чинного законодавства.
Судді: