03 листопада 2022 року
м. Київ
cправа № 910/20309/21
Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Селіваненка В.П.,
розглянувши матеріали касаційної скарги комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго"
(далі - КП "Київтеплоенерго")
на рішення господарського суду міста Києва від 06.07.2022,
додаткове рішення господарського суду міста Києва від 27.07.2022,
постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.09.2022 та
додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.10.2022
за позовом КП "Київтеплоенерго"
до житлово-будівельного кооперативу "Комунар" (далі - ЖБК "Комунар")
про визнання договору недійсним та стягнення грошових коштів,
19.10.2022 (згідно з поштовими відмітками на конверті) КП "Київтеплоенерго" звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 06.07.2022 у справі №910/20309/21, додаткове рішення господарського суду міста Києва від 27.07.2022, постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.09.2022 та додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.10.2022 і передати матеріали справи на новий розгляд. Також скаржник просить поновити строк на касаційне оскарження.
Зі змісту касаційної скарги вбачається, що, обґрунтовуючи підстави для відкриття касаційного провадження, передбачені пунктами 1, 2, 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), скаржник зазначає:
суди попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях застосували норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 21.08.2020 у справі №904/2357/20;
посилання суду апеляційної інстанції на постанови Верховного Суду від 08.08.2019 у справі №922/2013/18, від 25.03.2021 у справі №911/2961/19 є помилковими, оскільки рішеннями судів першої та апеляційної інстанції у справі №910/18412/19 встановлено, що ЖБК "Комунар" не здійснює господарської діяльності з теплопостачання, не є теплопостачальною організацією у розумінні Закону України "Про теплопостачання" та не є ліцензіатом у сфері теплопостачання у розумінні Закону України "Про ліцензування видів господарської діяльності", постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 22.03.2017 №308 "Про затвердження Ліцензійних умов продовження господарської діяльності у сфері теплопостачання", тобто у відповідача відсутнє право виступати стороною договору;
неправильно застосовано норми матеріального права, порушено норми процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, не досліджено зібрані у справі докази (пункт 1 частини третьої статті 310 ГПК України).
Перевіривши матеріали касаційної скарги, Касаційний господарський суд дійшов висновку про залишення її без руху з огляду на таке.
Статтею 290 ГПК України передбачені вимоги до форми і змісту касаційної скарги.
Відповідно до частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначеними у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.
Приписами частини третьої статті 311 ГПК України передбачено, що неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Відповідно до пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено, серед іншого, підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі оскарження судового рішення суду на підставі пунктів 1-4 частини другої статті 287 ГПК України скаржник має вказати висновок Верховного Суду у подібних правовідносинах, викладений у постанові, який не був врахований судами попередніх інстанцій при вирішенні спору; або обґрунтувати необхідність відступлення від такого висновку; або зазначити про відсутність такого висновку щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; та/або зазначити підставу касаційного оскарження з урахуванням частини першої, третьої статті 310 ГПК України.
Таким чином, процесуальний закон покладає на скаржника обов'язок зазначати у касаційній скарзі про неправильне застосування яких конкретно норм матеріального та/або порушення норм процесуального права припустилися суди нижчих інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових рішень та чітко визначити конкретну підставу (підстави) касаційного оскарження судового рішення, передбаченої (передбачених) статтею 287 ГПК України, з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Крім того, скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, або обґрунтувати необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судами попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях, або наявність пунктів 3, 4 частини другої статті 287 ГПК України.
Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 310 ГПК України, на яку посилається скаржник у касаційній скарзі, підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.
Якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо недослідження зібраних у справі доказів, то у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено, які зібрані у справі докази не досліджені судом, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.
При цьому скаржником чітко не зазначено, які саме докази суд не дослідив у справі та не обґрунтував, яким чином саме це унеможливило встановлення обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
Також скаржник у касаційній скарзі щодо додаткового рішення господарського суду міста Києва від 06.07.2022 та додаткової постанови Північного апеляційного господарського суду від 13.09.2022 зазначив, що заявлені відповідачем витрати на правничу допомогу занадто збільшені та не підлягають задоволенню у повному обсязі, у зв'язку з чим до суду першої та апеляційної інстанції були подані клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, які були залишені без задоволення.
При цьому скаржником чітко не зазначено конкретну підставу (підстави) касаційного оскарження додаткових судових рішень, передбачену (передбачені) статтею 287 ГПК України, та не наведено належного обґрунтування того, у чому конкретно полягало неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.
Згідно з частиною другою статті 292 ГПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
Відповідно до частини другої статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
Таким чином, суд касаційної інстанції зазначає, що КП "Київтеплоенерго" необхідно: чітко зазначити, які саме докази суд не дослідив у справі та обґрунтувати, яким чином саме це унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи; чітко зазначити конкретну підставу (підстави) касаційного оскарження додаткових судових рішень, передбачену (передбачені) статтею 287 ГПК України.
Враховуючи викладене, касаційна скарга подана без додержання відповідних вимог процесуального законодавства, а тому підлягає залишенню без руху на підставі частини другої статті 292 ГПК України.
Керуючись статтями 174, 234, 290, 292 ГПК України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" на рішення господарського суду міста Києва від 06.07.2022, додаткове рішення господарського суду міста Києва від 27.07.2022, постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.09.2022 та додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.10.2022 у справі №910/20309/21 залишити без руху.
2. Надати комунальному підприємству виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" строк для усунення недоліків касаційної скарги тривалістю не більше 10 днів з дня вручення цієї ухвали. Документи про усунення недоліків направляти до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду за адресою: м. Київ, вул. О. Копиленка, 6 або через особистий кабінет в системі "Електронний суд".
3. Повідомити скаржника, що з 05.10.2021 офіційно розпочали функціонування три підсистеми (модулі) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи: "Електронний кабінет", "Електронний суд", підсистема відеоконференцзв'язку, у зв'язку з чим відповідно до частини шостої статті 6 ГПК України адвокати, нотаріуси, приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, державні органи, органи місцевого самоврядування та суб'єкти господарювання державного та комунального секторів економіки реєструють офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі в обов'язковому порядку. Інші особи реєструють свої офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі в добровільному порядку.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.
Суддя В. Селіваненко