Справа № 159/1223/20
Провадження № 1-кп/159/34/22
02 листопада 2022 року м. Ковель
Ковельський міськрайонний суд Волинської області в складі:
головуючого - судді ОСОБА_1
з участю:
секретаря судового засідання - ОСОБА_2
прокурора - ОСОБА_3
обвинуваченого - ОСОБА_4
захисника - ОСОБА_5
представника потерпілого - ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12017030110002174 від 25.09.2017, про обвинувачення
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, з вищою освітою, одруженого, непрацюючого, який зареєстрований і фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.190 КК України,
ОСОБА_4 обвинувачується в тому, що діючи повторно з метою незаконного заволодіння чужим майном з корисливих мотивів 11.09.2017 розмістив на сайті http:/auto.ria.ua/ оголошення про продаж автомобіля марки «Mercedes-Benz E Class» 2012 року випуску, вказав ціну автомобіля 17 200 доларів США і свій контактний номер НОМЕР_1 .
Того ж дня приблизно о 12 годині у телефонній розмові з приводу поданого оголошення шляхом обману переконав ОСОБА_7 у можливості придбання зазначеного в оголошенні автомобіля за вигідною ціною, хоча наміру та можливості його передати він не мав, чим ввів ОСОБА_7 в оману.
Продовжуючи свої злочинні дії, ОСОБА_4 , перебуваючи 16.09.2017 приблизно о 13 годині в кафе «Майдан» за адресою: вул. Соборна, 338, м. Рівне, шляхом обману, під приводом необхідності сплати завдатку за автомобіль переконав потерпілого ОСОБА_7 перерахувати кошти на банківську картку № НОМЕР_2 , видану на ім'я ОСОБА_8 в сумі 26 633,00 гривні.
Надалі 23.09.2017 о 13 годині, перебуваючи поблизу приміщення вiддiлення митного оформлення № 1 митного поста «Ковель» за адресою: вул. Володимирська, 150, м. Ковель, Волинська область, шляхом обману, під приводом необхiдностi оплатити митні платежі за нібито розмитнення автомобіля марки «Merced Benz E-Class» 2012 року випуску, отримав від останнього гроші в сумі 4900 доларів США, що згідно з офіційним курсом Національного банку України становить 26 (двадцять шість) гривень 23 (двадцять три) копійки за 1 долар США, в результаті чого заволодів грошовими коштами потерпілого в сумі 4900 доларів США.
Усього обвинувачений ОСОБА_4 шляхом обману заволодів грошима потерпілого ОСОБА_7 на суму 155 160 (сто п'ятдесят п'ять тисяч сто шістдесят) гривень, чим завдав йому значну шкоду.
Дії ОСОБА_4 кваліфіковані за ч.2 ст.190 КК України - як заволодіння чужим майном шляхом обману, вчинене повторно, що завдало значної шкоди потерпілому.
Кримінальне провадження №12017030110002174 надійшло до суду з обвинувальним актом.
27.09.2022 обвинувачений ОСОБА_4 подав до суду клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності на підставі ст.49 КК України у зв'язку із закінченням строків давності, просив провадження у справі закрити. Клопотання мотивовано тим, що визначені законодавством строки давності притягнення до кримінальної відповідальності за інкриміноване йому кримінальне правопорушення закінчились, жодних дій щодо ухилення від досудового розслідування він не вчиняв, тому незважаючи на численні постанови слідчого про зупинення та відновлення досудового розслідування, відсутні законні підстави для зупинення перебігу строку давності.
Виконуючи вимоги частини четвертої статті 286 КПК України суд невідкладно розглянув клопотання.
Після роз'яснення обвинуваченому наслідків звільнення від кримінальної відповідальності з нереабілітуючих підстав, права заперечувати проти закриття кримінального провадження, останній подане клопотання підтримав, додатково вказав, що не визнає вину в межах пред'явленого обвинувачення, проте наполягає на звільненні від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності. Просив суд прийняти до уваги відсутність об'єктивних підстав для оголошення його в розшук та зупинення досудового розслідування, оскільки вперше про кримінальне переслідування він дізнався у вересні 2017 року під час проведення у його помешканні обшуку. З того часу місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 не змінював, надав представникам правоохоронних органів контактні дані мобільного зв'язку, після вручення 27.03.2018 повідомлення про підозру за ч.2 ст.190 КК України скористався передбаченим ст.63 Конституції України правом відмовитись від давання показань і в наступному не змінював своєї позиції. На будь-яку іншу слідчу дію, окрім допиту, слідчим не викликався. Крім того, в ході досудового розслідування неодноразово оскаржував до слідчого судді бездіяльність слідчого, приймав участь у судових засіданнях, що в цілому доводить його активну позицію щодо захисту і не може слугувати законним приводом для оголошення в розшук.
Захисник обвинуваченого адвокат ОСОБА_5 клопотання підтримав, просив врахувати відсутність в матеріалах кримінального провадження даних про умисне невиконання ОСОБА_4 процесуальних обов'язків підозрюваного, які б могли слугувати підставою для оголошення його розшуку та відповідно зупинення строку давності.
Представник потерпілого - адвокат ОСОБА_6 заперечила проти звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності, вважає що поведінка ОСОБА_4 була спрямована на ухилення від кримінальної відповідальності та затягування судового провадження, оскільки останній неодноразово ігнорував виклики слідчого, зловживав процесуальними правами, тому з урахуванням процесуальних рішень слідчого про зупинення та відновлення досудового розслідування визначені ст.49 КК України строки давності не закінчились.
Заслухавши думку прокурора, який покладається на розсуд суду, вивчивши матеріали кримінального провадження, суд дійшов такого висновку.
Відповідно до п.1 ч.2 ст.284 КПК України кримінальне провадження закривається у зв'язку із звільненням особи від кримінальної відповідальності.
Звільнення особи від кримінальної відповідальності є обов'язком суду у разі настання обставин, передбачених ч.1 ст.49 КК України, за наявності згоди обвинуваченого на звільнення з нереабілітуючих підстав.
Як наведено у науковій літературі матеріально-правовою підставою застосування інституту давності вважається істотне зменшення суспільної небезпечності вчиненого злочину внаслідок спливу певного проміжку часу, що істотно позначається на досягненні мети покарання, виконанні завдань загальної і спеціальної превенції. Покарання, призначене після спливу тривалих строків є несправедливим актом, несумісним із принципом гуманізму, набуває рис помсти з боку держави.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що органом досудового розслідування ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення за ч.2 ст.190 КК України, яке мало місце в період з 11.09.2017 по 23.09.2017.
На час вчинення інкримінованих дій положення ст.12 і ст.49 КК України діяли відповідно в редакції Законів №4025-VI від 15.11.2011 та №1183- VIІ від 08.04.2014, за приписами яких дії за ч.2 ст.190 КК згідно наведеної у ст.12 КК України кваліфікації відносились до злочинів середньої тяжкості, а строк давності становив 5 років.
На час вирішення порушеного перед судом клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності зазначені статті діють в редакції Закону №2617- VIІІ від 22.11.2018 і №2160-ІХ від 24.03.2022 відповідно, та кваліфікують інкримінований злочин як нетяжкий злочин, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі до трьох років, а строк давності становить також 5 років.
З урахуванням положень статей 4 і 5 КК України кримінальна протиправність, караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом по кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння, оскільки не прийнято закон, який будь-яким чином поліпшує становище особи.
Згідно зі ст. 49 КК України (в редакції Закону №1183- VIІ від 08.04.2014) особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання вироком законної сили минули такі строки:
1) два роки - у разі вчинення злочину невеликої тяжкості, за який передбачене покарання менш суворе, ніж обмеження волі;
2) три роки - у разі вчинення злочину невеликої тяжкості, за який передбачене покарання у виді обмеження або позбавлення волі;
3) п'ять років - у разі вчинення злочину середньої тяжкості;
4) десять років - у разі вчинення тяжкого злочину;
5) п'ятнадцять років - у разі вчинення особливо тяжкого злочину.
2. Перебіг давності зупиняється, якщо особа, що вчинила злочин, ухилилася від досудового слідства або суду. У цих випадках перебіг давності відновлюється з дня з'явлення особи із зізнанням або її затримання. У цьому разі особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з часу вчинення злочину минуло п'ятнадцять років.
3. Перебіг давності переривається, якщо до закінчення зазначених у частинах першій та другій цієї статті строків особа вчинила новий злочин середньої тяжкості, тяжкий або особливо тяжкий злочин. Обчислення давності в цьому разі починається з дня вчинення нового злочину. При цьому строки давності обчислюються окремо за кожний злочин.
4. Питання про застосування давності до особи, що вчинила особливо тяжкий злочин, за який згідно із законом може бути призначено довічне позбавлення волі, вирішується судом. Якщо суд не визнає за можливе застосувати давність, довічне позбавлення волі не може бути призначено і заміняється позбавленням волі на певний строк.
5. Давність не застосовується у разі вчинення злочинів проти основ національної безпеки України, передбачених у статтях 109-114-1, проти миру та безпеки людства, передбачених у статтях 437-439 і частині першій статті 442 цього Кодексу.
Отже звільнення від кримінальної відповідальності за строком давності застосується за наявності трьох умов:
- закінчення зазначених у ч.1 ст.49 КК України строків,
- не вчинення протягом цього строку нового злочину певного ступеня тяжкості,
- не ухилення особи від слідства або суду.
Факт ухилення особи від досудового розслідування і суду є обставиною, яка виключає так зване благополучне закінчення строків давності і зупиняє визначений у ч.1 ст.49 КК України строк. Час такого ухилення дорівнює часу зупинення перебігу диференційованого строку, а загальний строк - п'ятнадцять років - спливає далі, незалежно від ухилення.
Верховний Суд у постановах № 391/66/17 від 14.06.2022, № 346/883/15 від 18.09.2018, № 551/403/16 від 03.07.2019, № 686/10936/17 від 03.03.2021, № 638/6252/19 від 22.12.2021, № 328/1109/19 від 05.04.2021 зазначав, що «під ухиленням» з погляду застосування ст.49 КК України слід розуміти будь-які умисні дії, вчинені певною особою з метою уникнути кримінальної відповідальності, що змушує правоохоронні органи вживати заходів, спрямованих на розшук і затримання правопорушника (не з'явлення без поважних причин за викликом, недотримання умов запобіжного заходу, перехід на нелегальне становище, зміна документів, тощо).
Кримінальний процесуальний кодекс України визначає процесуальні підстави для розшуку особи.
Так, відповідно до ч.1 ст.281 КПК України, якщо під час досудового розслідування місцезнаходження підозрюваного невідоме або особа перебуває за межами України та не з'являється без поважних причин на виклик слідчого, прокурора за умови його належного повідомлення про такий виклик, то слідчий, прокурор оголошує його в розшук.
Про оголошення розшуку виноситься окрема постанова, якщо досудове розслідування не зупиняється, або вказується в постанові про зупинення досудового розслідування, якщо таке рішення приймається, відомості про що вносяться до ЄРДР (ст.280 КПК України).
Отже зупинення перебігу строку давності можливе лише щодо особи, яка в установленому законом порядку визнана підозрюваною та в силу свого процесуального статусу зобов'язана з'являтися на виклик правозастосовчих органів, перебувати в межах їх досяжності.
Згідно з ст.42 КПК України підозрюваною є особа, якій у порядку, передбаченому ст.276 - 279 цього Кодексу, повідомлено про підозру, особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, або особа щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено внаслідок не встановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений цим кодексом для вручення повідомлень.
Крім того, оголошення підозрюваного в розшук і зупинення у зв'язку з цим досудового розслідування ще не свідчить про ухилення особи від слідства.
У постанові Верховного Суду № 699/664/17 від 09.02.2022 зазначено: «підстава для оголошення розшуку під час досудового розслідування з формулюванням «місце знаходження підозрюваного невідоме» може мати місце як у випадку, якщо підозрюваний ухиляється від слідства, так і з інших причин, коли не встановлено його місцезнаходження. Тому саме по собі зупинення досудового розслідування у зв'язку з розшуком підозрюваного не є достатнім для застосування положень ч.2 ст.49 КК України, оскільки для цього обов'язково має бути підтверджено факт саме ухилення підозрюваного від слідства».
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що досудове розслідування розпочато 25.09.2017. Повідомлення ОСОБА_4 про підозру про вчинення злочину за ч.2 ст.190 КК України складено слідчим 29.12.2017 і скеровано поштовими засобами зв'язку на адресу проживання в АДРЕСА_1 .
Постановою від 10.01.2018 підозрюваного ОСОБА_4 оголошено в розшук з мотивів відмови від участі у слідчих діях та неявкою на виклики слідчого.
16.01.2018 досудове розслідування зупинено, у зв'язку з тим, що підозрюваний ОСОБА_4 від явки до Ковельського РУП для проведення слідчих дій з його участю відмовився.
06.02.2018 досудове розслідування, постановою слідчого, відновлено для проведення слідчих дій.
09.02.2018 досудове розслідування зупинено з мотивів аналогічним попереднім.
27.03.2018 досудове розслідування відновлено, у постанові слідчий зазначив про те, що 27.03.2018 ОСОБА_4 виявлений працівниками патрульної поліції м. Рівне при вчиненні адміністративного правопорушення, про що повідомлений слідчий. Надалі ОСОБА_4 вручено повідомлення про підозру у скоєнні кримінального правопорушення за ч.2 ст.190 КК України, пам'ятку про процесуальні права і обов'язки підозрюваного, повістку про виклик до слідчого на 10.00 - 02.04.2018, 10.00 - 03.04.2018, 10.00 - 04.04.2018, 10.00 - 05.04.2018.
04.04.2018 досудове розслідування зупинено у зв'язку з тим, що ОСОБА_4 відмовився від явки до слідчого.
01.06.2018 досудове розслідування відновлено, у постанові слідчого вказано, що 01.06.2018 оперативними працівниками Ковельського РУП встановлено, що ОСОБА_4 знаходиться за місцем реєстрації в м. Березне і під час спілкування запевнив, що прибуде до слідчого у найкоротший термін, повідомив для підтримання контакту номер мобільного телефону.
05.06.2018 досудове розслідування зупинено у зв'язку з тим, що підозрюваний ОСОБА_4 до слідчого не з'явився, телефон був 02.06.2018 поза зоною досяжності, що свідчить про ухилення особи і відсутність даних про місце його знаходження.
09.08.2018 досудове розслідування відновлено, у постанові вказано, що здійснено виїзд в м. Березне за місцем проживання ОСОБА_4 , останього допитано в статусі підозрюваного, вручено виклик до слідчого.
17.08.2018 досудове розслідування зупинено у зв'язку з ти, що 15.08.2018 підозрюваному вручено клопотання про застосування запобіжного заходу у виді особистого зобов'язання, а також виклик до слідчого на 10.00 - 17.08.2018. Підозрюваний до слідчого не з'явився. Місце знаходження його не відоме.
10.09.2018 досудове розслідування відновлено, зазначено, що 10.09.2018 ОСОБА_4 прибув до Ковельського міськрайонного суду Волинської області для участі у розгляді заяви про відвід слідчого судді. Під час розгляду заяви ОСОБА_4 повідомлено про необхідність з'явитись до слідчого 11.09.2018.
11.09.2018 досудове розслідування зупинено через неявку підозрюваного.
19.09.2018 досудове розслідування відновлено, оскільки встановлено місце знаходження ОСОБА_4
20.09.2018 досудове розслідування зупинено з підстав відсутності зв'язку з підозрюваним.
16.11.2018 досудове розслідування відновлено, у постанові зазначено, що 15.11.2018 ОСОБА_4 вручено клопотання про застосування запобіжного заходу у виді домашнього арешту, а також повістка про виклик до слідчого для проведення додаткового допиту 10.00 - 16.11.2018, 10.00 - 19.11.2018.
19.11.2018 досудове розслідування зупинено із вказівкою на неявку підозрюваного на виклик 16.11.2018 та 19.11.2018.
13.02.2019 досудове розслідування відновлено, оскільки встановлено місце знаходження ОСОБА_4 , який прибув до Березнівського районного суду Рівненської області для участі у розгляді клопотання про відвід слідчого і прокурора. Під час відеоконференції підозрюваному повідомлено про необхідність прибути до слідчого для проведення слідчих дій.
15.02.2019 досудове розслідування зупинено через неявку підозрюваного на виклик слідчого.
14.05.2019 досудове розслідування відновлено.
Перевіряючи доводи сторони захисту щодо відсутності правових підстав для оголошення розшуку і зупинення досудового розслідування судом встановлено, що повідомлення про підозру від 29.12.2017 ОСОБА_4 отримав 27.03.2018, про що зазначено у постанові слідчого від тієї ж дати.
Всупереч вимог ст.22 КПК України сторона обвинувачення не надала суду доказів направлення ОСОБА_4 повідомлення про підозру поштовими засобами зв'язку і його вручення за правилами судових повідомлень у період до 27.03.2018.
Таким чином, ОСОБА_4 саме з цієї дати набув статусу підозрюваного у цьому кримінальному провадженні з наступним обов'язком належної процесуальної поведінки.
Враховуючи ту обставину, що ОСОБА_4 був оголошений в розшук 10.01.2018, тобто до того як набув статусу підозрюваного, а усі наступні процесуальні рішення слідчого про зупинення і відновлення досудового розслідування ґрунтуються на цій постанові про розшук, суд погоджується із позицією захисту про відсутність правових підстав для зупинення досудового розслідування та недоведеність факту ухилення ОСОБА_4 як підозрюваного від слідства.
Крім того, з наданих суду сторонами письмових матеріалів можна дійти висновку, що органу досудового розслідування було відоме місце проживання ОСОБА_4 в м. Березне Рівненської області, з часу проведення обшуку і по даний час останній місце проживання не змінював. Під час допиту підозрюваний 09.08.2018 заявив про гарантоване ст.63 Конституції України право мовчати.
У письмовому клопотанні від 27.04.2018 підозрюваний додатково повідомив слідчого про відмову від давання показань.
Суду не надані докази належного виклику підозрюваного ОСОБА_4 для проведення інших слідчих дій, окрім допиту.
У матеріалах провадження також відсутні докази будь-якого належного вручення ОСОБА_4 викликів до слідчого.
Отже даних про те, що у зазначений п'ятирічний строк ОСОБА_4 ухилявся від слідства матеріали кримінального провадження не містять.
За наведених обставин відсутні підстави для зупинення згідно ч.2 ст.49 КК України строків давності.
Судом не встановлені підстави для переривання строку давності або їх незастосування.
З огляду на те, що з моменту закінчення інкримінованого продовжуваного кримінального правопорушення - 23.09.2017, на день вирішення клопотання - 02.11.2022, закінчився визначений п.3 ч.1 с. 49 КК України п'ятирічний строк давності, суд вважає необхідним звільнити ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності і провадження у справі закрити.
Заперечення сторони потерпілого проти закриття провадження із встановлених підстав не є перешкодою для задоволення клопотання підозрюваного, оскільки законом визначений вичерпний перелік умов для застосування положень ст.49 КК України і які не залежать від позиції потерпілого.
Також невизнання обвинуваченим вини у вчиненні інкримінованого правопорушення за наявності його згоди на звільнення від кримінальної відповідальності з нереабілітуючих підстав, роз'яснення змісту обвинуваченому, наслідків звільнення і права заперечувати проти закриття провадження не є підставою для відмови у задоволенні клопотання (постанова Верховного Суду від 29.07.2021 № 552/5595/18).
Відповідно до приписів статей 9, 129 КПК України заявлений потерпілим ОСОБА_7 цивільний позов про стягнення майнової шкоди необхідно залишити без розгляду.
Процесуальні витрати відсутні.
Заходи забезпечення кримінального провадження не застосовані.
Долю речових доказів слід вирішити в порядку ст.100 КПК України.
Керуючись статтями 284,285,286,288,369 - 372, 376 КПК, суд
Звільнити ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності за ч.2 ст. 190 КК України на підставі ч.1 ст.49 КК України, у зв'язку із закінченням строків давності.
Кримінальне провадження №12017030110002174 від 25.09.2017 закрити на підставі п.1 ч.2 ст.284 КПК України.
Цивільний позов ОСОБА_7 до ОСОБА_4 про стягнення майнової шкоди - залишити без розгляду, роз'яснити потерпілому право пред'явити позов в порядку цивільного судочинства.
Речові докази:
1) копію пенсійного посвідчення № НОМЕР_3 на ім'я ОСОБА_8 - залишити в матеріалах справи;
2) вісім листів паперу із зображенням скриншотів - залишити в матеріалах справи;
3) оригінал квитанції від 16.09.2017 № 67623219255605 - залишити в матеріалах справи;
4) свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу «БМВ», р.н. НОМЕР_4 серії НОМЕР_5 , ніж, сім-карту оператора ПрАТ «Київстар», два USB - накопичувачі, реєстраційні номери, вилучені в ході обшуку 28.09.2017, які зберігаються в камері схову речових доказів - повернути ОСОБА_4 ;
5) оптичні носії - залишити при матеріалах справи;
6) транспортний засіб марки «LAND ROVER», ідентифікаційний номер НОМЕР_6 , що зберігається на спец майданчику Ковельського РУП ГУНП у Волинській області - повернути фактичному володільцю ОСОБА_4 .
На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Волинського апеляційного суду через Ковельський міськрайонний суд Волинської області протягом семи днів з дня її оголошення.
ГоловуючийОСОБА_1