Справа № 681/717/22
03 листопада 2022 року м.Полонне
Полонський районний суд Хмельницької області в складі:
головуючого судді Горгулько Н.А.,
з участю секретаря судових засідань Олійник Л.А.,
розглянувши у судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в місті Полонному цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів,
В серпні 2022 року ОСОБА_1 звернулася в суд із вказаним позовом.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначила, що відповідно до рішення Полонського районного суду від 18 листопада 2021 року з ОСОБА_2 на її користь було стягнуто аліменти на утримання дітей : ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в розмірі по 2000 грн щомісяця на кожну дитину, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та до досягнення дітьми повноліття, починаючи з 07 вересня 2021 року.
19 листопада 2021 року Полонським районним судом видано виконавчий лист, який позивач пред'явила до виконання.
Згідно розрахунку заборгованості по аліментах від 01 серпня 2022 року, виданого державним виконавцем Полонського відділу ДВС у Шепетівському районі Центрально-Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Хмельницький) станом на 01 серпня 2022 року заборгованість ОСОБА_2 по аліментах на користь ОСОБА_1 становить 24470,65 грн.
Відповідно до розрахунку позивача, розмір пені становить 36236 грн., проте , з урахуванням того, що пеня не може перевищувати 100 % заборгованості, просить суд стягнути таку в розмірі, що дорівнює заборгованості, тобто в сумі 24470,65 грн.
16 серпня 2022 року у справі відкрито спрощене позовне провадження та постановлено розгляд справи здійснювати без виклику сторін.
Відповідач у встановлений строк відзив на позовну заяву не подав.
Відповідно до ч.5 ст.279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
В зв'язку з неявкою всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального засобу не здійснюється у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
Дослідивши письмові докази, суд зазначає про таке.
Встановлено, що відповідно до рішення Полонського районного суду від 18 листопада 2021 року, відповідач ОСОБА_2 зобов'язаний сплачувати аліменти на утримання дітей: дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі по 2000 грн щомісяця на кожну дитину, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та до досягнення дітьми повноліття, починаючи з 07 вересня 2021 року. На підставі вказаного судового рішення Полонським відділом ДВС у Шепетівському районі Центрально-Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Хмельницький) відкрито виконавче провадження. Відповідач в повному обсязі не сплачує аліменти.
Відповідно до даних розрахунку заборгованості по аліментах від 01.08.2022 року, заборгованість ОСОБА_2 по аліментах на користь ОСОБА_1 становить 24470,65 грн. (а.с.6-7).
Згідно зі ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності.
Частиною першою статті 18 ЦПК України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
На підставі ч. 4 ст. 195 СК України, розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, а у разі спору - судом.
Згідно ч. 1 ст. 196 СК України у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.
Статтею 180 СК України встановлений обов'язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Сплата аліментів за рішенням суду є одним із способів виконання обов'язку утримувати дитину тим з батьків, хто проживає окремо від дитини.
Неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов'язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов'язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов'язання боржником. Після порушення боржником свого обов'язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати неналежного боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов'язку сплатити аліменти.
У статті 196 СК України не встановлено будь-яких обмежень періоду нарахування пені, навпаки, в ній зазначено, що пеня нараховується за кожен день прострочення.
Правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення полягає в тому, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів враховується розмір несплачених аліментів за кожний місяць та кількість днів прострочення за кожним платежем окремо.
Аліменти нараховуються щомісячно, тому строк виконання цього обов'язку буде різним, а отже, кількість днів прострочення сплати аліментів за кожен місяць також буде різною.
Законодавець установив розмір пені - 1% за кожен день прострочення та період, за який нараховується пеня - за кожен день, починаючи з наступного, у який мала бути здійснена сплата аліментів за відповідний місяць, але таке зобов'язання не було виконане, і до дня, в який проведена сплата заборгованості чи до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені.
Таке правило застосовується у разі прострочення виконання зобов'язання зі сплати аліментів за місяць, у який вони мали бути сплачені.
Розмір пені за місячним платежем розраховується так: заборгованість зі сплати аліментів за конкретний місяць (місячний платіж) необхідно помножити на кількість днів заборгованості, які відраховуються з першого дня місяця, наступного за місяцем, в якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати (при цьому день виконання зобов'язання не включається до строку заборгованості), та помножити та один відсоток.
Тобто формула така: заборгованість за місяць х кількість днів прострочення х 1 %.
За цим правилом обчислюється пеня за кожним простроченим місячним платежем.
Загальний розмір пені становить суму розмірів пені, обчисленої за кожним місячним (періодичним) платежем.
Строк прострочення вираховується з урахуванням раніше зазначеного правила і починає перебіг з першого дня місяця, наступного за місяцем внесення періодичного платежу, до дня, який передує дню сплати заборгованості.
Отже, зобов'язання зі сплати аліментів носить періодичний характер і повинне виконуватися щомісяця, тому при розгляді спорів про стягнення на підставі частини першої статті 196 СК України пені від суми несплачених аліментів суд повинен з'ясувати розмір несплачених аліментів за кожним із цих періодичних платежів, установити строк, до якого кожне із цих зобов'язань мало бути виконане, та з урахуванням установленого - обчислити розмір пені виходячи із суми несплачених аліментів за кожен місяць окремо від дня порушення платником аліментів свого обов'язку щодо їх сплати до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, підсумувавши розміри нарахованої пені за кожен із прострочених платежів та визначивши її загальну суму.
Зазначена правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 03 квітня 2019 року (справа № 14-616цс18).
Таким чином, загальна сума пені за несплату або несвоєчасну сплату аліментів має розраховуватися за формулою p=(A1х1%хQ1)+(A2х1%хQ2)+……….(Anх1%хQn), де:
p - загальна сума пені за несплату або прострочення сплати аліментів, обраховується позивачем на момент подачі позову;
A1 - нарахована сума аліментів за перший місяць;
Q1 - кількість днів прострочення сплати суми аліментів за перший місяць;
A2 - нарахована сума аліментів за другий місяць;
Q2- кількість днів прострочення сплати аліментів за другий місяць;
An- нарахована сума аліментів за останній місяць перед подачею позову;
Qn- кількість днів прострочення сплати аліментів за останній місяць.
З огляду на вищенаведене, пеня за період з грудня 2021 року по липень 2022 року (до 1 серпня 2022 року ) належить здійснювати таким чином : заборгованість по аліментах за грудень 2021 року -2401,65 грн х 243дні х 1 % = 5836 грн (пеня); заборгованість по аліментах за січень 2022 року - 4000грн х 212 дні х 1% =8480 грн (пеня); заборгованість по аліментах за лютий 2022 року 4000 грн х 181 день х 1% =7240 грн; заборгованість по аліментах за березень 2022 року - 4000 грн х 153 дні х 1%=6120 грн.; заборгованість по аліментах за квітень 2022 року - 4000 грн х 122 дні х 1% =4880 грн., заборгованості по аліментах за травень 2022 року немає; заборгованість по аліментах за червень 2022 року - 4000 грн х 61 день х 1% =2440 грн.; заборгованість по аліментах за липень 2022 року - 4000 грн х 31 день х 1% =1240 грн.
Загальна сума пені за вказаний період становить 36236 грн.
Вирішуючи питання про розмірі пені, що підлягає до стягнення із відповідача, судом враховується положення ч. 1 ст. 196 СК України в тій частині, що такий розмір пені обмежений розміром заборгованості, на який нараховується пеня.
Статтями 12, 13 ЦПК України передбачено, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій; учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Згідно постанови Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14.12.2020 по справі № 661/905/19 Положення ЦК України субсидіарно застосовуються для регулювання сімейних відносин. Стягнення пені, передбаченої абзацом 1 частини першої статті 196 СК України, можливе лише у разі виникнення заборгованості з вини особи, зобов'язаної сплачувати аліменти. У СК України не передбачено випадки, коли вина платника аліментів виключається. У такому разі підлягають застосуванню норми цивільного законодавства. Якщо платник аліментів доведе, що вжив всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов'язання, то платник аліментів є невинуватим у виникненні заборгованості і підстави стягувати неустойку (пеню) відсутні. Саме на платника аліментів покладено обов'язок доводити відсутність своєї вини в несплаті (неповній сплаті) аліментів.
Відповідачем не доведено відсутність його вини в несплаті аліментів належними і допустимими доказами.
Тому, виходячи зі змісту вищенаведених норм та встановлених по справі обставин, враховуючи що у відповідача перед позивачем наявна заборгованість по сплаті аліментів, відповідачем належними і допустимими доказами не спростовано зворотне, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_2 про стягнення з відповідача пені за прострочення сплати аліментів в розмірі 24470,65 грн. підлягають до задоволення.
Що стосується вимоги позивача про стягнення витрат на професійну технічну допомогу, суд зазначає таке. Згідно з частиною 2 статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до ч. ч 3, 4 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Частиною 5 ст. 137 ЦПК встановлено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно з ч. 6 ст. 137 ЦПК обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність) або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного до договору (статті 12, 46, 56 ЦПК України). Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Згідно п. 4 ст. 62 ЦПК України повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".
Згідно ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер.
Як вбачається з матеріалів справи позивач разом з позовною заявою надала лише попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат на професійну правничу допомогу в сумі 1000 грн., який підписаний позивачем та адвокатом Казарцем А.Г. та квитанцію про сплату ОСОБА_5 1000 грн.
Однак жодних документів, на підтвердження факту, що ОСОБА_5 має свідоцтво на заняття адвокатською діяльністю, що позивач уклала з ним, відповідно до ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», договір про надання правової допомоги, що ОСОБА_5 мав довіреність чи ордер на представництво інтересів позивача суду позивачем надано не було. Не було надано суду і детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
За таких обставин, враховуючи відсутність документів, підтверджуючих що особа, яка надавала правову допомогу позивачу є адвокатом або іншим фахівцем у галузі права, надавала таку допомогу на підставі відповідного договору про надання професійної правничої допомоги, детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, суд вважає, що вимога позивача про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу задоволенню не підлягає.
Частиною 6 статті 141 ЦПК України передбачено, що якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, а тому з відповідача слід стягнути судовий збір у розмірі 992 грн. 40 коп. на користь держави.
Керуючись ст.ст. 180, 195, 196 СК України, ст.ст. 2, 3, 12, 13, 23, 81, 95, 133, 141, 258, 264, 265, 272, 273, 352, 354, 355 ЦПК України,
Позов задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 пеню за прострочення сплати аліментів на утримання дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , за період з грудня 2021 року по липень 2022 року (включно) в розмірі 24470 (двадцять чотири тисячі чотириста сімдесят) грн. 65 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 992 (дев'ятсот дев'яносто дві) грн. 40 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано.
Рішення може бути оскаржене до Хмельницького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів після його складення.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП - НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП - НОМЕР_2 , місце проживання АДРЕСА_2 .
Суддя Н.А.Горгулько