01 листопада 2022 року
м. Київ
справа № 371/1246/21
провадження № 22-ц/824/11158/2022
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Кравець В.А. (суддя-доповідач)
суддів - Желепи О.В., Мазурик О.Ф.
за участю секретаря судового засідання - Шевчук А.В.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1
відповідач - сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Потік»
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника відповідача сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «ПОТІК» - Швачки Сергія Васильовича
на рішення Миронівського районного суду Київської області від 10 серпня 2022 року у складі судді Капшук Л.О.
у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Потік» про визнання протиправною бездіяльності, зобов?язання надати інформацію та належним чином засвідчені копії документів у відповідь на адвокатський запит, -
У грудні 2021 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Потік» про визнання протиправною бездіяльності, зобов?язання надати інформацію та належним чином засвідчені копії документів у відповідь на адвокатський запит.
У мотивування заявлених позовних вимог позивач вказував, що 16 червня 2021 року між ним та ОСОБА_2 укладено договір про надання правової допомоги № 1-02/06/2021-2. У зв'язку з наданням правової допомоги по вказаному договору, керуючись статтями 20, 24 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», 08 листопада 2021 року ним було надіслано на адресу СТОВ «Потік» цінним листом з описом вкладення адвокатський запит з проханням надати інформацію про те, кому та на підставі яких документів, починаючи з 2004 року, передано (виділено) майно зі складу пайового фонду КСП «Потік», утримувачем та користувачем якого є СТОВ «Потік», із зазначенням ідентифікуючих даних відповідних фізичних та юридичних осіб, конкретного майна та його ідентифікуючих ознак. Також в запиті було викладене прохання надати документи, які підтверджують передачу (виділення) майна зі складу пайового фонду КСП «Потік», утримувачем та користувачем якого є СТОВ «Потік».
На адвокатський запит 18 листопада 2021 року відповідачем було надано відповідь, без номеру та дати, за підписом директора СТОВ «Потік» Гресенко О.В., в якій було зазначено, що з адвокатського запиту не вбачається у зв'язку із захистом яких саме інтересів ОСОБА_3 надається правова допомога і яким чином ці інтереси пов'язані із діяльністю СТОВ «Потік».
Зазначав, що подання адвокатом адвокатського запиту є професійним правом адвоката у зв'язку з наданням правової допомоги на підставі договору про надання правової допомоги. Адвокатський запит ним було оформлено у відповідності до вимог чинного законодавства з долученням передбачених статтею 24 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» документів на підтвердження повноважень представляти інтереси ОСОБА_3 , а саме ордеру та копії свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю.
Посилався на те, що чинним законодавством не передбачено зазначення в адвокатському запиті інформації про те, у зв'язку із захистом яких саме інтересів клієнта надається правова допомога і яким чином ці інтереси пов'язані з діяльністю отримувача адвокатського запиту. Інформація, що стосується надання правової допомоги, в тому числі про те, яка саме правова допомога надається і яким чином ці інтереси пов'язані із діяльністю СТОВ «Потік», відноситься до адвокатської таємниці і розголошенню не підлягає. Відмова у наданні інформації та документів, неповне надання інформації чи документів, є підставою для притягнення до відповідальності посадових осіб підприємства.
Рішенням Миронівського районного суду Київської області від 10 серпня 2022 року позов задоволено частково.
Зобов'язано Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Потік» надати адвокату ОСОБА_1. інформацію та належним чином засвідчені копії документів у відповідь на адвокатський запит від 08 листопада 2021 року, з дотриманням вимог законодавства про захист конфіденційної інформації та персональних даних осіб.
У задоволенні вимог про визнання протиправною бездіяльності Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Потік» щодо ненадання позивачу у встановлений законом строк інформації та належним чином засвідчених копій документів у відповідь на адвокатський запит - відмовлено.
Не погоджуючись з указаним рішенням, 08 вересня 2022 року представник відповідача сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «ПОТІК» - Швачка Сергій Васильович надіслав на адресу Київського апеляційного суду апеляційну скаргу, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Апелянт вважає, що в даному випадку не було запитано інформацію у зв'язку із наданням правової допомоги певній особі з метою забезпечення реалізації цією особою своїх прав (інтересів) або захисту цих прав, а були створені умови для використання адвокатського запиту для отримання інформації, яка не пов'язана із наданням правової допомоги, тобто для збору відомостей, які не мають відношення до реалізації та/або захисту прав особи, в інтересах якої діє адвокат.
Зазначає, що судом першої інстанції було встановлено, що запитувана інформація є конфіденційною, отримання її можливе у разі долучення до адвокатського запиту інших документів, які надають право адвокату на отримання такої інформації. Однак, в ході судового розгляду не було встановлено, що до запиту були додані вказані документи, а також судом не було зазначено які саме це мають бути документи.
Наголошує на тому, що суд першої інстанції поклав на відповідача обов'язок надати відповідь на запит з «дотриманням вимог законодавства про захист конфіденційної інформації та персональних даних осіб», що виходить за межі позовних вимог.
26 вересня 2022 року апеляційним судом отримано відзив на апеляційну скаргу від позивача, в якому останній просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, оскаржуване рішення суду першої інстанції - залишити без змін, оскільки вважає, що апеляційна скарга є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.
Учасники справи у судове засідання не з'явилися, своїх представників не направили, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, про причини неявки не сповістили, клопотання про відкладення розгляду справи до апеляційного суду не надходили.
Відповідно до частини другої статті 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, а тому колегією суддів вирішено розглядати справу за відсутності всіх учасників справи.
Заслухавши доповідь судді-доповідача Кравець В.А., обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Частиною 1 статті 367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що відмова відповідача в наданні відповіді на адвокатський запит з підстав ненадання інформації щодо захисту яких інтересів ОСОБА_2 надається правова допомога, є порушенням вимог Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».
Дослідивши зміст адвокатського запиту, зазначив, що в запиті ставиться питання про надання інформації із зазначенням прізвища, імені, по батькові, РНОКПП, місця реєстрації (проживання) фізичних осіб; найменування, місцезнаходження та ідентифікаційного коду юридичних осіб; конкретного майна з ідентифікуючими ознаками, яке передано (виділено) зі складу пайового фонду КСП «Потік», у зв'язку з чим дійшов висновку про зобов'язання відповідача надати запитувану адвокатом інформацію з дотриманням вимог законодавства про захист конфіденційної інформації та персональних даних осіб.
У задоволенні позовних вимог в частині визнання протиправною бездіяльності СТОВ «Потік» щодо ненадання позивачу у встановлений законом строк інформації та належним чином засвідчених копій документів у відповідь на адвокатський запит відмовив з огляду на те, що відповідач не належить до державних органів чи їхніх посадових і службових осіб, а тому вказаний спосіб захисту є неналежним, в тому числі з урахуванням того, що визнання протиправною бездіяльності СТОВ «Потік» не поновить порушеного права позивача.
Висновок суду відповідає обставинам справи та ґрунтується на вимогах закону.
Судом установлено, що ОСОБА_1 19 квітня 2019 року набув права на зайняття адвокатською діяльністю та здійснює адвокатську діяльність на підставі свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю, виданого Радою адвокатів Рівненської області, серії РН № 1630 від 21 травня 2019 року.
Такі обставини підтверджуються даними свідоцтва про право на здійснення адвокатської діяльності серії РН № 1630 від 21 травня 2019 року (а.с. 18), Єдиного реєстру адвокатів України з офіційного сайту Національної асоціації адвокатів України (а.с. 26).
16 червня 2021 року між адвокатом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір про надання правової допомоги № 1-02/06/2021-2 (а.с. 10-16).
Відповідно до пункту 1.1. укладеного договору про надання правової допомоги, адвокат зобов?язується за завданням клієнта надавати клієнту правову допомогу, а клієнт зобов?язується оплатити надання послуг та фактичні витрати адвоката, необхідні для виконання цього договору.
Адвокат надає правову допомогу у вигляді забезпечення захисту прав, свобод і законних інтересів клієнта; представництва клієнта в будь - яких судах, а також в інших державних органах та органах місцевого самоврядування, перед фізичними та юридичними особами, в органах державної виконавчої служби та перед приватними виконавцями; надання клієнту правової інформації, консультацій і роз?яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.
Пунктами 1.2.1., 1.2.3 договору про надання правової допомоги передбачені права адвоката, надані на виконання договору. Зокрема на представлення інтересів клієнта в судах всіх інстанцій та у всіх судочинствах у будь - яких провадженнях. Також надано право на представлення інтересів клієнта у його стосунках з усіма фізичними та юридичними особами незалежно від форм власності з правом подання, особистого підпису і отримання будь - яких документів, надання необхідних пояснень, отримання відповідей та інших документів про результати розгляду запитів, заяв, скарг та інших документів клієнта.
Відповідно до пункту 2.1. договору, адвокат має право вчиняти будь - які дії, не заборонені законодавством України, Правилами адвокатської етики та цим договором, необхідні для належного виконання договору; звертатися з адвокатськими запитами, в т.ч., але не виключно щодо отримання інформації, копії документів, необхідних для надання адвокатом правової допомоги клієнту, до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, підприємств, установ, організацій, громадських об?єднань, будь - яких юридичних осіб, а також до фізичних осіб.
08 листопада 2021 року адвокатом ОСОБА_1 було надіслано на адресу СТОВ «Потік» адвокатський запит, в якому він просив, у зв?язку з наданням правової допомоги ОСОБА_2 , надати інформацію та належним чином засвідчені копії документів з такою інформацією: кому та на підставі яких документів, починаючи з 2004 року, передано (виділено) майно зі складу пайового фонду КСП «Потік», утримувачем та користувачем якого є СТОВ «Потік», з зазначенням прізвища, імені та по батькові, РНОКПП, місце реєстрації (проживання) фізичних осіб; найменування, місцезнаходження юридичних осіб, ідентифікаційний код; конкретне найменування майна з ідентифікуючими ознаками, яке передано (виділено) зі складу пайового фонду КСП «Потік». Також просив надати документи, які підтверджують передачу (виділення) майна зі складу пайового фонду КСП «Потік», утримувачем та користувачем якого є СТОВ «Потік»: в тому числі, але не виключно, заяви про виділення майнового паю, акти приймання - передачі, висновки суб?єктів оціночної діяльності про оцінку майна, інвентаризаційні описи, інвентарні картки, копії свідоцтв про право власності на майнові паї, рішення співвласників майнових паїв про виділення майна в натурі.
До адвокатського запиту ним додано копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю та копію ордеру на надання правової допомоги, згенерованого в особистому електронному кабінеті адвоката на офіційному веб-сайті Національної асоціації адвокатів України.
Вказані обставини підтверджуються даними адвокатського запиту від 08 листопада 2021 року (а.с. 17), ордера на надання правничої допомоги серії ВК № 1029370 від 08 листопада 2021 року (а.с. 19), опису вкладення у лист з оголошеною цінністю, фіскального чеку та накладної, виданих АТ «Укрпошта» 08 листопада 2021 року за поштовим відправленням № 0223212040397 (а.с. 20).
За даними офіційного сайту АТ «Украпошта», відправлення № 0223212040397 було вручено відповідачу особисто 17 листопада 2021 року (а.с. 21).
18 листопада 2021 року на адвокатський запит СТОВ «Потік» було надано відповідь, без номеру та дати, за підписом директора Гресенко О.В., в якій зазначено, що з адвокатського запиту не вбачається у зв?язку із захистом яких саме інтересів ОСОБА_2 надається правова допомога та яким чином ці інтереси пов?язані із діяльністю СТОВ «Потік» (а.с. 22).
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні врегульовані Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».
Пунктами 1, 2 пункту 1 статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» № 5076-VI від 05 липня 2012 року (далі - № 5076-VI, у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом; адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Статтею 20 Закону № 5076-VI визначені професійні права адвоката, згідно з якими під час здійснення адвокатської діяльності адвокат має право вчиняти будь-які дії, не заборонені законом, правилами адвокатської етики та договором про надання правової допомоги, необхідні для належного виконання договору про надання правової допомоги, зокрема, звертатися з адвокатськими запитами, у тому числі щодо отримання копій документів, до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, підприємств, установ, організацій, громадських об'єднань, а також до фізичних осіб (за згодою таких фізичних осіб).
Згідно з частиною 1 статті 24 Закону № 5076-VI адвокатський запит - письмове звернення адвоката до органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та підпорядкування, громадських об'єднань про надання інформації, копій документів, необхідних адвокату для надання правової допомоги клієнту. До адвокатського запиту додаються посвідчені адвокатом копії свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, ордера або доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги. Вимагати від адвоката подання разом з адвокатським запитом інших документів забороняється.
Абзацом 1 частини 2 вказаної статті передбачено, що орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи, керівники підприємств, установ, організацій, громадських об'єднань, яким направлено адвокатський запит, зобов'язані не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту надати адвокату відповідну інформацію, копії документів, крім інформації з обмеженим доступом і копій документів, в яких міститься інформація з обмеженим доступом.
Частиною 3 статті 24 Закону № 5076-VI встановлено, що відмова в наданні інформації на адвокатський запит, несвоєчасне або неповне надання інформації, надання інформації, що не відповідає дійсності, тягнуть за собою відповідальність, встановлену законом, крім випадків відмови в наданні інформації з обмеженим доступом.
Отже, адвокатський запит може бути адресований як суб'єктам владних повноважень, так і приватним особам. Такі запити можуть стосуватися як надання публічної, так і будь-якої іншої інформації, необхідної адвокатові для надання правової допомоги клієнтові.
Взявши до уваги наведене, залежно від виду запитаної адвокатом інформації (публічна чи непублічна) спір із розпорядником такої інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до неї підлягає розгляду за правилами адміністративного чи цивільного судочинства відповідно.
Цей позов подано на захист права позивача, який є фізичною особою, яка здійснює адвокатську діяльність, тобто він є направленим на забезпечення прав позивача на незалежну професійну діяльність адвоката. Вимоги позивача щодо зобов'язання відповідача надати відповідь на адвокатський запит зачіпають права позивача щодо здійснення професійної діяльності.
Предметом спору у цій справі є право адвоката на отримання інформації. Адвокатський запит позивача не є запитом, що направлений на отримання публічної інформації, оскільки спрямований не до суб'єктів владних повноважень, а до юридичної особи, яка здійснює господарську діяльність, з метою отримання необхідної адвокату інформації для надання правової допомоги клієнту.
У зв'язку з наведеним, відносини, які склалися між сторонами щодо зобов'язання надати відповідь на адвокатські запити, не є публічно-правовими у розумінні КАС України, тому спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Судом першої інстанції встановлено, що інформація на адвокатський запит відповідачем не була надана.
Зі змісту відповіді на адвокатський запит вбачається, що причиною відмови в наданні відповіді на запит є відсутність у запиті інформації щодо того із захисту яких саме інтересів ОСОБА_2 надається правова допомога та яким чином ці інтереси пов?язані з діяльністю СТОВ «Потік».
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» під час здійснення адвокатської діяльності адвокат має право вчиняти будь-які дії, не заборонені законом, правилами адвокатської етики та договором про надання правової допомоги, необхідні для належного виконання договору про надання правової допомоги, зокрема, звертатися з адвокатськими запитами, у тому числі щодо отримання копій документів, до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, підприємств, установ, організацій, громадських об'єднань, а також до фізичних осіб (за згодою таких фізичних осіб).
Таким чином, подання адвокатом адвокатського запиту є професійним правом адвоката, у зв'язку із наданням правової допомоги на підставі договору про надання правової допомоги.
Вимоги до подання адвокатського запиту є однаковими для всіх адвокатів, незалежно від організаційних форм, в яких вони здійснюють адвокатську діяльність - індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об'єднання.
Адвокатський запит має відповідати вимогам статті 24 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», якою, зокрема, встановлено, що до нього додаються посвідчені адвокатом копії свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, ордера або доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Адвокат вправі направити адвокатський запит не для задоволення особистих інтересів, а лише в межах виконання договору з клієнтом з метою надання останньому правової допомоги.
Подавати адвокатські запити з метою одержання консультацій і роз'яснень положень законодавства заборонено. Однак жодної обов'язкової вимоги щодо зазначення доцільності, мети отримання необхідної інформації в чинному законодавстві не визначено (абзац 3 частини 1 статті 24 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Відповідно до частини 1 статті 22 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», адвокатською таємницею є будь-яка інформація, що стала відома адвокату, помічнику адвоката, стажисту адвоката, особі, яка перебуває у трудових відносинах з адвокатом, про клієнта, а також питання, з яких клієнт (особа, якій відмовлено в укладенні договору про надання правової допомоги з передбачених цим Законом підстав) звертався до адвоката, адвокатського бюро, адвокатського об'єднання, зміст порад, консультацій, роз'яснень адвоката, складені ним документи, інформація, що зберігається на електронних носіях, та інші документи і відомості, одержані адвокатом під час здійснення адвокатської діяльності.
Таким чином, у випадку, коли адвокат вважає зазначення інформації щодо доцільності, мети отримання ним необхідної інформації та копій документів є доречним та необхідним саме у його випадку, додаткове зазначення такої інформації не є забороною. В свою чергу, мотив, мета та доцільність отримання інформації та копій документів шляхом направлення адвокатського запиту може стосуватися питань, з яких клієнт звертався за допомогою до адвоката, що в розумінні статті 22 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» є адвокатською таємницею.
Таким чином, колегія погоджується з висновком місцевого суду, що відмова відповідача в наданні відповіді на адвокатський запит з підстав ненадання інформації щодо захисту яких інтересів ОСОБА_2 надається правова допомога, є порушенням вимог Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».
Разом з тим, у запиті адвокатом ОСОБА_1 ставиться питання про надання інформації із зазначенням прізвища, імені, по батькові, РНОКПП, місця реєстрації (проживання) фізичних осіб; найменування, місцезнаходження та ідентифікаційного коду юридичних осіб; конкретного майна з ідентифікуючими ознаками, яке передано (виділено) зі складу пайового фонду КСП «Потік».
Статтею 5 Закону України «Про інформацію» встановлено, що кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.
Відповідно до статті 11 Закону України «Про інформацію», інформація про фізичну особу (персональні дані) - це відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована. Не допускаються збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та захисту прав людини. До конфіденційної інформації про фізичну особу належать, зокрема, дані про її національність, освіту, сімейний стан, релігійні переконання, стан здоров'я, а також адреса, дата і місце народження.
Згідно зі статтею 21 Закону України «Про інформацію», інформацією з обмеженим доступом є конфіденційна, таємна та службова інформація.
Конфіденційною є інформація про фізичну особу, а також інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб'єктів владних повноважень. Конфіденційна інформація може поширюватися за бажанням (згодою) відповідної особи у визначеному нею порядку відповідно до передбачених нею умов, а також в інших випадках, визначених законом.
Відносини, пов'язані з правовим режимом конфіденційної інформації, регулюються законом. Порядок віднесення інформації до таємної або службової, а також порядок доступу до неї, регулюються законами.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 30.10.1997 № 5-зп у справі щодо офіційного тлумачення статей 3, 23, 31, 47, 48 Закону № 2657, до конфіденційної інформації, зокрема, належить свідчення про особу (освіта, сімейний стан, релігійність, стан здоров'я, дата і місце народження, майновий стан та інші персональні дані). Конфіденційною є інформація про фізичну особу, а також інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб?єктів владних повноважень. Конфіденційна інформація може поширюватися за бажанням (згодою) відповідної особи у визначеному нею порядку відповідно до передбачених нею умов, а також в інших випадках, визначених законом.
За змістом статей 32, 34 Конституції України, не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір. Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.
Згідно офіційного тлумачення положень частин першої, другої статті 32, частин другої, третьої статті 34 Конституції України, рішення Конституційного Суду України від 20 січня 2012 року № 2-рп/2012, - інформацією про особисте та сімейне життя особи є будь-які відомості та/або дані про відносини немайнового та майнового характеру, обставини, події, стосунки тощо, пов'язані з особою та членами її сім'ї, за винятком передбаченої законами інформації, що стосується здійснення особою, яка займає посаду, пов'язану з виконанням функцій держави або органів місцевого самоврядування, посадових або службових повноважень. Така інформація про особу є конфіденційною. Збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди державою, органами місцевого самоврядування, юридичними або фізичними особами є втручанням в її особисте та сімейне життя. Таке втручання допускається винятково у випадках, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
Відповідно до частини 2 статті 5 Закону України «Про захист персональних даних», персональні дані можуть бути віднесені до конфіденційної інформації про особу законом або відповідною особою. Не є конфіденційною інформацією персональні дані, що стосуються здійснення особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, посадових або службових повноважень.
Статтею 6 Закону України «Про захист персональних даних» встановлені загальні вимоги до обробки персональних даних. Під обробкою, серед іншого, варто розуміти як збирання, так і поширення (розповсюдження, передачу) персональних даних (стаття 2 Закону України «Про захист персональних даних»). Так, зокрема, частиною п'ятою статті 6 Закону України «Про захист персональних даних» визначено, що обробка персональних даних повинна здійснюватися для конкретних і законних цілей, визначених за згодою суб'єкта персональних даних, або у випадках, передбачених законами України, у порядку, встановленому законодавством. Водночас частина шоста цієї статті дублює конституційні положення та говорить, що обробка даних про фізичну особу, які є конфіденційною інформацією, не допускається без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
Схожі положення містяться у статті 14 Закону України «Про захист персональних даних», якою передбачено поширення відомостей про фізичну особу лише за її згодою або уповноваженої нею особи, крім випадків, визначених законом, і лише (якщо це необхідно) в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
Порядок доступу до персональних даних особи регулюється частиною третьою статті 16 Закону України «Про захист персональних даних», у якій зазначено, що доступ до персональних даних надається у відповідь на запит суб'єкта відносин, пов'язаних з персональними даними, яким відповідно до положень згаданого Закону може бути будь-яка третя особа.
Таким чином, інформація щодо фізичних осіб, які отримали майно зі складу пайового фонду КСП «Потік» із зазначенням персональних даних особи є конфіденційною.
Отримання конфіденційної інформації шляхом направлення адвокатського запиту можливе у разі долучення до адвокатського запиту документів, які надають право адвокату на отримання такої інформації.
Статтею 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Цією ж статтею визначено загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів. Так частиною 2 статті 16 ЦК України встановлено способи захисту цивільних прав та інтересів судом. До них належать: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;
9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.
Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права. Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника. Частіше за все спосіб захисту порушеного права прямо визначається спеціальним законом і регламентує конкретні цивільні правовідносини.
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.
Враховуючи зміст статті 16 ЦК України, передбачений нормами цивільного законодавства спосіб захисту цивільних прав у виді визнання незаконними рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, характеризується чітко визначеним суб'єктом - заподіювачем шкоди, якими є відповідні державні органи чи їхні посадові і службові особи. Підставою для подання такого позову є прийняття незаконних рішень, незаконні дії чи бездіяльність зазначених органів, що призвели до заподіяння шкоди особі.
Надаючи правову оцінку належності обраного позивачем способу захисту, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Так, у пункті 145 рішення від 15.11.1996 у справі «Чахал проти Об'єднаного Королівства» Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Отже, «ефективний засіб правового захисту» у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі. Отже, ефективний засіб правового захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату: винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.
Відповідно до частини 2 статті 5 ЦПК України, у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
На підставі викладеного, колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що вимоги позивача про зобов?язання відповідача надати інформацію та належним чином засвідчені копії документів у відповідь на адвокатський запит, зазначений у позові, не суперечить закону та є ефективним, оскільки його реалізація відновить порушене право отримати відповідь на адвокатський запит.
При цьому, позовні вимоги в частині визнання протиправною бездіяльності СТОВ «Потік» щодо ненадання позивачу у встановлений законом строк інформації та належним чином засвідчених копій документів у відповідь на адвокатський запит не підлягають задоволенню з огляду на те, що відповідач не належить до державних органів чи їхніх посадових і службових осіб, а тому вказаний спосіб захисту є неналежним, в тому числі з урахуванням того, що визнання протиправною бездіяльності СТОВ «Потік» не поновить порушеного права позивача, про що законно та обґрунтовано зазначено судом першої інстанції.
Разом з тим, враховуючи, що в запиті поставлене питання про надання персональних даних осіб, які не є суб?єктами відносин, пов?язаних з персональними даними, та з урахуванням встановлених законодавством обмежень щодо надання конфіденційної інформації місцевий суд дійшов правильного висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з зобов'язанням відповідача надати запитувану адвокатом інформацію з дотриманням вимог законодавства про захист конфіденційної інформації та персональних даних осіб.
Доводи апеляційної скарги, що суд першої інстанції, поклавши на відповідача обов'язок надати відповідь на запит з «дотриманням вимог законодавства про захист конфіденційної інформації та персональних даних осіб», вийшов за межі позовних вимог, не заслуговують на увагу суду з огляду на те, що СТОВ «Потік» у відповідності до норм чинного законодавства було зобов'язано надати відповідь на адвокатський запит та у разі виявлення, що частина запитуваної інформації містить конфіденційну інформацію, а документи, які надають право адвокату на отримання такої інформації, до запиту не долучені, повинен був надати копії запитуваних документів, з яких шляхом ретушування вилучити відомості, доступ до яких обмежено відповідно до закону. А отже, суд першої інстанції, зобов'язавши відповідача надати запитувану інформацію з дотриманням вимог законодавства про захист конфіденційної інформації та персональних даних осіб, не виходив за межі позовних вимог, а лише конкретизував дії відповідача щодо вилучення конфіденційної інформації та персональних даних фізичних осіб.
На підставі викладеного, колегія доходить висновку, що місцевий суд повно, всебічно та об'єктивно дослідив обставини справи, зібраним доказам дав вірну правову оцінку й ухвалив рішення, що відповідає вимогам закону.
Таким чином, доводи апеляційної скарги на правильність висновків суду не впливають, оскільки спростовуються встановленими обставинами справи.
Докази та обставини, на які посилається відповідач в апеляційній скарзі, були предметом дослідження місцевим судом та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні місцевим судом були дотримані норми матеріального та процесуального права.
Згідно статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Отже, суд першої інстанції всебічно і об'єктивно дослідив всі обставини справи, зібраним доказам дав вірну правову оцінку й постановив рішення, що відповідає вимогам закону.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що підстави для скасування рішення суду першої інстанції з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, відсутні, а отже, слід відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Керуючись статтями 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, Київський апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу представника відповідача сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «ПОТІК» - Швачки Сергія Васильовича - залишити без задоволення.
Рішення Миронівського районного суду Київської області від 10 серпня 2022 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено «01» листопада 2022 року.
Головуючий В.А. Кравець
Судді О.В. Желепа
О.Ф. Мазурик