[1]
20 вересня 2022 року суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду Ковальська В.В., при секретарі Руденко В.С., за участю особи притягнутої до адміністративної відповідальності, - ОСОБА_1 , захисника Олекси Л.А., розглянувши апеляційну скаргу захисника Олекси Л.А. на постанову судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 13 червня 2022 року про визнання винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , -
Постановою судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 13 червня 2022 року ОСОБА_1 притягнуто до адміністративного відповідальності за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушеннята накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на 1 рік.
Згідно з постановою судді Погребний С. В. 25 квітня 2022 року о 07 год. 10 хв. вчинив адміністративне правопорушення, передбачене частиною першою статті 130 КУпАП, а саме: керував транспортним засобом FORD GMAX, державний номерний знак НОМЕР_1 , по вул. Покровській, 7, смт Чабани, Фастівського району, Київської області в стані алкогольного сп'яніння. Тест на стан сп'яніння пройшов за допомогою приладу DRAGER 6820, проба позитивна - 0,34 проміле.
Своїми діями водій ОСОБА_1 порушив вимоги пункту 2.9 (а) ПДР України, яким передбачено, що водію забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебувати під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
В апеляційній скарзі захисник Олекса Л.А. просить скасувати постанову судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 13 червня 2022 року, якою ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, та закрити провадження у справі за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
В обґрунтування своїх вимог захисник зазначила, що ОСОБА_1 є волонтером та здійснює перевезення харчових продуктів та інших вантажів для військових частин Збройних сил України, що підтверджується відповідними документами.
Вдень, 24-го квітня 2022 року, не плануючи ані в цей день, ані 25 квітня користуватись власним автомобілем, святкував разом з сім'єю Великдень. О 06-00 год. 25 квітня 2022 року ОСОБА_1 зателефонувала ОСОБА_2 , яка разом з ОСОБА_3 є кухарями у військовій частині № НОМЕР_2 та попросила терміново відвезти їх до військової частини № НОМЕР_2 .
25 квітня 2022 року ОСОБА_1 в смт. Чабани по вул. Покровська, 7 був зупинений працівниками поліції. Працівники поліції повідомили про те, що у ОСОБА_1 явні ознаки алкогольного сп'яніння, а саме: «різкий запах з порожнини рота, тремтіння пальців рук» та запропонували пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння.
ОСОБА_1 , розуміючи, що вживав алкоголь за 15 год. до виїзду, погодився пройти огляд на стан сп'яніння, однак, результат проходження огляду на стан сп'яніння на газоаналізаторі «Драгер» показав 0,34 проміле. Після чого працівники поліції вилучили у ОСОБА_1 посвідчення водія, без відсторонення від керування і останній далі поїхав підвозити кухарів до військової частини.
Таким чином, суд першої інстанції підійшов до розгляду даної справи формально, не встановив дійсних обставин справи щодо не відсторонення ОСОБА_1 від керування транспортним засобом та не врахував виключність обставин при яких ОСОБА_1 керував транспортним засобом.
Окрім того, після проходження огляду на стан сп'яніння ОСОБА_1 не був відсторонений від керування транспортним засобом, а продовжив керування ним, що в свою чергу дає підстави стверджувати про недійсність такого огляду.
Щодо дозволеного рівня сп'яніння з урахуванням вимог міжнародних актів, то відповідно до п. 7 розділу II Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції передбачено, що встановлення стану алкогольного сп'яніння проводиться з використанням поліцейським спеціальних технічних засобів, показання яких після проведення тесту мають цифровий показник більше 0,2 проміле алкоголю в крові.
Проте, з принципу дії алкотестера «Драгер» слідує, що він фіксує вміст алкоголю не в крові (як зазначено в інструкції), а в видихуваних парах етанолу в повітрі. В Інструкції із застосування такого алкотестера так і зазначено: портативний цифровий аналізатор парів етанолу в повітрі, що видихається.
Необґрунтованість протоколу за ст. 130 КУпАП за перевищення 0,2 проміле, зафіксоване на місці алкотестером, можна довести нормами чинного законодавства, оскільки перевищення норми стосується саме вмісту алкоголю в крові, а не в парах етанолу.
Відповідно до ст. 8 п. 5 Конвенції про дорожній рух від 08.11.68 року, яка ратифікована Українською СРСР 25.04.74 р. зазначено, що «в национальном законодательстве должны быть предусмотрены специальные положения, касающиеся вождения под воздействием алкоголя, а также допустимый законом уровень содержания алкоголя в крови, а в соответствующих случаях в выдыхаемом воздухе, превышение которого является несовместимым с управлением транспортным средством. Во всех случаях максимальный уровень содержания алкоголя в крови в соответствии с национальным законодательством не должен превышать 0,50 г чистого алкоголя на литр крови или 0,25 мг на литр выдыхаемого воздуха». Тобто мінімальна межа вмісту алкоголю для визначення стану алкогольного сп'яніння згідно норм міжнародного права повинна становити 0,25 мг на літр видахаємого повітря, що становить згідно таблиці перерахунку одиниць виміру алкоголю в крові і видихаємому повітрі 0,5 промілле.
Тобто якщо таким міжнародним договором встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені законодавством України, то застосовуються правила міжнародного договору України.
Також судом не були враховані обставини, які пом'якшують відповідальність, зокрема, те, що ОСОБА_1 визнав свою вину та щиро розкаявся, що вживав алкоголь в день 24-го квітня 2022 p., однак він не планував користуватись власним автомобілем як цього, так і наступного дня.
Окрім того, ОСОБА_1 керував транспортним засобом у зв'язку з суспільною необхідністю, а саме перевезення кухарів для приготування їжі для військових, оскільки тільки ОСОБА_1 має посвідчення водія та вміє керувати транспортним засобом в даній ситуації.
Також при розгляді справи апелянт просить врахувати, що ОСОБА_1 одружений та має двоє дітей. Керування транспортним засобом для ОСОБА_1 є життєво необхідним, оскільки батьки дружини, батько ОСОБА_4 та ОСОБА_5 є людьми похилого віку та мають низку тяжких захворювань.
Вказані обставини, на думку захисника, свідчать про гостру необхідність для ОСОБА_1 в праві керувати транспортним засобом.
Таким чином, апелянт вважає, що в діях водія ОСОБА_1 відсутнє порушення вимог п. 2.9 а ПДР України, оскільки суд вправі обґрунтовувати свої висновки про винуватість лише доказами, що випливають із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпції факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» N39598/03 від 21.07.2011), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the UnitedKingdom), п. 161, Series А заява N 25).
Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника Олекси Л.А. та Погребного С.В., які підтримали апеляційну скаргу, пояснення свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_2 , перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення та доводи апеляційної скарги, вважаю, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з таких підстав.
Висновок, викладений у постанові судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 13 червня 2022 року, про винність ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, при обставинах, встановлених судом, відповідає фактичним обставинам справи та підтверджується наявними у справі доказами: даними протоколу про адміністративне правопорушення серії ААБ №041038 від 25 квітня 2022 року, даними відеозапису на цифровому носії з бодікамери поліцейського, роздруківкою тесту приладу «Drager», з яких убачається, що 25 квітня 2022 року ОСОБА_1 керував автомобілем FORD GMAX, державний номерний знак НОМЕР_1 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, та о 07 годині 10 хвили був зупинений працівниками поліції по вул. Покровській, 7, смт Чабани, Фастівського району, Київської області. При проведенні огляду на стан алкогольного сп'яніння із застосуванням приладу DRAGER 6820 тест на стан сп'яніння виявився позитивним - 0,34 ‰.
Доводи апеляційної скарги захисника щодо порушення порядку виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння при застосуванні приладу DRAGER, а також не відсторонення працівниками поліції водія від керування транспортним засобом не можуть бути взятими до уваги.
Зокрема, при застосуванні приладу DRAGER 6820 для огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння був встановлений результат - 0,34 ‰, що є підставою для складання протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП, як це передбачено п. 7 розділу ІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з яким показники спеціальних технічних засобів після проведення тесту мають цифровий показник більше 0,2 проміле алкоголю в крові.
Посилання в апеляції захисника на те, що за принципом дії алкотестера «Драгер» він фіксує вміст алкоголю не в крові, а в видихуваних парах етанолу в повітрі є голослівним, оскільки згідно Інструкцією приладу DRAGER 6820 результати тесту можуть визначатись у двох показниках: масова концентрація алкоголю у видихуваному повітрі від 0 до 2,5 мг/л (відношення маси етанолу у видихуваному повітрі до об'єму цього повітря) або масова концентрація алкоголю в крові - від 0 до 5 ‰ (відношення маси етанолу в кровідо об'єму крові).
У даному випадку результат тесту був зафіксований у проміле, тобто була встановлена масова концентрація алкоголю в крові в діапазоні встановленому п. 5 ст. 8 Конвенції про дорожній рух, відкритою для підписання у Відні 08 листопада 1968 року та ратифікованою Українською РСР 25 квітня 1974 року, якою також передбачено визначення допустимого рівня вмісту алкоголю в крові - не більше 0,50 г чистого алкоголю на літр крові (5 проміле), а у відповідних випадках - 0, 25 мг на літр видихуваного повітря (2,5 мг/л).
Щодо не відсторонення ОСОБА_1 від керування автомобілем, то матеріали справи дійсно не містять даних про виконання вимог ст. 266 КУпАП щодо відсторонення водія від керування транспортним засобом після встановлення стану алкогольного сп'яніння, проте відсутність таких даних не спростовує обставин, викладених у постанові судді районного суду, за яких ОСОБА_1 керував транспортним засобом, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, що є порушенням вимог п. 2.9 ПДР України та складає суть адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП.
Суддя апеляційного суду зауважує, що згідно з поясненнями ОСОБА_1 , викладеними в апеляційній скарзі захисника, він вдень 24-го квітня 2022 року вживав алкогольні напої, не плануючи користуватись власним автомобілем ані в цей день, ані наступного дня, проте погодився на прохання ОСОБА_2 , яка разом з ОСОБА_3 є кухарями у військовій частині № НОМЕР_2 , терміново відвезти їх до військової частини № НОМЕР_2 .
Апелянт стверджує, що 25 квітня 2022 року ОСОБА_1 , який був волонтером, керував транспортним засобом у зв'язку з суспільною необхідністю, а саме перевезення кухарів для приготування їжі для військових, оскільки тільки ОСОБА_1 має посвідчення водія та вміє керувати транспортним засобом в даній ситуації.
Допитана в судовому засіданні апеляційної інстанції свідок ОСОБА_6 пояснила, що вона є директором гімназії №179 м. Києва, в їдальні якої з 25 лютого 2022 року проводилось приготування їжі для військової частини.
25 квітня 2022 року ОСОБА_1 відвозив її, ОСОБА_2 та її дочку для приготування їжі. Якби ОСОБА_1 в цей день не відвіз ОСОБА_2 та її дочку до їдальні, військові залишились би без гарячої їжі.
Також свідок ОСОБА_6 пояснила що, окрім ОСОБА_2 та її дочки, які відігравали провідну роль у приготуванні їжі, на кухні працювало ще 6-7 осіб, які їм допомагали. Чи працювала б кухня, якби ОСОБА_1 не привіз ОСОБА_2 , свідок пояснити не могла.
Свідок ОСОБА_2 пояснила, що працює завідуючою виробництвом шкільної їдальні школи №256 м. Києва.
25 квітня 2022 року вона прийшла до ОСОБА_1 з проханням відвезти кухарів до їдальні для приготування їжі військовим.
ОСОБА_1 сказав, що вчора він випив горілки, але якщо немає кому везти до їдальні, то він відвезе.
Коли до місця роботи залишалось біля 3-4 км. автомобіль зупинили працівники поліції і ОСОБА_1 пішов до них в автомобіль, а вже на роботі свідок дізналась, що у ОСОБА_1 було виявлено алкоголь в крові.
Також свідок ОСОБА_2 пояснила, що по дорозі на роботу вона по телефону спілкувалась з кухарем ОСОБА_7 та надавала вказівки іншим працівникам їдальні, а коли вони приїхали у їдальню близько 07.30 ранку, то сніданок був майже готовим, а їй залишилось лише приготувати оладки.
Згідно з поясненнями свідка ОСОБА_2 25 квітня 2022 року на кухні працювало вісім осіб, з яких професійними кухарями були вона і ОСОБА_7 .
Оцінюючи показання свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_2 , суддя апеляційного суду не може погодитись з твердженням захисника про те, що ОСОБА_1 25 квітня 2022 року керував транспортним засобом у зв'язку з суспільною необхідністю, оскільки з пояснень вказаних свідків не убачається, що у випадку, якби вони не дістались на роботу до школи №256 м. Києва, то не була б виконана робота по приготуванню їжі для військових.
Однією з обставин, яка виключає адміністративну відповідальність відповідно до вимог ст. 18 КУпАП може бути крайня необхідність коли дія, передбачена цим Кодексом вчиняється для усунення небезпеки, яка загрожує державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, установленому порядку управління, якщо ця небезпека за жодних обставин не могла бути усунута іншими засобами і якщо заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена шкода.
Проте, у даному випадку немає підстав вважати, що ОСОБА_1 діяв у стані крайньої необхідності, як це вважає захисник.
Таким чином, твердження апелянта про відсутність в діях водія ОСОБА_1 порушень вимог п. 2.9 а ПДР України є необґрунтованим і суддя апеляційного суду не вбачає підстав для скасування постанови судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 13 червня 2022 року щодо ОСОБА_1 та закриття провадження у справі у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Також суддя апеляційного суду не вбачає підстав для зміни постанови судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 13 червня 2022 року щодо ОСОБА_1 в частині адміністративного стягнення з підстав, наведених в апеляції захисника, зокрема, необхідності врахування обставин, які пом'якшують відповідальність ОСОБА_1 , та його сімейного стану, обумовленого необхідністю використання автомобіля, оскільки санкцією ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачено безальтернативне адміністративне стягнення і підстав для звільнення від такого стягнення ОСОБА_1 немає.
На підставі наведеного та керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
Постанову судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 13 червня 2022 року про визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника Олекси Л.А. - без задоволення.
Постанова судді апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною, оскарженню не підлягає.
Суддя Київського апеляційного суду В.В. Ковальська
Справа №369/3266/22
Провадження №33/824/2047/2022
Суддя у І інстанції Перекупка Г.А.
Доповідач Ковальська В.В.