02 листопада 2022 року
м. Київ
справа №280/7424/20
адміністративне провадження №К/990/27865/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Мацедонської В. Е.,
суддів: Уханенка С. А., Шевцової Н. В.,
перевіривши касаційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації в Запорізькій області
на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 06 липня 2021 року
та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 02 листопада 2021 року
у справі №280/7424/20 за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації в Запорізькій області, за участю третьої особи: Головного управління Державної казначейської служби України в Запорізькій області, про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 звернулась до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області, за участю третьої особи: Головного управління Державної казначейської служби України в Запорізькій області, у якому просила:
- визнати протиправними дії відповідача щодо нарахування та виплати їй суддівської винагороди за період з 18 квітня 2020 року до 28 серпня 2020 року (за винятком днів відпустки) із застосуванням статті 29 Закону України «Про державний бюджет України на 2020 рік»;
- зобов'язати відповідача провести їй нарахування суддівської винагороди за період з 18 квітня 2020 року до 28 серпня 2020 року (за винятком днів відпустки), обчисливши її відповідно до статті 130 Конституції України та статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», та виплатити недотриману частину з відрахуваннями загальнообов'язкових платежів та зборів.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 06 липня 2021 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 02 листопада 2021 року, позов задоволено частково:
- визнано протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області щодо виплати судді Хортицького районного суду міста Запоріжжя ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 18 квітня 2020 року до 27 серпня 2020 року включно із застосуванням обмежень, передбачених статтею 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік»;
- стягнуто з Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області на користь судді Хортицького районного суду міста Запоріжжя ОСОБА_1 нараховану, але не виплачену суддівську винагороду, за період з 18 квітня 2020 року до 27 серпня 2020 року включно в розмірі: 199335,14 грн (сто дев'яносто дев'ять тисяч триста тридцять п'ять гривень чотирнадцять копійок) з утриманням з цієї суми передбачених законом податків та обов'язкових платежів при їх виплаті;
- у іншій частині позовних вимог відмовлено.
Не погодившись із такими рішеннями судів попередніх інстанцій, Територіальне управління Державної судової адміністрації в Запорізькій області звернулось до Верховного Суду із касаційною скаргою.
Ухвалами Верховного Суду від 21 грудня 2021 року, від 09 лютого 2022 року, від 05 липня 2022 року та від 19 вересня 2022 року касаційні скарги Територіального управління Державної судової адміністрації в Запорізькій області повернуто скаржнику.
13 жовтня 2022 року касаційна скарга Територіального управління Державної судової адміністрації в Запорізькій області вкотре надійшла до Верховного Суду.
За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Відповідно до статті 329 України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Строк на подання касаційної скарги також може бути поновлений у разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною п'ятою статті 333 цього Кодексу (ч. 3 ст. 329 КАС України).
З матеріалів касаційної скарги установлено, що оскаржуване рішення прийнято судом апеляційної інстанції 02 листопада 2021 року, а повторна касаційна скарга у цій справі надійшла до суду поштою лише 13 жовтня 2022 року, тобто без дотримання встановлених процесуальним законом строків її подання.
Судом установлено, що вперше з касаційною скаргою на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 06 липня 2021 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 02 листопада 2021 року відповідач звернувся 01 грудня 2021 року, тобто у межах строку касаційного оскарження.
Проте ухвалою Верховного Суду від 21 грудня 2021 року вперше подану касаційну скаргу було повернуто скаржнику на підставі пункту 4 частини п'ятої статті 332 КАС України, яку отримано скаржником 28 грудня 2021 року.
18 січня 2022 року Територіальне управління Державної судової адміністрації в Запорізькій області повторно звернулось із касаційною скаргою до Верховного Суду, проте ухвалою Верховного Суду від 09 лютого 2022 року вдруге подану касаційну скаргу повернуто скаржнику на підставі пункту 4 частини п'ятої статті 332 КАС України, яку отримано скаржником 15 лютого 2022 року.
08 квітня 2022 року скаржник втретє звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, проте ухвалою Верховного Суду від 05 липня 2022 року втретє подану касаційну скаргу повернуто скаржнику у зв'язку із неусуненням недоліків касаційної скарги, зазначених в ухвалі від 28 квітня 2022 року про залишення касаційної скарги без руху. Вказану ухвалу отримано відповідачем 11 липня 2022 року, та 21 липня 2022 року вчетверте подано касаційну скаргу до Верховного Суду.
Ухвалою від 19 вересня 2022 року касаційну скаргу вкотре повернуто скаржнику у зв'язку із неусуненням недоліків касаційної скарги, зазначених в ухвалі Верховного Суду від 28 липня 2022 року про залишення касаційної скарги без руху.
При цьому, слід зазначити, що вказаною ухвалою від 28 липня 2022 року відмовлено скаржнику в задоволенні клопотань про поновлення строку на касаційне оскарження, визнавши зазначені в ньому причини пропуску строку неповажними, та про відстрочення сплати судового збору, касаційну скаргу залишено без руху з підстав пропуску скаржником строку на касаційне оскарження, встановленого статтею 329 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Разом з тим, вкотре повертаючи касаційну скаргу скаржнику, Верховний Суд вказав, що учасники справи зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки та зобов'язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки (відповідно до статті 44 КАС України).
Крім того, ухвалою Верховного Суду від 19 вересня 2022 року Територіальному управлінню Державної судової адміністрації України в Запорізькій області відмовлено у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору.
Натомість, вкотре подаючи касаційну скаргу, Територіальне управління Державної судової адміністрації в Запорізькій області просить відстрочити строк сплати судового збору та поновити строк на касаційне оскарження.
Так, в обгрунтування клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, відповідач зазначає, що вперше касаційну скаргу було подано 30 листопада 2021 року, тобто у строк, передбачений законом. Однак, вказану касаційну скаргу, а також повторно подані касаційні скарги, повернуто скаржнику, а отже, на думку заявника, процесуальний строк ним пропущено з незалежних від нього причин.
Відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, в частині строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.
У клопотанні про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень скаржник не зазначає обставин, які позбавляли його можливості привести свою касаційну скаргу у відповідність із пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України та у розумний строк. При цьому, Верховний Суд скаржнику неодноразово надавав вичерпні роз'яснення щодо форми і змісту касаційної скарги, яким вона повинна відповідати в частині належного викладення підстав.
За змістом процесуального закону поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.
Колегія суддів, не заперечуючи проти права на повторне звернення з касаційною скаргою після її повернення, вважає, що таке право не є абсолютним. Це обґрунтовується змістом частини восьмої статті 169 КАС України, відповідно до якої скаржник має право на повторне звернення з касаційною скаргою, якщо будуть усунуті недоліки касаційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої касаційної скарги і таке звернення відбувається без зайвих зволікань. Також скаржник повинен довести, що повернення вперше поданої касаційної скарги відбулося з причин, які не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення.
Також Європейський Суд з прав людини в рішенні у справі "Перес де Рада Каванілес проти Іспанії" зазначає, що право на доступ до суду, не є абсолютним; воно підлягає обмеженням, дозволеним за змістом, зокрема, коли умови прийнятності скарги визначені, оскільки за своєю природою вона потребує регулювання з боку держави, яка користується певною свободою розсуду в цьому відношенні.
У цій справі у скаржника було достатньо часу для приведення своєї касаційної скарги у відповідність із вимогами КАС України. Проте подаючи повторно касаційні скарги, скаржником не було дотримано вимог частини другої статті 330 КАС України, зокрема, в частині необхідності наведення підстави (підстав), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав), з належним їх обґрунтуванням, а також сплати судового збору.
Сукупність цих обставин свідчить про допущення відповідачем необґрунтованих зволікань щодо реалізації свого права на касаційне оскарження судових рішень з дотриманням вимог КАС України. Отже, враховуючи обставини справи, відсутні підстави вважати, що скаржником пропущено строк з поважних причин, оскільки такі не пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.
За таких обставин, суд касаційної інстанції зазначає, що неналежне використання наданих процесуальних прав не може визнаватись судом як поважна причина пропуску процесуального строку, а відтак зазначені скаржником причини пропуску строку касаційного оскарження є неповажними.
Отже, відповідач не надав доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження. У зв'язку з цим, зазначена причина пропуску строку не може бути визнана поважною, а отже відповідачу необхідно довести наявність об'єктивних перешкод, які не дозволили подати касаційну скаргу в строк, передбачений статтею 329 КАС України.
Крім того, відповідно до частини четвертої статті 330 КАС України до касаційної скарги додається документ про сплату судового збору.
Скаржник до касаційної скарги документ про сплату судового збору не додав, проте заявив клопотання про відстрочення строку сплати судового збору за подання касаційної скарги.
За приписами частини першої статті 133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Відповідно до частин першої, другої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Згідно з частиною першою статті 8 Закону України "Про судовий збір" враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:
1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або
2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Частиною другою цієї ж статті закріплено, що суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
З указаного вбачається, що заявник не є суб'єктом, на якого розповсюджується дія законодавства щодо зменшення розміру судового збору, звільнення від його сплати, відстрочення або розстрочення його сплати.
На підставі викладеного, Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання про відстрочення від сплати судового збору.
Відповідно до підпункту 3 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір", за подання до адміністративного суду касаційної скарги на рішення суду, заяви про приєднання до касаційної скарги на рішення суду ставка судового збору становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, але не більше 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідачем оскаржується рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 06 липня 2021 року, яке залишено без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 02 листопада 2021 року, щодо задоволення однієї вимоги немайнового характеру та однієї вимоги майнового характеру у розмірі 199 335,14 грн.
Відповідно до частини третьої статті 6 Закону "Про судовий збір" за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.
Відповідно до частини четвертої статті 6 Закону України "Про судовий збір" якщо скаргу (заяву) подано про перегляд судового рішення в частині позовних вимог (сум, що підлягають стягненню за судовим рішенням), судовий збір за подання скарги (заяви) вираховується та сплачується лише щодо перегляду судового рішення в частині таких позовних вимог (оспорюваних сум).
Згідно підпункту 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону "Про судовий збір", за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру фізичною особою ставка судового збору становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Станом на 1 січня 2020 року розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становив 2102 гривні, тому за подання касаційної скарги у цій справі щодо вимоги немайнового характеру скаржник має сплатити судовий збір в розмірі 1681,60 грн. (2102 грн. *0,4*200%).
Підпунктом 1 пункту 3 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що за подання фізичною особою до адміністративного суду позову, майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Тому, за подання касаційної скарги у цій справі в частині майнової вимоги скаржник має сплатити судовий збір у розмірі 3987 грн. (199 335, 14 грн.* 1*200%).
Таким чином, загальний розмір судового збору, який підлягає сплаті за подання касаційної скарги у цій справі становить 5668 грн.
Реквізити для сплати судового збору: Отримувач коштів ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37993783, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача 31219207026007, код банку отримувача (МФО) 899998, номер рахунку отримувача (стандарт IBAN) UA288999980313151207000026007, код класифікації доходів бюджету 22030102, найменування податку, збору, платежу судовий збір (Верховний Суд, 055), символ звітності банку 207, призначення платежу *;101;__________(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомив про це відповідний орган Міністерства доходів і зборів України і має відповідну відмітку у паспорті);Судовий збір, за позовом ___________ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), ВЕРХОВНИЙ СУД Касаційний адміністративний суд, номер справи, у якій сплачується судовий збір.
Відповідно до частини третьої статті 332 КАС касаційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 329 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку.
Враховуючи наведене, суд вважає за необхідне встановити строк на усунення недоліків касаційної скарги, надавши відповідачу строк тривалістю десять днів з моменту отримання даної ухвали, протягом якого скаржник має право надати/надіслати суду касаційної інстанції:
- обґрунтовану заяву про поновлення строку на касаційне оскарження та надати відповідні докази на обґрунтування вказаної заяви;
- документ про сплату судового збору в розмірі 5668 грн.
Керуючись статтями 169, 329, 330, 332 Кодексу адміністративного судочинства України,
Відмовити Територіальному управлінню Державної судової адміністрації України в Запорізький області у задоволенні клопотання про визнання причин пропуску строку на касаційне оскарження поважними та поновлення такого строку.
Відмовити Територіальному управлінню Державної судової адміністрації України в Запорізький області у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору за подачу касаційної скарги.
Касаційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації в Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 06 липня 2021 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 02 листопада 2021 року у справі №280/7424/20 - залишити без руху.
Надати скаржнику десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали, для усунення недоліків касаційної скарги, які зазначені в мотивувальній частині ухвали.
Роз'яснити, що у разі невиконання вимог цієї ухвали касаційну скаргу буде повернуто, а у разі неподання заяви про поновлення строку на касаційне оскарження чи визнання неповажними підстав пропуску строку - у відкритті касаційного провадження буде відмовлено.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач В. Е. Мацедонська
Судді С. А. Уханенко
Н. В. Шевцова