П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
02 листопада 2022 р.м.ОдесаСправа № 420/1918/22
Головуючий в 1 інстанції: Катаєва Е.В.
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача -Кравця О.О.
судді -Зуєвої Л.Є.
судді - Коваля М.П.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Держпраці в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2022 року по справі № 420/1918/22, прийнятого за правилами спрощеного позовного провадження у складі судді Катаєвої Е.В., за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці в Одеській області про визнання протиправною та скасування постанови,
I. КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ І РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ:
26 січня 2022 року ФОП ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Головного управління Держпраці в Одеській області, в якому просила визнати протиправною та скасувати постанови від 12.01.2022 року про накладення штрафу за допуск працівника до роботи без укладення трудового договору.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2022 року позов був задоволений.
II. КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ, УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ АПЕЛЯНТА ТА ІНШИХ УЧАСНИКІВ АПЕЛЯЦІЙНОГО ПРОВАДЖЕННЯ:
Не погоджуючись з рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2022 року ГУ Держпраці в Одеській області подало апеляційну скаргу, та просило його скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що акт перевірки є носієм доказової інформації про виявлені податковим органом порушення платниками податків вимог податкового, валютного та іншого законодавства, обов'язковим документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу (постанова ВС від 10.09.2019 справа № 826/6984/15).
Апелянт вказує на те, що з боку Суду 1-ї інстанції було порушено норми матеріального права, протиправно застосувавши у рішенні від 11.08.2022 нечинні з 14.05.2019 норми Порядку № 295.
Також, на думку апелянта, і в частині невірного трактування норми ч. 8 ст. 265 КЗпПУ, яка передбачає право накладення штрафу за абзацом 2 частини 2 статті 265 КЗпПУ на підставі судового рішення без здійснення контрольного заходу, однак, не містить категорії виключності, як позиціонує про це Суд.
Апелянт зазначає, що судом 1-ї інстанції безпідставно проігноровано, що ФОП ОСОБА_1 була присутня під час перевірки органу ДПС, їй було відомо про встановлені порушення, зокрема, в частині неналежного оформлення трудових відносин, і знаючи про отримання Головним управлінням відповідного акту ДПС для розгляду справи про накладення штрафу за порушення законодавства про працю, майже за півмісячний термін з боку позивача не були надані відповідачу жодні пояснення, заперечення, документи тощо щодо встановленого порушення, щодо пояснень стосовно даних неоформленого працівника ОСОБА_2 тощо. Правомірність рішення органу владних повноважень повинно встановлюватись відповідно до тих обставин, які були на момент прийняття такого рішення. Якщо ФОП ОСОБА_1 була не згодна з порушенням неоформлених відносин чи з суттю суб'єктності самого працівника, то чому бездіяла, не вказала про це відповідачу, знаючи про вирішення питання про застосування до неї відповідальності за таке порушення.
На думку апелянта, суд 1-ї інстанції не виконав свій обов'язок по з'ясуванню дійсних обставин справи, що мають значення, прийняв необґрунтоване рішення від 11.08.2022, яке підлягає скасуванню, а постанова Головного управління № 06Д11С/ТД-ФС від 12.01.2022, прийнята у відповідності до законодавства має бути залишена у силі, із відмовою у задоволенні позову ФОП ОСОБА_1
III. ПРОЦЕДУРА АПЕЛЯЦІЙНОГО ПРОВАДЖЕННЯ:
Ухвалою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 14 вересня 2022 року апеляційну скаргу було залишено без руху.
Ухвалою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2022 року відкрито апеляційне провадження у справі.
Ухвалою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2022 року призначено справу до розгляду в порядку письмового провадження.
Апеляційний суд, заслухавши доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав:
IV. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ :
Судом 1-ої інстанції було встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрована як фізична особа-підприємець 02.08.2021 року (а.с.7).
17.11.2021 року ГУ ДПС прийнятий наказ №8332-п «Про проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 », яким визначено провести перевірку ФОП ОСОБА_1 , у тому числі на господарському об'єкті магазин « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресою: АДРЕСА_1 тривалістю 10 днів з 18.11.2021 року з метою здійснення контролю щодо дотримання норм законодавства в частині: обліку, виробництва, зберігання та транспортування пального, спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів; цільового використання пального, спирту етилового платниками податків; обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами - лічильниками; здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального; здійснення суб'єктами господарювання операцій з реалізації пального або спирту етилового без реєстрації таких суб'єктів платниками акцизного податку (а.с.22)
На підставі вказаного наказу посадовими особами ГУ ДПС з 19.11.2021 року по 24.11.2021 року проведена фактична перевірка господарської одиниці - бар-магазин « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресою: АДРЕСА_1 , за результатами якої складено акт реєстраційний номер № 25411/15/14/РРО/ НОМЕР_1 від 24.11.2021 року (а.с.23-24).
Згідно з висновком акту перевірки встановлені порушення п.1,2,11 ст.3 Закону України «Про застосування РРО у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», ст.24 КЗпПУ, постанови КМУ від 17.06.2015 року №413 в частині не подання або несвоєчасного подання до органів ДПСУ повідомлення про прийняття працівника на робот.
У змісті акту перевірка, крім іншого, вказано, що в ході перевірки встановлено використання праці найманої особи без належного оформлення трудових відносин та виплати роботодавцем доходів у вигляді заробітної плати без сплати податків до бюджету, а саме ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та допущена до роботи без оформлення наказу і повідомлення про прийняття на роботу до органів ДПС. Працює з 06.08.21 року та отримує зарплатню у розмірі 6000,00грн.
ГУ ДПС направило на адресу ГУ Держпраці лист від 10.12.2021 року з додатком копії акту фактичної перевірки від 24.11.2021 року, в якому повідомило про встановлені обставини щодо використання праці найманої особи без належного оформлення трудових відносин, зазначивши, що інформація надається для подальшого відпрацювання та контролю за усуненням встановлених порушень податкового законодавства в частині укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) (а.с.74-75).
Головний державний інспектор ГУ Держпраці Соболь К.Є. подала на ім'я начальника ГУ Держпраці Байдюку С.В. службову записку від 22.12.2021 згідно з якою надала лист ГУ ДПС від 10.12.2021 року з додатками для розгляду справи про накладення штрафу на ФОП ОСОБА_1 відповідно до частини 2 статті 265 КЗпПУ (а.с.68-69).
24.12.2021 року ГУ Держпраці направило ФОП ОСОБА_1 повідомлення від 24.12.2021 щодо отримання 22.12.2022 начальником ГУ Держпраці акту фактичної перевірки ГУ ДПС, у ході якої виявлені порушення законодавства про працю, для розгляду справи про накладення штрафу за порушення законодавства про працю відповідно до ч.2 ст.2 ст.265 КзПУ, яке отримано позивачкою 30.12.2021 року.
Постановою про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення №06ДПС/ТД-ФС від 12.01.2022 року ( а.с.26-29) на ФОП ОСОБА_1 за порушення відображене в акті перевірки ГУ ДПС накладений штраф у розмірі 6000,00грн на підставі абз.2 ч.2 ст.265 КЗпПУ, відповідно до якого (в редакції на час спірних правовідносин) фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного або за трудовим договором з нефіксованим робочим часом у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, стосовно якого скоєно порушення.
Позивач отримавши засобами поштового зв'язку вказану постанову та вважаючи її протиправною звернулась до суду з даним позовом до відповідача ГУ Держпраці.
V. РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ ТА ОЦІНКА СУДУ :
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.
Відповідач ГУ Держпраці є суб'єктом владних повноважень, територіальним органом Державної служби України з питань праці до повноважень якого у відповідності до Положення про Головне управління (Управління) державної служби з питань праці в області, затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України №340 від 27.03.2015 року відноситься, зокрема, здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про працю юридичними особами та фізичними особами, які використовують найману працю.
Частиною 1 статті 259 КЗпП України встановлено, що державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами-підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Згідно ч.3 ст.265 КЗпП України штрафи, накладення яких передбачено частиною другою цієї статті, є фінансовими санкціями і не належать до адміністративно-господарських санкцій, визначених главою 27 Господарського кодексу України.
Частиною 4 ст.265 КЗпП України встановлено, що штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013р №509 затверджено Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення (далі - Порядок №509).
Згідно з п.1 Порядку №509 він визначає механізм накладення на суб'єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених ч.2 ст.265 КЗпПУ та ч.2-7 ст.53 Закону України "Про зайнятість населення".
Відповідно до п.2 Порядку №509 штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками, керівниками виконавчих органів міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об'єднаних територіальних громад та їх заступниками (далі - уповноважені посадові особи).
Штрафи накладаються на підставі:
- рішення суду про оформлення трудових відносин із працівником, який виконував роботу без укладення трудового договору, та встановлення періоду такої роботи чи роботи на умовах неповного робочого часу в разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, в установі, організації;
- акта, складеного за результатами заходу державного контролю за додержанням законодавства про працю або зайнятість населення, здійсненого у зв'язку з невиконанням вимог припису;
- акта, складеного за результатами заходу державного контролю за додержанням законодавства про працю, у ході якого виявлено факти використання праці неоформлених працівників;
- акта про неможливість проведення інспекційного відвідування/ невиїзного інспектування;
- акта перевірки ДПС, її територіального органу, у ході якої виявлені порушення законодавства про працю.
Частиною 8 ст.265 КЗпП України встановлено, що штрафи, зазначені в абз.2 ч.2 цієї статті, можуть бути накладені центральним органом виконавчої влади, зазначеним у частині четвертій цієї статті, без здійснення заходу державного нагляду (контролю) на підставі рішення суду про оформлення трудових відносин із працівником, який виконував роботу без укладення трудового договору, та встановлення періоду такої роботи чи роботи на умовах неповного робочого часу в разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, в установі, організації.
Європейська Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 року (надалі - Конвенція) , була ратифікована Законом України N 475/97-ВР від 17.07.97, та відповідно до ст.9 Конституції України є частиною національного законодавства.
Згідно ч.1 ст.6 Конвенції , кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Відповідно до ст.8 Конституції України, ст.6 КАС України та ч.1 ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 року ,суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків (див. зазначене вище рішення у справі "Лелас проти Хорватії" (Lelasv. Croatia), п. 74). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (див., серед інших джерел, mutatis mutandis, зазначене вище рішення у справі "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки" (Pincova and Pincv. The Czech Republic), п. 58, а також рішення у справі "Ґаші проти Хорватії" (Gashiv. Croatia), заява № 32457/05, п. 40, від 13 грудня 2007 року, та у справі "Трґо проти Хорватії" (Trgov. Croatia), заява № 35298/04, п. 67, від 11 червня 2009 року, також Рішення у справі "Рисовський проти України" (Rysovskyy v. Ukraine) від 20 жовтня 2011 року, заява № 29979/04, п.71).
Тлумачення та застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд, однак, зобов'язаний переконатися в тому, що спосіб, в який тлумачиться і застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних з принципами Конвенції з точки зору тлумачення їх у світлі практики Суду (див. рішення у справі «Скордіно проти Італії»(Scordino v. Italy) (№ 1) [ВП], № 36813/97, пункти 190 та 191, ECHR 2006-V та рішення у справі «Щокін проти України» (заяви №№ 23759/03 та 37943/06), від 14 жовтня 2010року, яке набуло статусу остаточного 14 січня 2011року п.52;57).
Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення ЄСПЛ у справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).
(1) Оцінка аргументів учасників справи і висновку суду першої інстанції
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права(ч.1-2 ст.308 КАС України , в редакції Закону на момент вчинення процесуальної дії).
Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України (в цьому випадку й далі - у редакції, чинній на момент звернення позивача до суду і розгляду справи), встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Апеляційний суд враховує, що згідно правової позиції викладеній у постанові Верховного Суду від 29 вересня 2022 року по справі №460/3829/20 зі змісту ч.8 ст. 265 Кодексу законів про працю України є можливим зробити висновок, що в останній використовується формулювання «може», що надає суб'єкту владних повноважень можливість на свій розсуд здійснювати власні активні дії. При цьому вказана норма не вказує про те, що тільки рішення суду є єдиним виключенням при накладенні штрафу без проведення перевірки, а також положення частини восьмої статті 265 Кодексу законів про працю України не забороняють накладати штрафи на підставі акта перевірки Державної податкової служби, її територіального органу, у ході якої виявлені порушення законодавства про працю, як це передбачено Порядком № 509. Тобто, Верховний Суд фактично дійшов висновку, що самостійною підставою для накладення штрафу за порушення законодавства про працю є також акт перевірки ДПС, її територіального органу.
При цьому, апеляційний суд звертає увагу на те, що Порядок №509 однією з підстав накладення на суб'єкта господарювання штрафу визначає акт перевірки ДПС, її територіального органу, в ході якої виявлено порушення законодавства про працю.
Разом з тим, частиною 8 ст.265 КЗпП України встановлює специфічну особливість процедури притягнення до відповідальності юридичних та фізичних осіб-підприємців, які допустили конкретно визначене порушення законодавства про працю, а саме передбачене в абз.2 ч.2 ст.265 КЗпП України .
Зазначена особливість полягає в тому, що частиною 8 ст.265 КЗпП України фактично встановлено заборону накладення штрафу за порушення, передбачене саме абз. 2 ч.2 ст.265 КЗпПУ, якщо цьому не передувало здійснення заходу державного нагляду (контролю). Виключенням є накладення штрафу без здійснення відповідного заходу на підставі рішення суду яким зафіксовані відповідні обставини.
Таким чином, апеляційний суд вважає недоречним застосування правової позиції Верховного Суду викладеної у справі №460/3829/20 у даних спірних правовідносинах, оскільки тлумачення норми закону не може суперечити її змісту.
Більш того, апеляційний суд зауважує, що відповідно до вимог ч.3 ст.7 КАС України норми Кодексу законів про працю Україну мають вищу юридичну силу ніж Порядок №509.
Отже, відсутні підстави для накладення штрафу за порушення, передбачене абз.2 ч.2 ст.265 КЗпП України лише на підставі акту фактичної перевірки ДПС, в ході якої виявлено порушення законодавства про працю.
Апеляційний суд також звертає увагу на те, що системний аналіз наведених вище положень дає змогу дійти висновку, що метою проведення перевірки є саме виявлення порушень законодавства або ж встановлення їх відсутності, а відтак самі лише факти про ймовірні порушення вимог законодавства, викладені у зверненні/листі/акті фізичної/юридичної особи, не можуть свідчити про такі порушення автоматично, натомість є підставою для проведення позапланової перевірки й підлягають з'ясуванню у межах повноважень, у спосіб та в порядку, встановлених законом для уповноваженого органу, яким у спірних правовідносинах виступає Держпраці.
Важливість відображення (фіксації) у акті, складеному за наслідками проведеної уповноваженим органом перевірки, достовірної і повної інформації обумовлено тим, що даний документ є підставою для застосування фінансових санкцій та являє собою основну частину доказової бази при розгляді справи про накладення штрафу.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 20.02.2020 року у справі №817/932/16 та від 16.04.2020 року №817/932/16.
Більш того, у самому листі ГУ ДПС від 10.12.2022 року вказано, що інформація надається для подальшого відпрацювання та контролю за усуненням встановлених порушень податкового законодавства в частині укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами), тобто надається саме інформація (а.с.74-75).
Тобто, на переконання апеляційного суду, вказаний лист, у якому вказувалось про встановлення порушення позивачем вимог законодавства про працю, відповідальність за яке встановлена абз.2 ч.2 ст.265 КЗпП України, є підставою тільки для проведення перевірки у встановленому законом порядку повноважним органом - Головним управлінням Держпраці в Одеській області , оскільки ГУ ДПС не здійснювало фактичну перевірку з питань використання праці найманих осіб без належного оформлення трудових відносин та виплати роботодавцями доходів у вигляді заробітної плати без сплати податків до бюджету, про що свідчить наказ ГУ ДПС від 17.11.2021 року про призначення перевірки позивача (а.с.22).
Таким чином, апеляційний суд погоджується з висновком суду 1-ї інстанції про обґрунтованість позову та наявність підстав для його задоволення, та вважає ,що Постанова про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення №06ДПС/ТД-ФС від 12.01.2022 року є порушенням вимог ст.8,19 Конституції України , ч.2,8 ст.265 КЗпП України та ст.1 Протоколу 1 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, державний орган, який не довів наявність порушення з боку позивача та не дотримується своїх власних процедур, не повинен мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків,
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції і апеляційним судом відхиляються за необґрунтованістю.
(2) Висновки апеляційного суду:
Судом 1-ої інстанції повно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, висновки, викладених у рішенні суду першої інстанції, відповідають обставинам справи, правильно застосовані та додержані норми матеріального та процесуального права, справу розглянуто повноважним складом суду, суд не приймав рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки осіб, які не були залучені до участі у справі, судове рішення прийнятне та підписано суддею, який зазначений у судовому рішенні.
Апеляційний суд доходить до висновку, щодо відсутності підстав для задоволення апеляційної скарги , та зміни чи скасування рішення суду 1-ої інстанції, а також вважає, що відсутні підстави для зміни розподілу судових витрат.
Керуючись ст.8,19,55 Конституції України, ст. 6 та ст. 1 Першого протоколу Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 року, ст. 3, 6, 7, 242, 292, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд апеляційної інстанції,
Апеляційну скаргу Головного управління Держпраці в Одеській області - залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2022 року - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її підписання і оскарженню не підлягає, за виключенням відповідності вимогам ст.328 КАС України.
Повне судове рішення складене та підписане 02 листопада 2022 року.
Головуючий суддя Кравець О.О.
Судді Коваль М.П. Зуєва Л.Є.