20 жовтня 2022 року м. Дніпросправа № 204/287/22 (2-а/204/31/22)
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Бишевської Н.А. (доповідач),
суддів: Добродняк І.Ю., Семененка Я.В.,
за участю секретаря судового засідання Поспєлової А.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро
апеляційну скаргу Інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради
на рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 06 липня 2022 року
у справі №204/287/22 (2-а/204/31/22)
за позовом ОСОБА_1
до Інспектора з паркування Інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради Коміренка Дмитра Васильовича, Інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради
про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,-
14 січня 2022 р. ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Інспектора з паркування Інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради Коміренка Дмитра Васильовича, Інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради в якому просила визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення до повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності ІД № 00535779 від 10.01.2022 року про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 680 гривень, а провадження у справі про адміністративне правопорушення - закрити.
Позовні вимоги обґрунтовані відсутністю в діях позивача складу адміністративного правопорушення.
Рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 06 липня 2022 р. у справі № 204/287/22 (2-а/204/31/22) адміністративний позов ОСОБА_1 до Інспектора з паркування Коміренка Д. В. та Інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради про скасування постанови про адміністративне правопорушення - задоволено.
Судом встановлено, що позивача притягнуто до відповідальності за порушення правил дорожнього руху в частині паркування автомобілю, а саме паркування авто ближче 10 метрів від виїзду з прилеглої території. Судом зазначено, що відповідач не надав замірів, які б підтвердили факт порушення позивачем правил розташування транспортного засобу відносно виїзду. Надані знімки не надають можливості підтвердити наявність вчинення позивачем інкримінованого правопорушення. За наведених обставин суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено правомірність винесення спірної постанови.
Не погодившись з рішенням суду, Інспекцією з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради подано апеляційну скаргу, згідно якої відповідач просить скасувати рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 06 липня 2022 р. у справі № 204/287/22 (2-а/204/31/22), як таке що винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Скаржник вважає, що судом не враховано надані докази фотофіксації міста порушення з геолокацією, які чітко підтверджують порушення позивачем правил дорожнього руху та є достатніми та належними доказами. Крім того, відповідач зазначає, що ним долучались фото вимірювального засобу, як на близькій відстані так і здалека, оскільки позначки на вимірювальному пристрої малого розміру та не будуть видні про масштабному фото, яке б охоплювало все місце вчинення правопорушення разом з транспортним засобом. Також скаржник вказує на те, що стягнута судом сума витрат на правничу допомогу є завищеною та не відповідає складності справи та сумі штрафу.
Сторони по справі про час і місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення.
До судового засідання не з'явились представники відповідача. Жодних клопотань, повідомлень про причини неявки до суду не надходило, підстави відсутності представників суду не повідомлені.
З урахуванням наявних в справі матеріалів, нез'явлення в судове засідання представників відповідача не перешкоджає розгляду скарги.
Представник позивачки у судовому засіданні апеляційної інстанції заперечив можливість задоволення апеляційної скарги з огляду на матеріали справи та недоведеність належними доказами позиції відповідача та інкримінованого позивачці порушення.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, та зазначає:
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного перегляду справи, згідно постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ІД №00535779 від 10.01.2022 року, винесеної інспектором з паркування інспекції з питань контролю за паркуванням Коміренко Д.В. притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 680 грн., за те, що зафіксовано порушення правила зупинки, стоянки, паркування транспортного засобу (ПДР України) Renault НОМЕР_1 , 01.10.2022 року у м. Дніпро, пров. Феодосія Макаревського/Радянського 4, чим порушила вимоги п. 15.9 (и) Правил дорожнього руху.
Не погодившись з прийнятою постановою, позивач звернулась до суду.
Дослідивши обставини по справі, колегія суддів доходить наступних висновків.
Відповідно до частини 3 статті 122 КУпАП передбачена відповідальність за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на п'ятдесят кілометрів на годину, ненадання переваги в русі транспортним засобам аварійно-рятувальних служб, швидкої медичної допомоги, пожежної охорони, поліції, що рухаються з увімкненими спеціальними світловими або звуковими сигнальними пристроями, ненадання переваги маршрутним транспортним засобам, у тому числі порушення правил руху і зупинки на смузі для маршрутних транспортних засобів, а так само порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху.
Пунктом 15.9. (и) ПДР України визначено, що зупинка забороняється, зокрема, ближче 10 м від виїзду з прилеглих територій.
Стаття 280 КУпАП закріплює обов'язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.
В свою чергу, згідно пункту 1 статті 247 КУпАП України обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Згідно зі ст. 279-1 КУпАП, у разі якщо адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксовано в автоматичному режимі або якщо порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів зафіксовано в режимі фотозйомки (відеозапису), посадова особа уповноваженого підрозділу Національної поліції або інспектор з паркування за даними Єдиного державного реєстру транспортних засобів, а також у разі необхідності - за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, встановлює відповідальну особу, зазначену у частині першій статті 14-2 цього Кодексу. Якщо адміністративне правопорушення, передбачене частинами першою, третьою статті 122 (в частині порушення правил зупинки, стоянки), частинами першою, другою статті 152-1 цього Кодексу, зафіксовано в режимі фотозйомки (відеозапису), посадова особа уповноваженого підрозділу Національної поліції або інспектор з паркування зобов'язані розмістити на лобовому склі транспортного засобу копію постанови про притягнення до адміністративної відповідальності (якщо технічні можливості дозволяють встановити відповідальну особу, зазначену у частині першій статті 14-2 цього Кодексу, на місці вчинення правопорушення) або повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності (якщо технічні можливості не дозволяють встановити відповідальну особу, зазначену у частині першій статті 14-2 цього Кодексу, на місці вчинення правопорушення).
Постанова про накладення адміністративного стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), може виноситися без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Відповідно до ст. 277 КУпАП, справи про адміністративні правопорушення, передбачені частинами першою, третьою статті 122 цього Кодексу, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), розглядаються уповноваженою особою невідкладно після виявлення правопорушення та отримання відомостей про суб'єкта цього правопорушення.
Приписами ч. 3 ст. 122 КУпАП встановлено, що перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на п'ятдесят кілометрів на годину, ненадання переваги в русі транспортним засобам аварійно-рятувальних служб, швидкої медичної допомоги, пожежної охорони, поліції, що рухаються з увімкненими спеціальними світловими або звуковими сигнальними пристроями, ненадання переваги маршрутним транспортним засобам, у тому числі порушення правил руху і зупинки на смузі для маршрутних транспортних засобів, а так само порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Аналіз вказаних правових норм вказує на те, що інспектор з паркування уповноважений притягувати учасників дорожнього руху до адміністративної відповідальності за вчинення ними визначених законом адміністративних правопорушень у сфері безпеки дорожнього руху, зокрема за порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху.
При цьому, частиною 2 статті 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до статті 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.
Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.
Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження факту вчинення позивачкою адміністративного правопорушення, відповідачем до суду надано фотознімки. Здійснення фотофіксації адміністративного правопорушення також відображено в спірній постанові технічним засобом ПАК «Інспектор»: ЕМ19481200739).
Суд першої інстанції, і судова колегія погоджується з його висновком, зазначив, що із долучених до матеріалів справи фотознімків неможливо встановити та дослідити замір відстані , який би підтверджував розташування транспортного засобу позивачки ближче 10 метрів від виїзду з прилеглої території. Матеріали фотофіксації дійсно не містять чіткої позначки від виїзду до автомобіля. Таким чином на переконання колегії суддів беззаперечних доказів зупинки автомобіля позивачки менш ніж за 10 метрів від виїзду з прилеглої території, немає.
Відтак, факт вчинення позивачкою адміністративного правопорушення, відповідальність за вчинення якого передбачена приписами ч. 3 ст. 122 КУпАП не підтверджується належними, достатніми та допустимими доказами, в розумінні приписів ст. ст. 73-76 КАС України.
З огляду на викладене, колегія суддів доходить висновку, що судом першої інстанції надано належну оцінку встановленим по справі обставинам, що призвело до вірного вирішення справи по суті спору, та у відповідності до вимог ст. 316 КАС України є підставою для залишення рішення суду першої інстанції без змін і відмови у задоволенні апеляційної скарги відповідача.
Приймаючи рішення по справі суд першої інстанції задовольнив заяву позивачки та стягнув на її користь витрати на правничу допомогу у розмірі 3000 грн. Зазначене обґрунтоване судом документальним підтвердженням позивачкою факту понесення витрат на правничу допомогу, зазначену позивачкою.
Доводи заявника апеляційної скарги мотивовані не співмірністю стягнутої суми у розмірі 3000 гривень ціні позову, а саме застосованого адміністративного штрафу у сумі 680 грн.
Крім того скаржник вказує, що позивачка є адвокатом відповідно до Єдиного реєстру адвокатів України і, відповідно, володіє достатніми знаннями для представлення своєї позиції.
Оцінюючи зазначені аргументи та доводи апеляційної скарги, судова колегія, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, вважає, що судом в контексті ст. 134 вірно зазначено, що витрати на правничу допомогу повинні бути документально підтверджені та доведені. На підтвердження витрат на правничу допомогу надано договір про надання правничої допомоги від 11 січня 2022 року, рахунок - фактура № 11/01/22 від 11 січня 2022 року на суму 3000 грн. і безпосередньо матеріали справи свідчать про надання правничої допомоги позивачці адвокатом Шевковою К.І. Доводи відповідача, викладені суду першої інстанції у відзиві на адміністративний позов, з мотивів не співмірності заявленої суми, взагалі унеможливлювали стягнення будь -якої суми витрат на правничу допомогу, оскільки справа є справою незначної складності, позивачка є адвокатом, а розмір витрат на правничу допомогу не може перевищувати розмір застосованого штрафу.
Відповідно до ч. 1 п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
За приписами ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Положеннями ч.ч. 3 та 4 ст. 134 КАС України визначено, що для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що розмір суми витрат на правничу допомогу адвоката визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу та вартості виконаних робіт, витрати на проведення яких понесені в межах розгляду конкретної судової справи. При цьому розмір витрат має бути співмірним із складністю виконаних адвокатом конкретних робіт та часом, витраченим на виконання цих робіт.
Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у ч. 5 ст. 134 КАС України. Так, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно з ч. 6 ст. 135 КАС України, у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 7 ст. 135 КАС України).
З аналізу положень ст. 134 КАС України слідує, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати, повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, пов'язаних безпосередньо з розглядом певної судової справи, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат.
Тобто у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині п'ятій статті 134 КАС України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на не співмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.
Саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц вказала на виключення ініціативи суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.
Зазначений підхід до вирішення питання зменшення витрат на правничу допомогу знайшов своє відображення і в постановах Верховного Суду від 2 жовтня 2019 року (справа №815/1479/18), від 15 липня 2020 року (справа №640/10548/19), від 21 січня 2021 року (справа №280/2635/20).
Отже, принцип співмірності розміру витрат на професійну правничу допомогу повинен застосовуватися відповідно до вимог частини шостої статті 134 КАС України за наявності клопотання іншої сторони.
Це означає, що відповідач, як особа, яка заперечує зазначений позивачкою розмір витрат на оплату правничої допомоги, зобов'язаний навести обґрунтування та надати відповідні докази на підтвердження його доводів щодо не співмірності заявлених судових витрат із заявленими позовними вимогами, подавши відповідне клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, а суд, керуючись принципом співмірності, обґрунтованості та фактичності, вирішує питання розподілу судових витрат керуючись критеріями, закріпленими у статті 139 КАС України.
Аналогічні висновки викладені також у постанові Верховного Суду від 05 серпня 2020 року у справі №640/15803/19 та постанові 15.07.2021 у справі 420/7028/20.Заявлені відповідачем обґрунтування щодо не співмірності витрат на правничу допомогу, не є доведеними та переконливими.
З огляду на вищевикладене, за результатами апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції у даній справі, судова колегія вважає обґрунтованим рішення суду першої інстанції і не вбачає підстав задоволення апеляційної скарги відповідача.
Керуючись статтями 241-245, 250, 315, 316, 321, 322, 327, 329 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради на рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 06 липня 2022 р. у справі № 204/287/22 (2-а/204/31/22) - залишити без задоволення.
Рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 06 липня 2022 р. у справі № 204/287/22 (2-а/204/31/22) - без змін .
Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках та строки передбачені ст.ст.328,329 КАС України.
Головуючий - суддя Н.А. Бишевська
суддя І.Ю. Добродняк
суддя Я.В. Семененко