01 листопада 2022 р. м. Чернівці Справа № 600/1514/22-а
Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Анісімова О.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Чернівецької міської ради про визнання протиправним та скасування розпорядження, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку, -
І. РУХ СПРАВИ
1.1 ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до суду з позовом до Чернівецької міської ради (далі - відповідач), в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати розпорядження Чернівецького міського голови від 28.02.2022 № 239-к "Про звільнення ОСОБА_1 - провідного спеціаліста відділу прийому громадян з питань надання державних соціальних допомог та компенсацій управління соціального захисту населення Шевченківського району департаменту праці та соціального захисту населення міської ради".
- поновити ОСОБА_1 на посаді провідного спеціаліста відділу прийому громадян з питань надання державних соціальних допомог та компенсацій управління соціального захисту населення Шевченківського району департаменту праці та соціального захисту населення міської ради;
- стягнути з Чернівецької міської ради на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.
1.2. Ухвалою суду від 04.04.2022 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
1.3. 29.04.2022 року до суду надійшов відзив на позовну заяву.
1.4. 10.05.2022 року до суду подано відповідь на відзив.
1.5. 20.05.2022 року від відповідача додатково надійшли пояснення по справі.
ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
2.1. Розпорядження Чернівецького міського голови від 28.02.2022 року № 239-к припинено службу в Чернівецькій міській раді ОСОБА_1 , звільнивши з посади провідного спеціаліста відділу прийому громадян з питань надання державних соціальних допомог та компенсацій управління соціального захисту населення Шевченківського району департаменту праці та соціального захисту населення міської ради 28 лютого 2022 року у зв'язку з ліквідацією департаменту праці та соціального захисту населення міської ради (п.1 ст. 40 КЗпП України).
2.2. З указаним розпорядження Чернівецького міського голови позивач не згідна, що і обумовило звернення до суду з цим позовом.
ІІІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН
Позиція позивача
3.1. В обґрунтування позовних вимог у заявах по суті справи представник позивача зазначає наступне.
3.2. Так вказує, що згідно рішення 3 сесії VIII скликання Чернівецької міської ради від 25.03.2021 № 132 «Про структуру виконавчих органів Чернівецької міської ради» (в редакції рішення від 15.04.2021 № 177) утворено з 15.06.2021 року департамент соціальної політики Чернівецької міської ради та ліквідовано з 01.07.2021 року департамент праці та соціального захисту населення Чернівецької міської ради, затверджено структуру виконавчих органів Чернівецької міської ради з 01.05.2021 року.
3.3. На виконання вищевказаного рішення Чернівецької міської ради ОСОБА_1 було вручено попередження про наступне вивільнення у зв'язку з ліквідацією департаменту праці та соціального захисту населення міської ради від 20.04.2021 № 01/02-06/1227, згідно якого позивачку попереджено, про наступне розірвання з 30 червня 2021 року з нею трудового договору та звільнення її з посади на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України. Одночасно ОСОБА_1 повідомлено, що до 30 червня 2021 року при наявності їй буде запропоновано вакантну посаду у Чернівецькій міській раді відповідно до спеціальності та кваліфікації. Отже одночасно з попередженням позивачці не пропонувалася інша робота, в тому числі у новоствореному департаменті соціальної політики.
3.4. В подальшому позивачка захворіла та була непрацездатною до 17 січня 2022 року. Упродовж всього цього періоду їй не пропонувалася робота за її спеціальністю та кваліфікацією.
3.5. Після виходу на роботу, не зважаючи на неодноразові звернення з 18 січня 2022 року по день звільнення ОСОБА_1 питання щодо її переведення з департаменту праці та соціального захисту населення Чернівецької міської ради до департаменту соціальної політики, який є його правонаступником та до якого її мало би бути переведено, вирішено не було, розпорядження про переведення не вручено, не зважаючи на те, що вона упродовж часу з 18 січня 2022 року по день звільнення фактично працювала та виконувала доручену їй роботу. При цьому заробітну плату за січень 2022 та лютий 2022 ОСОБА_2 не нараховано та не виплачено.
3.6. Також не зважаючи на неодноразові звернення ОСОБА_1 не було надано повний перелік вакантних посад, а не декретних, які не є вакантними, відповідно до її освіти, спеціальності та кваліфікації.
3.7. Наголошує, що у рішення 3 сесії VIII скликання Чернівецької міської ради від 25.03.2021 № 132 «Про структуру виконавчих органів Чернівецької міської ради» (в редакції рішення від 15.04.2021 № 177) не наведено обґрунтування доцільності зміни структури виконавчих органів та відмови від виконання завдань та функцій, що були покладені на департамент праці та соціальної політики. Натомість, як слідує з Положення про департамент соціальної політики Чернівецької міської ради прямо передбачено, що він є правонаступником прав і обов'язків ліквідованого департаменту праці та соціального захисту (пункт 1.6.1 Положення). Функції вказаного органу, що ліквідується, покладено на інший орган - департамент соціальної політики, який визначено його правонаступником. Фактично відбулася реорганізація департаменту праці та соціальної політики, а не його ліквідація, оскільки до новоствореного департаменту соціальної політики перейшли всі функції та повноваження департаменту праці та соціальної політики, включаючи його майнові та немайнові права.
3.8. Верховний Суд в постанові від 17 липня 2019 року в справі №820/2932/16 зазначив, що якщо ліквідовано орган з одночасним створенням іншого органу, який буде виконувати повноваження (завдання) органу, що ліквідується, то зобов'язанням роботодавця (держави) є вжиття заходів щодо працевлаштування працівників ліквідованого у такий спосіб органу.
3.9. Враховуючи, що фактично відбулася не ліквідація, а реорганізація, яка супроводжувалася змінами в організації виробництва і праці, роботодавець зобов'язаний був дотриматися процедури вивільнення працівників у зв'язку з реорганізацією, визначеною законодавств, в тому числі щодо визначення осіб, що мають преважне право на залишення на роботі, та ОСОБА_1 зокрема, як особи в сім'ї якої немає інших працівників з самостійним заробітком та залишилося менше трьох років до настання пенсійного віку, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат.
3.10. Таким чином, реорганізація виконавчого органу міської ради, яка супроводжувалася змінами в організації виробництва і праці, зумовлювала обов'язок відповідача як роботодавця відповідно до вимог частини 2 статті 40, статті 43, частин 2, 3 статті 49-2 КЗпП України одночасно з попередженням позивачки про звільнення запропонувати їй іншу рівноцінну посаду або іншу роботу (посаду державної служби) у новоствореному органі, виконати вимоги щодо визначення працівників, що мають переважне право на залишення на роботі, та отримати згоду виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) на звільнення, у разі якщо працівник є її членом.
3.11. Проте ці вимоги при звільненні позивачки відповідач не виконав та не дотримався процедури вивільнення, визначеної законодавством про працю.
3.12. Таким чином, звільнення позивачки відбулося без законної підстави та з порушенням передбаченого законом порядку, що свідчить про протиправність розпорядження Чернівецького міського голови від 28.02.2022 № 239-к Про звільнення ОСОБА_1 - провідного спеціаліста відділу прийому громадян з питань надання державних соціальних допомог та компенсацій управління соціального захисту населення Шевченківського району департаменту праці та соціального захисту населення міської ради". З огляду на наведене, оскільки права позивачки порушені, то вони підлягають відновленню шляхом скасування оскарженого розпорядження та поновлення на посаді, з якої її було незаконно звільнено.
3.13. Повідомляє також те, що згідно попередження про наступне вивільнення у зв'язку з ліквідацією департаменту праці та соціального захисту населення міської ради від 20.04.2021 № 01/02-06/1227 позивачці повідомлено про наступне розірвання 30 червня 2021 року з нею трудового договору та звільнення її з посади на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України. В порушення вимог ст. 49-2 КЗпП України одночасно з попередженням про наступне вивільнення позивачці не пропонувалася інша робота, в тому числі у новоствореному департаменті соціальної політики, а лише було зазначено, що при наявності їй буде запропоновано вакантну посаду у Чернівецькій міській раді відповідно до спеціальності та кваліфікації. Перелік вакантних посад, на які могла бути переведена позивачка, надавши свою згоду, одночасно з попередженням ОСОБА_1 вручено не було. Доказів того, що на момент вручення попередження про наступне вивільнення були відсутні вакантні посади, які могли бути запропоновані ОСОБА_1 , відповідачем не надано.
3.14. Лише листом від 08 липня 2021 року № 01/02-06/2053 ОСОБА_1 було запропоновано з 09 липня 2021 року обійняти ряд вакантних посад та посаду на період відпустки працівника по догляду за дитиною, яка не є вакантною. Відповідь щодо згоди чи незгоди зайняти одну з запропонованих посад необхідно було надати до 09-00 години наступного дня.
3.15. У визначений роботодавцем в листі строк 09.07.2021 ОСОБА_1 письмово повідомила, що готова працювати на посаді головного спеціаліста відділу бухгалтерського обліку управління комунальної власності міської ради, проте приступити до виконання обов'язків з 09 липня 2021 року не може у зв'язку із хворобою (копія листа від 09.07.2021 з відміткою про отримання додається).
3.16. Проте вказана заява не була розглянута відповідачем відповідно до діючого законодавства та ОСОБА_1 не було прийнято на запропоновану посаду щодо якої нею надано згоду в порядку переведення, що свідчить про порушення відповідачем вимог статті 40 КЗпП України.
3.17. Відтак, не зважаючи на згоду позивачки працювати на одній із запропонованих вакантних посад, яка була надана нею 09 липня 2021 року, відповідач в січні 2022 року продовжував надавати пропозиції по працевлаштуванню ОСОБА_1 після виходу на роботу після закінчення її непрацездатності.
3.18. Таким чином, порушивши трудові права ОСОБА_1 та не перевівши її на одну із запропонованих посад щодо якої вона надала згоду 09.07.2021, намагаючись в будь-який спосіб це виправити, відповідач після закінчення непрацездатності допустив ОСОБА_1 до роботи в департаменті соціальної політики, де нею фактично здійснювався прийом громадян, обробка звернень, реєстрація кореспонденції та виконувалася доручена їй робота, здійснював табелювання (облік відпрацьованого робочого часу) в неіснуючому (ліквідованому) департаменті праці та соціального захисту населення (копії табелів обліку робочого часу додаються).
Позиція відповідача
3.19. До суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача просить відмови у задоволенні позовних вимог з огляду на наступне.
3.20. Так, зазначає, що доводи, викладені у позовній заяві є безпідставними, а сам позов необґрунтованим та таким, що не підлягає до задоволення. Враховуючи вимоги трудового законодавства позивачку було повідомлено про наступне вивільнення 30 червня 2021 року персональним попередженням від 20.04.2021 року №01/02-06/1227, що узгоджується з вимогами частини 1 статті 49-2 КЗпП України. Із вказаним попередженням вона ознайомлена наступного дня 21.04.2021 року, що підтверджується її власноручним підписом. В подальшому з 25.05.2021 року по 17.01.2022 року позивачка перебувала у стані тимчасової непрацездатності.
3.21. Наголошує, що з метою виконання обов'язку щодо працевлаштування позивачки їй у період з дня вручення попередження про наступне вивільнення до дня звільнення, в т.ч. і у день звільнення, неодноразово пропонувалась робота у інших виконавчих органах Чернівецької міської ради. Зокрема, позивачці надавались пропозиції щодо всіх вакантних посад у виконавчих органах міської ради на час надання таких пропозицій, а саме:
- листом від 08.07.2021 року №01/02-06/2053: головного спеціаліста відділу бухгалтерського обліку, звітності та фінансування департаменту інфраструктури та благоустрою міської ради; спеціаліста І категорії відділу бухгалтерського обліку, звітності та фінансування департаменту інфраструктури та благоустрою міської ради; головного спеціаліста відділу організації транспорту управління організації транспортної інфраструктури та поводження з відходами департаменту транспорту та поводження з відходами міської ради; головного спеціаліста сектору поводження з відходами управління організації транспортної інфраструктури та поводження з відходами департаменту транспорту та головного спеціаліста відділу бухгалтерського відділу управління комунальної власності міської ради; головного спеціаліста інспекції з паркування управління порядку та контролю за благоустроєм міської ради;
- листом від 21.01.2022 року №01/02-06/143 та від 27.01.2022 року №01/02-06/177 провідного фахівця - диспетчера муніципального контакт-центру при виконавчому комітеті міської ради;
- листом від 21.02.2022 року №01/02-06/386 головного спеціаліста відділу організації транспорту управлінні організації транспортної інфраструктури та поводження з відходами департаменту транспорту та окремих питань комунального господарства міської ради;
- листом від 28.02.2022 року №01/02-06/432 головного спеціаліста відділу організації транспортної інфраструктури та поводження з відходами департаменту транспорту та окремих питань комунального господарства міської ради; головного спеціаліста відділу інвестицій та міжнародних відносин управління туризму, інвестицій та міжнародних відносин департаменту соціально-економічного розвитку та стратегічного планування міської ради.
3.22. Однак, у позові замовчуються вказані вище обставини щодо пропозицій позивачці наявних у виконавчих органах всіх вакантних посад (на час надання пропозицій), а натомість вказується на те, що їй пропонувались лише декретні посади (на час відпустки по догляду за дитиною).
3.23. Вказує, що дійсно поряд із вакантними посадами у виконавчих органах міської ради позивачці з метою вжиття всіх вичерпних заходів для її працевлаштування пропонувались і посади на період відпустки по догляду за дитиною.
3.24. Однак, позивачка не надала чіткої позитивної відповіді щодо запропонованих посад як вакантних, так і на період відпустки по догляду за дитиною (просила відтермінувати пропозицію від 08.07.2021 р. (заява від 09.07.2021); відкликала згоду щодо зайняття посади головного спеціаліста сектору з питань соціальної підтримки ветеранів АТО, ООС (заяви від 24.01.2022 та від 25.01.2022), відмовилась зайняти посади згідно пропозиції від 27.01.2022 (заява від 31.01.2022), відмовилась зайняти посади згідно пропозиції від 21.02.2022 (заява від 22.02.2022, акт від 22.02.2022).
3.25. Крім того, звертаємо увагу суду на ту обставину, що позивачка взагалі відмовилась отримувати пропозиції щодо працевлаштування, які були надані листом від 28.02.2022 №01/02-06/432 у день звільнення, що підтверджується актами від 28.02.2022. Разом з тим, зміст пропозицій щодо вакантних посад їй озвучено, що також підтверджено актом.
3.26. З огляду на вказані вище обставини, необхідно констатувати, що роботодавцем вжито всіх вичерпних заходів для того, щоб позивачка залишилась на роботі, відповідно до наявних можливостей.
3.27. Доводи позивачки про те, що 09.07.2021 вона повідомила про готовність працювати на посаді головного спеціаліста відділу бухгалтерського обліку управління комунальної власності міської ради є безпідставними. У листі від 08 липня 2021 року №01/02-06/2053 позивачці запропоновано всі наявні вакантні посади на вказану дату, одну з яких вона могла б зайняти з 09.07.2021 р. У відповідь позивачка просила відтермінувати пропозицію, мотивуючи це тимчасовою непрацездатністю. Натомість, у вказаному вище листі не вимагалось безпосередньо приступити до виконання обов'язків саме з 09.07.2021, а пропонувалось надати згоду на зайняття однієї із вакантних посад, тобто бути призначеною на посаду з цієї дати.
3.28. Отже, позивачка не дала чіткої і безумовної згоди щодо зайняття вакантних посад, запропонованих листом від 08 липня 2021 року №01/02-06/2053, а тому відсутнє порушення її трудових прав. Після закінчення тимчасової непрацездатності позивачки у січні 2022 року посада головного спеціаліста відділу бухгалтерського обліку управління комунальної власності міської ради вже не була вакантною, а тому їй пропонувались для зайняття інші посади, згоди зайняти які вона теж не надала.
3.29. Також наголошує на безпідставності доводів про переважне право ОСОБА_3 на залишення на роботі перед працівниками, які були призначені на посади у новоствореному органі.
ІV. ОБСТАВИНИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ
4.1. Дослідженням матеріалів справи судом встановлено, що на підставі розпорядження Чернівецького міського голови від 03.10.2016 року № 1384-к ОСОБА_1 була прийнята на службу в Чернівецьку міську раду з 03.10.2016 року на посаду провідного спеціаліста відділу прийому громадян з питань надання державних соціальних допомог та компенсацій управління соціального захисту населення Шевченківського району департаменту праці та соціального захисту населення Чернівецької міської ради, як така, що успішно пройшла конкурсне випробування та була зарахована до кадрового резерву.
4.2. Рішенням Чернівецької міської ради від 15.04.2021 №177 «Про внесення змін та доповнень до рішення міської ради VIII скликання від 25.03.2021 р. №132 «Про структуру виконавчих органів Чернівецької міської ради» затверджено нову структуру виконавчих органів Чернівецької міської ради. Згідно з вказаним рішенням вирішено утворити з 15.06.2021 року Департамент соціальної політики Чернівецької міської ради (п. 1.3.3 Рішення), а також ліквідувати з 01.07.2021 року Департамент праці та соціального захисту населення Чернівецької міської ради.
4.3. Розпорядженням Чернівецького міського голови від 01.07.2021 року №1686-к «Про внесення змін і доповнень в додаток до розпорядженням «Про штатну чисельність виконавчих органів міської ради на 2021 рік» від 04.01.2021 р. №01-к» внесено зміни і доповнення в розподіл штатної чисельності виконавчих органів міської ради згідно з додатком.
Так, судом згідно додатку до вказаного розпорядження, а саме штатних розписів, встановлено, що штатна чисельність ліквідованого Департаменту праці та соціального захисту населення складала 137 штатних одиниць, із них загальна чисельність трьох відділів прийому громадян з питань надання державної соціальної допомоги та компенсацій складала 20 одиниць (Першотравневий - 5, Садгірський - 4, Шевченківський - 11 одиниць). Натомість, штатна чисельність утвореного Департаменту соціальної політики Чернівецької міської ради складає 110 одиниць, з яких відділу прийому управління з питань надання державних соціальних допомог і компенсацій департаменту соціальної політики Чернівецької міської ради складає 14 штатних одиниць.
4.4. 21.04.2021 року ОСОБА_1 ознайомилась та отримала персональне попередження від 20.04.2021 року №01/02-06/1227 про наступне вивільнення у зв'язку з ліквідацією департаменту праці та соціального захисту населення міської ради, яким її попереджено про наступне розірвання 30 червня 2021 року з нею трудового договору з ініціативи власника із звільненням з обійманої посади провідного спеціаліста відділу прийому громадян з питань надання державних соціальних допомог та компенсацій управління соціального захисту населення Шевченківського району департаменту праці та соціального захисту населення міської ради. Одночасно повідомлено, що до 30 червня 2021 року їй буде запропоновано, при наявності, вакантну посаду у Чернівецькій міській раді відповідно до спеціальності та кваліфікації.
4.5. Судом також встановлено, що Чернівецькою міською радою оформлено наступні листи із пропозиціями про зайняти вакантних посад у виконавчих органах міської ради на час надання таких пропозицій, а саме:
- листом від 08.07.2021 №01/02-06/2053: головного спеціаліста відділу бухгалтерського обліку, звітності та фінансування департаменту інфраструктури та благоустрою міської ради; спеціаліста І категорії відділу бухгалтерського обліку, звітності та фінансування департаменту інфраструктури та благоустрою міської ради; головного спеціаліста відділу організації транспорту управління організації транспортної інфраструктури та поводження з відходами департаменту транспорту та поводження з відходами міської ради; головного спеціаліста сектору поводження з відходами управління організації транспортної інфраструктури та поводження з відходами департаменту транспорту та головного спеціаліста відділу бухгалтерського відділу управління комунальної власності міської ради; головного спеціаліста інспекції з паркування управління порядку та контролю за благоустроєм міської ради;
- листом від 21.01.2022 р. №01/02-06/143 та від 27.01.2022 №01/02-06/177 провідного фахівця - диспетчера муніципального контакт-центру при виконавчому комітеті міської ради;
- листом від 21.02.2022 р. №01/02-06/386 головного спеціаліста відділу організації транспорту управлінні організації транспортної інфраструктури та поводження з відходами департаменту транспорту та окремих питань комунального господарства міської ради;
- листом від 28.02.2022 №01/02-06/432 головного спеціаліста відділу організації транспортної інфраструктури та поводження з відходами департаменту транспорту та окремих питань комунального господарства міської ради; головного спеціаліста відділу інвестицій та міжнародних відносин управління туризму, інвестицій та міжнародних відносин департаменту соціально-економічного розвитку та стратегічного планування міської ради.
Поряд із вакантними посадами у виконавчих органах міської ради позивачці з метою вжиття всіх вичерпних заходів для її працевлаштування пропонувались і посади на період відпустки по догляду за дитиною, зокрема:
- листом від 08.07.2021 №01/02-06/2053 головного спеціаліста відділу бухгалтерського обліку, звітності та фінансування департаменту інфраструктури та благоустрою міської ради;
- листом від 21.01.2022 №01/02-06/143 головного спеціаліста відділу персоніфікованого обліку управління соціальних гарантій та персоніфікованого обліку департаменту соціальної політики міської ради, а також головного спеціаліста сектору з питань соціальної підтримки ветеранів АТО, ООС та членів їх сімей управління соціальних гарантій та персоніфікованого обліку департаменту соціальної політики міської ради;
- листом від 27.01.2022 №01/02-06/177 головного спеціаліста відділу персоніфікованого обліку управління соціальних гарантій та персоніфікованого обліку департаменту соціальної політики міської ради, а також головного спеціаліста відділу персоніфікованого обліку управління соціальних гарантій та персоніфікованого обліку департаменту соціальної політики міської ради, а також головного спеціаліста сектору з питань соціальної підтримки ветеранів АТО, ООС та членів їх сімей управління соціальних гарантій та персоніфікованого обліку департаменту соціальної політики міської ради. Також вказаним лисом пропонувалась посада головного спеціаліста відділу орендних відносин управління комунальної власності міської ради;
- листом від 28.02.2022 №014/02-06/432 головного спеціаліста відділу персоніфікованого обліку управління соціальних гарантій та персоніфікованого обліку департаменту соціальної політики міської ради, а також головного спеціаліста сектору з питань соціальної підтримки ветеранів АТО, ООС та членів їх сімей управління соціальних гарантій та персоніфікованого обліку департаменту соціальної політики міської ради. Також вказаним лисом пропонувалась посада головного спеціаліста відділу орендних відносин управління комунальної власності міської ради.
4.6. Лист від 08.07.2021 р. позивачкою отримано 08.07.2021 р. в якому відповідь запропоновано надати до 09.00 год 09.07.2021 р.; лист від 21.01.2022 р. позивачкою отримано 21.01.2022 р. в якому відповідь запропоновано надати до 14.00 год 24.01.2022 р.; лист від 27.01.2022 р. позивачкою отримано 27.01.2022 р. в якому відповідь запропоновано надати до 10.00 год 31.01.2022 р.; лист від 21.02.2022 р. позивачкою отримано 21.02.2022 р. в якому відповідь запропоновано надати до 12.00 год 22.02.2022 р.
Згідно акту від 28.02.2022 року, оформленого працівниками відділу з питань кадрової роботи Чернівецької міської ради, а також начальником відділу правового забезпечення питань земельних відносин та будівництва юридичного управління міської ради, ОСОБА_1 відмовилася від отримання листа від 28.02.2022 №014/02-06/432 з пропозиціями зайняти одну із вакантних посад в Чернівецькій міській раді.
4.7. У відповідь на подані пропозиції позивачем надано наступні відповіді:
- згідно заяви від 09.07.2021 року - повідомила про те, що з 25.05.2021 року перебуває на лікарняному, приступити до виконання обов'язків з 09.07.2021 року не може. Окрім цього, просила відтермінувати пропозицію до кінця лікарняного, після закриття лікарняного листка готова працювати на посаді головного спеціаліста відділу бухгалтерського обліку управління комунальної власності міської ради;
- згідно заяви від 24.01.2022 року - надала згоду бути призначеною в порядку переведення на посаду головного спеціаліста сектору з питань соціальної підтримки ветеранів АТО, ООС та членів їх сімей управління соціальних гарантій та персоніфікованого обліку департаменту соціальної політики міської ради (на період відпустки у зв'язку із вагітністю і пологами ОСОБА_4 );
- згідно заяви від 25.01.2022 року - відкликала згоду щодо зайняття посади головного спеціаліста сектору з питань соціальної підтримки ветеранів АТО, ООС, оскільки посада не є вакантною, а ОСОБА_4 перебуває на лікарняному.
- згідно заяви від 31.01.2022 року - відмовилась зайняти посади згідно пропозиції від 27.01.2022 року;
- згідно зави від 22.02.2022 року та акту від 22.02.2022 року, оформленого працівниками відділу з питань кадрової роботи Чернівецької міської ради, - відмовилась зайняти посади згідно пропозиції від 21.02.2022 року.
4.8. В подальшому, відповідно до статті 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», п. 1 ст. 40, ст. 44 КЗпП України, ст. 24 Закону України «Про відпустки», беручи до уваги рішення міської ради VIII скликання від 25.03.2021 р. № 132, від 15.04.2021 р. № 177, персональне попередження від 20.04.2021 року № 01/02-06/1227, лист від 08.07.2021 року № 01/02-06/2053, лист від 21.01.2022 року № 01/02-06/143, заяву від 24.01.2022 року, заяву від 25.01.2021 року, лист від 27.01.2022 року № 01/02-06/177, заяву від 31.01.2022 року, лист від 21.02.2022 року № 01/02-06/386, акт від 22.02.2022 року, заяву від 22.02.2022 року, лист від 28.02.2022 року № 01/02-06/432, акт від 28.02.2022 року, акт від 28.02.2022 року, враховуючи тривалу тимчасову непрацездатність ОСОБА_1 (листки непрацездатності серія АДЗ № 976904 від 31.05.2021 р., серія АДЦ № 942318 від 01.06.2021 р., серія АДЦ № 942417 від 19.06.2021 р., серія АДР № 976249 від 20.07.2021 р., серія АДЦ № 942543 від 21.07.2021 р., серія АДЦ № 942613 від 07.08.2021 р., серія АДЗ № 977157 від 27.08.2021 р., серія АДЦ № 942716 від 28.08.2021 р., серія АДЦ № 942814 від 01.10.2021 р., серія АДЗ № 977201 від 18.11.2021 р., серія АДЦ № 942837 від 19.11.2021 р., серія АДЦ № 942854 від 28.12.2021 р.) та відсутність її згоди на зайняття однієї із запропонованих вакантних посад, Чернівецьким міським головою видано розпорядження від 28.02.2022 року № 239-к «Про звільнення ОСОБА_1 - провідного спеціаліста відділу прийому громадян з питань надання державних соціальних допомог та компенсацій управління соціального захисту населення Шевченківського району департаменту праці та соціального захисту населення міської ради», яким припинено службу в Чернівецькій міській раді ОСОБА_1 , звільнивши з посади провідного спеціаліста відділу прийому громадян з питань надання державних соціальних допомог та компенсацій управління соціального захисту населення Шевченківського району департаменту праці та соціального захисту населення міської ради 28 лютого 2022 року у зв'язку з ліквідацією департаменту праці та соціального захисту населення міської ради (п. 1 ст. 40 КЗпП України).
V. ПОЗИЦІЯ СУДУ
Засади, якими керується суд при здійсненні правосуддя у цій справі
5.1. Предметом цього позову є розпорядження Чернівецького міського голови від 28.02.2022 року № 239-к, яким припинено службу в Чернівецькій міській раді ОСОБА_1 , звільнивши з посади провідного спеціаліста відділу прийому громадян з питань надання державних соціальних допомог та компенсацій управління соціального захисту населення Шевченківського району департаменту праці та соціального захисту населення міської ради 28 лютого 2022 року у зв'язку з ліквідацією департаменту праці та соціального захисту населення міської ради (п. 1 ст. 40 КЗпП України).
Отже, при розгляді цієї справи, суд має надати цьому розпорядженню оцінку на предмет відповідності чинним нормативно-правовим актам, через призму верховенства права та критеріїв законності рішення суб'єкта владних повноважень, які наведені у частині 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Щодо суті спору
5.2. Правові, організаційні, матеріальні та соціальні умови реалізації громадянами України права на службу в органах місцевого самоврядування, загальні засади діяльності посадових осіб місцевого самоврядування, їх правовий статус, порядок та правові гарантії перебування на службі в органах місцевого самоврядування визначає Закон України “Про службу в органах місцевого самоврядування” №2493-III від 07.06.2001 року (далі - Закон №2493-III, в редакції чинній на час винесення оскаржуваного розпорядження).
5.3. Згідно статті 1 Закону №2493-III служба в органах місцевого самоврядування - це професійна, на постійній основі діяльність громадян України, які займають посади в органах місцевого самоврядування, що спрямована на реалізацію територіальною громадою свого права на місцеве самоврядування та окремих повноважень органів виконавчої влади, наданих законом.
5.4. Відповідно до статті 2 Закону №2493-III посадовою особою місцевого самоврядування є особа, яка працює в органах місцевого самоврядування, має відповідні посадові повноваження щодо здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій і отримує заробітну плату за рахунок місцевого бюджету.
5.5. Статтею 7 Закону №2493-III визначено, що правовий статус посадових осіб місцевого самоврядування визначається Конституцією України, законами України "Про місцеве самоврядування в Україні", "Про статус депутатів місцевих рад", "Про вибори депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів", цим та іншими законами України.
Посадові особи місцевого самоврядування діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією України і законами України, актами Президента України і Кабінету Міністрів України, актами органів місцевого самоврядування, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради Автономної Республіки Крим і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.
На посадових осіб місцевого самоврядування поширюється дія Закону України "Про запобігання корупції" та законодавства України про працю з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом.
5.6. Відповідно до частини 1 статті 20 Закону №2493-ІІІ служба в органах місцевого самоврядування припиняється в тому числі і на загальних підставах, передбачених КЗпП України.
5.7. Згідно пункту 1 частини 1 статті 40 КЗпП України підставою припинення трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого органу, серед яких є зміна в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
При цьому, частиною 2 статті 40 КЗпП України передбачено, що вивільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.
5.8. Отже, трудовий договір може бути припинений у зв'язку із скороченням чисельності або штату працівників, за умови неможливості перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.
5.9. Відповідно до статті 42 КЗпП України визначено, що при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.
При рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається: 1) сімейним - при наявності двох і більше утриманців; 2) особам, в сім'ї яких немає інших працівників з самостійним заробітком; 3) працівникам з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, в установі, організації; 4) працівникам, які навчаються у вищих і середніх спеціальних учбових закладах без відриву від виробництва; 5) учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності, особам з інвалідністю внаслідок війни та особам, на яких поширюється чинність Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” , а також особам, реабілітованим відповідно до Закону України “Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років” , із числа тих, яких було піддано репресіям у формі (формах) позбавлення волі (ув'язнення) або обмеження волі чи примусового безпідставного поміщення здорової людини до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу; 6) авторам винаходів, корисних моделей, промислових зразків і раціоналізаторських пропозицій; 7) працівникам, які дістали на цьому підприємстві, в установі, організації трудове каліцтво або професійне захворювання; 8) особам з числа депортованих з України, протягом п'яти років з часу повернення на постійне місце проживання до України; 9) працівникам з числа колишніх військовослужбовців строкової служби, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, військової служби за призовом осіб офіцерського складу та осіб, які проходили альтернативну (невійськову) службу, - протягом двох років з дня звільнення їх зі служби; 10) працівникам, яким залишилося менше трьох років до настання пенсійного віку, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат.
Перевага в залишенні на роботі може надаватися й іншим категоріям працівників, якщо це передбачено законодавством України.
5.10. Отже, переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці, і лише у разі за рівних умов продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається працівникам, які відповідають вимогам визначених у частині 2 статті 42 КЗпП України.
5.11. Згідно частин 1-3 статті 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.
При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.
Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. У разі якщо вивільнення є масовим відповідно до статті 48 Закону України "Про зайнятість населення", власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про заплановане вивільнення працівників.
5.12. З урахуванням наведеного, власник або уповноважений ним орган одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці зобов'язаний запропонувати працівникові всі наявні вакантні посади, які цей працівник може обіймати відповідно до своєї кваліфікації. При цьому роботодавець зобов'язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював.
5.13. Оскільки обов'язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини 3 статті 49-2 КЗпП України роботодавець є таким що виконав цей обов'язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які заявилися на підприємстві протягом цього періоду та які існували на день звільнення.
Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 08.05.2019 у справі №806/1175/17, від 06.03.2019 у справі №824/424/16-а та від 20.02.2020 у справі №809/1068/17.
5.14. Дослідженням матеріалів справи встановлено, що рішенням Чернівецької міської ради від 15.04.2021 №177 «Про внесення змін та доповнень до рішення міської ради VIII скликання від 25.03.2021 р. №132 «Про структуру виконавчих органів Чернівецької міської ради» затверджено нову структуру виконавчих органів Чернівецької міської ради. Згідно з вказаним рішенням вирішено утворити з 15.06.2021 року Департамент соціальної політики Чернівецької міської ради (п. 1.3.3 Рішення), а також ліквідувати з 01.07.2021 року Департамент праці та соціального захисту населення Чернівецької міської ради.
Розпорядженням Чернівецького міського голови від 01.07.2021 року №1686-к «Про внесення змін і доповнень в додаток до розпорядженням «Про штатну чисельність виконавчих органів міської ради на 2021 рік» від 04.01.2021 р. №01-к» внесено зміни і доповнення в розподіл штатної чисельності виконавчих органів міської ради згідно з додатком. Згідно додатку до вказаного розпорядження, а саме штатних розписів, встановлено, що штатна чисельність ліквідованого Департаменту праці та соціального захисту населення складала 137 штатних одиниць, із них загальна чисельність трьох відділів прийому громадян з питань надання державної соціальної допомоги та компенсацій складала 20 одиниць (Першотравневий - 5, Садгірський - 4, Шевченківський - 11 одиниць). Натомість, штатна чисельність утвореного Департаменту соціальної політики Чернівецької міської ради складає 110 одиниць, з яких відділу прийому управління з питань надання державних соціальних допомог і компенсацій департаменту соціальної політики Чернівецької міської ради складає 14 штатних одиниць.
5.15. Аналізуючи наведене, слід прийти до висновку, що фактично відповідачем, у зв'язку із реорганізацією структури виконавчих органів Чернівецької міської ради прийнято рішення про ліквідацію Департаменту праці та соціального захисту населення та відповідне утворення нового виконавчого органу міської ради Департаменту соціальної політики Чернівецької міської ради.
5.16. При цьому наведене адміністрування, зумовило скорочення штатних одиниць. Таким чином, судом встановлено, що посада яку займала позивач фактично була скорочена (ліквідована).
5.17. Слід зауважити, що Верховний Суд України у постановах від 04.03.2014 по справі №21-8а14, від 27.05.2014 по справі №21-108а14, від 28.10.2014 по справі №21-484а14 сформулював правову позицію, відповідно до якої ліквідація юридичної особи публічного права має місце у випадку, якщо в розпорядчому акті органу державної влади або органу місцевого самоврядування наведено обґрунтування доцільності відмови держави від виконання завдань та функцій такої відмови. У разі ж покладення виконання завдань і функцій ліквідованого органу на інший орган, мова йде фактично про реорганізацію. Таким чином, встановлена законодавством можливість ліквідації державної установи (організації) з одночасним створенням іншої, яка буде виконувати повноваження (завдання) особи, що ліквідується, не виключає, а включає зобов'язання роботодавця (держави) по працевлаштуванню працівників ліквідованої установи.
5.18. При цьому суд враховує правову позицію Верховного Суду, наведену у постанові від 24.01.2018 року у справі № 806/608/16, згідно з якою юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників. Ліквідація є такою формою припинення юридичної особи, у результаті якої вона припиняє свою діяльність (справи і майно) без правонаступництва, тобто без переходу прав та обов'язків до інших осіб. Іншою формою припинення юридичної особи є передача всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам-правонаступникам у результаті злиття, приєднання, поділу чи перетворення (ч. 1 ст. 104 Цивільного кодексу України).
Юридична особа-правонаступник, до якої внаслідок приєднання перейшли майно, права та обов'язки припиненої юридичної особи, несе відповідальність за її зобов'язаннями в повному обсязі.
5.19. Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду України від 11.07.2012 року в справі № 6-65цс12, яка підтримана Великою Палатою Верховного Суду (постанова від 18.09.2018 року у справі № 800/538/17), підставою для розірвання з працівником трудового договору у зв'язку з ліквідацією та реорганізацією підприємства, установи, організації за пунктом 1 частини 1 статті 40 КЗпП України може бути ліквідація чи реорганізація саме підприємства, установи, організації як юридичної особи.
5.20. Суд наголошує, що ліквідація структурного підрозділу юридичної особи зі створенням чи без створення іншого структурного підрозділу не є ліквідацією або реорганізацією саме органу державної влади, а свідчить лише про зміну внутрішньої (організаційної) структури юридичної особи. На відміну від ліквідації чи реорганізації юридичної особи ця обставина може бути підставою для звільнення працівників цього структурного підрозділу згідно з пунктом 1 частини 1 статті 40 КЗпП України виключно з підстав скорочення чисельності або штату працівників у зв'язку з такими змінами, при умові дотримання вимог частини 2 статті 40, статей 42, 43, 49-2 КЗпП України.
5.21. Враховуючи наведене суд звертає увагу, що звільнення позивача могло вважатися законним лише за умови дотримання встановленої законом процедури. Водночас встановлення факту порушення відповідних процедурних гарантій є самостійною та достатньою підставою для кваліфікації звільнення як незаконного та поновлення особи на займаній посаді.
5.22. Згідно з пунктом 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 №9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням за пунктом 1 частини 1 статті 40 КЗпП, суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення.
5.23. Тобто, однією з правових гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обов'язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника. При цьому власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.
5.24. Як зазначалось судом вище, в силу положень частин 1-3 статті 49-2 КЗпП України Чернівецька міська рада зобов'язана була одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці запропонувати ОСОБА_1 всі наявні вакантні посади, які вона може обіймати відповідно до своєї кваліфікації, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював.
5.25. Судом встановлено, що 21.04.2021 року ОСОБА_1 ознайомилась та отримала персональне попередження від 20.04.2021 року №01/02-06/1227 про наступне вивільнення у зв'язку з ліквідацією департаменту праці та соціального захисту населення міської ради, яким її попереджено про наступне розірвання 30 червня 2021 року з нею трудового договору з ініціативи власника із звільненням з обійманої посади провідного спеціаліста відділу прийому громадян з питань надання державних соціальних допомог та компенсацій управління соціального захисту населення Шевченківського району департаменту праці та соціального захисту населення міської ради. Одночасно повідомлено, що до 30 червня 2021 року їй буде запропоновано, при наявності, вакантну посаду у Чернівецькій міській раді відповідно до спеціальності та кваліфікації.
5.26. В подальшому, Чернівецькою міською радою оформлено листи із пропозиціями про зайняти вакантних посад у виконавчих органах міської ради на час надання таких пропозицій, а саме: від 08.07.2021 року №01/02-06/2053, від 21.01.2022 року №01/02-06/143, від 27.01.2022 року №01/02-06/177, від 21.02.2022 року №01/02-06/386, від 28.02.2022 року №01/02-06/432.
5.27. Аналізуючи наведене слід прийти до висновку, що всупереч положень статті 49-2 КЗпП України, ОСОБА_1 не отримала одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці пропозицію зайняти вакантну посаду, яку вона може обіймати відповідно до своєї кваліфікації, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював.
5.28. Водночас суд звертає увагу, що у даному разі невідповідність діянь Чернівецької міської ради положенням статті 49-2 КЗпП України полягає виключно в одночасності отримання попередження про звільнення з пропозицією зайняти вакантну посаду. При цьому відповідачем дотримано двох місячного строку при надісланні попередження про вивільнення і до моменту звільнення запропоновано посади, які відповідають її кваліфікації.
5.29. Як встановлено судом, у відповідь на подані пропозиції позивачем надано наступні відповіді:
- згідно заяви від 09.07.2021 року - повідомила про те, що з 25.05.2021 року перебуває на лікарняному, приступити до виконання обов'язків з 09.07.2021 року не може. Окрім цього, просила відтермінувати пропозицію до кінця лікарняного, після закриття лікарняного листка готова працювати на посаді головного спеціаліста відділу бухгалтерського обліку управління комунальної власності міської ради;
- згідно заяви від 24.01.2022 року - надала згоду бути призначеною в порядку переведення на посаду головного спеціаліста сектору з питань соціальної підтримки ветеранів АТО, ООС та членів їх сімей управління соціальних гарантій та персоніфікованого обліку департаменту соціальної політики міської ради (на період відпустки у зв'язку із вагітністю і пологами ОСОБА_4 );
- згідно заяви від 25.01.2022 року - відкликала згоду щодо зайняття посади головного спеціаліста сектору з питань соціальної підтримки ветеранів АТО, ООС, оскільки посада не є вакантною, а ОСОБА_4 перебуває на лікарняному.
- згідно заяви від 31.01.2022 року - відмовилась зайняти посади згідно пропозиції від 27.01.2022 року;
- згідно зави від 22.02.2022 року та акту від 22.02.2022 року, оформленого працівниками відділу з питань кадрової роботи Чернівецької міської ради, - відмовилась зайняти посади згідно пропозиції від 21.02.2022 року.
5.30. Аналіз неодноразово наданих Чернівецькою міською радою пропозицій щодо подальшого працевлаштування свідчить про виконання нею, як роботодавцем, обов'язку запропонувати вакантні посади.
5.31. Натомість, у спірних правовідносинах має місце непослідовність дій ОСОБА_1 щодо надання згоди на призначення на певні посади з подальшим фактичним «відкликання» такої згоди, що штучно створює ситуацію правової невизначеності в питанні працевлаштування позивача в оновленій структурі виконавчих органів Чернівецької міської ради.
5.32. Судом також оцінено ситуацію тривалої тимчасової непрацездатності позивача (у період з 25.05.2021 року по 17.01.2022 року), що підтверджується наявними у матеріалах справи листками непрацездатності.
5.33. У зазначений період позивач фактично не мала можливості працювати, однак відтермінування питання про призначення її на вакантні посади на такий період не є доцільним з точки зору триваючої процедури заповнення вакантних посад згідно з оновленим штатним розписом іншими працівниками, які також дали згоду на зайняття вакантних посад.
5.34. Попри це, навіть після припинення стану тимчасової непрацездатності та безпосередньо у день звільнення Чернівецькою міською радою було неодноразово запропоновано ОСОБА_1 вакантні посади (листи від 21.01.2022 року №01/02-06/143, від 27.01.2022 року №01/02-06/177, від 21.02.2022 року №01/02-06/386, від 28.02.2022 року №01/02-06/432), на які згоди надано не було. Більше того, згідно акту від 28.02.2022 року, оформленого працівниками відділу з питань кадрової роботи Чернівецької міської ради, а також начальником відділу правового забезпечення питань земельних відносин та будівництва юридичного управління міської ради, ОСОБА_1 відмовилася від отримання листа від 28.02.2022 №014/02-06/432 з пропозиціями зайняти одну із вакантних посад в Чернівецькій міській раді.
5.35. Отже, підсумовуючи наведене вище, слід прийти до висновку, що ОСОБА_1 , отримала від Чернівецької міської ради до моменту її звільнення пропозиції зайняти вакантні посади, які вона може обіймати відповідно до своєї кваліфікації, однак їх не прийняла внаслідок чого була звільнена.
5.36. Як зазначав суд раніше, єдиним порушенням положень статті 49-2 КЗпП України є те, що вакантні посади не були запропоновані ОСОБА_1 одночасно з попередженням про звільнення.
5.37. Водночас суд зазначає, що не запропонування позивачеві роботи одночасно з попередженням про звільнення, не є підставою для скасування оскаржуваного розпорядження в силу того, що наведене не погіршило гарантії працівника, передбачені КЗпП України.
5.38. За таких обставин, суд вважає, що відповідач виконав свій обов'язок щодо працевлаштування ОСОБА_1 .
5.39. При цьому суд виходить з того, що певні дефекти адміністративного акта можуть не пов'язуватись з його змістом, а стосуватися, наприклад, процедури його ухвалення. Саме по собі порушення процедури прийняття акта не повинно породжувати правових наслідків для його дійсності, крім випадків, прямо передбачених законом.
Виходячи із міркувань розумності та доцільності, деякі вимоги до процедури прийняття акта необхідно розуміти не як вимоги до самого акта, а як вимоги до суб'єктів владних повноважень, уповноважених на їх прийняття.
5.40. Верховний Суд у постанові від 22.05.2020 року №825/2328/16, сформував такий висновок щодо правозастосування:
“Стосовно ж процедурних порушень, то в залежності від їх характеру такі можуть мати наслідком нікчемність або оспорюваність акта, а в певних випадках, коли йдеться про порушення суто формальні, взагалі не впливають на його дійсність.
Суд наголошує, що, у відповідності до практики Європейського Суду з прав людини, скасування акта адміністративного органу з одних лише формальних мотивів не буде забезпечувати дотримання балансу принципу правової стабільності та справедливості.
Таким чином, ключовим питанням при наданні оцінки процедурним порушенням, допущеним під час прийняття суб'єктом владних повноважень рішення, є співвідношення двох базових принципів права: "протиправні дії не тягнуть за собою правомірних наслідків" і, на противагу йому, принцип "формальне порушення процедури не може мати наслідком скасування правильного по суті рішення".
Межею, що розділяє істотне (фундаментальне) порушення від неістотного, є встановлення такої обставини: чи могло бути іншим рішення суб'єкта владних повноважень за умови дотримання ним передбаченої законом процедури його прийняття”.
5.41. У даному разі, суд вважає, що відповідач при прийнятті оскаржуваного рішення допустив формальне порушення процедури (про що йшлося вище), яке не може мати наслідком скасування правильного по суті рішення.
5.42. Інше правозастосування суду у цій справі, призвело б до “правового пуризму” (надмірно-формальне, бюрократичне застосування правових норм й вчинення дій, що мають юридичне значення, безвідносне врахування їх доцільності, виходячи з обставин конкретної справи й необхідності забезпечення ефективного захисту прав, свобод та інтересів в адміністративному судочинстві, що призводить до порушення права на справедливий судовий розгляд), наслідком якого є порушення принципу правової визначеності.
5.43. Стосовно доводів, наведених у відповіді на відзив, у тій частині, що окремі спеціалісти, що призначалися на посади в порядку переведення, мали менш тривалий стаж роботи та нижчий ранг посадової особи органу місцевого самоврядування, що свідчить про недотримання відповідачем вимог статті 49-2 КЗпП України та безпідставного надання переважного права на залишення на роботі особам, які його фактично не мали, суд зазначає наступне.
5.44. Так, частиною другою статті 42 КЗпП України визначено перелік категорій працівників, яким надається перевага в залишення на роботі при рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації.
5.45. Так, для визначення рівня продуктивності праці та кваліфікації працівників, як це передбачено частиною першою статті 42 КЗпП України, роботодавець робить порівняльний аналіз продуктивності праці і кваліфікації працівників, в процесі якого, як правило, враховуються такі обставини, як: наявність відповідної освіти, післядипломної освіти, документів про підвищення кваліфікації, відсутність дисциплінарних стягнень, наявність заохочень за успіхи в роботі, отримання премій за виконання особливо важливих робіт, відсутність прогулів, відпусток без збереження заробітної плати, тривалої тимчасової непрацездатності, зауважень з боку адміністрації щодо строків і якості виконуваних завдань, обсяги виконуваних робіт тощо.
5.46. Рівень кваліфікації визначається в залежності від освіти працівника та здобутих ним навичок під час виконання робіт за певною спеціальністю, а продуктивність праці вимірюється певними виробничими (службовими) показниками.
5.47. Продуктивність праці і кваліфікація працівника повинні оцінюватися окремо, але в кінцевому підсумку роботодавець повинен визначити працівників, які мають більш високу кваліфікацію і продуктивність праці за сукупністю цих двох показників.
5.48. Тобто, у першу чергу перевага на залишення на роботі надається особам, які мають більш високу кваліфікацію і продуктивність праці і лише за умови встановлення, що у всіх працівників є рівні умови продуктивності праці і кваліфікації, можна аналізувати, хто з них має переважне право на залишення на роботі згідно з частиною другою статті 42 КЗпП України.
5.49. Аналогічна правова позиція зроблена Верховним Судом у постановах від 14 листопада 2018 року справа №804/3325/17 та 27 лютого 2020 року справа №620/1941/19.
5.50. Щодо поняття кваліфікації та продуктивності праці, суд зазначає наступне.
5.51. Поняття "кваліфікація" включає в себе не лише освітній рівень працівника, а й стаж роботи, здатність виконувати особливі доручення керівництва, володіння певними навиками, програмами, тощо.
5.52. При визначенні працівників з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці, використовується ознаки, які в сукупності характеризують виробничу діяльність працівників: наявність певної освіти, стаж і досвід роботи, ставлення до роботи, якість виконання покладених завдань та доручень тощо.
5.53. Вказана позиція узгоджується з висновками Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у постанові від 11 березня 2020 року у справі №813/1220/16.
5.54. Так, представник позивача, не наводить жодних інших зауважень у оцінці переважаючого права на переведення позивача та зайняття однієї з вакантних посад, окрім тривалості стажу роботи та вищого рангу посадової особи.
5.55. Водночас, судом досліджено розрахунок стажу працівників, які працювали в Департаменті праці та соціального захисту населення станом на 30.06.2021 року, згідно якого ОСОБА_1 мала найменший загальний стаж роботи в такому департаменті.
5.56. У свою чергу, доцільними є доводи представника відповідача у тій частині, що сам лише ранг посадової особи місцевого самоврядування не дає оцінку її кваліфікації чи продуктивності праці, оскільки черговий ранг присвоюється за умови, якщо посадова особа успішно відпрацювала на займаній посаді не менш як 2 роки. Крім того, якщо посадова особа місцевого самоврядування призначена на посаду нижчої категорії або залишила службу в органі місцевого самоврядування, за нею зберігається присвоєний ранг.
5.57. Таким чином, узагальнююче наведене вище, суд вважає, що розпорядження Чернівецького міського голови від 28.02.2022 року № 239-к «Про звільнення ОСОБА_1 - провідного спеціаліста відділу прийому громадян з питань надання державних соціальних допомог та компенсацій управління соціального захисту населення Шевченківського району департаменту праці та соціального захисту населення міської ради», яким припинено службу в Чернівецькій міській раді ОСОБА_1 , звільнивши з посади провідного спеціаліста відділу прийому громадян з питань надання державних соціальних допомог та компенсацій управління соціального захисту населення Шевченківського району департаменту праці та соціального захисту населення міської ради 28 лютого 2022 року у зв'язку з ліквідацією департаменту праці та соціального захисту населення міської ради (п. 1 ст. 40 КЗпП України), є правомірним та не підлягає скасуванню.
VІ. ВИСНОВКИ СУДУ
6.1. Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а згідно частини 2 цієї статті КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
6.2. Аналізуючи матеріали адміністративної справи у своїй сукупності та враховуючи вищевикладене, суд вважає, що розпорядження Чернівецького міського голови від 28.02.2022 року № 239-к «Про звільнення ОСОБА_1 - провідного спеціаліста відділу прийому громадян з питань надання державних соціальних допомог та компенсацій управління соціального захисту населення Шевченківського району департаменту праці та соціального захисту населення міської ради», тоді як позивач не довела його протиправність.
6.3. Водночас суд звертає увагу, що необхідність дотримання посадовими особами органу місцевого самоврядування трудової дисципліни презюмується, однак порядок має існувати не заради самого порядку, а заради покращення ефективності роботи. Звільнення ОСОБА_1 відбулось із дотримання вимог законодавства про працю, при цьому не створювались штучні обставини щодо її звільнення.
6.4. У зв'язку із наведеним суд відмовляє у задоволенні цього позову у повному обсязі.
VІІ. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ
7.1. З матеріалів справи встановлено, що при зверненні до суду з даним позовом позивачка судовий збір не сплачувала, оскільки звільнена від нього в силу положень пункту 1 частини 1 статті 5 Закону України “Про судовий збір”. Доказів понесення інших витрат суду надано не було. Враховуючи зазначене, а також те, що у задоволенні позову відмовлено, суд не стягує та не присуджує на користь позивача судові витрати.
На підставі викладеного, керуючись статтями 73-77, 90, 241-246, 250 КАС України, суд -
1. У задоволенні позову ОСОБА_1 до Чернівецької міської ради про визнання протиправним та скасування розпорядження, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку - відмовити повністю.
Згідно статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення (складання).
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне найменування учасників справи:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).
Відповідач - Чернівецька міська рада (м. Чернівці, площа Центральна, буд. 1, код ЄДРПОУ 36068147).
Суддя О.В. Анісімов