про залишення позовної заяви без руху
02 листопада 2022 року Справа № 360/1878/22
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Борзаниця С.В., перевіривши матеріали за позовною заявою адвоката Бабенко Олени Анатоліївни в інтересах ОСОБА_1 до Територіального управління Служби судової охорони у Луганській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,-
28 жовтня 2022 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява адвоката Бабенко Олени Анатоліївни (далі - представник позивача) в інтересах ОСОБА_1 (далі - позивач) до Територіального управління Служби судової охорони у Луганській області (далі - відповідач), відповідно до якої просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Територіального управління Служби судової охорони у Луганській області щодо не проведення нарахування та виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди у відповідності до приписів постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» від 28 лютого 2022 року № 168 за період з 24.02.2022 по 18.07.2022 у розмірі 30000 гривень щомісячно, а починаючи з 19.07.2022 по 01.10.2022 - у розмірі до 30000 гривень пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць;
- зобов'язати Територіальне управління Служби судової охорони у Луганській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, встановлену постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» від 28 лютого 2022 року № 168, за період з 24.02.2022 по 18.07.2022 у розмірі 30000 гривень щомісячно, а починаючи з 19.07.2022 по 01.10.2022 - у розмірі до 30000 гривень пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць.
За приписами пунктів 3 та 6 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу, чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).
Відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно з частиною 2 статті 233 Кодексу законів про працю України (у редакції, яка діяла до 19.07.2022) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Таким чином, до 19.07.2022 звернення до суду з позовом про стягнення належної заробітної плати не було обмежено жодними строками.
Однак, 19.07.2022 набув чинності Закон України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин” № 2352-IX, яким внесено ряд змін до діючого законодавства про працю.
Зокрема, змін зазнали норми законодавства щодо порядку звернення громадян до суду у разі виникнення трудових спорів в частині строків таких звернень.
Частини перша та друга статті 233 Кодексу законів про працю України викладені у такій редакції:
- працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті (частина 1);
- із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116) (частина 2).
Відтак, внесенням до Кодексу законів про працю України вказаних змін законодавець, виклавши у новій редакції частину першу та частину другу статті 233 Кодексу, увів строки звернення до суду з позовом про стягнення належної заробітної плати.
Суд звертає увагу, що частина 2 статті 233 Кодексу законів про працю України стосується виплати всіх сум, що належать працівникові у разі його звільнення.
При цьому, частина перша цієї ж норми передбачає загальний строк звернення до суду у трудових спорах.
Таким чином, починаючи з 19.07.2022, у Кодексі законів про працю України відсутня норма, яка передбачає право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати, у разі порушення законодавства про оплату праці, без обмеження будь-яким строком.
Тобто, після внесення Законом № 2352-IX коментованих змін, частиною другою статті 233 Кодексу законів про працю України не врегульовано питання щодо строку звернення працівника (у разі його звільнення) до суду з позовом про стягнення заробітної плати.
При цьому, як вбачається з матеріалів справи, позивач проходить службу в Територіальному управлінні Служби судової охорони у Луганській області.
Правові засади організації та діяльності Служби судової охорони, статус працівників служби, а також порядок проходження служби в судовій охороні визначає Закон України від 02.06.2016 № 1402-VIII “Про судоустрій і статус суддів” (далі - Закон № 1402-VIII).
Згідно з частиною першою статті 160 Закону № 1402-VIII, підтримання громадського порядку в суді, припинення проявів неповаги до суду, а також охорону приміщень суду, органів та установ системи правосуддя, виконання функцій щодо державного забезпечення особистої безпеки суддів та членів їхніх сімей, працівників суду, забезпечення у суді безпеки учасників судового процесу здійснює Служба судової охорони.
Відповідно до частини першої статті 161 Закону № 1402-VIII, Служба судової охорони є державним органом у системі правосуддя для забезпечення охорони та підтримання громадського порядку в судах.
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.
Відповідно до пункту 17 частини першої статті 4 КАС України публічною службою є діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
Отже, служба судової охорони є публічною службою, а тому за характером спірних правовідносин і їх суб'єктним складом цей спір є публічно-правовим спором з приводу проходження публічної служби, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів.
Частина 5 статті 122 КАС України, в даному випадку є спеціальною нормою у відношенні до частини 1 статті 233 Кодексу законів про працю України, яка передбачає місячний строк звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.
Відтак, з урахуванням викладеного, суд дійшов висновку що до спірних правовідносин застосовується місячний строк звернення до суду, що передбачений частиною 5 статті 122 КАС України.
Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Встановлюючи момент, коли позивач дізнався про порушення своїх прав, суд зазначає, що оскільки зазначена винагорода підлягала виплаті щомісячно, то про порушення свого права щодо неотримання додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану” (далі - Постанова № 168), позивач повинен був дізнатися при отриманні грошового забезпечення не пізніше останнього числа відповідного місяця, за який таке забезпечення отримано.
Разом з тим, як вже зазначалось судом вище, до 19.07.2022 діяла спеціальна норма Кодексу законів про працю України (частина 2 статті 233), яка регулювала питання щодо строку звернення до суду з позовом про стягнення належної заробітної плати, якою було встановлено право працівника на звернення до суду з вказаним позовом без обмеження будь-яким строком.
Тобто, на думку суду, до 19.07.2022 позивач мав законні очікування щодо його права на звернення до суду з даною категорією позову без обмеження будь-яким строком.
Таким чином, місячний строк звернення до суду з вимогами щодо виплати позивачу додаткової винагороди відповідно до Постанови № 168 за період з 24.02.2022 по 18.07.2022, повинен обчислюватись починаючи з 19.07.2022, тобто з дати набрання чинності змін, внесених Законом № 2352-IX.
При цьому, відлік місячного строку на звернення позивача до суду з вимогами щодо виплати додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168, за період з 19.07.2022 по 01.10.2022 повинен здійснюватися з першого числа наступного місяця щодо виплати додаткової винагороди за минулий місяць, тобто у період з 19.07.2022 по 31.07.2022, починаючи з 01.08.2022, за серпень 2022 року та за вересень 2022 року, з 01.09.2022 та з 01.10.2022 відповідно.
Отже, враховуючи, що позивач звернувся до суду з даним позовом 26.10.2022, ним пропущено строк звернення до суду з вимогами щодо виплати додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168, за період з 24.02.2022 по 31.08.2022. В частині позовних вимог, що стосуються виплати вказаної винагороди за вересень 2022 року, строк звернення до суду не пропущено.
При цьому, представник позивача у позовній заяві просить поновити строк звернення до суду з огляду на ті обставини, що зміни в законодавстві з регулювання питання строків звернення до суду за захистом трудових прав набрали чинності 19.07.2022, договір про надання правової допомоги адвокатом укладений лише 08.08.2022 та час витрачений на очікування відповіді на адвокатський запит від Територіального управління служби судової охорони у Луганській області, яка так і не надійшла призвели до пропущення строку звернення до суду з даним позовом.
Розглянувши заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду, суд дійшов висновку, що зазначені позивачем в позовній заяві причини пропуску строку звернення до суду є неповажними з огляду на таке.
Частиною першою статті 121 КАС України визначено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Положеннями КАС України не передбачено конкретного переліку обставин, що відносяться до поважних і можуть бути підставою для поновлення пропущеного процесуального строку.
Отже, у кожному випадку суд повинен з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінити доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його поновлення, та зробити мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку, встановити чи є такий строк значним та чи поновлення такого строку не буде втручанням у принцип юридичної визначеності з врахуванням балансу суспільного та приватного інтересу.
Поновлення пропущеного процесуального строку є правом суду, яке він використовує виходячи із поважності причин пропуску строку на оскарження.
При цьому, поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Подібний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 31.03.2021 у справі № 240/12017/19.
Суд зазначає, що наведені у позовній заяві причини пропуску строку звернення до суду об'єктивно не є непереборними або такими, що не залежали від волевиявлення позивача, а тому суд не може визнати їх поважними та такими, що унеможливили своєчасне звернення до суду з даною позовною заявою.
Суд наголошує, що реалізація позивачем права на звернення до суду з даною позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежало виключно від самого позивача.
Крім того, направлення позивачем або його представником відповідних запитів до відповідача не змінює момент, з якого така особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду.
Таким чином, суд визнає неповажними підстави пропуску строку звернення до суду з даним позовом в частині вимог щодо виплати додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168, за період з 24.02.2022 по 31.08.2022.
Отже, позивачу необхідно надати заяву про поновлення строку звернення до суду з даною позовною заявою, в якій вказати інші підстави для його поновлення та надати відповідні докази на підтвердження їх поважності.
Крім того, відповідно до частини 4 статті 161 КАС України позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Суд вважає, що в порушення вимог вказаної норми, позивачем не додано до позовної заяви всіх наявних в нього доказів, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, зокрема, позивачем не надано доказів на підтвердження проходження служби у Територіальному управлінні Служби судової охорони у Луганській області.
Згідно з частиною першою статті 123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Частиною 2 статті 123 КАС передбачено, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Відповідно до частини першої та другої статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Зважаючи на вищевикладене, суд вважає за необхідне позовну заяву залишити без руху, з встановленням позивача строку для усунення вказаних недоліків.
Керуючись статтями 122, 123, 160, 161, 169, 241, 243, 256, 294 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя
Визнати неповажними причини пропуску строку звернення до суду, зазначені в клопотанні про поновлення строку звернення до суду.
Відмовити у задоволенні клопотання адвоката Бабенко Олени Анатоліївни в інтересах ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до суду з позовом до Територіального управління Служби судової охорони у Луганській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії.
Позовну заяву адвоката Бабенко Олени Анатоліївни в інтересах ОСОБА_1 до Територіального управління Служби судової охорони у Луганській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без руху.
Запропонувати позивачу протягом 10-ти (десяти) календарних днів з дати отримання даної ухвали усунути недоліки позовної заяви шляхом надання суду через підсистему (модуль) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний суд»:
- оновленої заяви про поновлення строку звернення до суду з обґрунтуванням та документальним підтвердженням наявності поважних причин пропуску строку звернення до суду з даною позовною заявою.
Копію даної ухвали невідкладно надіслати позивачу.
Роз'яснити позивачу, що відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не може бути оскаржена.
СуддяС.В. Борзаниця