02 листопада 2022 року Справа № 280/3473/22 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі судді Киселя Р.В., розглянувши за правилами спрощеного провадження, без виклику учасників справи (у письмовому провадженні), адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), в особі представника - адвоката Марцих Ярослава Олександровича (пр. Соборний, 158/66, м. Запоріжжя, 69005), до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (пр. Соборний, 158-б, м. Запоріжжя, 69057) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
30.05.2022 засобами системи «Електронний суд» до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивачка), в особі представника - адвоката Марцих Ярослава Олександровича, до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - відповідач), в якій позивачка просить суд:
визнати протиправними дії відповідача щодо відмови в перерахунку та виплаті позивачці пенсії за віком, з урахуванням вимог ч. 2 ст. 40, застосовуючи показник середньої заробітної плати по Україні за 3 календарних роки, що передують року звернення з заявою про призначення пенсії, тобто 2019-2021 роки;
зобов'язати відповідача перерахувати та виплатити позивачці пенсію за віком з 29.03.2022, відповідно до вимог ч. 2 ст. 40 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні за 3 календарних роки, що передують року звернення з заявою за призначенням пенсії за віком (2019-2021 роки).
Крім того, просить стягнути з відповідача на користь позивачки судовий збір за подачу позову в розмірі 992,40 грн.
В обґрунтування своїх вимог зазначила, що з 14.12.2010 їй було призначено пенсію за вислугу років за Законом України «Про пенсійне забезпечення», нарахування якої було призупинене у зв'язку із працевлаштуванням позивачки. З 29.03.2022 позивачка отримує пенсію за віком, відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Однак, при розрахунку розміру пенсії відповідачем неправомірно було взято за основу показник середньої заробітної плати (доходу) у середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні за 2014-2016 роки. Позивачка вважає, що при визначенні розміру її пенсії за віком мав застосовуватися (враховуватися) показник середньої заробітної плати по Україні за три роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за віком, тобто 2019-2021 роки, оскільки пенсію за віком їй призначено за іншим законом ніж пенсію за вислугу років.
Ухвалою від 01.06.2022 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі, судове засідання призначено без виклику сторін. Встановлено відповідачу п'ятнадцятиденний строк з дня вручення цієї ухвали для подання до суду відзиву на позовну заяву. Також зобов'язано відповідача подати до суду копію пенсійної справи позивачки.
Відповідач позов не визнав, надав суду відзив, в якому зазначив, що на підставі особистої заяви позивачки щодо переходу на інший вид пенсії з 29.03.2022 її було переведено з пенсії за вислугу років на пенсію за віком, яка розрахована виходячи із показника середньої заробітної плати за 2014-2016 роки - 6186,32 грн. Оскільки пенсія позивачці була перерахована за віком з урахуванням статей 26 та 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», то підстави для застосування середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії відсутні. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв'язок у сукупності, дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що позивачка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією паспорта громадянина України.
З 14.12.2010 позивачці було призначено пенсію за вислугу років (працівник освіти), відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Після досягнення 60-річного віку, з 29.03.2022 позивачці призначена пенсія за віком за Законом України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування».
Станом на 29.03.2022 позивачка мала страховий стаж в розмірі 42 років 2 місяців та 10 днів, що підтверджується витягом з Перерахунку її пенсії.
На теперішній час позивач перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Запорізькій області, що визнається відповідачем.
Позивачку було переведено на пенсію за віком, з урахуванням показника середньої заробітної плати за 2014-2016 роки. Зазначена обставина не заперечується відповідачем у наданому відзиві та підтверджується матеріалами справи.
15.04.2022 позивачка звернулась до відповідача з заявою в якій просила перерахувати їй пенсію за віком на загальних підставах, відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням ч. 2 ст. 40 цього Закону, за три календарні роки, що передують року звернення з заявою за призначенням пенсії за віком, тобто 2019-2021 роки з січня 2022 року, тобто з моменту звернення із заявою про призначення пенсії.
Листом відповідача від 16.05.2022 за вих.№4631-3893/С-02/8-0800/22 позивачці було відмовлено у задоволенні її заяви.
Не погодившись з такими діями відповідача, позивачка звернулась з даним позовом до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з приписів ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, які визначають, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною першою статті 9 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV зі змінами та доповненнями (далі - Закон №1058-IV) встановлено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності; пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
З матеріалів справи судом встановлено, що з 14.12.2010 позивачці була призначена пенсія за вислугою років, а з 29.03.2022 позивачку, на підставі особистої заяви, було переведено на пенсію за віком, що не заперечується відповідачем.
Тобто, до 29.03.2022 за Законом №1058-ІV пенсія за віком позивачці не призначалась.
Суд зазначає, що станом на 14.12.2010 Закон №1058-ІV не містив статтю 114.
Відповідно до ч.1 ст.26 Закону №1058-ІV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу:
з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років;
з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років;
з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років;
з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років;
з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років;
з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років;
з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року;
з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років;
з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - не менше 33 років;
з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - не менше 34 років;
починаючи з 1 січня 2028 року - не менше 35 років.
До досягнення віку, встановленого абзацами першим і другим цієї частини, право на пенсію за віком за наявності відповідного страхового стажу мають жінки 1961 року народження і старші після досягнення ними такого віку:
55 років - які народилися по 30 вересня 1956 року включно;
55 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1956 року по 31 березня 1957 року;
56 років - які народилися з 1 квітня 1957 року по 30 вересня 1957 року;
56 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1957 року по 31 березня 1958 року;
57 років - які народилися з 1 квітня 1958 року по 30 вересня 1958 року;
57 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1958 року по 31 березня 1959 року;
58 років - які народилися з 1 квітня 1959 року по 30 вересня 1959 року;
58 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1959 року по 31 березня 1960 року;
59 років - які народилися з 1 квітня 1960 року по 30 вересня 1960 року;
59 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1960 року по 31 березня 1961 року;
60 років - які народилися з 1 квітня 1961 року по 31 грудня 1961 року.
Позивачка досягла віку 60 років - ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією паспорта громадянина України. Також позивачка має необхідний страховий стаж - 42 роки 2 місяця та 10 днів, що підтверджується матеріалами справи.
Тобто, за приписами ст. 26 Закону №1058-ІV, позивачка набула право на пенсію за віком з 29.03.2022.
Абзацами 1 та 2 частини 3 статті 45 Закону №1058-ІV встановлено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
Верховним Судом України висловлено правову позицію по справі №133/476/15-а, що викладена у його постанові від 29.11.2016, згідно з якою нормами ч. 3 ст. 45 Закону №1058-ІV регламентовано порядок переведення з одного виду пенсії, призначеної саме за цим Законом, на інший. Тому, якщо особі було призначено пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу», який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а в подальшому при досягненні пенсійного віку така особа виявила бажання отримувати пенсію за віком відповідно до Закону №1058-ІV слід вважати що за призначенням такої пенсії особа звертається вперше, і має місце саме призначення пенсії за віком, а не переведення з одного виду пенсії на інший. Отже, показник заробітної плати має враховуватися за три календарні роки, що передують року призначення нового виду пенсії, а не той, що враховувався під час призначення попереднього виду пенсії.
Зазначена правова позиція Верховного Суду України підтверджена і Великою Палатою Верховного Суду в аналогічній справі №876/5312/17 (провадження №11-731апп18), що викладена в його постанові від 31.10.2018.
За результатами аналізу положень ч. 1 ст. 9, ч. 2 ст. 40, ч. 3 ст. 45, п.п. 2, 16 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-ІV, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що Верховний Суд України у постанові від 29.11.2016 у справі №133/476/15-а обґрунтовано зазначив, що у випадку призначення особі пенсії за вислугу років, а в подальшому при виявленні такою особою бажання отримувати пенсію за віком відповідно до Закону №1058-ІV має місце саме призначення пенсії за віком, а не переведення згідно ч. 3 ст. 45 Закону №1058-ІV.
Великою Палатою Верховного Суду визначено, що частиною 3 ст. 45 Закону №1058-ІV дійсно встановлюється порядок переведення з одного виду пенсії, призначеної саме за цим Законом, на інший. Тому показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом №1058-ІV. Однак у випадку призначення іншої пенсії за іншим законом має враховуватись показник середньої заробітної плати за три календарні роки, що передують року призначення нового виду пенсії (пенсії за віком).
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 22.02.2018 у справі №310/3774/17, від 14.09.2018 у справі №127/18159/17, від 26.03.2019 у справі №335/13242/16-а (2-а/335/33/2017), від 02.03.2020 у справі №175/4084/16-а(2-а/175/86/16) та інших.
Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
За приписами ч.ч. 5, 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.
З наведених правових позицій вбачається, що відсутні правові підстави для застосування ч. 3 ст. 45 Закону №1058-ІV у разі зміни виду пенсії за вислугою років, призначеної за Закону України «Про пенсійне забезпечення», на пенсію за віком, визначену Законом №1058-ІV, оскільки ці нормативно-правові акти визначають різні підстави та порядок призначення пенсії.
Відповідно до ч.1 ст.27 Закону №1058-ІV розмір пенсії за віком визначається за формулою:
П = Зп x Кс, де:
П - розмір пенсії, у гривнях;
Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи, визначена відповідно до статті 40 цього Закону, з якої обчислюється пенсія, у гривнях;
Кс - коефіцієнт страхового стажу застрахованої особи, визначений відповідно до статті 25 цього Закону.
Частиною 2 ст.40 встановлено, що Закону №1058-ІV заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою:
Зп = Зс х (Ск : К), де:
Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях;
Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії.
Таким чином, з урахуванням вищезазначених норм, відповідач при обчисленні пенсії позивачки повинен був застосувати показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року її звернення за призначенням пенсії за віком, як це передбачено ч. 2 ст. 40 та ч.1 ст. 45 Закону №1058-ІV.
Вирішуючи питання щодо дати, з якої необхідно призначити пенсію за віком та здійснити перерахунок пенсії, суд зазначає, що відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 45 Закону №1058-ІV, пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Таким чином, позивачу слід було призначити пенсію за віком та здійснити її перерахунок з 29.03.2022, як і було зроблено відповідачем.
Суд вважає за необхідне також зазначити, що законодавче регулювання захисту прав і свобод людини узгоджується із міжнародно-правовими актами, а саме Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція), яка була ратифікована Законом України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР, та відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства.
Статтею 17 Закону України від 23 лютого 2006 року №3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що суди застосовують під час розгляду справ Конвенцію і практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
ЄСПЛ у п. 52 (Рішення), 56 рішення від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України» (Рішення) зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд, однак, зобов'язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у світлі практики Суду. На думку ЄСПЛ, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника. Таким чином, у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві, органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Водночас положеннями ст. 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики ЄСПЛ. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Відповідно до ст. 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають задоволенню.
Суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі (частина 1 статті 143 КАС України).
Беручи до уваги вимоги ст.139 КАС України, підлягає стягненню на користь позивача, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, судовий збір в розмірі 992,40 грн.
Інші судові витрати позивачем до стягнення не заявлялись.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 241, 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), в особі представника - адвоката Марцих Ярослава Олександровича (пр. Соборний, 158/66, м. Запоріжжя, 69005), до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (пр. Соборний, 158-б, м. Запоріжжя, 69057) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо відмови в перерахунку та виплаті ОСОБА_1 пенсії за віком, з урахуванням вимог ч. 2 ст. 40, застосовуючи показник середньої заробітної плати по Україні за 3 календарних роки, що передують року звернення з заявою про призначення пенсії, тобто 2019-2021 роки.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії за віком, відповідно до ч. 2 ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», із застосуванням показника середньої заробітної плати (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за віком, а саме за 2019, 2020, 2021 роки, починаючи з 29.03.2022.
Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 992,40 грн (дев'ятсот дев'яносто дві гривні сорок копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення виготовлено та підписано «02» листопада 2022 року.
Суддя Р.В. Кисіль