Справа № 946/6979/22
Провадження № 3/946/2707/22
Іменем України
02 листопада 2022 року м. Ізмаїл
Суддя Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області Бальжик О.І., за участю секретаря Сивакова В.О., особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , адвоката Стоянова М.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференцзв'язку матеріали, які надійшли з відділу з організації несення служби в місті Ізмаїл Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції, у відношенні:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, не працюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
про притягнення до адміністративної відповідальності, передбаченої статтею 185 КУпАП,-
І. Суть справи
1.1. Згідно наданих матеріалів, 13.10.2022 року приблизно о 10 годині 20 хвилин ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом марки «Ауді» державний номер НОМЕР_1 по вул. Єдності, 99 в м. Ізмаїлі Одеської області, був зупинений на блокпосту «Лощинівка» та тимчасово обмежений у праві пересування згідно статті 37 Закону України «Про національну поліцію» як особа, яка проходить по орієнтуванню за статтею 129 КК України. Попри це, ОСОБА_1 чинив злісну непокору законному розпорядженню працівника поліції, намагаючись залишити місце зупинки.
ІІ. Процедура та позиції сторін
2.1. Відповідно до протоколу автоматичного розподілу справ між суддями від 13.10.2022 року, справа №946/6979/22 передана на розгляд судді Бальжик О.І.
2.2. У судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину у вчинені адміністративного правопорушення не визнав, пояснивши, що 13.10.2022 року він був зупинений на блокпості у м. Ізмаїл Одеської області. В ході добровільного пред'явлення документів військовослужбовець Національної гвардії повідомив, що він перебуває у розшуку за вчинення кримінального проступку. Про те, що він оголошений у розшук, йому відомо не було. Він запитав військовослужбовця, чи є він затриманий, на що той повідомив, що його не затримують, але обмежують у праві пересування. У телефонному режимі адвокат пояснив йому, що за відсутності протоколу затримання утримання його поруч з представниками правопорядку є незаконним та він має право їхати по своїм справам. Через небажання ним виконувати незаконну вимогу поліцейських та військовослужбовця Національної гвардії було прийнято рішення про його затримання у зв'язку із злісною непокорою вимозі поліцейського.
2.3. Адвокат Стоянов М.М. просив закрити провадження у справі у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.185 КУпАП. В обґрунтування правової позиції пояснив, що дане правопорушення обов'язково передбачає наявність законної вимоги поліцейського. Аналіз протоколу про адміністративне правопорушення дозволяє зробити висновок, що особа, яка його склала, вважала можливим застосування превентивного заходу (обмеження у пересуванні), виходячи винятково з того, що ОСОБА_1 перебуває у розшуку (робиться посилання на те, що він «проходить як особа по орієнтуванню»). Злісна непокора, як вважав поліцейський, полягала в тому, що ОСОБА_1 «намагався покинути місце зупинки». До його довірителя, який незаконно підозрюється у вчиненні кримінального проступку, не було застосовано запобіжного заходу, відносно нього не ухвалювалося рішення про затримання з метою приводу (під час дізнання таке рішення чинним КПК не передбачено), він не затримувався (підстави для затримання не існували на момент 13.10.2022 року), в зв'язку з підозрою у вчиненні кримінального проступку у порядку ст.ст.207, 208, 298-2 КПК України. Український законодавець чітко розмежовує інститути розшуку та затримання особи. Той самий законодавець єдиною можливою підставою обмеження пересування особи визнає саме затримання такої особи (ч.1 ст.37 ЗУ «Про національну поліцію»). Підстав для затримання ОСОБА_1 згідно з будь-якими законодавчими актами не було. Відтак, відсутність підстав для затримання особи означає відсутність підстав обмеження її пересування. Відсутність, у свою чергу, законного розпорядження або вимоги поліцейського свідчить про відсутність складу адміністративного правопорушення. Додатково зазначив, що ухвалою слідчого судді Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 25.10.2022 року скасоване повідомлення про підозру ОСОБА_1 у кримінальному провадженні за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.129 КК України, а також постанова про зупинення досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні у зв'язку з розшуком останнього.
2.4. Через технічні проблеми участь ОСОБА_1 та адвоката Стоянова М.М. в останньому судовому засіданні в режимі відеоконференцзв'язку виявилася неможливою, у зв'язку з чим, останні звернулися із заявою про закінчення розгляду справи у їх відсутність на підставі наявних матеріалів.
2.5. Зважаючи на строк розгляду справи, передбачений ст.277 КУпАП, суддя вирішила закінчити розгляд справи на підставі наданих доказів та наявних в її розпорядженні матеріалів.
ІІІ. Релевантні джерела права й акти їх застосування
3.1. Кодекс про адміністративні правопорушення України (далі за текстом - КУпАП).
Стаття 7. Забезпечення законності при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення
Ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом […].
Стаття 9. Поняття адміністративного правопорушення
Адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність […].
Стаття 185. Злісна непокора законному розпорядженню або вимозі поліцейського, члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону, військовослужбовця
Злісна непокора законному розпорядженню або вимозі поліцейського при виконанні ним службових обов'язків, а також вчинення таких же дій щодо члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця у зв'язку з їх участю в охороні громадського порядку - тягне за собою накладення штрафу від восьми до п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від сорока до шістдесяти годин, або виправні роботи на строк від одного до двох місяців з відрахуванням двадцяти процентів заробітку, або адміністративний арешт на строк до п'ятнадцяти діб.
Стаття 247. Обставини, що виключають провадження в справі про адміністративне правопорушення
Провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин:
1) відсутність події і складу адміністративного правопорушення […]
Стаття 251. Докази
Доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Стаття 252. Оцінка доказів
Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Стаття 260. Заходи забезпечення провадження в справах про адміністративні правопорушення
У випадках, прямо передбачених законами України, з метою припинення адміністративних правопорушень, коли вичерпано інші заходи впливу, встановлення особи, складення протоколу про адміністративне правопорушення у разі неможливості складення його на місці вчинення правопорушення, якщо складення протоколу є обов'язковим, забезпечення своєчасного і правильного розгляду справ та виконання постанов по справах про адміністративні правопорушення допускаються адміністративне затримання особи, особистий огляд, огляд речей і вилучення речей та документів, у тому числі посвідчення водія, тимчасове затримання транспортного засобу, відсторонення осіб від керування транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами та огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, а також щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Порядок адміністративного затримання, особистого огляду, огляду речей і вилучення речей та документів, у тому числі посвідчення водія, тимчасове затримання транспортного засобу, відсторонення осіб від керування транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами та огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, а також щодо вживання лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, з метою, передбаченою цією статтею, визначається цим Кодексом та іншими законами України.
Стаття 261. Адміністративне затримання
Про адміністративне затримання складається протокол, в якому зазначаються: дата і місце його складення; посада, прізвище, ім'я та по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу затриманого; час і мотиви затримання. Протокол підписується посадовою особою, яка його склала, і затриманим. У разі відмовлення затриманого від підписання протоколу в ньому робиться запис про це.
Стаття 280. Обставини, що підлягають з'ясуванню при розгляді справи про адміністративне правопорушення
Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність […].
3.2. Кримінальний процесуальний кодекс України (далі за текстом - КПК України)
Стаття 131. Види заходів забезпечення кримінального провадження
1. Заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
2. Заходами забезпечення кримінального провадження є:
[…] 8) затримання особи.
Стаття 208. Затримання уповноваженою службовою особою
1. Уповноважена службова особа має право без ухвали слідчого судді, суду затримати особу, підозрювану у вчиненні злочину, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі, лише у випадках:
1) якщо цю особу застали під час вчинення злочину або замаху на його вчинення;
2) якщо безпосередньо після вчинення злочину очевидець, в тому числі потерпілий, або сукупність очевидних ознак на тілі, одязі чи місці події вказують на те, що саме ця особа щойно вчинила злочин;
3) якщо є обґрунтовані підстави вважати, що можлива втеча з метою ухилення від кримінальної відповідальності особи, підозрюваної у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого корупційного злочину, віднесеного законом до підслідності Національного антикорупційного бюро України;
4) якщо є обґрунтовані підстави вважати, що можлива втеча з метою ухилення від кримінальної відповідальності особи, підозрюваної у вчиненні злочину, передбаченого статтями 255, 255-1, 255-2 Кримінального кодексу України.
3.3. Закон України «Про Національну поліцію» №580-VIII від 02.07.2015 року (далі за текстом - Закон №580-VIII)
Стаття 29. Вимоги до поліцейського заходу
1. Поліцейський захід - це дія або комплекс дій превентивного або примусового характеру, що обмежує певні права і свободи людини та застосовується поліцейськими відповідно до закону для забезпечення виконання покладених на поліцію повноважень.
2. Поліцейський захід застосовується виключно для виконання повноважень поліції. Обраний поліцейський захід має бути законним, необхідним, пропорційним та ефективним.
3. Обраний поліцейський захід є законним, якщо він визначений законом. Поліцейському заборонено застосовувати будь-які інші заходи, ніж визначені законами України.
4. Обраний поліцейський захід є необхідним, якщо для виконання повноважень поліції неможливо застосувати інший захід або його застосування буде неефективним, а також якщо такий захід заподіє найменшу шкоду як адресату заходу, так і іншим особам.
5. Застосований поліцейський захід є пропорційним, якщо шкода, заподіяна охоронюваним законом правам і свободам людини або інтересам суспільства чи держави, не перевищує блага, для захисту якого він застосований, або створеної загрози заподіяння шкоди.
6. Обраний поліцейський захід є ефективним, якщо його застосування забезпечує виконання повноважень поліції.
7. Поліцейський захід припиняється, якщо досягнуто мети його застосування, якщо неможливість досягнення мети заходу є очевидною або якщо немає необхідності у подальшому застосуванні такого заходу.
Стаття 31. Превентивні поліцейські заходи
1. Поліція може застосовувати такі превентивні заходи:
1) перевірка документів особи […];
6) обмеження пересування особи, транспортного засобу або фактичного володіння річчю.
Стаття 37. Обмеження пересування особи чи транспортного засобу або фактичного володіння річчю
1. Поліція уповноважена затримувати особу на підставах, у порядку та на строки, визначені Конституцією України, Кримінальним процесуальним кодексом України та Кодексом України про адміністративні правопорушення, а також іншими законами України.
2. Відлік часу утримання затриманої фізичної особи в спеціально відведених для цього приміщеннях рахується з моменту її фактичного затримання.
3. У випадках, визначених частиною другою цієї статті, поліцейські повинні негайно викликати медичних працівників до місця фактичного знаходження таких осіб, а також, за можливості, поінформувати членів сім'ї.
[…] 6. Тимчасове обмеження пересування особи та перенесення або перевезення речі негайно припиняється, якщо немає необхідності здійснювати такий захід.
ІV. Оцінка судді
4.1. Вислухавши ОСОБА_1 та його адвоката Стоянова М.М., дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, суддя дійшла такого висновку.
4.2. Принцип 7 Рекомендації No R (91) 1 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно адміністративних санкцій визначає, що обов'язок забезпечення доказів покладається на адміністративний орган влади.
Таким чином, обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 КУпАП (ч.2 ст.251 цього Кодексу). Державні органи не мають права перекладати обов'язок доказування невинуватості на особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, а вимагання від особи надання доказів на свій захист і спростування такого протоколу, є неприпустимим в контексті принципу презумпції невинуватості.
4.3. Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення серії АПР18 №279319 від 13.10.2022 року, ОСОБА_1 13.10.2022 року о 10 год. 20 хв., будучи обмежений у пересуванні згідно статті 37 Закону №580-VIII, намагався залишити місце зупинки.
4.4. Аналіз норм чинного законодавства, наведеного у розділі ІІІ постанови, дає підстави для висновку про те, що законодавством передбачені такі види заходів стосовно обмеження пересування особи: (1) адміністративне затримання (ст.261, п.1 ст.262 КУпАП); (2) затримання в рамках кримінального провадження (ст.131 КПК України).
4.5. Дослідженням матеріалів справи, суддею встановлено, що жоден із вищенаведених заходів стосовно обмеження пересування ОСОБА_1 не вживались.
4.6. Наявний в матеріалах справи протокол затримання серії ОД №008069 від 13.10.2022 року суддя до уваги не приймає, оскільки він складений 13.10.2022 року о 10 год. 58 хв., тобто через 38 хв. після намагання залишити місце зупинки, не зважаючи на начебто наявне обмеження у пересуванні, а підставою для його складання стали необхідність складання адміністративних матеріалів та припинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 185 КУпАП.
4.7. Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого статтею 185 КУпАП, полягає у злісній непокорі законному розпорядженню або вимозі поліцейського під час виконання ним службових обов'язків, а також в учиненні таких самих дій щодо члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця через їхню участь в охороні громадського порядку. Склад даного адміністративного правопорушення є формальним, що мається на увазі, воно вважається закінченим з моменту вчинення.
4.7. При цьому, вимоги поліцейського та їх розпорядження - акт, юридично рівнозначний наказу, що виражений у категоричній формі, - мають бути законодавчо обґрунтовані.
4.8. Відтак, враховуючи, що вимоги поліцейського щодо обмеження у пересуванні ОСОБА_1 не знайшли свого законодавчого обґрунтування, суддя приходить беззаперечного висновку про недоведеність допустимими і належними доказами його вини у злісній непокорі законному розпорядженню або вимозі поліцейського при виконанні ним службових обов'язків.
4.9. В своїх рішеннях Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) надає «автономне» значення концепції «кримінальне обвинувачення», незалежне від категорій, що використовуються в національних правових системах держав - учасниць Конвенції («Адольф проти Австрії» (Adolf v. Austria), пункт 30).
Першочергова оцінка ЄСПЛ застосовності кримінального аспекту ст.6 Конвенції ґрунтується на критеріях, викладених у рішенні у справі «Енгель та інші проти Нідерландів» (Engel and Others v. the Netherlands) (пункти 82-83): 1) класифікація в національному законодавстві; 2) характер правопорушення та 3) суворість покарання, ризику якого піддається відповідна особа.
При цьому, в практиці ЄСПЛ перший критерій має відносну значимість та слугує тільки як відправна точка. Другий та третій критерії являються альтернативними та необов'язково застосовуються одночасно; для вирішення про застосовність ст.6 Конвенції достатньо, щоб розглядуване правопорушення за своїм характером вважалось «кримінальним» з точки зору Конвенції або щоб за вчинене правопорушення на особу покладалось покарання, яке за своїм характером та ступеню серйозності належало в цілому до «кримінальної» сфери («Озтюрк проти Німеччини» (Ozturk v. Germany), пункт 54; «Лутц проти Німеччини» (Lutz v. Germany), пункт 55).
4.10. Аналізуючи вказані вище джерела права, враховуючи вид та розмір санкції, яка визначена національним законом за вчинення правопорушення, передбаченого ст.185 КУпАП, порівнюючи її з санкцією кримінального правопорушення, передбаченого ст.342 КК України, вважаю, що адміністративне правопорушення за ст.185 КУпАП з точки зору Конвенції можна вважати «кримінальним». Тому, з урахуванням засад правосуддя та принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, вважаю обґрунтованим застосування в даному випадку положень ст.62 Конституції України, відповідно до частини треьтої якої, обвинувачення не може ґрунтуватись на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
4.11. Разом з тим, суд не приймає до уваги надані адвокатом ухвали слідчого судді на підтвердження доводів щодо незаконності розпоряджень або вимог поліцейського при виконанні ним службових обов'язків, оскільки вони були винесені вже після подій, які є предметом оцінки у даній справі.
4.12. Надати оцінку надісланому електронною поштою відеозапису не представилося можливим через технічну неможливість його відтворення та перегляду.
4.13. Прецедентна практика ЄСПЛ вказує на те, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати мотивування своїх рішень, хоч це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення.
4.14. Суддя вважає за можливе не давати оцінку іншим доводам адвоката, оскільки вони на висновки не впливають.
V. Висновок судді
5.1. За вказаних обставин, суддя дійшла висновку, що провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст.185 КУпАП підлягає закриттю на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП.
Керуючись ст.ст. 7, 9, 130, 247, 251, 252, 266, 276-280, 283 КУпАП, суддя -
1. Провадження у справі про адміністративне правопорушення у відношенні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.185 КУпАП.
Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду через Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області протягом десяти днів з дня винесення.
Суддя: