01 листопада 2022 року
м. Київ
справа № 420/17836/21
адміністративне провадження № К/990/28483/22
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Уханенка С.А. перевірив касаційну скаргу Одеської обласної прокуратури на рішення Одеської окружного адміністративного суду від 16 грудня 2021 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 15 вересня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Одеської обласної прокуратури про визнання протиправним та скасування наказу,
У жовтні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Одеської обласної прокуратури, в якому просив визнати протиправним і скасувати наказ Одеської обласної прокуратури від 29 липня 2021 року №1783-к про визначення йому тимчасового робочого місця.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2021 року, залишеним без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 15 вересня 2022 року, позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано наказ Одеської обласної прокуратури від 29 липня 2021 року №1783к. Вирішено питання розподілу судових витрат.
17 жовтня 2022 року Одеська обласна прокуратура надіслала касаційну скаргу на рішення Одеської окружного адміністративного суду від 16 грудня 2021 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 15 вересня 2022 року, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, порушення ними норм процесуального права. Заявник, посилаючись на положення пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України, просить скасувати оскаржені судові рішення та відмовити в позові.
Предметом спору у цій справі є правомірність наказу про визначення тимчасового робочого місця прокурору, поновленому на посаді за рішенням суду.
Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Згідно з частиною четвертою статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень є вичерпним. Тому касаційна скарга повинна бути обґрунтована виключно такими доводами, які необхідно вказати у формі, визначеній пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України.
Вимоги до форми та змісту касаційної скарги встановлено статтею 330 КАС України, відповідно до пункту 4 частини другої якої у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
У касаційній скарзі Одеська обласна прокуратура послалася на те, що наразі відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування частини першої, абзацу 2 частини другої, частини третьої статті 7, статей 10, 11, 17, 91 Закону України «Про прокуратуру» статті 29 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) та пункту 3 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України від 19 вересня 2019 року №113-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" (далі - Закон №113-IX).
Вирішуючи питання відкриття касаційного оскарження з вказаної підстави, Суд виходить з наступного.
Так, за приписами частини четвертої статті 328 КАС України оскарження судових рішень з підстав, передбачених пунктом 3 цієї норми КАС України вимагає не лише констатації факту відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, а й визначення норми (норм) права, що потребує висновку, підстав необхідності такого висновку у подібних правовідносинах (усунення колізій норм права, визначення пріоритету однієї норми над іншою, тлумачення норми, т.і.), а також зазначення, у чому, на думку заявника, полягає неправильне застосування норми права, щодо якої необхідний висновок Верховного Суду та який вплив такий висновок буде мати для вирішення спору по суті.
Проаналізувавши доводи заявника, суд приходить до висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження за пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України, оскільки Одеська обласна прокуратура, указавши окремі норми законодавства, не навела у касаційній скарзі належної аргументації як саме такий висновок щодо указаних норм впливає на спірні правовідносини, за обставин, установлених судами у цій справі, що мають індивідуальний характер.
Так, вирішуючи спір та задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивач був поновлений на посаді прокурора Одеської області наказом від 27 липня 2020 року №192к, тому з дня його поновлення на ОСОБА_1 розповсюджуються положення пункту 3 розділу ІІ Закону №113-ІХ і за ним зберігається відповідний правовий статус прокурора Одеської області, який він мав до набрання чинності цим Законом. Отже, керівник Одеської обласної прокуратури не міг приймати стосовно нього жодних письмових наказів адміністративного характеру, оскільки посада позивача не передбачена у переліку тих посад, які визначені абзацом 2 частини другої статті 17 Закону України «Про прокуратуру» і відносно яких керівник Одеської обласної прокуратури має право видавати письмові накази адміністративного характеру, а посада керівника Одеської обласної прокуратури згідно положень пункту 3 розділу ІІ Закону №113-ІХ не є посадою вищого рівня по відношенню до посади, на яку було поновлено позивача. Тому для посади позивача, як керівника обласної прокуратури, прокурором вищого рівня згідно з пунктом 4 абзацу 3 частини третьої статті 17 Закону України «Про прокуратуру» є Генеральний прокурор чи його перший заступник або заступник відповідно до розподілу обов'язків. За таких обставин, суди дійшли висновку, що спірний наказ №1783к не відповідає визначеним частиною другою статті 2 КАС України критеріям його оцінки та підлягає скасуванню як неправомірний, оскільки прийнятий керівником Одеської обласної прокуратури не у межах повноважень, що визначені Конституцією та законами України.
У касаційній скарзі відсутні об'єктивні доводи на спростування висновків судів, а зазначивши про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норм Закону України «Про прокуратуру» статті 29 КЗпП України та пункту 3 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закон №113-IX, заявник не виклав належного обґрунтування їхнього неправильного застосування/не застосування судами, так як мотиви Офісу зводяться до часткового опису обставин справи, аргументів щодо законності спірного наказу, з посиланням на його зміст, що свідчить про переоцінку доказів у справі і виключає можливість перегляду судового рішення з цих підстав судом касаційної інстанції, повноваження якого визначені статтею 341 КАС України.
Суд указує, що за приписами частини другої статті 341 КАС України оцінка доказів, установлення обставин, що не були встановлені або відхилені судом та вирішення питання щодо переваги одних доказів над іншими, не є повноваженнями суду касаційної інстанції, а відповідач обґрунтовує свої доводи саме посиланням на обставини справи, що мають оціночний характер у сукупності з іншими обставинами, що не є підставою для відкриття касаційного провадження у справі.
Отже, у скарзі відсутні обґрунтовані мотиви, за яких суд може відкрити касаційне провадження на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
Частиною першою статті 341 КАС України встановлено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення, зокрема, в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
Проста констатація самого факту наявності або відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у справі з подібними правовідносинами не є достатньою підставою для відкриття касаційного провадження, оскільки норми КАС України вимагають визначення такої норми, щодо якої наявний або відсутній висновок Верховного Суду та викладення обґрунтувань неправильного застосування/ не застосування цієї норми права.
Лише загальні посилання на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норми права, викладеного у постанові за відсутності вмотивованих аргументів неправильного застосування певної норми права, не є підставою для відкриття касаційного провадження.
За таких обставин, касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала, на підставі пункту 4 частини п'ятої статті 332 КАС України.
Керуючись статтею 248, пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України,
1. Касаційну скаргу Одеської обласної прокуратури на рішення Одеської окружного адміністративного суду від 16 грудня 2021 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 15 вересня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Одеської обласної прокуратури про визнання протиправним та скасування наказу повернути особі, яка її подала.
2. Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
3. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя С.А. Уханенко