ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
31 жовтня 2022 року м. Київ № 640/7563/20
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Келеберди В.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Оболонська районна в місті Києві державна адміністрація, про зобов'язання вчинити певні дії, -
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулась ОСОБА_1 з позовом до Державної фіскальної служби України, у якому просить суд зобов'язати Державну фіскальну службу України розглянути заяву ОСОБА_1 про виключення з числа службових житлової квартири за адресою АДРЕСА_1 .
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила про те, що відповідач протиправно відмовив позивачу в виключенні з числа службових житлової квартири за адресою АДРЕСА_1 та без встановлених на те підстав, без дотримання положень Конституції України та Житлового кодексу УРСР.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.04.2020 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Оболонську районну в місті Києві державну адміністрацію.
20.05.2020 до суду від Державної фіскальної служби України надійшов відзив на позовну заяву, в якому, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, представник відповідача наголошує на тому, що заяву позивача про виключення з числа службових квартир було розглянуто у встановленому законодавством порядку, при цьому, приписами п. 6 Положення № 37 від 04.02.1988, передбачено право ДФС, а не обов'язок здійснення заходів щодо виключення жилих приміщень з числа службових.
11.06.2020 до суду від сторони позивача надійшла відповідь на відзив, у якій наголошено на безпідставності доводів ДФС України, та зазначено, що відмова ДФС України у виключенні з числа службових житлової квартири за адресою АДРЕСА_1 порушує житлові права позивача та право на достатній життєвих рівень.
Від третьої особи письмові пояснення до суду не надходили.
Дослідивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає за необхідне зазначити таке.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , 10.14.2006 року була прийнята на службу в податкову міліцію, за наказом ДПА України №1635-о від 14.12.2006 року.
05.07.2007 року, перебуваючи на службі в податковій міліції, отримала Ордер № 3899 від Шевченківської районної м. Києва державної адміністрації на право зайняття житлового приміщення, однокімнатної квартири, виданий гром. ( ОСОБА_1 , ОСОБА_1 - дівоче призвіще гром. ОСОБА_1 ) що розташована за адресою: АДРЕСА_1 . У даному службовому житлі гром. ОСОБА_1 мешкає зі своєю родиною, яка має статус багатодітної сім'ї. В квартирі зареєстровані: донька ОСОБА_4 , 2008 р.н. має статус дитини-інваліда), син ОСОБА_5 , 2012 р. н., син ОСОБА_6 , 2018 р.н.та чаловік ОСОБА_7 . Службове житло є єдиним житлом родини.
14 грудня 2006 року ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ) було призначено на посаду старшого інспектора кореспонденції Головного управління податкової міліції ДПА України. По теперішній час проходить службу в податковій міліції, що підтверджується довідкою від 22.11.2019 року № 248/01-01-19. Загальний стаж роботи 13 років.
З 22 травня 2017 року перебуває на квартирному обліку в Оболонській районній адміністрації м. Києва в складі сім'ї з 4 осіб. Категорія обліку: багатодітна сім'я, що підтверджується довідкою № 843 від 10 грудня 2019 року.
ОСОБА_1 та її неповнолітні діти, не володіють жодним нерухомим майном. Донька ОСОБА_4 має інвалідність першої групи.
09.01.2020 року позивачем відправлено звернення до Головного управління Державної фіскальної служби України про розгляд питання житлово-побутовою комісією про виключення з числа службових жилих приміщень квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .
06.02.2020 року відповідачем було надано відповідь, у якій зазначено, що виключення з числа службових жилих приміщень є їх правом, а не обов'язком.
Позивач наголошує на тому, що відповідачем належно не розглянуто по суті звернення щодо виключення квартири зі складу службової, що обмежує право позивача та членів її сім'ї на подальшу приватизацію вказаної квартири. Відповідачем, в порушення вимог законодавства, безпідставно не було розглянуто звернення по суті, що і зумовило позивача на звернення до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 47 Конституції України, передбачено, що кожен має право на житло. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону.
Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.
Відповідно до статті 48 Конституції України, кожен має право на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім'ї, що включає достатнє харчування, одяг, житло.
Статтею 1 Житлового кодексу Української РСР, передбачено, що громадяни України мають право на житло. Це право забезпечується розвитком і охороною державного і громадського житлового фонду, справедливим розподілом під громадським контролем жилої площі, яка надається в міру здійснення програми будівництва благоустроєних жител наданням громадянам за їх бажанням грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення для категорій громадян, визначених законом, а також невисокою платою за квартиру і комунальні послуги.
Таким чином, основними формами реалізації конституційного права на житло є будівництво житла, придбання житла у власність, оренда житла, безкоштовне отримання житла.
Відповідно до норм статті 9 Житлового кодексу Української РСР, громадяни мають право на одержання у безстрокове користування у встановленому порядку жилого приміщення в будинках державного чи громадського житлового фонду, або на одержання за їх бажанням грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення для категорій громадян, визначених законом, або в будинках житлово-будівельних кооперативів.
Забезпечення постійним житлом громадян, які відповідно до законодавства мають право на його отримання, може здійснюватися шляхом будівництва або придбання доступного житла за рахунок надання державної підтримки у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Громадяни мають право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду, житлових приміщень у гуртожитках, які перебувають у власності територіальних громад, або придбання їх у житлових кооперативах, на біржових торгах, шляхом індивідуального житлового будівництва чи одержання у власність на інших підставах, передбачених законом. Ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом. Житлові права охороняються законом, за винятком випадків, коли вони здійснюються в суперечності з призначенням цих прав чи з порушенням прав інших громадян або прав державних і громадських організацій.
Статтею 121 Житлового кодексу Української РСР, передбачено, що порядок надання службових жилих приміщень установлюється законодавством Союзу РСР, цим Кодексом та іншими актами законодавства Української РСР. Службові жилі приміщення надаються за рішенням адміністрації підприємства, установи, організації, правління колгоспу, органу управління іншої кооперативної та іншої громадської організації.
Відповідно до статті 47 Житлового кодексу Української РСР, норма жилої площі в Українській РСР встановлюється в розмірі 13,65 квадратного метра на одну особу.
Згідно зі статтею 48 Житлового кодексу Української РСР, жиле приміщення надається громадянам у межах норми жилої площі, але не менше розміру, який визначається Кабінетом Міністрів України і Федерацією професійних спілок України. При цьому враховується жила площа у жилому будинку (квартирі), що перебуває у приватній власності громадян, якщо ними не використані житлові чеки.
Жиле приміщення може бути надано з перевищенням норми жилої площі, якщо воно становить одну кімнату (однокімнатну квартиру) або призначене для осіб різної статі (частина друга статті 50).
Відповідно до положень статті 125 Житлового кодексу Української РСР, без надання іншого жилого приміщення у випадках, зазначених у статті 124 цього Кодексу, не може бути виселено осіб, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації, що надали їм службове жиле приміщення, не менш як десять років.
Порядок виключення жилого приміщення з числа службових встановлено Положенням про порядок надання службових жилих приміщень і користування ними в Українській РСР, затвердженим Радою Міністрів УРСР від 04.02.1988 року № 37.
Пунктом 6 Положення про порядок надання службових жилих приміщень і користування ними в Українській РСР, затверджене Радою Міністрів УРСР від 04.02.1988 року № 37, встановлено, що жиле приміщення виключається з числа службових, якщо відпала потреба в такому його використанні, а також у випадках, коли в установленому порядку воно виключено з числа жилих. Сам по собі факт проживання в службових жилих приміщеннях робітників і службовців, які припинили трудові відносини з підприємством, установою, організацією, а також громадян, яких виключено з членів колгоспу, або тих, які вийшли з колгоспу за власним бажанням, не є підставою для виключення цих приміщень з числа службових.
Виключення жилого приміщення з числа службових провадиться на підставі клопотання підприємства, установи, організації рішенням виконавчого комітету відповідної районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів. У будинках, належних колгоспам, жиле приміщення виключається з числа службових за рішенням загальних зборів членів колгоспу або зборів уповноважених, затверджуваним виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів.
Судом досліджено, що позивач 09.01.2020 направила звернення до ДФС України про розгляд питання житлово-побутовою комісією про виключення з числа службових жилих приміщень квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , на яке, ДФС України було надано відповідь на зазначене звернення 06.02.2020 за № 1465/6/99-99-03-04-02-15, яким зазначено, що здійснення заходів щодо виключення жилих приміщень з числа службових є правом, а не обов'язком підприємств, установи, організації, тому ДФС не погоджує виключення з числа службових квартир, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки у ДФС не відпала потреба у використанні зазначеної квартири як службової.
Як вже зазначалось вище, відповідно до абзацу першого пункту 6 Положення, жиле приміщення виключається з числа службових, якщо відпала потреба в такому його використанні. Сам по собі факт проживання в службових жилих приміщеннях робітників і службовців, які припинили трудові відносини з підприємством, установою, організацією, не є підставою для виключення цих приміщень з числа службових. Виключення жилого приміщення з числа службових провадиться на підставі клопотання підприємства, установи, організації рішенням виконавчого комітету відповідної районної, міської, районної в місті ради (абзац другий пункту 6 Положення).
З наведеного слідує, що здійснення заходів щодо виключення жилих приміщень з числа службових є правом, а не обов'язком підприємства, установи, організації.
Щодо твердження позивача стосовно неналежного розгляду в ДФС заяви ОСОБА_1 про виключення зазначеної квартири з числа службових, а саме незалучення до розгляду Житлово-побутової комісії, слід зазначити, що чинним законодавством не передбачено розгляду Житлово-побутовою комісією підприємства, установи, організації питань про виключення квартир з числа службових.
Стосовно твердження позивача стосовно порушення ДФС України конституційного права громадянки ОСОБА_1 на житло, слід наголосити на тому, що, що оскільки позивач проходить службу в органах податкової міліції України більше 10 років, її не може бути виселено із службового жилого приміщення без надання іншого жилого приміщення (пункт 35 Положення, стаття 125 ЖК), тому, позивач і надалі може проживати у зазначеній службовій квартирі разом із членами родини, отже, її право на житло не порушується.
Також, суд звертає увагу на те, що відповідно до приписів ч. 1 ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Відповідно до ч. 3 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Як вбачається з прохальної частини позовної заяви позивач просить суд зобов'язати Державну фіскальну службу України розглянути заяву ОСОБА_1 про виключення з числа службових житлової квартири за адресою АДРЕСА_1 , при цьому, не оскаржує рішення/відмову відповідача від 06.02.2020, з огляду на що, підстави для зобов'язання відповідача розглянути заяву відсутні, оскільки заяву позивача вже було розглянуто у встановленому порядку та з обґрунтуванням, яке відповідає вимогам чинного законодавства. Суд не може втручатись в дискреційні повноваження відповідача, та зобов'язувати вчинити дії, які є правом, а не обов'язком ДФС України. Інших підстав щодо порушення відповідачем порядку розгляду заяви, позивачем не наведено, а судом не встановлено.
Тож, підстав для задоволення позовних вимог не встановлено.
За наслідком розгляду даного спору, аналізуючи підстави, що покладені в основу позовної заяви, та встановлені під час розгляду даного спору по суті обставини, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог. Відповідачем під час розгляду даного спору по суті, було доведено правомірність своїх дій при розгляді заяви позивача.
Згідно із частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Підстави для розподілу судових витрат, у даному випадку, відсутні.
Керуючись статтями 9, 72-77, 90, 242-246, 250, 255 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва,-
Відмовити у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Оболонська районна в місті Києві державна адміністрація, про зобов'язання вчинити певні дії.
За приписами статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Порядок та строки подання апеляційної скарги врегульовано приписами статей 294-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повне найменування сторін:
Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ).
Відповідач: Державна фіскальна служба України (ЄДРПОУ 39292197, 04053, м. Київ, Львівська площа, 8) Третя особа: Оболонська районна в місті Києві державна адміністрація (04205, м. Київ, вул. Маршала Тимошенка, 16).
Суддя В.І. Келеберда