ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
31 жовтня 2022 року м. Київ № 640/10995/22
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Вовка П.В. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного секретаря Міністерства юстиції України Богачової Олени Віталіївни про визнання протиправною бездіяльності.
До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшов позов ОСОБА_1 (далі також - ОСОБА_1 , позивач) до Державного секретаря Міністерства юстиції України Богачової Олени Віталіївни (далі також - Державний секретар, відповідач), в якому позивач просить суд визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у не розгляді (ігноруванні) пропозиції щодо порушення дисциплінарного провадження, заява від 01 червня 2022 року.
Ухвалою суду від 25 липня 2022 року у даній справі відкрито провадження та вирішено здійснювати її розгляд у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.
Позовні вимоги ОСОБА_1 мотивовані, зокрема, тим, що відповідачем було допущено протиправну бездіяльність під час розгляду заяви позивача від 01 червня 2022 року щодо притягнення до дисциплінарної відповідальності посадових осіб Міністерства юстиції України, винних у протиправному затягуванні розгляду та вирішення скарги ОСОБА_1 від 31 грудня 2021 року (вхідний номер СК-4143-21). При цьому, позивач аргументує свою позицію тим, що обставини такої протиправної бездіяльності Міністерства юстиції України щодо розгляду та вирішення скарги ОСОБА_1 від 31 грудня 2021 року (вхідний номер СК-4143-21) були встановлені під час розгляду адміністративної справи № 640/7177/22 (рішення суду від 14 липня 2022 року).
Заперечуючи проти заявлених позовних вимог відповідач, у наданому суду відзиві, наголошує на відсутності ознак вчинення ним протиправної бездіяльності з огляду на те, що позивачу на її звернення було надано повну та обґрунтовану відповідь, а підстави для притягнення до дисциплінарної відповідальності посадових осіб Міністерства юстиції України відсутні.
Позивачем подано до суду заперечення на відзив Державного секретаря, в якому висловлено незгоду з такою позицією відповідача.
Крім того, позивачем подано до суду клопотання про прийняття окремої ухвали за наслідком розгляду даної справи, у зв'язку з чим суд звертає увагу на наступне.
Відповідно до вимог статті 249 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб'єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.
У разі необхідності суд може постановити окрему ухвалу про наявність підстав для розгляду питання щодо притягнення до відповідальності осіб, рішення, дії чи бездіяльність яких визнаються протиправними.
З наведеного вбачається, що постановлення окремої ухвали є правом, а не обов'язком суду і може мати місце у випадку, зокрема, виявлення під час розгляду справи порушення закону.
Разом з тим, встановлені нижче у даній справі обставини, з урахуванням їх оцінки судом та прийнятого рішення по суті заявлених позивачем вимог, не дають суду підстав для постановлення окремої ухвали.
Так, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
Як вбачається з матеріалів справи, 31 грудня 2021 року ОСОБА_1 звернулась до Міністерства юстиції України зі скаргою, зареєстрованою відповідачем 31 грудня 2021 року за №СК-4143-21, в якій просила провести перевірку правомірності прийнятого 10 серпня 2021 року рішення державного реєстратора Василевської О.А. № 43446607 (П'ята київська державна нотаріальна контора) та скасувати таке рішення про державну реєстрацію від 10 серпня 2021 року № 43446607.
01 червня 2022 року позивач звернулась до Міністерства юстиції України з заявою у якій, у тому числі, просила притягнути до дисціиплінарної відповідальності державних службовців Міністерства юстиції України за бездіяльність - невжиття заходів, спрямованих на відновлення порушених майнових прав позивача, здійснення діяльності не орієнтованої на захист прав та інтересів громадян, не забезпечення своєчасного, в строки, визначені ч. 3 статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», розгляду та вирішення скарги позивача від 31 грудня 2021 року (вхідний номер СК-4143-21).
Відповідачем листом від 04 липня 2022 року № 52969/Л-14065/14.2 було надано відповідь на таке звернення позивача в якій, зокрема, зазначено про те, що Міністерством юстиції України, у зв'язку із запровадженим в Україні воєнним станом, тимчасово не здійснювався розгляд скарг у сфері державної реєстрації. Позивача проінформовано, що її скарга перебуває на розгляді у регіональної Колегії, а з аналогічних звернень позивача їй вже надавались відповіді раніше.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.
За приписами ч. 2 статті 19 Конституції України (тут і далі нормативно-правові акти наведені у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до п. 3 ч. 1 статті 61 Закону України «Про державну службу», службова дисципліна забезпечується шляхом, серед іншого, поєднання керівниками усіх рівнів методів переконання, виховання і заохочення із заходами дисциплінарної відповідальності щодо підпорядкованих державних службовців.
Частиною 3 статті 63 Закону України «Про державну службу» передбачено, що безпосередній керівник державного службовця має право вносити клопотання керівнику державної служби про притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності за вчинення дисциплінарного проступку.
Пунктом 4 Порядку здійснення дисциплінарного провадження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04 грудня 2019 року № 1039, зазначено, що дисциплінарне провадження розпочинається з моменту прийняття рішення про порушення дисциплінарного провадження та завершується прийняттям рішення про накладення на державного службовця, стосовно якого здійснюється дисциплінарне провадження, дисциплінарного стягнення чи закриття дисциплінарного провадження.
При цьому, Закон України «Про державну службу» покладає на керівника державної служби Мін'юсту відповідальність за невжиття заходів по притягненню підпорядкованого йому державного службовця до дисциплінарної відповідальності за вчинений дисциплінарний проступок (ч. 1 статті 63).
Відповідно до ч. 2 статті 63 Закону у України «Про державну службу», з метою забезпечення належного рівня службової дисципліни керівник державної служби зобов'язаний забезпечувати виконання державними службовцями своїх посадових обов'язків, у тому числі шляхом застосування дисциплінарних стягнень.
Статтею 68 Закону України «Про державну службу» визначено суб'єктів, уповноважених порушувати дисциплінарні провадження та застосовувати дисциплінарні стягнення.
Так, відповідно до ч. 1 вказаної статті, дисциплінарне провадження порушується шляхом видання відповідного наказу (розпорядження):
міністром - стосовно державного секретаря відповідного міністерства;
суб'єктом призначення - стосовно інших державних службовців.
Відповідно до п.п. 7 та 10 п. 12-2 Положення про Міністерство юстиції України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02 липня 2014 року № 228, державний секретар Мін'юсту відповідно до покладених на нього завдань:
- призначає на посади та звільняє з посад у порядку, передбаченому законодавством про державну службу, державних службовців апарату Мін'юсту, укладає та розриває з ними контракти про проходження державної служби в порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України, присвоює їм ранги державних службовців, приймає рішення щодо їх заохочення та притягнення до дисциплінарної відповідальності;
- призначає на посаду та звільняє з посади керівників територіальних органів Мін'юсту та їх - заступників, заступників керівників територіальних органів державної виконавчої служби, юрисдикція яких поширюється на територію однієї або кількох областей, Автономної Республіки Крим, міста Києва або Севастополя, присвоює їм ранги державних службовців, застосовує заходи заохочення та притягує до дисциплінарної відповідальності.
Таким чином, державний секретар Мін'юсту наділений повноваженнями для розгляду пропозиції (заяви) позивача щодо порушення дисциплінарного провадження за обставин протиправної бездіяльності державних службовців. При цьому, відповідач несе визначений законом рівень відповідальності за невжиття заходів по притягненню підпорядкованого йому державного службовця до дисциплінарної відповідальності за вчинений дисциплінарний проступок.
Разом з тим, з відповіді відповідача від 04 липня 2022 року № 52969/Л-14065/14.2 вбачається, що ним було проігноровано викладені у заяві позивача від 01 червня 2022 року обставини, що можуть свідчити про наявність ознак дисциплінарного проступку збоку співробітників Міністерства юстиції України, не було вжито жодних дій щодо оцінки таких обставин на наявність підстав для порушення відповідного дисциплінарного провадження.
У даному контексті суд звертає увагу на те, що бездіяльність відрізняється від дії зовнішньою, фізичною стороною, зокрема, при бездіяльності особа не робить певної дії, яку вона за даних конкретних умов повинна була і могла вчинити для запобігання заподіянню шкоди охоронюваним законом суспільним відносинам.
Тобто, як протиправну бездіяльність суб'єкта владних повноважень треба розуміти зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу/його посадової особи, яка полягає у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов'язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб'єкта владних повноважень, були об'єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені. На цьому наголосив Верховний Суд у постанові від 03 червня 2020 року по справі № 464/5990/16-а.
Водночас, для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного лише факту неналежного та/або несвоєчасного виконання обов'язкових дій. Важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов'язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням строків. Крім того, потрібно з'ясувати юридичний зміст, значимість, тривалість та межі протиправної бездіяльності, фактичні підстави її припинення, а також шкідливість/протиправність бездіяльності для прав та інтересів заінтересованої особи.
Для визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною, особа, яка вважає, що її право порушене, повинна довести існування причинного зв'язку між такою протиправною бездіяльністю та її порушеним правом.
Поряд з цим, бездіяльність суб'єкта владних повноважень може бути визнано протиправною адміністративним судом лише в тому випадку, якщо відповідач ухиляється від вчинення дій, які входять до кола його повноважень та за умови наявності правових підстав для вчинення таких дій.
Так, рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 липня 2022 року у справі № 640/7177/22, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 06 жовтня 2022 року, визнано протиправною бездіяльність Міністерства юстиції України, яка полягає у несвоєчасному, з порушенням строків, визначених частиною 3 статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», розгляді та вирішенні скарги ОСОБА_1 від 31 грудня 2021 року (вхідний номер СК-4143-21).
З наведеного вбачається, що в межах розгляду справи № 640/7177/22 встановлено обставини наявності з боку уповноважених співробітників Міністерства юстиції України протиправної бездіяльності щодо розгляду та вирішення скарги ОСОБА_1 від 31 грудня 2021 року (вхідний номер СК-4143-21), що має своїм наслідком, враховуючи наведену вище аргументацію, підтвердження обставин бездіяльності відповідача щодо непритягнення посадових осіб вказаного органу державної влади.
Суд враховує, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).
Відповідно до статті 244 КАС України, під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема:
1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;
2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.
Відповідно до положень ч.ч. 1 та 2 статті 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно положень статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до ч. 2 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
За наслідком здійснення аналізу оскаржуваної бездіяльності на відповідність наведеним вище критеріям, суд, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень наведеного законодавства України, матеріалів справи, дійшов висновку про те, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню, оскільки оскаржувана бездіяльність не відповідає наведеним у ч. 2 статті 2 КАС України критеріям.
Згідно зі статтею 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи зазначене, суд вважає необхідним стягнути на користь позивача понесені нею судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 992, 40 грн.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 5-11, 19, 72-77, 90, 241-246, 250, 263 КАС України суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Державного секретаря Міністерства юстиції України Богачової Олени Віталіївни (01001, місто Київ, вулиця Городецького, будинок 13; код ЄДРПОУ 00015622) про визнання протиправною бездіяльності - задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Державного секретаря Міністерства юстиції України Богачової Олени Віталіївни, яка полягає у не розгляді (ігноруванні) пропозиції щодо порушення дисциплінарного провадження, що була викладена у заяві ОСОБА_1 від 01 червня 2022 року.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства юстиції України на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 992, 40 грн. (дев'ятсот дев'яносто дві гривні сорок копійок).
Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя П.В. Вовк