ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
27 жовтня 2022 року м. Київ № 640/15554/22
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Гарника К.Ю., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЖЕТ ТАЄРС"
до Головного управління ДПС у м. Києві,
Державної податкової служби України
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії
До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЖЕТ ТАЄРС" (далі по тексту - позивач), адреса: 02140, місто Київ, вулиця Лариси Руденко, будинок 6а до Головного управління ДПС у м. Києві (далі по тексту - відповідач 1), адреса: 04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок 33/19, Державної податкової служби України (далі по тексту - відповідач 2), 04053, місто Київ, Львівська площа, будинок 8, в якій позивач просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Комісії регіонального рівня №7099748/40967952 від 22 липня 2022 року про відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних;
- зобов'язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну №16 від 27 квітня 2022 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач послався на те, що товариство здійснює господарську діяльність та є платником податку на додану вартість.
З метою здійснення своєї господарської діяльності, як вказує позивач, в нього в наявності є всі необхідні організаційно-технічні можливості.
Крім того, у позовній заяві зазначено, що 05 листопада 2021 року між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Юнайтед Таєрс» укладено договір купівлі-продажу №05/11/21-1 на продаж автомобільних шин та виставлено рахунок на оплату, відвантажено товар, що підтверджується видатковою накладною.
Також, у позовній заяві зазначено, що покупцем товару, сплачено рахунок на оплату в повному обсязі.
За результатом здійсненої господарської операції, позивачем сформовано та направлено на реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну №16 від 27 квітня 2022 року.
За наслідками обробки податкової накладної, контролюючий орган надіслав позивачу квитанцію про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних відповідно до якої вказана податкова накладна прийнята, однак її реєстрацію зупинено.
Як зазначив позивач на підтвердження здійснення господарської операції, позивачем направлено до податкового органу повідомлення про подання пояснень та копії документів щодо податкової накладної, реєстрацію якої зупинено.
22 липня 2022 року Комісія Головного управління ДПС у м. Києві, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову у такій реєстрації, прийняла рішення №7099748/40967952 про відмову у реєстрації податкової накладної №16 від 27 квітня 2022 року, у зв'язку із ненаданням платником податків копій документів, а саме, первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладних.
Позивач з оскаржуваним рішенням не погоджується з тих підстав, що останнє не містять належної мотивації підстав та причин для відмови у реєстрації податкової накладної (відповідності пункту 8 Критеріїв ризиковості здійснення операцій).
Вказані обставини стали підставою для звернення до адміністративного суду з вказаною позовною заявою.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 вересня 2022 року відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Копія ухвали суду від 20 вересня 2022 року разом з позовною заявою та доданими до неї документами отримані уповноваженою особою відповідача 1 - 22 вересня 2022 року, про що свідчить відповідна розписка наявна в матеріалах справи, а уповноваженою особою відповідача 2 - 06 жовтня 2022 року, про що свідчить наявне в матеріалах справи рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, проте, відзиву на позовну заяву відповідачами на адресу суду не подано з невідомих причин.
Враховуючи неподання відповідачами відзиву на позовну заяву у встановлені судом строки без поважних причин, на підставі частини 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про можливість розглянути справу за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.
У відповідності до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Товариство з обмеженою відповідальністю «Джет Таєрс» зареєстровано як юридична особа з 05 листопада 2021 року, про що до реєстру внесено відповідний реєстраційний запис. Основним видом господарської діяльності товариства зазначено: код КВЕД 45.31 Оптова торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів.
05 листопада 2021 року між позивачем (Сторона 1) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Юнайтед Таєрс» (Сторона 2) укладено договір №05/11/21-1, відповідно до умов якого позивач зобов'язався передати у власність Стороні 2, а Сторона 2 (особисто або вказаний Стороною 2 представник - «вантажоодержувач» зобов'язався прийняти автомобільні шини і сплатити за товар на умовах даного договору (пункт 1.1. договору).
У відповідності до пункту 1.2. договору кількість, асортимент та ціна товару визначається в рахунках/товарних (видаткових) накладних.
У розділі 2 договору визначені строки та порядок поставок товару позивачем Товариству з обмеженою відповідальністю «Юнайтед Таєрс».
Згідно пункту 4.1. договору розрахунок проводиться в безготівковому порядку, форм оплати - платіжне доручення.
Пунктом 4.2. договору передбачено, що розрахунок за даним договором визначається на умовах відстрочки платежу.
Ціна договору орієнтовно становить 900 000 000,00 грн з урахуванням ПДВ та може змінюватись в залежності від обсягу поставок товару. Ціна договору складається з сум видаткових накладних, за якими було постановлено товар за цим договором.
На виконання умов договору позивачем Товариству з обмеженою відповідальністю «Юнайтед Таєрс» виставлено рахунок - фактури №DT-0000107 від 27 квітня 2022 року на суму разом з ПДВ 2362881,00 грн.
Як вбачається з наявних в матеріалах справи заключних виписок за період з 28 квітня 2022 року по 28 квітня 2022 року, за період з 03 травня 2022 року по 03 травня 2022 року, за період з 10 травня 2022 року по 10 травня 2022 року, Товариством з обмеженою відповідальністю «Юнайтед Таєрс» перераховано на рахунок позивача оплату за автошини згідно договору №05/11/21-1.
Крім того, судом встановлено, що факт отримання Товариством з обмеженою відповідальністю «Юнайтед Таєрс» товару на підставі вищевказаного договору підтверджується наявною в матеріалах справи копією видаткової накладної №DT-0000100 від 27 квітня 2022 року на суму 2362881,00 грн разом з ПДВ 393813,50 грн.
За результатом здійсненої господарської операції позивачем складено та направлено на реєстрацію до Єдиного реєстру податкових накладних податкову накладу №16 від 27 квітня 2022 року.
За наслідками обробки податкової накладної, контролюючий орган надіслав позивачу квитанцію про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, відповідно до яких вказана вище податкова накладна прийнята, однак її реєстрацію зупинено відповідно до пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України, платник податку, яким подано для реєстрації ПН/ПК в Єдиному реєстрі податкових накладних, відповідає пункту 8 Критеріїв ризиковості платника податків та запропоновано надати пояснення та/або копії документів, достатні для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної.
Як зазначив позивач та що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами на підтвердження здійснення вказаної господарської операції, позивачем направлено до податкового органу повідомлення про подання пояснень та копії документів щодо податкової накладної, реєстрацію якої зупинено.
22 липня 2022 року Комісія Головного управління ДПС у м. Києві, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову у такій реєстрації, прийняла рішення №7099748/40967952 про відмову у реєстрації вказаної вище податкової накладної, у зв'язку із ненаданням платником податків копій документів, а саме, первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складських документів (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунків-фактури/інвойсів, актів приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності типових форм та галузевої специфіки, накладних.
Вважаючи протиправним рішення про відмову в реєстрації податкової накладної та таким, що підлягає скасуванню, оскільки, на переконання позивача, контролюючим органом не зазначено чітких підстав для відмови у реєстрації податкової накладної, як і не зазначено чіткого переліку документів, які мали бути надані позивача для реєстрації податкової накладної, позивач звернувся до адміністративного суду з вказаною позовною заявою.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.
Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Податковим кодексом України (далі по тексту - ПК України), Порядком зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2019 року № 1165 (далі по тексту - Порядок № 1165) та Порядком прийняття рішень про реєстрацію/ відмову в реєстрації ПН/РК в ЄРПН, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 12 грудня 2019 року № 520 (далі по тексту - Порядок № 520).
Відповідно до підпунктів 16.1.2,16.1.3, пункту 16.1 статті 16 ПК України, платник податків зобов'язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів, подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.
Правовими положеннями пункту 201.1 ПК України передбачено, що на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
Згідно пункту 187.1 статті 187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;
б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
Відповідно до пункту 201.10 статті 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня. (абзац 5 пункту 201.10 статті 201 ПК України).
Якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин (абзац 5 пункту 201.10 статті 201 ПК України).
Згідно з пункту 201.16 статті 201 ПК України реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.
Механізм зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Реєстр), організаційні та процедурні засади діяльності комісій з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі (далі - комісії контролюючих органів), права та обов'язки їх членів визначає Порядок зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2019 року № 1165.
У відповідності до пункту 2 Порядку №1165 автоматизований моніторинг відповідності податкової накладної/розрахунку коригування критеріям оцінки ступеня ризиків - сукупність заходів та методів, що застосовуються контролюючим органом для виявлення ознак наявності ризиків порушення норм податкового законодавства за результатами проведення автоматизованого аналізу наявної в інформаційних системах контролюючих органів податкової інформації.
Згідно з пунктом 6 Порядку № 1165 у разі коли за результатами автоматизованого моніторингу платник податку, яким складено податкову накладну/розрахунок коригування, відповідає хоча б одному критерію ризиковості платника податку, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється.
Відповідно до пунктів 10-11 Порядку № 1165 У разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі контролюючий орган протягом операційного дня надсилає (в електронній формі у текстовому форматі) в автоматичному режимі платнику податку квитанцію про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, яка є підтвердженням зупинення такої реєстрації.
У квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються: 1) номер та дата складення податкової накладної/розрахунку коригування; 2) критерій (критерії) ризиковості платника податку та/або ризиковості здійснення операцій, на підставі якого (яких) зупинено реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, з розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку; 3) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для розгляду питання прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі або відмову в такій реєстрації.
Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, оскаржуване рішення про відмову в реєстрації податкової накладної, прийняте у зв'язку із ненаданням платником податку первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладних.
Проте, яких саме документів контролюючий орган не зазначив.
Суд наголошує, що жоден з перелічених документів, що передбачений формою, не підкреслений.
Відповідно до пункту 5 Порядку №520 перелік документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію / відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі, може включати: договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлено повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм і галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачено договором та/або законодавством.
В той же час, суд зазначає, що у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної не було зазначено вичерпного переліку документів, необхідних для прийняття рішення про реєстрацію ПН в ЄРПН.
Пунктом 8 Критеріїв ризиковості платників податку передбачено: у контролюючих органах наявна податкова інформація, яка стала відома у процесі провадження поточної діяльності під час виконання покладених на контролюючі органи завдань і функцій, що визначає ризиковість здійснення господарської операції, зазначеної в поданих для реєстрації податковій накладній/розрахунку коригування.
Наведене в сукупності свідчить про те, що контролюючий орган зупинив реєстрацію податкової накладної з одних підстав, а відмовив у її реєстрації з інших підстав, які не були причинами для зупинення.
Також, відповідно до пункту 11 Порядку №520 Комісія регіонального рівня приймає рішення про відмову в реєстрації ПН в ЄРПН у разі: ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у ПН/РК, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі; та/або ненадання платником податку копій документів відповідно до пункту 5 цього Порядку; та/або надання платником податку копій документів, складених/оформлених із порушенням законодавства.
При цьому, конкретний перелік документів може залежати, зокрема від змісту операції з постачання, суб'єктного складу її учасників, їх податкової поведінки.
Здійснення моніторингу відповідності ПН/РК критеріям оцінки ступеня ризиків є превентивним заходом, спрямованим на убезпечення від безпідставного формування податкового кредиту за операціями, що не підтверджені первинними документами або підтверджені платником податку копіями документів, що складені з порушенням законодавства. Здійснення моніторингу не повинне підміняти за своїм змістом проведення податкових перевірок як способу реалізації владних управлінських функцій податкового органу.
Тобто, використання податковим органом загального пункту щодо різновидів оцінки за критеріями ризику є неконкретизованим та призводить до необґрунтованого обмеження права платника податків бути обізнаним у моделюванні поведінки та таким, що не повідомлений про необхідність надання документів за вичерпним і зрозумілим переліком.
Невиконання податковим органом законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії має наслідком визнання його протиправним.
За таких підстав, суд приходить висновку, що відповідачем неправомірно зупинено реєстрацію податкової накладної позивача та протиправно винесено оскаржуване рішення про відмову у її реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних, оскільки контролюючий орган обмежився лише загальною оцінкою наданих позивачем документів, при цьому, сукупність наданих первинних документів до матеріалів справи, не дають підстав для сумніву щодо здійснення господарської діяльності між позивачем та його контрагентом, на виконання вимог яких складено спірну податкову накладну.
Щодо позовних вимог про зобов'язання Державної податкової служби України зареєструвати податкові накладні №16 від 27 квітня 2022 року, подану Товариством з обмеженою відповідальністю «Джет Таєрс» в Єдиному реєстрі податкових накладних датою її фактичного подання, суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту 20 Порядку ведення ЄРНП, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 року №1246, який є чинним на момент розгляду даної адміністративної справи, у разі надходження до ДФС рішення суду про реєстрацію або скасування реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування, яке набрало законної сили, такі податкові накладні та/або розрахунки коригування реєструються після проведення перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого), або їх реєстрація скасовується. При цьому датою реєстрації або скасування реєстрації вважається день, зазначений в такому рішенні, або день набрання законної сили рішенням суду.
Отже, приписами чинного законодавства чітко зазначено про реєстрацію відповідної податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРНП у разі набрання законної сили рішенням суду про реєстрацію відповідної податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРНП.
З огляду на протиправність вказаного вище рішення Головного управління ДПС у м. Києві, а також враховуючи норми діючого законодавства України, суд вважає за необхідне зобов'язати Державну податкову службу України зареєструвати податкову накладну №16 від 27 квітня 2022 року, подану Товариством з обмеженою відповідальністю «Джет Таєрс» в Єдиному реєстрі податкових накладних датою її фактичного подання.
Такий підхід узгоджується з практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та «Вуліч проти Швеції» суд визначив, що «... адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі і поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління».
Аналізуючи вищевикладене та надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про обгрунтованість заявлених позовних вимог та наявність правових підстав для їх задоволення.
Інші доводи та аргументи учасників не спростовують висновків суду.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
На переконання суду, відповідачем 1 доведено правомірності прийняття оскаржуваних рішень, з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог та системного аналізу положень законодавства України, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
Щодо вимоги позивача про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів витрат, понесених на професійну правничу допомогу у розмірі 25000,00 грн, суд зазначає таке.
Відповідно до статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
За змістом частини 3 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з частинами 6, 7 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
З аналізу положень статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов'язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.
Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у частині п'ятій статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При цьому розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Тобто, питання розподілу судових витрат пов'язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).
Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05 липня 2012 року №5076-VI договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Статтею 19 цього ж Закону визначено такі види адвокатської діяльності, як: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Тобто, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо, а договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності.
Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (пункт 9 частини 1 статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05 липня 2012 року №5076-VI).
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини 1 статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05 липня 2012 року №5076-VI ).
Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05 липня 2012 року №5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Як вбачається з наданої суду копії угоди про надання правничої допомоги від 02 квітня 2021 року, укладеного між позивачем (далі по тексту - клієнт) та адвокатом Самосуд Жанною Олександрівною (далі по тексту - адвокат), остання взяла на себе зобов'язання по наданню клієнту консультаційних, юридичних послуг, в тому числі по захисту інтересів останнього в усіх органах державної влади, місцевого самоврядування, установах, організаціях та підприємствах незалежно від форми власності чи підпорядкування, господарських, адміністративних судах та судах загальної юрисдикції.
Відповідно до умов вказаної угоди розмір винагороди (гонорару) і порядок його внесення визначаються додатковими угодами.
Відповідно до умов додаткової угоди від 02 квітня 2021 року до Угоди про надання правничої допомоги від 02 квітня 2021 року гонорар розраховуватиметься відповідно до потреб клієнта та вартості факторів, викладених в таблиці (пункт 3).
Згідно копії додаткової угоди №17 від 26 серпня 2022 року до угоди про надання правничої допомоги від 02 квітня 2021 року, адвокат взяла на себе зобов'язання надати клієнту правничу допомогу з представництва інтересів клієнта в судах усіх інстанцій, зборі та правовому аналізі інформації, документів та матеріалів, що стосуються питання представництва та захисту інтересів, складанні необхідних для представництва інтересів процесуальних документів та іншу правничу допомогу з питань щодо визнання протиправним та скасування рішення Комісії регіонального рівня ДПС №7099748/40967952 від 22 липня 2022 року про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (щодо відмови у реєстрації податкової накладної №16 від 27 квітня 2022 року); зобов'язання ДПС України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну №16 від 27 квітня 2022 року.
У додатку №1 до додаткової угоди №17 від 26 серпня 2022 року вказані найменування та вартість послуг (гонорару), які виконавець зобов'язався надати, а клієнт сплатити, зокрема:
- вивчення матеріалів справи - кількість витраченого часу 1,5 години, вартість години 1500,00 грн, сума без ПДВ 2250,00 грн;
- дослідження законодавства, що регламентує предмет спору - кількість витраченого часу 2 години, вартість години 1500,00 грн, сума без ПДВ 3000,00 грн;
- підготовка позовної заяви для подання до Окружного адміністративного суду м. Києва - кількість витраченого часу 4 години, вартість години 1550,00 грн, сума без ПДВ 6000,00 грн;
- оформлення додатків до скарги - зняття ксерокопій документів, кількість витраченого часу 1 година, вартість години 1 година, сума без ПДВ 1000,00 грн;
- необхідність досвіду для успішного завершення доручення - 4000,00 грн;
- важливість доручення для клієнта - 1750,00 грн;
- особливі або додаткові вимоги клієнта стосовно строків виконання доручення - 5000,00 грн;
- професійний досвід, науково-теоретична підготовка, репутація, значні професійні здібності виконавця - 2000,00 грн.
Відповідно до копії акта виконаних робіт від 29 серпня 2022 року, адвокатом надані позивачу послуги такі, які були зазначені у додатку №1 до додаткової угоди №17 від 26 серпня 2022 року.
Згідно платіжного доручення №339 від 30 серпня 2022 року позивачем оплачено правничу допомогу згідно акта від 29 серпня 2022 року на загальну суму 25 000,00 грн.
Вирішуючи питання щодо розподілу витрат, пов'язаних з наданням професійної правничої допомоги, суд вважає за необхідне зазначити таке.
Щодо послуги «вивчення матеріалів справи - кількість витраченого часу 1,5 години, вартість години 1500,00 грн, сума без ПДВ 2250,00 грн, суд погоджується, що обсяг документів, які необхідно було вивчити адвокату є співмірним з витраченим нею на це часом.
Щодо послуги «дослідження законодавства, що регламентує предмет спору - кількість витраченого часу 2 години, вартість години 1500,00 грн, сума без ПДВ 3000,00 грн, суд зазначає, що вказана категорія справ є досить поширеною та вже є стала судова практика щодо вирішення цього спору, відповідно, суд вважає, що дослідження законодавства, що регламентує предмет спору у 2 години не є співрмірним, оскільки, на переконання суду, на вивчення законодавства достатньо однієї години, що, відповідно свідчить про те, що за вказану послугу співмірною вартістю буде 1500,00 грн;
Щодо послуги «підготовка позовної заяви для подання до Окружного адміністративного суду м. Києва - кількість витраченого часу 4 години, вартість години 1550,00 грн, сума без ПДВ 6000,00 грн», суд вказує, що паперова форма позовної заяви складається з 4х аркушів (друкований текст з обох боків): перша сторінка містить найменування суду, до якого подається позовна заява та найменування сторін (пункт 1 частини 5 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України); оборот цієї сторінки складається з 8 абзаців, з яких у першому абзаці зазначено про подання позивачем до комісії повідомлення №3, другий абзац дублює зміст оскаржуваного рішення; у третьому абзаці стисло продубльовано перші два абзаци; зміст четвертого абзацу складає з двох строк щодо не згоди позивача з рішенням відповідача 1; п'ятий абзац (3 строки), шостий абзац (6 строк) стосуються опису діяльності товариства та відвантаження товару покупцю; у шостому абзаці зазначено про сплату покупцем рахунків позивача; восьмий абзац обороту першої сторін -це початок опису того, в кого позивачем було придбано товар з переходом на другу сторінку та половину обороту цієї сторінки, на якій зазначені найменування та реквізити договорів; друга половина обороту другої сторінки містить зміст рішень ЄСПЛ; на третій сторінці дублюється зміст постанов Верховного суду (правові висновки щодо спірних правовідносин); оборот третьої сторін містить зміст підпункту 21.1.1. пункту 21.1 статті 21 Податкового кодексу та загальні положення Кодексу адміністративного судочинства України, а також прохальну частину позову, яка складається з дев'яти строк, а четверта сторінка позовної заяви - зазначення додатків до позовної заяви.
На переконання суду, обсяг витраченого часу адвокатом, який зазначений у 4 години для складення позовної заяви в тій редакції, в якій вона є, не є співмірним з дійсним обсягом роботи, відповідно, у суду виникають сумніви щодо того, що адвокатом дійсно витрачено саме чотири години, а тому, суд вважає, що кількість витраченого часу є завищеною, відповідно, розмір наданої послуги також є завищеним, тому співмірним для такого обсягу роботи буде вартість послуги у 4000,00 грн, а не в 6000,00 грн.
Щодо послуги «оформлення додатків до скарги - зняття ксерокопій документів, кількість витраченого часу 1 година, вартість години 1 година, сума без ПДВ 1000,00 грн», суд зазначає, що зняття ксерокопій не є наданням правничої допомоги у розумінні чинного законодавства, оскільки не потребує глибоких знань у галузі права, що, відповідно, свідчить про відсутність підстав для віднесення послуг з ксерокопіювання документів до витрат, пов'язаних з наданням правничої допомоги.
Щодо послуг «необхідність досвіду для успішного завершення доручення - 4000,00 грн», «важливість доручення для клієнта - 1750,00 грн», «особливі або додаткові вимоги клієнта стосовно строків виконання доручення - 5000,00 грн», «професійний досвід, науково-теоретична підготовка, репутація, значні професійні здібності виконавця - 2000,00 грн.», суд зазначає, що вказане взагалі не може бути розцінено, як надання послуг професійної правничої допомоги, оскільки всі ці пункти жодним чином не пов'язані з наданням позивачу в даному випадку професійної правничої допомоги в межах розгляду даної адміністративної справи.
Так, оцінюючи співмірність розміру витрат, понесених на правову допомогу, слід також наголосити, що дана справа є справою незначної складності, аналогічні правовідносини неодноразово були предметом розгляду судів вищих інстанцій.
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що визначена адвокатом сума понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу не є обґрунтованою та є завищеною у контексті дослідження обсягу фактично наданих ним послуг із урахуванням складності справи, досліджених та підготовлених доказів, обсягу нормативно-правових актів, використаних адвокатом та, відповідно, співмірності обсягу цих послуг з розміром заявленої суми витрат на професійну правничу допомогу.
Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що стосовно вирішення питання про компенсацію витрат на правничу допомогу, що Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) у рішенні у справі «East/West Alliance Limited» проти України» оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «Ботацці проти Італії» (Bottazzi v. Italy), заява № 34884/97).
У пункті 269 рішення у цій справі ЄСПЛ зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов'язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов'язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece), заява № 31107/96, пункт 55).
У справі «Черніус та Рінкевичюс проти Литви» (Сernius and Rinkeviсius v. Lithuania) (заяви № 73579/17 та № 14620/18, пункт 71) ЄСПЛ також посилався на загальніший принцип про те, що ризик будь-якої помилки, допущеної державним органом, має покладатись на саму державу і помилки не мають виправлятися за рахунок осіб, яких це стосується (див. також рішення у справах «Beinaroviс and others v. Lithuania», заява № 70520/10, пункт 140 та «Radchikov v. Russia», заява № 65582/01, пункт 50).
ЄСПЛ у цій справі також дійшов висновку, що відмова національних судів у відшкодуванні заявникам судових витрат, понесених в ході адміністративного провадження, в якому вони оскаржували накладення державною інспекцією з праці штрафів і за результатами якого вони домоглися скасування цих рішень як необґрунтованих, становило порушення їхнього права на доступ до суду, і тому порушення пункту 1 статті 6 Конвенції незалежно від сум цих витрат (пункт 74). Водночас витрати не мають бути понесені безвідповідально чи без належного обґрунтування (див. рішення у справах «Stankiewicz v. Poland», заява № 46917/99, пункт 75).
Відповідні принципи, що випливають з усталеної практики Суду та стосуються права на доступ до суду, наведені у рішенні ЄСПЛ у справі «Zubac v. Croatia» (заява № 40160/12, пункти 76- 86).
Саме такої позиції дотримується Верховний Суд у своїй постанові від 08 лютого 2022 року у справі №160/6762/21.
Аналізуючи подані позивачем докази, враховуючи складність та значення справи для сторін, суд дійшов висновку про доцільність зменшення розмір витрат, пов'язаних з наданням правничої допомоги, та стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7750,00 грн по 3875,00 грн з кожного з відповідачів.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як вбачається з наявного у матеріалах справи платіжного доручення, позивачем під час звернення з даним позовом до суду сплачено судовий збір у розмірі 2481,00 грн. Відтак, враховуючи розмір задоволених позовних вимог, суд присуджує на користь позивача судові витрати у розмірі 1240,50 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача 1 та 1240,50 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача 2.
На підставі вище викладеного, керуючись статтями 2, 6-10, 19, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Джет Таєрс» - задовольнити.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 22 липня 2022 року №7099748/40967952, прийняте комісією Головного управління ДПС у м. Києві, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації.
3. Зобов'язати Державну податкову службу України (04053, місто Київ, Львівська площа, будинок 8, код ЄДРПОУ 43005393) зареєструвати податкову накладну №16 від 27 квітня 2022 року, подану Товариством з обмеженою відповідальністю «Джет Таєрс» (02140, місто Київ, вулиця Лариси Руденко, будинок 6а, код ЄДРПОУ 40967952) в Єдиному реєстрі податкових накладних датою її фактичного подання.
4. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Джет Таєрс» (02140, місто Київ, вулиця Лариси Руденко, будинок 6а, код ЄДРПОУ 40967952) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві (04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок 33/19, код ЄДРПОУ 44116011) понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 1240,50 грн (одна тисяча двісті сорок гривень 50 копійок).
5. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Джет Таєрс» (02140, місто Київ, вулиця Лариси Руденко, будинок 6а, код ЄДРПОУ 40967952) за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової служби України (04053, місто Київ, Львівська площа, будинок 8, код ЄДРПОУ 43005393) понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 1240,50 грн (одна тисяча двісті сорок гривень 50 копійок).
6. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Джет Таєрс» (02140, місто Київ, вулиця Лариси Руденко, будинок 6а, код ЄДРПОУ 40967952) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві (04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок 33/19, код ЄДРПОУ 44116011) понесені ним витрати, пов'язані з наданням професійної правничої допомоги у розмірі 3875,00 грн (три тисячі вісімсот сімдесят п'ять гривень 00 копійок).
7. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Джет Таєрс» (02140, місто Київ, вулиця Лариси Руденко, будинок 6а, код ЄДРПОУ 40967952) за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової служби України (04053, місто Київ, Львівська площа, будинок 8, код ЄДРПОУ 43005393) понесені ним витрати, пов'язані з наданням професійної правничої допомоги у розмірі 3875,00 грн (три тисячі вісімсот сімдесят п'ять гривень 00 копійок).
Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів, з дня складання повного тексту рішення.
Суддя К.Ю. Гарник