01 листопада 2022 року Чернігів Справа № 620/5383/22
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Виноградової Д.О., розглянувши в спрощеному позовному провадженні без повідомлення сторін в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області про визнання протиправними дій та скасування наказу, поновлення на роботі,
ОСОБА_1 (далі - також позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції у Чернігівській області (далі - ГУНП в Чернігівській області), в якому просить:
-визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Чернігівській області від 13.06.2022 року № 489 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності», яким старшого лейтенанта поліції (0094378) старшого інспектора відділу формування та супроводження інформаційних ресурсів управління інформаційно-аналітичної підтримки ГУНП в Чернігівській області ОСОБА_1 , за вказані у висновку службового розслідування порушення, притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби у поліції;
-визнати протиправним та скасувати наказ ГУНП в Чернігівській області від 28.06.2022 №342 о/с «По особовому складу» про звільнення старшого лейтенанта поліції (0094378) старшого інспектора відділу формування та супроводження інформаційних ресурсів управління інформаційно-аналітичної підтримки ГУНП в Чернігівській області ОСОБА_1 ;
-поновити ОСОБА_1 на посаді старшого інспектора відділу формування та супроводження інформаційних ресурсів управління інформаційно-аналітичної підтримки ГУНП в Чернігівській області;
-стягнути з Головного управління Національної поліції в Чернігівської області середній заробіток за час вимушеного прогулу на підставі довідки про середньоденне грошове забезпечення.
Обґрунтовуючи вимоги, позивач вказує на порушення відповідачем у спірних правовідносинах чинного законодавства України на момент їх виникнення, що стало підставою для його звернення до суду.
Ухвалою судді Чернігівського окружного адміністративного суду від 19.08.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи та встановлено відповідачу 15-денний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позов або заяви про визнання позову.
Відповідачем, в установлений судом строк, подано до суду відзив на позов, в якому останній проти задоволення позовних вимог заперечив у повному обсязі, вважаючи доводи позивача необґрунтованими, та просив у задоволенні позову відмовити з підстав, що під час проведеного службового розслідування встановлено факт безпідставної відсутності ОСОБА_1 з 17.03.2022 на службі, самоусунення від виконання обов'язків, визначених законодавством для Національної поліції України, та здійснення заходів з протидії військової агресії Російської федерації проти України. З огляду на викладене, відповідач вважає обґрунтованим висновок про порушення позивачем вимог керівних нормативно-правових актів та наявність підстав для притягнення його до відповідальності у вигляді звільнення зі служби в Національній поліції України. При цьому ГУНП в Чернігівській області зазначило, що службове розслідування проведено з дотриманням процедури та врахуванням всіх обставин.
Позивачем подано відповідь на відзив, у якому позивач зазначив, що застосований до ОСОБА_1 вид стягнення відбувся з порушенням встановленого порядку його застосування, а звільнення зі служби є непропорційним дисциплінарному проступку, який йому інкримінують.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає про таке.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходив службу в Національній поліції України на посаді старшого інспектора відділу формування та супроводження інформаційних ресурсів управління інформаційно-аналітичної підтримки ГУНП в Чернігівській області.
20.03.2022 начальником УКЗ ГУПН в Чернігівській області майором поліції Панченком І.О. начальнику ГУНП в Чернігівській області було подано рапорт про факти відсутності на службі без поважних причин станом на 20.03.2022 року окремих поліцейських та територіальних підрозділів ГУНП в Чернігівській області (в тому числі і позивача).
За фактами, викладеними в рапорті, позивача наказом від 20.03.2022 №501 було призначено службове розслідування, за результатами якого позивача було притягнуто до дисциплінарної відповідальності (наказ від 21.03.2022 №382), а наказом від 21.03.2022 №120 о/с було звільнено зі служби поліції за п.6 ч.1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію» (у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України) (а.с. 15-37).
13.05.2022 начальнику ГУНП в Чернігівській області було подано доповідну записку начальника відділу правового забезпечення ГУНП в Чернігівській області капітана поліції ОСОБА_2 з обґрунтуванням та пропозицією скасування як передчасних наказів про притягнення до дисциплінарної відповідальності поліцейських та наказів по особовому складу ГУНП в Чернігівській області, які були видані в процесі реалізації висновків службових розслідувань, проведених дисциплінарними комісіями, в тому числі накази відносно позивача (а.с. 162-164).
Наказами ГУНП в Чернігівській області від 13.05.2022 №424 та №212о/с було скасовано попередні накази та позивача було поновлено на службі в поліції (а.с.49, 58).
13.05.2022 з метою повної, усебічної та об'єктивної перевірки відомостей, викладених у доповідній записці начальника відділу правового забезпечення ГУНП в Чернігівській області капітана поліції Олега Роєнка, наказом ГУНП в Чернігівській області від 13.05.2022 №595 за фактом відсутності на службі та невиконання службових обов'язків окремими поліцейськими структурних та територіальних підрозділів ГУНП в Чернігівській області, вказаних у матеріалах службових розслідувань, призначених наказами ГУНП від 16.03.2022 №498, від 20.03.2022 №501, від 21.03.2022 №502, від 23.03.2022 №507, від 25.03.2022 №510, від 28.03.2022 №512 та від 31.03.2022 №513, з 24.02.2022, у зв'язку з військовою агресією російської федерації та введенням з цього приводу воєнного стану на території України, зокрема на території Чернігівської області, було призначено проведення службового розслідування, з одночасним відстороненням, наказом ГУНП в Чернігівській області від 13.05.2022 №425, поновлених на службі в поліції 128 поліцейських (в тому числі відносно позивача).
11.06.2022 було складено висновок службового розслідування за відомостями, викладеними у доповідній записці начальника ВПЗ ГУНП в Чернігівській області капітана поліції ОСОБА_2 , (а.с.147-161), де зазначено про таке:
«Опитаний старший інспектор відділу формування та супроводження інформаційних ресурсів УІАП ГУНП в Чернігівській області старший лейтенант поліції ОСОБА_1 пояснив, що проходить службу в Головному управлінні Національної поліції в Чернігівській області на посаді старшого інспектора відділу формування та супроводження інформаційних ресурсів управління інформаційно-аналітичної підтримки ГУНП в Чернігівській області. Керівником підрозділу є полковник поліції ОСОБА_3 , заступниками керівника ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .
24.02.2022 на момент оголошення бойової тривоги знаходився в с. Бакланова-Муравійка вул. Репяхівська 6.12, оскільки офіційно знаходився на лікарняному з 14.02.2022 по 26.02.2022 включно. Близько 05:20 опитуваному зателефонувала колега ОСОБА_6 та повідомила про оголошену бойову тривогу та що усіх співробітників ГУНП збирають на території ГУНП. Після чого зателефонував керівнику та запитав, що йому робити, останній повідомив, щоб залишався на місці та очікувати подальших вказівок.
07.03.2022р. близько 09:00 ОСОБА_4 повідомив опитуваного через месенджер, що потрібно з'явитися 08.03.2022 до ГУНП в Чернігівській області для подальшого несення служби. Виходячи з цього, прибув 08.03.2022 до ГУНП в Чернігівській області. Після чого був залучений до здійснення чергування «несення служби» на території ГУНП в Чернігівській області біля задніх воріт включно до 16.03.2022, коли був змушений виїхати та вивезти свою сім'ю: дружину ОСОБА_7 та тещу ОСОБА_8 з-під постійних обстрілів, які відбувалися в м. Чернігів. Враховуючи той факт, що будівля, в якій він мешкає, знаходилась на дуже близькій відстані від стратегічного військового об'єкта і там активно проводилися артилерійські обстріли та авіа удари з боку РФ. Також не мав електро-, водо-, тепло- та газопостачання. Виходячи із вище переліченого, була реальна загроза життю та здоров'ю членів його сім'ї та підстава для їх евакуації у більш безпечне місце.
16.03.2022 виїхавши із міста та доїхавши до смт. Куликівка дізнався, що дорога, якою планував вивозити свою сім'ю до своїх батьків, була під постійними обстрілами та їхати нею було небезпечно, після чого був вимушений залишитися в родичів у смт. Куликівка та знайти іншу безпечну дорогу для проїзду. Дана ситуація була повідомлена керівництву.
17.03.2022 став на облік в СПД№1 (Куликівка) згідно наказу Голови Національної поліції України №190 від 10.03.2022, де ним було написано відповідний рапорт та видана підтверджуюча довідка. Дана ситуація була повідомлена ОСОБА_9 . В даному підрозділі чергував дві доби. Знайшовши безпечну дорогу до смт. Дігтярі Срібнянського району, ранком 19.03.2022 після нічного чергування, повідомивши керівництво СПД№1 ОСОБА_10 вирушив до даного населеного пункту разом зі своєю сім'єю. Дану ситуацію доповів керівництву УІАП ГУНП. Прибув до даного населеного пункту у вечірній час до настання комендантської години.
20.03.2022 зранку прибув до найближчого територіального органу поліції та написав відповідний рапорт в ВП№1(смт. Срібне) Прилуцького РВП ГУНП в Чернігівській області та отримав довідку. Фото даних документів надіслав керівництву через месенджер, що підтверджувало його слова. Даного дня ніс службу в даному ВП№1 та виконував вказівки керівника даного підрозділу та планував у найкоротший термін повертатися назад на місце дислокації для продовження несення служби.
22.03.2022 керівник ВП№1 ОСОБА_11 повідомив, що була вказівка не задіювати його до несення служби, але обставин не повідомив.
23.03.2022 опитуваному стало відомо від колег, що його звільнили зі служби 21.03.2022 наказом №120, але жодних офіційних документів йому не надходило і ніхто його не повідомляв про проведення службового розслідування.
Жодного разу, як додав опитуваний, не порушував вимоги ст.18 ЗУ «Про Національну поліцію» ст.1 Дисциплінарного статуту Національної поліції, правил етичної поведінки поліцейських, присяги працівника поліції. Мав гарні характеристики від керівництва УІАП ГУНП в Чернігівській області та сумлінно ставився до виконання службових обов'язків.
Табельну вогнепальну зброю не отримував. Отримав лише автомат у підвальному приміщенні ГУНП в Чернігівській області 08.03.2022р близько 11:00. Дану зброю здав керівнику ОСОБА_3 15.03.2022.
В даний час з 24.02.2022р контактував із керівником ОСОБА_3 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , з колегами ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , зі своїми батьками.
До пояснення опитуваний додав рапорт та довідку яку отримав у СПД№1 (Куликівка), а також рапорт який писав у ВП№1 (Срібне) та довідку яку там отримав».
За результатами проведеного службового розслідування було видано наказ ГУНП в Чернігівській області від 13.06.2022 №489 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності», яким за грубе порушення службової дисципліни, невиконання посадових обов'язків, недотримання вимог ст. 1, 5 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, ст.18 Закону України «Про Національну поліцію», Присяги працівника поліції у частині самоусунення від виконання своїх службових обов'язків як поліцейського від захисту Українського народу, охорони прав і свобод людини, честі держави в період дії правового режиму воєнного стану в Україні, зокрема на території Чернігівської області, невиконання наказів керівництва ГУНП в Чернігівській області та Національної поліції України, а також самовільному залишенню 18 березня 2022 року територію дислокації підрозділу (м. Чернігів) вирішено старшого інспектора відділу формування та супроводження інформаційних ресурсів УІАП ГУНП в Чернігівській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 звільнити зі служби в поліції (а.с.50).
Реалізовано вказаний наказ шляхом видання наказу ГУНП в Чернігівській області від 28.06.2022 №342о/с, яким позивача звільнено зі служби поліції за п.6 ч.1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію» (у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України (а.с.51).
Вважаючи вищевказані накази відповідача протиправними, а звільнення - незаконним, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Зазначені критерії є вимогами для суб'єкта владних повноважень, який приймає відповідне рішення, вчиняє дії чи допускається бездіяльності.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закону України від 02.07.2015 №580-VIII «Про Національну поліцію» (далі - Закон №580, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до частини першої статті 1 Закону №580-VIII Національна поліція України - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.
Статтею 3 Закону №580-VIII визначено, що у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.
Рівень довіри населення до поліції є основним критерієм оцінки ефективності діяльності органів і підрозділів поліції (частина третя статті 11 Закону).
Згідно з частиною першою статті 59 Закону №580-VIII служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.
Відповідно до частини першої статті 17 Закону №580-VIII поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.
Статтею 18 Закону №580-VIII визначено обов'язки поліцейських.
Зокрема, поліцейський зобов'язаний: 1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; 2) професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва.
Поліцейський на всій території України незалежно від посади, яку він займає, місцезнаходження і часу доби в разі звернення до нього будь-якої особи із заявою чи повідомленням про події, що загрожують особистій чи публічній безпеці, або в разі безпосереднього виявлення таких подій зобов'язаний вжити необхідних заходів з метою рятування людей, надання допомоги особам, які її потребують, і повідомити про це найближчий орган поліції.
У разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову, матеріальну та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 77 Закону поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.
Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом (частини перша та друга статті 19 Закону №580-VIII).
Законом України від 15.03.2018 №2337-VІІІ затверджено Дисциплінарний статут Національної поліції України (далі - Дисциплінарний статут, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), який визначає сутність службової дисципліни в Національній поліції України, повноваження поліцейських та їхніх керівників з її додержання, види заохочень і дисциплінарних стягнень, а також порядок їх застосування та оскарження.
Відповідно до частини 1 статті 1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.
Згідно частини другої статті 1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна ґрунтується на створенні необхідних організаційних та соціально-економічних умов для чесного, неупередженого і гідного виконання обов'язків поліцейського, повазі до честі і гідності поліцейського, вихованні сумлінного ставлення до виконання обов'язків поліцейського шляхом зваженого застосування методів переконання, заохочення та примусу.
Службова дисципліна, крім основних обов'язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України «Про Національну поліцію», зобов'язує поліцейського, у тому числі: бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України; поважати права, честь і гідність людини, надавати допомогу та запобігати вчиненню правопорушень; безумовно виконувати накази керівників, віддані (видані) в межах наданих їм повноважень та відповідно до закону; вживати заходів до негайного усунення причин та умов, що ускладнюють виконання обов'язків поліцейського, та негайно інформувати про це безпосереднього керівника; утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов'язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України; поважати честь і гідність інших поліцейських і працівників поліції, надавати їм допомогу та стримувати їх від вчинення правопорушень (частина третя статті 1 Дисциплінарного статуту).
Відповідно до статті 5 Дисциплінарного статуту, поліцейський отримує наказ від керівника в порядку підпорядкованості та зобов'язаний неухильно та у визначений строк точно його виконувати. Забороняється обговорення наказу чи його критика. За відсутності можливості виконати наказ поліцейський зобов'язаний негайно повідомити про це безпосередньому керівнику з обґрунтуванням причин невиконання і повідомленням про вжиття заходів до подолання перешкод у виконанні наказу.
Отже проходження служби в поліції, зважаючи на її специфіку та підвищену увагу суспільства, вимагає від особи надзвичайної дисциплінованості та відповідальності за свої дії та вчинки.
Статтею 11 Дисциплінарного статуту передбачено, що за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.
Дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов'язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції (стаття 12 Дисциплінарного статуту).
Відповідно до статті 13 Дисциплінарного статуту дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків.
Частиною третьою статті 13 Дисциплінарного статуту встановлено, що до поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції.
Згідно із статтями 14, 15, 19 Дисциплінарного статуту з метою своєчасного, повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків провадиться службове розслідування.
Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації (далі - повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.
Проведення службових розслідувань за фактом порушення поліцейським службової дисципліни здійснюють дисциплінарні комісії.
За результатами проведеного службового розслідування дисциплінарна комісія приймає рішення у формі висновку.
У висновку за результатами службового розслідування, у том числі, зазначаються: причини та умови, що призвели до вчинення проступку, вжиті або запропоновані заходи для їх усунення, обставини, що знімають з поліцейського звинувачення; висновок щодо наявності або відсутності у діянні поліцейського дисциплінарного проступку, а також щодо його юридичної кваліфікації з посиланням на положення закону; вид стягнення, що пропонується застосувати до поліцейського у разі наявності в його діянні дисциплінарного проступку.
Під час визначення виду стягнення дисциплінарна комісія враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.
Аналогічні положення закріплені і у Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції України, затвердженому наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2018 №893, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 28.11.2018 за №1355/32807 (далі - Порядок).
Крім того вказаним Порядком передбачено, що службове розслідування має встановити: наявність чи відсутність складу дисциплінарного проступку в діянні (дії чи бездіяльності) поліцейського, з приводу якого (якої) було призначено службове розслідування; наявність чи відсутність порушень положень законів України чи інших нормативно-правових актів, організаційно-розпорядчих документів або посадових інструкцій; ступінь вини кожної з осіб, що вчинили дисциплінарний проступок; обставини, що пом'якшують або обтяжують ступінь і характер відповідальності поліцейського чи знімають безпідставні звинувачення з нього; відомості, що характеризують поліцейського, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень; вид і розмір заподіяної шкоди; причини та умови, що призвели до вчинення дисциплінарного проступку.
Відповідно до пункту 1 Розділу VII Порядку, у разі якщо за результатами розгляду матеріалів службового розслідування (справи) дисциплінарна комісія встановить наявність у діях (бездіяльності) поліцейського дисциплінарного проступку, керівнику, який призначив службове розслідування, вносяться пропозиції щодо накладення на поліцейського дисциплінарного стягнення.
Уповноважений керівник, враховуючи характер проступку, обставини, за яких він був учинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби, визначає вид дисциплінарного стягнення, що підлягає застосуванню до поліцейського, та видає письмовий наказ про його застосування.
З аналізу вищенаведених норм Дисциплінарного статуту та Порядку проведення службових розслідувань слідує, що підставою для призначення службового розслідування є повідомлення поліцейських, рапорти про вчинення порушення поліцейським, що має ознаки дисциплінарного проступку.
З матеріалів справи випливає, що наказом начальника ГУНП в Чернігівській області від 13.05.2022 №595, на підставі доповідної записки начальника відділу правового забезпечення ГУНП в Чернігівській області капітана поліції О. Роєнко, призначено проведення службового розслідування за фактами відсутності на службі та невиконання службових обов'язків окремими поліцейськими структурних та територіальних підрозділів ГУНП в Чернігівській області, зокрема, щодо старшого інспектора відділу формування та супроводження інформаційних ресурсів УІАП ГУНП в Чернігівській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 .
За наслідками службового розслідування та зібраних матеріалів складено висновок службового розслідування, який затверджений 11.06.2022 начальником ГУНП в Чернігівській області В. Нідзельським.
Проведеним службовим розслідуванням встановлено факт грубого порушення службової дисципліни, невиконання посадових (функціональних) обов'язків, в частині самоусунення з 26.02.2022 від виконання службових обов'язків, як поліцейського від захисту Українського народу, охорони прав і свобод людини, честі держави в період дії правового режиму воєнного стану в Україні, зокрема на території Чернігівської області, не виконання наказів керівництва ГУНП в Чернігівській області та Національної поліції України, а також самовільного залишення, без будь-якого погодження з керівництвом, території дислокації підрозділу (м. Чернігів) лейтенантом поліції Лещенком Дмитром Анатолійовичем.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 зазначає, що належних та допустимих доказів не перебування його на робочому місці відповідачем не встановлено під час службового розслідування.
Так позивач зазначає, що на момент оголошення бойової тривоги 24.02.2022 він знаходився на лікарняному. Після отримання вказівки 08.03.2022 з'явитись до місця розташування підрозділу ГУНП в Чернігівській області для подальшого несення служби, він її одразу виконав. Станом на 16.03.2022 через оточення та постійні обстріли, в тому числі важкими некерованими авіабомбами, ситуація в місті наближалась до гуманітарної катастрофи, тому позивач прийняв рішення вивезти тещу та дружину з міста. Стверджує, що коли доїхав у смт. Куликівку, то з 17.03.2022 став на обліку в СПД №1(Куликівка), де 2 доби ніс службу та був на чергуванні. 19.03.2022 вирушив у смт. Срібне та доповів про усе керівництву УАІП ГУНП. 20.03.2022 прибув до територіального органу поліції, написав рапорт ВП№1 (смт. Срібне) та приступив до служби. Таким чином, твердження про самовільне залишення території дислокації підрозділу (м. Чернігів) спростовується довідкою начальника СПД №1 Чернігівського РУП ГУНП в Чернігівській області, капітана поліції Ю. Мартинова (а.с.13) та довідкою начальника ВП №1 Прилуцького РВП ГУНП в Чернігівській області старшого лейтенанта поліції Я. Солов'я (а.с.14).
Однак надаючи оцінку вказаним доводам позивача, суд враховує таке.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», у зв'язку з військовою агресією Російською Федерацією проти України, на підставі пропозицій Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року на території України введено воєнний стан.
Відповідно до наказу Національної поліції України від 23.02.2022 №171 «Про переведення особового складу на посилений варіант службової діяльності та Ситуаційного центру Національної поліції України й ситуаційних центрів головних управлінь Національної поліції в надзвичайний (позаплановий) режим діяльності» особовий склад Головного управління Національної поліції в Чернігівській області переведено на посилений варіант службової діяльності.
Статтею 24 Закону №580 установлено, що у разі виникнення загрози державному суверенітету України та її територіальної цілісності, а також у ході відсічі збройної агресії проти України органи та підрозділи, що входять до системи поліції, відповідно до законодавства України беруть участь у виконанні завдань територіальної оборони, забезпеченні та здійсненні заходів правового режиму воєнного стану у разі його оголошення на всій території України або в окремій місцевості.
У ході забезпечення та здійснення заходів правового режиму воєнного стану у разі його оголошення на всій території України або в окремій місцевості, виконання завдань територіальної оборони органи та підрозділи, що входять до системи поліції та дислокуються в межах Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, області, міста Києва, підпорядковуються відповідному начальнику Головного управління Національної поліції в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі, області, місті Києві.
Враховуючи вищевикладене суд вважає, що всі поліцейські з 24.02.2022 зобов'язані були знаходитися за місцем дислокації підрозділу, в якому проходять службу та виконувати свої безпосередні функціональні обов'язки, в тому числі і завдань щодо захисту, пов'язаних із захистом територіальної цілісності України.
Проте лейтенант поліції ОСОБА_1 з 18.03.2022 був відсутній на робочому місці за адресою місця дислокації підрозділу, де служив або інших визначених місць для виконання завдань, пов'язаних із захистом територіальної цілісності України, здійснення заходів із забезпечення публічного порядку та безпеки в умовах воєнного стану і надання допомоги цивільним особам в період, що підтверджується матеріалами справи та не заперечується позивачем.
Отже судом достовірно встановлено та підтверджується матеріалами справи факт відсутності позивача на робочому місці (службі) в робочий час, у період воєнного стану в державі, а відтак, висновок відповідача про відсутність ОСОБА_1 на службі без поважних причин, у період з 18.03.2022 на думку суду, є обґрунтованим, а оскаржувані накази правомірними.
Щодо доводів позивача про те, що він був вимушений евакуювати свою родину суд зазначає наступне.
Станом на 16.03.2022 місто Чернігів не перебувало під тимчасовою окупацією, в облозі чи під оперативною облогою. Повне зупинення транспортного сполучення з містом Чернігів відбулось 23-24 березня 2022 через руйнування мостів і переправ та саме з 24.03.2022 місто стало в оперативній облозі.
Протягом березня 2022 року постійно, крім певних періодів, коли здійснювались обстріли міста, проводилась евакуація з міста цивільного населення, доставка гуманітарних та інших вантажів, зокрема човнами через пішохідний міст через р. Десна (у тому числі через смт. Куликівка), до початку квітня 2022 року.
Даний факт є загальновідомим і доведення не потребує.
Тобто можливість повернення до м. Чернігів у позивача була після евакуації сім'ї, однак позивач нею не бажав скористатися.
Відтак невихід позивача на службу з 18.03.2022 та неприбуття позивача після евакуації сім'ї та у подальшому до місця несення служби свідчить про безвідповідальне ставлення позивача до долі тих осіб, які залишались на території міста Чернігова та які опинились у безпорадному стані, потребуючи надання допомоги після обстрілів, переміщення в укриття до та під час бомбардувань території Чернігова, супроводу поранених, надання гуманітарної допомоги тощо.
Суд зауважує, що позивач не надав жодних доказів того, що його сім'я опинилась у безпорадному стані або стані небезпечному для життя та здоров'я, відтак не могла самостійно виїхати за межі міста Чернігова.
Отже хоча рішення про виїзд було прийняте позивачем саме у зв'язку з військовою збройною агресією РФ проти України, зазначене не є для поліцейського поважною причиною для самовільного залишення місця служби.
При цьому незрозумілим є на якій підставі позивач вирішив стати на облік до іншого відділу поліції на території області, замість того, аби з'явитись за місцем служби, оскільки останній під дію наказу Національної поліції України від 10.03.2022 №190 не підпадає.
При цьому суд звертає увагу, що поліцейському не надано повноважень самостійного, вільного визначення ним місця несення служби, зміну підрозділу, самостійного усунення поліцейським від виконання обов'язків за основним місцем несення служби без відповідного наказу прямого керівника.
Будь-яких належних доказів невідповідності встановлених службовим розслідуванням фактів дійсним обставинам відсутності позивача на службі позивачем не наведено, а судом під час розгляду справи - не встановлено.
Також суд звертає увагу, що відповідно до статті 37 Закону України «Про запобігання корупції», Закону України «Про Національну поліцію», з метою формування в поліцейських почуття відповідальності стосовно дотримання професійно-етичних норм поведінки під час виконання службових обов'язків, а також сприяння посиленню авторитету та довіри громадян до Національної поліції України, наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09.11.2016 №1179, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 06.12.2016 за №1576/29706, затверджено Правила етичної поведінки поліцейських (далі - Правила).
Відповідно до пункту 1 Розділу І Правил встановлено, що вони поширюються на всіх поліцейських, які проходять службу в Національній поліції України (далі - поліція).
Дотримання вимог цих Правил є обов'язком для кожного поліцейського незалежно від займаної посади, спеціального звання та місцеперебування.
Згідно із пунктом 1 Розділу ІІ Правил під час виконання службових обов'язків поліцейський повинен, зокрема, неухильно дотримуватися положень Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов'язки, діяти лише на підставі, у межах повноважень та в спосіб, що визначені Конституцією, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, міжнародними договорами України, а також цими Правилами.
Пунктами 3 та 4 Розділу IV Правил передбачено, що за будь-яких обставин і відносно будь-якої людини як у робочий, так і в неробочий час поліцейський зобов'язаний дотримуватися норм професійної етики.
Суд звертає увагу, що дотримання вище зазначених вимог Дисциплінарного статуту та Правил є обов'язком кожного поліцейського не залежно від того перебуває він під час виконання службових обов'язків чи у позаслужбовий час, що пов'язане з особливостями проходження служби в Національній поліції.
Крім того з тексту Присяги поліцейського, неухильне дотримання якої визначено законом, вбачається, що в основі поведінки працівника поліції закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, недодержання яких утворює факт порушення Присяги. Тому, складаючи Присягу, поліцейський покладає на себе не тільки певні службові зобов'язання, але й моральну відповідальність за їх виконання.
Порушення Присяги слід розуміти як скоєння поліцейським проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов'язкам, підриває довіру до нього як до носія влади, що призводить до приниження авторитету органів поліції та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов'язків.
Присяга поліцейського передбачає зобов'язання виконувати обов'язки сумлінно.
Тобто порушення Присяги - це несумлінне, недобросовісне виконання обов'язків поліцейським. Про несумлінність дій (бездіяльності) поліцейського свідчить невиконання обов'язків умисно або внаслідок недбалого ставлення до них.
Невиконання чи неналежне виконання поліцейським службової дисципліни є дисциплінарним проступком, вчинення якого є підставою для дисциплінарної відповідальності.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 05.03.2020 року по справі №815/4478/16.
Суд вважає за необхідне зазначити й те, що чинним законодавством не визначено поняття дискредитації.
Дискредитація (від французького слова discrediter - підривати довіру) - це підрив довіри когось, приниження чиєїсь гідності, авторитету. Аналізуючи складові цього поняття, суд дійшов до висновку, що вони тісно пов'язані з морально-етичними нормами. Отже, вчинки, що дискредитують працівників органів внутрішніх справ та власне органи поліції, пов'язані насамперед із низкою моральних вимог, які пред'являються до них під час здійснення службових функцій та у повсякденному житті.
Отже під вчинками, що дискредитують звання працівника Національно поліції України та власне органи національної поліції, слід розуміти протиправні, винні діяння, які здійснені посадовою особою органу внутрішніх справ у зв'язку з виконанням службових обов'язків або не пов'язані з їх виконанням, але за своїм характером здатні принизити в очах громадськості гідність та авторитет працівника органів внутрішніх справ та власне органи внутрішніх справ.
З огляду на вказане, з точки зору стороннього розсудливого спостерігача, порушення позивачем цих приписів може сприйматися, як спроба підриву довіри до Національної поліції, і відповідальність за це несе держава.
Зазначене безумовно негативно впливає на рівень авторитету та довіри до органів Національної поліції з боку суспільства.
Вимоги морального змісту віднесені до службово-трудових обов'язків працівників поліції. Приймаючи присягу, позивач зобов'язався вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов'язки (постанова Верховного Суду від 25.04.2019 у справі №816/604/17).
Верховним Судом у постанові від 02.10.2018 по справі №815/4463/17 сформована правова позиція щодо того, що в основі поведінки працівника поліції закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, порушення яких утворює факт порушення Присяги. Під порушення Присяги працівника поліції слід розуміти скоєння працівником поліції проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов'язкам, підриває довіру до нього як носія влади, що призводить до приниження авторитету поліції та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов'язків.
Суд звертає увагу на те, що як охоронець громадського порядку, держава має моральне зобов'язання бути взірцевою, вона повинна стежити за тим, щоб такими були й державні органи, що захищають публічний порядок (рішення ЄСПЛ від 19.06.2001 у справі «Звежинський проти Польщі» (заява№ 34049/96), рішення ЄСПЛ від 19.04.2007 у справі «Вільхо Ескелінен та інші проти Фінляндії» (заява № 63235/00).
Застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з органів Національної поліції є крайнім заходом дисциплінарного впливу, проте його застосування здійснюється на розсуд уповноваженої особи з урахуванням обставин у справі та не потребує наведення неможливості застосування інших видів дисциплінарних стягнень.
Пунктом 7 статті 19 Дисциплінарного статуту передбачено, що у разі встановлення вини поліцейського за результатами проведеного службового розслідування видається письмовий наказ про застосування до поліцейського одного з видів дисциплінарного стягнення, передбаченого статтею 13 цього Статуту, зміст якого оголошується особовому складу органу поліції.
Відповідно до частини 3 статті 13 Дисциплінарного статуту до поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень як звільнення зі служби в поліції.
Пунктом 6 частини першої статті 77 Закону №580 встановлено, що поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.
Матеріалами справи підтверджується факт грубого порушення службової дисципліни, невиконання посадових (функціональних) обов'язків, в частині самоусунення з 18.03.2022 від виконання службових обов'язків, як поліцейського від захисту Українського народу, охорони прав і свобод людини, честі держави в період дії правового режиму воєнного стану в Україні, зокрема на території Чернігівської області, не виконання наказів керівництва ГУНП в Чернігівській області та Національної поліції України, а також самовільного залишення, без будь-якого погодження з керівництвом, території дислокації підрозділу (м. Чернігів) лейтенантом поліції Лещенком Д.А.
Підсумовуючи наведене вище, суд дійшов висновку, що висновок службового розслідування сформований у межах компетенції та з врахуванням реального військового стану в державі. Вина позивача у порушенні службової дисципліни доведена належними та допустимими доказами, тому суд погоджується з аргументами відповідача про те, що спірні накази є правомірними та обґрунтованими, а застосоване до позивача дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення є співмірним до вчиненого проступку.
За таких обставин, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для визнання протиправними та скасування наказів ГУНП в Чернігівській області і відмови ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог в цій частині.
Вимоги ОСОБА_1 щодо поновлення його на службі в поліції у спеціальному званні та стягнення на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу, не можуть бути задоволені, оскільки є похідними від перших вимог, у задоволенні яких судом відмовлено у повному обсязі.
Стосовно інших посилань сторін, то суд зазначає, що згідно пункту 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до приписів статей 9, 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно із статтею 90 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
У відповідності до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, що, в свою чергу, в даному випадку, і було належним чином зроблено Головним управлінням Національної поліції в Чернігівській області при розгляді даної справи.
Підстави для розподілу судових витрат згідно статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України відсутні, оскільки в позові відмовлено повністю.
Керуючись ст. ст.139, 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області про визнання протиправними дій та скасування наказу, поновлення на роботі - відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення суду може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими статтями 293, 295 - 297 та підпунктом 15.5 пункту 15 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 .
Відповідач: Головне управління Національної поліції у Чернігівській області, просп. Перемоги, буд. 74, м. Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ 40108651.
Повний текст рішення виготовлено 01 листопада 2022 року.
Суддя Д.О. Виноградова