31 жовтня 2022 року Справа № 280/5143/22 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Артоуз О.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 158-Б, ЄДРПОУ 20490012) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - відповідач), відповідно до якого позивач просить суд визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 24.06.2022 №083250006200 про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за вислугу років у зв'язку з відсутністю необхідного спеціального стажу роботи та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з 19 червня 2022 року (дня звернення з заявою про призначення пенсії).
Ухвалою суду від 05.09.2022 відкрито провадження у справі №280/5143/22, ухвалено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Відповідач позов не визнав, надав письмовий відзив від 26.10.2022 (вх.№40954), в якому вказує, що період роботи на посаді викладача народних інструментів в музичній школі з 01.09.1994 по 10.10.2017 не може бути зарахований до спеціального стажу як працівника освіти, оскільки відсутня інформація про те, що даний заклад не належить до закладів освіти. Щодо роботи в колгоспі позивача у період з 22.11.1985 по 22.07.1986, згідно запису в трудовій книжці НОМЕР_2 , оскільки відсутні відомості про кількість вироблених трудоднів. У задоволенні позову просить відмовити.
За приписами пункту 2 частини першої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
Враховуючи приписи пункту 2 частини першої статті 263 КАС України справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Розглянувши наявні матеріали та фактичні обставини справи, дослідивши і оцінивши надані докази в їх сукупності, суд з'ясував наступне.
19 червня 2022 року позивач звернувся до Управління Пенсійного фонду України в Вільнянському районі Запорізької області із заявою про призначення пенсії за вислугою років, надавши всі необхідні документи.
Станом на дату звернення, на думку позивача, спеціальний стаж ОСОБА_1 , який дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до п. «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» становив 32 роки 7 місяців 8 днів, що підтверджується даними трудової книжки, а саме:
з 11.10.1982 по 11.11.1984 - проходження служби в лавах Радянської Армії (2 роки 1 місяць);
з 15.08.1991 по 22.08.1994 - учитель музики та співів в Андріївській середній школі (3 роки 0 місяців 8 днів);
- з 01.09.1994 по теперішній час (фактично 01.03.2022 - остання дата, за яку сплачено страхові внески) - викладач народних інструментів в Андріївській музичній школі (27 років 6 місяців).
За результатами розгляду заяви позивача та доданих документів Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області прийняло рішення від 24.06.2022 № 083250006200 про відмову у призначенні пенсії у зв'язку з відсутністю необхідного спеціального стажу роботи. Зокрема, відповідач зазначив, що до спеціального стажу не зараховано період роботи на посаді викладача народних інструментів у музичній школі з 01.09.1994 по 10.10.2017, згідно запису в трудовій книжці НОМЕР_2 , оскільки відсутня інформація про те, що даний заклад належить до закладів освіти. На думку відповідача, Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 №909, не передбачено надання права на призначення пенсії за вислугу років працівникам позашкільних закладів освіти за посадою «викладач».
Не погоджуючись з таким рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.
Надаючи правову оцінку вказаним обставинам, суд зазначає наступне.
Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, створенням мережі державних, комунальних приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV) визначено принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Згідно з пунктом 16 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV, до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Положення Закону України «Про пенсійне забезпечення» застосовуються в частині визначення права на пенсію за вислугу років для осіб, які на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» мають вислугу років та стаж, необхідні для призначення такої пенсії.
Відповідно до пункту 2-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV особам, які на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» мають вислугу років та стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачений статтями 52, 54 та 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», пенсія за вислугу років призначається за їхнім зверненням з дотриманням умов, передбачених Законом України «Про пенсійне забезпечення». Розмір пенсії за вислугу років визначається відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону. Пенсії за вислугу років фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України.
Так, Закон України від 03.10.2017 № 2148-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» набрав чинності 11.10.2017.
Відповідно до статті 52 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII (далі - Закон про пенсійне забезпечення), право на пенсію за вислугу років мають, зокрема, працівники освіти, охорони здоров'я, а також соціального забезпечення, які в будинках-інтернатах для престарілих та інвалідів і спеціальних службах безпосередньо зайняті обслуговуванням пенсіонерів та інвалідів, відповідно до пункту «е» статті 55.
Пунктом «е» статті 55 Закону про пенсійне забезпечення ( у редакції, що діяла до внесення змін Законами України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 № 213-VIII та «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24.12.2015 № 911-VIII ) передбачено, що право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.
Надалі, з прийняттям Закону України від 02.03.2015 № 213-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» підвищено, зокрема, спеціальний стаж, необхідний для виходу на пенсію, для категорій працівників, визначених пунктами «д», «е», «ж» статті 55 Закону, а з прийняттям Закону України від 24.12.2015 №911-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» встановлено раніше не передбачений законодавством вік виходу на пенсію для окремих категорій громадян, а саме: 55 років - для працівників освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення (пункт «е» статті 55 Закону) за переліком, що затверджується у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Так, згідно з пунктом «е» статті 55 Закону про пенсійне забезпечення ( у редакції Закону від 24.12.2015 № 911-VIII ) право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 - не менше 25 років та після цієї дати: з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців; з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років; з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців; з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років; з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців.
До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення: які в період до 1 січня 2016 року мали вислугу років на відповідних посадах не менше тривалості, передбаченої абзацами першим та другим цього пункту; 1971 року народження і старші за наявності вислуги років на цих посадах, передбаченої абзацами другим - одинадцятим цього пункту, та після досягнення ними такого віку: 50 років - які народилися з 1 січня 1966 року по 30 червня 1966 року; 50 років 6 місяців - які народилися з 1 липня 1966 року по 31 грудня 1966 року; 51 рік - які народилися з 1 січня 1967 року по 30 червня 1967 року; 51 рік 6 місяців - які народилися з 1 липня 1967 року по 31 грудня 1967 року; 52 роки - які народилися з 1 січня 1968 року по 30 червня 1968 року; 52 роки 6 місяців - які народилися з 1 липня 1968 року по 31 грудня 1968 року; 53 роки - які народилися з 1 січня 1969 року по 30 червня 1969 року; 53 роки 6 місяців - які народилися з 1 липня 1969 року по 31 грудня 1969 року; 54 роки - які народилися з 1 січня 1970 року по 30 червня 1970 року; 54 роки 6 місяців - які народилися з 1 липня 1969 року по 31 грудня 1970 року; 55 років - які народилися з 1 січня 1971 року.
04.06.2019 Конституційним Судом України ухвалено рішення № 2-р/2019, яким визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту «а» статті 54, статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-XII зі змінами, внесеними законами України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року № 213-VIII, «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24 грудня 2015 року № 911-VIII.
Конституційний Суд України, приймаючи зазначене рішення, вказав, що зміни у сфері пенсійного забезпечення мають бути достатньо обґрунтованими, здійснюватися поступово, обачно й у заздалегідь обміркований спосіб, базуватися на об'єктивних критеріях, бути пропорційними меті зміни юридичного регулювання, забезпечувати справедливий баланс між загальними інтересами суспільства й обов'язком захищати права людини, не порушуючи при цьому сутності права на соціальний захист.
Отже, з 05.06.2019 положення пункту «е» статті 55 Закону про пенсійне забезпечення діють у первісній редакції, чинній до внесення змін Законами України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 № 213-VIII та «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України від 24.12.2015 № 911-VIII, а саме: право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.
В оскаржуваному рішенні про відмову в призначенні пенсії від 24.06.2022 №083250006200 відповідач з посиланням на пункт «е» статті 55 Закону про пенсійне забезпечення» зазначає, що спеціальний стаж роботи станом на 11.10.2017 має складати 26 років 6 місяців. Однак такий висновок є безпідставним, оскільки відповідачем застосовано редакцію пункту «е» статті 55 Закону про пенсійне забезпечення, яка рішенням Конституційного Суду України від 04.06.2019 № 2-р/2019 визнана неконституційною. Натомість відповідач повинен застосовувати положення цієї норми в первісній редакції, яка визначає, що право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.
Щодо включення періодів знаходження позивача на посадах, робота на яких зараховується до спеціального стажу суд зазначає наступне.
Постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 № 909 затверджено Перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років (далі - Постанова № 909).
Щодо проходження служби в лавах Радянської Армії (з 11.10.1982 по 11.11.1984)
До 1 січня 1992 року питання пенсійного забезпечення було врегульовано Законом СРСР «Про державні пенсії», у статті 58 якого зазначалося, що пенсії за вислугу років, встановлені постановами Уряду СРСР для окремих категорій спеціалістів (учителів, медичних працівників, та інших), призначених до введення в дію цього Закону, зберігаються. Раді Міністрів СРСР доручено визначити порядок подальшого призначення та виплати пенсій за вислугу років.
На виконання статті 58 вказаного Закону постановою Ради Міністрів СРСР від 17.12.1959 № 1397 затверджено Положення про порядок обрахунку стажу для призначення пенсій за вислугу років працівникам освіти та охорони здоров'я.
Підпунктом «г» пункту 1 вказаного Положення передбачено, що служба в лавах Збройних Сил СРСР зараховується до стажу роботи за спеціальністю, що дає право на призначення пенсій за вислугу років працівникам освіти.
Аналізуючи наведені норми, Верховний Суд у постанові від 13.02.2018 у справі №738/1246/15-а дійшов висновку, що період військової служби в армії СРСР до 1 січня 1992 року підлягає зарахуванню до стажу роботи на посадах працівників освіти, який дає право на пенсію за вислугу років на підставі пункту «е» статті 55 Закону про пенсійне забезпечення .
Аналогічна правова позиція в цій категорії справ висловлена Верховним Судом також у постановах від 27.02.2018 у справі № 672/885/17, від 06.02.2019 у справі №577/2537/17, від 29.11.2019 у справі № № 414/53/17, від 21.01.2021 у справі № 310/8663/18.
Всупереч зазначеній позиції відповідач не зарахував ОСОБА_1 період проходження служби в лавах Радянської Армії тривалістю 2 роки 1 місяць до спеціального стажу, що дає право на призначення пенсій за вислугу років.
Стосовно роботи позивача учителем музики та співів в Андріївській середній школі (з 15.08.1991 по 22.08.1994), то відповідачем зараховано цей період до спеціального стажу.
Щодо роботи позивача викладачем народних інструментів в Андріївській музичній школі (з 01.09.1994 по теперішній час)
Як вбачається з оскаржуваного рішення, відповідачем не зараховано до спеціального стажу позивача період роботи на посаді викладача народних інструментів в Андріївській музичній школі з 01.09.1994 по 10.10.2017, оскільки відсутня інформація про те, що даний заклад належить до закладів освіти. До того ж, Постановою № 909 не передбачено надання права на призначення пенсії за вислугу років працівникам позашкільних закладів освіти за посадою «викладач».
Відповідно до статті 29 Закону України «Про освіту» від 23.05.1991 № 1060-ХІІ, яка кореспондується з положеннями статті 10 Закону України «Про освіту» від 05.09.2017 №2145-VIII (набрав чинності 28.09.2017), позашкільна освіта є невід'ємним складником системи освіти.
За положеннями частини третьої статті 12 Закону України «Про позашкільну освіту» від 22.06.2000 № 1841-ІІІ заклади позашкільної освіти можуть функціонувати у формі центрів, комплексів, палаців, будинків, клубів, станцій, кімнат, студій, шкіл мистецтв, малих академій мистецтв (народних ремесел), малих академій наук, мистецьких шкіл, спортивних шкіл, дитячо-юнацьких спортивних шкіл олімпійського резерву, фізкультурно-спортивних клубів за місцем проживання, фізкультурно-оздоровчих клубів осіб з інвалідністю, спеціалізованих дитячо-юнацьких спортивних шкіл олімпійського резерву, дитячих стадіонів, дитячих бібліотек, дитячих флотилій, галерей, бюро, оздоровчих закладів, що здійснюють позашкільну освіту.
Згідно зі статтею 1 цього Закону мистецька школа - заклад спеціалізованої мистецької освіти: музична, художня, хореографічна, хорова, школа мистецтв тощо, який надає початкову мистецьку освіту.
Перелік типів закладів позашкільної освіти затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 06.05.2001 № 433.
Так, відповідно до зазначеної постанови, до Переліку типів позашкільних навчальних закладів включено мистецькі школи: музична, художня, хореографічна, хорова, школа мистецтв тощо.
Також музичні школи увійшли до Переліку закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженого постановою № 909.
Згідно з частиною четвертою статті 21 Закону України «Про позашкільну освіту» педагогічні працівники закладів позашкільної освіти мають право на пенсію за вислугою років за наявності педагогічного стажу роботи не менше ніж 25 років.
Постановою Кабінету Міністрів України від 14.06.2000 № 963 затверджено Перелік посад педагогічних та науково-педагогічних працівників, відповідно до якого посада викладача віднесена до педагогічних посад.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30.01.2019 у справі № 876/5312/17 висловила правову позицію, відповідно до якої: «…ураховуючи наявність у національному законодавстві правових «прогалин» щодо захисту прав людини та основних свобод, зокрема, у сфері пенсійного забезпечення викладачів у позашкільних закладах освіти, визначених у Конвенції, а також з метою реалізації положень ст. 46 Конституції України щодо недопущення обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що викладачі позашкільних навчальних закладів, які входять до структури освіти України, мають право отримання пенсії за вислугу років ».
Зазначеної правової позиції системно дотримується Верховний Суд, зокрема, в постановах від 26.03.2019 у справі № 484/211/17, від 23.01.2020 у справі №756/9879/16-а, від 12.04.2021 у справі № 721/1053/16-а.
Таким чином, позивач як викладач народних інструментів Андріївської музичної школи є педагогічним працівником позашкільного навчального закладу, тобто працівником освіти. Відтак стаж роботи на зазначеній посаді (станом на 11.10.2017 - 23 роки 1 місяць 10 днів) мав бути зарахований йому до пільгового стажу у розумінні пункту «е» статті 55 Закону про пенсійне забезпечення при розгляді відповідачем його заяви.
Враховуючи вищевикладене, у позивача наявний необхідний спеціальний стаж на відповідних посадах, що дає право на пенсію за вислугу років на підставі пункту «е» статті 55 Закону про пенсійне забезпечення, а тому рішення відповідача про відмову у призначенні мені такої пенсії є протиправним та підлягає скасуванню.
Враховуючи вищевказане, позивач має стаж роботи на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років на підставі п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», а відмова відповідача у зарахуванні вказаного стажу, що викладена у листі 24.06.2022 №083250006200, є протиправною.
Згідно вимог статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що відповідачем неправомірно відмовлено позивачу у перерахунку пенсії з урахуванням наданих довідок, з огляду на що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають повному задоволенню.
Згідно із частиною 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачем було заявлено клопотання про відстрочення сплати судового збору. У зв'язку з задоволенням позовних вимог суд приходить до висновку про стягнення з відповідача судового збору на користь спеціального фонду Державного бюджету України.
Керуючись статтями 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 158-Б, ЄДРПОУ 20490012) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 24.06.2022 №083250006200 про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за вислугу років.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з 19 червня 2022 року.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області судовий збір у розмірі 992 (дев'ятсот дев'яносто дві) гривні 40 копійок до спеціального фонду Державного бюджету України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення у повному обсязі складено та підписано 31.10.2022.
Суддя О.О. Артоуз