Справа № 748/1759/22 Головуючий у 1 інстанції Олещенко В. І.
Провадження № 33/4823/468/22
Категорія - ч. 1 ст. 130 КУпАП
31 жовтня 2022 року місто Чернігів
Чернігівський апеляційний суд в складі:
Головуючого - судді Демченка О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Чернігові апеляційну скаргу особи, яка притягнута до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову Чернігівського районного суду Чернігівської області від 06 жовтня 2022 року,
Вказаною постановою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, непрацює, проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.
Стягнуто на користь держави судовий збір в розмірі 496 грн. 20 коп.
Судом ОСОБА_1 було визнано винним в тому, що він 6 вересня 2022 року о 19 год. 10 хв., в с. Мньов, Чернігівського району, Чернігівської області, по вул. Чернігівська, 35, керував автомобілем марки "Renault Logan", державний номерний знак НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на визначення стану алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку проводився за допомогою алкотестеру "Drager", проба позитивна - 2,35 ‰ (проміле), чим порушив п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 130 КУпАП.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати оскаржувану постанову та закрити провадження у справі, на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Вважає, що дана постанова не відповідає обставинам справи і суперечить нормам чинного законодавства України, а тому підлягає скасуванню з наступних підстав:
- В матеріалах справи відсутня згода водія транспортного засобу з результатами огляду на стан сп'яніння на місці зупинки за допомогою приладу Драгер, що на переконання апелянта виключає адміністративну відповідальність за ч.1 ст. 130 КУпАП. Стверджує, що за вказаною нормою, водії притягуються до адміністративної відповідальності виключно якщо вони погоджуються з результатами огляду на стан сп'яніння на місці зупинки. Дані обставини щодо незгоди підтверджуються відсутністю підпису в акті огляду та відеозаписами, на яких зафіксована незгода з результатами та проханням проведення експертизи (медогляду).
- Матеріали справи не містять жодних доказів того, що працівники поліції пропонували та забезпечили доставку водія до медичного закладу для проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння, що свідчить про порушення порядку проведення огляду.
- В матеріалах справи відсутнє направлення на медичний огляд водія до закладу охорони здоров'я.
- З вказаних вище підстав вважає, що акт огляду та протокол про адміністративне правопорушення є неналежними доказами вчинення правопорушення.
- Вказані порушення Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, залишились без належної уваги суду, що свідчить про залишення без належної оцінки доводів водія та грубе порушення судом норм матеріального права.
- Підкреслює, що відеозаписом підтверджується незгода апелянта (водія) з результатами огляду на стан алкогольного сп'яніння та прохання забезпечити медичний огляд.
Особа, що притягнута до адміністративної відповідальності в засідання апеляційного суду не з'явилася, проте була повідомлена про розгляд апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції в передбачений законом спосіб. Враховуючи вимоги ст. 268 КУпАП, яка не передбачає обов'язкову участь особи при розгляді даної категорії справ та враховуючи резолютивну частину апеляційної скарги, яка містить прохання розглянути апеляційну скаргу по суті заявлених апеляційних вимог, навіть за неявки особи на судовий розгляд справи, апеляційний суд вважає за можливе здійснити розгляд справи у відсутність апелянта.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши вимоги поданої апеляційної скарги та її доводи, суд апеляційної інстанції приходить до наступного висновку.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення, є, зокрема, своєчасне, всебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Як вбачається із матеріалів справи суд першої інстанції обґрунтовано, на підставі досліджених доказів дійшов висновку про те, що в діях ОСОБА_1 наявні ознаки складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Вина ОСОБА_1 в порушенні п. 2.9 а) Правил дорожнього руху та у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, підтверджена дослідженими судом доказами, яким суд дав належну оцінку і навів у постанові. Доводи апелянта в цій частині не знайшли свого підтвердження в суді апеляційної інстанції.
Так, вина ОСОБА_1 у вчиненні вищевказаного адміністративного правопорушення підтверджується: даними із протоколу Серії ААД №064804 від 06.09.2022 року (а.с.3); актом огляду на стан сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів (а.с.4), результатами тесту газоаналізатора «Drager Alcotest 6820» - результат позитивний (2,35 ‰); відеозаписом, який було досліджено судом першої інстанції та апеляційної, на якому зафіксовано, що після зупинки ОСОБА_1 , ознайомлення з його документами та виявивши ознаки алкогольного сп'яніння працівники поліції запропонували ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп'яніння на місці зупинки та в лікарні, на що ОСОБА_1 відмовлявся та вимагав відразу скласти протокол. При цьому він поводив себе грубо та агресивно. Згодом ОСОБА_1 погодився пройти огляд на місці зупинки. При продутті приладу було застосовано мундштук з цілісної упаковки, вибір якого було запропоновано здійснити особисто ОСОБА_1 . Прилад показав 2,35‰ (проміле), на що ОСОБА_1 заперечень не висловлював, зазначав лише, що не буде підписувати ні акту огляду, ні протоколу.
Також судом у взаємозв'язку з іншими доказами судом апеляційної інстанції надана оцінка інформації з розписки щодо доручення на іншу особу доставити транспортний засіб (а.с.10), а саме, як зазначив на відеозаписі сам водій ОСОБА_1 - «трезвому водію».
Аналізуючи відповідно до ст. 252 КУпАП наведені вище докази та надаючи їм правову оцінку, суд погоджується з висновками суду першої інстанції і також доходить висновку, що вони є належними, допустимими та безперечно доводять вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Доводи апеляційної скарги, про те що працівниками патрульної поліції порушено порядок огляду на стан сп'яніння, є безпідставними. Водій ОСОБА_1 пройшов огляд на стан алкогольного сп'яніння результат якого склав 2,35 ‰ (проміле). Заперечень щодо результатів огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу не виказував, лише зазначив, що не буде нічого підписувати, але вніс позначку до акту огляду, з метою уникнення можливості дописування, що стверджується відеозаписом. При цьому працівники поліції роз'яснили можливість проходження огляду в медичному закладі, однак жодних наполягань з боку водія щодо проходження такого огляду на стан сп'яніння висловлено не було, що фактично свідчить про згоду особи з результатами огляду, що і стало підставою для складання адміністративного протоколу за ч.1 ст. 130 КУпАП. Додаткового повторного роз'яснення водієві його права на проходження обстеження у медичному закладі діюче законодавство не вимагає.
Що стосується доводів апелянта з приводу того, що у матеріалах справи відсутнє направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного сп'яніння, то таке посилання є необґрунтованим, оскільки таке направлення видається лише у разі відмови водія на проходження тесту або у разі незгоди водія з результатами тесту, тому оформлення працівниками поліції направлення у даному випадку позбавлене будь-якого правового сенсу.
Не впливають на законність та обґрунтованість судового рішення і інші доводи апелянта, бо вони також не є істотними, тобто такими, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Твердження апелянта про те, що суд першої інстанції при розгляді справи допустив порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, в ході розгляду провадження в суді апеляційної інстанції не знайшли свого підтвердження.
З огляду на викладене, приймаючи до уваги, що суд дійшов законного та обґрунтованого висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, підстав для скасування постанови, суд апеляційної інстанції не знаходить, відповідно відсутні й підстави для задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 .
При цьому, апеляційний суд також враховує, що адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, є небезпечним як для самого правопорушника так і для інших учасників дорожнього руху.
На підставі викладеного, керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу особи, яка притягнута до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Постанову Чернігівського районного суду Чернігівської області від 06 жовтня 2022 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП, залишити без змін.
Постанова апеляційного суду вступає в закону силу негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
СуддяО. В. Демченко