01 листопада 2022 року м.Суми
Справа №591/5546/21
Номер провадження 22-ц/816/1032/22
Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Собини О. І. (суддя-доповідач),
суддів - Кононенко О. Ю. , Ткачук С. С.
з участю секретаря судового засідання - Кияненко Н.М.
у присутності :
представника скаржника ОСОБА_1 - адвоката Рижова Сергія Євгеновича ,
старшого державного виконавця Зарічного відділу державної виконавчої служби у місті Суми Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Литовченко Ганни Федорівни ,
розглянув у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Зарічного відділу державної виконавчої служби у місті Суми Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) на ухвалу Зарічного районного суду м. Суми від 06 вересня 2022 року, постановлену у складі судді Клименко А.Я. у м. Суми, повний текст якої складений 12 вересня 2022 року,
у цивільній справі за скаргою ОСОБА_1 на рішення, дії та бездіяльність державного виконавця, суб'єкт оскарження: Зарічний відділ державної виконавчої служби у місті Суми Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми),
06 серпня 2021 року ОСОБА_1 через свого представника - адвоката Рижова С.Є. звернувся до суду зі скаргою, у якій просив визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Зарічного відділу державної виконавчої служби у м. Суми Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Литовченко Ганни Федорівни (далі - державний виконавець Литовченко Г.Ф.) про арешт майна боржника № 53176306 від 09 липня 2021 року.
Свої вимоги мотивував тим, що 30 липня 2021 року він отримав оскаржувану постанову про арешт майна боржника. Вважає вказану постанову незаконною. Вказує на те, що державним виконавцем не було дотримано строки повідомлення боржника про наявність відкритого щодо нього виконавчого провадження. Постанова про арешт майна боржника ґрунтується на постанові про стягнення з боржника виконавчого збору № 53176306 від 09 липня 2021 року у сумі 37 723,41 грн, яка на його думку, прийнята з порушенням норм чинного законодавства та є безпідставною.
Зазначає, що 13 листопада 2020 року Зарічним районним судом м. Суми було постановлено ухвалу по справі № 591/6334/15-ц про заміну стягувача з ПАТ «Дельта Банк» на правонаступника ТОВ «Фінансова компанія «ІНВЕСТОХІЛЛС ВЕСТА». А оскільки державним виконавцем після прийняття ухвали Зарічним районним судом м. Суми про заміну стягувача не було видано постанову про відкриття виконавчого провадження та постанову про стягнення з боржника на користь ТОВ «Фінансова компанія «ІНВЕСТОХІЛЛС ВЕСТА» суми боргу за кредитним договором від 24 червня 2008 року в розмірі 377 234,06 грн, то і стягнення виконавчого збору у розмірі 37 723,41 грн та накладення арешту на майно боржника є безпідставним і необґрунтованим.
Посилаючись на вказані обставини, просить скаргу задовольнити.
Ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 06 вересня 2022 року скаргу ОСОБА_1 задоволено.
Скасовано постанову старшого державного виконавця Зарічного відділу державної виконавчої служби у м. Суми Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Литовченко Г.Ф. про арешт майна боржника № 53176306 від 09 липня 2021 року.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, Зарічний відділ державної виконавчої служби у місті Суми Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить ухвалити нове судове рішення, яким ухвалу суду скасувати.
Апеляційну скаргу мотивував тим, що державним виконавцем 09 липня 2021 року було винесено постанову про повернення виконавчого листа № 591/6334/15-ц, виданого 11 жовтня 2016 року Зарічним районним судом м. Суми, згідно листа стягувача від 23 червня 2021 року ТОВ «Фінансова компанія «Інвестохіллс Веста», на підставі п. 1) ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», а виконавчий збір та витрати на проведення виконавчих дій виведено в окреме провадження. При поверненні виконавчого документа знято арешти з коштів боржника, припинено розшук транспортного засобу боржника, знято арешти з рухомого та нерухомого майна.
В подальшому в межах зведеного виконавчого провадження АСВП № 67762486, в яке об'єднані виконавчі провадження ВП № 66056719 щодо стягнення виконавчого збору та ВП № 66056581 щодо стягнення витрат на проведення виконавчих дій, винесено постанову про накладення арешту на майно боржника в межах загальної суми боргу у розмірі 38 092,41 грн. Вказана постанова була направлена належним чином рекомендованим листом, проте не отримана і повернута до відділу за закінченням терміну зберігання.
Наголошує на тому, відповідно до ч. 3 ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження», у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 ч. 1 ст. 37 цього Закону , закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого ч. 9 ст. 27 цього Закону), 11, 14, і 15 ч. 1 ст. 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.
Зазначає, що якщо виконавче провадження закінчено, а виконавчий збір, витрати на проведення виконавчих дій або штраф не стягнуто, відповідна постанова виділяється в окреме провадження і підлягає виконанню в загальному порядку.
Вказує на те, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного судового рішення не зазначив жодної норми Закону України «Про виконавче провадження», яку порушив державний виконавець.
Вважає, що при винесенні оскаржуваної постанови державний виконавець діяв відповідно до наданих йому повноважень в порядку, що визначений законом для виконання даної категорії справ.
Відзив на апеляційну скаргу у встановлений судом строк не надходив.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника апелянта, яка підтримала доводи апеляційної скарги, заперечення проти апеляційної скарги представника скаржника, дослідивши матеріали за скаргою ОСОБА_1 та матеріали виконавчого провадження,
перевіривши законність й обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково.
З матеріалів справи вбачається, що на виконанні в Зарічному відділі державної виконавчої служби у місті Суми Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) перебуло виконавче провадження ВП № 53176306 з примусового виконання виконавчого листа № 591/6334/15-ц, виданого 11 жовтня 2016 року Зарічним районним судом м. Суми, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Дельта Банк» суми боргу за кредитним договором від 24 червня 2008 року у розмірі 377 234,06 грн.
Вподальшому, ухвалою суду було замінено стягувача у виконавчому провадженні ПАТ «Дельта Банк» на ТОВ «ФК «ІНВЕСТОХІЛЛС ВЕСТА».
У зв'язку з поверненням виконавчого документа за заявою стягувача ТОВ «ФК «ІНВЕСТОХІЛЛС ВЕСТА» державним виконавцем 09 липня 2021 року було винесено постанову про повернення виконавчого листа. Крім того, в межах вказаного виконавчого провадження ВП № 53176306 державним виконавцем 09 липня 2021 року було винесено постанови про зняття арешту з коштів; про припинення розшуку майна боржника та про зняття арешту з майна (а.с. 71, 72, 115).
Згідно даних з Автоматизованої системи виконавчих проваджень (АСВП) виконавче провадження ВП № 53176306 завершено.
09 липня 2021 року державним виконавцем Литовченко Г.Ф. у зв'язку з тим, що боржник самостійно не виконав рішення про примусове виконання, винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №66056719 по примусовому виконанню постанови Зарічного відділу Державної виконавчої служби у місті Суми Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) № 53176306, виданої 09 липня 2021 року, про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору на користь держави в сумі 37 723,41 грн. (а.с. 5).
Також 09 липня 2021 року державним виконавцем Литовченко Г.Ф. в межах виконавчого провадження ВП № 66056719 по виконанню вказаної вище постанови № 53176306 від 09 липня 2021 року про стягнення виконавчого збору було винесено постанову про арешт майна боржника (а.с. 6).
Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна; Витягу про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, арешт на рухоме та нерухоме майно ОСОБА_1 накладено на підставі постанови державного виконавця Литовченко Г.Ф. про арешт майна боржника № 66056719 від 09 липня 2021 року (а.с. 73-74).
Задовольняючи скаргу, суд першої інстанції виходив з того, що права заявника порушені та наявні підстави для задоволення скарги.
Колегія суддів вважає такі висновки суду передчасними, з огляду на наступне.
Зі змісту скарги ОСОБА_1 вбачається, що він фактично оскаржує постанову державного виконавця Литовченко Г.Ф. про арешт майна боржника від 09 липня 2021 року, яка була винесена нею в межах виконавчого провадження по стягненню з боржника виконавчого збору в сумі 37 723,41 грн, тобто у виконавчому провадженні ВП № 66056719.
Згідно зі ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов'язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають з відносин щодо примусового виконання судових рішень.
Під час виконання судових рішень сторони виконавчого провадження мають право оскаржити рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби, їх посадових осіб, виконавців чи приватних виконавців у порядку судового контролю, оскільки виконання судового рішення є завершальною стадією судового розгляду.
Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження» відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів:постанов державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанов державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанов приватних виконавців про стягнення основної винагороди.
Відповідно до п. 13 Розділу ІХ «Виконання рішення немайнового характеру» Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02 квітня 2012 року за № 489/20802, при виконанні рішення немайнового характеру у разі, якщо боржник самостійно не сплачує виконавчий збір, витрати виконавчого провадження та накладені на нього штрафи, у передбачених Законом випадках виконавець примусово стягує виконавчий збір, витрати виконавчого провадження та накладені на боржника штрафи одночасно із виконанням такого рішення. У разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 4 частини першої статті 37 Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев'ятою статті 27 Закону), 11 частини першої статті 39 Закону, якщо штрафи, накладені на боржника, не стягнуто, постанова про накладення штрафу не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) реєструється в автоматизованій системі виконавчого провадження як виконавчий документ та підлягає виконанню в порядку, передбаченому Законом та цією Інструкцією.
Державний виконавець зобов'язаний відкрити виконавче провадження за постановою про накладення штрафу не пізніше наступного робочого дня з дня її реєстрації в автоматизованій системі виконавчого провадження.
Згідно з ч. 2 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.
Отже, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи з приводу оскарження постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, прийнятих у виконавчих провадженнях щодо примусового виконання усіх виконавчих документів, незалежно від того, яким органом, у тому числі судом якої юрисдикції, вони видані.
До юрисдикції адміністративних судів належать також справи про оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби, прийнятих (вчинених, допущених) під час примусового виконання постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, як виконавчих документів в окремому виконавчому провадженні.
До таких висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах дійшла Велика Палата Верховного Суду у постановах від 13 березня 2019 року у справі № 545/2246/15-ц (провадження № 14-639цс18), від 03 та 10 квітня 2019 року у справах № 370/1288/15 (провадження № 14-612цс18) та № 766/740/17-ц (провадження № 14-664цс18), від 29 травня 2019 року у справі №758/8095/15-ц (провадження №14-134цс19).
Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 оскаржує постанову державного виконавця про арешт майна боржника від 09 липня 2021 року, винесену державним виконавцем при виконанні постанови про стягнення з боржника виконавчого збору, як виконавчого документу в окремому виконавчому провадженні ВП № 66056719.
З огляду на вказані вище норми закону, подана ОСОБА_1 в порядку цивільного судочинства скарга про визнання протиправною та скасування постанови державного виконавця про арешт майна боржника, не може бути розглянута в порядку цивільного судочинства, оскільки має розглядатися за правилами адміністративного судочинства, тому скаржник має право звернутися до адміністративного суду із відповідною позовною заявою в порядку, визначеному КАС України.
Відповідно до частин 1, 2 статті 377 ЦПК України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу.
Порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19-22 цього Кодексу, є обов'язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів апеляційної скарги.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Враховуючи вищенаведене, тобто обставини того, що подана ОСОБА_1 скарга не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, однак, вона була розглянута судом з порушенням вказаного порядку, ухвала суду у даній справі підлягає скасуванню, а провадження - закриттю з підстав, передбачених ч.1 ст.377 ЦПК України, п.1 ч.1 ст.255 ЦПК України.
Керуючись ст.ст. 255 ч. 1 п. 1; 374 ч. 1 п. 4; 377; 382 ЦПК України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу Зарічного відділу державної виконавчої служби у місті Суми Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) задовольнити частково.
Ухвалу Зарічного районного суду м. Суми від 06 вересня 2022 року скасувати.
Провадження в справі за скаргою ОСОБА_1 на рішення, дії та бездіяльність державного виконавця, суб'єкт оскарження: Зарічний відділ державної виконавчої служби у місті Суми Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) - закрити.
Роз'яснити ОСОБА_1 право звернутися з відповідним позовом в порядку адміністративного судочинства.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий - О. І. Собина
Судді: О. Ю. Кононенко
С. С. Ткачук