"02" серпня 2010 р. Справа № 15/09-10
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя , суддя , суддя
при секретарі Байбак О.І.
за участю представників сторін:
позивача - Лубяниченко Г.О.
відповідача - Селіна О.С.
розглянувши апеляційну скаргу позивача за первісним позовом (вх. № 2069Х/3-7) на рішення господарського суду Харківської області від 09.06.10 по справі № 15/09-10
за позовом ТОВ "Телс Україна", м. Київ
до ТОВ "Марбел-Рогань", м. Харків
про стягнення 90024,50 грн.
та за зустрічним позовом - ТОВ "Марбел-Рогань", м. Харків
до - ТОВ "Телс Україна", м. Київ
про стягнення 78873,73 грн. та визнання недійсним договору транспортної експедиції № UAС56 від 27.02.2009 р.
встановила:
У січні 2010 р. позивач звернувся до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з відповідача заборгованість на загальну суму 90024,50 грн. яка складається з суми основного боргу у розмірі 78873,73грн., індексу інфляції 2003,64грн., пеня за весь період прострочення (подвійна облікова ставка НБУ) 7992,69грн., 3% річних -1154,44 грн. за невиконання в частині своєчасної оплати умов договору №UAС56 від 27.02.2009 року укладений між позивачем ТОВ "Телс Україна", м. Київа та відповідачем ТОВ "Марбел - Рогань", м. Харкова щодо транспортної експедиції, держмита в розмірі та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
22.02.2010 року ТОВ "Марбел- Рогань" надав зустрічну позовну заяву та просить стягнути з ТОВ"Телс Україна" 78873,73 грн. збитків, 5 % річних - 2377,02 грн., державне мито 812,51 грн. та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Сторони неодноразово змінювали позовні вимоги.
15.04.2010 року позивач надав заяву про збільшення позовних вимог та просить суд стягнути з відповідача ТОВ "Марбел-Рогань" заборгованість у сумі 96465,89 грн , яка складається з основного боргу 78873,73 грн, інфляції 4180,31 грн., пені 12213,72 грн., 3 % річних 1198,13 грн. , державне мито 964,66 грн. та 236 грн. судових витрат.
26.05.2010 року позивач за зустрічним позовом надав заяву про зміну позовних вимог та просив стягнути з ТОВ "Телс Україна" 76530 грн.20 коп. вартості пошкодженого товару, 5% річних в сумі 3260,40 грн. та витрати на держмито в сумі 796,30 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу 236 грн.
Рішенням господарського суду Харківської області від 09.06.2010 р. по справі № 15/09-10 ( суддя Лаврова Л.С ) первісний позов задоволено частково, стягнуто з ТОВ "Марбел-Рогань" заборгованість за надані послуги з перевезення вантажу в сумі 78873,73 грн., пеню в сумі 6305,97 грн., інфляційні втрати у розмірі 4180,31 грн. та річні в сумі 1198,13 грн., державне мито в сумі 905,58 грн., витрати на інформаційно технічне забезпечення судового процесу в сумі 215 грн. В іншій частині позовних вимог в сумі 5907,75 грн. відмовлено. Зустрічний позов ТОВ "Марбел-Рогань" задоволено, стягнуто з ТОВ "ТЕЛС УКРАЇНА" вартість пошкодженого вантажу 76530,20 грн. , 5% річних в сумі 3260,40 грн., державне мито в сумі 796,30 грн. витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 грн.
Рішення мотивоване тим, що в порушення умов договору відповідач не сплатив вартість послуг, а за зустрічним позовом відповідач як транспортер повинен нести відповідальність за пошкодження вантажу, доказів відсутності вини відповідач за зустрічним позовом не надав.
Позивач за первісним позовом/ відповідач за зустрічним позовом/ з рішенням господарського суду не погоджується, вважає його прийнятим з порушенням норм матеріального права, надав апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду в частині задоволення зустрічних позовних вимог ТОВ «Марбел-Рогань» скасувати і прийняти нове рішення про відмову в задоволенні зустрічного позову ТОВ «Марбел-Рогань».
У апеляційній скарзі позивач за первісним позовом зазначив, що в ТОВ «ТЕЛС УКРАЇНА» не є безпосередньо перевізником за умовами договору, а виконує або організовує виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу, як Експедитор, а безпосереднім Перевізником є компанія Zylka Jaroslaw Rafal-Przedsiebiorstwo "Horyzont.
Актом №17/01 від 17.07.2009р. ТОВ «Марбел-Рогань»визначено номера пошкоджених рулонів та зазначено, що пакувальна плівка пошкоджена в процесі транспортування, перевізником в акті зроблено застереження на польській мові, що вантаж пошкоджено в результаті проламаної палети. Застереження отримувача вантажу перевізником підписані не були (копія CMR-накладної №0099 додається), акту незалежної експертизи щодо пошкодження вантажу та щодо розміру збитків з боку вантажоотримувача (відповідача) складено не було, що є грубим порушенням правил Конвенції про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів
Позивач вважає, що висновки суду щодо того, що «застереження в накладній CMR0099 стосовно існування ризику пошкодження вантажу при перевезенні відсутні»не мають ніякої правової підстави, оскільки, по-перше, перевізник не дає оцінку вантажу чи є ризик пошкодження його при перевезенні, чи немає, а по-друге, замовник (вантажовідправник) знають особливості вантажу і повинні упакувати відповідно до вимог законодавства його таким чином, щоб запобігти його пошкодженню в результаті перевезення. Зазначене підтверджується п.4.2.4 договору, ст.8 КДПГ, п. п. 5.2,5.3,5.4,8.6 Правил перевезення вантажів
Позивач вважає, що з фото видно: палета під вантажем була проламана в результаті того, що відправник по-перше, недостатньо міцно закріпив вантаж, а по-друге, не розрахував вагу вантажу та силу його тиску на дерев'яну палету, оскільки завантаження, розміщення, ув'язування та кріплення вантажу є обов'язком Клієнта, та здійснювалась особою, яка діяла від його імені (вантажовідправником), то даний факт не підлягає доказуванню, а причиною пошкодження вантажу є саме «зміщення вантажу під час транспортування в результаті недостатньо міцного закріплення вантажу в автомобілі»факт відсутності вини перевізника очевидний та не заперечений.
Позивач вважає, що відповідач не розуміє змісту статті 10 КДПГ та неправильно її тлумачить. Окрім того, відповідно до ст. 8 КДПГ визначений вичерпний перелік обов'язків перевізника щодо прийняття вантажу до перевезення, а саме - «при принятии груза перевозчик обязан проверить точность записей, сделанных в накладной относительно числа грузовых мест, а также их маркировки и номеров; внешнее состояние груза».
Відповідно до п. 8.6. Наказу Мінтрансу від 14.02.1997р. №363 «Про затвердження правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні»(надалі - Правила перевезень вантажів) вантаження, закріплення, укриття, ув'язка вантажу, а також розвантаження автомобіля, зняття кріплень і покриттів виконуються Замовником.
Позивач вважає, що компанія-експедитор - ТОВ «ТЕЛС УКРАЇНА»разом з Перевізником не несе відповідальності за вид, якість упаковки та кріплення вантажу ні за договірними відносинами, ні за нормами чинного законодавства.
Позивач вважає, що вантаж перевозився належним чином з дотриманням всіх вимог щодо його збереження в процесі перевезення, що підтверджується матеріалами справи.
Відповідно до п.2 ст.17 КДПГ перевозчик звільняється від відповідальності, если потеря груза, его повреждение или опоздание произошли по вине правомочного по договору лица, вследствие приказа последнего, не вызванного какой-либо виной перевозчика, каким либо дефектом самого груза или обстоятельствами, избегнуть которые перевозчик не мог и последствия которых он не мог предотвратить.
Суд першої інстанції також не дослідив зміст листа №139/2009 від 18.08.2009р., що додано відповідачем за зустрічним позовом разом з письмовими поясненнями 26 травня 2009 року, в якому відповідач посилається на факт проламаної палети в результаті недостатньо міцного кріплення вантажу та підтверджує факт недостатньо міцного кріплення вантажу, обов'язок якого умовами Договору покладався саме на позивача за зустрічними позовом
Відповідач за первісним позовом/ позивач за зустрічним позовом/ вважає рішення законним, обґрунтованим, таким, прийнятим відповідно до норм чинного законодавства, надав заперечення на апеляційну скаргу в якій просить рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Відповідач вважає, що мотивація апелянта стосовно того, що він є не перевізником, а лише експедитором, який безпосередньо не здійснював перевезення вантажу, спростовується нормою ст. 934 ЦК України, згідно з якою за порушення обов'язків за договором транспортного експедирування експедитор відповідає перед клієнтом відповідно до глави 51 цього Кодексу». Частиною 1 ст. 611 ЦК України (гл.51 Цивільного кодексу) визначено: «У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди». П.6.1. договору транспортної експедиції №UAC56, від 27.02.2009, укладеного між сторонами даного судового спору (в подальшому - Договір) визначено: «6.1.Ответственность Експедитора перед Клиентом по грузоперевозке определяется, как ответственность перевозчика.»
Відповідач вважає, що мотивація апелянта стосовно того, що ТОВ «Марбел-Рогань»не вчинила оговорки щодо пошкодження доставленого вантажу (з посиланням на ст. 30 Конвенції про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів ^в подальшому КДПВ) спростовується наданими до матеріалів справи доказами: актом №17/07 від 17.07.2009 року, підписаним водієм, який доставив вантаж та актом надання послуг №47070907020 від 17.07.2009 , в якому вчинена оговорка наступного змісту механічними пошкодженнями, чим виконавцем замовнику завдані збитки 75900,53 грн. (сімдесят п'ять тисяч дев'ятсот грн. 53 коп.)».
Відповідач зазначає, що твердження апелянта, стосовно того, що вантаж був пошкоджений при транспортуванні в результаті його недостатнього кріплення в автомобілі спростовується даними, зафіксованими в акті №17/07 від 17.07.2009 року, підписаному водієм, який доставив вантаж, стосовно того, що причиною пошкодження вантажу було пошкодження палети, на якій він перебував при перевезенні, В CMR накладній 0099, за якою надійшов вантаж, частина якого мала механічні пошкодження, ніяких зауважень транспортером вчинено не було, що виключає підстави для звільнення транспортера від відповідальності за пошкодження вантажу.
Відповідач вважає, що заперечення апелянта з питань кріплення вантажу в автомобілі не спростовують мотивів оскаржуваного рішення, оскільки висновок суду щодо причин пошкодження вантажу мотивований не неякісним кріпленням вантажу в автомобілі, а пошкодженням палети, яке призвело до механічних пошкоджень частини вантажу.
Відповідач вважає, що посилаючись на ст. 8 КДПВ, як на норму, якою визначений вичерпний перелік обов'язків перевізника при прийнятті вантажу, апелянт упускає, що названою нормою передбачено перевірку перевізником зовнішнього стану не лише вантажу, але і упаковки, що в даному спорі має визначальне значення.
Наведена апелянтом мотивація щодо застосування до спірних правовідносин перелічених на стор. 5 апеляційної скарги національних нормативних актів спростовується нормою ст.17 КДПВ, якою встановлено, що «Транспортер несет ответственность за полную или частичную потерю груза или за его повреждение, происшедшее в промежуток времени между принятием груза к перевозке и его сдачей, а также за просрочку доставки.»Частинами 2 та 4 ст.17 КДПВ передбачений вичерпний перелік випадків, коли транспортер звільняється від відповідальності за втрату и пошкодження вантажу. При цьому згідно з ч.І ст. 18 КДПВ «1. На транспортере лежит бремя доказательства, что потеря груза, его повреждение или просрочка в доставке вызваны обстоятельствами, указанными в пункте 2 статьи 17».
Твердження апелянта стосовно того, що причиною пошкодження вантажу було недостатнє закріплення вантажу в автомобілі, суперечить матеріалам справи, зокрема , підписаному перевізником акту №17/07 від 17.07.2009.
Посилання апелянта на стор.8 апеляційної скарги на ч.І ст.14 Закону України «Про транспортно-експедиційну діяльність , згідно з якою експедитор відповідає перед клієнтом за належність упаковки згідно з даними товарно-транспортних документів, що завірені підписом представника перевізника, якщо інше не встановлено договором транспортно-експедирування не може бути застосоване до спірних правовідносин, оскільки згідно частиною 2 ст.10 ЦК України: «2. Якщо у чинному міжнародному договорі України, укладеному у встановленому законом порядку, містяться інші правила, ніж ті, що встановлені відповідним актом цивільного законодавства, застосовуються правила відповідного міжнародного договору України. Конвенцією про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів (КДПВ) , а саме ст., ст.8, 17, 18 питання приймання перевізником вантажу до перевезення, відповідальності за повну чи часткову втрату чи пошкодження вантажу та звільнення від відповідальності врегульовані інакше, ніж наведеною апелянтом статтею , про що було викладено вище.
Судова колегія, повторно розглянувши справу, перевіривши законність та обґрунтованість рішення встановила, 27 лютого 2009 року між сторонами укладений Договір транспортного експедирування № UAC 56, яким визначені взаємовідносини сторін при організації та виконанні визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу, а також інших послуг, необхідних для доставки вантажу.
Договором визначені загальні положення і порядок надання послуг, а саме взаємовідносини Клієнта (відповідача) та Експедитора (позивача) основуються на положення законодавства України: Цивільного кодексу України, Закону України „Про транспортно-експедиційну діяльність”, Закону України „Про автомобільний транспорт України”, Конвенція про договір дорожнього перевезення вантажів ( рус.КДПГ) та Протоколу до Конвенції КДПГ від 05.07.1978 р., Митній Конвенції про міжнародне перевезення вантажів з застосуванням книжки МДП (Конвенція МДП). Пунктом 2.2 договору передбачено, що на кожну окрему перевозку відповідач оформлює транспортне замовлення, яке містить опис умов та особливостей конкретної перевозки, який є невід'ємною частиною цього договору (додатком до договору).
Пункт 2.3. договору визначає, що підтвердженням факту надання послуг позивачем є товарно-транспортна накладна встановленої форми (ТТН/CMR) з відмітками вантажовідправника, перевізника (експедитора), одержувача вантажу та митних органів.
На підставі договору № UAC 56 від 27.02.2009 року та заявок № 23 від 09.06.2009 року, № 25 від 29.06.2009 року, № 27 від 03.07.2009 року, № 28 від 08.07.2009 року, № 29 від 23.07.2009 року та № 30 від 15.07.2009 року позивач здійснив перевезення матеріалів, про що свідчать відмітки відправника, перевізника та вантажоодержувачів в накладних: А № 0010117, А №9 115308, 1132, А №9 087206, А № 106800,0099, А № 115347.
Пунктом 5.1 договору передбачено, що відповідач повинен повністю оплатити послуги експедитора згідно рахунку, що пред'являється експедитором (позивачем). Сума до сплати включає винагороду експедитора та суми, понесені Експедитором (позивачем) витрат по виконанню доручення відповідача.
Згідно пункту 5.3. договору підставою для оплати транспортно-експедиційних послуг Замовником є рахунок експедитора (позивача) в одному екземплярі, який відправляється факсимільним зв'язком, з подальшим досиланням оригіналів рахунку, акту наданих послуг та накладної.
Пунктом 5.4 договору № UAC 56 від 27.02.2009 року встановлено, що строк оплати транспортно-експедиційних послуг Експедитору (позивачу) складає 5 банківських днів від дати отримання Замовником по факсимільному зв'язку документів, зазначених в пункті 5.3. договору. Факт направлення рахунків у відповідності до цих умов договору позивачем не підтверджений. Однак, як зазначає позивач у позовній заяві, рахунки ним були виставлені разом з претензією про відшкодування вартості наданих послуг, направленою на адресу відповідача 21.08.2009 року та отримані відповідачем. Матеріали справи свідчать про те, що з боку відповідача акти виконаних робіт ( крім акту № 47070907020 від 17.07.2009 року) підписані без зауважень. Крім того, листом від 23.09.2009 року відповідач підтвердив наявність заборгованості за надані позивачем транспортні послуги по договору транспортного експедирування від 27.02.2009 року та запропонував провести розрахунки з урахуванням взаємних вимог. Про це також зазначається у відзиві на позовну заяву (арк.с.108 том 1).
Суд першої інстанції обґрунтовано вважав, що позивач надісланою на адресу відповідача претензією визначив строк оплати заборгованості за надані послуги - до 07.09.2009 року.
Згідно приписів ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, тобто із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, зокрема, з договорів та інших правочинів.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського Кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених вищезазначеним кодексом.
Так, в силу ст.316 ГК України та ст.929 ЦК України, за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.
Договором транспортного експедирування може бути встановлений обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, укладати від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечувати відправку і одержання вантажу, а також виконання інших зобов'язань, пов'язаних із перевезенням.
Пунктом 3 ст.929 ЦК України встановлено, що умови договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами.
Суд першої інстанції правомірно вважав, що предметом договору транспортного експедирування є надання послуг, пов'язаних з перевезенням. При цьому, експедитор не може здійснювати перевезення, тоді як перевізник може виконувати обов'язки (надавати послуги) експедитора (експедирування).
Частиною 5 статті 315 ЦК України встановлено, що для пред'явлення перевізником до вантажовідправників та вантажоодержувачів позовів, що випливають з перевезення, встановлюється шестимісячний строк.
Суд першої інстанції зробив обґрунтований висновок, що позивачем позовну заяву подано у відповідності до приписів чинного законодавства та позовні вимоги щодо стягнення заборгованості за надані послуги з перевезення вантажу підлягають задоволенню в сумі 78873,73 грн.
Відповідно до ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.
Ч.1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
За змістом ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.
Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Пунктом 6.9 договору сторони встановили, що у випадку прострочення відповідачем оплати товару, він сплачує позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожний день прострочення.
Відповідно до п.6 ст.232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Суд першої інстанції обґрунтовано враховуючи, що відповідно до Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ та приймаючи до уваги, що відповідач не виконав прийнятий на себе обов'язок по сплаті послуг за надані послуги в термін, встановлений договором та претензією, позовні вимоги в частині стягнення пені в сумі 12213,72 грн. задовольнив частково, виходячи з терміну строку оплати, встановленому в претензії, з 07.09.2009 року по 13.04.2010 року, що становить 9701,47 грн.
Суд першої інстанції правомірно задовольнив клопотання відповідача про зменшення розміру пені на 35 відсотків (від суми 3395,50 грн.). та стягнув пеню в розмірі 6305,97 грн.
Відповідно до частини2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд першої інстанції, враховуючи встановлений позивачем строк виконання зобов'язання -07.09.2009 року, обґрунтовано вважав, що підлягає задоволенню позов в частині стягнення інфляційних втрат у розмірі 4180,31 грн. та річні в сумі 1198,13 грн.
Позивач за зустрічним позовом (ТОВ "Марбель-Рогань" зазначає, що на умовах договору № UAC 56 від 27.02.2009 року на підставі замовлення № 29 від 13.07.2009 року автопоїздом LLU30AR/LLUR913 за маршрутом PRUSZKOW PL-Харків Експедитор (відповідач за зустрічним позовом) здійснив доставку Клієнту (позивачу за зустрічним позовом) вантажу за CMR накладною 0099. Відкриття автопоїзда та приймання доставленого вантажу здійснювалось позивачем за участю водія автопоїзда Kovalczyk.
Як свідчать матеріали справи, Позивачем за участю водія автопоїзда Kovalczyk складений акт № 17/07 від17.07.2009 року про те, що під час приймання товару по якості на плівці Fasson AFG 999 PP TOP TRANS-S692N-PET30) з партії, отриманої згідно CMR накладної 0099 було виявлено некондицію. В акті також зазначається про те, що поліпропіленова плівка поставлена від Averi Dennison Polska у відповідності до Контракту № 1112/2008 від 11.12.2008 року. Під час приймання продукції відбраковано палети № 1, 2, 3, 3, 4 та номери пошкоджених рулонів в кількості 21 штук зазначені в акті. Висновок комісії, що приймала участь у прийманні товару по якості - товар пошкоджено при транспортуванні.
Матеріали справи свідчать також про те, що акт надання послуг № 47070907020 від 17.07.2009 року підписаний відповідачем із застереженням "Вантаж доставлений з механічними пошкодженнями, чим виконавцем замовнику завдані збитки 75900,53 грн."
Згідно п.п. 4.1.3, 4.1.4 договору Експедитор (відповідач за зустрічним позовом) зобов'язаний силами водія транспортного засобу контролювати кількість місць, вагу, відповідність упаковки згідно даним товарно-транспортних накладних, завірених підписом представника перевізника; Експедитор зобов'язаний забезпечити доставку ввіреного Клієнтом (позивачем за зустрічним позовом) вантажу в зазначений пункт призначення та видати його уповноваженій особі в цілості та збереженні, у відповідності до товарно-транспортної накладної і переданим у місці завантаження та митного оформлення документам.
Пунктом 4.2.4 договору передбачено, що Клієнт зобов'язаний забезпечити упаковку та кріплення вантажу згідно норм, що гарантують збереження вантажу під час транспортування, а у п. 4.1.5. договору зазначено, що Експедитор повинен негайно інформувати Клієнта про всі проблеми, що виникають під час завантаження, транспортування, розвантаження вантажу і проходження митних формальностів.
Згідно п. 4.2.6 договору Клієнт зобов'язаний при навантаженні виконувати вимоги представників Експедитора по раціональному розміщенню вантажу у вантажному приміщенні транспортного засобу...
Відповідно до ст. 8 Конвенції про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів (КДПВ) передбачає, що відповідач зобов'язаний перевірити точність здійснених в товарно-транспортній накладній записів відносно кількості вантажних місць, а також; їх маркування та розмірів, перевірити зовнішній стан, та його упаковки, а якщо нема можливості перевірити точність записів, то перевізник повинен зробити в накладній обґрунтовані застереження.
Суд першої інстанції правомірно встановив, що застереження в накладній CMR 0099 стосовно існування ризику пошкодження вантажу при перевезенні відсутні, що свідчить про прийняття відповідачем вантажу до перевезення без будь-яких зауважень.
Даний факт свідчить про належне виконання позивачем п.2.1. Договору, тобто обов'язок забезпечити пакування вантажу, що виключає його пошкодження під час транспортування, розбірливе маркування вантажних місць, правильне розміщення та кріплення вантажу і транспортного засобу під час завантаження-розвантаження і транспортування, позивач виконав належним чином.
Суд першої інстанції обґрунтовано вважав, що ст. 17 КДПВ, ст. 924 ЦК України та п. 6.1. даного Договору встановлюють, що відповідач несе відповідальність за повну або часткову втрату або пошкодження вантажу в проміжок часу між його прийняттям до перевезення та його здаванням позивачу.
Частиною 2 ст. 226 ГК передбачений обов'язок сторони, яка порушила своє зобов'язання або напевно знає, що порушить його при настанні строку виконання, невідкладно повідомити про це другу сторону. Частиною 3 зазначеної статті передбачено обов'язок потерпілої сторони вчинити певні дії, щоб запобігти виникненню збитків.
Відповідно до ч. З ст. 314 ГК за шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, перевізник відповідає у разі пошкодження вантажу - в розмірі суми, на яку зменшилася його вартість.
Стаття 934 Цивільного кодексу України визначає, що за порушення обов'язків за договором транспортного експедирування експедитор відповідає перед клієнтом відповідно до глави 51 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 3 ст. 929 Цивільного кодексу України умови договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше на встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами.
Частина 3 ст. 308 ГК України встановлено, що саме вантажовідправник зобов'язаний підготувати вантаж до перевезення з урахуванням необхідності забезпечення транспортабельності та збереження його в процесі перевезення та має право застрахувати вантаж у порядку, встановленому законодавством.
За ст. 627, ч. 1 ст. 628 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно ст. 924 Цивільного кодексу України та ст. 314 Господарського кодексу України, - перевізник відповідає за збереження вантажу з моменту прийняття його до перевезення та до видачі Вантажоодержувачу, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу сталося внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятого до перевезення вантажу у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.
Отже, для звільнення від відповідальності за пошкодження вантажу відповідач за зустрічним позовом повинен довести відсутність своєї вини.
Судова колегія вважає, що відповідач за зустрічним позовом не надав належних доказів відсутності вини у пошкодженні вантажу, його посилання на листи та фото не свідчать про відсутність вини у пошкодженні вантажу.
Суд першої інстанції обґрунтовано встановив, що вина відповідача за зустрічним позовом доведена, відповідач як транспортер за договором міжнародного перевезення повинен нести відповідальність перед ТОВ "Марбел-Рогань" за пошкодження 10630 кв.м вантажу, яке відбулося у проміжок часу між прийняттям його від вантажовідправника у м. Прушков "Польша" та передачею його вантажоодержувачу у м. Харкові, в результаті якого вантаж став непридатний для використання та задовольнив зустрічний позов в сумі 76530,20 грн.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень, що відповідач за зустрічним позовом не виконав.
Таким чином, висновки викладені в рішенні господарського суду, відповідають нормам матеріального та процесуального права, фактичним обставинам справи, а мотиви відповідача за зустрічним позовом не можуть бути підставою для його скасування, керуючись ст.ст.315,625,627,628,611,929,934ЦКУкраїни,ст.ст.193. 226,230,232,308,314,316 ГК України ст.ст. 101-105 ГПК України колегія суддів
постановила:
Рішення господарського суду Харківської області від 09.06.2010 . по справі № 15/09-10 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Повний текст постанови підписаний 06.08.2010 р.
Головуючий суддя
Суддя
Суддя