Справа № 752/17278/19
Провадження № 2/752/487/22
іменем України
05 жовтня 2022 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді Хоменко В.С.
при секретарі Павлюх П.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Голосіївського районного суду м. Києва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,-
у серпні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому з урахуванням зміни предмету позову та збільшенням позовних вимог просив стягнути на його користь з ОСОБА_2 166 911,71 грн. матеріального збитку, 5000,00 грн. витрат на проведення оцінки та у відшкодування моральної шкоди 100 000,00 грн.
Свої вимоги мотивував тим, що 07.05.2019 року о 22 год. 20 хв. в м. Києві ОСОБА_2 , керуючи автомобілем Chery Tiggo н.з. НОМЕР_1 , рухаючись по пр. Науки, 102 у м. Києві, не стежив за дорожньою обстановкою, при зміні напрямку руху не впевнився, що це буде безпечним та скоїв зіткнення з автомобілем Land Rover Discovery н.з. НОМЕР_2 , внаслідок чого транспортні засоби отримали пошкодження.
Постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 08.07.2019 року у справі № 752/10345/19 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 02.08.2019 року виправлено описки у постанові від 08.07.2019 року.
На момент ДТП цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 була застрахована ТДВ «Експерес Страхування» згідно з Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АМ/6780324 з лімітом відповідальності за шкоду, заподіяну майну, 100 000,00 грн.
ТДВ «Експерс Страхування» виплатило страхове відшкодування в межах ліміту відповідальності у розмірі 100 000,00 грн.
Вказав, що з метою визначення розміру матеріальної завданої шкоди у зв'язку із пошкодженням автомобіля Land Rover Discovery н.з. НОМЕР_2 він звернувся до ТОВ «Клевер Експерт» та уклав з ним договір про проведення оцінки від 24.06.2019 року.
27.06.2019 року ТОВ «Клевер Експерт» складено Звіт про оцінку вартості матеріального збитку, заподіяного власнику колісного транспортного засобу, № 332/06-19, відповідно до якого вартість матеріального збитку складає 422 461,71 грн., ринкова вартість з урахуванням ПДВ автомобіля Land Rover Discovery н.з. НОМЕР_2 складає 422 461,71 грн., вартість відновлювального ремонту - 599 994,60 грн.
12.08.2019 року ТОВ «Клевер Експерт» складено Звіт про оцінку транспортного засобу № 332/06-19/1, відповідно до якого ринкова вартість автомобіля Land Rover Discovery н.з. НОМЕР_2 з урахуванням пошкоджень, отриманих внаслідок ДТП від 07.05.2019 року, становить 155 550,00 грн.
Тому, у зв'язку із фізичним знищенням транспортного засобу, виходячи з положень ст. 30 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст. 8, 22, 1166, 1188, 1194 ЦК України просив стягнути з ОСОБА_2 витрати, які він зазнав у зв'язку із пошкодженням його транспортного засобу, та витрати, які він мусить зробити для відновлення свого порушеного права, у розмірі 166 911,741 грн., що дорівнюють різниці між ринковою вартістю автомобіля Land Rover Discovery н.з. НОМЕР_2 з врахуванням ПДВ до ДТП (422 461,71 грн.), ринковою вартістю автомобіля Land Rover Discovery н.з. НОМЕР_2 з урахуванням пошкоджень, отриманих внаслідок ДТП від 07.05.2019 року, після ДТП (155 550,00 грн.) та страховим відшкодуванням за шкоду, завдану автомобілю Land Rover Discovery н.з. НОМЕР_2 , згідно з полісом АМ/6780324 (100 000,00 грн.), а також додаючи вартість проведення оцінки (5 000,00 грн.).
Крім того, вказав, що в результаті протиправних дій ОСОБА_2 відбулось спричинення пошкодження його майна аж до визнання його фізично знищеним, що вплинуло на якість його повсякденного життя, в тому числі й за рахунок того, що він не користувався належним йому автомобілем вимушений був витрачати час на пошук експертної організації, СТО, звертатись за допомогою і т.д., тому вважав 100 000,00 грн. адекватним грошовим еквівалентом понесених душевних страждань та втрат немайнового характеру.
Ухвалою суду від 23.08.2019 року відкрито провадження у справі з проведенням розгляду в порядку загального позовного провадження у цивільній справі (а.с. 73-74).
Ухвалою від 05.06.2020 року справу прийнято до провадження суддею Хоменко В.С. з проведенням розгляду в порядку загального позовного провадження та призначенням підготовчого судового засідання (а.с. 93-94).
Ухвалою від 25.08.2021 року підготовче провадження у справі закрито, призначено справу до судового розгляду (а.с. 124).
Ухвалою від 05.10.2022 року відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача - адвоката Євсюка С.О. про проведення судового засідання в режимі відеоконференції.
Позивач в судове засідання не з'явився, від представника останнього - адвоката Ковалевської Д.С. на електронну адресу суд подана заява про розгляд справи за відсутності позивача та проханням позов задовольнити відповідно до заяви про збільшення позовних вимог.
Відповідач про час та місце розгляду справи повідомлений в установленому законом порядку не з'явився.
Враховуючи те, що відповідач у встановлений в ухвалі від 05.06.2020 року строк відзив на позовну заяву не надав, суд вирішує справу за наявними матеріалами у відповідності ч. 8 ст. 178 ЦПК України.
Статтею 13 ЦПК України визначено принцип диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до якого суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до вимог ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує зокрема: чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; які правовідносини випливають зі встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
На підставі викладеного, судовий розгляд справи здійснюється без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд приходить до наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 є власником автомобіля Land Rover Discovery н.з. НОМЕР_2 .
07.05.2019 року о 22 год. 20 хв. в м. Києві ОСОБА_2 , керуючи автомобілем Chery Tiggo н.з. НОМЕР_1 , рухаючись по пр. Науки, 102 у м. Києві, не стежив за дорожньою обстановкою, при зміні напрямку руху не впевнився, що це буде безпечним та скоїв зіткнення з автомобілем Land Rover Discovery н.з. НОМЕР_2 , внаслідок чого транспортні засоби отримали пошкодження.
Постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 08.07.2019 року у справі № 752/10345/19 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 02.08.2019 року виправлено описки у постанові від 08.07.2019 року.
Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративні правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалено вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Таким чином, в силу положень ч. 6 ст. 82 ЦПК України наявність винних дій ОСОБА_2 у настанні дорожньо-транспортної пригоди, що сталась 24.03.2020 року, є доведеною, та не підлягає доказуванню.
Внаслідок дорожньо-транспортної приходи автомобіль Land Rover Discovery н.з. НОМЕР_2 , власником якого є позивач, отримав механічні пошкодження.
На момент ДТП цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 була застрахована ТДВ «Експерес Страхування» згідно з Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АМ/6780324 з лімітом відповідальності за шкоду, заподіяну майну, 100 000,00 грн.
ТДВ «Експерс Страхування» виплатило страхове відшкодування в межах ліміту відповідальності у розмірі 100 000,00 грн.
Згідно звіту ТОВ «Клевер Експерт» про оцінку вартості матеріального збитку, заподіяного власнику колісного транспортного засобу, № 332/06-19 від Land Rover Discovery н.з. НОМЕР_2 , вартість матеріального збитку складає 422 461,71 грн., ринкова вартість з урахуванням ПДВ автомобіля Land Rover Discovery н.з. НОМЕР_2 складає 422 461,71 грн., вартість відновлювального ремонту - 599 994,60 грн.
Згідно звіту ТОВ «Клевер Експерт» про оцінку транспортного засобу № 332/06-19/1 від 12.08.2019 року, ринкова вартість автомобіля Land Rover Discovery н.з. НОМЕР_2 з урахуванням пошкоджень, отриманих внаслідок ДТП від 07.05.2019 року, становить 155 550,00 грн.
Пунктом 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України встановлено, що реальними збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.
Частинами 1 та 2 ст. 1166 ЦК України визначено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК Українивстановлено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, зокрема, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Норми ст. ст. 1166, 1188 ЦК України передбачають презумпцію вини. Якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є правовою підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.
Аналіз наведених норм, з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності й диспозитивності цивільного процесу, дає підстави для висновку про те, що законом не покладається на позивача обов'язок доказування вини відповідача в заподіянні шкоди. З огляду на презумпцію вини заподіювача шкоди (ч. 2 ст. 1166 ЦК України), відповідач звільняється від обов'язку відшкодувати шкоду, якщо доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (ч. 5 ст. 1187 ЦК, п. 1 ч. 2 ст. 1167 ЦК). Потерпілий має довести належними доказами факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, а тако ж факт того, що відповідач є заподіювачем шкоди або особою, яка відповідно до закону зобов'язана відшкодувати шкоду.
Стороною відповідача зазначена вище презумпція не спростована, що дає підстави суду для висновку про наявність вини ОСОБА_2 як заподіювача шкоди.
Відповідно до ч. 3 ст. 988 ЦК України страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором.
Згідно зі ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Відповідно до пункту 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон № 1961-IV) у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цимЗакономпорядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відтак відшкодування шкоди власником транспортного засобу або винуватцем ДТП, відповідальність яких застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, якщо у страховика не виникло обов'язку з відшкодування шкоди, або розмір шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика, а також у разі, коли страховик має право регресу до особи, яка застрахувала свою відповідальність.
Статтями 28, 29 Закону № 1961-ІV передбачено, що шкода, заподіяна в результаті ДТП майну потерпілого, - це шкода, пов'язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу; з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху; з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого; з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті ДТП; з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров'я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу; з евакуацією транспортних засобів з місця ДТП. При цьому у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок ДТП, з евакуацією транспортного засобу з місця ДТП до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент ДТП, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
За умовами ст. 30.1 Закону транспортний засіб вважається фізично знищеним якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з аварійним сертифікатом (рапортом), звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним аварійним комісаром, оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди. Якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди.
Верховний Суд у постанові від 04.12.2019 року в справі № 359/2309/17 вказав, що майнова шкода повинна бути відшкодована особою, яка завдала шкоду та застрахувала свою цивільно-правову відповідальність, лише у разі встановлення законодавчих обмежень щодо відшкодування шкоди страховиком.
Судом встановлено, що сторонами у справі не оспорюється факт ДТП, вини відповідача та отримання позивачем від страховика суми страхового відшкодування у розмірі 100 000,00 грн.
Оскільки автомобіль Land Rover Discovery н.з. НОМЕР_2 є фізично знищеним, так як витрати на відновлювальний ремонт перевищують вартість транспортного засобу до ДТП, предметом спору є відшкодування різниці між вартістю транспортного засобу до та після ДТП. Щодо обставин визнання автомобіля фізично знищеним відповідач не заперечив.
Якщо потерпілий звернувся до страховика й одержав страхове відшкодування, але його недостатньо для повного відшкодування шкоди, деліктне зобов'язання зберігається до виконання особою, яка завдала шкоди, свого обов'язку згідно зі ст. 1194 ЦК України відшкодування потерпілому різниці між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яка ним одержана від страховика.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15.10.2020 року у справі № 755/7666/19 (провадження № 61-10010св20).
У постанові Верховного Суду від 05.08.2020 року у справі № 362/3680/17, провадження № 61-40490св18 у подібних правовідносинах, де позивач, так само як і у цій справі, просив відповідно до 1194 ЦК України стягнути з відповідача різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням) та його автомобіль в розумінні статті 30 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» теж вважався фізично знищеним, касаційний суд дійшов висновку, що ухвалення законного й обґрунтованого рішення у справі є неможливим без визначення відповідно до ст. 30 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» різниці між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди.
Для правильного застосування норм права такий спір має вирішуватись за правилами п. 30.1, ст. 30 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Згідно п. 30.1, ст. 30 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з аварійним сертифікатом (рапортом), звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним аварійним комісаром, оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди.
Пункт 30.2 ст.30 того ж Закону України зазначає, що якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди.
Виходячи із норм права вказаного Закону, автомобіль позивача є фізично знищеним, так як його відновлювальний ремонт значно перевищує вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди, а матеріальна шкода завдана автомобілю дорівнює його ринковій вартості. Таким чином, позивачу як власнику транспортного засобу на підставі п. 30.2 ст.30 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів'відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця ДТП.
Відповідно до звіту ТОВ «Клевер Експерт» про оцінку вартості матеріального збитку, заподіяного власнику колісного транспортного засобу, № 332/06-19 від 27.06.2019 року, вартість матеріального збитку складає 422 461,71 грн., ринкова вартість з урахуванням ПДВ автомобіля Land Rover Discovery н.з. НОМЕР_2 складає 422 461,71 грн., вартість відновлювального ремонту - 599 994,60 грн.
Відповідно до звіту ТОВ «Клевер Експерт» про оцінку транспортного засобу № 332/06-19/1 від 12.08.2019 року, ринкова вартість автомобіля Land Rover Discovery н.з. НОМЕР_2 з урахуванням пошкоджень, отриманих внаслідок ДТП від 07.05.2019 року, становить 155 550,00 грн.
Вказані висновки суд не вбачає підстав для не прийняття до уваги, окрім того, останні відповідачем доказами в розрізі положень ст. ст. 76-81 ЦПК України не спростовані.
Отже, різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди складає: 422 461,71 грн. (ринкова вартість транспортного засобу на момент ДТП) -155 550,00 грн (вартість транспортного засобу після дорожньо-транспортної пригоди)= 266 911,71 грн.
Також встановлено, що цивільно-правова відповідальність відповідача на момент ДТП була застрахована в ТДВ «Експрес-Страхування» згідно з Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АМ/6780324 з лімітом відповідальності за шкоду, заподіяну майну, 100 000,00 грн.
ТДВ «Експерс Страхування» виплатило страхове відшкодування в межах ліміту відповідальності у розмірі 100 000,00 грн.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.07.2018 року (справа № 755/18006/15-ц), вказала, що у випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов'язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов'язаним суб'єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку. Після такої виплати деліктне зобов'язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього.
Відповідно до ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Відтак, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальностівласників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у ст. 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.
У даній справі, вбачається, що немає покладання обов'язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, що не суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності ст. З Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Відповідно до ч. ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч. ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи викладене та мету інституту страхування, приймаючи до уваги, що ліміт страхової відповідальності ТДВ «Еспрес Страхування» становив 100000,00 грн., і страхове відшкодування було здійснено у такому розмірі, то різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди 266 911,71грн. -100 000,00 грн. буде дорівнювати 166 911,71 грн., і саме ця сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача як різниця між вартістю транспортного засобу до та після ДТП з урахуванням застрахованої цивільно-правової відповідальності.
Тому, суд надходить до висновку й про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача витрат, понесених за складання звітів про оцінку вартості матеріального збитку, заподіяного власнику колісного транспортного засобу, № 332/06-19 від 27.06.2019 року та звіту про оцінку транспортного засобу № 332/06-19/1 від 12.08.2019 року в розмірі 5 000,00 грн.
За таких обставин позов у цій частині підлягає задоволенню.
Щодо відшкодування моральної шкоди.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, завдання моральної шкоди іншій особі (п. 3 ч. 2 ст. 11 ЦК України). Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди (п. 9 ч.2ст. 16 ЦК України).
Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я (ч.1 та п. 1 ч. 2 ст.23 ЦК України).
Виходячи з положень ст.ст. 16 і 23 ЦК України та змісту права на відшкодування моральної шкоди в цілому, як способу захисту суб'єктивного цивільного права, компенсація моральної шкоди повинна відбуватися в будь-якому випадку її спричинення - право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає внаслідок порушення права особи незалежно від наявності спеціальних норм цивільного законодавства (п. 92 постанови Великої Палати Верховного Суду від 01.09.2020 року у справі № 216/3521/16-ц).
Згідно ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна.
Шкода, заподіяна в результаті ДТП майну потерпілого, - це шкода, пов'язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу; з евакуацією транспортних засобів з місця ДТП (ст. 28 Закону № 1961-IV).
Потерпіла особа у разі настання страхового випадку набуває право на відшкодування моральної шкоди. Страхове відшкодування такої шкоди охоплює лише шкоду потерпілій фізичній особі, заподіяну у зв'язку з її каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я (зокрема, смертю).
Відповідач, який спричинив настання страхового випадку, відшкодовує моральну шкоду заподіяну у зв'язку з каліцтвом або смертю потерпілогоу разі, якщо її розмір перевищує ліміт відповідальності страховика, та у випадку, якщо потерпіла особа просить відшкодувати моральну шкоду з інших підстав, ніж заподіяння шкоди життю та здоров'ю потерпілого.
Як встановлено судом, через дії відповідача автомобіль позивача є фізично знищеним, що звичайно вплинуло на якість його повсякденного життя через позбавлення можливості використання такого транспортного засобу у власних (особистих) цілях, що викликало суттєві незручності і вимушені зміни у житті та безумовно спричиняло душевні страждання.
Позивач просить стягнути моральну шкоду, яка не охоплюється страховим відшкодуванням, оскільки не стосується шкоди, заподіяної життю та здоров'ю потерпілого (згідно з ст. 23 Закону № 1961-IV) та не належить до шкоди, заподіяної майну (згідно зст. 28 Закону № 1961-IV). Тому відповідальність за заподіяну позивачу моральну шкоду, яка полягає в його моральних стражданнях та інших немайнових втратах через спричинене з вини страхувальника ДТП, має бути співмірно компенсована останнім.
Відповідно до ч. 3 ст. 23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
З огляду на обставини справи, беручи до уваги принципи, які повинні враховуватись при стягненні моральної шкоди, суд вважає, що розмір моральної шкоди, який вказаний позивачем - 100 000 грн., є завищеним.
Враховуючи викладене, глибину емоційних та моральних страждань, незручності і обмеження у зв'язку з порушенням звичайного способу життя, життєвих зв'язків, суд вважає обґрунтованим відшкодування позивачу моральної шкоди у розмірі 5 000,00 грн. Розмір відшкодування має бути адекватним нанесеній моральній шкоді, при цьому, відшкодування моральної шкоди не може бути засобом отримання доходу.
Отже, вимоги у частині позову про стягнення моральної шкоди підлягають задоволенню частково.
Щодо витрат на правову допомогу.
В своїх роз'ясненнях, наданих у п.п.47-48 Постанови Пленуму «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» від 17.10.2017 року №10, ВССУ зазначив, що право на правову допомогу гарантовано ст. ст. 8, 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України (рішення від 16.11.2000 року № 13-рп/2000; рішення від 30.09.2009 року № 23-рп/2009; рішення від 11.07.2013 року № 6-рп/2013).
Витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги. При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (ст. 6Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність») або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору (ст. ст. 12, 42, 56 ЦПК України).
Розмір витрат на оплату правової допомоги визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає правову допомогу. Підстави, межі та порядок відшкодування судових витрат на правову допомогу, надану в суді як адвокатом, так і іншим фахівцем у галузі права, регламентовано у п. 2 ч. 3 ст. 79, ст. ст. 84, 88, 89 ЦПК України.
Витрати на правову допомогу, граничний розмір якої визначено відповідним законом, про що зазначено в п. 47 цієї постанови, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов'язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Надання платної правової допомоги регламентується Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», згідно ч. 1 ст. 26 якого, адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: договір про надання правової допомоги; довіреність; ордер; доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
В матеріалах справи міститься: договір про надання юридичних послуг від 05.08.2019 року, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «Клевер Експрес» та копія квитанції на суму 12 500,00 грн. на оплату юридичних Черниш Я.В. ТОВ «Клевер Експрес», однак в порушення вимог ст. 163 ЦПК України до позовної заяви не додано документів, які містять детальний опис робіт, вчинених адвокатом. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. До того ж, як вбачається, витрати на оплату юридичних послуг не є вимушеними, адже всі процесуальні документи подані до суду безпосередньо позивачем. Доказів того, що послуги були надані ТОВ «Клевер Експрес», матеріали справи не містять.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1 775,37 грн. (1 719,12 грн. + 56,25 грн. (пропорційно до розміру задоволених вимог в частині відшкодування моральної шкоди).
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 76-81, 89, 133, 141, 274-279, 280-284, 352, 354 ЦПК України, суд, -
позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 у відшкодування матеріального збитку 166 911,71 грн. (сто шістдесят шість тисяч дев'ятсот одинадцять гривень 71 копійка).
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральної шкоди у розмірі 5 000,00грн. (п'ять тисяч гривень 00 копійок).
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати, понесені на проведення оцінки вартості та складання звітів, в розмірі 5 000,00грн. (п'ять тисяч гривень 00 копійок).
Стягнути ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1 775,37 грн. (одна тисяча сімсот сімдесят п'ять гривень 37 копійок).
В решті частини позовних вимог - відмовити.
Відомості щодо учасників справи:
Позивач - ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_1 .
Відповідач - ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_5 , адреса: АДРЕСА_2 .
Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя В.С. Хоменко