Придніпровський районний суд м.Черкаси
Справа № 711/2632/21
Провадження № 2/711/249/22
28 жовтня 2022 року Придніпровський районний суд м. Черкаси у складі:
головуючого - судді Скляренко В.М.
при секретарі Копаєвій Є.В.
за участі:
позивачки ОСОБА_1
відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
представника відповідача ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Черкаси цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про виділ в натурі частки нерухомого майна, що перебуває у спільній власності,
Позивачка ОСОБА_1 звернулася до Придніпровського районного суду м. Черкаси з позовом, в якому зазначила, що вона разом з відповідачами є співвласниками жилого блоку №7 за адресою: АДРЕСА_1 . Зазначене майно було придбано сторонами 26.07.2019 на підставі договорів купівлі-продажу, укладених сторонами з ТОВ «ВАТФАРМ», і належить їм на праві спільної часткової власності з наступним розміром часток: ОСОБА_1 - 38/100, ОСОБА_2 - 18/100, ОСОБА_3 - 44/100. Оскільки сторони не дійшли згоди щодо спільного користування таким майном, а позивачка бажає виділення її частки в натурі, то вона звернулася до суду з даним позовом, в якому просила виділити належну їй частку в розмірі 38/100 житлового блоку №7 за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до варіанту №3 розподілу блоку згідно висновку експертного будівельно-технічного дослідження №49/20/буд від 27.10.2020. В подальшому позивачка уточнила свої вимоги і просила здійснити виділ в натурі її частки у відповідності до варіанту №2 виділу в натурі 38/100 часток жилого блоку №7 згідно висновку судової будівельно-технічної експертизи №02/22-БТ від 17.05.2022.
Відповідачі заперечили проти позовних вимог.
04.06.2021 судом відкрито провадження у справі з визначенням розгляду справи за правилами загального позовного провадження.
15.11.2021 від представника відповідачки ОСОБА_3 - адвокат Альбердієвої І.В. надійшов письмовий відзив проти позову. У наданому суду відзиві зазначається, що наданий позивачкою експертний висновок містить варіанти розподілу житлового блоку, а не виділу частки позивачки. Також зазначає, що спірний житловий блок №7 не підлягає поділу в натурі, оскільки не передбачає варіанти виділення сторони ізольованих приміщень, не може використовуватись як окремі квартири та неможливо переобладнати в такі квартири з окремими виходами (2 поверх). Тож представник відповідача просила суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі у зв'язку з технічною неможливістю виділити в натурі частку позивачки із спільного майна, що підлягає поділу.
17.11.2021 за клопотанням позивачки судом призначено судову будівельно-технічну експертизу для вирішення питання можливості виділення в окреме приміщення часток жилого блоку № НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_1 , - у відповідності до часток співвласників та які можливі варіанти такого виділу, а провадження у справі зупинено до одержання висновку експерта.
07.02.2022 судом поновлено провадження у справі у зв'язку із надходження клопотання судового експерта щодо уточнення питання з яких проводиться експертне дослідження.
18.02.2022 судом уточнено питання, які поставлені перед експертом ухвалою суду від 17.11.2021, та на вирішення судового експерта поставлене питання щодо можливості виділити в натурі належну ОСОБА_1 частку в блоці №7 гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1 , - а провадження у справі зупинено до одержання висновку експерта.
На виконання зазначеної ухвали суду судовим експертом Оніщенко Н.С. було складено висновок №02/22-БТ від 17.05.2022, який знаходиться в матеріалах судової справи.
25.05.2022 судом поновлено провадження у справі.
За клопотанням представника відповідача ОСОБА_3 судом ухвалено рішення про допит в судовому засіданні судового експерта Оніщенко Н.С.
06.09.2022 закрите підготовче провадження, а розгляд справи призначений на 28.10.2022.
В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 підтримала позовні вимоги та наполягала на їх задоволенні. Пояснила, що бажає щоб її частка була виділена в натурі згідно варіанту №2 висновку судового експерта №02/22-БТ від 17.05.2022.
Представник відповідачки ОСОБА_3 - адвокат Альбердієва І.В. в судовому засіданні пояснила, що причиною звернення позивачки до суду є неможливість спільного користування спірним майном, але сторони не встановлювали порядку користування спільним майном. Пояснила, що згідно технічного паспорту можна виділити кожній із співвласників окрему кімнату, але всі інші приміщення можуть бути тільки у спільному користуванні, оскільки кухня та душ потрібна усім співвласникам. Також пояснила, що приміщення не будуть ізольованими і не будуть мати окремих виходів. Вважає, що виділ частки позивачки в натурі є неможливим, а тому просила відмовити у позові.
Відповідачка ОСОБА_2 , суду пояснила, що заперечує проти задоволення позову, оскільки її не влаштовує поділ спірного житлового блоку за варіантом №2, тому, що душ виділять позивачці, іншій відповідачці - балкон, а їй тоді залишиться одна кімната.
Відповідачка ОСОБА_3 суду пояснила, що не визнає позовних вимог та вважає, що вони не підлягають до задоволення. Пояснила, що вони всі живуть у гуртожитку і виділити в натурі частку позивачки неможливо.
Судовий експерт ОСОБА_5 суду пояснила, що у висновку нею запропоновані можливі два варіанти виділу позивачці в натурі її частки у спірному житловому об'єкті, які наближені до фактичного порядку користування, що склався між співвласниками і надала роз'яснення щодо висновку судової експертизи. Вважає, що запропоновані варіанти відповідають вимогам для здійснення виділу в натурі частки житлових приміщень.
Заслухавши пояснення сторін та їх представників, судового експерта, дослідивши надані суду письмові докази та оцінивши їх у сукупності, судом встановлені наступні обставини справи та відповідні їм правовідносини.
Сторони є співвласниками об'єкту житлової нерухомості за адресою: АДРЕСА_2 (далі - спірне житло). Зазначене майно набуте сторонами за договорами купівлі-продажу, укладеними кожним з них 26.07.2019 з ТОВ «ВАТФАРМ», і належить їм на праві спільної часткової власності, а розмір часток співвласників складає: ОСОБА_1 - 38/100 часток; ОСОБА_3 - 44/100 часток; ОСОБА_2 - 18/100 часток.
Право власності сторін на спірне житло зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно /а.с.9/. Згідно технічного паспорту, виготовленого КП «Черкаське обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації» станом на 19.09.2007, спірне житло складається з наступних приміщень, наведених у таблиці:
літераповерхи№ квартириномери приміщеньПризначення приміщенняЗагальна площа приміщеньПлоща житлових квартир, кв.м
житловадопоміжна
А-92725Жила21.421.4
26Коридор6.5 6.5
•27Вмивальник4.7 4.7
28Душ1.5 1.5
29Вбиральня1.1 1.1
30Вбиральня1.1 1.1
31Вмивальник1.6 1.6
32Жила28.028.0
33Жила12.412.4
34Жила11.611.6
35Жила12.112.1
36Жила11.611.6
37Коридор9.1 9.1
38Кухня9.6 9.6
Балкон (2.8х0.3)0.8
Лоджія (4.4х0.5)2.2
Всього135.397.135.2
Станом на момент розгляду справи судом у спірному житлі фактично проживають всі його співвласники, а саме: позивачка ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Вказана обставина не заперечувалася сторонами.
На теперішній час у фактичному користуванні позивача перебувають наступні приміщення спірного житла: приміщення № НОМЕР_2 (жила кімната), площею 12.4 кв.м; приміщення №35 (жила кімната), площею 12.1кв.м.
У коридорі, приміщення №26, до стіни, яка межує з приміщенням №33 (жила), де мешкає позивачка, побудована перегородка з плит ДСП та з дверним блоком, розміром 0.4x2.72м, площею 1.1 кв.м. Фактично цим новоутвореним приміщенням, площею 1.1 кв.м, користується позивачка.
Також позивачка користується: приміщенням АДРЕСА_3 , площею 1.5 кв.м, при огляді якого експертом встановлено, що дане приміщення використовується, як комора; частиною лоджії (що межує з віконним прорізом жилої кімнати № НОМЕР_2 ), довжиною 2.2 м, площею 1.1 кв.м.
Зазначені обставини справи не оспорюються сторонами, а також підтверджуються змістом висновку судового експерта, оскільки були встановлені експертом під час проведення експертного дослідження та огляду спірного житла.
На теперішній час позивачка бажає виділу в натурі належної їй частки спірного житла.
При цьому, згідно висновку судової будівельно-технічної експертизи №02/22-БТ від 17.05.2022 експертом запропоновані два варіанти виділу в натурі 38/100 часток спірного житла.
За варіантом №2 співвласнику ОСОБА_1 запропоновані приміщення в роздільне користування:
?приміщення №33 (жила кімната), площею 12.4 кв.м;
?приміщення №35 (жила кімната), площею 12.1 кв.м;
?приміщення, №28, душ, площею 1.5 кв.м;
?частину приміщення №26, коридор, площею 1.1 кв.м;
?частину приміщення лоджії, площею 1.1 кв.м;
?частину жилого приміщення №32 розміром 2,25x3,7м, площею 8.3 кв.м, що межує з жилим приміщенням №33.
Площа запропонованих приміщень в роздільне користування для співвласника ОСОБА_1 , складає 36.5 кв.м, що на плані зображено червоним кольором.
Для забезпечення доступу співвласників до приміщень, якими вони користуються, запропоновано виділити приміщення або частину приміщення загальною площею 30,1 кв.м (по 10,03 кв.м на кожного співвласника) в спільне користування, що на план схемі зображено жовтим кольором, а саме:
?частину приміщення №26, коридор, площею 5.4 кв.м;
?приміщення №27, вмивальник, площею 4.7 кв.м;
?частину приміщення №32, жила кімната, розміром 1.39x4.36м площею 6.1 кв.м та розміром 1.33x1.10м площею 1.5 кв.м;
?частину приміщення №37, коридор, розміром 2.55x1.10м площею 2.8 кв.м;
?приміщення №38, кухня, площею 9.6 кв.м.
Разом у спільне користування для двох співвласників - ОСОБА_1 і ОСОБА_2 - запропоновано приміщення №30 (вбиральня) площею 1.1кв.м /2 = 0.55 кв.м, на план схемі зображено синім кольором.
Для забезпечення доступу двох співвласників - ОСОБА_1 і ОСОБА_3 - до приміщення лоджії та відповідних приміщень, які перебувають у їх користуванні (жилі приміщення №34 та №35) запропоновано виділити частину жилого приміщення №32 розміром 2.11x3.71м, площею 7.8 кв.м, та частину лоджії розміром 1.53 м, площею 0.8 кв.м, що разом складає 8.6 кв.м (по 4.3 кв.м на одного співвласника) і на план схемі зображено зеленим кольором.
Отже, співвласнику ОСОБА_1 запропоновані приміщення жилого блоку №7, площею: 36.5 кв.м в роздільне користування; 10.03 кв.м у спільне користування для трьох співвласників ( ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ); 0.55 кв.м у спільне користування для двох співвласників ( ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ); 4.3 кв.м у спільне користування для двох співвласників ( ОСОБА_1 , ОСОБА_3 ), що разом складає 51,4 кв.м (36.5 кв.м. + 10.03 кв.м. + 0.55 кв.м. + 4.3 кв.м.) і становить 38/100 частин спірного житла.
За таких обставин позивачка вимагає здійснити виділ в натурі належні їй 38/100 часток спірного житла згідно варіанту №2 висновку судового експерта №02/22-БТ від 17.05.2022, внаслідок чого звернулась до суду з даним позовом.
Отже між сторонами існує спір, який виник з правовідносин щодо реалізації права спільної часткової власності, що регулюється нормами Конституції України, Цивільного кодексу України (далі - ЦК) та інших нормативно-правових актів.
Положеннями ст. 41 Конституції передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Право приватної власності є непорушним.
Загальні положення про право власності викладені у главі 23 ЦК.
Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦК правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Частиною 1 ст. 321 ЦК встановлено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
За правилами ч. 1 ст. 319 ЦК, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Однак право власності за своєю правовою природою не є необмеженим.
На підставі ч. 2 ст. 319 ЦК власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства.
Згідно ч. 5 ст. 319 ЦК власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.
З огляду на ч. 7 ст. 319 ЦК діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Законодавчі обмеження здійснення права власності, які пов'язані з особливостями правового регулювання інституту права спільної власності містяться в спеціальних нормах глави 26 ЦК «Право спільної власності».
Поняття спільної часткової власності визначено в ч. 1 ст. 356 ЦК як власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності. Отже, право спільної часткової власності - це право двох або більше осіб за своїм розсудом володіти, користуватися і розпоряджатися належним їм у певних частках майном, яке складає єдине ціле.
Кожен учасник спільної часткової власності володіє не часткою майна в натурі, а часткою в праві власності на спільне майно в цілому. Ці частки є ідеальними й визначаються відповідними процентами від цілого чи у дробовому вираженні.
Відповідно до ч. 3 ст. 358 ЦК учасники спільної часткової власності здійснюють свої права за їх згодою та можуть домовитись про порядок користування і володіння майном, яке перебуває у їх спільній власності. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 364 ЦК співвласник має право на виділ у натурі частки з майна, що є у спільній частковій власності. Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (ч. 2 ст. 183 ЦК), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки.
Аналіз зазначених норм закону свідчить, що визначальною передумовою здійснення виділу в натурі частки із спільної власності є наявність технічної можливості здійснити поділ об'єкта спільної власності. Оскільки після виділу частки зі спільного нерухомого майна в порядку ст. 364 ЦК право спільної часткової власності припиняється, то при цьому власнику, що виділяється, та власникам, що залишаються, має бути виділена окрема площа, яка повинна бути ізольованою від приміщення іншого співвласника, мати окремий вихід, окрему систему життєзабезпечення (водопостачання, водовідведення, опалення тощо), тобто складати окремий об'єкт нерухомого майна в розумінні статті 181 ЦК та типів об'єктів нерухомого майна, визначених пп. 3 п. 7 Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2011р. №1141.
Порядок проведення таких робіт та розрахунок часток визначається Інструкцією щодо проведення поділу, виділу та розрахунку часток об'єктів нерухомого майна, затвердженою наказом МЖКГ України від 18 червня 2007 року №55.
Аналіз змісту висновку судового експерта №02/22-БТ від 17.05.2022 та запропонованих ним варіантів виділу в натурі частки позивачки у спірному житлі свідчить, що фактично неможливо в даному випадку здійснити такий виділ шляхом забезпечення створення окремого ізольованого житла, яке може бути переобладнане в квартиру.
В цьому контексті суд зауважує, що відповідно до пункту 14 постанови Пленуму Верховного Суду від 25 грудня 1995 (зі змінами, внесеними постановою від 25 травня 1998) № 15 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» квартира, яка є спільною сумісною чи спільною часткою власності, на вимогу учасника (учасників) цієї власності підлягає поділу в натурі, якщо можливо виділити сторонам ізольовані жилі та інші приміщення із самостійними виходами, які можуть використовуватись як окремі квартири або ті, які можна переобладнати в такі квартири. У протилежному випадку може бути встановлено порядок користування приміщенням квартири, якщо про це заявлено позов.
При здійсненні права власності співвласниками щодо спільного майна потрібно враховувати правову природу такої власності, адже співвласникам належить так звана ідеальна частка у праві власності на спільне майно, яка є абстрактним вираженням співвідношення в обсязі прав співвласників спільної власності. Отже, кожному з них належить не частка у спільному майні, а частка у праві власності на це майно. Визнання за кожним зі співвласників права на конкретну частину майна в натурі спричинить припинення спільної власності. Поняття ж реальної частки використовується при поділі спільного майна в натурі в разі припинення його спільного правового режиму, а також може застосовуватися відповідно до ч. 3 ст. 358 ЦК при встановленні співвласниками порядку користування спільним майном в натурі згідно з розмірами належних їм часток.
В контексті обставин спірних правовідносин слід звернути увагу, що сторони є співвласниками житлового блоку гуртожитку, що обумовлює існування окремих житлових кімнат та допоміжних приміщень загального користування. Виділення позивачці в натурі (окреме користування) частини квартири загального заселення відповідно до варіанту №2, запропонованого висновком експерта, та на якому наполягає позивачка, неможливо у зв'язку з тим, що частина допоміжних приміщень в будь-якому випадку має залишитись у спільному користуванні з іншими співвласниками.
З огляду на положення ст.ст. 379-382 ЦК щодо поняття житла, переобладнання приміщення в ізольовані квартири, як правило, супроводжується необхідністю улаштування інженерних комунікацій, зокрема мереж газо-, електропостачання, водопостачання та водовідведення, і такі роботи проводяться за технічними умовами та проектами, розробленими спеціалізованими організаціями, та з додержанням відповідних норм і правил за погодженням компетентних органів.
Зокрема, виходячи з положень статей 183, 367 ЦК та роз'яснень, що містяться в пункті 6 зазначеної вище постанови Пленуму Верховного Суду України, при вирішенні справ про виділ в натурі часток жилого будинку, що є спільною частковою власністю, судам належить мати на увазі те, якщо при цьому можливо кожній із сторін може бути виділено відокремлену частину будинку з самостійним виходом (квартиру). Виділ також може мати місце при наявності технічної можливості переобладнати приміщення в ізольовані квартири.
Якщо виділ частки будинку в натурі неможливий, суд вправі за заявленим про це позовом встановити порядок користування відособленими приміщеннями (квартирами, кімнатами) такого будинку. У цьому разі окремі підсобні приміщення (кухня, коридор тощо) можуть бути залишені в загальному користуванні учасників спільної часткової власності.
В цьому аспекту суд зауважує, що поняття «житловий блок» включає в себе об'єкт нерухомості, що складається з кількох житлових приміщень і при цьому належить кільком власникам. Найчастіше в такому об'єкті проживає кілька сімей, при цьому вони користуються спільними приміщеннями: кухня, коридор, ванна кімната, туалет.
У житловому блоці (секції) у гуртожитку, де мешкають два і більше наймачів, розмір загальної площі, що передається у власність громадян, визначається як сума площ займаних наймачами жилих кімнат (з урахуванням відповідних коефіцієнтів площі розташованих в них веранд, засклених балконів, лоджій, холодних комор, відкритих балконів, лоджій та терас) та площі підсобних приміщень, яка розподіляється між всіма наймачами пропорційно площі займаних ними жилих кімнат.
Місця загального користування в житловому блоці (секції) гуртожитку - це санітарні вузли (туалет, ванна кімната), передпокій, комора і кухня. При цьому балкон і лоджія, які знаходяться в кімнаті, що належить кому-небудь, до місць загального користування не належать, і користуватися ними має право тільки власник даного приміщення.
Відповідно до п. 6.3 Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, затвердженого наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 16 грудня 2009 року №396, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 січня 2010 року за №109/17404, при приватизації жилих приміщень у гуртожитку коридорного типу у власність мешканцям передаються тільки кімнати (з урахуванням відповідних коефіцієнтів площі розташованих в них веранд, засклених балконів, лоджій, холодних комор, відкритих балконів, лоджій та терас), яким надаються відповідні номери. Пунктом 7 такого Положення передбачено, що допоміжні приміщення передаються у спільну власність громадян одночасно з приватизацією ними квартир, жилих приміщень (кімнати, кімнат, жилих блоків, секцій) у гуртожитках, кімнат у комунальних квартирах і окремо приватизації не підлягають.
Таким чином, згідно із законом дозволено приватизувати в одноосібне володіння лише частину, кімнату або кілька кімнат житлової секції гуртожитку. Фактично, виділити в натурі частину загальної площі не представляється можливим, тому що місця загального користування (туалет, ванна кімната, коридор, передпокій) знаходяться у спільному користуванні всіх співвласників житла загального заселення, як в даному випадку.
У сусідів, які проживають в житловій секції гуртожитку, однакові права користування загальною площею. Ніхто з них не може обмежити доступ до цих приміщень або зовсім припинити користування ними. Сторони можуть не тільки користуватися приміщеннями, а й мати у своєму розпорядженні там свої меблі, техніку та інші предмети з урахуванням того, що це не буде ущемляти інтереси інших мешканців.
По обставинам спірних правовідносин судом встановлено, що порядок користування спірним житлом сторонами вже встановлено за фактичним користуванням, оскільки у користуванні кожного із співвласників перебувають окремі житлові приміщення (кімнати) і в загальному користуванні знаходяться допоміжні приміщення, які неможливо виділити в окреме користування позивачці або відповідачам без порушення прав співвласників у праві власності на спільне майно.
За таких обставин суд приходить до висновку про необхідність відхилення позовних вимог та ухвалення рішення про відмову у позові в повному обсязі.
З огляду на положення ст. 141 ЦПК України, враховуючи, що позов не підлягає до задоволення, то понесені позивачем судові витрати не підлягають відшкодуванню. У свою чергу відповідачі не заявляли вимог про відшкодування понесених ними судових витрат, внаслідок чого на підставі ст.ст. 13, 141, п. 8 ч. 3 ст. 178 ЦПК України такі витрати також не підлягають відшкодуванню.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст.5, 10, 12, 13, 81, 82, 141, 178, 263-265 ЦПК України, ст.ст. 183, 316, 319, 321, 356, 364, 367, 379-382 ЦК України, суд, -
В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про виділ в натурі частки нерухомого майна, що перебуває у спільній власності - відмовити. Рішення суду може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду на протязі тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення складений 01.11.2022 року.
Головуючий: В.М. Скляренко