Постанова
Іменем України
01 липня 2009 року Справа № 2-2/2318-2009
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді ,
суддів ,
,
за участю представників сторін:
представник позивача: Бишевець Ілона Борисівна, довіреність № б/н від 07.04.09, товариство з обмеженою відповідальністю "УКРФІД";
представник відповідача: не з'явився, товариство з обмеженою відповідальністю "Продпоставка";
розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Продпоставка" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Толпиго В.І.) від 21 травня 2009 року у справі № 2-2/2318-2009
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "УКРФІД" (вул. Хмельницька, 10, місто Київ, 03115)
до товариства з обмеженою відповідальністю "Продпоставка" (вул. Лимановська, 94,с. Лиманне, Сакський р-н,96525)
про стягнення 36506,00 грн,
У квітні 2009 року позивач -товариство з обмеженою відповідальністю "УКРФІД" звернувся до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою до відповідача про стягнення 36 506,00 грн заборгованості за поставлений товар.
Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем обов'язку з оплати поставленого товару.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Толпиго В.І.) від 21 травня 2009 року у справі № 2-2/2318-2009 задоволено позов товариства з обмеженою відповідальністю "УКРФІД" до товариства з обмеженою відповідальністю "Продпоставка" про стягнення 36506,00 грн.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з доведеності факту неналежного виконання відповідачем його обов'язків з оплати поставленого товару.
Не погодившись з зазначеним рішенням суду, відповідач звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду скасувати та прийняти нове рішення.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовано порушенням судом першої інстанції норм процесуального права, що виразилось у розгляді справи без представника відповідача.
В інший частині по суті наявних порушень встановлених місцевим судом, відповідачем ніяких заперечень в апеляційній скарзі не наведено.
У відзиві на апеляційну скаргу, який надійшов на адресу Севастопольського апеляційного господарського суду 01 липня 2009 року за вх. № 5533 позивач просить залишити рішення суду першої інстанції без змін.
За розпорядженням виконуючого обов'язки заступника голови Севастопольського апеляційного господарського суду від 01 липня 2009 року у складі судової колегії була проведена заміна судді Волкова К.В. на суддю Заплава Л.М.
У судовому засіданні представник позивача проти скарги заперечував, просив залишити рішення суду першої інстанції без змін. Представник відповідача в судове засідання не з'явився, надав клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з перебуванням його представника у відрядженні.
Враховуючи, що стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами, стаття 28 цього Кодексу не обмежує кількості представників, яких може призначити одна особа, а також те, що явка зазначених осіб не була визнана обов'язковою, судова колегія вважає заявлені клопотання безпідставним та такими, що не підлягають задоволенню.
Розглянувши справу повторно у порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступні обставини.
Як вбачається з матеріалів справи, товариство з обмеженою відповідальністю "УКРФІД" поставило товариству з обмеженою відповідальністю "Продпоставка" товар на загальну суму 79506,00 грн (включаючи податок на додану вартість). На оплату поставленого товару на суму 19506,00 грн (включаючи податок на додану вартість) позивачем відповідачу був пред'явлений рахунок №106 від 21 листопада 2008 року.
Товар у повному об'ємі, вказаному у видатковій накладній та рахунку на оплату, було отримано представником відповідача за довіреністю серії НБЙ №737405 від 21 листопада 2008 року Кудіновим В.О.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Продпоставка" розрахувалось за поставлений товари лише частково, сплативши суму 43000,00грн, що підтверджується банківськими виписками по особовому рахунку позивача.
Листом №75 від 20 березня 2009 року позивач звернувся до відповідача з вимогою погасити заборгованість за поставлений товар.
Але сума боргу у розмірі 36506,00грн відповідачем погашена не була, що явилось підставою для звернення позивача до суду з відповідним позовом.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія не вбачає підстав для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції у зв'язку з наступним.
Правовідносини, які склалися між сторонами, за своєю правовою природою є відносинами з поставки та підлягають регулюванню за правилами глави 54 Цивільного кодексу України, параграфу 1 глави 30 Господарського кодексу України, а також загальними положеннями про зобов'язання.
Згідно з статтею 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
За правилами частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, та статті 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Факт належного виконання позивачем його обов'язків з поставки товарів підтверджено матеріалами справи, проте, відповідач не надав доказів оплати ним товарів у повному обсязі.
Таким чином, позові вимоги задоволені судом першої інстанції обґрунтовано, а підстави для задоволення апеляційної скарги -відсутні.
Керуючись статтями 101, 103 (пункт 1), 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Продпоставка" залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 21 травня 2009 року у справі № 2-2/2318-2009 залишити без змін.
Головуючий суддя
Судді