19.07.2010 року Справа № 34/48-10
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Верхогляд Т.А. - доповідача,
суддів: Кузнецової І.Л., Сизько І.А.
при секретарі: Вроні С.В.
представники сторін:
від відповідача: Гайдай Р.В., довіреність №1 від 01.12.09, представник;
від позивача представник у судове засідання не з'явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином;
розглянувши апеляційну скаргу комунального підприємства “Міський інформаційний центр” на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 25.03.2010 року у справі № 34/48-10
за позовом комунального підприємства “Міський інформаційний центр”, м. Харків
до товариства з обмеженою відповідальністю “АТБ-торгстрой”, смт. Ювілейне, Дніпропетровський район, Дніпропетровська область
про стягнення 995 грн. 28 коп.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 25.03.2010 року у справі № 34/48-10 (судді Примак С.А.) в задоволенні позовних вимог про стягнення витрат за проведення демонтажу рекламної конструкції відмовлено.
Рішення мотивовано відсутністю належних доказів щодо належності демонтованого позивачем рекламного щита саме відповідачу. Суд зазначив, що згідно довідки щодо видів діяльності відповідач не здійснює роздрібну торгівлю за адресою : м. Харків, пр. Маршала Жукова, 4-В, де було встановлено рекламний щит з сюжетом “АТБ магазин самообслуживания”, а лише має нерухоме майно за цією адресою та здає його в найом.
Не погодившись з даним рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Дніпропетровської області у даній справі скасувати, прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити.
В апеляційній скарзі зазначає, що доказом того, що спеціальну конструкцію - щит стаціонарний (1,2x1,8x2) на місці, що знаходиться у комунальній власності, за адресою: м. Харків, проспект Маршала Жукова - вул. Олімпійська розміщував саме відповідач, є його звернення 14.07.2005 року до начальника департаменту зовнішньої реклами комунального підприємства “Міський інформаційний центр” із заявою про надання послуг, що пов'язані з оформленням “Дозволу” на розташування спеціальної конструкції для розміщення зовнішньої реклами - щит стаціонарний (1,20x1,80x2) на місці, що знаходиться у комунальній власності, за адресою: м. Харків, проспект Маршала Жукова - вул. Олімпійська.
Відповідачем було подано заяву про надання послуг, пов'язаних з оформленням “Дозволу” на розташування спеціальної конструкції для розміщення зовнішньої реклами (вх.№1121-3 від 14.07.2005 року); є акт вибору місця № 5367 під розташування спеціальної конструкції для розміщення зовнішньої реклами; схема розміщення спеціальної конструкції, ескіз-ідея рекламного зображення, схема-креслення спеціальної конструкції, фото рекламного місця; копія довідки про встановлення пріоритету від 17.05. 2005 року .
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач зазначає, що надані до апеляційної скарги докази свідчать лише про звернення ТОВ “АТБ -торгстрой” до комунального підприємства “Міський інформаційний центр” з питання отримання послуг з оформлення дозволу на розташування зовнішньої реклами за зазначеною позивачем адресою. Але зміст вказаної позивачем зовнішньої реклами має на увазі роздрібну торгівлю, що не є видом діяльності відповідача, тому подальше оформлення реклами втратило для ТОВ “АТБ -торгстрой” сенс. В зв'язку з цим вважає недоведеним те, що власником демонтованої рекламної конструкції є саме відповідач.
Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, оскаржуване рішення без змін.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, заслухавши пояснення представника відповідача, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, оскаржуване рішення слід скасувати, позов задовольнити, виходячи з наступного:
Відповідно до ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Згідно Рішення Харківської міської ради від 25.09.2002 року “Про створення комунального підприємства “Міський інформаційний центр” одним із видів діяльності позивача є надання в експлуатацію розповсюджувачам зовнішньої реклами місць, що знаходяться у комунальній власності територіальної громади м. Харкова для розташування спеціальних конструкцій.
Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ “АТБ -торгстрой” 14.07.2005 року звернулося до начальника департаменту зовнішньої реклами комунального підприємства “Міський інформаційний центр” із заявою про надання послуг, що пов'язані з оформленням дозволу на розташування спеціальної конструкції для розміщення зовнішньої реклами - щит стаціонарний (1,20x1,80x2) на місці, що знаходиться у комунальній власності, за адресою: м. Харків, проспект Маршала Жукова - вул. Олімпійська (а.с.142).
Відповідачем було подано заяву про надання послуг, пов'язаних з оформленням дозволу на розташування спеціальної конструкції для розміщення зовнішньої реклами (вх.№1121-3 від 14.07.2005 року); начальником управління містобудування та архітектури 06.03.2005 року затверджено акт вибору місця № 5367 під розташування спеціальної конструкції для розміщення зовнішньої реклами (а.с.143); складовою частиною акту є схема розміщення спеціальної конструкції, ескіз-ідея рекламного зображення, схема-креслення спеціальної конструкції, фото рекламного місця (а.с.144-148). Відповідачу встановлено пріоритет на розміщення реклами в обраному ним місці на строк 3 місяці (а.с.149).
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач не заперечує проти наявності зазначених документів, які скріплені печаткою ТОВ “АТБ -торгстрой”, підписані представником відповідача, однак єдиним його доказом недоведеності позову, а саме належності рекламного щита відповідачу є те, що вказаною в рекламному ескізі діяльністю відповідач не займається.
Однак з такими доводами колегія суддів не може погодитися в силу наступного:
Статтею 1 Закону України “Про рекламу” визначено, що реклама -це інформація про особу або товар, розповсюджена в будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо таких особи чи товару.
Рекламодавець -це особа, яка є замовником реклами для її виробництва або розповсюдження.
Отже, право на рекламу не обмежено видом діяльності юридичної особи, як то зазначено в оскаржуваному рішенні.
Відповідно до ст. 16 Закону України “Про рекламу” розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах провадиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, та в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України. При видачі дозволів на розміщення зовнішньої реклами втручання у форму та зміст зовнішньої реклами забороняється.
Оформлення “Дозволу” відповідачем завершено не було, однак сукупність вищезгаданих доказів та пояснення відповідача є підставою для висновку про те, що, рекламний щит встановлено відповідачем, в його інтересах, всупереч положенням ст.16 Закону України “ Про рекламу ” та Рішення виконавчого комітету Харківської міської ради від 20.10.2004 року №977 “Про порядок розміщення зовнішньої реклами у місті Харкові” (п. 4.1. Додатку № 1, п.1 Додатку № 2).
Додатком №5 до Рішення виконавчого комітету Харківської міської ради від 20.10.2004 року №977 “Про порядок розміщення зовнішньої реклами у місті Харкові” (надалі -Порядок) встановлено порядок демонтажу, обліку та зберігання спеціальних конструкцій, встановлених на місцях, які перебувають у комунальній власності.
Відповідно до п.п. б п. 2.3. вказаного Порядку передбачено, що спеціальні конструкції підлягають демонтажу у випадках, коли спеціальна конструкція розміщена на місці без згоди власника місця або особи, уповноваженої на надання цього місця у користування (в даному випадку позивача).
Демонтаж спеціальних конструкцій здійснюється у випадку, передбаченому підпунктом (б) пункту 2.3. цього Порядку на підставі рішення виконавчого комітету І Харківської міської ради.
15.11.2006 року виконавчим комітетом Харківської міської ради було винесено Рішення №1039 “Про демонтаж рекламних конструкцій”. Даним рішенням виконавчий комітет Харківської міської ради доручив комунальному підприємству “Міський інформаційний центр” здійснити в установленому порядку демонтаж рекламних конструкції, встановлених з порушенням діючого законодавства, в тому числі і рекламної конструкції відповідача (всього 5 аналогічних рекламних щитів з сюжетом “АТБ магазин самообслуживания”).
В матеріалах справи містяться належні та допустимі докази, що підтверджують витрати позивача на демонтаж в розмірі 995 грн. 28 коп., які підлягають стягненню з відповідача відповідно до ст.1166 Цивільного кодексу України.
Підстав для застосування положень ст.22 цього ж кодексу колегія суддів не вбачає, оскільки витрати позивача не є збитками в розумінні даної правової норми.
Оскільки апеляційна скарга та позов підлягають задоволенню, на користь позивача слід стягнути витрати за розгляд апеляційної скарги та позовної заяви відповідно до вимог ст.49 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст. ст. 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Апеляційну скаргу комунального підприємства “Міський інформаційний центр” задовольнити.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 25.03.2010 року у справі № 34/48-10 скасувати.
Позовні вимоги задовольнити.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “АТБ-торгстрой” (52005 Дніпропетровська область, Дніпропетровський район, смт. Ювілейне, вул.Радгоспна, 76 код ЕДРПОУ 32010549 р/р 26004222220100 в ДОД АППБ “АВАЛЬ” МФО 305653 ІПН №320105404173, свідоцтво №03626720) на користь комунального підприємства “Міський інформаційний центр” (61166 м.Харків, проспект Леніна, 38 оф.618 р/р 2600030114375 в АКБ “Золоті ворота” м.Харків МФО 351931 код ЕДРПОУ 32135675) грошові кошти в розмірі 995 грн. 28 коп., витрати на державне мито в розмірі 153 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236 грн.
Виконання постанови доручити господарському суду Дніпропетровської області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом одного місяця до Вищого господарського Суду України.
Головуючий суддя: Т.А. Верхогляд
Суддя: І.Л. Кузнецова
Суддя: І.А. Сизько
Підписано в повному обсязі 04.08.2010 року.