29 липня 2010 року Справа №03/546
Господарський суд Черкаської області в складі:
головуючого - судді Єфіменка В.В.,
з секретарем Коломієць В.П.;
за участю представників сторін:
від позивача - ОСОБА_1 за довіреністю;
від відповідача -Коваленко С.В. за довіреністю;
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси справу за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_3, м. Черкаси
до приватного підприємства "Будівельно-виробнича фірма "Євгенія", м. Черкаси про стягнення 41 638 грн. 76 коп., -
Заявлено позов про стягнення з відповідача 38 638 грн. 76 коп., в тому числі основного боргу -31 066 грн. 15 коп.; втрати внаслідок інфляції -6 412 грн. 36 коп.; 3% річних -1 160 грн. 25 коп. за невиконання зобов'язань по розрахунках за договором від 01.10.2007 про перевезення вантажів автомобільним транспортом та 3 000 грн. витрат за послуги адвоката, мотивуючи тим, що відповідач безпідставно не виконав умов договору щодо своїх грошових зобов'язань.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з мотивів, викладених в позовній заяві.
Відповідач у відзиві на позов та його представник в судовому засіданні заявлених вимог не визнав посилаючись на те, що позивачем пропущено строк позовної давності; позивач не надав первинних документів, які підтверджують факт виконання перевезень; акти виконаних робіт від імені відповідача підписані не уповноваженими особами і на них відсутня кругла печатка підприємства.
Суд, вислухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи та подані сторонами докази, приходить до наступного.
01.10.2007 сторони уклали договір про перевезення вантажів автомобільним транспортом (далі - договір), за яким замовник (відповідач) зобов'язався надавати для перевезення вантажі, а перевізник (позивач) приймати та здійснювати їх перевезення відповідно до заявок на перевезення.
П.1.1, п.1.2 договору встановлено, що перевізник зобов'язався виконувати перевезення, а замовник мав забезпечити приймання та відпуск вантажів.
П.2.1 договору сторони визначили, що перевезення вантажів виконуються перевізником лише на підставі заявок на перевезення, що подає замовник.
Порядок розрахунків сторони визначили розділом 3 договору:
Розмір плати за перевезення вантажів та інші операції й послуги, пов'язані з перевезенням, і строки розрахунків визначаються сторонами в заявці на перевезення, або в акті виконаних робіт наданих послуг.
Розрахунки між перевізником (позивачем) та замовником (відповідачем) здійснюються відповідно до чинного законодавства після виконання робіт наданих послуг, але не пізніше п'яти днів.
Позивач не виконав вимог суду і не надав витребуваних судом:
- оригіналів та завірених копій:
1) свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів, що виконували перевезення;
2) товарно-транспортних накладних;
3) дорожних листів;
4) заявок на перевезення вантажів автотранспортом;
- письмове пояснення про:
1) вантажовідправника і вантажоодержувача, маршрут руху, вид вантажу із зазначенням номера товарно-транспортних накладних та дорожних листів по кожному автомобілю;
2) дату, місце та час складання акту звірки і про посади та прізвища осіб, які його підписали та нормативний акт, який передбачає таку форму акта.
Ст.33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
В судовому засіданні 29.07.2010 представник позивача заявив клопотання про відкладення розгляду справи на 09 вересня 2010 р. з тих мотивів, що відповідачу необхідно перевірити суму боргу, але відповідач не має можливості це зробити.
Представник відповідача заперечував проти клопотання.
Суд, вислухавши представників сторін по заявленому клопотанню, приходить до наступного.
Розгляд справи неодноразово відкладався через невиконання позивачем вимог суду. Відповідач позов не визнає, зокрема, через ненадання позивачем первинних фінансово-облікових документів, що підтверджують факт перевезення вантажів, їх кількість та вартість.
Відсутність витребуваних судом первинних документів унеможливлює виклик судом будь-яких осіб з метою з'ясування обставин їх складання і виконання перевезень.
Клопотання суд вважає необґрунтованим і таким, що задоволенню не підлягає.
Оцінюючи доводи позивача щодо вимог про стягнення коштів (38 638 грн. 76 коп.) по договору від 01.10.2007, суд приходить до такого.
Визначаючи порядок розрахунків у договорі від 01.10.2007 сторони домовились про те, що: розмір плати за перевезення вантажів та інші операції й послуги, пов'язані з перевезенням, і строки розрахунків визначаються сторонами в заявці на перевезення, або в акті виконаних робіт наданих послуг; розрахунки між перевізником (позивачем) та замовником (відповідачем) здійснюються відповідно до чинного законодавства після виконання робіт наданих послуг, але не пізніше п'яти днів.
Позивач підтверджує свої вимоги про стягнення 22 195,96 грн., посилаючись на такі документи:
- договір про перевезення вантажів автомобільним транспортом від 01.10.2007;
- Акти виконаних робіт наданих послуг: від 03.07.2008 на суму 800 грн.; від 04.07.2008 на суму 800 грн.; від 07.07.2008 на суму 1000 грн.; від 07.07.2008 на суму 400 грн.; від 08.07.2008 на суму 800 грн.; від 10.07.2008 на суму 1 200 грн.; від 23.07.2008 на суму 900 грн.; від 29.07.2008 на суму 1210 грн.; від 23.07.2008 на суму 400 грн.; від 30.07.2008 на суму 1100 грн.; від 31.07.2008 на суму 990 грн.; від 04.08.2008 на суму 550 грн.; від 06.08.2008 на суму 770 грн.; від 07.08.2008 на суму 800 грн.; від 14.08.2008 на суму 550 грн.; від 19.08.2008 на суму 880 грн.; від 20.08.2008 на суму 400 грн.; від 21.08.2008 на суму 400 грн.; від 21.08.2008 на суму 550 грн.; від 22.08-26.08.2008 на суму 800 грн.; від 28.08.2008 на суму 880 грн.; від 29.08.2008 на суму 770 грн.; від 02.09.2008 на суму 810 грн.; від 04.09.2008 на суму 880 грн.; від 05.09.2008 на суму 1100 грн.; від 17.09.2008 на суму 400 грн.; від 17.09.2008 на суму 880 грн.; від 23.09.2008 на суму 400 грн.; від 25.09.2008 на суму 770 грн.; від 26.09.2008 на суму 400 грн.; від 29.09.2008 на суму 400 грн.; від 30.09.2008 на суму 990 грн.; від 02.10.2008 на суму 770 грн.; від 07.10.2008 на суму 1 110 грн.; від 14.10.2008 на суму 990 грн.; від 15.10.2008 на суму 1 100 грн.; від 15.10.2008 на суму 990 грн.; від 16.10.2008 на суму 990 грн.; від 16.10.2008 на суму 550 грн.; від 17.10.2008 на суму 110 грн.; від 21.10.2008 на суму 990 грн.; від 23.10.2008 на суму 990 грн.; від 06.11.2008 на суму 880 грн.; від 03 листопада 2008 р. на суму 990 грн.; від 10.11.2008 на суму 660 грн.; від 20.11.2008 на суму 1 100 грн.; від 21.11.2008 на суму 770 грн.; від 26.11.2008 на суму 880 грн.; від 27.11.2008 на суму 880 грн.; від 28.11.2008 на суму 880 грн.; від 01.12.2008 на суму 880 грн.; від 02.12.2008 на суму 550 грн.; від 09.12.2008 на суму 770 грн.; від 12.12.2008 на суму 660 грн.;
- свідоцтво про реєстрацію серії РКС № 366429 - автомобіля МАЗ, реєстраційний номер (далі -р.н.) СА 4051 АА та напівпричепа бортового-С, р.н. 41331;
- свідоцтво про реєстрацію серії РКС № 366428 - автомобіля ГКБ, р.н. СА 0740 ХХ та причіпа бортового-Е, р.н. 053463;
- свідоцтво про реєстрацію серії РКС № 366423 - автомобіля МАЗ, р.н. СА 0160 ХХ та напівпричепа-рефрижератора-Е;
- свідоцтво про реєстрацію серії РКС № 329061 - автомобіля МАЗ, р.н. 05500 МЕ;
- рахунок від 24.11.2009 на суму 33 066 грн. 15 коп.;
- рахунок від 17.11.2009 на суму 35 066 грн. 15 коп.;
- виписку з банку від 18.11.2009;
- виписку з банку від 25.11.2009;
- акт взаємозвірки розрахунків за період з 01.11.2008 по 31.12.2008 на суму 35 066 грн. 15 коп.
Згідно з вимогами ст.8 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”“відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну несе власник або уповноважений ним орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів”.
Крім того, положеннями ст.9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”та п.2.14 “Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку”визначено, що відповідальність за своєчасне і якісне складання первинних документів, а також за достовірність даних, наведених у таких документах, несуть особи, які їх склали і підписали.
Таким чином, згідно положень діючого законодавства України забезпечити дотримання вимог щодо порядку оформлення первинних документів, а також організацію і ведення бухгалтерського обліку зобов'язаний позивач (або уповноважена ним посадова особа).
Відповідальність за своєчасне і якісне складання первинних документів, а також за достовірність даних, наведених у таких документах, несуть особи, які їх склали і підписали.
Так, зокрема ст. 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”та п.2.4 “Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку”визначено, що “первинні документи, для надання їм юридичної сили і доказовості, повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми, код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа”.
Ст.ст.244, 245, 246, 247 ЦК України зокрема, містять такі положення:
Представництво, яке грунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю.
Форма довіреності повинна відповідати формі, в якій відповідно до закону має вчинятися правочин.
Довіреність від імені юридичної особи видається її органом або іншою особою, уповноваженою на це її установчими документами, та скріплюється печаткою цієї юридичної особи.
Строк довіреності встановлюється у довіреності. Якщо строк довіреності не встановлений, вона зберігає чинність до припинення її дії.
Строк довіреності, виданої в порядку передоручення, не може перевищувати строку основної довіреності, на підставі якої вона видана.
Довіреність, у якій не вказана дата її вчинення, є нікчемною.
Наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996 № 99 (з послідуючими змінами) затверджено Інструкцію про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей (далі - Інструкція № 99). Інструкція визначає статус довіреності як документ суворої звітності.
Аналізуючи подані позивачем докази, суд приходить до наступного.
Ст.307 ГК України зокрема встановлено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов'язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.
Умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов'язань.
Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні (затверджені Наказом Мінтрансу України від 14.10.1997 № 363 з послідуючими змінами) визначають права, обов'язки і відповідальність власників автомобільного транспорту.
Розділ 11 - Правила оформлення документів на перевезення, зокрема містить такі положення:
Основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.
Залежно від виду вантажу та його специфічних властивостей до основних документів додаються інші (ветеринарні, санітарні та якісні - сертифікати, свідоцтва, довідки, паспорти тощо), що визначається правилами перевезень зазначених вантажів.
Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається.
Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля.
Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом).
Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри.
Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.
Згідно ст. 181 ГК України визначено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками.
Представник відповідача вважає, що договір перевезення на який посилається позивач, підписаний невідомою особою та без скріплення печаткою відповідача, що є грубим порушенням вищевказаної норми. На думку відповідача даний договір не може мати юридичної сили.
Згідно п. 2.1. договору перевезення вантажів виконуються перевізником лише на підставі заявок на перевезення, що подає замовник. При цьому позивач не надав жодного доказу, що відповідачем було надано хоч одну заявку на перевезення вантажу.
Акт звірки взаєморозрахунків на який посилається позивач, і який з його слів підтверджує заборгованість відповідача, не містить відомостей ні про первинні фінансово-бухгалтерські документи ні про реквізити автомобілів чи вид вантажу, маршрут руху і т. ін., також акт підписано не встановленою особою. За таких обставин вищевказаний акт звірки не може прийматись до уваги судом як належний доказ виконаних перевезень.
Позивач стверджує, що надані позивачем акти виконаних робіт наданих послуг (далі - акти), мали підписи про отримання вантажу нібито від імені відповідача. Суд бере до уваги, що акти було підписано від імені наступних осіб: ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_4 і ін. та містився кутовий штамп «Будівельна дільниця № 1». При цьому в актах відсутні відомості про те, який вантаж, на чиє замовлення було нібито доставлено на будівельну дільницю. Також варто зазначити, що жоден акт виконаних робіт (послуг) не підписаний директором ПП «БВФ«Євгенія»ОСОБА_5 та не скріплений печаткою відповідача, що визнав у судовому засіданні представник позивача.
З довідок відповідача № 515 і № 516 від 29.07.2010 вбачається, що вищевказані особи не є матеріально-відповідальними особами і не мали права підпису будь-яких фінансово-господарських документів.
Ст. 202, ст. 203 ЦК України містять такі положення:
Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину:
1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
Виходячи з досліджених судом доказів, суд приходить до висновку, що вищевказані особи не мали повноважень підписувати від імені ПП «БВФ «Євгенія»акти виконаних робіт.
Згідно довідки із ЄДРПОУ керівником ПП «БВФ «Євгенія»(який має право підпису від імені підприємства) є ОСОБА_5 Жодними повноваженнями на представництво інтересів ПП «БВФ«Євгенія», а тим більше правом підпису на актах виконаних робіт наданих послуг вищевказані особи не наділені.
1. Згідно ч. 2 ст. 208 ЦК України правочини між фізичною та юридичною особою належить вчиняти у письмовій формі.
Позивач всупереч вимог ст.33 ГПК України не надав доказів того, що особи, які підписали акти мають право підпису фінансово-господарської документації від імені ПП «БВФ«Євгенія».
Ст. 165 ГК України визначено, що керівник підприємства без доручення діє від імені підприємства, представляє його інтереси в органах державної влади і органах місцевого самоврядування, інших організаціях, у відносинах з юридичними особами та громадянами, формує адміністрацію підприємства і вирішує питання діяльності підприємства в межах та порядку, визначених установчими документами.
Суд приходить до висновку, що позивачем не надано жодних належних доказів, того, що відповідачем у відповідності з умовами договору замовлялись послуги перевезення вантажу на суму, яку вимагає стягнути позивач.
Досліджені в судовому засіданні рахунки від 17.11.2009 та від 24.11.2009 взагалі не містять відомостей про їх вручення (“виставлення”) відповідачу Суд приходить до висновку, що позивач в судовому засіданні не довів факту вручення (“виставлення”) відповідачу рахунків від 17.11.2009 та 24.11.2009 для оплати виконаних робіт у відповідності з договором від 01.10.2007.
Акти виконаних робіт до договору від 01.10.2007 суд не може визнати належними доказами, які підтверджують вимоги позивача тому, що:
- акти не затверджено виконробом відповідача -ОСОБА_4;
- підписи від імені ПП «БВФ«Євгенія» виконано особами, які не мали повноважень на їх складання та підписання.
Акт взаємозвірки сторін за період з 01.11.2008 по 31.12.2008 суд оцінює критично і не може покласти його в основу судового рішення, оскільки акт не містить ні переліку первинних документів, ні автомобілів, ні маршрутів їх руху ні інших відомостей передбачених Правилами перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні (затверджені Наказом Мінтрансу України від 14.10.1997 № 363 з послідуючими змінами).
Акт взаємозвірки від імені ПП «БВФ«Євгенія» підписано невідомою особою і не вказано її повноваження, а сам акт не містить відомостей, які б підтверджували вказані позивачем обставини та реквізити первинних фінансово-бухгалтерських документів, а тому не може бути визнаний судом як підстава для стягнення коштів.
Суд приходить до висновку, що позивач не довів у судовому засіданні наявність у відповідача зобов'язань по розрахунках за договором від 01.10.2007.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що позивач не довів заявлених ним вимог і у позові необхідно відмовити.
Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, суд -
У позові відмовити повністю.
Рішення може бути оскаржено до Київського міжобласного апеляційного господарського суду протягом 10 діб.
СУДДЯ В.В.Єфіменко