"04" серпня 2010 р.Справа № 15/65-1020
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Бучинської Г.Б.
Розглянув справу
За позовом Дочірньої компанії "Газ України" НАК "Нафтогаз України", вул. Шолуденка, 1, м. Київ 35, 03035
до відповідача Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Тернопільміськгаз", вул. Чернівецька, 54а, м. Тернопіль, 46000
про стягнення 2.013.116,57 грн. основного боргу, 281.385,19 грн. пені, 437.818,47 грн. інфляційних витрат, 138.998,59 грн. трьох відсотків річних.
за участю представників сторін:
позивача: головний юрисконсульт Пількевич Владислав Валерійович, довіреність № 78/10 від 28.12.09р.;
відповідача: юрист Панчук Сергій Миколайович, довіреність № 5 від 15.07.10р..
Суть справи:
Дочірня компанія "Газ України" НАК "Нафтогаз України", вул. Шолуденка, 1, м. Київ звернулася до господарського суду Тернопільської області з позовом до Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Тернопільміськгаз", вул. Чернівецька, 54а, м. Тернопіль про стягнення 2.013.116,57 грн. основного боргу, 281.385,19 грн. пені, 437.818,47 грн. інфляційних витрат, 138.998,59 грн. трьох відсотків річних.
В розпочатому судовому засіданні учасникам судового процесу роз'яснено їх процесуальні права та обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22, 811 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України).
За відсутності клопотання технічна фіксація судового процесу не здійснювалася.
Представник позивача в судовому засіданні повідомив, що відповідачем повністю оплачено основну суму заборгованості за поставлений природний газ та просить суд стягнути з відповідача 281.385,19 грн. пені, 437.818,47 грн. інфляційних витрат, 138.998,59 грн. трьох відсотків річних.
Представник відповідача пояснив, що причиною несвоєчасної оплати заборгованості за газ є велика дебіторська заборгованість, а саме більше 4.000.000 грн., а також подав докази повної оплати основної сплати заборгованості. В частині 437.818,47 грн. інфляційних витрат, 138.998,59 грн. трьох відсотків річних позовні вимоги визнав у повному обсязі. Щодо стягнення пені, пояснив, що заперечень щодо проведеного розрахунку у нього немає, однак просить суд врахувати дуже важкий фінансовий стан підприємства і зменшити розмір стягуваної пені.
Представник позивача заперечив щодо заявленого клопотання про зменшення пені, посилаючись на його безпідставність.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши представлені докази в сукупності, судом встановлено наступне.
Статтею 1 ГПК України передбачено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.
Відповідно до ст. 2 ГПК України господарський суд порушує провадження у справі за позовами, зокрема підприємств і організацій, які звертаються до суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.
За змістом положень вказаних норм, правом на пред'явлення позову до господарського суду наділені, зокрема юридичні особи, фізичні особи -підприємці, а суд шляхом вчинення провадження у справі здійснює захист осіб, права та охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.
Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України та п. 2 ст. 20 Господарського кодексу України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.
Позивач -Дочірня компанія "Газ України" НАК "Нафтогаз України", вул. Шолуденка, 1, м. Київ 35, є юридичною особою, що підтверджується довідкою головного міжрегіонального управління статистики у м. Києві № 15329106 та свідоцтвом про державну реєстрацію, а тому наділена правом на звернення до суду за захистом своїх прав.
Як вбачається з матеріалів справи, 31 грудня 2008 року між Дочірньою компанією "Газ України" НАК "Нафтогаз України", вул. Шолуденка, 1, м. Київ 35 (Постачальник) та Відкритим акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Тернопільміськгаз", вул. Чернівецька, 54а, м. Тернопіль (Покупець) укладено договір № 06/08-2401 на постачання природного газу, у відповідності до умов якого постачальник зобов'язався передати у власність покупцю в 2009 році природний газ (надалі газ) для виробничо-технологічних витрат та нормованих витрат, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити газ на мовах даного договору (п. 1.1. договору).
Згідно пункту 2.1. договору постачальник передає покупцеві в 2009 році газ в обсязі до 6.613.000 м3, за наявності його обсягів.
Ціна за 1.000 м3 газу, згідно п. 4.1. договору становить 1.775,11 грн..
Додатковою угодою № 1 від 30.01.2009р. до договору на постачання природного газу № 06/08-2401 від 31.12.2008р. сторони погодили вартість (ціну) 1.000 м3 газу в сумі 2.488,50 грн..
Додатковою угодою № 2 від 26.02.2009р. до договору на постачання природного газу для виробничо-технологічних витрат та нормованих втрат № 06/08-2401 від 31.12.2008р. сторони погодили вартість (ціну) 1.000 м3 газу в сумі 1.722,78 грн..
Додатковою угодою № 3 від 30.04.2009р. до договору на постачання природного газу для виробничо-технологічних витрат та нормованих втрат № 06/08-2401 від 31.12.2008р. сторони погодили вартість (ціну) 1.000 м3 газу в сумі 1921,81 грн..
Додатковою угодою № 4 від 28.05.2009р. до договору на постачання природного газу для виробничо-технологічних витрат та нормованих втрат № 06/08-2401 від 31.12.2008р. сторони погодили вартість (ціну) 1.000 м3 газу в сумі 1.755,95 грн..
Пунктом 10.1 договору сторони визначили, що даний договір набирає чинності з 01.01.2009р. і діє в частині поставки газу до 31.12.2009р., а в частині проведення розрахунків -до їх повного здійснення.
До виконання господарських договорів, згідно п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом.
Згідно ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємств з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечить законодавству України.
У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
В силу ст. 714 Цивільного кодексу України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
Згідно вимог ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
На виконання умов договору № 06/08-2401 від 31.12.2008р. за період січень -грудень 2009 року Дочірньою компанією "Газ України" НАК "Нафтогаз України", вул. Шолуденка, 1, м. Київ 35, надано Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Тернопільміськгаз", вул. Чернівецька, 54а, м. Тернопіль Відкритому акціонерному товариству по газопостачанню та газифікації "Тернопільміськгаз", вул. Чернівецька, 54а, м. Тернопіль, послуги з постачання природного газу, вартістю 11.150.224,18 грн., що підтверджено актами приймання-передачі природного газу за лютий -грудень 2009р., які містять підписи повноважних представників сторін та відтиски печаток підприємств.
Розділом 5 укладеного договору сторони передбачили, що розрахунки за газ покупець здійснює грошовими коштами в національній валюті України шляхом поточного перерахування на рахунок постачальника протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок проводиться лр 10 числа місяця, наступного за місяцем поставки.
Всупереч згаданих приписів закону, положень укладеного між сторонами договору відповідач вчасно не виконав покладених на нього зобов'язань щодо оплати вартості наданих позивачем послуг з постачання природного газу, оплативши лише 9.137.107,61 грн. і, як стверджує позивач, мав заборгованість станом на час подання позову в сумі 2.013.116,57 грн..
Однак, в ході судового розгляду з'ясовано, що відповідачем повністю сплачено суму основного боргу, на підтвердження чого останнім надано копії платіжних доручень № 5/1 від 05.05.2010р. на суму 301.509,45 грн. та № 6/1 від 09.06.2010р. на суму 1.711.607,12 грн., тобто до порушення провадження у справі (до 17.06.2010р.) а тому провадження у справі в цій частині підлягає припиненню на підставі п. 11 ст. 80 ГПК України.
Згідно ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися згідно з законом або договором неустойкою (штрафом, пенею), порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. При цьому неустойкою (штрафом, пенею) визнається, визначена договором або актом цивільного законодавства, грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
В разі неоплати або несвоєчасної оплати за спожитий газ та послуги з його транспортування строки, зазначені у п. 5.1. даного договору, покупець сплачує на користь постачальника, крім суми заборгованості за весь час прострочення, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу (п. 6.2. договорів). При цьому сторони погодили, що неустойка нараховується постачальником протягом шести місяців, що передують моменту звернення з позовом (п. 6.4. договору).
У зв'язку з наведеним та відповідно до ч. 6 ст. 231, ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України від 16.01.2003р., який набрав чинності з 01.01.2004р., за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання за період 10.12.2009р. -18.04.2010р. відповідачу нарахована пеня в сумі 281.385,19 грн. із врахуванням вимог Закону України " Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р. (у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України).
Суд, розглянувши клопотання відповідача щодо зменшення заявленої до стягнення пені, враховуючи повне погашення боргу та беручи до уваги важке фінансове становище останнього, вважає за можливе на підставі п. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України, п. 1 ст. 233 Господарського кодексу України, п. 3. ст. 83 ГПК України зменшити розмір пені, стягнувши 28.138,52 грн. пені, що становить 10 % від заявленої до стягнення пені.
Також, згідно вимог ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У судовому засіданні знайшло підтвердження, що відповідачем вчасно не виконано взятих на себе зобов'язань в частині оплати вартості поставленого газу та його транспортування, таким чином допущено прострочення виконання грошових зобов'язань перед позивачем, що дає правові підстави останньому застосувати до відповідача відповідальність, передбачену статтею 625 Цивільного кодексу України, у зв'язку з чим суд вважає позовні вимоги позивача щодо стягнення 437.818,47 грн. інфляційних нарахувань за березень 2009 -березень 2010р. та 138.998,59 грн. 3 % річних за період з 11.03.2009р. по 08.04.2010р. правомірними.
Враховуючи викладене та беручи до уваги, несвоєчасність проведення відповідачем розрахунків за поставлений згідно договору № 06/08-2401 від 31.12.2008р. природний газ, що стало підставою для нарахування пені, інфляційних та 3 % річних (доказів протилежного відповідач суду не представив), суд вважає позовні вимоги Дочірньої компанії "Газ України" НАК "Нафтогаз України", вул. Шолуденка, 1, м. Київ 35, щодо стягнення з Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Тернопільміськгаз", вул. Чернівецька, 54а, м. Тернопіль -28.138,52 грн. пені, 437.818,47 грн. інфляційних витрат, 138.998,59 грн. трьох відсотків річних обґрунтованими, підтвердженими документально та такими, що підлягають до задоволення.
Судові витрати у справі, відповідно до статті 44-49 ГПК України, покладаються на відповідача, пропорційно розміру задоволених позовних вимог (із врахуванням оплати відповідачем заборгованості за отриманий природний газ до порушення провадження у справі).
Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 1, 2, 12, 22, 32, 43, 44 - 49, 69, 75, п. 11 ст. 80, ст.ст. 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1.Позовні вимоги задовольнити частково.
2.Стягнути з Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Тернопільміськгаз" вул. Чернівецька, 54а, м. Тернопіль, код 21155959 на користь Дочірньої компанії "Газ України" НАК "Нафтогаз України" вул. Шолуденка, 1, м. Київ 35, код 31301827- 28.138,52 грн. пені, 437.818,47 грн. інфляційних витрат, 138.998,59 грн. трьох відсотків річних, 7.621,63 грн. державного мита та 70,53 грн. витрат на іфнормаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3.В частині стягнення 2.013.116,57 грн. основного боргу провадження у справі припинити.
4.В решті позову відмовити.
5.Рішення господарського суду набирає законної сили в десятиденний строк з дня його прийняття (підписання рішення).
6.Наказ видати стягувачу після набрання судовим рішенням законної сили.
7.На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор апеляційне подання протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення (09.08.2010р.) через місцевий господарський суд.
Суддя