33023 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
"02" серпня 2010 р. Справа № 14/97
за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "ГРІМ-Є"
до відповідача Публічне акціонерне товариство "Острозьке хлібоприймальне підприємство"
про стягнення заборгованості в сумі 251 290 грн. 00 коп.
Суддя
Представники:
Від позивача : не з"явився
Від відповідача : не з"явився
Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України сторонам роз'яснена
СУТЬ СПОРУ : Товариство з обмеженою відповідальністю "ГРІМ-Є" (надалі Позивач або ТзОВ "ГРІМ-Є") звернулося в господарський суд з позовом до Публічного акціонерного товариства "Острозьке хлібоприймальне підприємство" (надалі Відповідач або ПАТ "Острозьке хлібоприймальне підприємство") в якому просить стягнути з останнього 238 927, 15 грн. заборгованість за поставлене зерно за договором поставки №01 від 26.02.2010 року, 8 261, 37 грн. пені за несвоєчасну оплату його (зерна) вартості та 3% річних в сумі 1 208,97 грн. за період з 12 березня по 30 квітня 2010р., інфляційні в сумі 2 892, 79 грн. за березень-квітень 2010 року.
Представник Позивача в судове засідання не з"явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином про що свідчить підпис його представника в ухвалі суду від 30.06.2010 року.
Відповідач відзиву на позов суду не надав, представник його в судове засідання повторно не з"явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення №3300105839612.
Статтею 22 ГПК України встановлено права та обов"язки сторін в судовому процесі. Зокрема вказаною статтею передбачено, що сторони мають право брати участь в господарських засіданнях. Відповідно до норм вказаної статті сторони зобов"язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
Не забезпечивши явку свого представника в судове засідання відповідач не виявив бажання скористатися наданими йому вищевказаними нормами ГПК правами. Вказані дії відповідача свідчать про недобросовісне користування належними йому, як стороні у судовому процесі, процесуальними правами.
За наведених обставин, керуючись ст.75 ГПК України, суд вважає за можливе вирішити спір без участі відповідача та відзиву з його боку за наявними в справі матеріалами.
Розглянувши документи і матеріали, які подані учасниками процесу та зібрані судом, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини на яких грунтуються їх вимоги та заперечення, давши оцінку доказам, які мають значення для справи, господарський суд прийшов до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.
При цьому суд керувався наступним.
26 лютого 2010 року між ТОВ «ГРІМ-Є» та ПАТ «Острозьке хлібоприймальне підприємство» було укладено Договір поставки товару №01 (надалі - Договір). Згідно п. 1.1. Договору ТзОВ «ГРІМ-Є» взяло на себе зобов'язання поставляти і передавати ПАТ «Острозьке хлібоприймальне підприємство» зерно, а останнє зобов'язалося прийняти і оплатити Товар у порядку і на умовах, встановлених Договором.
Умовами Договору, зокрема п.4.1. та 4.2., встановлено, що здавання-приймання товару за якістю і кількістю проводиться у присутності уповноважених представників сторін. Товар вважається переданим Постачальником і прийнятий Покупцем за кількістю і якістю згідно з підписаними накладними. Постачальник зобов'язаний надавати на кожну партію Товару відповідні документи.
05 березня 2010 року ТОВ «ГРІМ-Є» було здійснено поставку ячменю згідно Договору на суму 73 184 (сімдесят три тисячі сто вісімдесят чотири) гривні 25 коп., що підтверджується видатковою накладною №12 від 05 березня 2010 року, яка підписана уповноваженими представниками сторін.
06 березня 2010 року ТОВ «ГРІМ-Є» було здійснено поставку пшениці на суму 34 000 (тридцять чотири тисячі п'яток шість) гривень 00 коп., що підтверджується видатковою накладною №13 від 06 березня 2010 року, яка підписана уповноваженими представниками сторін.
09 березня 2010 року ТОВ «ГРІМ-Є» було здійснено поставку пшениці на суму 64 781 (шістдесят чотири тисячі сімсот вісімдесят одна) гривні 85 коп., що підтверджується видатковою накладною №14 від 09 березня 2010 року, яка підписана уповноваженими представниками сторін.
10 березня 2010 року ТОВ «ГРІМ-Є» було здійснено поставку пшениці згідно Договору всього на суму 149 455 (сто сорок дев'ять тисяч чотириста п'ятдесят п'ять) гривень 80 коп., що підтверджується видатковою накладною №15 від 10 березня 2010 року, яка підписана уповноваженими представниками сторін.
Факт отримання Відповідачем Товару за вищевказаними накладними підтверджується довіреністю останнього №108 від 05.03.2010 року.
Таким чином, на виконання умов Договору ТОВ «ГРІМ-Є» поставило ПАТ «Острозьке хлібоприймальне підприємство» зерна на загальну суму 321 927 (триста двадцять одна тисячі дев'ятсот двадцять сім) гривень 15 коп. ПАТ «Острозьке хлібоприймальне підприємство» сплатило ТОВ «ГРІМ-Є» грошові кошти в сумі 83 000 (вісімдесят три тисячі) гривень, 00 коп., що підтверджується банківськими виписками по особовому рахунку Позивача від 24 березня 2010 року, 07 квітня 2010 року, 09 квітня 2010 року та 16 квітня 2010 року.
Отже, станом на 30 квітня 2010 року заборгованість ПАТ «Острозьке хлібоприймальне підприємство» перед ТОВ «ГРІМ-Є» становить 238 927 (двісті тридцять вісім тисяч дев'ятсот двадцять сім) гривень 15 коп.
Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Така ж норма встановлена і статтею 193 Господарського кодексу України.
Таким чином вимога Позивач про стягнення з Відповідача основного боргу в сумі 238 927 (двісті тридцять вісім тисяч дев'ятсот двадцять сім) гривень 15 коп. грунтується на договорі та законі, є правомірною, а відтак підлягає задоволенню.
Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Частиною третьою статті 611 цього ж кодексу визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Пунктом 5.3. Договору встановлено, що Покупець сплачує вартість Товару протягом 7-ми банківських днів з моменту передачі Товару та прийняття його Покупцем.
Таким чином, згідно видаткової накладної №12 від 05 березня 2010 року Покупець зобов'язаний був сплатити кошти у термін до 12 березня 2010 року, згідно видаткової накладної №13 від 06 березня 2010 року у термін до 13 березня 2010 року, згідно видаткової накладної №14 від 09 березня 2010 року у термін до 16 березня 2010 року, згідно видаткової накладної №15 від 10 березня 2010 року у термін до 17 березня 2010 року.
Однак Відповідач у вказані строки вартості отриманого товару не оплатив, чим допустив порушення зобов"язання.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином в разі прострочення виконання грошового зобов'язання за Договором Позивач вправі вимагати від Відповідача сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.
Однак здійснюючи вищевказані нарахування Позивач допустився порушень в порядку їх нарахування. Зокрема, при нарахуванні інфляції та річних Позивач не врахував здійснену Відповідачем часткову оплату, а також нарахував інфляційні з порушенням Рекомендацій відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладених в листі Верховного суду України від 03.04.1997р. за №62-97р. Так відповідно до вищевказаних Рекомендацій, сума, яка внесена за період з 01 по 15 число відповідного місяця індексується за період з врахуванням цього місяця, а, якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця. Відтак за накладними №№ 14, 15 нарахування інфляційних має починатися з квітня місяця. Однак за квітень 2010р. індекс інфляції складав 99.7%, що не враховано Позивачем, а відтак суми вказані у вищезазначених накладних не можуть бути збільшені на індекс інфляції.
Отже, на основі вищенаведеного, правомірними є вимоги Позивача про стягнення з Відповідача за видатковою накладною №12 від 05 березня 2010 року інфляційні в сумі 658,66 грн. та 3% річних в сумі 103,46 грн., за видатковою накладною №13 від 06 березня 2010 року інфляційні в сумі 306,00 грн. та 3% річних в сумі 128,06 грн., за видатковою накладною №14 від 09 березня 2010 року 3% річних в сумі 239,60 грн., за видатковою накладною №15 від 10 березня 2010 року 3% річних в сумі 540,49 грн..
Вимога Позивача про стягнення з Відповідача пені за прострочку виконання зобов"язання по оплаті вартості продукції не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Відповідно до статті 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.
Статтею 547 Цивільного кодексу України визначено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Договором поставки товару №01 від 26.02.2010 року, укладеному між Сторонами спору, не передбачено забезпечення виконання зобов"язання неустойкою. Позивач не надав суду доказів того, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання за вищевказаним договором вчинено з додержанням письмової форми.
Відтак правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання неустойкою (штрафом, пенею) за Договором поставки товару №01 від 26.02.2010 року є нікчемним.
Відповідно до пункту 2 статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Відповідно до п. першого статті 216 цього ж Кодексу недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
На підставі ст.49 ГПК України на сторони покладаються судові витрати пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 49,82-85 ГПК України, суд
1.Позов задовольнити частково.
2.Стягнути з рахунку Публічного акціонерного товариства "Острозьке хлібоприймальне підприємство" вул. Котляревського 1,Оженин,Острозький район, Рівненська область,35820 ЗКПО 00955785 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРІМ-Є" (пр-т. Науки, буд. №63,Київ 83,03083, код ЄДРПОУ 33098645) 238 927, 15 грн. заборгованість за поставлене зерно за договором поставки №01 від 26.02.2010 року, інфляційні в сумі 964,66 грн., 3% річних в сумі 1011,61 грн., 2409,03 грн. витрат по держмиту та 226,23 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. В решті позову відмовити в задоволенні.
4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Суддя