79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
09.08.10 Справа№ 25/98
Господарський суд Львівської області, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу:
за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю “Райффайзен Лізинг Аваль” (м.Київ)
до відповідача:Товариства з обмеженою відповідальністю “Яблуневий дар” (м.Городок)
про :стягнення заборгованості в сумі 424 730,43 грн.
Суддя :В.М. Пазичев
При секретарі :І.Є.Башак
Представники сторін:
від позивача:Мукоїд Л.В.-представник, довіреність від 29.12.2009 року
від відповідача:Не з”явився
Представникам сторін, присутнім в судовому засіданні, роз'яснено їх права та обов'язки відповідно до ст.ст. 20, 22 ГПК України, зокрема, право заявляти відводи.
Суть спору: На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Райффайзен Лізинг Аваль” (м.Київ) до Товариства з обмеженою відповідальністю “Яблуневий дар” (м.Городок) про стягнення заборгованості в сумі 424 730,43 грн.
Ухвалою господарського суду Львівської області від 10.06.2010 року порушено провадження у справі і призначено до розгляду на 16.06.2010 року. Ухвалою від 16.06.2010 року розгляд справи відкладено до 23.06.2010 року, у зв”язку з неявкою представників сторін. Ухвалою від 23.06.2010 року розгляд справи відкладено до 30.07.2010 року, у зв”язку з неявкою представника позивача. Ухвалою від 30.07.2010 року розгляд справи відкладено до 05.08.2010 року, за клопотанням сторін для надання доказів по справі.
Позивач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 10.06.2010 року, про відкладення від 16.06.2010 року, від 23.06.2010 року, від 30.07.2010 року не виконав повністю, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.
23.06.2010 року за вх.№12037 позивач подав клопотання про відкладення розгляду справи.
26.07.2010 року за вх.№14078 позивач подав заяву про зменшення позовних вимог, згідно якої просить суд стягнути з відповідача борг в розмірі 251 112,04 грн.
03.08.2010 року за вх.№14667 позивач подав заяву про зменшення позовних вимог, згідно якої просить суд стягнути з відповідача борг в розмірі 134 214,14 грн., витрати по сплаті державного мита в розмірі 4 247,30 грн., витрати з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу в розмірі 236,00 грн.
Представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд задоволити позов з підстав, наведених у позовній заяві та уточненні до позовної заяви.
Відповідач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 10.06.2010 року, про відкладення від 16.06.2010 року, від 23.06.2010 року, від 30.07.2010 року не виконав, відзиву на позов не представив, явку повноважного представника не забезпечив, хоча і був належним чином повідомлений про місце, дату і час розгляду справи, відповідно до ст.64 ГПК України, що підтверджується підписом повноважного представника на бланку про відкладення розгляду справи від 30.07.2010 року, а явка останнього була визнана судом та визначена в ухвалах суду обов”язковою.
23.06.2010 року за вх.№12028 відповідач подав клопотання про відкладення розгляду справи.
24.06.2010 року за вх.№12141 відповідач подав клопотання про продовження терміну розгляду справи понад строк, встновлений ст.69 ГПК України.
04.08.2010 року за вх.№14803 відповідач подав клопотання про відкладення розгляду справи. Позивач в судовому засіданні проти заявленого клопотання заперечив. Суд відхилив заявлене клопотання відповідача, оскільки, згідно ч.1 ст.69 ГПК України, спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви, а відповідач не подав докази відсутності можливості забезпечення явки інших представників, а також поважності підстав, що унеможливлюють участь представника в судовому засіданні, хоча суд визнав його явку обов”язковою.
За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути спір, відповідно до ст. 75 ГПК України, за наявними у справі матеріалами, у відсутності представника відповідача.
Відповідно до ст. 85 ГПК України, рішення виготовлено, підписано та оголошено 05.08.2010 року.
Розглянувши матеріали і документи, подані сторонами, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:
23 квітня 2008 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Райффайзен Лізинг Аваль»(надалі -позивач) та Товариство з обмеженою відповідальністю «Яблуневий дар»(надалі -відповідач) уклали договір фінансового лізингу № L2382-04/08 (надалі - «Договір»), згідно з п.1.1 якого Лізингодавець (ТОВ «Райффайзен Лізинг Аваль») на підставі договору купівлі-продажу (поставки) зобов'язується придбати у свою власність і передати на умовах фінансового лізингу, без надання послуг з управління та технічної експлуатації, у тимчасове володіння та користування за плату майно, найменування, технічний опис, модель, рік випуску, ціна одиниці, кількість і загальна вартість якого визначаються в Специфікації (Додаток №2 до Договору), а Лізингоодержувач (ТОВ «Яблуневий дар») зобов'язується прийняти предмет лізингу та сплачувати лізингові платежі на умовах цього Договору.
Згідно п.1.2 Договору, строк лізингу складається з Періодів лізингу, зазначених в Графіку лізингових платежів (додаток №1 до Договору) та не може бути менше одного року. Додаток №1 до Договору - Графік лізингових платежів є його невід'ємною частиною, у відповідності з п.9.3 договору.
Пунктами 4.1. Договору встановлено, що лізингові платежі складаються з авансового лізингового платежу та поточних лізингових платежів, що включають суму, яка відшкодовує частину вартості Предмета лізингу, та комісію Лізингодавця. Розмір поточного лізингового платежу за певний період лізингу зазначається в Графіку.
Згідно з Загальними умовами фінансового лізингу (додаток №4 до Договору) (надалі -Загальні умови), Лізингоодержувач сплачує поточні лізингові платежі щомісяця авансом до 8 числа поточного місяця на підставі рахунку Лізингодавця, направленого на вказану в Договорі електронну адресу Лізингоодержувача або за допомогою факсимільного зв'язку. Причому, у разі неотримання рахунку Лізингодавця до 5 числа поточного місяця, Лізингоодержувач зобов'язаний звернутися до Лізингодавця та отримати свій рахунок самостійно. В цьому випадку Лізингоодержувач зобов'язаний оплатити рахунок до 10 числа поточного місяця (п.5.3).
Із заявами та клопотаннями про неотримання рахунку Лізингоодержувач до Лізингодавця не звертався, за твердженням позивача.
З пункту 5.4 Загальних умов фінансового лізингу вбачається, що Лізингоодержувач сплачує поточні лізингові платежі, починаючи з першого періоду лізингу. При цьому, першим періодом лізингу вважається календарний місяць, що слідує за місяцем в якому Предмет лізингу був переданий Лізингоодержувачу за Актом приймання-передачі. Зазначені у Графіку порядкові номери періодів лізингу відповідають календарним місяцям, які слідують за першим періодом лізингу в прямому порядку.
Акт приймання передачі предмета лізингу за Договором підписаний 13 червня 2008 року, отже першим періодом лізингу є липень 2008 року, другим - серпень 2008 року і т.д. в прямому порядку.
Відповідно до п. 6.1. Загальних умов, Лізингодавець має право в односторонньому порядку змінити суму лізингових платежів у наступних випадках (включаючи, але не обмежуючись):
1. У випадку зміни встановленого на день укладення Договору розміру ставки USD LIBOR на період 1 місяць розмір комісії змінюється відповідно за кожний з періодів лізингу починаючи з такого чергового періоду лізингу.
2. У випадку зміни чинного законодавства щодо лізингової діяльності Лізингодавця, системи оподаткування, розміру податків, зборів, обов'язкових платежів, пов'язаних з Предметом лізингу та/або виконанням Лізингодавцем своїх обов'язків за Договором.
3. У разі перевищення розміру комісії Лізингодавця за Договором над подвійною обліковою ставкою Національного банку України, встановленою на день нарахування такої комісії за період, який минув з дня нарахування попереднього лізингового платежу за цим Договором, розраховану від вартості Предмета лізингу, комісія у складі лізингового платежу підлягає збільшенню на суму, яка дорівнює розміру ПДВ за ставкою 20%, нарахованому на таке перевищення.
4. У разі зміни на день складання рахунку за відповідний лізинговий період, встановленого Національним банком України курсу гривні до зазначеної в п. 4.9. Договору валюти по відношенню до визначеного в п. 2 Графіку курсу, лізингові платежі змінюються пропорційно зміні курсу гривні до долару США.
5. В інших випадках, визначених Договором та додатками до нього, в тому числі у разі виникнення у Лізингодавця додаткових витрат, які виникли в період дії цього Договору та пов'язані з ним.
В п. 4.9. Договору сторони обрали валюту - Долар США.
Відповідно до п. 6.2. Загальних умов, змінений за правилами п. 6.1 Загальних умов розмір лізингових платежів зазначається у відповідному рахунку Лізингодавця та підлягає сплаті Лізингоодержувачем у безспірному порядку.
Таким чином, у випадку зміни встановленого Національним Банком України курсу гривні до долара США, а також ставки USD LIBOR на період 1 місяць відбувається зміна розміру, визначених у Графіку лізингових платежів. Розмір платежів за кожний з періодів лізингу підлягає зміні пропорційно зміні ставки USD LIBOR на період 1 місяць, а також курсу долара США, встановленого Національним Банком України, на день сплати Лізингоодержувачем кожного з передбачених Договором та додатками до нього лізингових платежів. Розрахована таким чином сума підлягає сплаті Лізингоодержувачем.
У кожному рахунку-фактурі повторно зазначена дата його сплати, значення USD LIBOR на дату виставлення рахунку, курс НБУ грн./долара США на дату виставлення рахунку та коефіцієнт індексації платежу.
На виконання умов Договору Лізингодавцем було укладено договір купівлі-продажу № Р2382-04/08 від 23 квітня 2008 року та передано у тимчасове володіння та користування Лізингоодержувачу Предмет лізингу, що підтверджується актом приймання-передачі Предмета лізингу від 13 червня 2008 року.
Проте, відповідач в порушені умов Договору належним чином не виконує свої зобов'язання, у останнього за період з лютого 2010 року по травень 2010 року (20 - 23 періоди) утворилася заборгованість у розмірі 406888,33 гривень за наступними рахунками-фактурами:
L2382-04/08/20 від 01.02.2010 року у розмірі 55194,20 гривень (рахунок частково оплачений);
L2382-04/08/21 від 01.03.2010 року у розмірі 118424,19 гривень;
L23 82-04/08/22 від 01.04.200 року у розмірі 116897,90 гривень;
L2382-04/08/23 від 05.05.2010 року у розмірії 16372,04 гривень.
У зазначених рахунках-фактурах зазначено ставку USD LIBOR, курс графіку платежів, курс НБУ (гривня/долар США) на дату виставлення рахунку, коефіцієнт індексації платежу.
Пунктом 3 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про фінансовий лізинг», п.п. 5.1., 8.1.4. встановлено, що Лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.
У відповідності з п.5.1 Договору лізингу, за несвоєчасну сплату будь-якого платежу (його частини) за Договором Лізингоодержувач сплачує Лізингодавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період, за який нараховується пеня, від суми простроченого платежу за кожний календарний день прострочення.
Пунктом 6 ст.231 ГК України визначено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір не передбачено законом або договором.
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
У позовній заяві ТОВ «Райффайзен Лізинг Аваль»просило суд стягнути з відповідача заборгованість за договором фінансового лізингу № L2380-04/08 від 23 квітня 2008 року (надалі -Договір), що утворилась за період з лютого 2010 року по травень 2010 року (20 - 23 періоди.
Після подання позову 19.07.2010 року від відповідача надійшли грошові кошти в розмірі 1295298,98 гривень, що підтверджується випискою по рахунку. Отримані грошові кошти були спрямовані на погашення заборгованості за наступними рахунками №№:
L23 80-04/08/20 від 01.02.2010 року у розмірі 55194,20 гривень;
L2380-04/08/21 від 01.03.2010 року у розмірі 118424,19 гривень, тобто всього - 173618,39 гривень.
Після зарахування грошових коштів залишилися несплаченими рахунки №№:
L2382-04/08/22 від 01.04.2010 року у розмірі 116897,90 гривень;
L2382-04/08/23 від 05.05.2010 року у розмірії 16372,04 гривень.
У зв'язку з частковою оплатою заборгованості відповідачем, ТОВ «Райффайзен Лізинг Аваль»було подано заяву про зменшення позовних вимог, у якій позивач просить суд стягнути суму заборгованості у розмірі 233269,94 грн., інфляційні нарахування 1745,23 грн., пеню у розмірі 14041,95 грн., 3% річних -2054,92 грн., тобто, всього -251112,04 грн.
27.07.2010 року від відповідача надійшли грошові кошти в розмірі 1278661,95 гривень, що підтверджується випискою по рахунку. Отримані грошові кошти були спрямовані на погашення заборгованості за наступними рахунками №№:
• L23 80-04/08/22 від 01.04.2010 року у розмірі 116897,90 гривень.
Після зарахування грошових коштів залишився несплаченим рахунок
• № L2380-04/08/23 від 05.05.2010 року у розмірі 116372,04 гривень.
За таких обставин, заборгованість відповідача становить 116 372,04 гривень, інфляційні 1745,23 гривень, пеня у розмірі 14 041,95 гривень, 3% річних - 2054,92 гривень, тобто всього 134 214,14 гривень.
На момент розгляду справи відповідач докази повного погашення боргу суду не представив, відзив по справі не подав.
При прийнятті рішення суд виходив з наступного:
Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно до ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов”язання, що виникає між суб”єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб”єкт (зобов”язана сторона, в тому числі боржник) зобов”язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб”єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб”єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов”язаної сторони виконання її обов”язку.
Відповідно до ст. 179 ГК України, майново-господарські зобов”язання, які виникають між суб”єктами господарювання або між суб”єктами господарювання і негосподарюючими суб”єктами -юридичними особами на підставі господарський договорів, є господарсько-договірними зобов”язаннями.
Відповідно до вимог ст. 759 Цивільного Кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).
Згідно ст.193 ГК України, суб”єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов”язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов”язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ст.224 ГК України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов”язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.
На час розгляду справи, відповідач подав докази часткового погашення боргу, проти позовних вимог не заперечив, відзив на позов не подав, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив.
04.08.2010 року за вх.№14803 відповідач подав клопотання про відкладення розгляду справи, яке суд відхилив, оскільки, згідно ч.1 ст.69 ГПК України, спір має бути вирішено господарський судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви, а відповідач не подав докази відсутності можливості забезпечення явки інших представників, а також поважності підстав, що унеможливлюють участь представника в судовому засіданні, хоча суд визнав його явку обов”язковою.
Відповідно до ст.75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.
Враховуючи, що позивачем представлено достатньо об'єктивних та переконливих доказів в підтвердження своїх позовних вимог, а відповідач подав докази часткового погашення боргу, суд прийшов до висновку, що позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Райффайзен Лізин Аваль” (м.Київ) до Товариства з обмеженою відповідальністю “Яблуневий дар” (м.Городок) в частині стягнення заборгованості в сумі 134 214,14 грн. є обгрунтованим та підлягає до задоволення.
Згідно ст. 45 ГПК України, позовні заяви, заяви про вжиття запобіжних заходів і заяви про оскарження рішень, ухвал, постанов господарського суду оплачуються державним митом, крім випадків, встановлених законодавством.
Відповідно до ст.46 ГПК України, державне мито сплачується чи стягується в доход державного бюджету України в порядку і розмірі, встановлених законодавством України.
Згідно ст. 47-1 ГПК України, розмір витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу визначається Кабінетом Міністрів України за поданням Вищого господарського суду України.
Згідно п.”а” ч.2 ст.3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” № 7-93 від 21.01.1993 року, ставки державного мита встановлюються в таких розмірах: із заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів - 1 відсоток ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Як доказ сплати судових витрат, позивач подав платіжне доручення №110 від 04.06.2010 року на суму 4 247,30 грн. про сплату державного мита та платіжне доручення №120 від 04.06.2010 року на суму 236,00 грн. про сплату витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.
Відповідно до ч. 2 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї державне мито незалежно від результатів вирішення спору. Дане положення встановлює виняток із загального правила, викладеного в ч. 1 ст.49 ГПК, який полягає в тому, що господарський суд може покласти державне мито на одну з сторін, якщо встановить, що спір виник внаслідок неправильних дій цієї сторони. Отже, ця норма застосовується як процесуальна санкція незалежно від результату вирішення спору по суті.
Враховуючи, що спір про стягнення заборгованості виник з вини відповідача, у зв'язку з порушенням відповідачем умов Договору, позивач змушений був звернутися до суду за захистом свого порушеного права. Тому, ТОВ «Райффайзен Лізинг Аваль»просить стягнути з Відповідача витрати по сплаті державного мита та витрати з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.
Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, слід покласти на відповідача, оскільки спір виник з його вини.
Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 610, 612, 625, 785 ЦК України, ст.ст. 173, 179, 193, 231, 232 ГК України, ст.ст. 43, 33, 43, 49, 75, 82, 83, 84, 85, 121 ГПК України, суд -
1. Уточнення позовних вимог - задоволити.
2. Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю “Яблуневий дар” (81500, Львівська область, м.Городок, вул.Львівська,274 а, код ЄДРПОУ 32475074, п/р 2600401023919 в Самбірській філії ВАТ “Кредобанк”, МФО 325332) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Райффайзен Лізинг Аваль” (04073, м.Київ, просп.Московський, 9 корп.5, офіс 101; код ЄДРПОУ 34480657, п/р 2600514928 в АТ “Райффайзен Банк Аваль”, МФО 300335) - 134 214 (сто тридцять чотири тисячі двісті чотирнадцять) грн. 14 коп. боргу, 4 247 (чотири тисячі двісті сорок сім) грн. 30 коп. сплаченого державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. сплачених витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. Наказ видати в порядку ст. 116 ГПК України, після набрання рішенням законної сили.
Суддя