79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
20.07.10 Справа№ 9/73
Господарський суд Львівської області у складі судді Данко Л.С.,
При секретарі Козак І.Б. Розглянув у відкритому судовому засіданні господарську справу
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Приватцентр-Агро», м. Київ,
До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Нива», с. Підгайчики, Золочівського району, Львівської області
Про стягнення 1 324 461, 58 грн., в т.ч. 1 046 740 грн. 32 коп. - основного боргу, 87 279 грн. 82 коп. - пені, 70864 грн. 32 коп. - інфляційних втрат, 105982 грн. 64 коп. - відсотків за неправомірне користування чужими коштами, 13294,49 грн. -3% річних та стягнення судових витрат.
За участю представників:
Від позивача - Ярчак І.С. представник,
Від відповідача -Зембаль О.П. представник,
Суть спору: розглядається справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Приватцентр-Агро», м. Київ, до Товариства з обмеженою відповідальністю «Нива», с. Підгайчики, Золочівського району, Львівської області, про стягнення 1 323 891, 72 грн., в т.ч. 1 046 740 грн. 32 коп. - основного боргу, 97538 грн. 52 коп. - пені, 66 183 грн. 33 коп. - інфляційних втрат, 118 949 грн. 41 коп. - відсотків за неправомірне користування чужими коштами, 480,13 грн. - 3% річних та стягнення судових витрат: 13238,91 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу ( заява про зменшення розміру позову).
Ухвалою господарського суду від 06.05.2010р. порушено провадження у справі і розгляд справи призначено на 24.06.2010р., про що сторони були повідомлені під розписку (докази -в матеріалах справи).
З підстав зазначених в ухвалі суду від 24.06.2009р. розгляд справи відкладено на 05.07.2010р.
05.07.2010р. в судовому засіданні оголошено перерву до 12.07.2010р. на 15 год. 00 хв., яка була продовжена до 19.07.2010р. на 10 год. 00 хв. та до 20.07.2010р. до 16 год. 00 хв., про що сторони були повідомлені під розписку (докази -у справі).
Позивач в процесі розгляду справи, відповідно до статті 22 ГПК України, подав заяву про зменшення розміру позовних вимог (вхідний № 13637 від 19.07.10р.), позовні вимоги (уточнені) підтримав у повному обсязі, просить позов задовільнити та стягнути з відповідача на свою користь 1 323 891, 72 грн., в т.ч. 1 046 740 грн. 32 коп. - основного боргу, 97 538 грн. 52 коп. - пені, 66 183 грн. 33 коп. - інфляційних втрат, 118 949 грн. 41 коп. - відсотків за неправомірне користування чужими коштами, 480,13 грн. -3% річних та стягнення судових витрат: 13238,91 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, згідно заяви про зменшення розміру позову від 19.07.10р. вхідний № 13637, подав документи, які вимагалися судом. Проти застосування господарським судом ст. 233 ГК України, п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України та розстрочення виконання рішення суду на 6 (шість) місяців, відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 83 ГПК України -заперечує, просить клопотання відповідача в цій частині відхилити.
Представник Позивача у судовому засіданні пояснив, що у заяві про зміну підстав та зменшення розміру позовних вимог не нараховував 3 % річних за договором № 225-09/з, також заперечив проти зменшення розміру нарахованої пені та надання розстрочки сплати боргу відповідачу, зазначивши про те, що ступінь виконання грошових зобов'язань боржником в порівнянні із основним боргом який виник внаслідок неналежного їх виконання є значно великим і таке порушення завдає збитків іншим особам, а саме поставщикам позивача з якими він не може своєчасно розрахуватись, а щодо розстрочки то наведені обставини не можуть вважатися винятковими та такими, що надають право для розстрочки виконання рішення, з огляду на те, що економічна криза має негативний вплив в рівній степені також на підприємство позивача, а тривале невиконання зобов'язань відповідачем за вищезазначеними договорами призводить до невиконання зобов'язань позивача перед своїми контрагентами, у зв'язку з чим ТОВ "Приватцентр-Агро" також несе збитки.
Відповідач в судових засіданнях та згідно поданих пояснень на позовну заяву від 05.07.2010р. позовні вимоги визнав частково. Товариство з обмеженою відповідальністю "Нива" заперечує вимоги про стягнення 3% річних з посиланням на ту обставину, що в договорі сторонами визначено розмір відсотків річних, а саме: 25% (п. 8.3.2. Договору), у зв'язку з чим, на думку відповідача, відсутні правові підстави для одночасного стягнення ще й 3% річних з посиланням на ст. 625 ЦК України. Окрім того, відповідач зазначив про невірне нарахування позивачем втрат від інфляції, стверджуючи, що за заявлений період сума збитків від інфляції буде становити за договором № 225-09/з - 63101,21 грн., замість заявлених 65132,76 грн., а за договором № 426-09/н 2370,51 замість 5731,56 грн. Окрім цього вважає, що позивачем надмірно нараховано пеню за договором №225-09/з і така має становити 86990,10 грн. замість 87279,82 грн.
Крім того, у поданому відзиві відповідач просить, посилаючись на складний фінансовий стан підприємства та світову фінансово-економічну кризу, зменшити розмір нарахованої пені на 70% та розстрочити виконання даного судового рішення на шість місяців.
В ході розгляду справи ВСТАНОВЛЕНО.
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Приватцентр-Агро», м. Київ, звернувся з позовом до Відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Нива», с. Підгайчики, Золочівського району, Львівської області, просить стягнути з відповідача на свою користь 1 323 891, 72 грн., в т.ч. 1 046 740 грн. 32 коп. - основного боргу, 97 538 грн. 52 коп. - пені, 66 183 грн. 33 коп. - інфляційних втрат, 118 949 грн. 41 коп. - відсотків за неправомірне користування чужими коштами, 480,13 грн. - 3% річних та стягнення судових витрат: 13238,91 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Позовні вимоги позивача обгрунтовані тим, що 11.08.09р. за № 426-09/н та 03.04.09р. за № 225-09/з між позивачем та відповідачем укладено договори поставки продукції для сільгоспвиробництва, що позивач зобов'язувався передати (поставити) відповідачеві продукцію для сільгоспвиробництва (надалі - товар), а відповідач зобов'язувався прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму, що за Договором № 426-09/н від 11.08.09, який укладено у спрощений спосіб, на підставі довіреності № 83 від 05.08.09р., виданої Зубару О.В., згідно видаткової накладної №РО-0000111 від 11.08.09р., постачальник передав покупцеві товар на загальну суму 84 661,20 грн., однак відповідач за поставлений товар не розрахувався, сума заборгованості основного боргу за договором № 426-09/н від 11.08.09р. становить 84 661,20 грн., за прострочення оплати товару, на підставі ст. 625 ЦК України позивачем заявлені до стягнення втрати від інфляції в сумі 761,95 грн. за березень 2010р., а також 3% річних в сумі 480,13 грн.
Крім того, за Договором поставки продукції для сільгоспвиробництва № 225-09/з від 03.04.09 року, на підставі довіреностей: № 45 від 29.04.09, виданої Зубару О.В., згідно видаткової накладної № РО-0000016 від 05.05.09р., постачальник передав покупцеві товар на загальну суму 250 408,20 грн.; № 54 від 01.06.09р., виданої Зубару О.В., згідно видаткової накладної № РО-0000041 від 01.06.09р., постачальник передав покупцеві товар на загальну суму 724085,76 грн.; № 56 від 15.06.09р., виданої Зубару О.В., згідно видаткової накладної № РО-0000070 від 15.06.09р., постачальник передав покупцеві товар на загальну суму 145 000,02 грн.; № 58 від 18.06.09р., виданої Зубару О.В., згідно видаткової накладної № РО-0000075 від 18.06.09р., постачальник передав покупцеві товар на загальну суму 9690,83 грн.; № 62 від 03.07.09р., виданої Зубару О.В., згідно видаткової накладної № РО-0000082 від 06.07.09р., постачальник передав покупцеві товар на загальну суму 376 799,71 грн.; № 131 від 16.10.09р., виданої Зубару О.В., згідно видаткової накладної № РО-0000121 від 16.10.09р., постачальник передав покупцеві товар на загальну суму 265 000,00 грн.; всього, постачальник передав товару на загальну суму 1 770 984,52 грн., який відповідач оплатив частково на загальну суму 352 405,40 грн., зокрема, 06.05.09 року -246 405,40 грн., 07.05.09 року -100 000 грн., 31.03.10 року -1 000 грн. та 09.04.2010 року -5 000 грн. Разом з тим, Протоколом зарахування взаємних вимог № 3009-1 від 15.10.2009 року здійснено зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 462 500,00 грн., таким чином, на момент розгляду справи в суді сума заборгованості основного боргу за договором № 225-09/з від 03.04.09р. становить 956 079,12 грн.
За прострочення оплати товару на підставі п. 8.3.1 договору позивачем по кожній видатковій накладній окремо заявлено до стягнення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу, що становить 97538,52 грн., а на підставі п. 8.3.2. договору - 25% відсотків річних за неправомірне користування чужими коштами в сумі 118949,41 грн., які нараховані за період з 01.11.2009 року по 01.05.2010 року, на підставі ст.625 ЦК України позивачем заявлені до стягнення втрати від інфляції в сумі 66183,33 грн. за листопад 2009 р.- березень 2010р.
Відповідач в судових засіданнях та згідно поданих пояснень на позовну заяву від 05.07.2010р. позовні вимоги визнав частково з підстав зазначених у поясненнях наданих в ході розгляду даної справи. Крім того, у поданому відзиві відповідач просить, посилаючись на складний фінансовий стан підприємства та світову фінансово-економічну кризу, зменшити розмір нарахованої пені та розстрочити виконання даного судового рішення на шість місяців.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, оцінивши додатково представлені докази в сукупності, господарський суд встановив.
Згідно зі ст. 11 ЦК цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші юридичні факти.
У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
03 квітня 2009р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Приватцентр-Агро", як Постачальником та Товариством з обмеженою відповідальністю "Нива", як Покупцем, укладено договір поставки продукції для сільгоспвиробництва № 225-09/з (далі - Договір), у відповідності до умов якого Постачальник зобов'язався передати (поставити) у обумовлений строк Покупцеві продукцію для сільгоспвиробництва (товар), а Покупець, в свою чергу, зобов'язався прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Загальна кількість та найменування товару, що підлягає поставці, його часткове співвідношення (асортимент, сортамент), упаковка та маркування, ціна, строк поставки й інші умови, визначаються у специфікаціях (додатках до Договору), що є невід'ємними частинами даного Договору (п. 1.2. Договору).
Як видно з специфікацій № 1 від 03.04.2009р., № 2 від 06.07.2009р. та № 3 від 13.10.2009 року до Договору поставки продукції для сільгоспвиробництва № 225-09/з від 03.04.2009р., сторонами погоджено загальну кількість, асортимент, ціну товару та умови поставки.
Згідно п. 6.1. Договору приймання товару по кількості та якості Покупцем здійснюється шляхом оформлення в установленому порядку товарних (товарно-транспортних) накладних, які мають містити посилання на Договір.
У відповідності до граф специфікацій № 1 від 03.04.2009р., № 2 від 06.07.2009р. та № 3 від 13.10.2009 року "Умови поставки за ІНКОТЕРС-2000, місце поставки (баланс поставки)" сторонами погоджено умови поставки товару, а саме: DUU (місце поставки - склад за адресою покупця, що зазначений в Договорі.
Як стверджує позивач і це не заперечується відповідачем, на виконання умов укладеного Договору, специфікацій № 1 від 03.04.2009р., № 2 від 06.07.2009р. та № 3 від 13.10.2009 року до нього, ТзОВ "Приватцентр-Агро" згідно видаткових накладних № РО-0000016 від 05.05.2009р., № РО-0000041 від 01.06.2009р., № РО-0000070 від 15.06.2009р., № РО-0000075 від 18.06.2009р., № РО-0000082 від 06.07.2009р. та № РО-0000121 від 16.10.09р. передало, а відповідач, через свого представника, Зубар О.В., який діяв на підставі довіреностей на отримання ТМЦ № 45 від 29.04.2009р., № 54 від 01.06.2009р., № 56 від 15.06.2009р., № 58 від 18.06.2009р., № 62 від 03.07.09 р. та №131 від 16.10.09 р. прийняв зазначений у накладних товар (продукцію сільгоспвиробництва) на загальну суму 1 770 984,52 грн.
Факт отримання Товару підтверджується підписами представника відповідача на зазначених накладних, котрі засвідчені відтиском печатки юридичної особи, копіями довіреностей та визнається відповідачем у справі. Із накладних слідує, що останні містять посилання на договір поставки продукції для сільгоспвиробництва № 225-09/з від 03.04.2009р.
Умовами укладеного договору (розділ 4) сторони визначили ціну товару, суму договору, строк, форму та порядок проведення розрахунків.
Згідно погоджених сторонами специфікацій № 1 від 03.04.2009р., № 2 від 06.07.2009р. та № 3 від 13.10.2009 року до договору поставки продукції для сільгоспвиробництва № 225-09/з від 03.04.2009р. сторонами встановлено кінцевий термін оплати за отриману відповідачем продукцію - до 01.11.2009р., що також визнається відповідачем у справі.
Спір між сторонами виник внаслідок неналежного виконання відповідачем, як Покупцем умов договору в частині проведення оплати вартості отриманого ним у власність товару на підставі договору поставки № 225-09/з від 03.04.2009р.
Матеріали справи свідчать, що між сторонами у справі виникли цивільні правовідносини, що випливають з договору поставки.
За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання у його підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (ч.1 ст. 712 ЦК України).
Згідно із частиною 2 статті 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає з характеру відносин сторін. Загальними положеннями про купівлю-продаж (параграф 1 глави 54 ЦК України) передбачено право Продавця вимагати оплати товару (ч. 2 ст. 692 ЦК України).
Зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).
В силу приписів ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Як стверджує позивач і це не заперечується відповідачем у справі, ТзОВ "Приватцентр-Агро" свої зобов'язання по договору № 225-09/з від 03.04.09р. виконало в повній мірі, однак, відповідач порушив свої договірні зобов'язання, не провівши повністю оплати за отриманий товар, внаслідок чого станом на 01.05.2010р. (дата оформлення позовної заяви № 115) заборгованість відповідача за Договором поставки № 225-09/3 становить 956 079,12 грн.
В силу приписів ст. ст. 11, 16, 509 ЦК України та ст. ст. 1, 2 Господарського процесуального кодексу України (ГПК України) кредитору належить право у судовому порядку вимагати від боржника виконання його обов'язків.
Доказів, що підтверджують належного виконання відповідачем зобов'язання щодо оплати купленого ним товару та відновлення тим самим порушених майнових прав кредитора на момент розгляду спору судом, у матеріалах немає.
Статтею 43 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами, а в силу приписів ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Матеріалами справи підтверджуються доводи позивача стосовно того, що відповідачем в установлені договором строки вартість отриманого товару не сплачена, що є порушенням умов договору, ст. 527 ЦК України та ст. 193 ГК України.
Отже, доводи позивача про порушення його майнових прав на заявлену суму основного боргу є документально підтвердженими первинними документами; не запереченими відповідачем в установленому законом порядку, навпаки, визнаними у відзиві на позов, згідно пояснень представника в судових засіданнях та шляхом підписання акту звірки взаємних розрахунків, а тому згідно ст. 15 ЦК України, порушене право Товариства з обмеженою відповідальністю "Приватцентр-Агро ", м. Київ, підлягає судовому захисту шляхом примусового стягнення з відповідача 956 079,12 грн. боргу.
Належне виконання грошових зобов'язань покупцем забезпечено сторонами у п. 8.3.1. Договору пенею у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми боргу за кожен день прострочення.
Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Оцінюючи доводи позивача, наведені в обгрунтування позовних вимог в частині нарахованої пені, та поданий розрахунок пені за період з 01.11.09р. по 01.05.2010р. (181 день), виходячи з розміру простроченого платежу -956079,12 грн., суд вважає дані вимоги такими, що відповідають положенням статей 546, 547, 549 ЦК України, приписам Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та умовам укладеного договору від 03.04.2009 р., а отже, підлягають до задоволення в розмірі 97 538,52 грн.
Нарахування цієї суми здійснювалось із врахуванням здійснених 31.03.2010 року та 09.04.2010 року оплат в розмірі 1 тис. грн. та 5 тис. грн. відповідно, а також за кожною видатковою накладною окремо.
Зокрема, на час настання виконання грошових зобов'язань сума боргу за видатковою накладною № РО-0000016 від 05.05.2009 року була повністю сплачена, а за видатковою накладною № РО-0000041 від 01.06.2009 року лише частково, а саме до 01.11.2009 року відповідачем було сплачено лише 95997, 20 грн., а також зараховано зустрічні однорідні вимоги на суму 462 500 грн. Окрім цього, 31.03.2010 року сплачено 1000,00 грн., а 09.04.2010 року - 5 000,00 грн.
Таким чином залишок несплаченої суми становить 159 588,56 грн., а розмір нарахованої пені 16569,25 грн. Щодо інших видаткових накладних, а саме № РО-0000070 то розмір пені нараховано за цей же період з 01.11.2009 року по 01.05.2009 року (181 день) - 14740,34 грн., № РО-0000075 - 985,15 грн., № РО-0000082 - 38304,53 грн., № РО-0000121 - 26939,25 грн.
Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання (ч. 1 ст. 625 ЦК України).
Частиною 2 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Частина 2 статті 625 ЦК України визначає спеціальні правові наслідки прострочення виконання грошових зобов'язань. Таких наслідків є декілька. По-перше, боржник зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням індексу інфляції за весь час прострочення. Вимагати оплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора, яке він може реалізувати, а може від нього відмовитися.
По-друге, названа стаття передбачає можливість стягувати за прострочення виконання грошового зобов'язання проценти річних. Розмір процентів річних визначається сторонами у договорі. Якщо сторони у договорі не передбачили сплату процентів річних та їх розмір, підлягають сплаті три проценти річних від простроченої суми за весь час прострочення.
Однак, відповідно до п. 8.3.2. Договору сторони дійшли згоди, що за порушення грошових зобов'язань по оплаті ціни товару, покупець сплачує на користь постачальника відсотки за неправомірне користування чужими коштами в розмірі 25% річних від суми боргу.
Оцінивши подані позивачем розрахунки 25% (двадцяти п'яти відсотків) річних в розмірі 118 949,41 грн. (нарахованих за період з 01.11.09р. по 01.05.2010р., виходячи з розміру простроченого платежу), суд, вважає, що позовні вимоги підлягають до задоволення повністю.
Крім цього, 65421,38 грн. нарахованих інфляційних нарахувань, суд вважає як такі, що обґрунтовано заявлені і відповідають встановленому Держкомстатом України індексу інфляції з листопада 2009р. по березень 2010р. включно та вимогам закону.
Розрахунок базового індексу споживчих цін здійснювався згідно методики, затвердженої наказом Держкомстату 265 від 27.07.2007 року, шляхом множення місячних (квартальних і т.д.) індексів за період з листопада 2009 року по березень 2010 року і такий становить 106,8%.
Крім цього, відповідно до ст.181 ГК України, 11.08.2009 року між позивачем та відповідачем у спрощений спосіб укладено договір № 426-09/н.
Зокрема, на підставі довіреності № 83 від 05.08.09р., виданої Зубару О.В., згідно видаткової накладної №РО-0000111 від 11.08.09 р., постачальник передав покупцеві товар на загальну суму 84 661,20 грн. за який не розрахувався.
Таким чином, на момент розгляду справи в суді сума заборгованості основного боргу за договором № 426-09/н від 11.08.09 становить 84 661,20 грн.
За прострочення оплати товару, на підставі ст.625 ЦК України позивачем заявлені до стягнення втрати від інфляції в сумі 761,95 грн. за березень 2010р., а також 3% річних в сумі 480,13 грн. Суд вважає такі нарахування обґрунтованими та такими які підлягають до стягнення.
Відповідач у судовому засіданні подав письмове пояснення на позовну заяву, разом з тим, просить суд застосувати статтю 233 ГК України та п. 3 статті 83 ГПК України, зменшити розмір неустойки (пені) на 70%, яка підлягає стягненню з відповідача, який порушив зобов»язання та розстрочити виконання рішення суду, застосувавши п. 6 статті 83 ГПК України -на 6 (шість) місяців.
Своє клопотання в цій частині відповідач обґрунтовує тим, що ним проведено 70% оплати за вищевказаним правочином і з суми 3 645 115,32 грн. залишок заборгованості складає 1 040 740,32 грн., що ТзОВ «Нива»є виробником сільськогосподарської продукції, займається її переробкою та реалізацією, виробництво сільськогосподарської продукції залежить від погодних умов, і неврожай буряка у 2009р., та іншої продукції, спричинило до виникнення боргу, що відповідачем вживаються заходи до погашення боргу, подав: довідки про залишок коштів на рахунку від 22.06.10р. № 10/01-615, з банку про залишок коштів на рахунку № 64 від 22.06.10р., Баланс на 01.04.2010р., Фінансовий звіт за 1 квартал 2010р., довідку № 130 від 23.06.10р. про кредиторську заборгованість станом на 01.04.10р. в сумі 23481 тис. грн., довідку «129 від 23.06.2010р. про посіви сільськогосподарських культур, Звіт форми № 4-сг (річну) Держстатспостереження про посівні площі.
Представник позивача заперечує проти застосування судом статті 233 ГК України, п.п. 3 та 6 статті 83 ГПК України, просить клопотання відповідача про надання розстрочки виконання рішення суду на 6 місяців, зменшення розміру неустойки на 70% відхилити, як необґрунтуване.
Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача в цій частині, оглянувши подані відповідачем документи, якими він обґрунтовує свої доводи, суд приходить до висновку, що клопотання відповідача належить задовільнити частково.
Статтею 83 ГПК України передбачено право господарського суду щодо прийняття рішення: 3) зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов»язання; 6) відстрочити або розстрочити виконання рішення.
Статтею 233 ГК України передбачено право суду зменшувати розмір штрафних санкцій у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі, при цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов»язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов»язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
З огляду на наведене, господарський суд Львівської області, дослідивши подану заяву та докази, наведені в її обґрунтування, беручи до уваги ступінь виконання зобов»язання боржником, який складає 70%, що ТзОВ «Нива»є виробником сільськогосподарської продукції, займається її переробкою та реалізацією, виробництво сільськогосподарської продукції, майновий стан, який склався станом на 01.04.2010р., що підтверджується довідкою про залишок коштів на рахунку від 22.06.10р. № 10/01-615, довідкою з банківської установи про залишок коштів на рахунку № 64 від 22.06.10р., Баланс на 01.04.2010р., Фінансовий звіт за 1 квартал 2010р., довідку № 130 від 23.06.10р. про кредиторську заборгованість станом на 01.04.10р. в сумі 23481 тис. грн., довідку № 129 від 23.06.2010р. про посіви сільськогосподарських культур, Звіт форми № 4-сг (річну) Держстатспостереження про посівні площі, прийшов до висновку, застосувати п. 3 частини першої статті 83 ГПК України, статтю 233 ГК України, зменшити розмір неустойки у формі пені на 15 000,00 грн. та стягнути з відповідача на користь позивача 82 538,52 грн. (97 538,52 грн. -15 000,00 грн.), застосувати п. 6 частини першої статті 83 ГПК України - розстрочити виконання рішення суду на 3 (три) місяці.
Судові витрати пропорційно задоволених позовних вимог покласти на відповідача з огляду на те, що спір виник з вини відповідача, відповідно до статті 49 ГПК України.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 1, 2, 43 - 47, 12, 15, 18, 21, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44 - 49, 69, 77, 82 - 85, 116 - 118 ГПК України, господарський суд, -
1. Позов задоволити частково.
2. Стягнути з боржника: Товариства з обмеженою відповідальністю „Нива" (ідентифікаційний код: 03761768, адреса: 80726, Львівська область, Золочівський район, с. Підгайчики) на користь стягувача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Приватцентр-Агро" (ідентифікаційний код: 34397543, адреса: 03022, м. Київ, вул. Васильківська, 31/17) 1 040 740 грн. 32 коп. - основного боргу, 82 538 грн. 52 коп. - пені, 66 183 грн. 33 коп. -інфляційних втрат, 480 грн. 13 коп. -3% річних, 118 949 грн. 41 коп. -процентів річних, передбачених договором за користування чужими коштами, 13 238 грн. 91 коп. - державного мита та 236 грн. 00 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. Розстрочити виконання рішення суду на 3 (три) місяці, шляхом оплати божником стягувачу заборгованості встановленої п. 2 резолютивної частини цього рішення рівними частинами до повного погашення боргу.
4. Наказ видати в порядку статті 117 ГПК України, після набрання рішенням законної сили.
Суддя Данко Л.С.
За згодою представників позивача та відповідача, 20.07.2010р. оголошено вступну і резолютивну частини рішення. Мотивувальна частина рішення оформлена відповідно до статті 84 ГПК України та підписана (з урахування вихідних днів -24.07.10р. - субота, 25.07.10р. -неділя) 26.07.2010р. Рішення може бути оскаржено в порядку і строки передбачені статтями 91-93 ГПК України. Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 ГПК України.
Суддя