20 жовтня 2022 року № 320/3716/21
Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Лиска І.Г., розглянувши у м. Києві в порядку письмового провадження заяву представника позивача про встановлення судового контролю в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕРПЕНЬ 17" до Державної податкової служби України, Головного управління Державної податкової служби у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення,
До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "СЕРПЕНЬ 17" з позовом до Державної податкової служби України, Головного управління Державної податкової служби у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення.
Рішенням суду від 01.07.2021 адміністративний позов задоволено. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 02.12.2021, апеляційну скаргу залишено без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 01.07.2021 залишено без змін.
07.10.2022 до суду від представника позивача надійшла заява про встановлення судового контролю в адміністративній справі №320/3716/21.
Згідно акту Київського окружного адміністративного суду дана заява разом з матеріалами адміністративної справи передана судді Лиска І.Г. для подальшого розгляду 13.10.2022.
Розглянувши заяву про встановлення судового контролю, суд вважає, що вона не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Повноваження адміністративних судів, порядок здійснення судочинства в адміністративних судах визначені Кодексом адміністративного судочинства України (ст. 1 Кодексу).
Відповідно до ч. 1 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України порядок здійснення адміністративного судочинства встановлюється Конституцією України, цим Кодексом та міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Адміністративне судочинство - діяльність адміністративних судів щодо розгляду і вирішення адміністративних справ у порядку, встановленому цим Кодексом (п. 5 ч. 1 ст. 4 вказаного Кодексу).
Спір в даній справі розглянутий і вирішений судом шляхом ухвалення судового рішення, яке набрало законної сили.
Статтею 129-1 Конституції України визначено, що держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Питання судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах віднесено до процесуальних питань, що пов'язані з виконанням судових рішень в адміністративних справах, і врегульовано ст. 382 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
За наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно з ч. 8 ст. 382 Кодексу адміністративного судочинства України судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснюється також у порядку, встановленому статтею 287 цього Кодексу (яка визначає особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця).
Отже, встановлення судового контролю за виконанням судового рішення шляхом зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення, про що просив позивач, є правом суду, а не обов'язком, яке не виключає існування принципу обов'язковості судового рішення, згідно з яким судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України (ст. 129-1 Конституції України, ч. 2 ст. 14 Кодексу адміністративного судочинства України).
Аналогічні висновки щодо застосування норм права (що таке зобов'язання суб'єкта владних повноважень є правом, а не обов'язком суду) викладені в постанові Верховного Суду від 25.07.2018 у справі №823/1265/16, які відповідно до ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України мають бути враховані судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.
При цьому, у разі невиконання особою у добровільному порядку рішення суду визначено примусове виконання судових рішень згідно Закону України "Про виконавче провадження".
Таким чином, що виконання рішення суду, у випадку відмови відповідача виконати його в добровільному порядку, забезпечується, в першу чергу, через примусове виконання судових рішень відповідно до Закону України "Про виконавче провадження".
Окрім того, вказаний Закон наділяє державних виконавців під час виконання рішень певними важелями впливу на боржника, який не виконує судове рішення у встановлений строк.
Водночас, як вбачається з матеріалів справи позивач не реалізовував своє право на звернення до органів виконавчої служби з метою примусового виконання рішення суду у справі №320/3716/21.
Крім того, суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що відповідно до частини восьмої статті 382 КАС України судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснюється також у порядку, встановленому статтею 287 цього Кодексу.
На думку суду, вказана норма додатково свідчить на користь висновку про можливість встановлення заходів судового контролю, передбачених нормою статті 382 КАС України лише під час ухвалення судового рішення. Так, у вказаній нормі законодавець фактично відзначив, що окрім заходів судового контролю зазначених у резолютивній частині судового рішення, суд здійснює контроль за виконанням судового рішення і у порядку, встановленому статтею 287 цього Кодексу, тобто шляхом розгляду позовних заяв про оскарження рішень, дій та бездіяльності державних чи приватних виконавців, які допущені в ході примусового виконання судового рішення.
Отже, суд з метою забезпечення належного виконання судового рішення або встановлює судовий контроль за виконанням судового рішення безпосередньо під час ухвалення цього рішення або вирішує спірні питання, які виникають в ході його виконання в порядку статті 287 КАС України.
Тому, з огляду на наведене, суд звертає увагу позивача на те, що спонукання чи примус відповідача до фактичного виконання рішення можливі, зокрема, в порядку, передбаченому статями 287, 382 та 383 КАС України, однак станом на сьогодні, з підстав зазначених вище суд позбавлений можливості вживати заходи судового контролю, передбачені статтею 382 КАС України, оскільки докази невиконання боржником рішення суду в адміністративній справі №320/3716/21 в матеріалах справи відсутні.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що на даний час відсутні об'єктивні підстави для встановлення судового контролю за виконанням судового рішення у даній справі.
Керуючись статтями 246, 248, 256, 382 Кодексу адміністративного судочинства, суд
У задоволенні заяви представника позивача про судовий контроль за виконанням рішення суду в адміністративній справі №320/3716/21 - відмовити.
Копію ухвали видати (надіслати) учасникам справи.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або у судовому засіданні у разі неявки учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.
Суддя Лиска І.Г.