ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 33/165-10/6815.07.10
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «3 Бетони»
до до Закритого акціонерного товариства «Київська будівельна компанія «Київбудком»
про стягнення 422 143,63 грн.
Суддя Котков О.В.
Секретар судового засідання Божук Д.А.
Представники сторін:
від позивача: Романюк А.Б., довіреність № 127/10 від 26.05.2010 року;
від відповідача: Кузьменко М.В., довіреність № 800 від 23.12.2009 року;
15.07.2010 року у судовому засіданні, за згодою представників позивача та відповідача у відповідності до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Справа судом першої інстанції розглядається вдруге.
Товариство з обмеженою відповідальністю “3 Бетони” звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом про стягнення заборгованості в сумі 755 481,81 грн., з яких: 110 560,06 грн. -основна сума боргу; 278 026,04 грн. -пеня; 49 248,34 грн. -3% річних; 317 647,37 грн. -інфляційні втрати.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем за укладеним договором поставки № 01/06-081 від 01.06.2008 року не виконані у повному обсязі зобов'язання щодо оплати поставленої продукції. Також, позивачем заявлено до стягнення нараховані за період прострочення інфляційні втрати в розмірі 6 460,97 грн. та 1 720,85 грн. - 3 процентів річних.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 22.06.2009 року заявлені у справі вимоги задоволені повністю. Постановою Вищого господарського суду України від 23.03.2010 року вказане рішення суду та постанову Київського апеляційного господарського суду від 08.12.2009 року скасовано в частині стягнення індексу інфляції та трьох відсотків річних, та в цій частині справу направлено на новий розгляд.
Таким чином, предметом розгляду у справі є стягнення індексу інфляції в розмірі 370 688,55 грн. та трьох відсотків річних в розмірі 51 455,08 грн.
Відповідач позов не визнав, заперечення викладені у відзиві на позовну заяву.
Заслухавши доводи представників сторін, дослідивши наявні докази у справі, здійснивши необхідні дії на виконання вказівок, що містяться в постанові Вищого господарського суду України у справі, господарський суд, -
Між позивачем та відповідачем був укладений договір поставки № 05/07 від 22.01.2007 року, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується виготовляти відповідно до наданого покупцем технічного завдання та поставляти покупцю з/б елементи каркаса будівлі в м. Луцьку (далі -“Товар”) та оплатити його на умовах, передбачених даним договором, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах, визначених даним договором. Також 02.03.2007 року сторонами була підписана додаткова угода № 1 до договору поставки № 05/07 від 22.01.2007 року.
Частина 1 статті 202 ЦК України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч. 1 статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Згідно ч. 2 статті 205 ЦК України правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Згідно ч. 1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч.2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно п.1 ч.2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно ч. 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч.1 статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Частина 1 статті 265 ГК України передбачає, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч.1 статті 266 ГК України предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками.
Згідно ч. 2 статті 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно з положеннями частини першої статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
На виконання умов договору позивачем було поставлено відповідачеві товар у повному обсязі на загальну суму 4 830 560,06 грн., що підтверджується видатковими накладними, які підписані представниками сторін та скріплені печатками, а саме: № 3Б-0000029 від 28.02.2007 року; № 3Б-0000042 від 13.03.2007 року; № 3Б-0000071 від 30.04.2007 року; № 3Б-0000152 від 16.07.2007 року.
Частина 1 статті 692 ЦК України передбачає, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Згідно ч. 2 статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Відповідно до п. 3.1. договору та додаткової угоди до договору № 1 від 02.03.2007 року вартість робіт за договором, згідно специфікації (додаток № 1) складає 4 830 560,06 грн., в тому числі ПДВ 20 %, що складає 805 093,34 грн.
Рішенням суду від 22.06.2008 року, яке набрало законної сили згідно постанови Київського апеляційного господарського суду від 08.12.2009 року, позов ТОВ «3 Бетони»про стягнення з ЗАТ «Київська будівельна компанія «Київбудком»боргу в сумі 110 560,06 грн. задоволено.
Таким чином, обов'язок ЗАТ «Київська будівельна компанія «Київбудком»сплатити на користь ТОВ «3 Бетони»підтверджено судовим рішенням, яким вирішено спір щодо стягнення суми боргу в розмірі 110 560,06 грн.
Відповідно до ч.1 ст. 111-12 Господарського процесуального кодексу України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.
При дослідженні положень договору та вимог чинного законодавства, суд прийшов до висновку, що строк виконання зобов'язань за укладеним між сторонами договором настав 21.07.2007 року, що також підтверджується постановою Вищого господарського суду України від 23.03.2010 року.
Так відповідно до п. 3.10 остаточний розрахунок проводиться на протязі 5 днів з моменту поставки останньої партії товару. Остання поставка товару за договором була здійснена 16.07.2007 року, що підтверджується видатковою накладною № 3Б-0000152 від 16.07.2007 року та не заперечується сторонами. В зв'язку з чим строк виконання зобов'язань настав 21.07.2007 року.
Помилковим є посилання позивача на те, що строк виконання зобов'язань настає згідно п. 3.8. договору. У якому, зокрема, вказано, що подальші розрахунки здійснюються на основі розхідних накладних, які постачальник надає покупцю щомісячно, не пізніше 5 числа місяця, наступного за місяцем, в якому здійснюється поставка. Оскільки дане положення договору не регулює порядок розрахунків за поставлений товар, а лише встановлює, що розрахунки здійснюються на підставі видаткових накладних, які позивач надає відповідачу не пізніше 5 числа місяця, наступного за місяцем, в якому здійснюється поставка.
Крім того судом враховується, що відповідно до п. 3.7 договору не пізніше 5 днів з моменту підписання договору покупець перераховує постачальнику аванс у розмірі 25 % від зазначеної у специфікації ціни -1 181 489,02 грн. з ПДВ. товару на придбання сировини та матеріалів для виготовлення товару.
Відповідачем 29.01.2007 року було перераховано в якості авансу на рахунок позивача лише 800 000,00 грн.
Суд бере до уваги, що наведені положення договору відповідачем були порушені, а саме: зобов'язання щодо сплати авансу в розмірі 381 489,02 грн. (1 181 489,02 грн. - аванс) -800 000,00 грн. (аванс сплачений відповідачем).
Відповідно до вимог статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідні положення також визначаються у ч.1 статті 193 ГК України.
Згідно зі статтею 525 ЦК України та ч. 7 статті 193 ГК України одностороння відмова від зобов'язання не допускається, крім випадку коли право такої відмови встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частина 1 статті 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що відповідачем було порушено зобов'язання щодо сплати авансу в розмірі 381 489,02 грн., в зв'язку з чим наявні підстави для стягнення 3% річних та інфляційних втрат з вказаної суми в період з 05.03.2007 року по 20.07.2007 року (в межах позовних вимог), а також наявні підстави для стягнення інфляційних втрат та 3 % річних за прострочення сплати заборгованості (станом на 21.07.2007 року заборгованість становила -2 080 560,06 грн.) з врахуванням настання строку виконання зобов'язань (21.07.2010 року) та часткових проплат (банківські виписки на підтвердження часткової сплати наявні в матеріалах справи) в період з 22.07.2007 року по 29.05.2009 року.
За розрахунком суду, проведеного у відповідності до вимог чинного законодавства розмір інфляційних втрат за прострочення сплати авансу в розмірі 381 489,02 грн. становить 3 437,50 грн., 3 % річних -3 355,01 грн.
Розмір інфляційних втрат за прострочення сплати заборгованості становить 255 045,98 грн., розмір 3 % річних становить 31 785,63 грн.
Враховуючи вищевикладене позовні вимоги підлягають задоволенню в частині стягнення 258 483,48 грн. інфляційних втрат (3 437,50 грн. + 255 045,98 грн.) та 35 140,64 грн. 3 % річних (3 355,01 грн. + 31 785,63 грн.).
Згідно статті 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам в розмірі 4 041,84 грн. державного мита та 63,72 грн. витрат по сплаті на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з закритого акціонерного товариства «Київська будівельна компанія «Київбудком»(01010, м. Київ, вул. Андрія Іванова, 10; р/р 2600730017822 в Першій Київській філії ВАТ «Всеукраїнський акціонерний банк», МФО 321637, код ЄДРПОУ 24934463) або з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь товариства з обмеженою відповідальністю «3 Бетони»(77311, Івано-Франківська область, м. Калуш, вул. Б.Хмельницького, 109; п/р 32014894 в Івано-Франківській ОД ВАТ «Райффайзен Банк Аваль»МФО 336462, код ЄДРПОУ 32014894) 258 483,48 (двісті п'ятдесят вісім тисяч чотириста вісімдесят три гривень 48 копійок) інфляційних втрат, 35 140,64 грн. (тридцять п'ять тисяч сто сорок гривень 64 копійки) три проценти річних, 4 041,84 (чотири тисячі сорок одна гривня 84 копійки) витрат по сплаті державного мита та 63,72 (шістдесят три гривні 72 копійки) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. В іншій частині в позові відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.
Суддя О.В. Котков
дата підписання повного тексту рішення 04.08.2010р.