ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 3/24605.08.10
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Садін Плюс»
До Товариства з обмеженою відповідальністю «Лемма»
Про стягнення 4 679,99 грн.
Суддя Сівакова В.В.
Представники сторін:
Від позивача Літвінова О.В. - по дов. № б/н від 30.01.2010
Від відповідача не з'явився
На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Садін Плюс»про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лемма»заборгованості в розмірі 4 679,99 грн., з них 3 009,53 грн. основного боргу за поставлений товар, 497,88 грн. пені, 203,59 грн. індексу інфляції, 73,87 грн. 3% річних, 895,12 грн. проценти (1%) за користування грошовими коштами, в зв'язку з неналежним виконання взятих на себе останнім зобов'язань згідно договору поставки № 280701 від 28.07.2009.
Відповідач в судове засідання 05.08.2010 не з'явився, письмовий відзив на позов не подав, не виконав вимог суду викладених в ухвалі по порушення провадження у справі від 27.07.2010.
Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення.
Ухвали суду надсилались за адресою, що зазначена в позовній заяві та є юридичною адресою згідно витягу з Єдиного державного реєстру підприємств і організацій України станом на 04.08.2010: м. Київ, м. Київ, вул. Інститутська, 25.
Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві. (роз'яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.1997 № 02 - 5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).
Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007 № 01-8/675 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року»(пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).
Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.
У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 № 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році»зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.
Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.
В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.
Слід також зазначити, що вищезгаданий інформаційний лист відправляє до пункту 4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році»(із змінами від 08.04.2008), в якому зазначається, що примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками «адресат вибув», «адресат відсутній»і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.
Про поважні причини неявки в судове засідання повноважного представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.
Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
В судовому засідання 05.08.2010, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
28.07.2009 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Садін Плюс»(поставщик) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Лемма»(покупець) було укладено договір поставки № 280701 (далі -договір).
Відповідно до п. 1.1. договору поставщик зобов'язався поставити та передати у власність покупця, а покупець зобов'язався прийняти та сплатити товар на умовах даного договору.
Спір виник в зв'язку з тим, що позивач вважає, що відповідачем в порушення умов договору не було у повному обсязі сплачено вартість проданого товару, в зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 3 009,53, грн. та нараховані пеня -497,88 грн., інфляційні збитки в сумі 203,59 грн., 73,87 грн. - 3% річних та 895,12 грн. процентів (1%) за користування грошовими коштами.
Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно п. 2.1. договору ціна, кількість та розгорнутий асортимент товару зазначається в накладних на поставлений товар, які є невід'ємними частинами даного договору.
Як вбачається з матеріалів справи позивач передав, а відповідач отримав товар згідно видаткових накладних № КС0819002 від 19.08.2009 на суму 2 133,77 грн., № КС0826022 від 26.08.2009 на суму 546,84 грн. та № КС1226005 від 26.12.2009 на суму 328,92 грн., разом на суму 3 009,53 грн.
Відповідно до п. 5.1. договору покупець сплачує в повному обсязі вартість поставленої партії товару на 21 календарний день з моменту отримання цієї партії товару.
Отже, за умовами договору відповідач мав розрахуватись за товар по накладній № КС0819002 від 19.08.2009 -08.09.2009, по накладній № КС0826022 від 26.08.2009 -15.09.2009, по накладній № КС-1226005 від 26.12.2009 -15.01.2010.
Відповідно до ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Матеріали справи свідчать про порушення відповідачем зобов'язання щодо внесення вартості товару у повному обсязі, в результаті чого виникла заборгованість, яка згідно акту звірки взаєморозрахунків підписаного обома сторонами, складає 3 009,53 грн.
Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 3 009,53 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.
Відповідно до п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Одним із правових наслідків порушення зобов'язання, згідно ст. 611 Цивільного кодексу України є сплата боржником неустойки.
Пунктом 7.1. договору передбачено, що в разі порушення покупцем умов оплати товару, визначених п. 5.1. даного договору, він сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від простроченої суми за кожний день прострочення виконання зобов'язання за весь період існування заборгованості.
Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
При укладанні договору сторони визначили розмір відповідальності за порушення зобов'язання щодо оплати вартості товару.
Позивач нараховує пеню на суму боргу 2 133,77 грн. за період з 08.09.2009 по 19.07.2010, на суму боргу в розмірі 546,84 грн. за період з 15.09.2009 по 19.07.2010 та на суму боргу в розмірі 328,92 грн. за період з 15.01.2010 по 19.07.2010 грн.
Суд не погоджується з розрахунком пені здійсненим позивачем, оскільки пунктом 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Зазначена стаття передбачає строк, у межах якого нараховуються штрафні санкції, у разі якщо інше не встановлено законом або договором, а строк, протягом якого особа може звернутися до суду за захистом свого порушеного права встановлюється Цивільним кодексом України.
Укладеним між сторонами договором передбачено нарахування пені за кожний день прострочення, тобто, відповідальність носить подовжувальний характер.
Таким чином, з урахуванням вимог вищезазначеної норми пеня на суму боргу в розмірі 2 133,77 грн. має нараховуватись за період з 08.09.2009 по 08.03.2010, на суму боргу 546,84 грн. за період з 15.09.2009 по 15.03.2010, на суму боргу 328,92 грн. за період з 15.01.2010 по 15.06.2010.
В зв'язку з тим, що взяті на себе зобов'язання по сплаті вартості товару і його монтажу не виконав, він повинен сплатити позивачу, крім суми основного боргу, пеню відповідно до п. 7.1. договору, розмір якої, за наступними розрахунками суду становить 301,98 грн.
Сума боргу (грн.)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення
2133,7708.09.2009 - 08.03.201018210.2500 %0.056 %218,11
Сума боргу (грн.)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення
546,8415.09.2009 - 15.03.201018210.2500 %0.056 %55,90
Сума боргу (грн.)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення
328,9215.01.2010 - 07.06.201014410.2500 %0.056 %26,60
328,9208.06.2010 - 15.06.201089.5000 %0.052 %1,37
Вимоги позивача в частині стягнення пені в сумі 301,98 грн. обґрунтовані і підлягають задоволенню та відповідно в частині розміру пені 195,90 грн. слід відмовити за безпідставністю нарахування.
В зв'язку з тим, що відповідач припустився прострочення по сплаті орендних платежів, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути на свою користь збитки від зміни індексу інфляції в сумі 203,59 грн. та 3% річних в сумі 73,87 грн.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Розрахунок боргу з урахуванням індексу інфляції має бути здійснений у відповідності до листа Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997 «Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ»відповідно до яких розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції проводиться шляхом помноження суми боргу на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочки виплати заборгованості.
За таких обставин, суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 203,59 грн. збитків від зміни індексу інфляції та 3% річних в сумі 73,87 грн.
Частина 3 ст. 692 Цивільного кодексу України визначає, що у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.
Умовами п. 7.1. договору сторонами встановлено, що якщо прострочка оплати триває більше десяти днів поставщик вправі вимагати від покупця сплати процентів за користування грошовими коштами в розмірі 0,1% від суми заборгованості за кожний день прострочки за весь період існування заборгованості.
Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення 895,12 грн. процентів за користування грошовими коштами обґрунтовані та підлягають задоволенню.
Обов'язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.
Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.
З огляду на вищевикладене, позові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Садін Плюс»обґрунтовані та підлягають задоволенню частково.
Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 49, 82-85 ГПК України,-
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лемма»(м. Київ, вул. Інститутська, 25, код ЄДРПОУ 23738278) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Садін Плюс»(Харківська область, Харківський район, с. Липці, вул. Пушкінська, 20, код ЄДРПОУ 2790308895) 3 009 (три тисячі дев'ять) грн. 53 коп. основного боргу, 301 (триста одну) грн. 98 коп. пені, 203 (двісті три) грн. 59 коп. збитків від зміни індексу інфляції, 73 (сімдесят три) грн. 87 коп. 3% річних, 895 (вісімсот дев'яносто п'ять) грн. 12 коп. процентів за користування грошовими коштами, 44 (сорок чотири) грн. 84 коп. витрат по сплаті державного мита та 226 (двісті двадцять шість) грн. 12 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. В іншій частині в позові відмовити повністю.
СуддяСівакова В.В.
Рішення підписано 09.08.2010