Україна
Донецький окружний адміністративний суд
про повернення позовної заяви
31 жовтня 2022 року Справа №200/4627/22
Суддя Донецького окружного адміністративного суду Циганенко А.І., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (юридична адреса: 84122, Донецька область, м. Слов'янськ, пл. Соборна, б. 3, код ЄДРПОУ 13486010) про визнання дій протиправним та зобов'язання вчинити певні дії,
17 жовтня 2022 року з використанням підсистеми «Електронний суд» адвокатка Єрьоміна В.А., представник позивача Гучка В.О., звернулася до суду з адміністративним позовом до відповідача, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, у якому просила:
- визнати протиправними дії відповідача щодо відмови в здійсненні позивачу виплати перерахованої пенсії за період з 01.01.2018 по 31.12.2019 виходячи із 100 % сум підвищення пенсії, передбаченою постановою Кабінету Міністрів України «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» №103 від 21.02.2018, з урахуванням виплачених сум;
- зобов'язати відповідача здійснити позивачу виплату перерахованої пенсії за період з 01.01.2018 по 31.12.2019 виходячи із 100% сум підвищення пенсії, передбаченою постановою Кабінету Міністрів України «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» №103 від 21.02.2018, з урахуванням виплачених сум.
Разом з позовною заявою була подана заява про поновлення строку звернення до суду, в якій причини пропуску строку звернення до суду не були вмотивовані, доказів поважності причин пропуску строку звернення також не було подано.
24 жовтня 2022 року ухвалою суду підстави пропуску строку звернення до суду визнані неповажними, в задоволенні заяви про поновлення строку звернення до суду відмовлено, позивачу наданий строк для подачі заяви про поновлення строку звернення до суду із зазначенням інших підстав для поновлення строку та доказів поважності причин його пропуску.
На виконання вимог ухвали від 24 жовтня 2022 року позивачем подана заява, в якій причини пропуску строку звернення до суду вмотивовані посиланням на правові висновки Верховного Суду, викладені в постановах у справах №510/1286/16-а від 24.12.2020, №240/12017/19 від 31.03.2021, №440/4978/19 від 06.07.2022, №520/2098/19 від 09.06.2022.
На думку позивача, наведені різні правові висновки з приводу захисту його права на звернення до суду з цим адміністративним позовом та ознайомлення з постановою Верховного Суду від 06.07.2022 по справі №440/4978/19, свідчать про об'єктивну неможливість своєчасно звернутися до суду.
При вирішенні заявленого клопотання суд керувався наступним.
Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Для реалізації конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб'єктів у сфері управлінської діяльності в Україні створено систему адміністративних судів.
Порядок здійснення судочинства в адміністративних судах визначає Кодекс адміністративного судочинства України (далі - КАС України), частиною першою статті 5 якого визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Частина перша статті 118 КАС України визначає, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом. Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Таким чином, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (пункт 1 статті 32 зазначеної Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22.10.1996 за заявами №22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства», пункт 570 рішення від 20.09.2011 за заявою у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»).
Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Рішенням Конституційного Суду України №17-рп/2011 від 13.12.2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Обмеження на законодавчому рівні права звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів відповідними строками узгоджується із принципом «Leges vigilantibus non dormientibus subveniunt», згідно з яким закони допомагають тим, хто пильнує.
В поданій заяві позивач знову не наводить жодної поважної (об'єктивно непереборної) причини пропуску строку звернення до суду і не подає відповідних доказів.
Суд не приймає до уваги посилання позивача на правові висновки Верховного Суду, викладені в постановах у справах №510/1286/16-а від 24.12.2020, №240/12017/19 від 31.03.2021, №440/4978/19 від 06.07.2022, №520/2098/19 від 09.06.2022, оскільки вказані правові висновки стосуються вибору і застосуванню норм матеріального права до конкретних спірних правовідносин, і жодним чином не свідчать про дійсно істотні обставини, перешкоди чи труднощі, що унеможливили своєчасне звернення позивача до суду з даним позовом.
Приписи частини першої та другої статті 122 КАС України характеризуються юридичною визначеністю: вони є доступними, чіткими і зрозумілими та мали би бути зрозумілими для позивача, з урахуванням наявної у нього можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Отже, підстави для поновлення строку звернення до суду слід визнати неповажними.
Згідно з частиною 2 статті 123 КАС України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Пунктом 9 частини 4 статті 169 КАС України встановлено, що позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною 2 статті 123 цього Кодексу.
Таким чином, позовну заяву слід повернути позивачу.
Керуючись статтями 2, 3, 5, 118, 122, 123, 169, 248, 251, 256, 294, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
підстави для поновлення строку звернення до суду визнати неповажними.
В задоволенні заяви ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до суду із даним позовом відмовити.
Позовну заяву і додані до неї документи повернути без розгляду.
Роз'яснити ОСОБА_1 , що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала постановлена, складена та підписана 31 жовтня 2022 року.
Текст ухвали розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).
Ухвала набирає законної сили за правилами, встановленими статтею 256 Кодексу адміністративного судочинства України.
Апеляційна скарга на ухвалу може бути подана безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду в порядку і строки, встановлені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя А.І. Циганенко