ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 40/31303.08.10
За позовом Відкритого акціонерного товариства "Київенергоремонт"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Техніко-Інформаційний Маркетинг"
про стягнення заборгованості у розмірі 4 805,99 грн.
Суддя Пукшин Л.Г.
Представники сторін:
від позивача: Кліцаков І.О. - представник за довіреністю № 07/1778 від 04.01.10.
від відповідача: не з'явився
В судовому засіданні 03.08.10, на підставі ч.2 ст. 85 ГПК України, за згодою представника позивача було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
обставини справи:
На розгляд Господарського суду м. Києва передані позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства "Київенергоремонт" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Техніко-Інформаційний Маркетинг" про стягнення заборгованості у розмірі 4 805,99 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідач систематично не виконує своїх обов'язків у частині внесення плати за оренду нежитлового приміщення відповідно до договору оренди приміщення №32/2007 від 03.01.2007 р. Внаслідок чого у Відповідача виникла заборгованість у розмірі 4 805,99 грн, з них: 1 350 грн - сума основного боргу, 3 % річних в розмірі 121,61 грн, збитки від інфляції в розмірі 863,88 грн, пеня в розмірі 2 470, 50 грн.
Ухвалою суду від 17.06.10 порушено провадження у справі № 40/313 та призначено до розгляду на 13.07.10.
У судове засідання, призначене на 13.07.10, представник позивача з'явився, вимоги ухвали виконав.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час проведення судового засідання був повідомлений належним чином.
Відповідно до ст. 77 ГПК України Господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. Такими обставинами, зокрема, є нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу; неподання витребуваних доказів.
Керуючись ст.ст. 77, 86 ГПК України, Господарський суд відклав розгляд справи на 03.08.10 у зв'язку з неявкою представника відповідача в судове засідання.
У судове засідання 03.08.10 представник відповідача не з'явився, вимоги ухвали Господарського суду м. Києва про порушення провадження у справі № 40/313 від 17.06.2010 року не виконав, обґрунтованих клопотань щодо своєї неявки не направляв, хоча про час і місце судових засідань був повідомлений належним чином, хоча був належним чином повідомлений про час і місце судового засідання, оскільки ухвала суду направлялась на адресу відповідача, що вказана в позовній заяві та в витягу з єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, який наявний в матеріалах справи. Таким чином відповідач не реалізував своє процесуальне право на участь в судовому засіданні господарського суду.
Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.97 № 02-5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).
Згідно зі статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.
У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.07 № 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норма Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році»зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб -учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.
Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначним згідно зі ст. 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.
В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи -учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.
Відповідно до вимог ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. Проаналізувавши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку про достатність матеріалів справи для її розгляду по суті за відсутності представника відповідача та його відзиву на позовну заяву.
Судом заслухані пояснення представника позивача, досліджені надані суду докази та матеріали. В результаті дослідження наданих суду доказів та матеріалів, суд встановив:
03.01.2007 між відкритим акціонерним товариством «Київенергоремонт»(орендодавець, позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю «Техніко-Інформаційний менеджмент»(орендар, відповідач) було укладено договір оренди приміщення № 32/2007, відповідно до п.1.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає в оренду частину нежитлової будівлі, що знаходиться за адресою: м. Київ. провул. Електриків, 15, площею що орендується 4,5 кв.м.
Відповідно до п. 1.2 договору зазначене у п.1.1 цього договору приміщення передається орендарю згідно з актом приймання-передачі (додаток №1), що додається до цього договору та становить невід'ємну частину договору.
Відповідно до п. 2.2. договору оренди № 32/2007 орендар зобов'язаний вносити орендні платежі своєчасно і в повному обсязі, незалежно від наслідків господарської діяльності.
Згідно з п.1.3 договору оренди № 32/2007 за користування орендованим приміщенням орендар сплачує орендодавцю орендну плату, згідно з розрахунком орендної плати місячний розмір якої, на момент початку дії договору, становить: 270 грн., у т.ч. ПДВ -45 грн. Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається без урахування індексу інфляції за поточний місяць. Орендар вносить орендну плату на поточний рахунок орендодавця. Орендна плата сплачується орендарем, починаючи з дати фактичного використання об'єкту оренди, згідно з актом приймання-передачі.
Пунктом 1.4. договору встановлено, що орендна плата сплачується орендарем, незалежно від наслідків господарської діяльності орендаря, не пізніше 10 днів після підписання акту наданих послуг по оренді.
03.01.07 орендодавець на виконання зобов'язань за договором оренди № 32/2007 за актом прийому-передачі передав орендарю зазначене нежитлове приміщення.
31.05.2007 року сторони підписали акт надання послуг по оренді за січень-травень 2007 року, згідно якого орендодавцем було надано орендареві послуги по оренді згідно умов договору № 32/2007 від 03.01.2007 на суму 1350,00 грн.
Таким чином, з урахуванням п. 1.4 договору оренди № 32/2007 відповідач мав сплатити орендну плату у розмірі 1350,0 грн. до 11.06.2007 року.
Але, як свідчать матеріали справи, відповідач належним чином не виконав зобов'язання за договором № 32/2007 від 03.01.2007 щодо сплати орендних платежів.
Факт наявності заборгованості зі сплати орендних платежів відповідачем не спростовано, доказів сплати вказаних орендних платежів відповідачем суду не надано.
31.05.2007 року сторонами було укладено угоду про розірвання договору оренди приміщення № 32/2007 та підписано акт приймання-передачі приміщень, відповідно до якого відповідач передав, а позивач прийняв об'єкт оренди.
Частина 1 статті 202 ЦК України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ч.1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч. 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно п.1 ч.2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно ч. 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до вимог статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідні положення також визначаються у ч.1 статті 193 ГК України.
Згідно зі статтею 525 ЦК України та ч.7 статті 193 ГК України одностороння відмова від зобов'язання не допускається, крім випадку коли право такої відмови встановлено договором або законом.
Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
На підставі доказів, що забезпечені позивачем, суд прийшов до висновку, що позивач належним чином виконав зобов'язання за договором оренди від 03.01.2007 № 32/2007, а відповідач порушив договірні зобов'язання щодо своєчасності сплати орендних платежів.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача про стягнення заборгованості з орендної плати в сумі 1350,00 грн. підлягають задоволенню.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частина 1 статті 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч.1 статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. (ст.549 ЦК України).
Відповідно до п.5.2 договору оренди приміщення № 32/2007 від 03.01.07 за несвоєчасну сплату орендних платежів орендар на користь орендодавця сплачує пеню в розмірі 0,5 % від суми прострочених платежів за кожний день прострочки, встановленого чинним законодавством України.
Згідно ч.6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Відповідно до ст. 3 Закону розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Позивач звернувся з вимогою про стягнення з відповідача пені за прострочення сплати орендних платежів в розмірі 2470,50 грн. З наданого позивачем розрахунку вбачається, що пеня нараховувалась в розмірі 0,5 % від суми простроченого платежу за кожен день прострочення без урахування обмеження встановленого ч. 6 статті 232 ГК України та ст..3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».
Судом здійснено перерахунок розміру пені:
Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення
135011.06.2007 - 11.12.20071848.0000 %0.044 %108.89
Таким чином, вимога позивача щодо стягнення пені підлягає частковому задоволенню в розмірі 108,89 грн.
Згідно з п.2.ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За розрахунком позивача, що підтверджений матеріалами справи, сума втрат від інфляції склала 863,88 грн.
Крім того позивач просить суд стягнути 3% річних в сумі 121,61 грн. Суд погоджується з обґрунтованим розрахунком, наданим позивачем, тому вимоги в частині стягнення 3% річних в розмірі 121,61 грн. та втрат від інфляції в сумі 863,88 грн. підлягають задоволенню.
Відповідно до статті 44 ГПК України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до ч.5 статті 49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:
при задоволенні позову - на відповідача;
при відмові в позові - на позивача;
при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Таким чином, витрати по сплаті державного мита покладаються:
на позивача в сумі 51 грн. 00 коп., на відповідача -51 грн 00 коп.
Витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються:
на позивача в розмірі 118,00 грн, на відповідача -118,00 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст. 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд м. Києва,-
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Техніко-інформаційний маркетинг»(04071 м. Київ, пров. Електриків, буд. 15, код ЄДРПОУ 33304479) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем в процесі виконання рішення, на користь відкритого акціонерного товаристві «Київенергоремонт»(04071 м. Київ, пров. Електриків, буд. 15, код ЄДРПОУ 00131328) заборгованість в розмірі 1 350 (одна тисяча триста п'ятдесят) грн 00 коп., пеню в розмірі 108 (сто вісім) грн 89 коп., 3% річних в сумі 121 (сто двадцять одна) грн. 61 коп., збитки від інфляції в сумі 863 (вісімсот шістдесят три) грн. 88 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 51 (п'ятдесят одна) грн 00 коп. та 118 (сто вісімнадцять) грн 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. В іншій частині позовних вимог відмовити.
4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання та може бути оскаржене у порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.
Суддя Пукшин Л.Г.
дата підписання рішення 06.08.2010р.