Справа № 522/1894/22
Провадження № 2/522/2943/22
25 жовтня 2022 року м. Одеса
Приморський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого судді Павлик І.А.,
за участю:
секретаря судового засідання - Сулими А.С.,
учасники справи у судове засідання не з'явилися,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про визнання договору дійсним,
У січні 2022 року позивач звернувся до Приморського районного суду м. Одеси з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про визнання договору дійсним.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що 06.02.1998 він уклав на товарній біржі «Центральна Одеська біржа» із ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , який діяв від себе та від ОСОБА_4 , договір купівлі-продажу нерухомого майна за № 4179, на підставі якого останні продали, а він купив квартиру під АДРЕСА_1 . Отже, позивач є власником зазначеного нерухомого майна та має намір розпорядитися вказаною квартирою, проте немає можливості оскільки вказаний договір не є нотаріально посвідчений, у зв'язку з чим просить суд визнати договір купівлі-продажу вище вказаного нерухомого майна дійсним.
21.02.2022 ухвалою суду відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження.
21.06.2022 до суду від представника позивача надійшла заява, у якій вона просить здійснити розгляд справи у відсутність позивача та його представника, проти заочного розгляду не заперечує.
20.09.2022 ухвалою суду закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.
25.10.2022 сторони в судове засідання не з'явились, про місце, дату та час розгляду справи сповіщалися належним чином, про причини неявки суд не повідомили.
Верховний Суд у постанові від 01.10.2020 у справі № 361/8331/18 зазначив про те, що якщо учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Враховуючи положення ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, з огляду на неявку всіх учасників справи, не здійснювалось.
Відповідно до ч. 1 ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Згідно з ч. 4 ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
З'ясувавши обставини справи, дослідивши та перевіривши їх доказами, суд вважає, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступних встановлених судом обставин.
Судом встановлено, що 06.02.1998 на товарній біржі «Центральна Одеська біржа» було укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна за № 4179, відповідно до умов якого ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , який діяв від себе та від ОСОБА_4 , на підставі довіреності від 02.02.1998 № 1-481 продали, а ОСОБА_1 купив квартиру під АДРЕСА_1 та складається в цілому із трьох кімнат жилою площ 64 кв.м., загальною площею 105,9 кв.м.
Відповідно до ст. 49 Закону України «Про власність», чинного на час виникнення спірних правовідносин, володіння майном вважається правомірним, якщо інше не буде встановлено судом.
За змістом ст.ст. 128, 153 ЦК УРСР 1963 року право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором. Договір вважається укладеним, коли між сторонами в повній у належних випадках формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах. Істотними є ті умови договору, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою однієї з сторін повинно бути досягнуто згоди.
Відповідно до ст. 224 ЦК УРСР 1963 року за договором купівлі-продажу продавець зобов'язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.
Судом встановлено, що відповідно до п. 3 договору купівлі-продажу від 06.02.1998 № 4179 квартира продана за 10 597,00 грн, які отримані продавцями до підписання договору.
06.02.1998 зазначений договір купівлі-продажу було зареєстровано на товарній біржі «Центральна Одеська біржа» в «Журналі реєстрації договорів по об'єктам нерухомості» за реєстраційним № 4179.
Право власності на придбану квартиру за договоромкупівлі-продажу нерухомого майна від 06.02.1998 за № 4179 було зареєстровано в КП «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості», про що 12.02.1998 було зроблено запис у реєстровій книзі 175 пр, на сторінці 91- р № НОМЕР_1 .
Окрім того, в квартирі під АДРЕСА_1 зареєстровано місце проживання ОСОБА_1 , що підтверджується відміткою у його паспорті громадянина України, Серія НОМЕР_2 , виданого 04.09.2009 Шевченківським ВМ Приморського РВ ОМУ ГУ МВС України в Одеській області та його доньки ОСОБА_5 (витяг з Єдиного державного демографічного реєстру щодо реєстрації місця проживання).
Статтею 227 ЦК УРСР 1963 року передбачалася, що договір купівлі-продажу жилого будинку повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією з сторін є громадянин. Недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору (стаття 47 цього Кодексу).
Згідно зі ст. 15 Закону України «Про товарну біржу» не підлягали нотаріальному посвідченню угоди, які зареєстровані на біржі, якщо вони являють собою купівлю-продаж, поставку та обмін товарів, допущених до обігу на товарній біржі.
На час укладання спірного договору купівлі-продажу існувала колізія у чинному на той час законодавстві, оскільки згідно зі ст.ст. 224, 227 ЦК УРСР 1963 року договір купівлі-продажу нерухомого майна підлягав нотаріальному посвідченню, якщо хоча б одна зі сторін є громадянином, а недотримання даної вимоги тягнуло недійсність договору.
Проте, згідно зі ст. 15 Закону України «Про товарну біржу» біржі мали право вчиняти угоди з будь-якими видами нерухомості і такі угоди не підлягали наступному нотаріальному посвідченню.
За загальним правилом, право власності у набувача за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом чи договором (ч. 1 ст. 128 ЦК УРСР 1963 року), а відповідно до ст. 153 ЦК УРСР 1963 року договір вважається укладеним, якщо сторонами досягнуто згоди по всіх істотних умовах договору.
Отже, положення ст. 227 ЦК УРСР 1963 року спрямовані безпосередньо на встановлення форми договору купівлі-продажу житлового будинку. Тобто, правові норми, закріплені цією статтею, мають спеціальний характер по відношенню до відповідних договорів, тоді як ст. 15 Закону України «Про товарну біржу» закріплює умови, за наявності яких угоду можна вважати біржовою. З цього випливає, що положення ст. 15 Закону України «Про товарну біржу» по відношенню до угод про відчуження нерухомого майна житлового призначення мають загальний характер. Тобто, закон спеціальний переважає закон загальний.
Згідно зі ст. 47 ЦК УРСР 1963 року нотаріальне посвідчення угод обов'язкове лише у випадках, зазначених у законі. Недодержання в цих випадках нотаріальної форми тягне за собою недійсність угоди з наслідками, передбаченими частиною другою статті 48 цього Кодексу.
Якщо одна із сторін повністю або частково виконала угоду, що потребує нотаріального посвідчення, а друга сторона ухиляється від нотаріального оформлення угоди, суд вправі за вимогою сторони, яка виконала угоду, визнати угоду дійсною. В цьому разі наступне нотаріальне оформлення угоди не вимагається.
Положеннями ст. 15 ЦК України унормовано, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Оскільки вказана угода повністю виконана сторонами, але порушена її форма, суд вважає за можливе поновити порушене право позивача на підставі ч. 2 ст. 47 ЦК УРСР 1963 року.
Пунктом 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про визнання угод недійсними» визначено, що суд, на підставі ч. 2 ст. 47 ЦК УРСР 1963 року, за вимогою сторони, яка виконала угоду, її правонаступників або прокурора, вправі визнати угоду дійсною. Це правило не може бути застосовано, якщо сторонами не було досягнуто згоди з істотних умов угоди або для укладення її були в наявності, передбачені законом обмеження. Крім того, суд повинен перевірити, чи підлягала виконана угода нотаріальному посвідченню, чому вона не була нотаріально посвідчена і чи не містить вона протизаконних умов. У відповідності до чинного на даний час законодавства - а саме ст. 204 ЦК України «правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом, або якщо він не визнаний судом недійсним».
З огляду на викладене, суд вважає, що під час вчинення спірного правочину всі дії сторін були спрямовані на встановлення цивільних прав та обов'язків, усі сторони мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, мали вільне волевиявлення, що відповідало внутрішній волі на досягнення наслідків, а саме купівлі-продажу квартири, правочин був реальним і вчинений у формі, дозволенній чинним законодавством України в 1998 році, в зв'язку з чим, суд дійшов до висновку про задоволення позову про визнання договору купівлі-продажу дійсним.
Згідно зі ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи положення ч. 1 ст. 141 ЦПК України з відповідачів на користь позивача підлягає стягненню сплачений ним судовий збір у розмірі 992,40 грн.
Керуючись ст.ст. 81, 141, 223, 258, 259, 263-265, 280, 282, 284, 289, 352, 354 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про визнання договору дійсним задовольнити.
Визнати дійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна № 4179, а саме: квартири АДРЕСА_1 , укладений 06 лютого 1998 року на товарній біржі «Центральна Одеська біржа» між ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , який діяв від себе особисто та від ОСОБА_4 та ОСОБА_1 .
Стягнути з ОСОБА_2 (паспорт серії НОМЕР_3 , виданий Приморським РО УМВС України в Одеській області 13.12.1996, останнє відоме місце реєстрації та місце проживання: АДРЕСА_2 ), ОСОБА_3 (паспорт серії НОМЕР_4 , виданий Приморським РО УМВС України в Одеській області 07.08.1995, останнє відоме місце реєстрації та місце проживання: АДРЕСА_3 ) та ОСОБА_4 (останнє відоме місце реєстрації та місце проживання: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 (РНКОПП: НОМЕР_5 , останнє відоме місце реєстрації та місце проживання: АДРЕСА_2 ) 992,40 грнсудового збору по 330,80 грн з кожного.
Заяву про перегляд заочного рішення судом, який його ухвалив, за письмовою заявою відповідачів, може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Повний текст рішення складено 31.10.2022.
Суддя І.А. Павлик