03 серпня 2010 року < ЧАС >м. ПолтаваСправа № 2а-2378/10/1670
Полтавський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Головка А.Б.,
при секретарі - Кіптіла О.М.,
за участю:
позивача - ОСОБА_1,
представників відповідача - Ворожки Т.І., Віхоть Н.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавській області, Управління Державного казначейства України у м. Кременчук, Головного управління Державного казначейства України у Полтавській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії та стягнення коштів, -
31 травня 2010 року ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавській області, Управління Державного казначейства у м. Кременчук про визнання протиправними дій Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції щодо неповного повернення йому надміру сплаченого податку з доходів фізичних осіб внаслідок застосування права на податковий кредит; визнання його права на отримання бюджетного відшкодування надміру сплаченого податку з доходів фізичних осіб внаслідок застосування права на податковий кредит у розмірі 564,01 грн. та зобов'язання здійснення розрахунку суми податку з доходів фізичних осіб; зобов'язання Управління Державного казначейства у м. Кременчук виплатити йому неповернену частину надміру сплаченого податку з доходів фізичних осіб в сумі 538,49 грн. за рахунок доходів бюджету, до якого зараховується податок з доходів фізичних осіб; зобов'язання Управління Державного казначейства у м. Кременчук нарахувати та виплатити йому штрафну санкцію в розмірі 269,25 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 17.02.2010 року ним подано до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції річні податкову декларацію про доходи, одержані з 1 січня по 31 грудня 2009 року з метою реалізації право на податковий кредит за наслідками звітного податкового року. Згідно відповіді Управління Державного казначейства у м. Кременчук № 06-31/1362 від 12.05.2010 року відповідно до наданих Кременчуцькою об'єднаною державною податковою інспекцією документів 14.04.2010 року на його рахунок було перераховано 25,52 грн. надміру сплаченого податку. Вважає, що відповідачами було неправомірно занижено розмір податкового кредиту на суму 538,49 грн.
Заявою від 20.07.2010 року позивач змінив предмет позову, просив суд: визнати протиправними дії Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавській області щодо неповного повернення йому надміру сплаченого податку з доходів фізичних осіб внаслідок застосування права на податковий кредит; стягнути на його користь надміру сплачений податок з доходів фізичних осіб внаслідок застосування права на податковий кредит в сумі 538,49 грн. за рахунок доходів бюджету, до якого зараховується податок з доходів фізичних осіб; стягнути на його користь штраф за несвоєчасне повернення суми надміру сплаченого податку внаслідок застосування права на податковий кредит в розмірі 538,49 грн.; зобов'язати Управління Державного казначейства у м. Кременчук виплатити йому неповернену частину надміру сплаченого податку з доходів фізичних осіб в сумі 538,49 грн. за рахунок доходів бюджету, до якого зараховується податок з доходів фізичних осіб; зобов'язати Управління Державного казначейства у м. Кременчук нарахувати та виплатити йому штрафну санкцію в розмірі 538,49 грн.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду залучено до участі у справі у якості другого відповідача -Головне управління Державного казначейства України у Полтавській області.
В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, зазначених в позовній заяві.
Представник відповідача -Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавській області в судовому засіданні позовні вимоги не визнала, просила відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог. В обґрунтування заперечення на позов зазначила, що при проведенні перерахунку податкового кредиту громадянину ОСОБА_1 за 2009 рік були враховані витрати фактично понесені ним протягом 2009 року на сплату за власний рахунок страхових внесків у розрахунку за кожний з повних чи неповних місяців звітного податкового року, протягом яких діяв договір страхування, а саме у розмірі 1333,33 грн. ( відповідно до страхового свідоцтва № 200.3002156 від 29.09.2009 року розмір загального страхового внеску становить 4000,00 грн., тобто 4000,00/12 місяців*4 місяці). Алгоритм розрахунку суми ПДФО, яка підлягає поверненню з бюджету платника податку у зв'язку з нарахуванням ним податкового кредиту: сума загального річного доходу, нарахованого протягом 2009 року у вигляді заробітної плати зменшена на суму податкового кредиту - 30980,09 грн. (32313,42 -1333,33); сума ПДФО з оподатковуваного доходу, визначеного у п.1 цього розділу за ставкою, встновленою п. 7.1 ст. 7 Закону( 15%) -4647,01(30980,09*15%); сума ПДФО до повернення (сума ПДФО, утримана протягом 2009 року зменшується на суму ПДФО з оподатковуваного доходу, визначеного у п.1 цього розділу за ставкою, встновленою п. 7.1 ст. 7 Закону( 15%) -25,52 ( 4672,53-4647,01).
Представник відповідача Головного управління Державного казначейства України у Полтавській області в судовому засіданні позовні вимоги також не визнала, просила відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.
Суд, заслухавши пояснення позивача, представників відповідачів, вивчивши матеріали справи, приходить до висновку, що адміністративний позов слід задовольнити з наступних підстав.
Судом встановлено, що на підставі заяви на страхування № 3002156 від 11.09.2009 року між ОСОБА_1 та Відкритим акціонерним товариством «Страхова компанія «ПЗУ Україна страхування життя»укладено договір добровільного страхування життя, за яким позивач застрахований згідно програми добровільного страхування життя на випадок дожиття або смерті «Актив».
На підтвердження факту укладення договору позивачу видано страхове свідоцтво № 200.3002156 від 29.09.2009 року.
Згідно додатку № 1 до договору добровільного страхування життя № 200.3002156 від 29.09.2009 року (плану страхування) договір страхування укладений на 25 років, які поділені на 25 страхових періодів. Перший страховий період починається 29.09.2009 року та закінчується 28.09.2010 року. Щорічний страховий внесок дорівнює -4000,00 грн. Термін сплати страхового внеску за перший страховий період - 28.09.2009 року.
11.09.2009 року ОСОБА_1 було сплачено страховику 4000,00 грн. в рахунок першого страхового внеску згідно із заявою № 3002156, про що свідчить квитанція № 2487494.
Згідно довідки Відкритого акціонерного товариства «Кременчуцький сталеливарний завод»№ 738 від 15.06.2010 року оподатковуваний дохід ОСОБА_1 за період з 01.2009 року по 12.2009 року склав 31150,13 грн.
Відповідно до додатків 1, 2 до декларації про доходи, одержані з 1 січня по 31 грудня 2009 року, позивачем було задекларовано суму витрат платника податку на сплату за власний рахунок страхових внесків за договором довгострокового страхування життя в розмірі 3760,00 грн.; суму ПДФО, що належить до повернення в розмірі 564,01 грн.
Відповідно до пункту 1.16 статті 1 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" ( далі -Закон) податковий кредит - сума (вартість) витрат, понесених платником податку - резидентом у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг) у резидентів - фізичних або юридичних осіб протягом звітного року (крім витрат на сплату податку на додану вартість та акцизного збору), на суму яких дозволяється зменшення суми його загального річного оподатковуваного доходу, одержаного за наслідками такого звітного року, у випадках, визначених цим Законом.
Підпунктами 5.1.1, 5.1.2 пункту 5.1 статті 5 Закону передбачено, що платник податку має право на податковий кредит за наслідками звітного податкового року. Підстави для нарахування податкового кредиту із зазначенням конкретних сум відображаються платником податку у річній податковій декларації.
Згідно підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону до складу податкового кредиту включаються фактично понесені витрати, підтверджені платником податку документально, а саме: фіскальним або товарним чеком, касовим ордером, товарною накладною, іншими розрахунковими документами або договором, які ідентифікують продавця товарів (робіт, послуг) та визначають суму таких витрат.
До переілку витрат, дозволених до включення до складу податкового кредиту, включається сума витрат платника податку на сплату за власний рахунок страхових внесків, страхових премій та пенсійних внесків страховику-резиденту, недержавному пенсійному фонду, установі банку за договорами довгострокового страхування життя, недержавного пенсійного забезпечення, за пенсійним контрактом з недержавним пенсійним фондом, а також внесків на банківський пенсійний депозитний рахунок, на пенсійні вклади як такого платника податку, так і членів його сім'ї першого ступеня споріднення, яка не перевищує (у розрахунку за кожний з повних чи неповних місяців звітного податкового року, протягом яких діяв договір страхування):
а) при страхуванні платника податку або за пенсійним контрактом з недержавним пенсійним фондом платника податку або на банківський пенсійний депозитний рахунок чи за їх сукупністю - суму, визначену у підпункті 6.5.1 пункту 6.5 статті 6 цього Закону (абзац другий підпункту 5.3.5 пункту 5.3 статті 5).
Підпунктом 6.5.1 пункту 6.5 ст. 6 Закону установлено, що податкова соціальна пільга застосовується до доходу, нарахованого на користь платника податку протягом звітного податкового місяця як заробітна плата (інші прирівняні до неї відповідно до законодавства виплати, компенсації та відшкодування), якщо його розмір не перевищує суми, яка дорівнює сумі місячного прожиткового мінімуму, діючого для працездатної особи на 1 січня звітного податкового року, помноженої на 1,4 та округленої до найближчих 10 гривень. (669 грн. -сума місячного прожиткового мінімуму для працездатної особи, яка діяла з 01.01.2009 року х1,4=936,60=940,00 грн.).
Матеріалами справи підтверджується правильність розрахунку суми ПДФО, яка підлягає поверненню позивачу за 2009 рік, а саме: 31150,13 (загальнорічний оподатковуваний дохід) -3760,00 (940 х 4 місяця -сума дозволеного податкового кредиту) = 27390,13*15% = 4105,52 -4672,53 (утриманий податок з доходів фізичних осіб) = 564,01 грн.
Таким чином, Кременчуцькою об'єднаною державною податковою інспекцієї в Полтавській області було занижено ОСОБА_1 суму надміру сплаченого податку за 2009 рік на суму 538,49 грн. (564,01 -25,52 грн.).
Зменшення податковим органом суми витрат позивача за 2009 рік з 4000,00 грн. до 1333,33 грн. є неправомірним, оскільки вказані витрати понесені позивачем у звітному податковому періоді у зв'язку зі сплатою страхового платежу відповідно до умов договору страхування та фактично підтверджені, крім того, вказана сума зменшена позивачем з урахуванням вимог підпункту 6.5.1 пункту 6.5 ст. 6 Закону з 4000,00 грн. до 3760,00 грн. (940 х 4 місяця).
Також, податковим органом неправомірно було взято до розрахунку суми надміру сплаченого податку - суму оподатковуваного доходу з урахуванням суми, сплачених позивачем обов'язкових внесків, що не відповідає положенням пункту 1.2 статті 1 та підпункту 6.5.1 пункту 6.5 ст. 6 Закону.
Таким чином, доводи представників відповідачів не спростовують правомірності розрахунку суми надміру сплаченого позивачем податку з доходів фізичних осіб в 2009 році.
Відповідно до пункту 18.8 статті 18 Закону сума коштів, яка підлягає поверненню платнику податку, зараховується на його банківський рахунок, відкритий у будь-якому комерційному банку, або надсилається поштовим переказом на адресу, визначену у декларації, протягом 60 календарних днів від дня отримання такої декларації.
Згідно абзацу 4 підпункту 20.4.2 пункту 20.4 статті 20 Закону за неповне або несвоєчасне повернення суми надміру сплаченого податку, у тому числі внаслідок застосування права на податковий кредит, на користь платника податку сплачуються такі штрафи: якщо платник податку не отримує таку суму у строк, визначений цим Законом, при затримці від 91 календарного дня, наступного за останнім днем граничного строку її виплати, - у розмірі 100 відсотків від такої суми.
У зв'язку із затримкою повернення позивачу суми надміру сплаченого податку в розмірі 538,49 грн. понад 91 календарний день, розмір штрафу, який повинен бути сплачений позивачу, складає 538,49 грн. -100 відсотків.
Згідно підпункту 20.4.3 пункту 20.4 статті 20 Закону повернення суми надміру сплаченого податку, у тому числі внаслідок застосування права на податковий кредит, та штрафів відповідно до підпункту 20.4.2 цього пункту здійснюється органом державного казначейства з рахунку, на який зараховується цей податок до його розподілу між рівнями відповідних місцевих бюджетів.
У разі коли штрафні (фінансові) санкції застосовуються внаслідок наявності причин, визначених підпунктом "а" підпункту 20.4.1 цього пункту, така сума стягується у безспірному порядку з бюджетного рахунку, призначеного для утримання відповідного податкового органу.
Таким чином, належним способом захисту порушеного права позивача є стягнення коштів з рахунку бюджету, на який вони зараховані, та рахунку податкового органу.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги про: визнання протиправними дій Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавській області щодо відмови у поверненні ОСОБА_1 надміру сплаченого податку з доходів фізичних осіб внаслідок застосування права на податковий кредит в розмірі 538 грн. 49 коп.; стягнення з місцевого бюджету м. Кременчука на користь ОСОБА_1 суму надмірно сплаченого податку з доходів фізичних осіб в розмірі 538 грн. 49 коп.; стягнення з Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавській області на користь ОСОБА_1 штраф за несвоєчасне повернення суми надміру сплаченого податку внаслідок застосування права на податковий кредит в розмірі 538 грн. 49 коп. - законними та обґрунтованими.
Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-
Адміністративний позов ОСОБА_1 до ременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавській області, Управління Державного казначейства у м. Кременчук, Головного управління Державного казначейства України у Полтавській області, про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії та стягнення коштів задовольнити.
Визнати протиправними дії Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавській області щодо відмови поверненні ОСОБА_1 надміру сплаченого податку з доходів фізичних осіб внаслідок застосування права на податковий кредит в розмірі 538 грн. 49 коп. (п'ятсот тридцять вісім гривень сорок дев'ять копійок).
Стягнути з місцевого бюджету м. Кременчука на користь ОСОБА_1 суму надмірно сплаченого податку з доходів фізичних осіб в розмірі 538 грн. 49 коп. (п'ятсот тридцять вісім гривень сорок дев'ять копійок).
Стягнути з Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавській області на користь ОСОБА_1 штраф за несвоєчасне повернення суми надміру сплаченого податку внаслідок застосування права на податковий кредит в розмірі 538 грн. 49 коп. (п'ятсот тридцять вісім гривень сорок дев'ять копійок).
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 грн. 40 коп.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Повний текст постанови виготовлено 09 серпня 2010 року.
Суддя А.Б. Головко