04 серпня 2010 року < ЧАС >м. ПолтаваСправа № 2а-3375/10/1670
Полтавський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Удовіченка С.О.,
при секретарі - Ємець Я.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Головного управління праці та соціального захисту населення Полтавської обласної державної адміністрації до Відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області, третя особа - ОСОБА_1 про скасування постанови, -
12 липня 2010 року Головне управління праці та соціального захисту населення Полтавської ОДА звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області про скасування постанови про відкриття виконавчого провадження від 29.06.2010 року.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначав, що 29.06.2010 року старшим державним виконавцем підрозділу примусового виконання рішень Головного управління юстиції у Полтавській області Лук'янчиковим О.О. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження про зобов'язання Головного управління праці та соціального захисту населення Полтавської обласної державної адміністрації провести перерахунок та нарахувати ОСОБА_1 щорічну допомогу за 2009 рік у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, із розрахунку мінімальної пенсії за віком визначеної частиною 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з урахуванням проведених виплат у термін до 06.07.2010 року. Вважає, що вказана постанова є неправомірною та підлягає скасуванню, оскільки Головним управлінням виплата будь-якого виду допомоги не проводиться, що підтверджується Типовим положенням про головне управління праці обласної державної адміністрації, Київської міської державної адміністрації, управління праці та соціального захисту населення Севастопольської міської державної адміністрації, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30 травня 2007 року № 790.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 14 липня 2010 року залучено до участі в справі в якості третьої особи ОСОБА_1.
Представники сторін та третя особа у судове засідання не з'явились, хоча в матеріалах справи наявні докази, що вони належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи. Позивач в прохальній частині позовної заяви просив розглянути справу без участі представника Головного управління праці та соціального захисту населення Полтавської обласної державної адміністрації.
З огляду на викладене, суд вважає за можливе провести розгляд справи за наявними матеріалами.
Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що постановою Октябрського районного суду м. Полтави, яка набрала законної сили, зобов'язано Головне управління праці та соціального захисту населення Полтавської ОДА провести перерахунок та нарахувати ОСОБА_1 щорічну допомогу за 2009 рік відповідно до статті 13 частини 5 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, із розрахунку мінімальної пенсії за віком визначеної частиною 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з урахуванням проведених виплат.
22.06.2010 року для примусового виконання вказаного рішення суду Октябрським районним судом м. Полтави видано виконавчий лист № 2а-2009/09.
29.06.2010 року старшим державним виконавцем підрозділу примусового виконання рішень Головного управління юстиції у Полтавській області Лук'янчиковим О.О. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження за виконавчим листом № 2а-2009/09.
Позивач з даною постановою не погодився та оскаржив її до суду.
Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, надаючи оцінку діям та рішенням суб'єкта владних повноважень, які є предметом оскарження, суд перевіряє чи прийняті (вчинені) вони на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо; добросовісно, розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно; з урахуванням права особи на участь у прийнятті рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Преамбулою Закону України “Про виконавче провадження” визначено, що цей Закон визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.
Відповідно до частини 1, 2 статті 24 Закону України “Про виконавче провадження” державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення виконавчого документа до виконання і цей документ відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, та пред'явлений до виконання до органу державної виконавчої служби за належним місцем виконання рішення.
Державний виконавець у 3-денний строк з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. В постанові державний виконавець встановлює строк для добровільного виконання рішення, який не може перевищувати семи днів, а рішень про примусове виселення - п'ятнадцяти днів, та попереджає боржника про примусове виконання рішення після закінчення встановленого строку зі стягненням з нього виконавчого збору і витрат, пов'язаних з провадженням виконавчих дій, передбачених цим Законом.
Відтак, прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення виконавчого документа до виконання і цей документ відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, та пред'явлений до виконання до органу державної виконавчої служби за належним місцем виконання рішення є не правом, а обов'язком державного виконавця.
Твердження позивача про неможливість виконання рішення суду через відсутність фінансування суд оцінює критично, зважаючи на те, що відповідно до частини 5 статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. Аналогічне правило міститься і в частині 1 статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Таким чином, судовий акт, який набрав законної сили, підлягає обов'язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов'язок.
Це означає, що особа, якій належить виконати судовий акт, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.
Відсутність відповідного фінансування не може бути визнано поважною причиною невиконання судового рішення з огляду на те, що за своїм характером є або бездіяльністю, або юридично неспроможною дією і не вказує на належне ставлення боржника до процесу організації виконання судового рішення. При цьому суд бере до уваги, що судовим рішенням на позивача було покладено обов'язок здійснити дії по нарахуванню та виплаті грошових коштів.
Відсутність грошових коштів для їх виплати може бути підставою для відстрочки або розстрочки виконання судового рішення на підставі статті 33 Закону України “Про виконавче провадження”, проте не є підставою для відмови у відкритті виконавчого провадження.
Згідно із частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Таким чином, суд приходить до висновку, що при прийнятті постанови про відкриття виконавчого провадження відповідач діяв на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Законом України "Про виконавчу службу", з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано.
Позивачем не надано суду доказів того, що він звертався до відповідача із письмовою заявою про відкладення провадження виконавчих дій у порядку, встановленому статтею 32 цього Закону, та поновлення боржнику строку для добровільного виконання рішення, та відповідачем було відмовлено йому у вчиненні таких дій.
Відтак, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -
У задоволенні адміністративного позову Головного управління праці та соціального захисту населення Полтавської обласної державної адміністрації до Відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області, третя особа - ОСОБА_1 про скасування постанови відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Повний текст постанови виготовлено 09 серпня 2010 року.
Суддя С.О. Удовіченко