Миколаївський окружний адміністративний суд
вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54055
29.07.2010 р. Справа № 2а - 1849/09/1470
м.Миколаїв
9:50
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мавродієвої М.В.,
за участю:
секретаря судового засідання Богзи Н.А.,
представника позивача: Репіної А.М. - дов. №14-13-20-14/43 від 13.01.2010 (у судовому засіданні 28.07.2010),
представника відповідача: не з'явився,
представника ІІІ особи: не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовомДочірнє підприємство державної акціонерної компанії "Хліб України" "Миколаївський портовий елеватор", вул. 1-а Слобідська, 122/1,Миколаїв,54004
доКонтрольне ревізійне управління у Миколаївській області, вул. Спаська, 42-а,Миколаїв,54001
треті особиДержавна акціонерна компанія "Хліб України", вул. Саксаганського, 1,Київ601,Центральна Частина Києва, Київ,01601
провизнання протиправним та скасування вимоги щодо усунення виявлених ревізією порушень від 21.05.2007 №01-14/405 в частині вимог відповідача №№2, 3, 4, 5, 6, 7,
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати відсутність у Контрольно-ревізійного управління в Миколаївській області та структурних відділів управління компетенції (повноважень) на проведення ревізії позивача та визнати неправомірною та скасувати п.п.2, 3, 4, 5, 6 та 7 вимоги КРУ щодо усунення виявлених ревізією порушень №01-14/405 від 21.05.2007.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на наступне:
- позивач не є підприємством державного сектору економіки;
- відповідачем порушено прядок проведення ревізії, оскільки не зазначено дату закінчення ревізії та не проведено її в один день з перевіркою податкового органу;
- по п.2 вимоги позивач заперечує з тих підстав, що між ним та ТОВ «Югтранзитсервіс»і ЗАТ «Каргілл»укладались договори з перевалки зернопродукції, у вартість послуг з перевалки включена вартість послуг зі зберігання зерна; стосовно укладання договорів зберігання зерна з ПП «Агроімекс-РТ»та ТОВ «Хлібекспорт»позивач вказує на те, що приписи постанови Дерпостач СРСР від 07.01.1986 №4 ним не порушувались, і при визначенні розміру сум, що мають бути оплачені поклажедавцями позивач виконував всі приписи нормативно-правових актів.
- по п.3 вимоги позивач вказує на те, що різниця між вартістю одного ліжко-дня, що визначена підприємством у калькуляції (56,34 грн.) та встановленою у договорі №17 від 28.03.2006 (20,0 грн.) дійсно існує, але вона зумовлена об'єктивними причинами, на підставі ринкових цін на послуги з відпочинку у той період за базах відпочинку у с.Рибаківка. Визначені сторонами у договорі ціни є вільними, їх державне регулювання не передбачено. Метою укладання вказаного договору було зменшення збитків від діяльності бази відпочинку, оскільки за відсутністю цього договору реалізація путівок за ціною 56,34 грн. була б неможливою, що спричинило б значні збитки.
- по п.4 та п.5 вимоги позивач зазначає, що головною умовою виплати працівникам підприємства премій, відповідно до Колективного договору та Положення про преміювання керівників, спеціалістів, службовців, робітників і працівників невиробничої сфери підприємства за основні результати господарської діяльності, є наявність прибутку. Однак Положення не містить приписів, стосовно періодів часу, у яких прибуток повинен мати місце. Крім того, оплата праці керівника здійснюється виключно на підставі контракту та умов колективного договору. Контракт з керівником містить положення про виплату останньому надбавки за інтенсивність праці у розмірі 50% від посадового окладу.
- по п.6 вимоги позивач вказує на правомірність укладеного з ПП «Мірон-Трейдінг»договору; зобов'язання по вказаному договору були виконані сторонами в повному обсязі та підтверджені відповідними первинними документами, тому посилання відповідача на незаконність вказаних операцій є безпідставним.
- по п.7 вимоги позивача зазначає, що акт виконаних робіт підтверджує виконання підрядником взятих на себе зобов'язань відповідно до умов договору. Нові показники кошторисного прибутку та відшкодування адміністративних витрат були пред'явлені при перевірці але не взяті до уваги. ДБН Д.1.1-1-2000 можу застосовуватись та носять обов'язковий характер для суб'єктів, які здійснюють будівництво за кошти державного бюджету, однак будівництво здійснювалось позивачем за рахунок власних коштів.
Відповідач проти позовних вимог заперечує, просить в задоволенні позову відмовити, вказуючи на наступне:
- в обґрунтування своїх вимог позивач помилково посилається на ст.1 Закону України «Про основної засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», оскільки, відповідно до листа Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 10.07.2008 № 5811, оскільки діяльність ДКРС не підпадає під сферу дії цього закону;
- згідно рішення Одеського апеляційного адміністративного суду від 22.01.2008 по справі №22а-2974/2008 за апеляційною скаргою КРУ в Миколаївській області на постанову Господарського суду Миколаївської області від 22.10.2007 по справі № 6/488/07 про не підконтрольність ДП ДАК «Хліб України «Миколаївській портовий елеватор»у зв'язку з неналежністю останнього до суб'єктів господарювання державного сектору економіки, зазначена постанова скасована. Судом апеляційної інстанції позивач визначений суб'єктом державного сектору економіки. Рішення апеляційної інстанції від 22.01.2008 ухвалою Вищого адміністративного суду України від 17.02.2010 по справі № К-9579/09 залишено без змін. Крім того, в підтвердження того, що позивач належить до суб'єктів господарювання державного сектору економіки є те, що ДП ДАК «Хліб України»«Миколаївській портовий елеватор», як суб'єкт господарювання державного сектору економіки, щорічно складає фінансові плани відповідно до зазначеного Порядку складання, затвердження та контролю виконання фінансових планів державних підприємств, акціонерних, холдингових компаній та інших суб'єктів господарювання, у статутному фонді яких більше 50 відсотків акцій (часток, паїв) належить державі, та їх дочірніх підприємств, затвердженого наказом Міністерства економіки України від 21.06.2005 №173;
- надання послуг з перевалки зерна не є предметом статутної діяльності підприємства позивача і такий вид послуг не передбачено і ні Законом України «Про зерно та ринок зерна в Україні», а на Технічним регламентом зернового складу;
- позивачем не доведено раціональність, обґрунтованість та економічну доцільність застосування сторонами ціни за путівку саме в 20,00 грн., а не 56,43 грн. Більш того, документального підтвердження про кількість путівок реалізованих приватним підприємцем ОСОБА_2 під час ревізії не надано. Застосування ціни путівки нижче її собівартості є економічно невигідним для підприємства, оскільки не сприяє досягненню головної мети діяльності підприємства -отримання прибутку.
- головною умовою для нарахування і виплати премії є одержання прибутку в цілому по підприємству. За даними бухгалтерського обліку, підтвердженого підписом головного бухгалтера підприємства, діяльність підприємства протягом періодів з І кварталу 2005 року по ІІІ квартал 2005 року, а також з ІІІ кварталу 2006 року по ІV квартал 2006 року була збитковою, що унеможливлювало нарахування та виплату премії працівникам та керівнику;
- оскільки зустрічною звіркою в ПП «Мирон-Трейдінг»фактичне надання послуг не підтверджено -це свідчить про безпідставність оплату таких послуг в сумі 58,0 тис. грн.;
- у договорі підряду на виконання робіт від 25.04.2006 № 06-06/ПО сторони при визначенні вартості будівництва робіт та взаємних розрахунках домовились керуватись Державними будівельними нормами України -ДБН Д.1.1-1-2000, а від так встановлення нової договірної ціни було можливо лише у випадках, встановлених ДБН Д.1.1-1-2000, а саме передбаченими п. 3.3.3.2. Враховуючи, що жоден випадок із передбачених пунктом 3.3.3.2. не стосується ситуації, яка склалася між сторонами при зміні ціни договору від 25.04.2006, тому що роботи виконано в меншому обсязі, тому відповідно п. 3.3.3.2. маса прибутку не підлягає коригуванню. Відповідно до п.3.3.12 ДБН безперечні помилки та порушення чинного порядку визначення вартості будівництва підлягають перерахунку з моменту їх виявлення.
Під час розгляду справи, представники сторін підтримали доводи, викладені у адміністративному позові та запереченнях проти нього.
Судовий процес фіксувався за допомогою технічного комплексу «Камертон».
У судовому засіданні 29.07.2010 судом було оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Приймаючи рішення по справі судом взято до уваги наступне.
В період з 08.02.2007 по 10.04.2007 Контрольно-ревізійним управлінням у Миколаївській області в особі Контрольно-ревізійного відділу в м.Миколаєві, проведено планову виїзну ревізію фінансово-господарської діяльності Дочірнього підприємства державної акціонерної компанії «Хліб України»«Миколаївський портовий елеватор», за результатами якої складено акт №01-24/44 від 10.04.2007.
Подані Дочірнім підприємством державної акціонерної компанії «Хліб України»«Миколаївський портовий елеватор»до акту ревізії заперечення, були залишені відповідачем без задоволення.
21.05.2007 відповідачем було винесено вимогу щодо усунення порушень №01-14/405.
Позивач не погодившись з пред'явленими йому пунктами 2, 3, 4, 5, 6 та 7 вимоги, оскаржив їх до суду.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши представників сторін,суд дійшов висновку, що позовні вимоги відлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.
1. З матеріалів справи вбачається, що в розділі 1 акту перевірки №01-24/44 від 10.04.2007 «Загальні відомості про об'єкт контролю»зазначено, що протягом періоду, що підлягав ревізії, форма власності підприємства змінювалась двічі.
При проведенні ревізії відповідач визначив підприємство підконтрольною йому установою - як суб'єкта господарювання державного сектору економіки.
Згідно ст.22 Господарського кодексу України (надалі -ГК України), суб'єктами господарювання державного сектора економіки є суб'єкти, що діють на основі лише державної власності, а також суб'єкти, державна частка у статутному фонді яких перевищує п'ятдесят відсотків чи становить величину, яка забезпечує державі право вирішального впливу на господарську діяльність цих суб'єктів.
Як вбачається з акту ревізії, підприємство діє на основі державної власності, управління прийшло на підставі повідомлення Головного Управління статистики в Миколаївській області про зміну 07.02.2007 форми власності.
З матеріалів справи також вбачається, що ДАК «Хліб України»було утворено на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 22.08.1996 №1000 «Про утворення Державної акціонерної компанії «Хліб України». Пунктом 23 Статуту ДАК «Хліб України», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №240 від 14.03.2002 року (в редакції 02.02.2007) визначено, що засновником Компанії є держава в особі Кабінету Міністрів України.
Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.1997 №11218 «Про прискорення приватизації хлібоприймальних і хлібозаготівник підприємств»зобов'язано Міністерство агропромислового комплексу передати у двомісячний термін до статутного фонду Державної акціонерної компанії «Хліб України» державне майно підприємств, зазначених у додатку №3, перетворивши їх у дочірні підприємства Компанії.
Згідно додатку №3 «Перелік підприємств, державне майно яких передається до статутного фонду ДАК «Хліб України»до постанови Кабінету Міністрів України»№1218 від 05.11.1997, майно Миколаївського портового елеватору передано до статутного фонду ДАК «Хліб України». Майно, яке передане до статутного фонду Компанії, перебуває у державній власності до прийняття відповідно до законодавства спеціального рішення про приватизацію, що визначено п.31 Статуту ДАК «Хліб України»(в редакції до 02.07.2007).
Отже, відповідно до ч.2 ст. 22 ГК України, ДАК «Хліб України»є суб'єктом господарювання державного сектору економіки, оскільки єдиним засновником Компанії є держава в особі Кабінету Міністрів України та згідно абз.2 п.34 Статуту ДАК «Хліб України»у державній власності перебуває 100 відсотків її акцій.
Пунктом 1.1 Статуту дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії «Хліб України»«Миколаївський портовий елеватор»зазначено, що підприємство створене шляхом реорганізації державного підприємства «Миколаївський портовий елеватор»на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 15.11.1997 №1218 "Про прискорення приватизації хлібоприймальних і хлібозаготівельних підприємств», а також рішення спостережної ради Державної акціонерної компанії «Хліб України»від 10.03.1998.
Згідно приписів ч.8 ст.63 ГК України у випадку існування залежності від іншого підприємства, підприємство визначається дочірнім.
Крім того, ревізія ДП ДАК «Хліб України»«Миколаївський портовий елеватор»була проведена на виконання Розпорядження Кабінету Міністрів України»№1218 від 08.12.2006 №604-р «Про затвердження основних напрямів контрольно-ревізійної роботи органів державної контрольно-ревізійної служби на 2007 рік». Вказаним розпорядженням було затверджено перелік об'єктів, на яких необхідно провести контрольний захід. Зокрема, п.1 основних напрямів роботи контрольно-ревізійної роботи органів державної контрольно-ревізійної служби на 2007 рік передбачено проведення ревізії ДАК «Хліб України»та її відокремлених структурних підрозділів та дочірніх підприємств за 2005-2006 роки, що і було здійснено відповідачем.
За вказаних обставин, суд вважає посилання позивача на те, що він не належить до суб'єктів господарювання державного сектору економіки та не є підконтрольною установою в розумінні ст.2 Закону України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні», є безпідставним.
Тому, позовні вимоги в частині встановлення відсутності у Контрольно-ревізійного управління в Миколаївській області та його структурних відділів компетенції (повноважень) на проведення ревізії ДП ДАК «Хліб України»«Миколаївський портовий елеватор», задоволенню не підлягають.
2. Позовні вимоги в частині визнання неправомірною та такою, що підлягає скасуванню п.2 вимог КРУ №01-14/405 від 21.05.2007 задоволенню не підлягають, виходячи з такого.
В акті ревізії зазначено, що ДП ДАК «Хліб України»«Миколаївський портовий елеватор» здійснює фактичне зберігання зерна без укладання договорів зберігання та не стягує з поклажодавців плату за зберігання сільськогосподарської продукції. Також, відповідачем, на підставі проведених в ході ревізії розрахунків термінів зберігання із застосуванням діючих на підприємстві на той час тарифів на послуги зберігання, здійснено сумарний розрахунок втрат підприємства від безоплатного зберігання зерна, з поклажодавців з якими не укладено договори зберігання зерна з урахуванням норм його природного убутку, з чим пов'язано посилання відповідача на постанову Держпостач СРСР №4 від 07.01.1986 «Об утверждении норм естественной убыли зерна, продуктов его переработки семян трав, кормов травяных, искусственно сушенных, и семян масляничных культур при хранении на предприятиях системи Министерства хлебопродуктов СССР».
Позивач, в силу ст.7 Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні»№37-ІV від 04.07.2002 (надалі -Закон №37-ІV) є суб'єктом зберігання зерна.
Пунктом 2.1 Статуту ДП ДАК «Хліб України»«Миколаївський портовий елеватор»визначено, що підприємство створюється з метою отримання прибутку шляхом заготівлі та зберігання зерна, його обробки і технологічної переробки. Предметом діяльності підприємства є заготівля та зберігання зерна, його обробка і технологічна переробка (п.2.2 Статуту).
10.07.2006 між ДП ДАК «Хліб України»«Миколаївський портовий елеватор»та ЗАТ «АТ Каргілл»було укладено договір №1кн-25 на надання послуг з перевалки зернових на експорт на судна водного транспорту. Згідно п.1.1 вказаного договору виконавець (ДП ДАК «Хліб України»«Миколаївський портовий елеватор») надає послуги з перевалки вантажу на експорт, які включають лабораторний аналіз, організацію вивантаження з залізничного або автомобільного транспорту, приймання, розміщення, накопичення на Миколаївському портовому елеваторі з проведенням необхідних технологічних операцій, відвантаження на судно. Із переліку послуг, які включено до перевалки вантажу зазначено, що зберігання вантажу не передбачено.
Аналогічний договір №24 від 04.07.2006, укладеного між ДП ДАК «Хліб України»«Миколаївський портовий елеватор»та ТОВ «Югтранзитсервіс».
Пункт 3.2 договорів №24 від 04.07.2006 та №1кн-25 від 10.07.2006 визначає, що виконавець (ДП ДАК «Хліб України»«Миколаївський портовий елеватор») забезпечує резервування місткостей для накопичення, зберігання і перевалки вантажу.
Крім вказаних договорів між ДП ДАК «Хліб України»«Миколаївський портовий елеватор»та ЗАТ «Каргілл»було укладено договір зберігання зерна №01-X від 01.11.2006, а також між ДП ДАК «Хліб України»«Миколаївський портовий елеватор» та ТОВ «Югтранзитсервіс»було укладено договір зберігання зерна №150 від 29.09.2006. Умовами вказаних договорів зазначено, що Поклажодавець зобов'язаний передати зерно, а зерновий склад зобов'язаний прийняти його на зберігання.
Пунктом 3.3 Контракту №09-10/155 від 27.04.2006 зазначено, що ДАК «Хліб України»делегує керівникові (ОСОБА_3) надання на договірній основі, за погодженням із власником, послуг підприємствам товаровиробникам з перевалки, накопичення, зберігання, просушування, очищення, переробки, визначення якості зерна та продуктів його переробки.
Таким чином, суд вважає обґрунтованою позицію відповідача з приводу того, що перевалка зерна і зберігання зерна не є тотожними поняттями і зберігання зерна є окремим видом операції і не входить до складу перевалки зерна, як зазначає позивач.
Крім того, статтею 26 Закону №37-ІV встановлено, що у разі передачі власником зерна на зберігання у зерновий склад, має укладатися договір складського зберігання зерна. Цей договір укладається в письмовій формі, типова форма якого затверджена постановою Кабінету Міністрів України №510 від 11.04.2003.
Пунктом 10 статті 1 Закону №37-ІV надане визначення терміну «зберігання зерна», як комплекс заходів, які включають приймання, доробку, зберігання та відвантаження зерна.
Вказане спростовує твердження представника позивача про те, що предмет договору про перевалку зерна, яка включає лабораторний аналіз, організація вивантаження, приймання, розміщення, накопичення, відвантаження, повністю відповідає терміну «зберігання зерна».
Договори зберігання зерна з ТОВ «Хлібекспорт»та ПП «Агроімекс-РТ»також не укладались і плата за зберігання зерна не стягувалась, незважаючи на те, що позивачем не заперечується складання та видача вказаним особам складських квитанцій про прийняття зерна на зберігання, з подальшим його поверненням власнику.
Враховуючи викладене, висновок КРУ в Миколаївській області про те, що позивачем не реалізовано право по стягненню з ЗАТ «АТ Каргілл», ТОВ «Югтранзитсервіс», ТОВ «Хлібекспорт»та з ПП «Агроімекс-РТ»вартості послуг по зберіганню зерна на загальну суму 947,52 тис. грн. є правомірним, і п.2 вимоги про вжиття заходів по стягненню плати за зберігання зерна з ТОВ «Хлібекспорт»та ПП «Агроімекс-РТ»у сумі 132,72 тис. грн., а також вирішення питання про відшкодування втрат доходів у сумі 814,8 тис. грн. від безоплатного зберігання зерна ЗАТ «АТ Каргілл»та ТОВ «Югтранзитсервіс»обґрунтована та скасуванню не підлягає.
3. Позовні вимоги в частині визнання неправомірною та такою, що підлягає скасуванню п.3 вимог КРУ №01-14/405 від 21.05.2007 задоволенню не підлягають, виходячи з такого.
Згідно договору №17 від 28.03.2006ДАК «Хліб України»«Миколаївський портовий елеватор»надає приватному підприємцю ОСОБА_2 право на організацію відпочинку, харчування, дозвілля, культурно-масових заходів, організацію медичного обслуговування та доставку відпочиваючих на базу відпочинку «Заготівельник», яка розташована в с.Рибаківка Березанського району Миколаївської області.
В акті ревізії визначено, що в п.1 договору №17 від 28.03.2006 встановлено загальний перелік послуг, а їх повний перелік конкретизовано в додаткових угодах від 22 червня 2006 року та від 22 липня 2006 року.
Додатковою угодою від 28.04.2006 до договору №17 від 28.03.2006, сторонами встановлено вартість одного ліжко-місця за один день на базі відпочинку «Заготівельник»в сумі 20,00 грн.
Згідно розробленої позивачем калькуляції, вартість одного ліжко/дня складає 56,34 грн. (а.с.214).
Існування різниці в вартості путівок в сумі 36,34 грн. (56,34 грн. - 20,00 грн.) позивач не заперечує.
Представником позивача не доведено раціональність, обґрунтованість та економічну доцільність застосування сторонами ціни саме в 20,0 грн., а не 56,34 грн.
Посилання позивача на дані «Звіту про оцінку вартості майна, що входить до складу бази відпочинку «Заготівельник»за адресою: Миколаївська область, Березанський район, с.Рибаківка, квартал №2, будинок №1 від 03.11.06 року», як на обґрунтування своїх позовних вимог, суд вважає безпідставними, оскільки цей звіт визначає ринкову вартість об'єкту нерухомості і не стосується порядку визначення ціни на путівки.
Як вбачається з матеріалів справи та пояснень інспектора КРУ, документального підтвердження про кількість путівок реалізованих приватним підприємцем ОСОБА_2 під час ревізії не було надано. Єдиним документом, в якому міститься інформація про кількість відпочиваючих на базі є журнал обліку реєстрації відпочиваючих. За даними цього журналу в 2006 році на базі відпочинку перебували сторонні особи 1203 людино-дні. За відпочинок вказаних осіб, згідно визначеної ДП ДАК «Хліб України»вартості путівок, позивач мав отримати 67,78 тис, грн. (1203 людино-дні х 56,34 грн.), а реально приватним підприємцем перераховано позивачу за реалізовані путівки 20,50 тис, грн. Таким чином підприємством втрачено доходів на суму 47,28 тис. грн. (67,78 тис. грн. - 20,50 тис. грн.).
Суд погоджується з висновком відповідача про те, що застосування ціни путівки нижче її собівартості є економічно невигідним для підприємства, оскільки не сприяє досягненню головної мети діяльності підприємства - отримання прибутку. Збитковість бази відпочинку «Заготівельник»підтверджується звітом про виконання фінансового плану за 2006 рік.
За вказаних обставин, обґрунтування позивачем своїх вимог з посиланням не те, що ціни на послуги, передбачені договором №17 від 28.03.2006 не підлягають державному регулюванню і сторони вправі самостійно визначати в договорі ціну таких послуг, а також на середню ціну одного ліжко-дня на інших базах відпочинку в с. Рибаківка, є недоречними.
4. Позовні вимоги в частині визнання неправомірною та такою, що підлягає скасуванню п.4,5 вимог КРУ №01-14/405 від 21.05.2007 задоволенню частково, виходячи з наступного.
Заявлені позивачем вимоги про визнання неправомірними та скасування п.4 та п.5 вимог КРУ в частині відшкодування незаконно сплаченої адміністративно-управлінському персоналу премії у сумі 875,87 тис. грн. (та зайвих перерахувань до державних цільових фондів на суму 330,23 тис. грн.), а також незаконно сплаченої премії колишньому керівнику підприємства ОСОБА_3 у сумі 8530,88 грн. (та зайвих перерахувань до державних цільових фондів на суму 3626,83 грн.), задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.2 ст.97 КЗпП та ч.1 ст.15 Закон №108/95-ВР, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами.
Згідно ст.7 Закону України «Про колективні договори і угоди» від 01.07.1993 №3356-XII (надалі -Закон №3356-XII), у колективному договорі встановлюються взаємні зобов'язання сторін щодо регулювання виробничих, трудових, соціально-економічних відносин, зокрема нормування і оплати праці, встановлення форми, системи, розмірів заробітної плати та інших видів трудових виплат (доплат, надбавок, премій та ін.).
Відповідно до приписів ч.1 ст.5 Закону №3356-XII умови колективних договорів є обов'язковими для підприємств та для сторін, які їх уклали.
Приписи ст.9 Закону №3356-XII визначають, що положення колективного договору поширюються на всіх працівників підприємств незалежно від того, чи є вони членами профспілки, і є обов'язковими як для власника або уповноваженого ним органу, так і для працівників підприємства.
Колективний договір ДП ДАК «Хліб України»«Миколаївський портовий елеватор»та п.1.3
Положення про преміювання керівників, спеціалістів, службовців, робітників і працівників невиробничої сфери підприємства за основні результати господарської діяльності на 2005-2006 роки (надалі - Положення) (т.3 а.с.35-40), встановлено, що головною умовою для нарахування і виплати премії є одержання прибутку в цілому по підприємству. При невиконанні основних показників премія не виплачується, що передбачено в п.1.4 зазначеного Положення.
За даними бухгалтерського обліку, підтвердженого підписом головного бухгалтера підприємства, діяльність підприємства протягом періодів з І кварталу 2005 року по ІІІ квартал 2005 року, а також з ІІІ кварталу 2006 року по ІV квартал 2006 року була збитковою (ч.3 а.с.210), а саме: за І квартал 2005 року - збитки складали 0,1 тис. грн.; за II квартал 2005 року - 742,9 тис. грн.; за III квартал 2005 року - 331,3 тис. грн.; за III квартал 2006 року - 372,5 тис. грн.; за IV квартал 2006 року - 951,3 тис. грн.
Судом відхиляються посилання позивача на дані форми 1 «Баланс»станом на 31.03.05, 30.06.05, 30.09.05, 30.06.06, 30.09.06, як на документальні докази наявності у підприємства прибутку у вказані періоди, оскільки відповідно до приписів п.12 Положення (Стандарту) бухгалтерського обліку 3 «Звіт про фінансові результати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України №87 від 31.03.1999, доходи і витрати наводяться у Звіті про фінансові результати з метою визначення чистого прибутку або збитку звітного періоду. Пунктом 5 вказаного Положення (стандарту) визначено, що метою складання звіту про фінансові результати є надання користувачам повної, правдивої та неупередженої інформації про доходи, прибутки і збитки від діяльності підприємства за звітний період. Тобто, саме звіт про фінансові результати, а не форма 1 «Баланс»є належним доказом, який надає можливість встановити наявність чи відсутність у підприємства прибутку або збитку.
Таким чином, виплата премій адміністративно-управлінському персоналу на загальну суму 875870,0 грн. та перерахувань до державних цільових фондів на суму 330,23 тис. грн., здійснена підприємством всупереч вимогам ст.18 КЗпП України, ч.1 ст.5, ч.1 ст.9 Закону України «Про колективні договори і угоди», колективного договору підприємства та Положення про преміювання керівників, спеціалістів, службовців, робітників і працівників невиробничої сфери підприємства за основні результати господарської діяльності на 2005-2006 роки.
Що стосується виплати премії колишньому керівнику підприємства ОСОБА_3 у сумі 8530,88 грн. та перерахувань до державних цільових фондів на суму 3626,83 грн., слід зазначити, що п.3.2. Положення про преміювання керівників, спеціалістів, службовців, робітників і працівників невиробничої сфери підприємства за основні результати господарської діяльності на 2005-2006 роки (Додаток № 8 до колективного договору ДП ДАК «Хліб України»«Миколаївській портовий елеватор») встановлює, що преміювання директору здійснюється згідно умов і показників, визначених контрактом.
Згідно ст.20 Закону України «Про оплату праці»№108/95-ВР від 24.03.1995, оплата праці за контрактом визначається за угодою сторін на підставі чинного законодавства, умов колективного договору і пов'язана з виконанням умов контракту.
Згідно п.7.6 Контракту №09-10/155 від 27.04.2006 (т.2 а.с.246-353) преміювання Керівника здійснюється за розпорядженням власника (ДАК «Хліб України»).
Під час розгляду судової справи позивач не надав жодного наказу, який би встановлював право колишньому керівнику підприємства ОСОБА_3 на отримання премії. Навпаки, в матеріалах справи міститься копія листа ДАК «Хліб України» №1-6-961/2-24/1892 від 31.03.2008 (т.3 а.с.208), з якого вбачається, що в період з квітня 2006 року по грудень 2006 року Компанією не видавалось розпорядження щодо виплати премії ОСОБА_3 Позивачем вказана інформація не спростована.
Таким чином, виплати колишньому керівнику підприємства ОСОБА_3 премій на загальну суму 8530,88 грн. суперечать ст.20 Закону України «Про оплату праці»та п.7.6. Контракту і є незаконними.
Що стосується п.5 вимоги Контрольно-ревізійного відділу в м.Миколаєві від 21.05.2007 №01-14/405, в частині вжиття заходів щодо відшкодування незаконно сплачених колишньому керівнику підприємства ОСОБА_3 надбавки за інтенсивність праці в сумі 4277,98 грн. та відповідних нарахувань до державних цільових фондів на суму 1632,48 грн., то в цій п.5 вимоги підлягає скасуванню, виходячи з наступного.
Відповідно до п.п.5 п.1 Постанови Кабінету Міністрів України «Про умови і розмір оплати праці керівників підприємств, заснованих на державній, комунальній власності, та об'єднань державних підприємств»№858 від 19.05.1999 (із змінами та доповненнями) (надалі - Постанова №859), суб'єктам, які укладають контракти з керівниками підприємств, заснованих на державній власності надано право встановлювати надбавку за інтенсивність праці та особливий характер роботи у розмірі до 50% посадового окладу.
Пунктом 4 Положення про умови оплати праці керівників дочірніх підприємств ДАК «Хліб України», затвердженого наказом голови правління ДАК «Хліб України»№103 від 17.11.2005 (т.3 а.с.211) встановлено керівникам надбавки за інтенсивність праці та особливий характер роботи у розмірі 50% посадового окладу за фактично відпрацьований час.
Пунктом 7.2 контракту № 09-10/155 передбачено виплату керівнику надбавки за інтенсивність праці та особливий характер роботи у розмірі 50% від посадового окладу.
Відповідно до копії листа ДАК «Хліб України»№1-6-961/2-24/1892 від 31.03.2008 (т.3 а.с.208), компанія підтвердила встановлення у контракті вказаної надбавки.
За вказаних обставин, нарахування та виплата колишньому керівнику підприємства ОСОБА_3 надбавки за інтенсивність праці є правомірною.
5. Позовні вимоги в частині визнання неправомірною та такою, що підлягає скасуванню п.6 вимог КРУ №01-14/405 від 21.05.2007 задоволенню не підлягають, виходячи з такого.
Ревізією встановлено, що за результатами проведеної в ПП «Мірон-Трейдінг»зустрічної звірки факт надання юридичних послуг не підтверджено, про що свідчать пояснення надані «виконавцем»цих послуг ОСОБА_4 (в додатках до заперечення).
Відповідно до п.26 Порядку проведення інспектування державною контрольно-ревізійною службою, затвердженого постановою КМУ №550 від 20.04.2006 з метою документального підтвердження виду, обсягу операцій та розрахунків з об'єктом контролю -підконтрольною установою, з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку органами служби можуть проводитися зустрічні звірки у суб'єктів господарювання, які мали правові відносини з об'єктом контролю -підконтрольною установою.
Зустрічна звірка проводиться шляхом документального і фактичного дослідження виду, обсягу операцій, проведених між суб'єктом господарювання та об'єктом контролю -підконтрольною установою.
Враховуючи, що зустрічною звіркою в ПП «Мірон-Трейдінг»фактичне надання послуг не підтверджено, то п.6 вимоги КРУ про вжиття заходів із стягнення з ПП «Мірон-Трейдінг»незаконно одержаних коштів у сумі 58,0 тис. грн.. та від коригування розрахунків з держбюджетом по ПДВ на суму 9,7 тис. грн.. є обґрунтованою і підстави для її скасування відсутні.
6. Позовні вимоги в частині визнання неправомірною та такою, що підлягає скасуванню п.7 вимог КРУ №01-14/405 від 21.05.2007 задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.
У акту перевірки та вимозі КРУ зафіксовано проведення позивачем зайвих виплат на користь ВО «Укрбудмонтаж»в розмірі 19,32 тис. грн. внаслідок завищення обсягів та вартості робіт з капітального ремонту каркасно-телескопічної труби №1, в тому числі за рахунок: не зменшення вартості виконаних робіт на вартість зворотних матеріалів (конструкцій), які планувалось використовувати у подальшому, і які не пред'явлені в наявності, на суму 5,40 тис. грн.; застосування завищених по відношенню до договору коефіцієнтів для розрахунку маси прибутку та на відшкодування адміністративних витрат, що призвело до завищення вартості капітального ремонту на суму 13,92 тис. грн. (з ПДВ).
Згідно з положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 18 «Будівельні контракти», яке затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 28.04.2001 №205, відхилення від ціни за будівельним контрактом - зміна ціни будівельного контракту внаслідок змін попередньо погодженого обсягу робіт, конструктивно-якісних характеристик і строків виконання будівельного контракту.
ДП ДАК «Хліб України» «Миколаївський портовий елеватор»вказує на те, що підрядник склав нову договірну ціну та локальні кошториси у поточних цінах станом на 27.06.2006 з застосуванням усереднених показників для визначення розміру кошторисного прибутку та розміру адміністративних витрат будівельно-монтажних організацій в розрахунку на 1 людино-годину загальної кошторисної трудомісткості будівельно-монтажних робіт, якими сторони керуються при розрахунках. Доказів надання при проведенні ревізії або направленні заперечень відповідних документів, що підтверджують складання підрядником нової договірної ціни та локальних кошторисів, позивачем суду не надано.
Відповідно до умов п.3.3 договору підряду на виконання робіт №06-06/ПО від 25.04.2006, сторони при визначенні вартості будівництва робіт та взаємних розрахунках домовились керуватись Державними будівельними нормами України -ДБН Д.1.1-1-2000.
Відповідно до Преамбули Правил визначення вартості будівництва (ДБН Д.1.1-1-2000), затверджених наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України №174 від 27.08.2000 (надалі - ДБН Д.1.1-1-2000), ці будівельні норми носять обов'язковий характер при визначенні вартості будов (об'єктів), будівництво яких здійснюється із залученням бюджетних коштів або коштів підприємств, установ і організацій державної власності. По будовах (об'єктах), будівництво яких здійснюється за рахунок інших джерел фінансування, ці норми носять рекомендаційний характер, і їх застосування обумовлюється контрактом.
Таким чином, приписи ДБН Д.1.1-1-2000 носять для позивача обов'язковий характер.
В пункті 3.3.3.3 ДБН Д.1.1-1-2000 наголошено, що маса прибутку, врахована в договірній ціні на початок будівництва, не уточнюється, крім випадків, наведених у пункті 3.3.3.2, а саме:
а) замовник змінює в процесі будівництва проектні рішення, що викликає зміну обсягів робіт та вартісних показників;
б) в процесі будівництва в проектній документації та інвесторських кошторисах виявлено безперечні помилки, які не було виявлено на стадії тендерної пропозиції та складання договірної ціни, а підрядник не є виконавцем проектно-кошторисної документації;
в) виникають обставини непереборної сили - надзвичайні обставини та події, які не можуть бути передбачені сторонами під час укладання договору (контракту).
Враховуючи, що жоден випадок із передбачених пунктом 3.3.3.2 не стосується ситуації, яка склалася між сторонами при зміні ціни договору від 25.04.2006, тому що роботи виконано в меншому обсязі, тому відповідно п.3.3.3.2 маса прибутку не підлягає коригуванню.
Відповідно до п.3.3.12 ДБН безперечні помилки та порушення чинного порядку визначення вартості будівництва підлягають перерахунку з моменту їх виявлення.
Стосовно господарської операції з повернення зворотних матеріалів (конструкцій) вартістю 5,4 тис. грн., суд вважає обґрунтованими посилання відповідача на те, що зазначена операція не підтверджена первинним бухгалтерськими документами, як і їх списання з обліку підприємства у зв'язку з утилізацією, що є порушенням п.1.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995.
Крім того, в ході ревізії відповідачем встановлено, що генпідрядником виконувався капітальний ремонт двох об'єктів: каркасно-телескопічні труби №1 та №9. Ремонтні роботи тривали по жовтень 2006 року включно. За поясненнями генпідрядника в особі директора ОСОБА_5 виконання робіт без використання тимчасових конструкцій неможливе. Вказані твердження позивачем не спростовані. Акт перевірки не містить посилань на документи, якими при розгляді справи у суді, позивач підтверджує здачу тимчасових конструкцій у металобрухт; у запереченнях до акту посилання на них також відсутні.
За вказаних обставин, п.7 вимоги КРУ є правомірним і скасуванню не підлягає.
Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
Судові витрати підлягають розподілу пропорційно задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. ст.11,71,86, ч.3 ст.94, ст.ст.98, 158-163, 167, 254 КАС України, суд -
1. Позов задовольнити частково.
2. Визнати неправомірним та скасувати пункт5 вимоги Контрольно-ревізійного відділу в м.Миколаєві від 21.05.2007 №01-14/405, в частині вжиття заходів щодо відшкодування незаконно сплачених колишньому керівнику підприємства ОСОБА_3 надбавки за інтенсивність праці в сумі 4277,98 грн. та відповідних нарахувань до державних цільових фондів на суму 1632,48 грн.
4. В решті позовних вимог відмовити.
5. Відшкодувати Державному підприємству «Експериментальне виробництво інституту імпульсних процесів і технологій НАН України» (пр.Жовтневий, 43-А, м.Миколаїв, 54018) понесені судові витрати у сумі 0,70 грн. з Державного бюджету України.
Постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.
Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Заява про апеляційне оскарження чи апеляційна скарга, подані після закінчення строків, встановлених цією статтею, залишаються без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Суддя М.В. Мавродієва
Постанова оформлена у відповідності до ст.163 КАС України
та підписана суддею 03 серпня 2010 року.