26.10.2022 року м.Дніпро Справа № 904/9448/21
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Вечірко І.О. (доповідач), судді Парусніков Ю.Б., Верхогляд Т.А.,
секретар судового засідання Зелецький Р.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Міського комунального підприємства "Покровське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 01.06.2022р. у справі №904/9448/21
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Молодіжне"
до Міського комунального підприємства "Покровське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства"
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії
1. Короткий зміст рішення суду першої інстанції.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 01.06.2022р. у справі №904/9448/21 (повний текст складено - 13.06.2022р., суддя - Юзіков С.Г., м. Дніпро) позов задоволено. Визнано протиправною відмову Міського комунального підприємства "Покровське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства" Товариству з обмеженою відповідальністю "Молодіжне" в опломбуванні лічильника води ЛК-15Х, заводський номер 9356864, викладену в листі за №129/9 від 11.03.2021р. Зобов'язано Міське комунальне підприємство "Покровське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства" опломбувати належний Товариству з обмеженою відповідальністю "Молодіжне" лічильник води ЛК-15Х, заводський номер 9356864. Стягнуто з Міського комунального підприємства "Покровське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Молодіжне" 4540,00 грн. судового збору, 4000,00 грн. витрат на правничу допомогу.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що до матеріалів справи сторони не надали доказів наявності заяви однієї із сторін про відмову від договору, крім того, сторони підтвердили, що послуги з водопостачання і водовідведення надаються і на час вирішення спору судом у даній справі. Припущення відповідача стосовно підробки та нікчемності ТУ №998, не сплати позивачем коштів за видачу Технічних умов, судом не прийнято, оскільки дане питання не є предметом спору, крім того, ТУ №998 видані саме відповідачем, про що є запис у внутрішніх документах відповідача, до яких позивач не має доступу. При цьому, відповідач не надав доказів необхідності розробки нових технологічних умов при переукладанні договору на відпуск води із комунального водопроводу та прийняття стоків в комунальну каналізацію на наступний період, за наявності акту від 03.05.2010р. про прийняття на облік і опломбування водоміру за відсутності даних про зміни схеми обліку. Також судом не було прийнято доводи відповідача, що актом від 12.04.2010р. працівники відповідача зафіксували факт врізки позивачем в основний стояк на будинок та водоспоживання через незареєстрований водомір ЛК-15Х № 9356864, оскільки 01.05.2010р. сторони уклали договір на відпуск води із комунального водопроводу та прийняття стоків в комунальну каналізацію і за актом від 03.05.2010р. відповідач без заперечень прийняв на облік опломбований водомір ЛК-15Х №9356864 позивача. 01.01.2016р. сторони уклали новий договір №17, виконуючи який відповідач також без заперечень прийняв на облік опломбований водомір ЛК-15Х №9356564 позивача, використовуючи його дані для розрахунків за надані послуги. Оскільки право позивача вимагати від відповідача виконання спірних дій ґрунтується на положеннях чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, а поведінка відповідача свідчить про порушення прав та інтересів позивача, позовні вимоги останнього підлягають задоволенню. Судом враховано характер даного позову, складність спору, обсяг наданої правничої допомоги, що має безпосереднє відношення та є необхідною саме в рамках даної справи. Разом із тим, надсилання відповідачеві засобами поштового зв'язку копії відповіді на відзив на позовну заяву, подання в канцелярію Господарського суду Дніпропетровської області відповіді на відзив на позовну заяву з додатками не є правничою допомогою, яка вимагає спеціальних знань в галузі прав. Суд вважає обґрунтованим розмір правничої допомоги, яка підлягає розподілу і стягненню з відповідача у сумі 4000,00 грн.
2. Підстави, з яких порушено питання про перегляд судового рішення та узагальнені доводи учасників справи.
Міське комунальне підприємство "Покровське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства" подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 01.06.2022р. у справі №904/9448/21 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
2.1. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.
Апеляційна скарга мотивована тим, що:
- суд допустив порушення норм матеріального та процесуального права, не з'ясував обставини, що мають значення для справи, допустив недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, а висновки, викладені в рішення суду не відповідають встановленим обставинам справи;
- неправильні висновки суду ґрунтуються, в тому числі, на неправильному визначення предмету доказування у справі, що дозволило суду повністю проігнорувати події, які відбувались до 2021 року, коли відмовившись опломбувати лічильник відповідач заявив позивачу про необхідність відновлення своїх прав та спонукання позивача до дотримання вимог законодавства. Без достеменного дослідження судом суті спору та причин виникнення спірних правовідносин, судове рішення втрачає сенс і суперечить процесуальному закону, оскільки висвітлює позицію тільки однієї сторони спору безвідносно від позиції іншої сторони та фактичних обставин справи;
- суд першої інстанції проігнорував всі аргументи, доводи і надані до справи докази відповідача про те, що технічні умови №998 видані за іншою адресою і термін їх дії закінчився 30.09.2010р., при цьому не пояснивши в судовому рішенні підстави для неприйняття цих доказів;
- суд не роз'яснив яким чином прийняття відповідачем лічильника позивача на абонентський облік у травні 2010 року спростовує факт самовільного споживання відповідачем води через незареєстрований до травня 2010 року лічильник води. Саме актом від 12.04.2010 року було встановлено факт порушення позивачем прав відповідача і після цього позивач був змушений звернутись до відповідача за отриманням технічних умов, які до теперішнього часу він так і не отримав, та за укладенням договору, який було укладено сторонами 01.05.2010 року. Отже, суд не досліджував і не приймав до уваги докази порушення позивачем вимог законодавства і прав відповідача, які відбувались до моменту укладення договору, що, безумовно, вплинуло на судове рішення, оскільки під час його ухвалення суд приймав до уваги позицію лише однієї із сторін спору, безпідставно ігноруючи доводи та докази іншої сторони;
- місцевий господарський суд не зробив ніяких правових висновків щодо законності дій позивача по умисному недопущенню працівників відповідача до приміщення в якому знаходиться вузол комерційного обліку води;
- суд не вказав чому і на якій підставі йому було недостатньо двох фактів недопущення працівників відповідача до приладу обліку позивача, аби встановити порушення законодавства в діях позивача, а також не повідомив чому надані відповідачем докази про два такі факти не були належним чином досліджені та щодо них відсутні правові висновки;
- внаслідок неврахування фактичних обставин, які відбувались в період з 2010 по 2021 рік і мають безпосереднє відношення до спору, суд не застосував до спірних правовідносин норми Правил №190 в редакції, яка діяла у 2010 році (на момент укладення договору №17), але застосував норми ЗУ "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання", який було прийнято у 2017 році і який відповідно до ст. 58 Конституції України не має зворотної дії в часі, тобто не міг застосовуватися до подій, що відбувались до 2017 року.
2.2. Узагальнені доводи інших учасників провадження у справі.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначає, що в технічному паспорті від 19.04.2014р. міститься "Схематичний план земельної ділянки виробничого будинку", в якому в експлікації будинок №24 по вул. Калініна в м. Орджонікідзе, Літ. А-3 зазначено як "житловий будинок". Згідно зі змістом положень ч.ч. 2, 3 ст. 4 ЗУ №2119-VIII незалежно, чи окреме приміщення позивача є самостійним, чи не самостійним об'єктом нерухомого майна, передбачено оснащення таких приміщень вузлами розподільного обліку води. В технічних умовах від 30.09.2008р. №998 має місце описка, де замість будинку №24 зазначено будинок №23, але даний факт аж ніяким чином не підтверджує недійсність цього документа. Зі спливом 2-х років на виготовлення нових технічних умов відсутні підстави у зв'язку з тим, що за період 2016-2021 років жодних змін не відбулось. Відповідач не надав суду жодного доказу того, що його представник 20.07.202р.1 та 10.09.2021р. мав намір опломбувати лічильник води, який знаходиться в приміщенні позивача. Відповідач не надав суду жодного доказу, яку мету переслідував його представник, намагаючись проникнути до приміщення позивача. Представник позивача наголошує, що у разі допущення представника відповідача в приміщення, останнім мало бути складено акт про самовільне використання води та відключено водопостачання. Обов'язок щодо запровадження вузла, як того вимагає відповідач, є не тільки надмірним тягарем для споживача, який вже був приєднаний до відповідної мережі, з урахуванням того що вимагається вкладати кошти споживача та розміщувати вузол по суті в невідомих місцях (тобто й за межами територій власності) споживача за відсутності належних доказів фактів порушення з боку споживача, відповідач перекладає на останнього, при цьому взамін не надає будь-яких компенсацій чи гарантій.
3. Апеляційне провадження.
3.1. Процедура апеляційного провадження в апеляційному господарському суді.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 25.07.2022р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Міського комунального підприємства "Покровське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 01.06.2022р. у справі №904/9448/21. Розгляд справи призначено в судове засідання на 21.09.2022р.
В судовому засіданні 21.09.2022р. представники сторін надали свої пояснення по апеляційній скарзі.
У судовому засіданні 21.09.2022р. оголошувалась перерва до 26.10.2022р.
В засіданні 26.10.2022р. судом досліджено матеріали справи.
В судовому засіданні 26.10.2022р. оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
3.2. Фактичні обставини справи, встановлені судом апеляційної інстанції.
Згідно з Державним реєстром речових прав на нерухоме майно за ТОВ "МОЛОДІЖНЕ" 08.08.2008р. за №23096065 зареєстровано право приватної власності, частка власності 8/33 на вбудоване нежитлове приміщення, загальною площею 296,2 м2, розташованого на вул. Калініна, 24, м. Орджонікідзе, Дніпропетровська обл.
30.09.2008р. Міським комунальним підприємством "Орджонікідзеводоканал" під №998 виготовлена документація на улаштування водомірного вузла Ш 15 мм (квартирного водолічильника) за адресою м. Орджонікідзе, вул. Калініна 23, Абонент ТОВ "Молодіжне".
12.04.2010р. МКП "Орджонікідзеводоканал" складено акт про те, що в ТОВ "МОЛОДІЖНЕ" на вул. Калініна 24, виявлено: врізку в основний стояк на будинок. Відбувається водоспоживання через незареєстрований водомір. Показання на водомірі складають 00011м3 ЛК15 №9356864.
29.04.2010р. позивач звернувся до відповідача з листом від 28.04.2010р. №28/04-1 про видачу технічних умов на підключення до центральної системи водопостачання та водовідведення ТОВ "МОЛОДІЖНЕ".
Начальником МКП "Орджонікідзеводоканал" Ширяевим В.О. затверджено технічні умови №19/5 від 28.04.2010р. на приєднання ТОВ "МОЛОДІЖНЕ" до централізованих систем водопостачання і каналізації міста Орджонікідзе Дніпропетровської області.
Відповідно до акту МКП "Орджонікідзеводоканал" від 03.05.2010р. відповідач прийняв на облік опломбований водомір ЛК-15Х № 9356864.
01.05.2010р. сторони уклали договір №17 на відпуск води із комунального водопроводу та прийняття стоків в комунальну каналізацію (далі Договір), за п. 1.1. якого предметом договору є надання послуг водопостачання та водовідведення Водоканалом (відповідачем) Споживачу (позивачеві) та оплата Споживачем послуг водопостачання та водовідведення, наданих йому Водоканалом.
01.01.2016р. сторони уклали новий договір №17 на відпуск води із комунального водопроводу та прийняття стоків в комунальну каналізацію, умови якого співпадали з умовами попереднього договору №17 від 01.05.2010р.
Так, п. 3.1. договору передбачено, що облік відпускаємої води визначається за показниками водолічильників, з неушкодженими пломбами і деталями пломбування, встановлених представниками територіальних органів Держспоживстандарту, які зареєстровані у Водоканалі та опломбовані працівниками Водоканалу в місцях з'єднання засобів обліку до запірної арматури і водопроводів. Тип - ЛК15Х, заводський номер - 9356864, вул. Калініна, 24.
Договір укладається на рік (років) з 01.01.2016р. по 31.12.2016р. і набирає чинності з дня його підписання та вважається таким, що щорічно продовжений, якщо за місяць до закінчення строку дії не буде заявлено однією із сторін про відмову від цього договору або його перегляд (п. 10.4. договору від 01.01.2016р.).
Позивач звернувся до відповідача із заявою від 21.01.2021р. про направлення контролера для розпломбування лічильника води.
Відповідно до Акту відповідача від 04.02.2021р. на ТОВ "МОЛОДІЖНЕ" по заяві абонента з лічильника знята пломба. Крім того, зазначено, що для подальшого опломбування необхідно отримати та виконати технічні умови.
Листом №113/9 від 04.03.2021р. відповідач повідомив позивачеві, що відповідно до п. 2 ст. 3 р. ІІ Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання" вузол комерційного обліку (питної води) має бути розташований у місці приєднання до комунальної мережі на межі майнової належності (точка балансового розмежування). Враховуючи це та з метою усунення порушень законодавства запропоновано вирішити питання щодо приєднання зазначеного об'єкту до комунальних мереж водопостачання і водовідведення міста Покров Дніпропетровської обл. Крім того, зазначено, що лічильник позивача розпломбовано на держповірку 04.02.2021р. (вул. Центральна, 24). Термін держповірки складає 30 днів, по закінченню 30- ти денного терміну, водокористування вважається безобліковим.
Позивач 09.03.2021р. подав відповідачеві заяву про направлення контролера для опломбування лічильника води за адресою: м. Покров, вул. Центральна, 24.
На заяву позивача від 09.03.2021р. відповідач листом №129/9 від 11.03.2021р. повідомив, що за об'єктом, розташованим за адресою м. Покров, вул. Центральна, 24, відсутні та не зареєстровані у МКП "Покровводоканал" технічні умови на приєднання цього об'єкта до централізованих мереж водопостачання та водовідведення, що суперечить Правилам №190. З наведених причин даний об'єкт не може бути прийнятий на абонентський облік МПК "Покровводоканал". Крім того, у зв'язку з набуттям чинності змін до Закону України "Про житлово-комунальні послуги" та Правил надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення і типових договорів про надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення (затверджені постановою Кабінетом Міністрів України від 05.07.2019 №690), договір на відпуск води із комунального водопроводу та прийняття стоків в комунальну каналізацію №17 від 01.01.2016 припиняє свою дію.
Листом №1/1 від 23.03.2021р. позивач надав відповідачеві відповідь на лист №113/9 від 04.03.2021р. у якій повідомив, що відповідно до Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання" оснащення окремих приміщень у будівлях вузлами розподільного обліку/приладами - розподілювачами теплової енергії та обладнанням інженерних систем для забезпечення такого обліку здійснюється у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства, та не потребує розроблення проектної документації, видачі технічних умов та інших вимог до встановлення вузла розподільного обліку, погодження з державними органами, органами місцевого самоврядування, їхніми посадовими особами, оператором зовнішніх інженерних мереж, виконавцем відповідної послуги. У зв'язку з цим позивач повторно просив вислати представника для опломбування лічильника і укласти договір на водопостачання.
На вищезазначений лист відповідач надав відповідь №171/9 від 26.03.2021р., у якій зазначив, що мережі до яких приєднаний лічильник води ТОВ "МОЛОДІЖНЕ", ніяким чином не стосується МКП "Покровводоканал", у зв'язку з чим відсутня точка безпосереднього приєднання позивача до централізованої водопровідної мережі міста Покров, яка перебуває на балансі МКП "Покровводоканал", що суперечить вимогам Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання".
Наведені обставини стали причиною звернення позивачем з позовом та є предметом спору у даній справі.
3.3. Оцінка апеляційним господарським судом доводів учасників справи і висновків суду першої інстанції.
Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи, наведені в апеляційній скарзі, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд дійшов висновку про наступне.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ч. 1 ст. 173 ГК України).
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).
Частиною 1 ст. 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Закон України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення" визначає правові, економічні та організаційні засади функціонування системи питного водопостачання, спрямовані на гарантоване забезпечення населення якісною та безпечною для здоров'я людини питною водою.
Згідно ст. 19 ЗУ "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення", послуги з централізованого питного водопостачання надаються споживачам підприємством питного водопостачання з урахуванням вимог Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання" на підставі договору з: підприємствами, установами, організаціями, що безпосередньо користуються централізованим питним водопостачанням та/або централізованим водовідведенням; підприємствами, установами або організаціями, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких перебуває житловий фонд і до обов'язків яких належить надання споживачам послуг з питного водопостачання та/або централізованого водовідведення; об'єднаннями співвласників багатоквартирних будинків, житлово-будівельними кооперативами та іншими об'єднаннями власників житла, яким передано право управління багатоквартирними будинками та забезпечення надання послуг з водопостачання та/або централізованого водовідведення на підставі укладених ними договорів; власниками будинків, що перебувають у приватній власності; індивідуальними і колективними споживачами житлово-комунальних послуг, визначеними Законом України "Про житлово-комунальні послуги".
Договір про надання послуг з питного водопостачання та/або водовідведення укладається безпосередньо між підприємством питного водопостачання або уповноваженою ним юридичною чи фізичною особою і споживачем, визначеним у частині першій цієї статті.
Порядок надання споживачам послуг з питного водопостачання та/або водовідведення встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства.
Матеріалами справи підтверджується укладання Комунальним підприємством "Орджонікідзевське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Молодіжне" договору на відпуск води із комунального водопроводу та прийняття стоків в комунальну каналізацію №17 від 01.01.2016р.
В пункті 10.4. договору сторони узгодили, що договір укладається на рік з 01.01.2016р. по 31.12.2016р. і набирає чинності з дня його підписання та вважається таким, що щорічно продовжений, якщо за місяць до закінчення строку дії не буде заявлено однією із сторін про відмову від цього договору або його перегляд.
Сторонами не було надано до суду доказів розірвання договору та доказів наявності заяви однієї із сторін про відмову від цього договору, відповідно до п. 10.4. договору. Крім того, сторонами не заперечується той факт, що послуги з водопостачання та водовідведення надаються й дотепер. Таким чином, договір №17 від 01.01.2016р. й надалі залишається чинним.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЗУ "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання" оснащення будівель вузлами комерційного обліку та обладнанням інженерних систем для забезпечення такого обліку здійснюється відповідно до проектної документації з дотриманням будівельних норм і правил у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства. Таке оснащення та відповідна проектна документація не потребують видачі технічних умов та інших вимог до встановлення вузла комерційного обліку, погодження з державними органами, органами місцевого самоврядування, їхніми посадовими особами, операторами зовнішніх інженерних мереж, виконавцями комунальних послуг.
Згідно інформаційної довідки №284672060 від 15.11.2021р., що міститься в матеріалах справи, позивачем зареєстровано 8/33 частин вбудованого нежитлового приміщення, яке знаходиться за адресою: м. Покров, вул. Калініна, 24. Технічний паспорт свідчить про те, що приміщення позивача не є самостійним об'єктом нерухомого майна, а є складовою багатоповерхового житлового будинку.
Пунктом 3.1 договору №17 від 01.01.2016р. сторони передбачили, що облік відпускаємої води визначається за показниками водолічильників, з неушкодженими пломбами та деталями пломбування, встановлених представниками територіальних органів Держспоживстандарту, які зареєстровані у "Водоканалі" та опломбовані працівниками "Водоканалу", в місцях з'єднань засобів обліку до запірної арматури і водопроводів.
Відповідно до п. 3.3. договору №17 від 01.01.2016р., усі засоби обліку в обумовлені законодавством строки підлягають періодичній повірці. Задовільні результати повірки підтверджують свідоцтвом про повірку або записом з відбитком повірочного тавра в відповідному розділі експлуатаційної документації. Засоби обліку опломбовуються з нанесенням відбитка повірочного тавра в місцях, що передбачені експлуатаційною документацією. У випадку тривалості повірки понад місяць об'єм води визначається відповідно до п. 3.3. "Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України" за пропускною спроможністю труби вводу при швидкості руху води в ній 2,0с/сек та дією її повним перерізом протягом 24 годин за добу, до дня установки повіреного засобу обліку.
Згідно Паспорту №2, лічильник ЛК-15Х №9356864 повірений 02.03.2021р. та придатний до використання (а.с.21).
Таким чином, після проведення повірки лічильника він підлягає обов'язковому опломбуванню з нанесенням відбитка повірочного тавра.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до відповідача із Заявою від 09.03.2021р. про направлення контролера для опломбування лічильника води за адресою: м. Покров, вул. Центральна, 24.
Відповідач листом №129/9 від 11.03.2021р. повідомив позивача про те, що у зв'язку з набуттям чинності змін до Закону України "Про житлово-комунальні послуги" та Правил надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення і типових договорів про надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення (затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 05.07.2019р. №690), договір на відпуск води із комунального водопроводу та прийняття стоків в комунальну каналізацію №17 від 01.01.2016р. припиняє свою дію та не може використовуватися надалі у зв'язку із змінами в законодавстві. Крім того, вимагає виконати вимоги Законів України "Про житлово-комунальні послуги", "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання", пунктів 2.1. та 4.1. Правил №190 (щодо укладення договору за встановленою типовою формою та щодо виготовлення і виконання технічних умов).
Частиною 1 ст. 4 ЗУ "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання" визначено, що оснащення окремих приміщень у будівлях вузлами розподільного обліку/приладами - розподілювачами теплової енергії та обладнанням інженерних систем для забезпечення такого обліку здійснюється у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства, та не потребує розроблення проектної документації, видачі технічних умов та інших вимог до встановлення вузла розподільного обліку, погодження з державними органами, органами місцевого самоврядування, їхніми посадовими особами, оператором зовнішніх інженерних мереж, виконавцем відповідної послуги.
Приписами частин 3, 4 ст. 4 ЗУ "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання" встановлено, що власник (співвласники) будівлі, в якій окремі приміщення не є самостійними об'єктами нерухомого майна, але перебувають у користуванні різних споживачів відповідних комунальних послуг, у разі приєднання такої будівлі до зовнішніх інженерних мереж або обладнання такого будинку (будівлі) системою автономного теплопостачання, автономного гарячого водопостачання, автономного водопостачання зобов'язаний забезпечити оснащення таких приміщень вузлами розподільного обліку відповідно теплової енергії, гарячої води, питної води, крім випадків, передбачених частинами п'ятою - сьомою цієї статті. Оснащення приміщень вузлами розподільного обліку теплової енергії у випадках, передбачених частинами другою і третьою цієї статті, здійснюється у кожному місці відгалуження систем опалення та водопостачання у приміщення.
Процедура прийняття на абонентський облік вузлів комерційного та розподільного обліку теплової енергії та водопостачання встановлена Порядком прийняття приладу обліку на абонентський облік, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 12.10.2018 №270, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 16.11.2018 №1304/32756 (далі - Порядок).
Відповідно до п. 3 розділу VI Прикінцеві та перехідні положення ЗУ "Про житлово-комунальні послуги" договори про надання комунальних послуг, укладені до введення в дію цього Закону, зберігають чинність на умовах, визначених такими договорами, до дати набрання чинності договорами про надання відповідних комунальних послуг, укладеними за правилами, визначеними цим Законом.
Отже, відповідач дійшов помилкового висновку про припинення дії договору №17 від 01.01.2016 та необхідності виготовлення та виконання технічних умов в даному випадку.
Доводи відповідача про невиконання позивачем умов договору №17 від 01.05.2010р. щодо надання технічних умов на приєднання мереж позивача безпосередньо до мереж відповідача за межами будинку не можуть бути взяті до уваги судом, оскільки правовідносини сторін на час звернення з позовом та розгляду справи регулюються договором №17 від 01 січня 2016 року, яким зазначені умови не були передбачені.
Факт відсутності технічних умов сам по собі не впливає на обов'язок відповідача здійснити опломбування лічильника.
Згідно наведених вище норм законодавства та п. 3.3. договору після проведення повірки засобу обліку він підлягає обов'язковому опломбуванню.
За таких обставин, господарський суд першої інстанції дійшов обґрунтованих висновків про те, що право позивача вимагати від відповідача виконання спірних дій ґрунтується на положеннях чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, а дії відповідача свідчать про порушення прав та інтересів позивача, внаслідок чого позовні вимоги підлягають задоволенню.
Щодо недопущення позивачем представників відповідача до засобів обліку 20.07.2021р. та 10.09.2021р. слід погодитись з доводами апелянта, що таке недопущення є порушенням норм чинного законодавства України.
Разом із тим, неправомірна відмова відповідача від здійснення опломбування лічильника води та попередження про відключення позивачу водопостачання сприяли виникненню ситуації, коли обидві сторони правовідносин допустили порушення норм законодавства.
Таким чином, допущені позивачем порушення стали наслідком неправомірних дій відповідача. Дотримання відповідачем обов'язку здійснити опломбування лічильника води мало унеможливити вчинення позивачем протиправних дій по недопущенню представників відповідача до приладів позивача.
Водночас, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що при наявності неврегульованих питань щодо невиконання передбачених чинним законодавством вимог, сторони не позбавлені права звернутися із заявою про відмову від цього договору або про його перегляд, відповідно до п. 10.4. договору.
Щодо витрат на правничу допомогу адвоката апеляційний господарський суд зазначає про таке.
Статтею 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
Статтею 123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 126 ГПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Відповідно до ч. 4 ст. 129 ГПК України, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).
Аналіз наведених норм ч. 4 ст. 126 ГПК України, а також ст. 129 цього Кодексу дає підстави для висновку, що для вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов'язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес до справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.
У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у ч. 4 ст. 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, - яка вказує на не співмірність витрат, - доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у п. 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015р., п.п. 34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009р., п. 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006р., п. 88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004р., заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Матеріалами справи підтверджується укладення адвокатом Скибою Віталієм Володимировичем та Товариством з обмеженою відповідальності "Молодіжне" договору про надання правової допомоги №28 від 10.11.2021р.
Відповідно до пункту 1 Договору про надання правової допомоги, адвокат приймає на себе зобов'язання по наданню правової допомоги клієнту, яке полягає в наступному:
1.1. Правова експертиза документів, що надходять з правоохоронних, судових та контролюючих органів, з питань визначення їх обсягу повноважень, структури запитуваної інформації та витребуваних документів;
1.2. Правова експертиза дій окремих працівників правоохоронних і контролюючих органів з питань визначення їх обсягу повноважень;
1.3. Правова експертиза угод з питань включення можливості застосування штрафних санкцій з боку контролюючих органів і контрагентів. Складання текстів договорів, контрактів, скарг, позовів, довіреностей, умов розкриття акредитивів та інших необхідних документів;
1.4. Правова експертиза угод з питань мінімізації комерційних і виробничих ризиків, складання текстів необхідних документів;
1.5. Правова експертиза угод з питань мінімізації оподаткування, складання текстів необхідних документів;
1.6. Юридичні консультації клієнта з будь-яких питань;
1.7. Бути представником позивача в Господарському суді Дніпропетровської області;
1.8. Цим договором уповноважується адвокат Скиба Віталій Володимирович вести справи і представляти інтереси клієнта в державних організаціях, підприємствах, правоохоронних органах, податкових органах, адміністративних, господарських судах, судах загальної юрисдикції, в судах апеляційної та касаційної інстанцій, органах місцевого самоврядування, в органах Державної виконавчої служби, знайомитись з матеріалами кримінального провадження, виконавчого провадження в т.ч. в приватних виконавців, в тому числі в Відділах та Департаментах Дніпровської міської ради у справах, що виникають з діяльності юридичної особи, в органах нотаріата.
Сторонами погоджено, що вартість юридичних послуг за пунктом 3.1. договору вкладає 700 грн/год.
Крім того, на підтвердження понесених витрат на послуги адвоката, позивачем було надано наступні докази:
- довіреність від 10.11.2021р.;
- ордер ДП №284/046 від 08.12.2021р.;
- свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №1439 від 26.09.2005р.;
- рахунок від 11.11.2021 року на суму 2000,00 грн.;
- акт приймання-передачі виконаних робіт до договору №28 від 10.11.2021р.;
- виписку по рахунку НОМЕР_1 АТ "Приватбанк" за період з 01.11.2021р. по 26.11.2021р.;
- рахунок від 10.01.2022 року на суму 2000,00 грн.;
- акт приймання-передачі виконаних робіт до договору №28 від 10.01.2022р.;
- виписку по рахунку НОМЕР_1 АТ "Приватбанк" за період з 01.01.2022р. по 17.01.2022р.;
- рахунок від 28.04.2022 року на суму 500,00 грн.;
- акт приймання-передачі виконаних робіт до договору №28 від 28.04.2021р.;
- виписку по рахунку НОМЕР_1 АТ "Приватбанк" за період з 01.05.2022р. по 24.05.2022р.
Позивач просив стягнути з відповідача витрати, повязані з правничою допомогою адвоката у суді першої інстанції в розмірі 4500,00 грн. (а.с.135).
Однією із основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).
Практична реалізація вказаного принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст. 124 ГПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст. 126 ГПК України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку із розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (ст. 129 ГПК України).
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, у тому числі в рішенні від 28.11.2002р. "Лавентс проти Латвії" за заявою №58442/200 щодо судових витрат, зазначено, що за ст. 41 Конвенції суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (рішення ЄСПЛ у справах "Ніколова проти Болгарії" та "Єчюс проти Литви", п. п. 79 і 112).
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950р. Так, у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними та неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
Таким чином, нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (п. п. 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021р. у справі №910/12876/19).
Колегія суддів наголошує на тому, що у розумінні положень ч. 5 ст. 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим адвокатом, на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.
При цьому, ч. 6 ст. 126 ГПК України встановлено обов'язок доведення неспівмірності витрат, що покладаються на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами.
Аналогічні правові висновки про застосування норм процесуального права щодо співмірності судових витрат викладені в постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 03.10.2019р. у справі №922/445/19, які враховуються апеляційним господарським судом в силу ч. 4 ст. 236 ГПК України.
У п. 6.5 постанови від 03.03.2019р. у справі №922/445/19 об'єднана палата Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду дійшла висновку, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 126 ГПК України).
Частиною 4 ст. 129 ГПК України визначено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно із ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
З огляду на вищевикладене, розглядаючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.
Дослідивши наявні у матеріалах справи докази на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу, суд першої інстанції обґрунтовано зазначив про те, що надсилання відповідачу засобами поштового зв'язку копії відповіді на відзив на позовну заяву, подання в канцелярію Господарського суду Дніпропетровської області відповіді на відзив на позовну заяву з додатками, отримання в Господарському суді Дніпропетровської області по справі №904/9448/21 копії ухвали від 28.04.2022р., надсилання відповідачу засобами поштового зв'язку копії ухвали від 28.04.2022р не є правничою допомогою та не потребує спеціальних юридичних знань, а тому витрачений на цю технічну роботу час не враховується, вартість цих послуг відшкодуванню не підлягає.
Таким чином, апеляційний господарський суд погоджується з висновками господарського суду першої інстанції, що розмір правничої допомоги, який підлягає розподілу та стягненню з відповідача складає 4000,00 грн.
Враховуючи вищевикладене, за результатами перегляду даної справи судом апеляційної інстанції, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги у зв'язку з відсутністю фактів, які свідчать про те, що оскаржуване рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, а також прийнято з неповним встановленням обставин, що мають значення для справи.
Доводи, викладені в апеляційній скарзі про порушення і неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваного рішення не отримали підтвердження, не спростовують обставин, на які послався місцевий господарський суд.
3.4. Висновки апеляційного господарського суду за результатами розгляду апеляційної скарги.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Згідно із ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Звертаючись із апеляційною скаргою, скаржник не спростував наведених висновків суду першої інстанції та не довів неправильного застосування судом норм матеріального та процесуального права, як необхідної передумови для зміни чи скасування прийнятого ним судового рішення.
З урахуванням викладеного, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення місцевого господарського суду у даній справі має бути залишено без змін.
3.5. Розподіл судових витрат.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на особу, яка подала апеляційну скаргу.
Керуючись ст. ст. 275-282 ГПК України, апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу Міського комунального підприємства "Покровське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства" - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 01.06.2022р. у справі №904/9448/21 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 31.10.2022р.
Головуючий суддя І.О. Вечірко
Суддя Ю.Б. Парусніков
Суддя Т.А. Верхогляд