вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"29" вересня 2022 р. Справа№ 910/3238/22
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Ткаченка Б.О.
суддів: Алданової С.О.
Гаврилюка О.М.
за участю секретаря судового засідання Яценко І.В.
за участю представників учасників справи згідно з протоколом судового засідання від 29.09.2022:
від позивача: Грищенко О.М.
від відповідача: Глуговський С.Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні
апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Данко" на рішення Господарського суду міста Києва від 13.07.2022
у справі №910/3238/22 (суддя - Спичак О.М.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ніко-Тайс"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Данко"
про стягнення 255811,45 грн.
Короткий зміст позовних вимог
Товариство з обмеженою відповідальністю «Ніко-Тайс» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Данко», в якому заявив вимоги про стягнення 255811,45 грн, з яких 216000,00 грн основного боргу, 16090,52 грн пені, 3896,20 грн 3% річних та 19824,73 грн інфляційних втрат.
Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилався на те, що ним у встановленому законом порядку набуто право вимоги до відповідача, який не у повному обсязі оплатив товар, отриманий на підставі Договору поставки №625-18 від 22.11.2018, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість у сумі 216000,00 грн. Крім того, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 16090,52 грн пені, 3896,20 грн 3% річних та 19824,73 грн інфляційних втрат за прострочення виконання своїх зобов"язань.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення
Рішенням Господарського суду міста Києва від 910/3238/22 у справі № 910/3238/22 позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Данко" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ніко-Тайс" суму основного боргу у розмірі 216000 грн 00 коп., 3% річні у розмірі 3896 грн 20 коп, інфляційні втрати у розмірі 19824 грн 73 коп. та судовий збір у розмірі 3595 грн 81 коп. В іншій частині позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції про задоволення позовних вимог мотивовано тим, що відповідач не у повному обсязі оплатив товар, отриманий на підставі Договору поставки №625-18 від 22.11.2018, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість у сумі 216000,00 грн. При цьому, позивач набув право вимоги вказаних коштів внаслідок продажу майна в процедурі банкрутства Акціонерного товариства «К.Енерго», порушеного Господарським судом Донецької області, справа № 905/1965/19, оформленого протоколом №UA-PS-2021-07-16-000066-1, і переможцем відповідних торів визначено Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» щодо придбання Лоту №69: - право вимоги на загальногосподарську дебіторську заборгованість, підтверджену первинними документами та/або рішеннями суду Акціонерного товариства «К.Енерго» до осіб, перелік (найменування із ідентифікаційними/ідентифікуючими ознаками/даними) котрих із зазначенням підстав (документів) та дат виникнення заборгованостей, а також розмірів/сум відповідних заборгованостей, зокрема: права вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю «Данко» за Договором поставки №625-18 від 22.11.2018 на суму боргу 216000,00 грн., що відображено зокрема у акті про придбання майна на аукціоні №UA-PS-2021-07-16-000066-1 від 02.08.2021.
Також, здійснивши перерахунок заявлених до стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат, суд першої інстанції дійшов висновку про часткове задоволення вимог позивача у цій частині, присудивши до стягнення 3% річні у розмірі 3896 (три тисячі вісімсот дев'яносто шість) грн 20 коп, інфляційні втрати у розмірі 19824 (дев'ятнадцять тисяч вісімсот двадцять чотири) грн 73 коп.
Також, відмовляючи у задоволенні вимог про стягнення пені у розмірі 16090,52 грн, суд першої інстанції зазначав, що позивачем нараховано пеню з 25.08.2021 по 28.01.2022, тобто, за межами обґрунтованого періоду нарахування.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Данко" на рішення Господарського суду міста Києва від 13.07.2022, в якій просить суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 13.07.2022 по справі № 910/3238/22 про стягнення грошових коштів з Товариства з обмеженою відповідальністю "Данко" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" і ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволені позову в повному обсязі.
Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що місцевим господарським судом при ухваленні оскаржуваного рішення порушено норми процесуального права та неправильно застосовано норми матеріального права, рішення суду першої інстанції ухвалено при неповному дослідженні доказів та з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, а зроблені судом висновки не відповідають обставинам справи.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що:
- матеріали справи не містять доказів виставлення постачальником відповідачу рахунку на оплату, як це обумовлено п. 5 Специфікації до договору поставки №625-18 від 22.11.2018, а отже, суд першої інстанції не застосував ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України та зробив помилковий висновок, що строк оплати зобов'язання настав, тобто, має місце недоведеність обставини, що має значення для справи, яку суд першої інстанції визнав встановленою;
- суд першої інстанції не врахував, що до позивача перейшло лише право вимоги щодо стягнення суми основної заборгованості в розмірі 216 000,00 грн., проте, право на стягнення 16090,52 грн пені, 3896,20 грн 3% річних та 19824,73 грн інфляційних втрат за прострочення виконання своїх зобов"язань, згідно Акту про придбання майна на аукціоні до позивача не перейшли.
Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу
24.08.2022 позивач через канцелярію Північного апеляційного господарського суду подав відзив на апеляційну скаргу, який прийнято судом апеляційної інстанції до розгляду у відповідності до статті 263 Господарського процесуального кодексу України.
У письмовому відзиві на апеляційну скаргу позивач вказував на законність та обґрунтованість ухваленого судом першої інстанції рішення, а також відсутності підстав для задоволення апеляційної скарги.
Позивач в обґрунтування заперечень на апеляційну скаргу посилався на те, що судом першої інстанції зроблено правомірні висновки про те, що доказів погашення відповідачем заборгованості за Договором поставки №625-18 від 22.11.2018 на суму боргу 216000,00 грн. - матеріали справи не містять, а позивач правомірно набув право вимоги вказаних коштів, строк оплати яких настав, а також правомірно нараховано 16090,52 грн пені, 3896,20 грн 3% річних та 19824,73 грн інфляційних втрат за прострочення виконання своїх зобов"язань.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 29.07.2022 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Данко" у справі № 910/3238/22 передано на розгляд колегії суддів у складі: Ткаченко Б.О. (головуючий суддя (суддя-доповідач), судді: Алданова С.О., Кропивна Л.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.08.2022 витребувано справу № 910/3238/22 у Господарського суду міста Києва.
15.08.2022 на адресу Північного апеляційного господарського суду надійшла справа № 910/3238/22.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.08.2022 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Данко" рішення Господарського суду міста Києва від 13.07.2022 у справі № 910/3238/22, розгляд справи призначено на 29.09.2022.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.09.2022, у зв'язку з перебуванням судді Кропивної Л.В. у відпустці, справу № 910/3238/22 передано колегії суддів у складі: головуючий суддя - Ткаченко Б.О., судді - Алданова С.О., Зубець Л.П.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.09.2022, у зв'язку з перебуванням судді Зубець Л.П. на лікарняному з 27.09.2022, справу № 910/3238/22 передано колегії суддів у складі: головуючий суддя - Ткаченко Б.О., судді - Гаврилюк О.М., Алданова С.О.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.09.2022 справу № 910/3238/22 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Данко" на рішення Господарського суду міста Києва від 13.07.2022 прийнято до провадження колегію суддів у складі: головуючий суддя Ткаченко Б.О., судді: Гаврилюк О.М., Алданова С.О.
Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом (частина перша); кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб (частина друга).
Відповідно до статті 64 Конституції України права громадян на звернення до суду та отримання правничої допомоги не можуть бути обмежені, а мають реалізовуватися з урахуванням умов існуючого воєнного стану.
Таким чином, оскільки судова система має забезпечувати дотримання права на доступ до правосуддя і здійснення такого правосуддя, з метою дотримання прав учасників справи на участь у судовому засіданні та забезпечення права на справедливий суд, дотримання принципу пропорційності, реалізації засад змагальності, враховуючи завдання господарського судочинства, з метою всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи у розумні строки, колегія суддів дійшла висновку розглянути справу у розумний строк, тобто такий, що є об'єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав.
Позиції учасників справи та явка представників сторін у судове засідання
У судовому засіданні 29.09.2022 представник відповідача (скаржника) надав пояснення по суті спору та по суті апеляційної скарги, просив апеляційну скаргу - задовольнити, а оскаржуване судове рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
У судовому засіданні 29.09.2022 представник позивача заперечував проти доводів апеляційної скарги, з посиланням на доводи відзиву, просив апеляційну скаргу - відхилити, а оскаржуване судове рішення залишити без змін як таке, що ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
Як підтверджується наявними матеріалами справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 22.11.2018 між Публічним акціонерним товариством «Київенерго» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Данко» (покупець) укладено Договір поставки №625-18, відповідно до умов якого постачальник на умовах, передбачених цим договором, зобов'язується передати (поставити) у власність покупця спецтехніку, що була у використанні (екскаватори-навантажувачі) у кількості, у строки, за ціною та з якісними характеристиками, узгодженими сторонами у відповідних специфікаціях до цього договору.
Відповідно до п. 1.2 Договору поставки №625-18 від 22.11.2018, покупець на умовах, передбачених цим договором, зобов'язується прийняти зазначений товар та сплатити його ціну відповідно до умов договору.
Згідно з п. 3.1 Договору поставки №625-18 від 22.11.2018, ціна товару, що поставляється за цим договором, визначається з урахуванням умов поставки, визначених у п. 4.2 договору, та зазначається у відповідних специфікаціях.
Ціна договору становить 1825200,00 грн з ПДВ (п. 3.2 Договору поставки №625-18 від 22.11.2018).
Відповідно до п. 3.3 Договору поставки №625-18 від 22.11.2018 розрахунки за товар за цим договором здійснюються покупцем у національній валюті України шляхом здійснення попередньої оплати у розмірі 100% вартості товару протягом 5-ти календарних днів з дати виставлення постачальником рахунку на оплату.
Відповідно до п. 8.1 Договору поставки №625-18 від 22.11.2018 цей договір набуває чинності з моменту підписання кожною стороною та діє до 31.12.2018 включно, а в частині проведення розрахунків - до їх повного виконання.
У Специфікації до Договору поставки №625-18 від 22.11.2018 (Додаток №1) сторони визначили найменування товару, його кількість та вартість - 864000,00 грн.
У п. 5 Специфікації сторони погодили, що оплата за товар здійснюється шляхом попередньої оплати у розмірі 100% вартості товару протягом 5-ти календарних днів з дати виставлення постачальником рахунку на оплату.
10.05.2019 Акціонерне товариство «Київенерго» (постачальник) поставило Товариству з обмеженою відповідальністю «Данко» (покупцю) на умовах Договору поставки №625-18 від 22.11.2018 товар на суму 864000,00 грн, що підтверджується Актом приймання-передавання від 10.05.2019, який підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений відбитками печаток Акціонерного товариства «Київенерго» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Данко».
Також, ухвалою Господарського суду Донецької області від 24.09.2020 у справі №905/1965/19 припинено процедуру розпорядження майном боржника Акціонерного товариства «Київенерго», яке змінило своє найменування на Акціонерне товариство «К.Енерго», визнано останнього банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.
27.07.2021 арбітражним керуючим розміщено оголошення за лотом №69 про продаж майна в процедурі банкрутства Акціонерного товариства «К.Енерго», порушеного Господарським судом Донецької області, справа № 905/1965/19, а саме: право вимоги на загальногосподарську дебіторську заборгованість, підтверджену первинними документами та/або рішенням, яке відбулось на електронному майданчику «Е Тендер» з датою проведення аукціону 27.07.2021.
27.07.2021 за результатами проведеного аукціону, оформленого протоколом №UA-PS-2021-07-16-000066-1, переможцем визначено Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс».
02.08.2021 між Акціонерним товариством «К.Енерго» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» було складено Акт про придбання майна на аукціоні, в якому визначено, що на умовах цивільно-правового правочину, котрий укладено Сторонами, та на підставі Протоколу проведення електронного аукціону №UA-PS-2021-07-16-000066-1 від 27 липня 2021 року, Продавець передає у власність Покупцеві наступний об'єкт продажу Банкрута - Акціонерного товариства «К.Енерго»:
Лот №69: - право вимоги на загальногосподарську дебіторську заборгованість, підтверджену первинними документами та/або рішеннями суду Акціонерного товариства «К.Енерго» до осіб, перелік (найменування із ідентифікаційними/ідентифікуючими ознаками/даними) котрих із зазначенням підстав (документів) та дат виникнення заборгованостей, а також розмірів/сум відповідних заборгованостей, було розміщено в оголошені про проведення аукціону №UA-PS-2021-07-16-000066-1, в тому числі й оголошені на електронному майданчику через якого Покупцем було подано пропозицію - ТОВ «Е-ТЕНДЕР».
Предметом акту про придбання майна на аукціоні №UA-PS-2021-07-16-000066-1 від 02.08.2021, укладеного між сторонами, є право вимоги на загальногосподарську дебіторську заборгованість, підтверджену первинними документами та/або рішеннями суду Акціонерного товариства «К.Енерго» до осіб, перелік (найменування із ідентифікаційними/ідентифікуючими ознаками/даними) котрих із зазначенням підстав (документів) та дат виникнення заборгованостей, а також розмірів/сум відповідних заборгованостей, було розміщено в оголошені про проведення аукціону №UA-PS-2021-07-16-000066-1.
Як вбачається з Додатку №1 до Акту про придбання майна на аукціоні, новому кредитору (Товариству з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс») перейшли права вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю «Данко» за Договором поставки №625-18 від 22.11.2018 на суму боргу 216000,00 грн. (вказана сума боргу також відображена у Довідці про стан дебіторської заборгованості станом на 31.01.2021, виданої Акціонерним товариством «К.Енерго»).
Звертаючись з даним позовом до суду, позивач вказував,що відповідач не у повному обсязі оплатив товар, отриманий на підставі Договору поставки №625-18 від 22.11.2018, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість у сумі 216000,00 грн. Крім того, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 16090,52 грн пені, 3896,20 грн 3% річних та 19824,73 грн інфляційних втрат.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
Згідно із ст.269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Північний апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Дослідивши зміст Договору поставки №625-18 від 22.11.2018, суд дійшов висновку, що вказаний договір за своєю правовою природою є договором поставки.
Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч.ч. 1. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ч. 1 ст. 662 Цивільного кодексу України, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу (ст. 663 Цивільного кодексу України).
Як встановлено судом апеляційної інстанції, 10.05.2019 Акціонерне товариство «Київенерго» (постачальник) поставило Товариству з обмеженою відповідальністю «Данко» (покупцю) на умовах Договору поставки №625-18 від 22.11.2018 товар на суму 864000,00 грн, що підтверджується Актом приймання-передавання від 10.05.2019, який підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений відбитками печаток Акціонерного товариства «Київенерго» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Данко».
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Також, з урахуванням п. 3.3 Договору поставки №625-18 від 22.11.2018 розрахунки за товар за цим договором здійснюються покупцем у національній валюті України шляхом здійснення попередньої оплати у розмірі 100% вартості товару протягом 5-ти календарних днів з дати виставлення постачальником рахунку на оплату, а у п. 5 Специфікації сторони погодили, що оплата за товар здійснюється шляхом попередньої оплати у розмірі 100% вартості товару протягом 5-ти календарних днів з дати виставлення постачальником рахунку на оплату.
Проте, як вірно встановлено судом першої інстанції та з чим погоджується суд апеляційної інстанції, матеріали справи не містять доказів виставлення АТ «Київенерго» відповідачу рахунку на оплату, проте, оскільки як умови договору передбачають здійснення розрахунків шляхом попередньої оплати, обов'язок відповідача щодо здійснення оплати підлягав виконанню на умовах попередньої оплати до 10.05.2019 (до дати поставки).
Належних та допустимих доказів в розумінні ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України щодо виконання обов'язку зі сплати на користь Акціонерного товариства «Київенерго» грошових коштів у розмірі 864000,00 грн - відповідачем не надано ні суду першої інстанції станом на момент вирішення спору, ні станом на момент апеляційного розгляду справи
Окрім того, як вірно встановлено судом першої інстанції, і що перевірено судом апеляційної інстанції, внаслідок продажу майна в процедурі банкрутства Акціонерного товариства «К.Енерго», порушеного Господарським судом Донецької області, справа № 905/1965/19, оформленого протоколом №UA-PS-2021-07-16-000066-1, переможцем визначено Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» щодо придбання Лоту №69: - право вимоги на загальногосподарську дебіторську заборгованість, підтверджену первинними документами та/або рішеннями суду Акціонерного товариства «К.Енерго» до осіб, перелік (найменування із ідентифікаційними/ідентифікуючими ознаками/даними) котрих із зазначенням підстав (документів) та дат виникнення заборгованостей, а також розмірів/сум відповідних заборгованостей, зокрема: права вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю «Данко» за Договором поставки №625-18 від 22.11.2018 на суму боргу 216000,00 грн., що відображено зокрема у акті про придбання майна на аукціоні №UA-PS-2021-07-16-000066-1 від 02.08.2021.
Відповідно до ст. 512, 514 та 517 Цивільного кодексу України: кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом; первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.
Зі змісту норм Цивільного кодексу випливає, що за загальним правилом, будь-яке зобов'язальне право вимоги може бути відступлене кредитором іншій особі; недопустимість відступлення права вимоги в силу сутності зобов'язання або через пряму заборону закону є винятком.
Обмеження щодо заміни кредитора у зобов'язанні може бути встановлено договором або законом (ч. 3 ст. 512 Цивільного кодексу України). Зазвичай такі обмеження спрямовані на усунення ризиків, пов'язаних із переходом прав вимоги до іншої особи, яка не є стороною за первісним договором.
Цивільний кодекс встановлює загальне правило про принципову можливість переходу права кредитора від однієї особи до іншої як в порядку загального (універсального) правонаступництва, так і в порядку правонаступництва в окремому правовідношенні (сингулярного правонаступництва). В ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України ці види правонаступництва розглядаються як самостійні підстави заміни кредитора у зобов'язанні. Отже, заміна кредитора у зобов'язанні є родовим поняттям щодо передання кредитором своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
При цьому слід брати до уваги те, що в Цивільному кодексі України термін «зобов'язання» вживається в різних значеннях і не збігається змістовно з поняттям «договір».
Вiдповiдно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частин першої та другої статті 509 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. До підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, належать договори та інші правочини. Зобов'язанням є правовiдношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися вiд певної дiї, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Зобов'язання повинно виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших aктiв цивільного законодавства, а за вiдсутноcтi таких умов та вимог цього Кодексу, інших aктiв цивільного законодавства - вiдповiдно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно із частиною першою статті 177 Цивільного кодексу України, об'єктами цивільних прав є, зокрема, речі, у тому числі гроші.
Оскільки, правочин про відступлення права вимоги відповідає вимогам ст. 203 Цивільного кодексу України, у судовому порядку недійсним не визнавався (протилежного матеріали справи не містять), суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Ніко-Тайс» набуло прав вимоги (стало новим кредитором) до боржника (Товариства з обмеженою відповідальністю «Данко») щодо сплати заборгованості за Договором поставки №625-18 від 22.11.2018 у розмірі 216000,00 грн. Належних та допустимих доказів в розумінні ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України сплати грошових коштів у розмірі 216000,00 грн як станом на дату розгляду справи судом першої інстанції, так і судом апеляційної інстанції - відповідачем не надано.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Зазначене також кореспондується з положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України.
Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Як підтверджується матеріалами справи та вірно встановлено судом першої інстанції, і з чим погоджується суд апеляційної інстанції, наявність та розмір заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «Данко» за Договором поставки №625-18 від 22.11.2018 у сумі 216000,00 грн підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та відповідачем не були спростовані, у зв'язку з чим позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Ніко-Тайс» в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Данко» суми основного боргу у розмірі 21600,00 грн підлягають задоволенню у повному обсязі.
Доводи скаржника про те, що матеріали справи не містять доказів виставлення постачальником відповідачу рахунку на оплату, як це обумовлено п. 5 Специфікації до договору поставки №625-18 від 22.11.2018, а отже, суд першої інстанції не застосував ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України та зробив помилковий висновок, що строк оплати зобов'язання настав, - судом апеляційної інстанції відхиляються як безпідставні та необґрунтовані, оскільки судом першої інстанції зроблено правомірні висновки про те, що матеріали справи не містять доказів виставлення АТ «Київенерго» відповідачу рахунку на оплату, проте, оскільки як умови договору передбачають здійснення розрахунків шляхом попередньої оплати, обов'язок відповідача щодо здійснення оплати підлягав виконанню на умовах попередньої оплати до 10.05.2019 (до дати поставки).
Окрім того, суд апеляційної інстанції враховує і те, що за своєю правовою природою рахунок на оплату товару не є первинним документом, а є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати грошові кошти в якості оплати за надані послуги, тобто, носить інформаційний характер. Тому ненадання рахунку не є відкладальною умовою у розумінні приписів ст. 212 ЦКУ та не є простроченням кредитора у розумінні ст. 613 ЦКУ, а значить не звільняє від обов'язку оплатити товар. Вказана позиція узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною зокрема, в постанові від 29.04.2020 р. у справі № 915/641/19.
Крім того, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 16090,52 грн пені, 3896,20 грн 3% річних та 19824,73 грн інфляційних втрат за прострочення виконання своїх зобов"язань.
При цьому, скаржник в апеляційній скарзі зазначав, що суд першої інстанції не врахував, що до позивача перейшло лише право вимоги щодо стягнення суми основної заборгованості в розмірі 216 000,00 грн., проте, право на стягнення 16090,52 грн пені, 3896,20 грн 3% річних та 19824,73 грн інфляційних втрат за прострочення виконання своїх зобов"язань, згідно Акту про придбання майна на аукціоні до позивача не перейшли.
Проте, суд апеляційної інстанції вказані твердження скаржника вважає необґрунтованими, безпідставними та такими, що суперечать приписам 526, 549, 625 Цивільного кодексу України, ст. 230 Господарського кодексу України, оскільки вказані приписи цивільного закону встановлюють відповідальність учасника цивільних правовідносин за порушення своїх грошових зобов'язань, і вказана відповідальність чітко визначена вимогами закону і не потребує додаткового узгодження у договорі. При цьому, Товариство з обмеженою відповідальністю «Ніко-Тайс» набуло прав вимоги (стало новим кредитором) до боржника (Товариства з обмеженою відповідальністю «Данко») щодо сплати заборгованості за Договором поставки №625-18 від 22.11.2018 у розмірі 216000,00 грн., що жодним чином не спростовує як обумовлену договором та законом відповідальність боржника, так і не спростовує прав кредитора щодо застосування вказаної відповідальності.
В свою чергу, позивачем заявлено до стягнення з відповідача пеню у розмірі 16090,52 грн за період з 25.08.2021 по 28.01.2022.
У відповідності до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
При цьому, суд першої інстанції зазначив, як вбачається з розрахунку пені, викладеного позивачем у позовній заяві, позивачем нараховано пеню з 25.08.2021 по 28.01.2022, тобто, за межами обґрунтованого періоду нарахування, у зв'язку з чим вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Ніко-Тайс» в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Данко» пені у розмірі 16090,52 грн. задоволенню не підлягають. Рішення суду першої інстанції учасниками спору не оскаржується в цій частині.
Також, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 3896,20 грн за період з 25.08.2021 по 01.04.2022.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.
Перевіривши розрахунок 3% річних, щодо сум строків і ставок нарахувань, суд апеляційної інстанції дійшов висновку щодо його обґрунтованості, у зв'язку з чим позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Ніко-Тайс» в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Данко» 3% річних у розмірі 3896,20 грн підлягають задоволенню у повному обсязі. Аналогічних правомірних висновків дійшов і суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні.
Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача інфляційні втрати у розмірі 19824,73 грн за період з вересня 2021 року по березень 2022 року.
У разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов'язання у нього в силу закону (частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України) виникає обов'язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов'язанням унаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати.
Кредитору, у свою чергу, згідно з частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України належить право вимоги до боржника щодо сплати інфляційних втрат за період прострочення в оплаті основного боргу.
Цивільним кодексом України, як основним актом цивільного законодавства, не передбачено механізму здійснення розрахунку інфляційних втрат кредитора у зв'язку із простроченням боржника у виконанні грошового зобов'язання.
Водночас, частиною першою статті 8 Цивільного кодексу України визначено, що якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).
Частиною п'ятою статті 4 Цивільного кодексу України передбачено, що інші органи державної влади України у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, можуть видавати нормативно-правові акти, що регулюють цивільні відносини.
Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» визначено індексацію грошових доходів населення як встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодувати подорожчання споживчих товарів і послуг (стаття 1 Закону). Статтею 2 цього Закону передбачено як об'єкти індексації грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України, що не мають разового характеру, перелік яких визначено у частині першій цієї статті; водночас, частиною другою статті 2 цього Закону законодавець передбачив право Кабінету Міністрів України встановлювати інші об'єкти індексації, поряд з тими, що зазначені у частині першій цієї статті.
З метою реалізації Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» Кабінет Міністрів України постановою №1078 від 17.07.2003 затвердив Порядок проведення індексації грошових доходів населення (далі - Порядок), пунктом 1 якого передбачено, що цей Порядок визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення. Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (пункти 1-1, 4 Порядку).
Отже, при розрахунку інфляційних втрат у зв'язку із простроченням боржником виконання грошового зобов'язання до цивільних відносин, за аналогією закону, підлягають застосуванню норми Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та приписи Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003, та Методика розрахунку базового індексу споживчих цін, затверджена наказом Державного комітету статистики України №265 від 27.07.2007.
Порядок індексації грошових коштів для цілей застосування статті 625 Цивільного кодексу України визначається із застосуванням індексу споживчих цін (індексу інфляції) за офіційними даними Державного комітету статистики України у відповідний місяць прострочення боржника, як результат множення грошового доходу на величину приросту споживчих цін за певний період, поділену на 100 відсотків (абзац п'ятий пункту 4 постанови КМУ №1078).
Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено право особи отримати компенсацію інфляційних збитків за весь період прострочення. Якщо індекс інфляції в окремі періоди є меншим за одиницю та має при цьому економічну характеристику - «дефляція», то це не змінює його правової природи і не може мати наслідком пропуску такого місяця, оскільки протилежне зруйнує послідовність математичного ланцюга розрахунків, визначену Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою КМУ №1078 від 17.07.2003.
Об'єднаною палатою Верховного Суду у постанові від 20.11.2020 у справі №910/13071/19 роз'яснено, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.
Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов'язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.
Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов'язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме: - час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу; - час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.
Перевіривши розрахунок інфляційних втрат щодо сум, строків і ставок нарахувань, суд апеляційної інстанції дійшов висновку щодо його обґрунтованості, у зв'язку з чим позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Ніко-Тайс» в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Данко» інфляційних втрат у розмірі 19824,73 грн підлягають задоволенню у повному обсязі. Аналогічних правомірних висновків дійшов і суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні.
Отже, усі доводи, посилання та обгрунтування учасників справи судом апеляційної інстанції враховані при вирішенні спору, проте, є такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції та висновків суду апеляційної інстанції у даній постанові щодо спірних правовідносин учасників справи, а судом першої інстанції, в свою чергу, надано належну оцінку усім наявним у справі доказам та правовідносинам учасників справи та ухвалено обґрунтоване рішення у відповідності до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, яким позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Ніко-Тайс" до з Товариства з обмеженою відповідальністю "Данко" задоволено в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 216000 грн 00 коп., 3% річних у розмірі 3896 грн 20 коп, інфляційних втрат у розмірі 19824 грн 73 коп.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що учасникам спору було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені скаржником в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції у вказаній справі про часткове задоволення позовних вимог, з урахуванням меж апеляційного оскарження.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
У відповідності з п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).
Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Ч. 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд визнає, що доводи скаржника викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, оскаржуване рішення ухвалено з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, а також з дотриманням норм процесуального та матеріального права, у зв'язку з чим, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для зміни або скасування оскаржуваного рішення Господарського суду міста Києва від 13.07.2022 у справі № 910/3238/22, за наведених скаржником доводів апеляційної скарги та меж апеляційного оскарження.
Розподіл судових витрат
Згідно із ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.
Керуючись ст.ст. 76-79, 86, 129, 233, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Данко" на рішення Господарського суду міста Києва від 13.07.2022 у справі № 910/3238/22- залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 13.07.2022 у справі № 910/3238/22 - залишити без змін.
3. Судовий збір за подачу апеляційної скарги залишити за Товариством з обмеженою відповідальністю "Данко".
4. Матеріали справи № 910/3238/22 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах, яким є Верховний Суд, шляхом подачі касаційної скарги в порядку, строки та випадках, визначених ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Касаційна скарга на постанову подається протягом 20 днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Б.О. Ткаченко
Судді С.О. Алданова
О.М. Гаврилюк
Повний текст постанови підписано 31.10.2022.