вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"04" жовтня 2022 р. Справа№ 910/12556/20
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Руденко М.А.
суддів: Пономаренка Є.Ю.
Барсук М.А.
при секретарі Реуцькій Т.О.
за участю представників сторін
від позивача: Кіфа І.О. (довіреність від 21.12.2021 №21/12-2021)
від відповідача: Кондратенко О.В. (наказ від 30.12.2014 №280-к)
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Новітнє Обладнання" та Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення
на рішення господарського суду міста Києва від 20.10.2021
у справі №910/12556/20 (суддя Босий В.П.)
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Новітнє Обладнання"
до Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення
про зобов'язання виконати умови договору та стягнення 2 570 324,79 грн.
та за зустрічним позовом Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення
до товариства з обмеженою відповідальністю "Новітнє Обладнання"
про зобов'язання виконати умови договору,-
Товариство з обмеженою відповідальністю "Новітнє Обладнання" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення про зобов'язання виконати умови договору та стягнення 2 570 324,79 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки №8/19 від 15.05.2019, у зв'язку з чим позивач просить суд зобов'язати відповідача виконати умови договору щодо оплати за надані послуги та вказує на наявність заборгованості у розмірі 2 475 000,00 грн., а також просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 1 105,27 грн., 3% річних у розмірі 62 044,52 грн. та інфляційні у розмірі 32 175,00 грн.
В подальшому, Національною радою України з питань телебачення і радіомовлення подано зустрічний позов до Товариства з обмеженою відповідальністю "Новітнє Обладнання", з вимогами про зобов'язання Товариство з обмеженою відповідальністю "Новітнє Обладнання" виконати умови договору поставки від 15.05.2019 №8/19 щодо поставки: HPE MS WS2016 10-core Standard Support - 1 шт.; HPE MS WS2016 4-core Standard Support - 1 шт.; HPE MSR4044 Router Support - 1 шт.; Support Level Silver 1 years - 1 шт.; BWFCPC-E8100 1 U Multi format Audio Encoder and Transcoder platform with dual power supply - 2 шт.; Блок Intel Core I5 3.7 GHz/BOX/16Gb DDR4-2400/DVD- RW/120GB/2TB - 26 шт.; Блок Intel Core I5 3.7 GHz/BOX/16Gb DDR4-2400/DVD- RW/120GB/1TB - 26 шт.; Монітор LCD 17 - 26 шт.
Зустрічний позов обґрунтований тим, що відповідачем за зустрічним позовом неналежним чином виконано умови договору поставки №8/19 від 15.05.2019, оскільки надане обладнання не відповідає умовам вказаного договору.
Рішенням господарського суду міста Києва від 20.10.2021 в задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю "Новітнє Обладнання" відмовлено повністю.
В задоволенні позовних вимог Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення відмовлено повністю.
Стягнуто з Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення в дохід державного бюджету України судовий збір у розмірі 242 194 грн. 00 коп.
Відмовляючи в задоволенні вимог первісного позову в частині зобов'язання відповідача за первісним позовом прийняти поставлений товар та надати на запит позивача адреси доставки, встановлення та налагодження центрального комплексу моніторингу телерадіограм, стаціонарних та мобільних комплексів регіональних точок, доступу до центрального комплексу моніторингу, суд першої інстанції зазначив на обранні позивачем неналежного способу захисту порушеного права, оскільки заявлені вимоги спрямовані на встановлення судом певних юридичних фактів щодо обов'язку відповідача за первісним позовом прийняти поставлений товар та виконати умови Договору, що не віднесено до компетенції господарського суду.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог за первісним договором про стягнення заборгованості у розмірі 2 475 000,00 грн., 1 105,27 грн. пені, 62 044,52 грн. 3 % річних та інфляційних у розмірі 32 175,00 грн., суд першої інстанції зазначив, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази на підтвердження надання вказаних послуг за договором.
Відмовляючи у задоволенні зустрічних позовних вимог, суд першої інстанції дійшов до висновку, що заявлені вимоги про зобов'язання виконати умови Договору щодо поставки товару є такими, що не призводять до поновлення права позивача за зустрічним позовом, яке на його думку порушено.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, товариство з обмеженою відповідальністю "Новітнє Обладнання" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 20.10.2021 у справі №910/12556/20 в частині відмови в задоволенні первісної позовної заяви ТОВ "Новітнє Обладнання" до Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.
В обґрунтування поданої апеляційної скарги апелянт вказав, що заявлені позовні вимоги не є вимогами про встановлення юридичних фактів, а направлені на захист інтересів позивача та відновлення порушених прав. Дані позовні вимоги не є самостійними вимогами про встановлення юридичних фактів, а пов'язані між собою та є похідними одна від одної. За твердженням апелянта, висновки суду першої інстанції про недоведеність факту надання апелянтом відповідачу за первісним позовом послуг з встановлення програмного забезпечення на суму 2 475 000,00 грн. спростовуються наявними у матеріалах справи доказами.
Згідно протоколу передачі судової справи від 06.12.2021 (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу) (складу суду) апеляційну скаргу у справі №910/12556/20 передано на розгляд колегії суддів у складі: Руденко М.А. (головуючий суддя (суддя-доповідач), судді Барсук М.А., Пономаренко Є.Ю.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.01.2022 відкрито апеляційне провадження у справі № 910/12556/20 та призначено справу до розгляду на 22.02.2022.
26.01.2022 через відділ документального забезпечення суду від відповідача за первісним позовом надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній заперечив проти доводів та вимог апеляційної скарги.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.02.2022 оголошено перерву до 29.03.2022.
Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 (зі змінами від 14.03.2022) в Україні введено воєнний стан, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.
У зв'язку із загрозою життю, здоров'ю та безпеці відвідувачів, суддів і працівників апарату суду, керуючись статтею 3 Конституції України, статтями 10,12 Закону України "Про правовий режим воєнного стану", статтею 29 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", статтями 2, 6 Європейської 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, рішенням Ради суддів України №9, враховуючи положення Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" № 64/2022 від 24.02.2022, розпоряджень Ради оборони міста Києва, судові справи призначені у період з 24.02.2022 по 31.03.2022 були зняті з розгляду.
Наказом Північного апеляційного господарського суду від 31.03.2022, у зв'язку з можливістю здійснення повноважень суддів безпосередньо у приміщенні суду, відновлено здійснення судочинства.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.04.2022 розгляд справи призначено на 31.05.2022.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.05.2022, у зв'язку з перебуванням суддів Руденко М.А. та Барсук М.А. у відпустках, розгляд справи було призначено на 19.07.2022.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, 19.07.2022 о 10:17 через канцелярію суду Національною радою України з питань телебачення і радіомовлення було подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати пункти 2, 3 рішення господарського суду міста Києва від 20.10.2021 та ухвалити нове рішення, яким задовольнити зустрічний позов.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на те, що заявлений позивачем за зустрічним позовом спір не є спором про встановлення юридичних фактів, обраний спосіб захисту відповідає закону, договору, є ефективним та призведе до поновлення порушених прав - а саме до належного виконання відповідачем договору поставки відповідно до умов договору № 8/19 від 15.05.2019.
Стосовно стягнення з позивача за зустрічним позовом судового збору, апелянт вказав, що суд першої інстанції, враховуючи вимоги процесуального закону, мав діяти відповідно до вимог ч. 2 с. 6 Закону України «Про судовий збір» та ч. 2 ст. 163, ч. 2 ст. 174 ГПК України та повторно залишити позовну заяву без руху, надавши час для усунення недоліків. Також, на думку апелянта, заявлені у зустрічному позові вимоги містять виключно немайновий характер.
Відповідно протоколу передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) від 19.07.2022 апеляційну скаргу Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення у справі №910/12556/20 передано на розгляд раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу)(складу суду) колегії суддів у складі: Руденко М.А. (головуючий суддя (суддя-доповідач), судді Барсук М.А., Пономаренко Є.Ю.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.07.2022 апеляційну скаргу Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення на рішення господарського суду міста Києва від 20.10.2021 у справі №910/12556/20 залишено без руху, надавши скаржнику строк не більше десяти днів з дня отримання копії даної ухвали для усунення недоліків шляхом подання доказів про доплату судового збору у розмірі 363 291, 00 грн., подання до суду відповідної заяви про усунення недоліків. Роз'яснено скаржнику, що при невиконанні вимог даної ухвали апеляційна скарга вважається неподаною та повертається апелянту.
Також, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.07.2022 відкладено розгляд справи на 20.09.2022.
01.08.2022 через канцелярію суду скаржником на виконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху було подано заяву про усунення недоліків апеляційної скарги.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.08.2022 прийнято до розгляду апеляційну скаргу Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення на рішення господарського суду міста Києва від 20.10.2021 у справі №910/12556/20, об'єднано апеляційні скарги Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення та товариства з обмеженою відповідальністю "Новітнє Обладнання" на рішення господарського суду міста Києва від 20.10.2021 в одне апеляційне провадження у справі №910/12556/20 та призначено до розгляду на 20.09.2022.
У судовому засіданні, 04.10.2022 представник позивача за первісним позовом підтримав вимоги своєї апеляційної скарги, просив її задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати, в частині відмови в задоволенні позову, прийняти нове рішення яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Представник відповідача за первісним позовом, підтримав вимоги своєї апеляційної скарги просив, рішення скасувати в частині відмови в задоволені зустрічного позову, прийняти нове рішення яким задовольнити зустрічну позовну заяву в повному обсязі.
Заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов до наступних висновків.
Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Як вбачається з матеріалів справи, 15.05.2019 між Національною радою України з питань телебачення і радіомовлення (покупець) та ТОВ "Новітнє Обладнання" (постачальник) був укладений договір поставки №8/19 (договір, том 1, а.с. 26) відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов'язується поставити покупцю товар за кодом ДК021:2015: 48810000-9 - Інформаційні системи (2-й етап створення та впровадження автоматизованого програмно-апаратного комплексу для здійснення офіційного моніторингу телерадіопрограм) у кількості та цінами відповідно до специфікації товару (додаток №1 до цього договору), а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його вартість згідно з умовами договору.
Згідно з п. 1.2 Договору найменування, одиниці виміру, кількість товару та послуг по впровадженню, що є предметом цього договору, зазначені в специфікації товару (додаток №1 до цього договору).
Пунктом 2.1 Договору передбачено, що постачальник повинен поставити покупцю товар, що відповідає технічному завданню (додаток №2 до цього договору).
Якість товару, що поставляється, повинна відповідати вимогам, зазначеним у технічній документації, згідно держстандартів та технічних умов, встановлених для кожного виду товару, і повинна бути підтверджена сертифікатом якості виробника або сертифікатом відповідності (чи іншими документами, що підтверджують якість товару) (п. 2.2 Договору).
Відповідно до п. 3.1 Договору ціна цього договору, згідно тендерної пропозиції та специфікації товару (додаток №1 до цього договору), становить 60 714 000,00 грн. у тому числі ПДВ - 8 119 000,00 грн. (вісім мільйонів сто дев'ятнадцять тисяч грн., 00 коп.) та включає всі витрати постачальника на поставку товару.
Згідно з п. 4.1 Договору сторони дійшли згоди, що оплата товару здійснюється у наведеній нижче послідовності:
4.1.1 у першому етапі постачальник зобов'язується з дати зарахування на розрахунковий рахунок постачальника попередньої оплати від покупця у розмірі 100% (від вартості зазначеної у пункті 1 специфікації - додаток №1 до цього договору) поставити обладнання (за адресами, визначеними у додатку №4 до цього договору) протягом 90 календарних днів.
4.1.2 У другому етапі постачальник зобов'язується з дати зарахування на розрахунковий рахунок постачальника попередньої оплати від покупця у розмірі 50% (від вартості зазначеної у пункті 2 специфікації - додаток №1 до договору), поставити програмне забезпечення (за адресами, визначеними у додатку №4 до цього договору) протягом 90 календарних днів. Покупець сплачує решту вартості програмного забезпечення протягом 15 банківських днів з дати підписання сторонами акту передавання-приймання товару.
4.1.3 Постачальник зобов'язується використати отримані відповідно до підпунктів 4.1.1 та 4.1.2 даного договору кошти (попередню оплату) протягом 3 (трьох) місяців після їх одержання згідно з постановою Кабінету міністрів України від 23.04.2014 №117 (зі змінами). Після спливу зазначеного строку невикористана сума попередньої оплати повертається покупцю.
4.1.4 У третьому етапі постачальник протягом 90 календарних днів з дати зарахування на розрахунковий рахунок постачальника попередньої оплати від покупця в першому етапі (підпункт 4.1.1 даного договору) зобов'язується здійснити встановлення програмного забезпечення 2-го етапу створення та впровадження автоматизованого програмно-апаратного комплексу (пункт 3 специфікації - додаток №1 до договору) за адресами, визначеними у додатку №4 до договору. Покупець сплачує вартість встановлення програмного забезпечення 2-го етапу створення та впровадження автоматизованого програмно-апаратного комплексу (визначеної пунктом 3 специфікації - додаток №1 до договору) протягом 15 банківських днів з дати підписання сторонами акту здавання-приймання наданих послуг.
Пунктом 5.1 Договору передбачено, що поставки товару здійснюються відповідно до плану поставки товару (додаток №3 до цього договору).
Постачальник зобов'язується здійснити поставку товару, зазначеного у специфікації - додаток №1 до договору, за адресами, що наведені у додатку №4 до цього договору (п. 5.2 Договору).
Пунктом 5.4 Договору сторони передбачили, що датою поставки товару вважається дата отримання товару покупцем і підписання уповноваженими представниками сторін акту приймання-передачі товару/послуг та/або видаткової накладної.
Згідно з п. 5.5 Договору покупець протягом 20 (двадцяти) робочих днів з дня отримання акту приймання-передачі товару/послуг та/або видаткової накладної повинен їх підписати або направити постачальнику письмову вмотивовану відмову від їх підписання.
Додатком №3 до Договору (том 1, а.с. 41) сторони узгодили план поставки товару, відповідно до якого поставка товару 2-го етапу створення та впровадження автоматизованого програмно-апаратного комплексу для здійснення офіційного моніторингу телерадіопрограм відбувається протягом 90 календарних днів з дати зарахування на розрахунковий рахунок постачальника попередньої оплати від покупця, поставка програмного забезпечення 2-го етапу створення та впровадження автоматизованого програмно-апаратного комплексу для здійснення офіційного моніторингу здійснюється протягом 90 календарних днів з дати зарахування на розрахунковий рахунок постачальника попередньої оплати від покупця, встановлення програмного забезпечення 2-го етапу створення та впровадження автоматизованого програмно-апаратного комплексу для здійснення офіційного моніторингу телерадіопрограм здійснюється протягом 90 календарних днів з дати зарахування на розрахунковий рахунок постачальника попередньої оплати від покупця в першому етапі (підпункт 4.1.1 даного договору).
Пунктом 1.2 додатку №4 до Договору (том 1, а.с. 42) сторони дійшли згоди про те, що перелік адрес доставки, встановлення та налагодження центрального комплексу моніторингу телерадіопрограм, стаціонарних та мобільних комплектів регіональних точок доступу до центрального комплексу моніторингу та перелік уповноважених представників покупця в місті Києві та регіонах буде наданий покупцем за зверненням постачальника за 10 (десять) календарних днів до поставки, шляхом повідомлення листами. В зверненні постачальника повинна бути вказана точна дата здійснення доставки.
На виконання умов Договору Національною радою України з питань телебачення і радіомовлення сплачено ТОВ "Новітнє Обладнання" авансові платежі, а саме: 29.05.2019 у розмірах 44 114 000,00 грн. та 6 000 000,00 грн., 01.07.2019 у розмірі 6 000 000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №610 від 27.05.2019, №611 від 27.05.2019 та №808 від 27.06.2019. (том 2, а.с. 164-166).
В свою чергу, ТОВ "Новітнє Обладнання" передало, а Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення прийняла програмне забезпечення 2-го етапу створення та впровадження автоматизованого програмно-апаратного комплексу для здійснення офіційного моніторингу телерадіопрограм загальною вартістю 12 000 000,00 грн., що підтверджується актом приймання-передачі товару №10 від 26.06.2019 та видатковою накладною №10 від 26.06.2019 (том 1, а.с. 43-44), які підписані представниками сторін.
Листом №192 від 02.08.2019 ТОВ "Новітнє Обладнання" повідомило Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення про намір здійснити доставку, встановлення та налагодження стаціонарних та мобільних комплектів регіональних точок доступу до центрального комплексу моніторингу, у зв'язку з чим просило надати адреси доставки по кожному регіону стаціонарних та мобільних комплектів регіональних точок доступу, перелік уповноважених представників в місті Києві та регіонах, контактні телефони даних представників та підтвердження щодо наявності у приміщеннях, що надані для доставки комплектів, підключеного Інтернету. (том 1, а.с. 51)
Листами №17/1629 від 14.08.2019, №205 від 19.08.2019 та №213 від 22.08.2019 (том 1, а.с. 56-57) ТОВ "Новітнє Обладнання" повідомило Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення про готовність здійснити поставку обладнання та встановлення програмного забезпечення 2-го етапу створення та впровадження автоматизованого програмно-апаратного комплексу для здійснення офіційного моніторингу телерадіопрограм у строк, передбачений додатком №3 до Договору.
23.08.2019 комісією Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення складено та підписано акт огляду товару наданого для прийняття згідно Договору від 21-23 серпня 2019 року, в якому зафіксовано невідповідність переданого товару умовам Договору по ряду обладнання. (том 1, а.с. 45)
21.08.2019 листом № 212 (том 3, а.с. 44) ТОВ "Новітнє Обладнання" повідомило Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення про готовність до постачання товару згідно специфікації та направило видаткову накладну № 24 від 21.08.2019 та акт приймання-передачі товару від 21.08.2019 на суму на суму 44 114 000,00 грн.
ТОВ "Новітнє Обладнання" звернулось до Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення з листом №218/1 від 27.08.2019 (том 1, а.с. 58), в якому повідомило про направлення на розгляд та підписання акту приймання-передачі послуг (партії товару), визначених специфікацією (додаток №1 до Договору), а також зауважило, що у зв'язку з невиконанням покупцем умов Договору, визначених п. 1.2 додатку №4 до Договору, постачальник позбавлений можливості надати наступні компоненти послуг, передбачених специфікацією товару (додаток №1 до Договору): створення, встановлення, налаштування, конфігурація регіональних комплексів моніторингу телерадіопрограм (24 одиниці); об'єднання регіональних точок доступу і центрального програмно-апаратного комплексу для здійснення офіційного моніторингу телерадіопрограм в єдину мережу моніторингу; навчання персоналу роботі з програмно-апаратним комплексом для здійснення офіційного моніторингу телерадіопрограм.
Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення звернулась до ТОВ "Новітнє Обладнання" з листом №16/401 від 13.09.2019 (том 1, а.с. 59), в якому повідомила про свою відмову від підписання наданих видаткових накладних та актів приймання-передачі товару з огляду на невідповідність поставленого обладнання 2-го етапу створення та впровадження автоматизованого програмно-апаратного комплексу специфікації товару (додаток №1 до Договору), технічним характеристикам товару (додаток №2 до Договору) та наданим документам, у зв'язку з чим просила замінити невідповідний товар на товар належної якості, асортименту та якості, який повністю відповідає специфікації товару (додаток №1 до Договору) та технічним характеристикам товару (додаток №2 до Договору) у строк до 30.09.2019.
У відповідь на вказаний лист ТОВ "Новітнє Обладнання" направило Національній раді України з питань телебачення і радіомовлення лист №241 від 27.09.2019 (том 1, а.с. 64), в якому надало свої пояснення стосовно викладених у листі №16/401 від 13.09.2019 зауважень, а також додало до листа додаткові документальні матеріали на підтвердження технічних характеристик товару, фактично поставленого покупцю станом на 21.08.2019 згідно 1 етапу плану поставки товару (додаток №3 до Договору), та висновок експертів Науково-дослідного центру судової експертизи з питань інтелектуальної власності Міністерства юстиції України №219/19 від 25.09.2019.
Також, за твердженням позивача за первісним позовом, ним було надано відповідачу за первісним позовом послуги на загальну суму 2 475 000,00 грн., а саме: послуги з розширення та конфігурації базового ядра програмно-апаратного комплексу для здійснення офіційного моніторингу телерадіопрограм; адаптація обладнання для виконання функцій обробки великих масивів даних в текстовому, графічному, аудіо та відео форматах; розробка та реалізація алгоритмів аналізу та моніторингу; проведення машинного навчання із заданих алгоритмів.
Спір у справі за первісним позовом виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем зобов'язання з надання адрес доставки товару, а також відмовою у прийнятті поставленого товару на підставі Договору, у зв'язку з чим позивач просить зобов'язати відповідача за первісним позовом надати адреси доставки відповідно до умов п. 1.2 додатка №4 до Договору та прийняти поставлений товар згідно з актом приймання-передачі товару та видаткової накладної від 21.08.2019, а також стягнути заборгованість у розмірі 2 475 000,00 грн.
В той же час, як вказує позивач за зустрічним позовом, ним виявлено невідповідність поставленого відповідачем за зустрічним позовом обладнання умовам специфікації (додаток №1 до Договору), технічним характеристикам товару (додаток №2 до Договору) та наданим документам, у зв'язку з чим Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення відмовилась від підписання актів приймання-передачі товару та просила ТОВ "Новітнє Обладнання " здійснити поставку обладнання, що відповідає таким умовам.
Відмовляючи в задоволенні вимог первісного позову в частині зобов'язання відповідача за первісним позовом прийняти поставлений товар та надати на запит позивача адреси доставки, встановлення та налагодження центрального комплексу моніторингу телерадіограм, стаціонарних та мобільних комплексів регіональних точок, доступу до центрального комплексу моніторингу, суд першої інстанції зазначив на обранні позивачем неналежного способу захисту порушеного права, оскільки заявлені вимоги спрямовані на встановлення судом певних юридичних фактів щодо обов'язку відповідача за первісним позовом прийняти поставлений товар та виконати умови Договору, що не віднесено до компетенції господарського суду.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог за первісним договором про стягнення заборгованості у розмірі 2 475 000,00 грн., 1 105,27 грн. пені, 62 044,52 грн. 3 % річних та інфляційних у розмірі 32 175,00 грн., суд першої інстанції зазначив, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази на підтвердження надання вказаних послуг.
Відмовляючи у задоволенні зустрічних позовних вимог, суд першої інстанції дійшов до висновку, що заявлені вимоги про зобов'язання виконати умови Договору щодо поставки товару є такими, що не призводять до поновлення права позивача за зустрічним позовом, яке на його думку порушено.
Колегія суддів частково не погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні позовних вимог за зустрічним позовом з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Частиною 1 ст. 174 ГК України передбачено, що господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Так, за змістом ч. 1 ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
При цьому, згідно ч. 2 ст. 628 ЦК України, сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, укладений між сторонами договір є змішаним, оскільки містить в собі елементи як договору поставки, так і договору надання послуг. Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною 1 статті 693 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
На виконання умов Договору відповідач за первісним позовом сплатив позивачу за первісним позовом передоплату у загальному розмірі 56 114 000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №610 від 27.05.2019, №611 від 27.05.2019 та №808 від 27.06.2019 (а.с.167-166 т.2 ).
В свою чергу, ТОВ "Новітнє Обладнання" поставило, а Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення прийняла програмне забезпечення 2-го етапу створення та впровадження автоматизованого програмно-апаратного комплексу для здійснення офіційного моніторингу телерадіопрограм загальною вартістю 12 000 000,00 грн., що передбачено етапом №2 плану поставки товару (додаток №3 до Договору), що підтверджується актом приймання-передачі №10 від 26.06.2019 та видатковою накладною №10 від 26.06.2019, які підписані уповноваженими представниками сторін.
21.08.2019 листом № 212 (том 3, а.с. 44) ТОВ "Новітнє Обладнання" повідомило Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення про готовність до постачання товару згідно специфікації та направило видаткову накладну № 24 від 21.08.2019 та акт приймання-передачі товару від 21.08.2019 на суму на суму 44 114 000,00 грн.
Крім того, ТОВ "Новітнє Обладнання" направило Національній раді України з питань телебачення і радіомовлення лист №218/1 від 27.08.2019 (том 1, а.с. 58), в якому повідомило про направлення на розгляд та підписання акту приймання-передачі послуг (партії товару), визначених специфікацією (додаток №1 до Договору), а також зауважило, що у зв'язку з невиконанням покупцем умов Договору, визначених п. 1.2 додатку №4 до Договору, постачальник позбавлений можливості надати наступні компоненти послуг, передбачених специфікацією товару (додаток №1 до Договору): створення, встановлення, налаштування, конфігурація регіональних комплексів моніторингу телерадіопрограм (24 одиниці); об'єднання регіональних точок доступу і центрального програмно-апаратного комплексу для здійснення офіційного моніторингу телерадіопрограм в єдину мережу моніторингу; навчання персоналу роботі з програмно-апаратним комплексом для здійснення офіційного моніторингу телерадіопрограм.
Так, за твердженням позивача за первісним позовом, ним було надано відповідачу за первісним позовом послуги на загальну суму 2 475 000,00 грн., а саме було встановлено, змонтовано та налаштовано обладнання ядра автоматизованої системи, виконано модернізацію обладнання та об'єднано в одну автоматизовану систему на виконання умов договору.
В той же час, Національною радою України з питань телебачення і радіомовлення складено та підписано акт від 21-23 серпня 2019 року огляду товару наданого для прийняття згідно договору (а.с.167-171 т.2), в якому відповідачем за первісним позовом зафіксовано огляд наданого позивачем за первісним позовом обладнання та встановлено певні недоліки поставленого товару.
Із наявних в матеріалах справи листів вбачається, що Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення відмовилась від підписання видаткових накладних та актів приймання-передачі обладнання з огляду на невідповідність поставленого обладнання специфікації (додаток №1 до Договору), технічним характеристикам товару (додаток №2 до Договору) та наданим документам.
Отже, на виконання етапу №1 плану поставки товару (додаток №3 до Договору) позивачем за первісним позовом було передано відповідачу за первісним позовом обладнання, проте останній відмовився від підписання видаткової накладної та акту приймання-передачі товару з огляду на не відповідність такого обладнання умовам специфікації (додаток №1 до Договору), технічним характеристикам товару (додаток №2 до Договору) та наданим документам.
Таким чином, фактично між сторонами виник спір стосовно відповідності переданого відповідачу за первісним позовом обладнання умовам специфікації (додаток №1 до Договору), технічним характеристикам товару (додаток №2 до Договору) та наданим документам, у зв'язку з чим відповідачем не підписано відповідні акти приймання-передачі товару і видаткові накладні, а також не сплачено 2 475 000,00 грн. за встановлення та налаштування цього обладнання.
З цих підстав відповідач за первісним позовом просить здійснити поставку обладнання, що відповідає умовам договору, тоді як позивач за первісним позовом, в свою чергу, просить зобов'язати відповідача прийняти поставлений товар згідно з актом приймання-передачі товару та видаткової накладної від 21.08.2019, надати адреси доставки встановлення та налагодження центрального комплексу моніторингу телерадіопрограм, стаціонарних та мобільних комплектів регіональних точок доступу до центрального комплексу моніторингу відповідно до додатка №4 до Договору та стягнути з відповідача 2 570 324,79 грн.
Відповідно до ст. 671 ЦК України якщо за договором купівлі-продажу переданню підлягає товар у певному співвідношенні за видами, моделями, розмірами, кольорами або іншими ознаками (асортимент), продавець зобов'язаний передати покупцеві товар в асортименті, погодженому сторонами.
Продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу. (ст. 673 ЦК України)
Відповідно до ст. 662 ЦК України продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.
Пунктом 2.1 Договору передбачено, що постачальник повинен поставити покупцю товар, що відповідає технічному завданню (додаток №2 до цього договору).
Якість товару, що поставляється, повинна відповідати вимогам, зазначеним у технічній документації, згідно держстандартів та технічних умов, встановлених для кожного виду товару, і повинна бути підтверджена сертифікатом якості виробника або сертифікатом відповідності (чи іншими документами, що підтверджують якість товару) (п. 2.2 Договору).
Додатком № 1 до договору сторонами було погоджено специфікацію товару.
Як вбачається з наявних в матеріалах справи листів, відповідач за первісним позовом на підставі складеного акту огляду товару, наданого для прийняття відповідно до договору поставки, повідомив позивача за первісним позовом про відмову у прийнятті поставленого обладнання з огляду на його невідповідність специфікації, технічним характеристикам, технічному завданню та наданим документам.
Так, зокрема, з матеріалів справи вбачається, що фактично позивачем з порушенням умов договору було поставлено наступний товар:
НРЕ MS WS2016 16-core Standard Support 1 шт. - відсутнє документальне підтвердження відповідно до п. 2.2. договору;
НРЕ MS IVS2016 4-core Standard Support 1 шт. - відсутнє документальне підтвердження відповідно до п. 2.2. договору;
НРЕ MSR4044 Router Support 1 шт. - відсутнє документальне підтвердження відповідно до п. 2.2. договору; поставлено не ту модель (відповідно до п. 6 додатку № 1 до договору НРЕ MSR3044 Router Support);
Support Level Silver 1 years 1 шт. - не поставлено (пункт 7 додатку № 1 до договору);
BWFCPC-E8100 1 U Multi format Audio Encoder and Transcoder platform with dual power supply 2 шт - не відповідає моделі, що вказана у специфікації (фактично поставлено модель BWFCPC-E8000 замість BWFCPC-E8100); відсутнє документальне підтвердження відповідно до п. 2.2. договору;
Блок Intel Core i5 3.7 GHz/BOX/16Gb DDR4-2400/DVD- RW/120GB/2TB - 26 шт.; (обладнання стаціонарного комплекту регіональної точки доступу до центрального комплексу моніторингу) - поставлено Intel Core 15 3.0 GHz DDR 4, що не відповідає пункту 8 додатку № 1 до договору (Специфікація товару), підпункту 4.6.1 пункту 4.6 додатку № 2 до договору (Технічне завдання).
Блок Intel Core i5 3.7 GHz/BOX/16Gb DDR4-2400/DVD- RW/120GB/1TB - 26 шт. (обладнання мобільного комплекту регіональної точки доступу до центрального комплексу моніторингу) - поставлено Intel Core 15 3.0 GHz DDR 4, що не відповідає пункту 9 додатку № 1 до договору (Специфікація товару), підпункту 4.7.1 пункту 4.7 додатку № 2 до договору (Технічне завдання).
Монітор LCD 17 - 26 шт. - не відповідає п. 9 додатку № 1 до договору - поставлено Dell E2016H 20".
Посилання позивача на те, що у даному випадку ним було поставлено еквівалент товару відповідно до п. 5.1.3. Технічного завдання колегія суддів відхиляє, оскільки твердження позивача про еквівалентність такого товару відповідно до умов договору не підтвердженні належними та допустимими доказами. При цьому колегія суддів зазначає, що необґрунтованими є пояснення представника позивача про те, що поставлений товар по технічним характеристикам є кращим ніж передбачений договором, оскільки товар повинен відповідати як специфікації, так і меті його використання.
Відповідно до статті 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно з частинами першою, третьою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Обов'язок з доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.
На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: "баланс імовірностей" (balance of probabilities) або "перевага доказів" (preponderance of the evidence); "наявність чітких та переконливих доказів" (clear and convincing evidence); "поза розумним сумнівом" (beyond reasonable doubt).
Законом України № 132-IX від 20.09.2019 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" (набув чинності 17.10.2019), зокрема, внесено зміни до ГПК України та змінено назву статті 79 ГПК України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".
Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати саме ту їх кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.
Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".
Схожий стандарт під час оцінки доказів застосовано у рішенні ЄСПЛ від 15.11.2007 у справі "Бендерський проти України" ("BENDERSKIY v. Ukraine"), в якому суд оцінюючи фактичні обставини справи звертаючись до балансу вірогідностей вирішуючи спір виходив з того, що факти встановлені у експертному висновку, є більш вірогідним за інші докази.
Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
У зв'язку із викладеним вище, колегія суддів дійшла до висновку, що відповідачем за первісним позовом доведено, що позивач за первісним позовом у визначений договором строк не виконав умови договору та не здійснив належним чином поставку товару, який відповідає умовам договору, погодженим сторонами технічному завданню та специфікації, що свідчить про невиконання позивачем за первісним позовом договору зі своєї сторони.
Як вбачається з зустрічного позову, Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення просить суд зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Новітнє Обладнання" виконати умови договору поставки від 15.05.2019 №8/19 щодо поставки: HPE MS WS2016 10-core Standard Support - 1 шт.; HPE MS WS2016 4-core Standard Support - 1 шт.; HPE MSR4044 Router Support - 1 шт.; Support Level Silver 1 years - 1 шт.; BWFCPC-E8100 1 U Multi format Audio Encoder and Transcoder platform with dual power supply - 2 шт.; Блок Intel Core I5 3.7 GHz/BOX/16Gb DDR4-2400/DVD- RW/120GB/2TB - 26 шт.; Блок Intel Core I5 3.7 GHz/BOX/16Gb DDR4-2400/DVD- RW/120GB/1TB - 26 шт.; Монітор LCD 17 - 26 шт.
Стосовно обраного Національною радою України з питань телебачення і радіомовлення у зустрічній позовній заяві способу захисту свого порушеного права колегія суддів зазначає наступне.
За змістом частин 1, 2 статті 5 Господарського процесуального кодексу України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Статтею 15 Цивільного кодексу України закріплено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.
Способи захисту цивільного права чи інтересу - це визначені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника і такі способи мають бути доступними й ефективними. Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права. Переважно, спосіб захисту порушеного права прямо визначається спеціальним законом і регламентує конкретні цивільні правовідносини. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Це право чи інтерес суд має захистити у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Вимога захисту цивільного права чи інтересу має забезпечити їх поновлення, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі отримання відповідного відшкодування. Зазначені правові позиції неодноразово висловлювалась Великою Палатою Верховного Суду і Верховним Судом, та узагальнено викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19.
Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб'єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
Пунктами 5, 7, 8 частини другої статті 16 ЦК України унормовано, що способами захисту цивільних прав і інтересів можуть бути, зокрема примусове виконання обов'язку в натурі, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Тобто, з наведеного полягає, що чинним законодавством визначено можливість захисту особою своїх прав та законних інтересів шляхом звернення до суду з позовом про примусове виконання обов'язку в натурі.
Колегія суддів відзначає, що цей спосіб захисту застосовується в зобов'язальних правовідносинах у випадках, коли особа зобов'язана вчинити певні дії щодо позивача, але відмовляється від виконання цього обов'язку чи уникає його. Стосується він, зокрема, невиконання обов'язку сплатити кошти за виконану роботу, надані послуги, передати річ кредитору (за договорами купівлі-продажу, міни, дарування з обов'язком передати річ у майбутньому), виконати роботи чи надати послугу за відповідним договором.
Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам належить зважати і на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). Так, у рішенні від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасниці Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань. Крім того, ЄСПЛ указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.
Стаття 13 Конвенції вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за статтею 13 Конвенції також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його застосування не було ускладнено діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення ЄСПЛ у справі "Афанасьєв проти України" від 05.04.2005 (заява № 38722/02).
Додатково, в контексті обраного способу захисту, розглядаючи справу, суд має з'ясувати: 1) з яких саме правовідносин сторін виник спір; 2) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 3) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 4) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах. Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача у цих правовідносинах, позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню (пункт 43 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19).
Водночас ефективність позовної вимоги має оцінюватися, виходячи з обставин справи та залежно від того, чи призведе задоволення такої вимоги до дійсного захисту інтересу позивача без необхідності повторного звернення до суду (принцип процесуальної економії).
Таким чином, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тому ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду. Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту. Такі висновки сформульовані в постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18 (провадження № 12-204гс19, пункт 63), від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (провадження № 12-80гс20, пункт 6.13), від 16.02.2021 у справі № 910/2861/18 (провадження № 12-140гс19, пункт 98).
Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами спору укладено договір, за умовами пункту 1.1 якого постачальник зобов'язався поставити покупцю товар за кодом ДК021:2015: 48810000-9 - Інформаційні системи (2-й етап створення та впровадження автоматизованого програмно-апаратного комплексу для здійснення офіційного моніторингу телерадіопрограм) у кількості та цінами відповідно до специфікації товару (додаток №1 до цього договору), а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його вартість згідно з умовами договору.
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (частина перша статті 509 ЦК України).
Характерними рисами зобов'язального правовідношення є наявність визначеного кола осіб - учасників зобов'язання - суб'єктів зобов'язання - боржника та кредитора, а також його особливого об'єкта - цивільно-правового обов'язку боржника перед кредитором і, відповідно, права вимоги кредитора до боржника. У зобов'язанні мають бути чітко визначені його суб'єкти та конкретизований його об'єкт. Об'єктом зобов'язання, як й іншого цивільного правовідношення, визнається визначена поведінка зобов'язаної особи. Отже, до елементів зобов'язання належать: суб'єкт (кредитор, боржник, на стороні яких може бути одна або декілька осіб, третя особа); об'єкт (юридичний - визначена поведінка суб'єктів та матеріальний (речі, гроші)); зміст (право вимоги кредитора і обов'язок (борг) боржника).
За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частини перша, друга статті 712 ЦК України).
Тобто сторонами зобов'язання з поставки є постачальник та покупець, предметом договору є товар, що становить предмет договору, юридично визначеною поведінкою постачальника є обов'язок поставити товар, а покупця - здійснити оплату за нього, як і визначено сторонами даного спору у укладеному ними договорі.
Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
З огляду на викладене вище, колегія суддів дійшла до висновку, що обраний Національною радою України з питань телебачення і радіомовлення у спірних зобов'язально-правових відносинах спосіб захисту (примусове виконання обов'язку з поставки товару в натурі) відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення, є тим належним способом захисту порушеного права позивача за зустрічним позовом, який забезпечує реальне поновлення його порушених прав.
Більше того, із системного аналізу Закону України «Про виконавче провадження» вбачається, що нормами чинного законодавства передбачено можливість виконання судового рішення про зобов'язання відповідача вчинити дії щодо виконання умов договору у примусовому порядку, а отже, судова колегія дійшла до переконання, що обраний у даному випадку позивачем за зустрічним позовом спосіб захисту є ефективним у розумінні ст.13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод та призведе до дійсного відновлення відповідних прав Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення.
А тому, з огляду на порушення відповідачем за зустрічним позовом умов договору в частині поставки товару, яка відповідає технічному завданню та специфікації, колегія суддів дійшла до висновку, що позовні вимоги про зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Новітнє Обладнання" виконати умови договору поставки від 15.05.2019 №8/19 щодо поставки: HPE MS WS2016 10-core Standard Support - 1 шт.; HPE MS WS2016 4-core Standard Support - 1 шт.; HPE MSR4044 Router Support - 1 шт.; Support Level Silver 1 years - 1 шт.; BWFCPC-E8100 1 U Multi format Audio Encoder and Transcoder platform with dual power supply - 2 шт.; Блок Intel Core I5 3.7 GHz/BOX/16Gb DDR4-2400/DVD- RW/120GB/2TB - 26 шт.; Блок Intel Core I5 3.7 GHz/BOX/16Gb DDR4-2400/DVD- RW/120GB/1TB - 26 шт.; Монітор LCD 17 - 26 шт. є обґрунтованими та підлягають задоволенню в редакції відповідно до специфікації (додаток № 1 до договору), що не є виходом за межі позовних вимог та вимог апеляційної скарги (оскільки у заявлених зустрічних позовних вимогах було допущено описку - замість Блок Intel Core I5 3.7 GHz/BOX/16Gb DDR4-2400/DVD- RW/120GB/1TB зазначено «Блок Intel Core I5 3.7 GHz/BOX/16Gb DDR4-2400/DVD- RW/120GB/2TB», про що підтверджено сторонами у судовому засіданні 04.10.2022 року).
Стосовно первісних позовних вимог про зобов'язання відповідача за первісним позовом прийняти поставлений товар згідно з актом приймання-передачі товару та видаткової накладної від 21.08.2019 колегія суддів зазначає, що як вже було встановлено вище, позивач за первісним позовом у визначений договором строк не виконав умови договору та не здійснив поставку товару, яке відповідає технічному завданню та специфікації, що є порушенням Товариством з обмеженою відповідальністю "Новітнє Обладнання" свого зобов'язання із поставки товару в належному асортименті та комплектності відповідно до умов договору.
А тому і підстав для прийняття поставленого товару згідно з актом приймання-передачі товару та видаткової накладної від 21.08.2019 у відповідача за первісним позовом не було у зв'язку із висловленням обґрунтованих заперечень проти цього.
Стосовно обраного позивачем за первісним позовом у цьому випадку способу захисту колегія суддів відзначає, що застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду. Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту.
У постанові від 11.09.2018 року у справі № 905/1926/16 Велика Палата Верховного Суду дійшла до висновку, що акт приймання-передачі є лише доказом виконання сторонами обов'язків за договором, а підписання акту не може розглядатись як окремий обов'язок щодо виконання сторонами договірних зобов'язань, у зв'язку з чим предметом позову не може бути встановлення фактичних обставин, зокрема, щодо обов'язку оформлення документів, які виступають доказами у справі.
З цих підстав, є вірними висновки суду першої інстанції, що заявлені позивачем первісні вимоги є фактично вимогами про встановлення фактів, які мають юридичне значення і не можуть бути самостійним предметом спору, оскільки такі вимоги не призводять до поновлення порушених прав, а тому не можуть самостійно розглядатися в окремій справі, у зв'язку з чим суд дійшов до правомірного висновку про відмову у задоволенні позовної вимоги про зобов'язання відповідача за первісним позовом прийняти поставлений товар згідно з актом приймання-передачі товару та видаткової накладної від 21.08.2019.
Стосовно позовної вимоги про зобов'язання Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення надати на запит позивача за первісним позовом адреси доставки встановлення та налагодження центрального комплексу моніторингу телерадіопрограм, стаціонарних та мобільних комплектів регіональних точок доступу до центрального комплексу моніторингу відповідно до додатка №4 до Договору колегія суддів зазначає, що обрання позивачем такого способу захисту порушеного права не відповідає ані змісту правовідносин між сторонами (оскільки заявлена у даній справі вимога не становить зміст зобов'язання з поставки, унормованого у договорі та/або законі, та не призвела б до поновлення порушеного права позивача виконати умови договору відповідно до вимог законодавства), ані здатна поновити порушені права, з огляду на відсутність механізму виконання такого рішення, що є самостійною та достатньою підставою для відмови в позові.
Вказане відповідає правовій позиції, викладеній Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 14.05.2019 у справі №910/16744/17 та від 11.06.2019 у справі №910/15893/17, у постанові Верховного Суду від 19.01.2022 у справі № 910/6899/21, відповідно до якої спосіб захисту права у вигляді примусового виконання обов'язку в натурі передбачає імперативне присудження за рішенням суду (стягнення, витребування тощо) і не спрямоване на підсилення існуючого зобов'язання, яке не виконується, способом його відтворення в резолютивній частині рішення суду аналогічно тому, як його було унормовано сторонами в договорі.
А тому, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні первісної позовної вимоги про зобов'язання Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення надати на запит позивача за первісним позовом адреси доставки встановлення та налагодження центрального комплексу моніторингу телерадіопрограм, стаціонарних та мобільних комплектів регіональних точок доступу до центрального комплексу моніторингу відповідно до додатка №4 до Договору.
Стосовно заявлених первісних позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 2 475 000,00 грн. за надані на підставі договору послуги, суд зазначає, що як вже було встановлено судом апеляційної інстанції, позивач за первісним позовом у визначений договором строк не виконав умови договору та не здійснив поставку товару, що відповідає технічному завданню та специфікації, що свідчить про невиконання позивачем за первісним позовом договору зі своєї сторони.
А тому, з огляду на неналежне виконання договору в частині поставки товару який би відповідав технічному завданню та специфікації, є неможливим надання позивачем за первісним позовом послуг з встановлення, монтування та налаштування обладнання ядра автоматизованої системи, модернізації обладнання та об'єднання в одну автоматизовану систему відповідно до умов укладеного між сторонами договору.
Більше того, в матеріалах справи відсутні належні, допустимі та достатні докази, які б підтвердили факт надання позивачем відповідачу за первісним позовом вказаних вище послуг на суму 2 475 000,00 грн.
Колегія суддів зазначає, що в матеріалах справи відсутні акти надання послуг на суму 2 475 000,00 грн., які б підтверджували надання вказаних вище послуг, або інші бухгалтерські документи, оформлені відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
Посилання позивача за первісним позовом на переписку сторін та щодо визнання відповідачем за первісним позовом, зокрема, факту складання відповідного акту наданих послуг, колегія суддів відхиляє, оскільки на підставі листів не можуть встановлюватися обставини (факти), які відповідно до законодавства або звичаїв ділового обороту відображаються (обліковуються) у відповідних бухгалтерських документах.
Не можуть бути доказами виконання робіт акт приймання-передачі товару та видаткова накладна від 21.08.2019, оскільки останні не підписані зі сторони відповідача за первісним позовом та з огляду на зміст цих документів вони складались для підтвердження факту поставки товару, а не факту виконання позивачем за первісним позовом робіт на суму 2 475 000,00 грн.
А тому, з огляду на викладене вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні первісної позовної вимоги про стягнення з відповідача за первісним позовом 2 475 000,00 грн.
Оскільки судом правомірно відмовлено в задоволенні позову в частині стягнення основної суми боргу, підстави для задоволення позову в частині стягнення пені у розмірі 1 105,27 грн., 3% річних у розмірі 62 044,52 грн. та інфляційних у розмірі 32 175,00 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання у суду відсутні.
Статтею 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
Відповідно до п. 3 ч. 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування рішення суду першої інстанції є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції обставинам справи та неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права.
За таких обставин, враховуючи вимоги та доводи сторін, апеляційна скарга Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення, в межах її доводів та вимог, підлягає задоволенню, а рішення - скасуванню в частині зустрічних позовних вимог, в той час як у задоволенні апеляційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Новітнє Обладнання", з огляду на встановлені вище обставини, слід відмовити.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
За змістом частини другої статті 6 Закону України "Про судовий збір" у разі якщо судовий збір сплачується за подання позовної заяви до суду в розмірі, визначеному з урахуванням ціни позову, а встановлена при цьому позивачем ціна позову не відповідає дійсній вартості спірного майна або якщо на день подання позову неможливо встановити точну його ціну, розмір судового збору попередньо визначає суд з подальшою сплатою недоплаченої суми або з поверненням суми переплати судового збору відповідно до ціни позову, встановленої судом у процесі розгляду справи.
Аналогічні вимоги містить і частина друга статті 163 ГПК України у відповідності до якої, якщо визначена позивачем ціна позову вочевидь не відповідає дійсній вартості спірного майна або на момент пред'явлення позову встановити точну його ціну неможливо, розмір судового збору попередньо визначає суд з наступним стягненням недоплаченого або з поверненням переплаченого судового збору відповідно до ціни позову, встановленої судом при розгляді справи.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, вартість обладнання, яке є предметом зустрічного позову, визначено у специфікації до Договору та складає 16 286 400,00 грн., а відтак судовий збір за розгляд зустрічного позову складає 244 296,00 грн., проте Національною радою України з питань телебачення і радіомовлення сплачено було 2 102,00 грн., у зв'язку з чим позивачем за зустрічним позовом не доплачено судовий збір у розмірі 242 194,00 грн.
А тому, оскільки суд апеляційної інстанції дійшов до висновку про задоволення зустрічної позовної заяви, з Товариства з обмеженою відповідальністю "Новітнє Обладнання" на користь Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення підлягає стягненню 2 102,00 грн. судового збору за подачу зустрічної позовної заяви та 366 444,00 грн. судового збору за подачу апеляційної скарги.
Крім того, у зв'язку із недоплатою Національною радою України з питань телебачення і радіомовлення судового збору за подачу зустрічної позовної заяви, з огляду на її задоволення апеляційним господарським судом, з Товариства з обмеженою відповідальністю "Новітнє Обладнання" на підставі ст. 163 ГПК України підлягає стягненню 242 194,00 грн. судового збору в дохід державного бюджету України за подачу зустрічної позовної заяви.
Доводи відповідача за первісним позовом, що позовна заява Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення містить вимоги виключно немайнового характеру колегією суддів відхиляються, оскільки вказані вимоги про зобов'язання виконати умови договору поставки мають вартісну оцінку, носять майновий характер, і розмір ставок судового збору за їх подання визначається на підставі статті 4 Закону України "Про судовий збір" виходячи з розміру грошових вимог, на припинення яких спрямовано позов.
Аналогічного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду по справі №910/13737/19, за наслідками перегляду ухвали Господарського суду міста Києва від 05.12.2019, залишеної без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 18.02.2020, про залишення позовної заяви Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення до Товариства з обмеженою відповідальністю "Новітнє Обладнання" про зобов'язання виконати умови договору без розгляду.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд,-
1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Новітнє Обладнання" на рішення Господарського суду міста Києва від 20.10.2021 у справі № 910/12556/20 залишити без задоволення.
2. Апеляційну скаргу Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення на рішення Господарського суду міста Києва від 20.10.2021 у справі № 910/12556/20 задовольнити.
3. Скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 20.10.2021 у справі № 910/12556/20 в частині відмови у задоволенні зустрічного позову та в цій частині прийняти нове, яким зустрічні позовні вимоги задовольнити повністю.
4. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Новітнє Обладнання" (03022, м. Київ, вул. Михайла Максимовича, буд. 3-г, офіс 483, код ЄДРПОУ 38929719) виконати умови договору поставки від 15.05.2019 №8/19 щодо поставки: HPE MS WS2016 10-core Standard Support - 1 шт.; HPE MS WS2016 4-core Standard Support - 1 шт.; HPE MSR4044 Router Support - 1 шт.; Support Level Silver 1 years - 1 шт.; BWFCPC-E8100 1 U Multi format Audio Encoder and Transcoder platform with dual power supply - 2 шт.; Блок Intel Core I5 3.7 GHz/BOX/16Gb DDR4-2400/DVD- RW/120GB/2TB - 26 шт.; Блок Intel Core I5 3.7 GHz/BOX/16Gb DDR4-2400/DVD- RW/120GB/1TB - 26 шт.; Монітор LCD 17 - 26 шт.
5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Новітнє Обладнання" (03022, м. Київ, вул. Михайла Максимовича, буд. 3-г, офіс 483, код ЄДРПОУ 38929719) на користь Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення (01601, м. Київ, вул. Прорізна, 2; код ЄДРПОУ 00063928) 2 102,00 грн. судового збору за подачу зустрічної позовної заяви та 366 444,00 грн. судового збору за подачу апеляційної скарги.
6. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Новітнє Обладнання" (03022, м. Київ, вул. Михайла Максимовича, буд. 3-г, офіс 483, код ЄДРПОУ 38929719) в дохід державного бюджету України судовий збір у розмірі 242 194,00 грн.
7. Рішення Господарського суду міста Києва від 20.10.2021 у справі № 910/12556/20 в частині первісних позовних вимог залишити без змін.
8. Матеріали справи № 910/12556/20 повернути до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.
Повний текст судового рішення складено 31.10.2022
Головуючий суддя М.А. Руденко
Судді Є.Ю. Пономаренко
М.А. Барсук