ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/25887/21
провадження № 4-с/753/31/22
"20" жовтня 2022 р. Дарницький районний суд м. Києва в складі
головуючого судді Колесника О.М.
при секретарі Єрош Т.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за скаргою ОСОБА_2 до Дарницького районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), стягувач: ТОВ „КЕЙ-КОЛЕКТ" про зобов'язання скасувати арешту з майна,
ОСОБА_2 звернувся до суду із скаргою, в якій просить зобов'язати неправомірною Дарницький районний відділ державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) скасувати арешт з майна.
Скаргу обгрунтовано тим, що постановою державного виконавця Дарницького районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 13 жовтня 2010 року, при примусовому виконанні, по виконавчому провадженню №21634513 з примусового виконання виконавчого листа №2-1258/10, що виданий Дарницьким районним судом м. Києва про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Укрсиббанк» заборгованості у 804 981,98 грн., було накладено арешт на все нерухоме майно боржника.
12.12.2011 року на підставі договору факторингу № 1 ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» набуло статусу кредитора за договором споживчого кредиту №11152222000 від 08.05.2007 року, укладеного між ОСОБА_2 та ПАТ «Укрсиббанк».
Відповідно до довідки про відсутність заборгованості №22/11/21/733651/2 від 22.11.2021 року виданої ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ», ОСОБА_2 повністю погашено заборгованість за договором споживчого кредиту №11152222000 від 08.05.2007 року.
В зв'язку з чим 06 грудня 2021 року представником боржника було направлено до Дарницького районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) заяву про закриття виконавчого провадження №21634513 та зняття арешту з майна боржника.
Однак, 09 грудня 2021 року Дарницьким районним відділом державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) було надано відповідь, в якій зазначається, що 21 червня 2013 року державним виконавцем було винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу, виконавче провадження завершене, а матеріали знищені у зв'язку з закінченням терміну зберігання.
На підставі викладеного скаржник просить суд зобов'язати неправомірною Дарницький районний відділ державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) скасувати арешт з майна накладеного в межах виконавчого провадження №1634513.
Представник скаржника в судовому засіданні підтримав вимоги скарги та просив суд її задовольнити.
Інші учасники процесу у судове засідання не з'явилися, про час, день та місце розгляду справи повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомили, однак відповідно до ч. 2 ст. 454 ЦПК України, неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду. Крім того, в матеріалах справи міститься заява представника ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» у якій останній не заперечує проти задоволення скарги та просить її розгляд проводити за його відсутності.
Суд, заслухавши пояснення представника скаржника, дослідивши наявні у справі докази, дійшов таких висновків.
Судом встановлено, що постановою державного виконавця Дарницького районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 13 жовтня 2010 року, при примусовому виконанні, по виконавчому провадженню №21634513 з примусового виконання виконавчого листа №2-1258/10, що виданий Дарницьким районним судом м. Києва про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Укрсиббанк» заборгованості у 804 981,98 грн., було накладено арешт на все нерухоме майно боржника.
12.12.2011 року на підставі договору факторингу № 1 ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» набуло статусу кредитора за договором споживчого кредиту №11152222000 від 08.05.2007 року, укладеного між ОСОБА_2 та ПАТ «Укрсиббанк».
Відповідно до довідки про відсутність заборгованості №22/11/21/733651/2 від 22.11.2021 року виданої ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ», ОСОБА_2 повністю погашено заборгованість за договором споживчого кредиту №11152222000 від 08.05.2007 року.
В зв'язку з чим 06 грудня 2021 року представником боржника було направлено до Дарницького районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) заяву про закриття виконавчого провадження №21634513 та зняття арешту з майна боржника.
Однак, 09 грудня 2021 року Дарницьким районним відділом державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) було надано відповідь, в якій зазначається, що 21 червня 2013 року державним виконавцем було винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу, виконавче провадження завершене, а матеріали знищені у зв'язку з закінченням терміну зберігання.
Статтею 447 ЦПК України розділу VII «Судовий контроль за виконанням судових рішень» ЦПК України визначено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Відповідно до частин другої статті 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).
Таким чином, розділом VII ЦПК України встановлено спеціальний порядок, за яким здійснюється судовий контроль за виконанням судових рішень. При цьому, застосування такого способу захисту пов'язане з наявністю наступних критеріїв (умов): суб'єктами звернення зі скаргою є лише сторони виконавчого провадження; предметом оскарження є неправомірність рішень, дій або бездіяльності виконавця чи посадової особи органу державної виконавчої служби; порушення прав, свобод чи інтересів сторони виконавчого провадження.
Відповідно до стст. 37-40 ЗУ «Про виконавче провадження» виконавець провадить виконавчі дії з виконання рішення до завершення виконавчого провадження у встановленому цим Законом порядку: закінчення виконавчого провадження; повернення виконавчого документа стягувачу; повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадовій особі), який його видав.
У частинах першій - четвертій статті 59 ЗУ «Про виконавче провадження» визначені підстави зняття арешту з майна. Зокрема, особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.
У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Виконавець зобов'язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктом 10 частини першої статті 34 цього Закону.
У разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.
Підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є:
1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом;
2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника;
3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах;
4) наявність письмового висновку експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв'язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням;
5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно;
6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову;
7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника;
8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову;
9) підстави, передбачені пунктом 1-2 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону.
Результат аналізу ст. 59 ЗУ «Про виконавче провадження» свідчить, що частинами першою - четвертою цієї статті визначені підстави зняття арешту з майна під час виконання судового рішення.
У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду (частина п'ята статті 59 ЗУ «Про виконавче провадження»).
Тлумачення наведених норм дає підстави для висновку, якщо вимога боржника про зняття арешту з майна пред'являється після завершення виконавчого провадження, а її підстави не пов'язані з оскарженням рішень, дій чи бездіяльності виконавця (частини третя - четверта статті 59 Закону України «Про виконавче провадження»), то така вимога підлягає розгляду за правилами позовного провадження, за якою належним відповідачем є особа, в інтересах якої накладено арешт.
Враховуючи вище викладене та те, що виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа №2-1258/10, що виданий Дарницьким районним судом м. Києва про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Укрсиббанк» заборгованості у 804 981,98 грн. було завершене постановою державного виконавця Дарницького районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 21 червня 2013 року, а матеріали знищені у зв'язку з закінченням терміну зберігання, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення скарги.
Відповідно до ст. 452 ЦПК України судові витрати, пов'язані з розглядом скарги, покладаються судом на заявника, якщо було постановлено рішення про відмову в задоволенні його скарги.
На підставі викладеного, керуючись стст. 12-13, 258, 260-261, 354, 451, 452 ЦПК України, суд
В задоволенні скарги ОСОБА_2 до Дарницького районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), стягувач: ТОВ „КЕЙ-КОЛЕКТ" про зобов'язання зняти арешту з майна відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави 992 грн. 40 коп. судового збору.
Апеляційна скарга на ухвалу може бути подана до Київського апеляційного суду протягом 15 днів з дня її проголошення.
Суддя :