Справа № 752/4681/22
Провадження по справі № 1-кп/752/1388/22
іменем України
"31" жовтня 2022 р. Голосіївський районний суд м. Києва у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
при секретарях - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві кримінальне провадження, данні про яке 25.11.2021 внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12021100000001387, відносно
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, громадянина України, з вищою освітою, офіційно не працевлаштованого, неодруженого, такого, що не має на утримані малолітніх та/або непрацездатних осіб, РНОКПП НОМЕР_1 , що проживає за місцем реєстрації з адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України,
за участю сторін і учасників кримінального провадження:
обвинуваченого - ОСОБА_4 ,
захисника - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
потерпілого - ОСОБА_7 ,
представників потерпілого - ОСОБА_8 , ОСОБА_9
встановив:
25.11.2021 о 18 год. 36 хв. ОСОБА_4 , керуючи технічно справним автомобілем марки «Кіа» модель «Fоrtе» н.з. НОМЕР_2 , рухався у першій (крайній правій) смузі проїзної частини вулиці Жилянській у м. Києві зі сторони вулиці Л.Толстого у напрямку вулиці Тарасівської та наближався до нерегульованого пішохідного переходу, позначеного інформаційно-вказівними дорожніми знаками 5.35.1-5.35.2 та дорожньою розміткою 1.14.3 ПДР України.
ОСОБА_4 , діючи з необережності, порушив вимоги пунктів 1.5, 2.3 б), 12.4, 17.1 та 18.4 Правил дорожнього руху України, а саме: рухався по смузі, призначеній для маршрутних транспортних засобів, перевищив встановлену допустиму максимальну швидкість у 50 км/год не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою, і відповідно не зреагував на її зміну. Після того, як водій, який керував автомобілем марки “Mersedes-Веnz”, н.з. НОМЕР_3 , та який рухався у третій смузі попутного з ним напрямку руху, наближаючись до вищезазначеного пішохідного переходу, розпочав зменшувати швидкість керованого ним транспортного засобу, ОСОБА_4 не зменшив швидкість, та у подальшому не зупинився для того, щоб переконатися, що на пішохідному переході не має пішоходів, для яких може бути створена перешкода чи небезпека, та виїхав на нерегульований пішохідний перехід, розташований поблизу буд №69/71 по вул. Жилянській, де здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_7 , який переходив проїзну частину по нерегульованому пішохідному переходу зліва направо відносно руху вищевказаних транспортних засобів.
Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пішоходу ОСОБА_7 були спричинені тілесні ушкодження у вигляді: закритої травми грудної клітки - перелом акроміального кінця ключиці справа; перелом 5-го ребра справа по лопатковій лінії; правобічний гемопневмоторакс (мінімально відомим об'ємом 50 (мл) рідкої крові; перелом мечоподібного відростку грудини; переломи поперечних відростків тіл 3-7 грудних хребців зліва; компресійні переломи 7-8 грудних хребців; крайові переломи тіл 5-6 грудних хребців, які у сукупності віднесені до тілесного ушкодження середнього ступеня тяжкості, а також крововиливи у м'які тканини чола зліва та синець (без опису морфології) у ділянці верхньої третини правої гомілки, які віднесені до легкого тілесного ушкодження.
Порушення ОСОБА_10 вимог п. 1.5, підпункт «б» п. 2.3, пунктів 12.4, 17.1 та 18.4 Правил дорожнього руху України знаходяться у прямому причинному зв'язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди та її наслідками у виді вищезазначених тілесних ушкоджень, які були спричинені потерпілому.
Таким чином, суд визнає винуватим ОСОБА_10 в порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому ОСОБА_7 середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України.
Вина обвинуваченого у вчинені зазначеного кримінального правопорушення була доведена на підставі його показань, та за згодою учасників судового провадження (зокрема прокурора і потерпілого) відповідно до ч.3 ст. 349 КПК України дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються визнано судом недоцільним. При цьому судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_10 правильно розуміє зміст цих обставин, сумніви у добровільності її позиції - відсутні, наслідки неможливості оскаржити ці обставини в апеляційному порядку - роз'яснені.
Так, допитаний в судовому засіданні ОСОБА_10 вину у вчиненні інкримінованих йому дій за обставин, викладених в обвинувальному акті, визнав у повному обсязі. Пояснив суду, що 25.11.2021 керував транспортним «Кіа» модель «Fоrtе» н.з. НОМЕР_2 , та рухався по вул. Жилянській у смузі, що призначена для маршрутних транспортних засобів. Швидкість складала 63-65 км/год. Бачив, що транспортні засоби, що рухалися ліворуч від нього зупинилися попереду пішохідного переходу, але він не придав цьому значення, не зменшив швидкість руху та не зупинився, продовжив рух через нерегульований пішохідний перехід, та здійснив наїзд на пішохода, який переходив дорогу по зазначеному переходу. Вважає, що до таких подій окрім порушення ним правил дорожнього руху, також призвела дорожня обстановка, оскільки дорожня розмітка була пошкодженою, було погане освітлення, а дорожній знак, який позначав нерегульований пішохідний перехід, закривався гіллям. Після здійснення наїзду він зупинив рух, викликав швидку. Потерпілого забрали до лікарні. Він у перші дні спілкувався із дівчиною потерпілого та його матір'ю. До самого потерпілого у лікарню його не пускали. Він намагався приймати участь у відшкодуванні витрат на лікування, але йому сказали, що все відшкодує страхова компанія. Після спілкувався із адвокатом потерпілого з метою зробити відшкодування, останній відмовився надавати реквізити для того, щоб він міг перерахувати гроші, а його поштові перекази також не були отримані. Визнає свою винуватість, але зазначає, що не мав умислу вчиняти ДТП. Шкодує про вчинене та просить вибачення у потерпілого. Цивільний позов визнає частково в розмірі 43 461 грн. В частині відшкодування матеріальних витрат, а у визначенні розміру моральної шкоди покладається на розсуд суду.
Потерпілий ОСОБА_7 щодо обставин подій ДТП не допитувався, оскільки судом був застосований порядок, передбачений ч.3 ст.349 КПК України. Заявлений його представником цивільний позов про відшкодування матеріальної і моральної шкоди підтримав. Просив призначити обвинуваченому реальне покарання, оскільки вважає, що його каяття не є щирим. З приводу грошових переказів, пояснив, що він не має довіри до обвинуваченого та його захисника, тому і не приймає перекази, оскільки вважає, що тим самим може скластися хибне враження щодо особи обвинуваченого.
При обранні покарання ОСОБА_4 суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, яке відповідно до ст.12 КК України є кримінальним проступком та данні про особу обвинуваченого, відповідно до яких ОСОБА_4 під наркологічним чи психіатричним наглядом лікарів не перебуває, офіційно не працевлаштований, за місцем проживання характеризується посередньо, раніше не судимий.
Відповідно до ч. 2 ст. 66 КК України обставинами, що пом'якшує покарання ОСОБА_4 суд визнає: визнання винуватості, негативне ставлення до вчиненого, вжиття заходів із часткового відшкодування завданої потерпілому в наслідок ДТП шкоди.
Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.
Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку про призначення ОСОБА_4 покарання у виді обмеження волі. Між тим, враховуючи дані про особу обвинуваченого, які в цілому є позитивними, відсутність обставин, що обтяжують покарання, та наявність таких, що її пом'якшує, вчинення кримінального правопорушення з необережності, а також не у стані алкогольного чи іншого сп'яніння, суд відповідно до вимог ст. 75 КК України приходить до висновку про доцільність звільнення ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням з покладенням ряду обов'язків, передбачених ст. 76 КК України.
Окрім того, відповідно до вимог ст. 77 КК України, суд приходить до висновку, що до ОСОБА_4 слід застосувати додаткове покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами. При цьому суд враховує обставини, за яких була вчинена дорожньо-транспортна пригода, порушення водієм декількох пунктів ПДР, правомірність дій потерпілого. Доказів того, що право керування пов'язано із роботою, яка є єдиним джерелом доходів обвинуваченого, суду не надано.
На думку суду, призначене покарання є необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_4 та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.
Щодо заявлених позовних вимог, суд приходить до наступного висновку.
Потерпілий ОСОБА_7 , допитаний судом лише в частині заявленого цивільного позову, підтримав вимоги, викладені представником адвокатом ОСОБА_8 в його інтересах у заявах від 08.06.2021 та 02.08.2021. У підтвердження їх обґрунтованості зазначив, що в результаті здійснення на нього наїзду, отримав травми та втратив свідомість. Його було доставлено до міської лікарні №17 у м. Києві, де він був прооперований та проходив подальше лікування. На протязі одного місяця йому було заборонено пересуватися, а шість місяців - обмежено у навантаженнях. Лікування проходило з ускладненнями, тому за рекомендаціями друзів він продовжив лікування у приватній клініці «Оксфорд медікал». Сплачувати витрати на лікування йому допомагали знайомі, зокрема Марьян та Буренок. Тривалий час проходив реабілітацію. Також був вимушений повернутися до м. Дніпро, оскільки потребував сторонньої допомоги. Були проблеми зі сном, працездатність зменшилася, часто відчуває головний біль, вимушений обмежувати фізичні навантаження. Щодо відшкодування вартості речей, про які зазначено у позові, пояснив, що їх вартість визначив за середніми цінами. Просив задовольнити уточнені позовні вимоги.
Позов потерпілого про відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої безпосереднім заподіювачем шкоди, суд вважає таким, що підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно ч.1 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Під збитками розуміються втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Згідно ч.1 та 3 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок непереборної сили, відшкодовується у випадках, встановлених законом.
Згідно ч.1 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода може полягати у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.
Згідно ч.2 ст.1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини фізичної особи, яка її завдала , якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.
Відповідно до ч.2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом.
Відповідно до ч.1 ст. 1195 ЦК України фізична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я фізичній особі, зобов'язана відшкодувати потерпілому додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо.
Так, представником потерпілого у позовній заяві від 08.06.2021 заявлені наступні вимоги: відшкодування вартості придбаних ліків, пошкоджених речей, проведення медичних обстежень, витрати на реабілітацію тощо. Так сума матеріального збитку згідно вказаної заяви склала 343 151 грн., у рахунок відшкодування моральної шкоди була заявлена сума 150 тис. грн. та 10 тис. грн. в рахунок відшкодування витрат на оплату правової допомоги. Заявою від 02.08.2021 позовні вимоги були збільшені в частині відшкодування матеріальної шкоди на суму 20357 грн., та у підтвердження вимог до заяви додатні копії чеків, актів, квитанцій тощо.
Враховуючи позицію сторони захисту, яка позовні вимоги визнала частково, суд приходить до висновку, що з обвинуваченого на користь потерпілого підлягає стягненню 43 461,88 грн., а саме: 1431 грн. за фіскальним чеком від 29.01.2022, 5000грн. за квитанцією 0.0.2357076211.1 від 11.26.2021, 18320грн. за квитанцією 0.0.2359742663.1 від 11.29.21, 1095 грн. за фіскальним чеком 62660 від 27.11.2021, 8817грн. згідно акту про надані медичних послуг, за фіскальними чеками: 283,60 грн. від 04.12.2021, 832,27 грн. від 30.11.2021, 87,2 грн. від 01.12.2021, 750,10грн. від 26.11.2021, 155,71 грн. від 01.12.2021, 6690грн. за квитанцією 0.0.2415557935.1.
Таким чином з ОСОБА_4 , як безпосереднього заподіювача шкоди, підлягають стягненню витрати, які поніс потерпілий на лікування травм, що завдані внаслідок ДТП, в розмірі 43461,88грн.
Інший позовні вимоги задоволенню не підлягають, оскільки суд визнає їх недоведеними. Зокрема, у підтвердження вимог про відшкодування вартості пошкоджених речей на суму 51520 грн., потерпілим не надано доказів того, що такі речі були у нього наявними на момент дорожньо-транспортної пригоди та були пошкоджені (знищені) внаслідок неправомірних дій обвинуваченого. Те саме стосується і вимог, зазначених у заявах від 08.06.2021 та 02.08.2021 щодо відшкодування витрат на оплату послуг таксі, оплату проїзних квитків АТ «Укрзалізниця», витрат на лікування у лікарні м. Києва №17 на суму 13500грн., вартості необхідного лікування та поновлення здоров'я, курсів на реабілітацію та санітарно-курортне лікування в розмірі 186400грн. Витрати в розмірі сум, які зазначені у квитанціях, доданих до заяви від 02.08.2021, якою збільшені позовні вимоги (2850грн, 400грн., 2400грн., 2400грн., 556,64грн., 9320грн., 600грн., 400грн., 1431), також є недоведеними, оскільки суду не надано доказів, що зазначені витрати були здійснені саме потерпілим та були витрачені на відшкодування збитків (витрат), що пов'язані з дорожньо-транспортною пригодою та її наслідками.
Окрім того, суд вважає доведеним факт заподіяння потерпілому ОСОБА_7 внаслідок необережних дій обвинуваченого ОСОБА_4 моральної шкоди, яка полягає в негативних наслідках від отриманих потерпілим у дорожньо-транспортній пригоді травм, зокрема, такими наслідками суд визнає: больові відчуття, тривожні очікування щодо лікування, дискомфорт від отриманих травм, необхідності витрачання додаткового час для вирішення питань, пов'язаних з відновленням здоров'я тощо.
Відповідно до ч.2 ст. 23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди ОСОБА_7 суд визначає у розмірі 10 000грн., та вважає, що така сума визначена з урахуванням вчиненого обвинуваченим правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань потерпілого, погіршення стану його здоров'я тощо та відповідає вимогам розумності і справедливості. Суд не вбачає підстав для стягнення моральної шкоди у більшому розмірі, оскільки потерпілий не надав відповідного розрахунку та/або експертного висновку, у підтвердження заявлених ним вимог про визначення розміру моральної шкоди у 150 тис. грн. Визначений судом розмір грошового відшкодування підлягає стягненню з ОСОБА_4 як безпосереднього заподіювача шкоди.
Вимоги потерпілого про стягнення з обвинуваченого витрати на правову допомогу в розмірі 10000грн. підлягають залишенню без задоволення як необґрунтовані та недоведені.
Питання про речові докази та процесуальні витрати суд вирішує відповідно до вимог ч. 9 ст. 100 і ст.124 КПК України.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 370, 371, ч.2 ст. 373, 374, 376 КПК України, ст. 22, 23, 1167, 1187,1192 ЦК України, суд -
ухвалив:
ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, і призначити йому покарання у виді обмеження волі строком на 2 (два) роки з позбавлення права керувати транспортними засобами на строк 2 (два) роки.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного основного покарання у виді обмеження волі з випробуванням з іспитовим строком 2 (Два) роки.
На підставі ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_4 обов'язки протягом іспитового строку: не виїжджати за межі України без дозволу уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти зазначений орган про зміну місця проживання.
Позовні вимоги ОСОБА_7 про стягнення із ОСОБА_4 матеріальної та моральної шкоди задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_7 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , що проживає за адресою: АДРЕСА_2 ) моральну шкоду в розмірі 10 000грн. (Десять тисяч) грн. та матеріальну шкоду в розмірі 43 461,88 (Сорок три тисячі чотириста шістдесят одну грн. 88 копійок) грн.
У задоволені інших вимог ОСОБА_7 відмовити.
Стягнути з ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) на корить держави витрати на проведення експертиз: № СЕ-19/111-22/1779-ФП в розмірі 1372,96грн., № СЕ-19/111-22/6526-ІТ в розмірі 1029,72грн., № СЕ-19/111-22/58137-ІТ в розмірі 2059,44грн., та судово-медичної №042-146-2022 від 16.02.2022 в розмірі 2344 грн., а всього на суму 6806,12 (Шість тисяч вісімсот шість гривень 12 копійок) грн.
Речові докази: транспортний засіб марки «Кіа» модель «Fоrtе» н.з. НОМЕР_2 , який переданий на відповідальне зберігання ОСОБА_4 , повернути власнику за першою вимогою.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження.
Вирок суду може бути оскаржений до Київського апеляційного суду через Голосіївський районний суд м. Києва протягом 30 днів з моменту проголошення, з урахуванням особливостей, передбачених ст.349 КПК України.
Відповідно до ч.6 ст.376 КПК України роз'яснити учасникам кримінального провадження їх право на отримання в суді копії вироку, вручити її обвинуваченому - негайно після оголошення
Суддя ОСОБА_1