16 липня 2010 рокуСправа № 2а-1679/10/0370
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Каленюк Ж.В.,
при секретарі Ковальчуку С.В.,
за участю представника позивача Лук'янчука В.В.,
представника відповідача Талашко І.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом Селянського (фермерського) господарства "Край" до Ковельської міжрайонної державної податкової інспекції про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 16 грудня 2009 року № 0023021701/0
Селянське (фермерське) господарство "Край" (далі - СФГ “Край”, господарство) звернулося з адміністративним позовом до Ковельської міжрайонної державної податкової інспекції (далі - Ковельська МДПІ) про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 16.12.2009 року № 0023021701/0.
Позовні вимоги мотивовано тим, що 17.11.2009 року відповідачем проведено виїзну позапланову документальну перевірку господарства з питань правильності утримання та своєчасності перерахування до бюджету податку з доходів фізичних осіб за період з 17.11.2006 по 31.12.2007 року, про що складено акт від 30.11.2009 року. Перевіркою встановлено факт купівлі трактора МТЗ-82 у громадянина ОСОБА_3, якому виплачено дохід у сумі 58000 грн. Ковельською МДПІ в акті перевірки вказано на порушення позивачем пп.3.1.1 п.3.1. ст..3, пп.8.1.1 п.8.1. ст..8, п.19.2 ст.19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», а саме: податковим агентом СФГ «Край» не утримано у джерела виплати доходу за куплений товар і не перераховано до бюджету податок з доходів фізичних осіб.
На підставі акта перевірки Ковельською МДПІ винесено податкове повідомлення - рішення від 16.12.2009 року № 0023021701/0 про нарахування за вказаною господарською операцією податку з доходів фізичних осіб в сумі 7540 грн. та застосування штрафних санкцій в сумі 15080 грн., разом 22620 грн.
Позивач вважає, що податковою інспекцію неправильно зроблено висновок за фактичними обставинами, а тому рішення є неправомірним.
СФГ «Край» придбало трактор у підприємця ОСОБА_3, який перебував на спрощеній системі оподаткування. Це дозволяє йому використовувати у своїй підприємницькій діяльності будь-яке майно, яке належить йому на праві власності, в тому числі трактор МТЗ-82. Режим оподаткування єдиним податком поширюються на всі доходи суб'єкта малого підприємництва, який обрав спрощену систему оподаткування, незалежно від виду діяльності, вказаного у заяві на видачу свідоцтва платника податку. Зазначені обставини позбавляють позивача обов'язку утримувати податок з доходів фізичних осіб з підприємця, який пред'явив документи про підтвердження його статусу як суб'єкта підприємницької діяльності. Про те, що трактор придбано саме у підприємця, вказує біржова угода від 22.11.2006 року. Позивач просив визнати нечинним податкове повідомлення-рішення від 16.12.2009 року № 0023021701/0. про визначення йому зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб за господарською операцію із підприємцем ОСОБА_3
Відповідач у письмовому запереченні проти позову його вимоги не визнав. Вказав, що згідно з інформацією, яка надійшла з Держтехнагляду, було встановлено факт купівлі трактора МТЗ-82 юридичною особа СФГ «Край» у громадянина ОСОБА_3 Власником трактора, проданого згідно із біржовою угодою від 22.11.2009 року, є не фізична особа-підприємець, а громадянин ОСОБА_3, про що було зазначено також у свідоцтві про державну реєстрацію технологічного транспортного засобу.
Аналізуючи податкові розрахунки суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків, і сум утриманого з них податку, зокрема за четвертий квартал 2006 року, поданого СФГ «Край» до Ковельської МДПІ, встановлено, що в розрахунку не зазначено інформацію щодо суми нарахованого громадянину ОСОБА_3 та утриманого з нього податку з доходів фізичних осіб На запит податкової інспекції позивачем не пред'явлено документів, що підтверджують факт сплати податку з доходів фізичних осіб по даній господарській операції або документів, які дають право не утримувати такий податок. Це зобов'язало податкову інспекцію провести позапланову перевірку СФГ «Край».
Приймаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення податкова інспекція виходила з того, що власником трактора є громадянин ОСОБА_3, транспортний засіб зареєстрований на фізичну особу. А тому СФГ «Край» при виплаті доходу ОСОБА_3 було зобов'язане утримати податок з доходів фізичних осіб за рахунок останнього, за визначеною законом ставкою. Оскільки позивач не вчинив такі дії, то податковою інспекцією визначено йому податкове зобов'язання та застосовано штрафні санкції. З наведених підстав відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
В судовому засіданні представник позивача Лук'янчук В.В. позов підтримав повністю, просив його вимоги задовольнити.
Представники відповідача Петрик О.В. та Талашко І.М. у судовому засіданні 22.06.2010 року, кожен зокрема, позов не визнали, обґрунтовуючи обставинами, викладеними у письмову запереченні.
Представник Петрик О.В. суду додатково пояснив, що особисто здійснював перевірку позивача. При цьому під час перевірки було використано звіт за формою №1-ДФ за четвертий квартал та біржову угоду від 22.11.2006 року про купівлю-продаж трактора, інших документів позивач не пред'явив. Оскільки у звіті виплачений доход ОСОБА_3 не відображений, податковою інспекцію визначено податкове зобов'язання, виходячи із ціни договору - 58000 грн., що становить 7540 грн. основного платежу та 15080 грн. штрафних санкцій.
Заслухавши пояснення представників сторін, на підставі показань свідка ОСОБА_5, дослідивши письмові докази у справі, суд приходить до висновку, що позов слід задовольнити.
Судом встановлено, що СФГ «Край» 07.04.2003 року зареєстроване як юридична особа Ковельською районною державною адміністрацією, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію серії А00№ 572200 (а.с.7). Господарство з 10.04.2003 року взяте на облік як платник податків у Ковельській МДПІ, що вбачається з акта від 30.11.2009 року (а.с.2 на звороті).
22.11.2009 року згідно з біржовою угодою № 637339 купівлі-продажу транспортного засобу (а.с.15) позивачем придбано трактор МТЗ-82, 1991 року випуску, за ціною 58000 грн.
У зв'язку із надходженням від Держтехнагляду інформаційної довідки про реєстрацію права власності внаслідок купівлі вищевказаного рухомого майна Ковельською МДПІ було проаналізовано виплату СФГ «Край» доходу громадянам та встановлено факт неутримання податку з доходів фізичних осіб. Позивачу 09.10.2009 року надіслано вимогу пред'явити документи, що підтверджують факт сплати податку з доходів фізичних осіб або дають право не утримувати це податок (а.с.37).
Оскільки відповідь від господарства надійшла неповна (а.с.38) відповідно до наказу Ковельської МДПІ від 17.11.2009 року № 490 та направлення № 115/17 (а.с.8) державним податковим інспектором проведено позапланову документальну перевірку СФГ «Край» з питань своєчасності утримання та перерахування до бюджету податку з доходів фізичних осіб за період з 17.11.2006 по 31.12.2007 року.
За результатами перевірки складено акт від 30.11.2009 року № 60/32456821 (а.с.9-12), у якому зафіксоване порушення пп.3.1.1. п.3.1. ст.3, пп.8.1.1 п.8.1. ст..8, пп.»а» п.19.2 ст.19 Закону України від 22.05.2003 року № 889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб» (далі- Закон № 889-IV). Податковим агентом СФГ «Край» всупереч п.22.3 ст.22 вказаного Закону не утримано та не перераховано до бюджету податок з доходів фізичних осіб у джерела виплати доходу за куплений товар (ОСОБА_3). Як вбачається з розрахунку (а.с.13 на звороті), всього не утримано і не перераховано до бюджету за ставкою 13%, що діяла на момент правовідносин між СФГ «Край» та ОСОБА_3, 7540,00 грн. податку з доходів фізичних осіб за 2006 рік
На підставі акта перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 16.12.2009 року № 0023021701/0 (а.с.14), яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб за основним платежем у сумі 7540,0 грн., за штрафними санкціями - 15080 грн., всього у сумі 22620,0 грн.
Із вказаним рішенням позивач не погодився, оскаржив його спочатку до Ковельської МДПІ, потім - до ДПА у Волинській області, ДПА України. За результатами розгляду первинної та повторної скарг, їх залишено без задоволення, а повідомлення-рішення - без змін (а.с.30-36).
Як встановлено у судовому засіданні, СФГ «Край» виплатило ОСОБА_3 за придбаний об'єкт рухомого майна - трактор МТЗ-82 - дохід у сумі 58000 грн.
Відповідно до пп. «ж» п.1.3 ст.1 Закону № 889-IV дохід з джерелом його походження з України - будь-який дохід, одержаний платником податку або нарахований на його користь від здійснення будь-яких видів діяльності на території України, у тому числі, але не виключно, у вигляді доходів від продажу рухомого майна, якщо факт зміни власника (продажу об'єкта рухомого майна) підлягає державній реєстрації та/або нотаріальному посвідченню згідно із законом України, або якщо місце вручення такого рухомого майна набувачеві знаходиться на території України.
Пунктом 3.1 ст.3 Закону № 889-IV визначено, що об'єктом оподаткування резидента є загальний місячний оподатковуваний дохід, а відповідно до пп.4.2.1 п. 4.2 ст. 4 цього Закону до складу загального місячного оподатковуваного доходу включаються доходи у вигляді заробітної плати, інші виплати та винагороди, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового або цивільно-правового договору. При цьому п.1.2 .ст.1 дає визначення доходу - це сума будь-яких коштів, вартість матеріального і не матеріального майна, інших активів, що мають вартість, у тому числі цінних паперів або деривативів, одержаних платником податку у власність або нарахованих на його користь, протягом відповідного звітного податкового періоду з різних джерел як на території України, так і за її межами.
Стаття 8 Закону № 889-IV визначає порядок нарахування, утримання та сплати (перерахування) податку до бюджету: податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 7 цього Закону. Згідно зі пп.22.3 ст.22 «Прикінцеві положення» починаючи з 01.01.2004 року та до 31.12.2006 року ставка оподаткування, визначена пунктом 7.1 статті 7 цього Закону, встановлюється на рівні 13 відсотків від об'єкта оподаткування.
Відповідно до п.1.15 ст.1 Закону № 889-IV податковий агент - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.
На підставі пп. «а»19.2 ст.19 Закону № 889-IV особи, які відповідно до цього Закону мають статус податкових агентів, зобов'язані своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, який виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати та за її рахунок.
Таким чином, СФГ «Край» при виплаті доходу фізичній особі у 2006 році за цивільно-правовою угодою зобов'язане як податковий агент здійснити нарахування, утримання та перерахування до бюджету податку з доходу, який виплачується на користь платника податку за її рахунок за ставкою 13%.
Підпунктом 17.1.9 п.17.1 ст.17 Закону України від 21.12.2000 № 2181-ІІІ „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" передбачено, що у разі коли платник податків здійснює грошові виплати без попереднього нарахування та сплати податку, збору (обов'язкового платежу), якщо відповідно до законодавства таке нарахування та сплата є обов'язковою передумовою виплати, такий платник податків сплачує штраф у подвійному розмірі від суми зобов'язання з такого податку, збору (обов'язкового платежу).
Разом з тим, як вбачається зі змісту біржової угоди від 22.11.2006 року № 637339 та підтверджується показаннями свідка ОСОБА_5, який безпосередньо здійснював її реєстрацію, угоду укладено між покупцем - СФГ «Край» в особі Лук'янчука В.В. з однієї сторони, та підприємцем ОСОБА_3 - з іншої сторони.
Відповідно до ч.2 ст.50 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом. Статтею 51 ЦК України встановлено, що до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин. При цьому фізична особа-підприємець відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном (ст.52 ЦК України). Таким чином, у законі відсутні посилання на розподіл майна, яке використовується фізичною особою як власником в особистому господарстві чи підприємницькій діяльності.
Також суд акцентує увагу на те, що єдина на території України процедура державної реєстрації транспортних засобів, оформлення та видачі реєстраційних документів і номерних знаків здійснюється відповідно до Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.09.1998 року N 1388. Згідно з п.2 цей Порядок є обов'язковим для всіх юридичних та фізичних осіб, які є власниками транспортних засобів, виробляють чи експлуатують їх. Представники власників транспортних засобів виконують обов'язки та реалізують права таких власників у межах наданих їм повноважень. Тобто, вказане кореспондується з нормами чинного законодавства, яке регламентує право власності фізичних осіб, уточнюючи його, та не обмежує можливості використовувати транспортні засоби у підприємницькій діяльності для реалізації прав власника. Відповідно до ст. 320 ЦК України власник має право використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності, крім випадків, встановлених законом.
Свідоцтвом про державну реєстрацію НОМЕР_1, свідоцтвом про сплату єдиного податку у 2006 році серії Д № 321859, копією видаткового касового ордера від 22.11.2006 року № 71 з підписом ОСОБА_3 (підприємця), витягом з касової книги (а.с.16,17, 40, 45) підтверджується, що дохід за придбаний трактор виплачено фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3 Наявність цих документів у позивача свідчить про те, що на момент укладення угоди йому було відомо про статус продавця, адже відповідно до п.6 Порядку видачі Свідоцтва про сплату єдиного податку, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 29.10.1999 року N 599 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02.11.1999 року за N 752/4045, після закінчення терміну дії Свідоцтва воно підлягає поверненню разом з усіма довідками в 5-денний термін до органу державної податкової служби, який їх видав.
Суб'єкт малого підприємництва має право займатися будь-якими видами підприємницької діяльності, за винятком тих, що не можуть здійснюватися з використанням спрощеної системи оподаткування в силу прямої законодавчої заборони. За таких обставин режим оподаткування єдиним податком поширюється на всі доходи суб'єкта малого підприємництва, що обрав спрощену систему оподаткування, незалежно від видів підприємницької діяльності, від яких ці доходи одержані. Наявність певного рядка в заяві суб'єкта малого підприємництва про видачу свідоцтва про сплату єдиного податку та зміст самого свідоцтва не можуть слугувати такими обмеженнями, оскільки відповідно до ст.1 Закону України 25.06.1991 року N 1251-XII «Про систему оподаткування» механізм справляння податків і зборів (обов'язкових платежів) не може встановлюватися або змінюватися іншими Законами України, крім законів про оподаткування. З урахуванням наведеного, норми Указу Президента України від 03.07.1998 року N 727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» поширюються на всі доходи суб'єкта малого підприємництва, отримані ним як виручка від реалізації товарів, робіт, послуг у межах усіх видів здійснюваної підприємницької діяльності.
На підставі наведеного судом відхиляється посилання представника відповідача у судовому засіданні на ту обставину, що ОСОБА_3 не міг продавати трактор у межах підприємницької діяльності, оскільки свідоцтво про сплату єдиного податку йому видане для здійснення вантажних перевезень.
На підставі п.п.4.3.25. Закону № 889-IV до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу платника податку не включаються доходи одержані самозайнятою особою від здійснення нею підприємницької або незалежної професійної діяльності, якщо така особа обрала спеціальну (спрощену) систему оподаткування такого доходу (прибутку) відповідно до закону. Згідно з п.1.19 ст.1 Закону № 889-IV самозайнята особа - платник податку, який є суб'єктом підприємницької діяльності або здійснює незалежну професійну діяльність та не є найманою особою у межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.
Відповідно до пп.9.12.1 п.9.12. ст.9 Закону № 889-IV оподаткування доходів, отриманих фізичною особою від продажу нею товарів (надання послуг) у межах підприємницької діяльності без створення юридичної особи здійснюється за правилами, встановленим спеціальним законодавством з цих питань з урахуванням цього пункту.
До спеціального законодавства належить Указ Президента України від 03.07.98 N727/98 “Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва” (зі змінами і доповненнями), яким встановлена спеціальна система оподаткування, та звичайна (загальна) система оподаткування, діюча у відповідності з розділом IV Декрету Кабінету Міністрів України 26.12.1992 року N13-92 “Про прибутковий податок з громадян”.
Відповідно до ст. 2 Указу дохід, отриманий від здійснення підприємницької діяльності, що обкладається єдиним податком, не включається до складу сукупного оподатковуваного доходу за підсумками звітного року такого платника, а сплачена сума єдиного податку є остаточною і не включається до перерахунку загальних податкових зобов'язань платника єдиного податку. Згідно із ст. 6 Указу платник єдиного податку не є платником податку на доходи фізичних осіб (прибуткового податку з громадян) саме від здійснення того виду підприємницької діяльності, дохід від якої обкладається єдиним податком.
На підставі вказаних норм законодавства Державною податковою адміністрацією України наказом від 29.12.2003 N633 затверджено узагальнююче Податкове роз'яснення щодо застосування положень п.1.8 ст.1, п. 9.12 ст.9 Закону України 889-IV, яке передбачає, що всі процедури щодо сплати податку підприємцями (незалежно від обраної системи оподаткування) знаходяться виключно в площині: підприємець - податковий орган, та ним передбачена можливість уникнення подвійного оподаткування підприємців податковим агентом та податковим органом. Згідно із наказом N633 для того, щоб податковий агент не утримував податок з доходів, виплачуваних суб'єкту підприємницької діяльності, останній має надати копію свідоцтва про державну реєстрацію його як підприємця.
Враховуючи зазначене, особа, яка є джерелом виплати доходу (виручки) на користь суб'єкта підприємницької діяльності, не має правових підстав визначати об'єкт оподаткування - оподатковуваний дохід під час здійснення виплати такого доходу (виручки), оскільки це призведе до подвійного оподаткування такого доходу та порушення сфер правового регулювання між Указом, Декретом та Законом.
Як уже зазначалося, позивач був обізнаний про правовий статус продавця за угодою про продаж трактора. Неутримання податку можливе за умови пред'явлення підприємцем документів, що одержаний дохід є доходом від провадження підприємницької діяльності, зокрема, копії свідоцтва про державну реєстрацію та документа про сплату вартості за проданий товар. Позивачем надано докази того, що договір укладено і дохід виплачено саме підприємцю.
Відповідачу було пред'явлено біржову угоду, однак ним зроблено помилкові висновки стосовно фактичних обставин господарських взаємовідносин між сторонами угоди. Посилання представника відповідача на відсутність інформації у розділі угоди «Реквізити сторін» щодо ОСОБА_3 як підприємця (відомості про свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи підприємця, свідоцтво платника єдиного податку) та письмові пояснення ОСОБА_3 від 02.07.2010 року судом відхиляються. Статус сторін визначено саме у вступній частині договору. Реквізити сторін містять персональні дані про осіб, які підписували договір, а не стосовно сторін договору (в тому числі як покупця - ОСОБА_1, хоча він діяв від імені юридичної особи - СФГ «Край»). Що стосується письмових пояснень ОСОБА_3 (а.с.46), то суд не вважає їх неналежним та допустимим доказом в розумінні ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) з огляду на розбіжності щодо періоду продажу трактора, факту укладення угоди та відсутність достатніх ідентифікаційних даних про особу, яка їх надала. На час прийняття оскаржуваного рішення зустрічна перевірка підприємця ОСОБА_3 не була проведена; згідно з довідкою Камінь-Каширської МДПІ за результатами зустрічної перевірки від 15.07.2010 року (а.с.47) вбачається, що первинні документи щодо господарських операцій підприємця податковою інспекцією не вимагалися та не вивчалися, що свідчить про формальний характер її проведення.
Посилання відповідача в акті перевірки від 30.11.2009 року на невідбраження в податковому розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма № 1-ДФ), відомостей про виплату доходу суб'єкту підприємницької діяльності ОСОБА_3 не може бути підставою для визначення позивачу податкового зобов'язання, а є підставою для притягнення посадових осіб підприємства до адміністративної відповідальності відповідно до ст.163-4 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Відповідно до ч.3 т.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
З урахуванням досліджених доказів та норм чинного законодавства суд приходить до висновку, що приймаючи повідомлення-рішення від 16.12.2009 року відповідач діяв поза межами закону, із використанням повноваження з неналежною метою, на виконання якої таке повноваження йому надано, а його рішення є необґрунтованим.
Відповідно до ч.1, ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Згідно із ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх і беззаперечних доказів в обґрунтування усіх обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності прийнятого ним рішення від 16.12.2009 року № № 0023021701/0.
Зважаючи на викладене вище, оцінивши за правилами, встановленими ст. 86 КАС України, наявні у матеріалах справи докази та пояснення сторін, надані під час розгляду справи, суд дійшов висновку, що заявлений адміністративний позов підлягає задоволенню.
Приймаючи постанову у даній справі суд виходить з наданих повноважень, визначених п. 1 ч. 2 ст. 162 КАС України, та враховує, що позивач оскаржує в судовому порядку правовий акт індивідуальної дії, а тому адміністративний позов підлягає задоволенню шляхом прийняття постанови про визнання протиправним та скасування рішення Ковельської МДПІ від 16.12.2009 року № 0023021701/0 про визначення позивачу податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб.
Керуючись ст.ст.2, 11, 71, 160 ч.3, 162, 163 КАС України, на підставі Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб”, суд
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Ковельської міжрайонної державної податкової інспекції від 16 грудня 2009 року № 0023021701/0.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого ст.186 КАС України, якщо таку заяву не було подано. Якщо заяву про апеляційне оскарження було подано, але апеляційна скарга не буде подана у строк, встановлений ст.186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Заява про апеляційне оскарження постанови подається протягом десяти днів з дня її складення у повному обсязі, тобто з 20 липня 2010 року. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Суддя Ж.В. Каленюк