83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
іменем України
28.07.10 р. Справа № 22/161
Господарський суд Донецької області у складі судді Іванченкової О.М.,
при секретарі судового засідання Бондар В.В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Мірс”, м.Одеса, ЄДРПОУ 19217374,
до відповідача, Приватного підприємства „Каверін”, м.Донецьк, ЄДРПОУ 31272550,
про стягнення 23 891,00 грн., -
за участю уповноважених представників:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: не з'явився, -
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю „Мірс”, м.Одеса, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Приватного підприємства „Каверін”, м.Донецьк, про стягнення суми боргу з урахуванням індексу інфляції за період прострочення з листопада 2008р. по травень 2010р. включно у розмірі 21 212,55 грн.; суми пені, нарахованої за прострочення платежів, у розмірі 1 796,06 грн.; суми річних, нарахованих від прострочення до сплати суми за період прострочення з 18.10.2008р. по 20.06.2010р. включно, у розмірі 882,39 грн., що разом становить 23 891,00 грн.
В обґрунтування своїх вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем грошового зобов'язання за договором поставки №543/1 від 12.12.2007р., внаслідок чого утворилась заборгованість та підстави для нарахування штрафних санкцій, 3% річних, інфляційних витрат.
На підтвердження вказаних обставин Позивач надав договір поставки №543/1 від 12.12.2007р. разом із специфікаціями до нього, протоколу розбіжностей до зазначеного правочину від 28.12.2007р., накладних №97 від 01.02.2008р., №107 від 01.02.2008р., №108 від 01.02.2008р., №109 від 01.02.2008р., №110 від 01.02.2008р., №237 від 26.02.2008р., №238 від 26.02.2008р., №239 від 26.02.2008р., №240 від 26.02.2008р., №282 від 29.02.2008р., №339 від 14.03.2008р., №223 від 01.04.2008р., №582 від 18.04.2008р., №580 від 22.04.2008р., №1464 від 19.04.2008р. та №1838 від 14.10.2008р., довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей серії ЯОО №301993 від 26.02.2008р., претензії №45 від 03.06.2010р. разом із підтвердженням її отримання Відповідачем.
Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує посиланням на ст.ст.525, 526, ч.2 ст.551, ст.599, п.3 ч.1 ст.611, ст.ст.624, 625, 692 Цивільного кодексу України, ст.ст.12, 54 Господарського процесуального кодексу України.
14.07.2010р. представником Позивача через канцелярію господарського суду Донецької області надані пояснення №61 від 13.07.2010р., відповідно до яких останній повідомляє про виконання ухвали суду від 29.06.2010р. та зазначає про відправлення Відповідачу акту звірки взаємних розрахунків, при цьому, підтверджує це відповідними доказами, пояснює порядок розрахунку боргу та штрафних санкцій за договором поставки №534/1 від 12.12.2007р., а також зазначає про наявність ще одного укладеного між сторонами правочину у формі єдиного письмового документу, проте, за яким зауважень до Відповідача не має. Одночасно, вказує про відсутність інших довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей, окрім тих, що долучені до матеріалів справи. Разом з наведеним Позивач представив на вимогу суду копію квитанції кур'єрської служби №2947362 від 09.07.2010р., розрахунок боргу та штрафних санкцій за договором №543/1 від 12.12.2007р. з посиланням на первину документацію станом на 29.06.2010р., копії податкових накладних №78 від 10.01.2008р., №691 від 26.02.2008р., №693 від 26.02.2008р., №750 від 29.02.2008р., №945 від 14.03.2008р., №1232 від 01.04.2008р., №1542 від 18.04.2008р., №1526 від 22.04.2008р., №3574 від 19.08.2008р. та №4553 від 14.10.2008р., а також реєстр документів за рахунком станом на 09.07.2010р. та платіжне доручення №193r від 21.08.2008р.
22.07.2010р. представником Позивача надано заяву про збільшення позовних вимог в частині нарахування пені у зв'язку з тривалою просрочкою Відповідача. Відповідно до неї, фактично до стягнення заявлено суму боргу з урахуванням індексу інфляції за період прострочення з листопада 2008р. по травень 2010р. включно у розмірі 21 212,55 грн.; суму пені, нарахованої за прострочення платежів, у розмірі 3 467,43 грн.; суми річних, нарахованих від прострочення до сплати суми за період прострочення з 18.10.2008р. по 20.06.2010р. включно, у розмірі 882,39 грн., що разом становить 25 562,37 грн.
Керуючись ст.22 Господарського процесуального кодексу України, суд приймає дану заяву та розглядає справу з урахуванням її змісту.
Представники Позивача та Відповідача в судове засідання 28.07.2010р. не з'явились.
Проте, через канцелярію господарського суду 28.07.2010р. Відповідачем надано клопотання №б/н від 27.07.2010р. про перенесення розгляду справи на іншу дату та прохання не розглядати справу без участі представника Приватного підприємства „Каверін”.
Ознайомившись з матеріалами справи, суд вважає за можливе розглянути спір відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами, виходячи з того, що ненадані суду документи не можуть істотно вплинути на юридичну кваліфікацію спірних правовідносин. Крім того, клопотання Відповідача не підлягає задоволенню, з огляду на належність повідомлення останнього про дати та час слухання справи.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до статей 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України, правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом та на засадах змагальності.
За приписами статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. Судовими доказами за визначенням статей 32-36 Господарського процесуального кодексу України слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
За змістом статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього кодексу. Стаття 11 Цивільного кодексу України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Позивач стверджує, що підставою виникнення обов'язків Відповідача по оплаті переданого товару є договір постачання товару №36 від 05.10.2006р.
У матеріалах справи міститься угода №543/1, укладена між Товариством з обмеженою відповідальністю „Мірс” (Постачальник) та Приватним підприємством „Каверін” (Покупець) 12.12.2007р., яка за своїм змістом та правовою природою є договором поставки та підпадає під правове регулювання норм статті 712 ЦК України та статей 264-271 ГК України. В частині, що не суперечить договору, до вказаного правочину також застосовуються норми ЦК України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 ЦК України).
Відповідно до статті 9 Закону України „Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні”, накладні являються первісними звітними документами, на підставі яких проводиться звіт господарської діяльності.
Системний аналіз Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 та інших підзаконних нормативних актів, які регулюють порядок ведення бухгалтерського обліку на підприємствах свідчить про те, що у бухгалтерському обліку повинні відображатися господарські операції, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів на підставі первинних документів. Останні для надання їм юридичної сили доказовості в розумінні статті 34 ГПК України повинні мати крім обов'язкових реквізитів додаткові в залежності від характеру операції, зокрема підставу для здійснення господарських операцій. Тобто, в якості доказу первинні документи мають містити повні дані про конкретні господарські операції та підставу їх здійснення.
В якості доказів передачі товару Відповідачу за спірним договором і виникнення у останнього обов'язку здійснити оплату за отриманий товар суду надані наступні накладні №97 від 01.02.2008р., №107 від 01.02.2008р., №108 від 01.02.2008р., №109 від 01.02.2008р., №110 від 01.02.2008р., №237 від 26.02.2008р., №238 від 26.02.2008р., №239 від 26.02.2008р., №240 від 26.02.2008р., №282 від 29.02.2008р., №339 від 14.03.2008р., №223 від 01.04.2008р., №582 від 18.04.2008р., №580 від 22.04.2008р., №1464 від 19.04.2008р. та №1838 від 14.10.2008р.
Разом з тим, суд вважає, що зазначені первинні документи не можуть розглядатися як докази передачі товару Відповідачу в межах умов укладеного спірного правочину, оскільки у них не міститься посилання на вищезазначений визначений в якості правової підстави заявлених позовних вимог договір, що суперечить вимогам, встановленим Законом України „Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні”, Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 та іншими підзаконними нормативними актами, які регулюють порядок ведення бухгалтерського обліку на підприємствах, стосовно порядку відображення господарської операції. За викладених обставин, враховуючи відсутність посилання на спірний договір, перелічені накладні не можуть виступати доказом постачання у межах договору №543/1 від 12.12.2007р. та розглядатись у якості підтвердження правової підстави виникнення зобов'язань Відповідача щодо оплати товару за цим правочином, тобто у якості доказів підтвердження заявлених позовних вимог.
Одночасно, відповідно до п.7.1 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість.
Підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 названого закону визначено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну.
Згідно п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 цього Закону, податкова накладна складається в момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).
Аналогічні положення містяться і в Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997р. №165, зареєстрованого в Мінюсті України 23.06.1997р. за №233/2037.
При цьому, відповідно до п.п.7.2.8 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", платники податку зобов'язані вести окремий облік операцій з поставки та придбання товарів (послуг), які підлягають оподаткуванню цим податком, а також які не є об'єктами оподаткування, згідно із статтею 3, та звільнених від оподаткування, згідно із статтею 5 цього Закону. Зведені результати такого обліку відображаються у податкових деклараціях, форма і порядок заповнення яких визначаються відповідно до закону. Платник податку веде реєстр отриманих та виданих податкових накладних у документальному або електронному вигляді за його вибором, у якому зазначаються порядковий номер податкової накладної, дата її виписки (отримання), загальна сума та сума нарахованого податку, а також реєстраційний номер платника податку продавця, який надав податкову накладну такому платнику податку. За наявності оригіналу податкової накладної невключення її до зазначеного реєстру не є підставою для відмови у зарахуванні суми податку, визначеної у такій податковій накладній, до складу податкового кредиту такого платника податку. Форма і порядок заповнення реєстрів отриманих та виданих податкових накладних встановлюються центральним податковим органом.
На виконання підпункту 7.2.8 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" наказом ДПА України від 30.06.2005р. №244 (зареєстрованим в Мін'юсті України 18.07.2005р. за №770/11050) затверджено Порядок ведення реєстру отриманих та виданих податкових накладних.
Проте, так само не надають можливості встановити факт поставки товару в межах договору поставки №543/1 від 12.12.2007р. представлені суду податкові накладні, оскільки в якості підстав виникнення зобов'язань в останніх зазначено накладні. Одночасно, жодних посилань саме на спірний договір не має.
Дані документи містять у графі „умови поставки” посилання на накладну №239 від 26.02.2008р., №240 від 26.02.2008р., №282 від 29.02.2008р., №339 від 14.03.2008р., №223 від 01.04.2008р., №582 від 18.04.2008р., №1464 від 19.04.2008р., №580 від 22.04.2008р., №1838 від 14.10.2008р., без будь-яких інших визначень.
При цьому податкових накладних, що складалися під час здійснення господарських операцій за накладними №97 від 01.02.2008р., №107 від 01.02.2008р., №108 від 01.02.2008р., №109 від 01.02.2008р., №110 від 01.02.2008р., №237 від 26.02.2008р., №238 від 26.02.2008р. Позивач не представив.
Податкові накладні містять посилання на накладні, у яких в свою чергу відсутнє посилання на спірний правочин.
Податкова накладна №78 від 10.01.2008р., у якій міститься посилання на договір №543/1 від 12.12.2007р. в якості правової підстави здійснення відповідної господарської операції, як доказ здійснення поставки згідно представленими суду накладними за спірним правочином, судом до уваги не приймається, оскільки як вбачається з дати складання даного податкового документу (10.01.2008р.) він відображає господарську операцію, що відбулась у період раніше, ніж за накладними, представленими суду (перша поставка за первинними документами, що містяться у матеріалах справи, датована 01.02.2008р.)
Разом з тим, не можна встановити делегування повноважень уповноваженій особі Відповідача на отримання товару саме за договором №543/1 від 12.12.2007р., оскільки довіреність на отримання товарно-матеріальних цінностей серії ЯОО №301993 від 26.02.2008р. не містить посилань на спірний правочин у якості правової підстави прийняття товару від Позивача. Як зазначає Позивач, інші довіреності відсутні.
Враховуючи даний факт, а також приписи ч.1 ст.173, ст.181 Господарського кодексу України вбачається встановлення правовідносин з Відповідачем (Покупцем) щодо постачання за наведеною первинною документацією не шляхом укладення договору поставки у формі єдиного документа, а конклюдентно, шляхом вчинення дій, які виразилися у фактичній передачі товару Відповідачу на підставі видаткових накладних.
За поясненнями Позивача між сторонами процесу був укладений ще один правочин у формі єдиного документу, за яким претензії до Відповідача відсутні. Одночасно, не зважаючи на вимоги суду, пояснень щодо існування внедоговірних відносин не представлено. Проте, встановлення таких правовідносин вбачається з огляду на наведене вище та є у розумінні ч.1 ст.181 Господарського кодексу України господарським договором, укладеним у спрощений спосіб.
Не зважаючи на те, що характеристика товару, його найменування визначене договором та специфікаціями до нього співпадає з переліченими у первинній документації, суд не може дійти висновку щодо договірного характеру поставки саме у межах договору №543/1 від 12.12.2007р. з огляду на вищевикладені обставини, а також фактичне виконання зазначеного правочину, зокрема, виходячи з наступного.
По-перше, договір постачання №543/1 від 12.12.2007р. встановлює відповідні умови для господарських відносин. Отже, у підтвердження наведених вище тверджень Позивача, здійснення господарської операції повинно ним відповідати, що не вбачається з матеріалів справи.
Пунктом 1.3 укладеного правочину встановлено, що вартість товару, який поставляється згідно спірного договору складає 118 658,78 грн., що є ціною договору, у тому числі податок на додану вартість.
Тобто, цей пункт визначає обов'язок оплати за цим правочином товару, який постачається за договором та ознаки якого визначаються у грошовому еквіваленті.
Відповідно до специфікацій товару до договору поставки від 12.12.2007р., загальна вартість складає 111 173,56 грн.
Фактично ж за накладними, представленими суду, відбулась поставка товару вартістю 106 899,98 грн., що не співпадає з наведеним вище.
По-друге п1.4 договору №543/1 від 12.12.2007р. встановлено здійснення поставки на умовах DDP Міжнародних правил тлумачення торгівельних термінів Інкотермс 2000.
Пунктом 4.1 договору поставки обумовлено, що кожна окрема партія товару повинна бути доставлена Покупцю протягом 55 календарних днів зі дня отримання передоплати за неї Постачальником. При цьому, згідно п.4.2 правочину, поставка неоплаченого товару не здійснюється.
Враховуючи наявність заборгованості за товар, яка є предметом розгляду даної справи та фактичне постачання товару Відповідачу, викладені положення договору №543/1 не дотримані, отже, суд вважає, що постачання товару здійснювалось не за наведеними умовами.
По-третє, розділом 5 договору передбачений порядок опати товару. Згідно з положеннями наведеного розділу, передбачена передоплата товару у розмірі 50% від вартості партії товару протягом 3 банківських днів з моменту отримання рахунку-фактури від Постачальника; оплата 30% вартості партії товару здійснюється Покупцем протягом 3 робочих днів зі дня надходження на адрес Покупця повідомлення про наявність товару на складі Постачальника та 20%, оплата залишку протягом 3 робочих днів зі дня отримання Покупцем цієї партії товару.
Проте, Позивачем не надано жодного доказу, який свідчив би про дотримання передумов опати 50% та 30% вартості партії товару, яка постачається.
Реєстр документів за рахунком та платіжне доручення №193r від 21.08.2008р. як підтвердження здійснених Відповідачем оплат за період з 25.04.2007р. по 21.08.2008р. у якості доказу тверджень Позивача щодо здійснення Відповідачем передоплати за договором №543/1 у рахунок оплати товару, що поставлений згідно з накладними №97 від 01.02.2008р., №107 від 01.02.2008р., №108 від 01.02.2008р., №109 від 01.02.2008р., №110 від 01.02.2008р., №237 від 26.02.2008р., №238 від 26.02.2008р., №239 від 26.02.2008р., №240 від 26.02.2008р., №282 від 29.02.2008р., №339 від 14.03.2008р., №223 від 01.04.2008р., №582 від 18.04.2008р., №580 від 22.04.2008р., №1464 від 19.04.2008р. та №1838 від 14.10.2008р., судом до уваги не приймаються з огляду на те, що у наведених платіжних документах зазначено здійснення оплати на підставі договору, а оскільки між сторонами існували довгострокові договірні взаємовідносини, то неможливо встановити факт оплати саме наведених спірних накладних, що є підставою позову. Крім того, суми оплат, відповідно до даних документів, з огляду на вартість поставлених партій товару не відповідає 50% або 30% у розумінні п.5.1 спірного договору поставки.
Будь-які інші документи, які доводили б здійснення постачання в рамках договору №543/1 від 12.12.2007р., який є підставою позовних вимог, в матеріалах справи відсутні.
Отже, суд не вбачає підстав які б свідчили, характеризували здійснення господарських операцій згідно накладних, що містяться у матеріалах справи у межах та на підставі саме договору №543/1 від 12.12.2007р.
Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку про позадоговірний характер господарських правовідносин щодо постачання товару між сторонами по справі.
За таких обставин, приймаючи до уваги встановлення договором моменту виникнення права вимоги щодо оплати товару, поставленого на підставі спірного правочину, суд дійшов висновку, що Позивач не довів за допомогою належних та допустимих у розумінні статей 32-36 Господарського процесуального кодексу України доказів факт передачі товару та виникнення у Відповідача заборгованості саме за договором поставки №543/1 від 12.12.2007р.
З огляду на наведене, в позовних вимогах слід відмовити.
Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України, державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються судом на Позивача.
Враховуючи вищенаведене, керуючись ст.ст.4, 4-2 - 4-6, 22, 12, 33, 34, 35, 43, 46-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
1.У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю „Мірс”, м.Одеса, до відповідача, Приватного підприємства „Каверін”, м.Донецьк, про стягнення суми боргу з урахуванням індексу інфляції за період прострочення з листопада 2008р. по травень 2010р. включно у розмірі 21 212,55 грн.; суми пені, нарахованої за прострочення платежів, у розмірі 3 467,43 грн.; суми річних, нарахованих від прострочення до сплати суми за період прострочення з 18.10.2008р. по 20.06.2010р. включно у розмірі 882,39 грн., що разом становить 25 562,37 грн., відмовити.
2.У судовому засіданні 28.07.2010 року оголошено повний текст рішення.
3.Рішення може бути оскаржено через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його прийняття або в касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної сили.
Суддя