83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
іменем України
03.08.10 р. Справа № 37/142пд
Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Попкова Д.О., суддів Мартюхіної Н.О. та Левшиної Г.В., при секретарі Іванковій Н.Р., розглянув у відкритому судовому засіданні справу
за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю „ВіЕйБі Лізинг”, м. Київ, ідентифікаційний код 33880354
до Відповідача: Приватного підприємства „Хотей”, м. Макіївка, ідентифікаційний код 31534531
про: зобов'язання укласти договір майнового страхування предмету лізингу, стягнення збитків в сумі 1518,77грн., штрафу в сумі 95420,23грн.
за участю уповноважених представників:
від Позивача - не з'явився;
від Відповідача - Цукур А.С. (за довіреністю б/н від 29.07.2010р.)
Відповідно до вимог ст.ст.4-4, 81-1 ГПК України судовий розгляд здійснювався з фіксацією у протоколах судових засідань.
Згідно із ст.77 ГПК України розгляд справи відкладався з 18.06.2009р. на 09.07.2009р., з 09.07.2009р. на 23.07.2009р., з 23.07.2009р. на 28.07.2009р., з 28.07.2009р. на 27.08.2009р., у судовому засіданні оголошувалися перерви з 27.08.2009р. на 28.08.2009р., з 28.08.2009р. на 08.09.2009р.з подальшим відкладанням на 29.09.2009р., потім на 20.10.2009р., коли справу було зупинено та поновлено 21.07.2010р. з призначенням на 03.08.2010р.
Товариство з обмеженою відповідальністю „ВіЕйБі Лізинг”, м. Київ (далі - Позивач) звернулось до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Приватного підприємства „Хотей”, м. Макіївка (далі - Відповідач) про зобов'язання укласти договір майнового страхування предмету лізингу, стягнення збитків в сумі 1518,77грн., штрафу в сумі 95420,23грн.
В обґрунтування заявлених вимог Позивач посилається на невиконання Відповідачем зобов'язань за договором фінансового лізингу №071030-82/ФЛ-Ю-А від 30.10.2007р. із страхування об'єкту лізингу, що призвело до нарахування штрафу і зумовило необхідність самостійного вчинення Лізингодавцем відповідної дії, яка завдала збитків у сумі понесених витрат.
На підтвердження вказаних обставин Позивач надає договір фінансового лізингу №071030-82/ФЛ-Ю-А від 30.10.2007р. із додатками, додаткову угоду №1, свідоцтво про державну реєстрацію Відповідача, довідку з ЄДРПОУ відносно себе, претензію №1663 від 17.04.2009р., рахунок-фактуру №СФ-905032 від 10.04.2009р., страховий сертифікат №3231/00/8027 від 13.04.2009р.
Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст.12 Закону України „Про фінансовий лізинг”, ст.ст.509,525, 526, 621, 623, 625 Цивільного кодексу України та ст.ст. 224, 226 Господарського кодексу України.
На виконання вимог ухвал суду та задля обґрунтування своєї позиції Позивачем надані додаткові документи (а.с.а.с.45-55, 93, 94) для залучення до матеріалів справи.
Заявою від 23.07.2009р. (а.с.43) Позивач в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України уточнив немайнові вимоги до Відповідача, виклавши їх наступним чином -зобов'язати укласти договір майнового страхування предмету лізингу відповідно до умов п. 7.1. договором фінансового лізингу №071030-82/ФЛ-Ю-А від 30.10.2007р. При цьому майнові вимоги про стягнення штрафу та збитків залишилися у первісній редакції згідно позовної заяви.
Клопотанням від 29.09.2009р. (а.с.120) Позивач просив зобов'язати Відповідача з метою об'єктивного встановлення стану предмету лізингу, надати останній на сертифіковану СТО для проведення кваліфікованої технічної діагностики, дефектоскопії та перевірки технічного стану предмету лізингу в присутності представників ТОВ „ВіЕйБі Лізинг”.
Відповідач надав відзив від 27.08.2009р. (а.с.а.с.71, 72), яким проти позову заперечив, посилаючись на недосягнення згоди з Лізингодавцем щодо страхової компанії, і позивач не був зобов'язаний укладати договір страхування і здійснювати платежі за ним, що унеможливлює стягнення збитків.
У доповненнях до відзиву від 27.08.2009р. (а.с.а.с.90, 91) Відповідач додатково наголосив на безпідставності стягнення штрафу в сумі , що перевищують збитки, та недоведеність наявності останніх з огляду на наданні доказів страхування іншого майна, ніж об'єкт лізингу за укладеним між ними договором.
Відповідачем були надані додаткові документи для залучення до матеріалів справи (а.с.а.с.73-84).
Клопотанням від 08.09.2009р. з додатками (а.с.а.с.97-103) Відповідач просив зупинити провадження у справі у зв'язку із поданням позову про внесення змін до договору лізингу, за яким було порушено провадження у справі №24/226пд (а.с.104).
У поясненнях від 20.10.2009р. з наданням підтверджуючих доказів (а.с.а.с.121, 122) Відповідач повідомив про місцезнаходження предмету лізингу та вказав на проходження технічного огляду, діючого до кінця 2009р.
Клопотанням від 20.10.2009р. з додатками (а.с.а.с.123-127) Відповідач знову просив зупинити провадження у справі у зв'язку із спорюванням дійсності договору лізингу, на якому ґрунтуються заявлені позовні вимоги, у Харцизькому міському суді Донецької області, яке (клопотання) було задоволено ухвалою суду від 20.10.2009р.
У судових засіданнях представники сторін підтримали свою позицію, викладену письмово.
Суд вважає за можливе розглянути спір в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі документами, оскільки їх цілком достатньо для правильної кваліфікації спірних правовідносин.
Вислухавши у судових засіданнях представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія
30.10.2007р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „ВіЕйБі Лізинг”, м. Київ (Лізингодавець) та Приватним підприємством (Лізінгоодержувач) був укладений договір фінансового лізингу №071030-82/ФЛ-Ю-А (а.с.а.с.10-18) згідно умов п. 1.1. якого предметом взаємовідносин визначено надання Лізингодавцем в платне володіння та користування на умовах фінансового лізингу Лізингоодержувачу предмет лізингу, характеристики якого визначені у специфікації (а.с.21), для підприємницьких цілей у власній господарській діяльності Лізингоодержувача на визначений строк, за умов сплати останнім періодичних лізингових платежів.
Лізингові платежів, порядок розрахунків і строк сплати сторонами визначені у пунктах розділу 3 договору та графіку сплати лізингових платежів (а.с.а.с.19,20).
Додатковою угодою №1 від 07.11.2007р. (а.с.а.с.24-26) сторони змінили п. 3.2. договору стосовно вартості предмету лізингу на момент укладання договору та внесли відповідні корегування до специфікації і графіку лізингових платежів.
Положеннями п. 7.1. договору фінансового лізингу сторони обумовили обов'язок Лізингоодержувача самостійно і за власний рахунок здійснити страхування предмету лізингу на наступних обов'язкових умова:
- страхова компанія обирається Лізингоодержувачем за погодженням із Лізингодавцем (п.7.1.1.);
- страхові ризики: пошкодження, втрата або знищення майна (сукупність вказаних ризиків), спричинені дорожньо-транспортною пригодою, пожежею, вибухом, ударом блискавки, падінням предметів або їхніми уламками; стихійними лихами; протиправними діями третіх осіб, викраденням або іншим незаконним заволодінням майном та/або його розукомплектуванням (п.7.1.2.);
- призначення Лізингодавця вигодонабувачем протягом всього періоду страхування (п.7.1.3.);
- період страхування: з 01.11.2007р. (але в будь-якому разі не пізніше моменту передачі майна Лізингоодержувачу відповідно до п. 4.1. цього договору) по 10.12.2012р. (п.7.1.4.);
- максимальний розмір безумовної франшизи: за ризиками „дорожньо-транспортна пригода”, стихійні лиха”, „протиправні дії третіх осіб” - сума у гривнях, яка становить 1% від страхової суми, а за ризиком „незаконне заволодіння” - сума в гривнях, яка становить 10% від страхової суми (п. 7.1.5.);
- страхова сума : не менша ніж загальна вартість майна на момент укладання цього договору, вказана у п. 3.2., чи остаточна загальна вартість майна - якщо вона буде визначена сторонами за цим договором (п.7.1.6.);
- місце страхування: вся територія України (п.7.1.7);
- Лізингоодержувач зобов'язаний належним чином, своєчасно і в повному обсягу сплачувати відповідні страхові внески. Лізингоодержувач не має права без попередньої письмової згоди Лізингодавця страхувати майно у декількох страховиків. Протягом 3-ьох робочих днів з моменту укладання, Лізингоодержувач зобов'язаний надати Лізингодавцю копію такого договору страхування (п.7.1.8).
Пунктом 11.2.5. договору сторони узгодили відповідальність, у тому числі - за порушення положень статті 7 договору - у вигляді штрафу у розмірі 10% загальної вартості майна на момент укладання договору за кожен випадок такого порушення.
06.07.2007р. предмет лізингу був застрахований Відповідачем згідно умов п. 7.1. договору фінансового лізингу в страховій компанії ЗАТ „ВіЕйБі Стархування на період з 07.11.2007р. по 06.11.2008р., про що був укладений відповідний договір добровільного страхування страхування № 050101-010-0550/07 (а.с.а.с.76-78). За умовами п.п. 14, 15 означеного договору Лізингоодержувач як страхувальник мав здійснювати періодичні страхові платежі у розмірі 6798,67грн.
07.011.2009р.р. предмет лізингу відповідно до умов пунктів 4.1 - 4.3. договору був переданий Відповідачу, про що сторонами складений відповідний акт приймання-передачі (а.с.94).
Як вбачається із довідки Закритого акціонерного товариства „ВіЕйБі Страхування” №01-07/534 від 23.07.2009р. предмет лізингу є незастрахованим з 06.12.2008р. (а.с.45)
За відсутністю доказів укладання іншого договору страхування відносно предмету лізингу Позивачем (Страхувальник) був самостійно укладений договір добровільного страхування наземного транспорту із Відкритим акціонерним товариством „Страхова компанія „Універсальна” (Страховик) відповідно до умов п. 7.1. договору фінансового лізингу, підтвердженням факту якого (укладання) у розумінні ч. 2 ст. 18 Закону України „Про страхування” є страховий сертифікат №3231/00/8026 від 13.04.2009р. (а.с.93).
На виконання грошових зобов'язань, у тому числі - і за цим договором страхування, передбачених п. 1.7. страхового сертифікату №3231/00/8026 від 13.04.2009р. Позивачем був здійснений відповідний платіж згідно платіжного доручення №1770 від 14.04.2009р. (а.с.50), який зумовлює чинність у розумінні ч. 3 ст. 18 Закону України „Про страхування” договору на період до 30.04.2009р.
У зв'язку із нездійсненням чергового страхового платежу відповідній страховій компанії до 06.03.2009р. Позивач підготував претензію № 1663 від 17.04.2009р. з вимогами про сплату у позасудовому порядку штрафних санкцій із доданням відповідного рахунку (а.с.а.с.30,31), проте будь-яких доказів надсилання зазначених претензії та рахунку до матеріалів справи не надав.
За таких обставин Позивач звернувся до суду з розглядуваним позовом.
Заявою від 23.07.2009р. (а.с.43) Позивач в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України уточнив немайнові вимоги до Відповідача, виклавши їх наступним чином -зобов'язати укласти договір майнового страхування предмету лізингу відповідно до умов п. 7.1. договором фінансового лізингу №071030-82/ФЛ-Ю-А від 30.10.2007р. При цьому майнові вимоги про стягнення штрафу та збитків залишилися у первісній редакції згідно позовної заяви.
Відповідач проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві та доповненнях до відзиву від 27.08.2009р. (а.с.а.с.71, 72, 90, 91).
Суд розглядає справу в контексті всіх вимог з ура званням заяви від 23.07.2009р. (а.с.43), оскільки за змістом ст. 22 Господарського процесуального кодексу України до прийняття рішення у справі позивач управнений змінювати предмет позову, конкретизуючи свої вимоги.
Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, судова колегія вважає розглядувані вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають частковому задоволенню, враховуючи наступне:
Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного спору полягає у примусовому спонуканні до виконання зобов'язань за договором фінансового лізингу та застосуванні наслідків їх невиконання у вигляді стягнення штрафу та збитків.
Враховуючи статус сторін та характер правовідносин між ним, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України, Законом України „Про фінансовий лізинг” та умовами укладеного договору фінансового лізингу.
Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.
Як встановлено ч. 2 ст. 13 Закону України „Про фінансовий лізинг” предмет лізингу підлягає страхуванню у разі, якщо обов'язковість страхування встановлена законом або договором. При цьому, якщо інше не встановлене договором лізингу, витрати на страхування несе Лізингоодержувач.
Отже, в контексті зазначених норм та змісту п. 7.1. договору фінансового лізингу, укладеного між Позивачем та Відповідачем, такий договір є належною підставою для виникнення у останнього зобов'язань із укладання договору майнового страхування предмету лізингу на визначених умовах.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.
Виходячи із змісту п. 7.1.4. договору фінансового лізингу, Лізингоодержувач зобов'язаний забезпечити - безперервне протягом усього строку лізингу - страхування предмету лізингу на визначених в п.7.1. договору фінансового лізингу умовах.
В свою чергу, збереження правовідносин страхування за змістом п.п.14, 15 укладеного Відповідачем договору майнового страхування № 050101-010-0550/07 від 06.07.2007р. та п. 3 ч. 1 ст. 28 Закону України „Про страхування” зумовлює необхідність своєчасного виконання зобов'язань із внесення страхових платежів.
Таким чином, Відповідач не мав правових підстав ухилятися від виконання обов'язку із забезпечення безперервного страхування предмету лізингу на визначених в п. 7.1. договору фінансового лізингу умовах, у тому числі - і шляхом належного виконання грошових зобов'язань за укладеним договором майнового страхування.
Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України за загальним правилом зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.
Між тим, як вбачається із матеріалів справи предмет лізингу є незастрахованим з 06.12.2008р. у ЗАТ „ВіЕйБі Страхування”, що зумовлює необхідність укладання Відповідачем нового договору страхування задля забезпечення належного виконання Відповідачем зобов'язання за п. 7.1. договору фінансового лізингу перед Позивачем щодо безперервності страхування протягом визначеного періоду.
Наразі належного у розумінні ст. 34 Господарського процесуального кодексу України доказу - відповідного договору страхування із підтвердженням набуття ним чинності - Відповідач всупереч ст.ст.4-3, 33 цього Кодексу до матеріалів справи не надав. Відповідачем також не надано доказів виконання обов'язку, передбаченого п. 7.1.8. договору фінансового лізингу із надання Лізингодавцю копії договору страхування.
Таке невиконання зобов'язань із забезпечення страхування предмету лізингу на визначених умовах та протягом встановленого у договору фінансово лізингу періоду страхування є їх (зобов'язань) порушенням у розмінні ст. 610 Цивільного кодексу України.
За змістом ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, у тому числі - сплата неустойки та збитків, що узгоджується із ч. 1 ст. 550 та ч. 2 ст.612 Цивільного кодексу України відповідно.
Аналогічні положення закріплені і в ст.ст. 216, 217, 220 Господарського кодексу України.
Як встановлено ст. 549 Цивільного кодексу України штрафом є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. При цьому, положення ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України не виключають можливість застосування штрафних санкцій і у випадку порушення негрошових зобов'язань за договором.
Враховуючи, що домовленість Позивача та Відповідача про застосування штрафу у разі неналежного виконання зобов'язань із страхування, передбачених розділом 7 договору фінансового лізингу сформульована безпосередньо у п. 11.2.5. цього договору, вимоги ст. 547 Цивільного кодексу України стосовно форми правочину щодо забезпечення виконання зобов'язання, видом якого у розумінні ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України є неустойка, у розглядуваному випадку дотримані.
За відсутністю доказів належного виконання Відповідачем зобов'язань або доказів відсутності вини у їх невиконанні згідно ст. 614 Цивільного кодексу України, заявлені Позивачем вимоги щодо нарахування штрафу кваліфікуються як обґрунтовані, оскільки їх розрахунок відповідає умовам п.11.2.5. договору фінансового лізингу з урахуванням визначеної додатковою угодою №1 від 07.11.2007р. вартості предмету лізингу.
Таким чином, судом задовольняються вимоги щодо стягнення штрафу сумі 95420,23грн. у повному обсягу.
При цьому судом враховується, що у матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що порушенню з боку Відповідача умов п. 7.1. договору фінансово лізингу сприяли дії або бездіяльність Позивача, а, отже - відсутні і підстави для застосування положень ч.3 ст. 219 Господарського кодексу України.
Поряд із цим, за відсутністю відповідної заяви Відповідача суд не вважає за необхідне з власної ініціативи вирішувати питання про можливість зменшення розміру штрафних санкцій відповідно до ст.233 Господарського кодексу України та п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, оскільки за змістом наведених норм це є правом, а не обов'язком суду. Міркування Відповідача у доповненнях до відзиву щодо значного розміру заявленого до стягнення штрафу судом не сприймається як клопотання про його зменшення, адже такої вимоги не сформульовано і Відповідач не визнає позов повністю.
Як встановлено ч. 2 ст. 552 Цивільного кодексу України сплата неустойки не позбавляє кредитора на відшкодування збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання. Водночас, за загальним правилом ч. 1 ст. 232 Господарського кодексу України, яка містить спеціальний по відношенню до ч. 1 ст. 624 Цивільного кодексу України припис, встановлюється залікова неустойка, що передбачає стягнення збитків в частині, не покритій штрафними санкціями. Відповідна правова позиція висловлена Вищим господарським судом України в п. 44 Інформаційного листа „Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України” від 07.04.2008р. №01-8/211.
Водночас, ч. 2 ст. 232 Господарського кодексу України передбачає можливість сторонами за договором встановити і штрафну неустойку, яка передбачає можливість стягнення збитків незалежно від розміру штрафних санкцій.
Однак, із змісту п. 11.2.5. договору фінансового лізингу або інших положень цього договору не вбачається домовленості сторін про можливість стягнення збитків, завданих порушенням обов'язків із страхування об'єкту лізингу, понад суми штрафу за це порушення. Вказана обставина у сукупності із перевищенням розміру належного до сплати штрафу розміру заявлених до стягнення збитків зумовлює висновок суду про відмову у задоволенні позовних вимог щодо останніх.
Разом із тим, ч. 1 ст. 552 Цивільного кодексу України та ст. 234 Господарського кодексу України визначають, що сплата штрафу за невиконання або неналежне виконання зобов'язання не звільняє боржника від виконання обов'язку в натурі, за винятком випадків, коли інше не передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилась від прийняття виконання зобов'язання.
Оскільки положення договору фінансового лізингу та діючого законодавства не містять приписів, які б звільняли Відповідача у розглядуваному випадку від виконання обв'язку із забезпечення страхування предмету лізингу протягом періоду лізингових відносин, а Лізингодавець як управнена сторона не заявляв про відмову від прийняття виконання зобов'язання, суд задовольняє вимоги Позивача про спонукання Відповідача укласти договір страхування предмету лізингу згідно п. 7.1. договору фінансового лізингу як доказово доведені і юридично спроможні.
Відмова у задоволенні клопотання Позивача від 29.09.2009р. (а.с.120) про зобов'язання Відповідача надати предмет лізингу на сертифіковану СТО зумовлена тим, що результати такого дослідження не можуть вважатися доказом, що має відношення до розглядуваної справи, оскільки заявлені до стягнення збитки не пов'язані із неналежним технічним станом предмету лізингу.
В свою чергу, відмова у задоволенні клопотання Відповідача від 08.09.2009р. (а.с.а.с.97-103) про зупинення провадження у справі у зв'язку із поданням позову про внесення змін до договору лізингу, за яким було порушено провадження у справі №24/226пд (а.с.104), зумовлена тим, що позовні вимоги, розглядувані в межах справи №37/142пд можуть бути вирішені незалежно від результатів розгляду справи №24/226пд, оскільки за змістом ст. 188 Господарського кодексу України ймовірність поточного запровадження певних змін до договору фінансового лізингу жодною мірою не вплине на факт порушення його умов у минулому.
Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати стягуються з Відповідача на користь Позивача пропорційно сумі задоволених вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 4, 4-2 - 4-6, 22, 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія -
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „ВіЕйБі Лізинг”, м. Київ (ідентифікаційний код 33880354) до Приватного підприємства „Хотей”, м. Макіївка (ідентифікаційний код 31534531) про зобов'язання укласти договір майнового страхування предмету лізингу, стягнення збитків в сумі 1518,77грн., штрафу в сумі 95420,23грн., задовольнити частково.
Зобов'язати Приватне підприємство „Хотей”, м. Макіївка (ідентифікаційний код 31534531) протягом 3-х робочих днів укласти договір майнового страхування предмету лізингу на умовах п.7.1. договору фінансово лізингу №071030-83/ФЛ-Ю-А від 30.10.2007р.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Стягнути з Приватного підприємства „Хотей”, м. Макіївка (ідентифікаційний код 31534531) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „ВіЕйБі Лізинг”, м. Київ (ідентифікаційний код 33880354) штраф у сумі 95420,23грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
У задоволені вимог щодо стягнення збитків у сумі 1518,77грн. відмовити.
Стягнути з Приватного підприємства „Хотей”, м. Макіївка (ідентифікаційний код 31534531) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „ВіЕйБі Лізинг”, м. Київ (ідентифікаційний код 33880354) витрати по сплаті державного мита у сумі 1039,20грн. та витрати з оплати інформаційно-технічних послуг у сумі 308грн.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.
У судовому засіданні 03.08.2010р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 03.08.2010р.
Суддя