Справа № 620/14100/21 Суддя (судді) першої інстанції: Бородавкіна С.В.
27 жовтня 2022 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Судді-доповідача: Кузьмишиної О.М.,
суддів: Кобаля М.І., Костюк Л.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 21 липня 2022 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області про визнання протиправними дій та стягнення моральної шкоди,
ОСОБА_1 звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області (далі - відповідач, ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області), в якому просить:
- визнати протиправною дії експерта державної експертизи Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області Жури Григорія Анатолійовича щодо викладення ним зауважень у пункті 9 Висновку про розгляд проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки від 21.04.2021 №5891/82-21;
- стягнути з відповідача на його користь моральну шкоду, завдану суб'єктом владних повноважень, в розмірі 2270,00 грн. внаслідок зазначення протиправного зауваження у пункті 9 Висновку про розгляд проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки від 21.04.2021 №5891/82-21.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що викладені відповідачем зауваження з такими формулюваннями, які зазначені у Висновку від 21.04.2021 №5891/82-21, свідчать про те, що останнім не узгоджено вказані ним зауваження із результатом Висновку, містить підсумкову оцінку документації із землеустрою з формулюванням «Погоджено», проте відповідачем зазначено ряд зауважень, які не містились в попередньому Висновку експерта державної експертизи Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області за №6571/82-21 від 05.04.2021. Враховуючи наведене, позивач зазначає, що експерт державної експертизи Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області вказав нові (інші) зауваження, яких не існувало в попередньому висновку за №6571/82-21 від 05.04.2021, що є прямим порушенням вимог частин 1-3 статті 186-1 Земельного кодексу України.
Також позивач зазначає, що мав очікуване сподівання з боку суб'єкта владних повноважень на здійснення ним «належного урядування» під час проведення погодження проекту землеустрою, яке полягало у дотриманні вимог чинного законодавства України, оскільки мав сподівання отримати у підсумку оцінки, що проект погоджується без зауважень. У цьому зв'язку позивач вважає, що має право на відшкодування моральної шкоди.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 21 липня 2022 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги повністю.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції прийнято рішення з неправильним застосуванням норм матеріального права та недотриманням норм процесуального права. Зокрема, в апеляційній скарзі зазначається, що матеріалами справи підтверджено, що зауваження, які оскаржуються у висновку експерта від 21.04.2021 №5891/82-21 містять зовсім інші зауваження, ніж у попередньому висновку експерта від 05.04.2021 №6571/82-21, що свідчить про грубе порушення приписів ч.1-3 ст. 186-1 Земельного кодексу України. Апелянт вважає, що у висновку не потрібно вказувати будь-які зауваження, оскільки Проект поданий для погодження, у зв'язку з чим він зазнав незручностей та розчарувань, через що має право на відшкодування моральної шкоди у розмірі 2 270 грн.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 вересня 2022 року відкрито апеляційне провадження у справі №620/14100/21, встановлено строк до 12 жовтня 2021 року для подання відзиву на апеляційну скаргу. Іншою ухвалою від 23 вересня 2022 року призначено справу до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження з 12 жовтня 2022 року.
Від відповідача письмового відзиву на апеляційну скаргу не надходило.
Відповідно до статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги та, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга є необґрунтованою та не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції слід залишити без змін з наступних підстав.
Задовольняючи позовні вимоги позивача, суд першої інстанції виходив з того, що на замовлення позивача ФОП ОСОБА_2 виготовлено Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для городництва ОСОБА_1 , загальною площею, 14,0515 га, розташованої за адресою: с. Білозір'я (за межами населеного пункту) Черкаського району Черкаської області.
Відповідно до вимог чинної на той час редакції Земельного кодексу України позивачем подано вказаний Проект на затвердження.
Експертом державної експертизи Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області 05.04.2021 складено висновок №6571/82-21, яким Проект землеустрою не погоджено. При цьому, у пункті 9 Висновку «Зауваження та пропозиції до документації із землеустрою» вказано, що відповідно до даних Національної кадастрової системи, земельна ділянка, що відводиться гр. ОСОБА_1 , перебуває в користуванні на умовах оренди у фермерського господарства «Крепенко», дата держаної реєстрації речового права 20.09.2016 (а.с. 12-13).
ФОП ОСОБА_2 повторно подано на погодження розроблений Проект землеустрою та долучено до нього Коректурний аркуш до вищевказаного Висновку, у якому зазначено способи усунення (врахування) зауваження замовником/обґрунтування неможливості їх врахування: «відповідно до частини 1-3 статті 186-1 Земельного кодексу України може бути відмовлено у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки лише у разі, якщо не усунуто недоліки, на яких наголошено у попередньому висновку (висновок експерта держаної експертизи Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області Васьків Мирослав Миронович №6571/82-21 від 05.04.2021).
Разом з тим, на думку позивача поза увагою експерта Васьківа М.М. залишилась та обставина, що відповідно до Інформації з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку, яка міститься на сторінці 9 цього Проекту, речові права на земельну ділянку з кадастровим номером 7124981000:01:006:0706 на момент замовлення та розроблення проекту землеустрою не значилися. Зазначене також підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів та нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна за параметром пошуку кадастровий номер земельної ділянки 7124981000:01:006:0706, яка містилась на сторінці 8 цього Проекту. Та обставина, що експерт Васьків М.М. вказав про перебування земельної ділянки в користуванні на умовах оренди у фермерського господарства «Крепенко», з посиланням на пошук відомостей у Національній кадастровій системі, є порушенням експертом статті 186-1 ЗКУ, оскільки здійснена робота по виявленню такої обставини у Національній кадастровій системі, а не у проекті землеустрою, що не пов'язано з розглядом проекту землеустрою на відповідність його вимогам ст. 50 Закону України «Про землеустрій».
Висновком про розгляд документації із землеустрою №5891/82-21, складеним експертом держаної експертизи Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області 21.04.2021, поданий Проект погоджено. Разом з тим, у пункті 9 Висновку «Зауваження та пропозиції до документації із землеустрою» вказано, що зауваження, зазначене у Висновку про розгляд документації із землеустрою від 05.04.2021 №6571/82-21 п.9, не враховано.
Відповідно до Типової інструкції з діловодства у центральних органах виконавчої влади, Ради Міністрів Автономної республіки Крим, місцевих органах виконавчої влади, затвердженої постановою КМУ від 30.11.2011 №1242, встановлені відповідні правила реєстрації вхідних документів. Повідомлення гр. ОСОБА_1 про використання ним права мовчазної згоди на розроблення документації із землеустрою у відповідності до пункту 7 статті 118 Земельного кодексу України не зареєстровано органом місцевого самоврядування, тому неможливо встановити законність прийнятих проектних рішень та відповідність їх пункту 7 статті 118 Земельного кодексу України. Розробники документації із землеустрою несуть відповідно до закону відповідальність за достовірність, якість і безпеку заходів, передбачених цією документацією (стаття 28 Закону України «Про землеустрій») (а.с. 14-15).
Зазначені обставини зумовили звернення позивача до суду з адміністративним позовом, розглянувши який судом першої інстанції ухвалено рішення від 21 липня 2022 року.
Переглядаючи рішення суду першої інстанції від 21 липня 2022 року та оцінюючи відповідні висновки, викладені у рішенні, колегія суддів враховує, що відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до вимог частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з частинами першою та другою статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Вимогами статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (частина друга статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України).
Частиною третьою статті 22 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування, зокрема, громадянам для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.
Згідно із частиною четвертою статті 122 Земельного кодексу України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.
Громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону (частини перша статті 116 Земельного кодексу України).
Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу (частина восьма статті 118 Земельного кодексу України).
Відповідно до частини четвертої статті 186-1 Земельного кодексу України розробник подає на погодження до органу, визначеного в частині першій цієї статті, за місцем розташування земельної ділянки оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а до органів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, - завірені ним копії проекту.
Органи, зазначені в частинах першій - третій цієї статті, зобов'язані протягом десяти робочих днів з дня одержання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або копії такого проекту безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про його погодження або про відмову в такому погодженні з обов'язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері (частина п'ята статті 186-1 Земельного кодексу України).
Постановою Кабінету Міністрів України від 31.08.2016 №580 затверджено Тимчасовий порядок взаємодії між територіальними органами Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру на період реалізації пілотного проекту із запровадження принципу екстериторіальності погодження документації із землеустрою територіальними органами Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру під час погодження документації із землеустрою (чинний на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до пунктів 2, 5, 7, 8 вказаного Тимчасового порядку для погодження документації із землеустрою особа, яка відповідно до вимог статті 26 Закону України "Про землеустрій" є розробником документації із землеустрою (далі - розробник), подає оригінал документації із землеустрою в електронній формі через офіційний веб-сайт Держгеокадастру, зазначаючи територіальний орган Держгеокадастру за місцем розташування земельної ділянки.
Розгляд та погодження або відмова у погодженні проектів землеустрою здійснюються працівниками територіальних органів Держгеокадастру, які вибрані за принципом випадковості системою електронного документообігу Держгеокадастру.
За результатами розгляду документації із землеустрою відповідний експерт державної експертизи у строк, що не перевищує п'яти робочих днів з дня надходження документації із землеустрою, готує згідно з додатком висновок про погодження або про відмову в погодженні документації із землеустрою в електронній формі із накладенням на нього кваліфікованого електронного підпису, після чого реєструє в системі електронного документообігу Держгеокадастру з обов'язковим нанесенням штрихкоду, який включає реєстраційні індекс і дату (пункт 15 Тимчасового порядку).
Згідно із частиною шостого статті 186-1 Земельного кодексу України підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.
Частиною восьмою статті 186-1 Земельного кодексу України передбачено, що у висновку про відмову погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки органами, зазначеними в частинах першій - третій цієї статті, має бути надано вичерпний перелік недоліків проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та розумний строк для усунення таких недоліків (який за письмовим проханням розробника проекту може бути продовжений).
Органами, зазначеними в частинах першій - третій цієї статті, може бути відмовлено у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки лише у разі, якщо не усунено недоліки, на яких було наголошено у попередньому висновку. Не можна відмовити у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з інших причин чи вказати інші недоліки.
З наведеного вбачається, що після надходження на розгляд поданого розробником проекту землеустрою, експерт державної експертизи перевіряє його на відповідність вимогам земельного законодавства та прийнятим відповідно до нього нормативно-правовим актам. За наслідками розгляду проекту експерт приймає рішення про погодження або про відмову в його погодженні, про що складає відповідний висновок. При цьому, суд звертає увагу, що ні Земельним кодексом України, ні Тимчасовим порядком не заборонено експертам державної експертизи зазначати у складеному висновку свої пропозиції та зауваження щодо поданого на затвердження проекту землеустрою. В контексті положень земельного законодавства, ключовим під час розгляду експертом поданого проекту є його погодження або відмова у погодженні.
Вирішуючи справу, суд повинен пересвідчитись у наявності у особи, яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу, встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення), а також визначити чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.
Тобто, обов'язковою умовою судового захисту є наявність порушених прав та охоронюваних законом інтересів безпосередньо позивача з боку відповідача, зокрема, наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов.
Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.
Суд наголошує, що дослідження правомірності прийняття рішень, дій або бездіяльності суб'єкта владних повноважень повинно здійснюватися на момент їх прийняття (вчинення) та не може обґрунтовуватись юридичною правильністю (правомірністю) таких актів із урахуванням подій, які сталися, або могли статися у майбутньому.
Колегія суддів апеляційного суду погоджується з тими висновками суду першої інстанції, що відповідач у справі не порушував прав та інтересів позивача, оскільки експертом державної експертизи Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області погоджено наданий розробником Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, про що зазначено в пункті 10 Висновку про розгляд документації із землеустрою від 21.04.2021 №5891/82-21. У свою чергу, наявність позитивного висновку про погодження документації із землеустрою є підставою для подальшого прийняття розпорядником земель рішення про надання земельної ділянки у користування (оренду).
Експерту чинним законодавством України не заборонено зазначати у Висновку про розгляд документації із землеустрою свої зауваження та пропозиції, навіть за умови погодження Проекту.
Таким чином суд першої інстанції прийняв правильне рішення про відмову у задоволенні позову позивача.
Частиною другою статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
З урахуванням викладеного колегія суддів дійшла висновку, що відповідачем не наведено доводів стосовно порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а загальний зміст апеляційної скарги вказує на власне сприйняття апелянтом дійсних обставин справи.
Отже, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, судом першої інстанції при розгляді справи правильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини та дотримано норм процесуального права.
Відповідно до статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки суд залишає рішення суду першої інстанції без змін, підстави для перерозподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 21 липня 2022 року у справі №620/14100/21 залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Суддя - доповідач О.М. Кузьмишина
Судді М.І. Кобаль
Л.О. Костюк