Справа № 640/5406/21 Суддя (судді) першої інстанції: Головань О.В.
27 жовтня 2022 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Судді-доповідача: Кузьмишиної О.М.,
суддів: Кобаля М.І., Костюк Л.О.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 травня 2022 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства, в якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства стосовно несвоєчасного виконання рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.07.2020 у справі №640/3456/20.
- стягнути з Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України на користь позивача середній заробіток за час затримки виконання рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.07.2020 у справі №640/3456/20 з 28.07.2020 по 19.10.2020 у розмірі 96 516,39 грн. з якого Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України має відрахувати податки та обов'язкові платежі.
- стягнути з Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України на користь позивача матеріальну допомогу на соціально-побутові потреби за 2020 рік у розмірі 29 026,83 грн. з якої Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України має відрахувати податки та обов'язкові платежі.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 травня 2022 року адміністративний позов задоволено частково, визнано протиправною бездіяльність Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства стосовно несвоєчасного виконання рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.07.2020 у справі №640/3456/20; стягнуто з Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.07.2020 у справі №640/3456/20 з 28.07.2020 по 18.10.2020 у розмірі 96 516,39 грн. В решті позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства подало апеляційну скаргу до Шостого апеляційного адміністративного суду, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції від 13 травня 2022 року в частині задоволених позовних вимог, та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції прийнято рішення з неправильним застосуванням норм матеріального права та недотриманням норм процесуального права. Зокрема, в апеляційній скарзі зазначається, що позивачем невірно визначено час затримки виконання судового рішення, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.
Окрім іншого апелянт наполягає на тому, що позивачем пропущено строк звернення до адміністративного суду із позовними вимогами про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення, на що не звернув увагу суд першої інстанції.
Посилаючись на такі та інші аргументи, відповідач просить задовольнити апеляційну скаргу.
Ухвалами колегії Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 вересня 2022 року відкрито провадження за апеляційною скаргою Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства, призначено справу до розгляду в порядку письмового провадження з 07 жовтня 2022 року.
Від позивача письмового відзиву на апеляційну скаргу не надходило.
Відповідно до частин першої, третьої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Беручи до уваги те, що судом першої інстанції справу розглянуто в порядку спрощеного провадження та враховуючи, що за наявними у справі матеріалами її може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, з огляду на відсутність необхідності розглядати справу у судовому засіданні, керуючись приписами статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів доходить висновку про відсутність підстав для здійснення розгляду справи за участі сторін.
Перевіривши повноту встановлення Окружним адміністративним судом міста Києва фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, Шостий апеляційний адміністративний суд дійшов наступного.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 працював на посаді заступника начальника управління стандартизації та міжнародного співробітництва - начальника відділу стандартизації департаменту технічного регулювання метрології Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 02 вересня 2019 року № 859 "Деякі питання оптимізації системи центральних органів виконавчої влади" Міністерство економічного розвитку і торгівлі перейменовано на Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України.
Наказом Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України від 05 листопада 2019 року № 322 «Про внесення змін до структури апарату Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України» внесено зміни до структури апарату Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України, затвердженої наказом Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України від 18 вересня 2019 року № 26, відповідно до якої, зокрема, на зміну Департаменту технічного регулювання утворено Департамент технічного регулювання та метрології зі зміненим функціональним спрямуванням.
Наказом Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України від 16 січня 2020 року №135-к звільнено ОСОБА_1 з посади заступника начальника управління стандартизації та міжнародного співробітництва - начальника відділу стандартизації департаменту технічного регулювання метрології Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України 27 лютого 2020 року у зв'язку із скороченням посади державної служби внаслідок зміни структури та штатного розпису Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України без скорочення чисельності або штату державних службовців пункт 1 частини статті 87 Закону України "Про державну службу" (пункт 2 зазначеного наказу). Також наказано Департаменту фінансово-господарської діяльності виплатити позивачу вихідну допомогу у розмірі середньої місячної заробітної плати та компенсацію за три календарні дні щорічної відпустки.
Наказом Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України від 19 лютого 2020 року №449-к внесено зміни до пункту 3 наказу Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України від 16 січня 2020 року №135-к слова "вихідну допомогу у розмірі середньої місячної заробітної плати" замінено на слова "вихідну допомогу у розмірі двох середньомісячних заробітних плат".
Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.07.2020 у справі №640/3456/20, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.12.2020, визнано протиправним та скасовано пункт 2 наказу Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України №135-к від 16 січня 2020 року; поновлено ОСОБА_1 з 27 лютого 2020 року на посаді в Міністерстві розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України, яка за своїми умовами праці, функціональними обов'язками та повноваженнями відповідає або є рівнозначною посаді, яку він обіймав станом 16 січня 2020 року; стягнено з Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України на користь ОСОБА_1 середню заробітну плату за час вимушеного прогулу в сумі 101 596 (сто одна тисяча п'ятсот дев'яносто шість) грн 20 коп.
Постановою Верховного Суду від 06.07.2021 р. у вказаній справі рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 липня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2020 року в справі № 640/3456/20 скасовано в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді в Міністерстві розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України, яка за своїми умовами праці, функціональними обов'язками та повноваженнями відповідає або є рівнозначною посаді, яку він обіймав станом 16 січня 2020 року, суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу та дати поновлення на посаді та прийняти у цій частині нову постанову, якою: поновлено ОСОБА_1 з 28 лютого 2020 року на посаді заступника начальника управління стандартизації та міжнародного співробітництва департаменту технічного регулювання - начальника відділу стандартизації Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України; стягнено з Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України на користь ОСОБА_1 середню заробітну плату за час вимушеного прогулу в сумі 99 902 грн 93 коп. В іншій частині рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 липня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2020 року в справі № 640/3456/20 залишено без змін.
Фактично судове рішення виконано шляхом прийняття наказу Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України від 09.10.2020 р. №1429-к "Про поновлення на роботі ОСОБА_1 ", яким з 28.02.2020 його поновлено на посаді заступника начальника управління стандартизації та міжнародного співробітництва департаменту технічного регулювання - начальника відділу стандартизації, Департаменту фінансово-господарської діяльності доручено виплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць у розмірі 35 558, 67 грн, зупинено дію п. 2 наказу Мінекономіки від 16.01.2020 р. №135-к "Про надання відпустки та звільнення ОСОБА_1 » до набрання законної сили рішенням суду у справі №640/3456/20.
Згідно з наказом Мінекономіки від 19.10.2020 р. №1456-к визначено вважати ОСОБА_1 таким, що приступив до виконання обов'язків у зв'язку з поновленням на посаді з 19.10.2020.
У зв'язку з затримкою виконання судового рішення ОСОБА_1 подав на ім'я державного секретаря Мінекономіки заяву щодо сплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 28.07.2020 по 19.10.2020 (57 робочих днів), яка залишена без задоволення.
Судове рішення в частині виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі суми стягнення за один місяць виконано лише 08.09.2020, із затримкою 43 календарних дні, а в цілому середній заробіток виплачено лише 25.02.2021.
Також 10.12.2020 ОСОБА_1 подано заяву щодо надання матеріальної допомоги на соціально-побутові потреби згідно з Порядком надання державним службовцям матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.08.2016 р. № 500, проте, у грудні 2020 позивачу така допомога не виплачена.
Такі обставини зумовили звернення позивача до суду з позовом про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.07.2020 у справі №640/3456/20 з 28.07.2020 по 19.10.2020, а також матеріальної допомоги на соціально-побутові потреби за 2020 рік у розмірі 29 026,83 грн.
Переглядаючи рішення суду першої інстанції від 13 травня 2022 року, колегія суддів апеляційного суду виходить з того, що згідно з частиною першою статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника, прийняте органом, який розглядав трудовий спір, підлягає негайному виконанню (частина сьома стаття 235 КЗпП України).
Аналогічна за змістом норма міститься в п.3 ч.1 ст.371 КАС України.
Обов'язковість рішень суду віднесена Конституцією України до основних засад судочинства (ст. 129-1 Конституції України).
З огляду на принцип загальнообов'язковості судових рішень, судові рішення, які відповідно до закону підлягають негайному виконанню, є обов'язковими для виконання, зокрема, посадовими особами, від яких залежить реалізація прав особи, підтверджених судовим рішенням.
Законодавець передбачає обов'язок роботодавця добровільно і негайно виконати рішення суду про поновлення працівника на роботі, і цей обов'язок полягає в тому, що у роботодавця обов'язок видати наказ про поновлення працівника на роботі виникає відразу після оголошення рішення суду, незалежно від того, чи буде дане рішення суду оскаржуватись.
Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом (частина друга статті 370 КАС України ).
Статтею 236 КЗпП України встановлено, що в разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.
Отже, обов'язок власника або уповноваженого ним органу виплатити працівникові середній заробіток за час затримки виконання рішення про поновлення його на роботі настає тільки тоді, коли така затримка була допущена з вини власника або уповноваженого ним органу. Якщо ж це сталося не з вини власника або уповноваженого ним органу, а з вини самого працівника, середній заробіток за час затримки поновлення на роботі виплаті не підлягає.
Як свідчать обставини та матеріали справи, відповідачем фактично виконано рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.07.2020 у справі №640/3456/20 щодо поновлення позивача на посаді шляхом прийняття наказу Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України від 09.10.2020 р. №1429-к "Про поновлення на роботі ОСОБА_1 ", тоді як позивач визнаний таким, що приступив до виконання обов'язків у зв'язку з поновленням на посаді з 19.10.2020 згідно з наказом Мінекономіки від 19.10.2020 №1456-к.
Відтак, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що упродовж періоду з 28.07.2020 по 18.10.2020 р. включно судове рішення про поновлення позивача на посаді не виконувалося, хоча підлягало до негайного виконання.
Посилання відповідача на обставини виконання судового рішення після отримання від органу стягнення відповідних документів щодо відкриття виконавчого провадження не є виправданими у даному випадку, оскільки судове рішення є обов'язковим для виконання незалежно від пред'явлення виконавчого листа до органів виконавчої служби.
Відповідач як особа, на яку судовим рішенням покладено певні обов'язки, зобов'язаний виконувати судове рішення по факту його ухвалення, тоді як сам по собі факт виконання судового рішення за допомогою органів примусового виконання свідчить про відмову відповідача від його добровільного виконання.
За таких обставин, оскільки в період з 28.07.2020 по 18.10.2020 включно позивача не поновлено на посаді з вини відповідача, то тим самим відповідачем допущена протиправна бездіяльність щодо затримки виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.07.2020 у справі №640/3456/20 про поновлення на роботі, що в силу статті 236 КЗпП України є підставою для стягнення з останнього на користь позивача середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі.
Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України "Про оплату праці" за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100.
Згідно наявної в матеріалах справи №640/3456/20 довідки Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України від 06 квітня 2020 року середньоденна заробітна плата становить 1 693,27 грн, і саме з неї судом першої інстанції проведено розрахунок середньої заробітної плати позивача, яка підлягає стягненню за час невиконання судового рішення.
За період з 28.07.2020 по 18.10.2020 кількість робочих днів складала 57 днів, тому середній заробіток вимушеного прогулу складає 96 516, 39 грн без віднімання сум податків і зборів. Податки і збори із суми середнього заробітку повинен нарахувати роботодавець під час виконання відповідного судового рішення. Тобто сума, призначена судом як виплата середнього заробітку за час вимушеного прогулу, зменшується на суму податків і зборів.
Таким чином, колегія суддів вважає правильними висновки суду першої інстанції в цій частині та не вбачає підстав для зміни або скасування судового рішення від 13 травня 2022 року.
Щодо стягнення матеріальної допомоги на соціально-побутові потреби за 2020 рік суд першої інстанції правильно врахував, що згідно з ч. 2 ст. 54 Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 р. №889-VIII державним службовцям може надаватися матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань.
Рішення про надання матеріальної допомоги державним службовцям приймається керівником державної служби у державному органі в межах затвердженого фонду оплати праці. Тобто, прийняття відповідного рішення є дискреційним повноваженням керівника державної служби і здійснюється в межах затвердженого фонду оплати праці.
Разом з тим, в цій частині апелянт судове рішення першої інстанції не оскаржує.
Окрім того, в апеляційній скарзі відповідач наполягає на обставинах пропущення позивачем строку звернення з адміністративним позовом про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення.
В цій частині судова колегія зазначає, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 30.01.2019 у справі №808/1271/18.
Окрім того, вимога про оплату середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду є спором про оплату праці, а тому до спірних правовідносин застосовується частина друга статті 233 КЗпП України.
Такі ж висновки викладені у постановах Верховного Суду від 25.07.2018 у справі №552/3404/17 та від 24.12.2020 у справі №807/2434/15.
За таких обставин, колегія суддів не вбачає обставин пропущення позивачем строку звернення до суду із зазначеними позовними вимогами.
Відповідно до статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи викладене вище, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, вірно застосовано норми матеріального та процесуального права.
У зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Міністерства економіки, торгівлі та сільського господарства України залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 травня 2022 року у справі №640/5406/21 без змін.
Керуючись статтями 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів
Апеляційну скаргу Міністерства економіки, торгівлі та сільського господарства України залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 травня 2022 року у справі №640/5406/21 - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Суддя-доповідач О.М. Кузьмишина
Судді М.І. Кобаль
Л.О. Костюк